Лингвофорум

Цитата: Аэр от ноября 25, 2007, 16:01В 1936 г. была проведена реформа узбекской письменности, в ходе которой из алфавита были исключены буквы Yy, Əə и Ьь, в результате чего узбекский литературный язык стал асингармоничным. Кто-нибудь в курсе, какую цель преследовала сия реформа?

Насколько я знаю, потому что диалект, на который опиралась норма уже был асингармоничным.

By surface analysis, جان (jân, "life, life-soul") +‎ ـور (-var, "possessor of").
Это неверно?

Цитата: abdAllah от сентября 15, 2025, 15:02успел посмотреть в викисловаре. Интересно самому пытаться разгадывать этимологии, после того, как выучил определенный паттерн, вот и думаю, разгадвая этимологический кроссворд и дошел до слова зверь. А что если связь через другие иранские где могла бы быть форма более близкая: **gyvwvr ? В индо-европеистике в частности в иранских и славянских не силен, очень интересует. Поэтому извиняюсь, если вопросы кажутся очень несвязанными.

Я в иранских тоже не особо шарю. Слово gyānwar⁠, по-видимому, в других иранских отсутствует и представляет собою чисто персидское образование от gyān «дух», далее от др.-иран. *wyaHnáH (*wi- + *HanH-) и пра-и.е. *h₂enh₁- «дышать» (от него же лат. animus «живой», anima «дух» и animal «животное»). Схожим образом пра-и.е. *dʰwes- «дышать» дало рус. дух, душа и англ. deer «олень» (ранее «животное, зверь»).

Цитата: i486 от сентября 15, 2025, 11:52Это слово классического персидского, как оно могло бы быть источником праслав. *zvĕrь? Второе восходит напрямую к пра-и.е. *ǵʰwer- «зверь, дикий». Даже если предположить заимствование среднеперсидского gyānwar⁠, то было бы какое-нибудь *žo̧vor- или *žȩvor-.

успел посмотреть в викисловаре. Интересно самому пытаться разгадывать этимологии, после того, как выучил определенный паттерн, вот и думаю, разгадвая этимологический кроссворд и дошел до слова зверь. А что если связь через другие иранские где могла бы быть форма более близкая: **gyvwvr ? В индо-европеистике в частности в иранских и славянских не силен, очень интересует. Поэтому извиняюсь, если вопросы кажутся очень несвязанными.

Это слово классического персидского, как оно могло бы быть источником праслав. *zvĕrь? Второе восходит напрямую к пра-и.е. *ǵʰwer- «зверь, дикий». Даже если предположить заимствование среднеперсидского gyānwar⁠, то было бы какое-нибудь *žo̧vor- или *žȩvor-.

Этимологически меня привлекает вариант происхождения слова "зверь" от иранского jānwar. Но какие аргументы могут быть за и против, и есть ли кто-то кто уже выдвигал подобное предложение?

*janwər > *zevrь > *zvĕrь ?

ПС: и в балтийской группе есть, вероятно ли столь древнее заимствование ?

Банальна гіперкорекція

Від новонавернених більш очікуваним мав би бути російський акцент, аніж натуральна львівська вимова. З іншого боку, Центр/Схід загрався перед цим був у всілякі суржики й мовну толерантність, тим самим передавши прапор лідерства Заходу, в якого збереглася репутація зразково україномовного регіону — на нього і рівняються новонавернені, наприклад, у питанні наголосів. Але наслідування неописуваних деталей артикуляції й інтонації — трохи вищий рівень складності, ніж наголоси чи лексика.

Просто після 2014-го та 2022-го стались великі хвилі новонавернених у мову. Ось і хитає, як за Українізації 1920-х.

Цитата: DarkMax2 от сентября 10, 2025, 15:40Щодо інтонації зауважую, що я іще в дитинстві примітив, що западенцям притаманні високі інтонації, коли ми, східняки, більше від діафрагми говоримо. Просто тепер орієнтація на Святу Галичину. От і манір мовлення мутує.

Орієнтація на Львів як еталон правильної української тягнеться ще з 90-х, але нинішні журналістські інтонації — явище кількох останніх років. Якщо пиляння голосом і  є наслідуванням галицьких інтонацій, то, мабуть, дуже перебільшеним — реальні західняки говорять трохи м'якше й емоційно багатше. Крім того, якісь суто львівшькі акцентні особливості в вимові журналістів ніяк не відобразилися (максимум, наголоси, але там нині панує повний хаос — незвичні наголоси з однаковим успіхом можуть бути наслідуванням мови західняків, втіленням порад якогось мовного блазня-витеоретизовувача, відкопаним історичним артефактом чи друкарською помилкою в старому словнику, або й просто наслідком недовивченості мови).

Утім, справді, в галичан артикуляційна модель у цьому плані несподівано ближча до російської, ніж у східняків. Ота анекдотична «російська щелепа» справді існує: навіть перейшовши на російську, східняк переносить з української діафрагмальність та мімічну розслабленість, і йому доводиться працювати над собою, щоб вибудувати правильну російську вимову. Західнякові над цими деталями працювати не доводиться — він має поставлену російську дикцію, ще навіть не знаючи жодного російського слова. Журналістське «пиляння» має більше спільного з галицькими, російськими й англійськими інтонаційними рисами, ніж із східняцькими — хоч, мабуть, не дорівнює жодним з них.