Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[Sirko]

Krim togo e stara dobra forma slova cej - sej.  Mozna pytaty: Sym pracuvaty?

Вот так и получается, затеяли реформу орфографии - а выходит, придётся менять важнейшие слова языка.

Dobry colovik, ta moskal... Nihto nicogo minaty ne zbyraeca. Tut svoi svydse zadusat, niz scos zminat 

[Drundia]

Справді? Я знаю лише д,т,з,с,ц,л,н,р(?) + жж(?), чч(?) + свято(?). Безумовно, необхідно якось писати іноземні слова. Хіба не простіше це робити мовою оригіналу? Jakot cuvette, buerger, geus.

Ще є тьмяний різьбяр. А іноземні слова так треба писати лише поки вони не мають усталеної вимови, яку можна оформити за загальними правилами українського правопису.

[Sirko]

Ще є тьмяний різьбяр. А іноземні слова так треба писати лише поки вони не мають усталеної вимови, яку можна оформити за загальними правилами українського правопису.

Чому не тьмʼяний різьбʼяр? Це підтверджується правилом 17.3 чинного правопису:
Після м'яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м'які приголосні: вінця, кінцівка, користю, ланцюжок, радість, світ, свято, слід, сміх, сніг, сніп, сьогодні, танцювати, щастя; але: різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них.
Чи не тому ставиться мʼякий знак, що б і м тут не мʼякі?

[Python]

У словах, споріднених з «тьмяний» і «різьбяр», м'якість зубної приголосної зберігається навіть тоді, коли «я» після губної нема: пітьма, різьба. В інших наведених словах м'якість може втрачатись при словозміні чи словотворі, або ж пом'якшуюча голосна лишається завжди на тому ж місці, тому потреби в м'якому знаку тут нема.

[Python]

Чому не тьмʼяний різьбʼяр?

Тому що мавпячий, свято, морквяний, і т.д. Після групи приголосних кореня апостроф не ставиться.

[Sirko]

Чому не тьмʼяний різьбʼяр?

Тому що мавпячий, свято, морквяний, і т.д. Після групи приголосних кореня апостроф не ставиться.

Дякую, я в курсі. Але мова йде не про те, ставиться чи не ставиться апостроф, а про те, чи є мʼякими губні приголосні перед я, ю, є, ї. А вони є твердими. Тому і транслітерація повинна відображати не чинний правопис, а мовну практику.  Шляк колись-таки трафить Русанівського і Ко.

[Python]

З одного боку, губна приголосна м'якою бути не може. З іншого, апостроф указував би на йотацію, яка в словах цього типу не відбувається (втім, це залежить і від діалекту) — «я» тут переходить у специфічну голосну без приголосної, яка, разом з тим, відрізніється від [а].

[Sirko]

З одного боку, губна приголосна м'якою бути не може. З іншого, апостроф указував би на йотацію, яка в словах цього типу не відбувається (втім, це залежить і від діалекту) — «я» тут переходить у специфічну голосну без приголосної, яка, разом з тим, відрізніється від [а].

Як писав Нечуй,
Я давав на селі читать селянам видання "Віка". Селяни так і читають оті слова, як я вище написав: бє, побє, в сімі і т. д. Це просто таки ребуси для селян, котрих вони ніяким способом не спроможуться одгадать. І справді, в нас в азбуці білше ЗО букв, і невже таки не знайшлось с такого  числа букв, щоб написать оті слова буквами: бьє, вьє, зйізд, обьявить, зьявилась, пьєса як от роблять в великоруських книжках? Поставте букви тоді й читать буде краще й легше і нам і селянам, і не будуть стреміть в книжках якісь загадки або єгипецькі гієрогліфи. Нема в сьвіті, як букви! А то  наставили якогось "каміння спотикання" в словах, та й спотикайся
раз-у-раз.   

[Python]

Хроніка війни правописів, яку мила серцю Нечуя-Левицького східноукраїнська кулішівка програла, а ненависна желехівка виграла, давши початок правопису сучасного типу.

[Sirko]

Тїльки цї програми розпїзнаут виглад букв і не маут нїцого спїлного з семантицним аналїзом.
Повернена звїдки?
У нас дузе багато атеістїв, завдяки товам Ленїну і Сталїну, і тим, сцо пїсла них.

Знову Нечуй:
Навіщо ж і заводить таку трудноту, коли ті, що заводять желихівку, те церковно-славянське іже, не сповняють йіі, а часом
таки не тямлять йіі, як сьлід? Тикають ті дві точки де трапиться і куди само перо скоче. Треба знать, що і в самі кулішівці того і
з однією точкою силенна сила! і звичайне і, як в российські мові, ще й і з £, і з о (кінь, віл) і з є (пісок, лід). І так доведеться 
натикать силу точок. А тут на тобі ще й иже з двома точками на одному і, та ще цього ї рясно та густо скрізь!
Це ж тучі, це хмари значків! Виходе, що хто багато пише, то тільки те й робитиме, що ставитиме значки та 
сіятиме мак точок і внизу і вгорі. Скільки напише букв, сливе, стільки напише й значків. І все це непотрібна нісенітниця.

[Python]

Коли бачу це смайло — — руки так і сверблять за модераторські ножиці взятись. А не можна...

[Drundia]

Тому що мавпячий. Після групи приголосних кореня апостроф не ставиться.

І де тут група приголосних? І вимова теж роздільна часто. Хоча дзіктараф-анцїфанєтчікаф та інших анцїарфаепістаф можна не рахувати.

З одного боку, губна приголосна м'якою бути не може. З іншого, апостроф указував би на йотацію, яка в словах цього типу не відбувається (втім, це залежить і від діалекту) — «я» тут переходить у специфічну голосну без приголосної, яка, разом з тим, відрізніється від [а].

Як показує практика, йотація майже не поширилася хіба що до тьмяних свят. Зате мавп'ячий, мертв'як, духм'яний.

[Python]

Якщо узагальнити, йотація відсутня в тих випадках, коли приголосна перед непом'якшуваною губною належить до зубних і переходить у м'яку (свято, різьбяр, тьмяний), тоді як у решті випадків вона всеж відбувається, хоч апостроф і не пишеться?

[Sirko]

Якщо узагальнити, йотація відсутня в тих випадках, коли приголосна перед непом'якшуваною губною належить до зубних і переходить у м'яку (свято, різьбяр, тьмяний), тоді як у решті випадків вона всеж відбувається, хоч апостроф і не пишеться?

Не знаю як в їньших, а в мене йотація ся відбуває і в сьвʼято, і в різьбʼяр, і в тьмʼяний.

[Drundia]

Якщо узагальнити, йотація відсутня в тих випадках, коли приголосна перед непом'якшуваною губною належить до зубних і переходить у м'яку (свято, різьбяр, тьмяний), тоді як у решті випадків вона всеж відбувається, хоч апостроф і не пишеться?

У решті випадків по-різному. Роздільну вимову мавп'ячий знають здавна, навіть раніше ніж черв'як, але нормалізатори нашого кривопису, напевне, забули що в нас ма[ў]п'ячий, а не ма[ф']пячий, а його написання навіть є «трудністю української мови». Сприяють йотації попередні звучні звуки (найголовніше голосні, трохи менше сонорні приголосні), а стримують її попередні м'які зубні.

«Різьбар» у мене взагалі погано вимовляється, виходить лише «різьбяр». Проґресивна асиміляцья!

[Sirko]

У словах, споріднених з «тьмяний» і «різьбяр», м'якість зубної приголосної зберігається навіть тоді, коли «я» після губної нема: пітьма, різьба. В інших наведених словах м'якість може втрачатись при словозміні чи словотворі, або ж пом'якшуюча голосна лишається завжди на тому ж місці, тому потреби в м'якому знаку тут нема.

Як щодо темряви і різати? Мʼякість втрачено. Ну мусили спаскудити якось правопис! А в яких словах, байдуже...

[Drundia]

І шо? Я якось не розумію.

[Калъграф]

 Латиниця української мови. Без діакритичних знаків і апострофу, можна транслітерувати в обох напрямках.

Диграфи:
Тверді я; ю; є; ї; ё; - йа; йу; йе; йі; йо; - ja; ju; je; ji; jo
М'які    я; ю; є; ї; ё; - ьа; ьу; ье; ьі; ьо; - ya; yu; ye; yi; yo
ж - zg          (буквосполучення zh в українській мові використовується: згори - zhory , але жах - zgax)
ш - sh         (міжнародна практика)
ч  - ch         (міжнародна практика)
щ - sch       (більш зрозуміло і зручніше на письмі від триграфів shh chh або shch)
х  - x          (наслідок транслітерації Кирила і Мефодія з грецького письма)
Літера "j" після голосних і у формі диграфа читається як тверде "йот". А після приголосної ЯКЩО ВОНА НЕ УТВОРЮЄ ДИГРАФ JA, JU, JE, JI, JO використовується як м'який знак: лялька - льалька - lyaljka


До прикладу:

Chetvertyj Universal Ukrajinsjkoji Centraljnoji Rady
9 sichnya 1918 r.

Narode Ukrajiny! Tvojeju syloju, voleju, slovom stala na zemlyi ukrajinsjkij viljna Narodna Respublika, spravdylasj kolyshnya davnya mrija batjkiv tvojix – borciv za volnosty i prava trudyaschyx.
Ale v tyazgku hodynu vidrodylasj volya Ukrajiny. Chotyry roky lyutoji vijny znesylyly nash kraj i lyudnistj. Fabryky tovariv ne vyroblyajutj. Zavody spynyajutjsya. Zaliznyci rozxytani. Hroshi v cini padajutj. Xliba zmenshujetjsya. Nasuvaje holod. Po kraju rozplodylysj jurby hrabizgnykiv i zlodijiv, osoblyvo, koly z frontu posunuło vijsjko, zchynyvshy kryvavu riznyu, zakolot i rujinu na nashij zemli.
Cherez use ce ne mohly vidbutysya vybory v Ukrajinsjki Ustanovchi Zbory v prypysanyj nashym poperednim Universalom chas, i ci Zbory, pryznacheni na nynishnij denj, ne mohly zibratysj, schob pryjnyaty z nashyx ruk tymchasovu najvyschu revolyucijnu vladu nad Ukrajinoju, ustanovyty lad v Narodnij Respublici nashij i orhanizuvaty nove pravyteljstvo.

[Sirko]

ж - zg          (буквосполучення zh в українській мові використовується: згори - zhory , але жах - zgax)

zg теж використовується:    
зґа́битися   
зґвалто́ваний   
зґвалтува́ння   
зґвалтува́ти   
зґе́дзатися   
зґе́дзкатися   
зґи́дзнути   
зґи́ндзитися   
зґі́ґнути   
зґля́ґатися   
зґо́я   
зґрабне́нький   
зґрабне́нько   
зґра́бний   
зґра́бність   
зґра́бно   
зґрасо́ваний   
зґрасува́ти   
зґри́ндзатися   
зґрі́би   
зґрунто́ваний   
зґрунтува́ти   
зґу́ра

[Калиграфъ]

Згоден з вами, Sirko, без діакритики не обійтись, тоді все так само, лише:
М'які  я; ю; є; ё;  -  á; ú; é; ó;   
ж - ž
ш - š
ч -  č
щ - šč


Četvertyj Universal Ukrajinsjkoji Centraljnoji Rady
9 sičná 1918 r.
Narode Ukrajiny! Tvojeju syloju, voleju, slovom stala na zemli ukrajinsjkij viljna Narodna Respublika, spravdylasj kolyšná davná mrija batjkiv tvojix – borciv za volnosty i prava trudáščyx.
Ale v tážku hodynu vidrodylasj volá Ukrajiny. Čotyry roky lútoji vijny znesylyly naš kraj i lúdnistj. Fabryky tovariv ne vyroblájutj. Zavody spynájutjsá. Zaliznyci rozxytani. Hroši v cini padajutj. Xliba zmenšujetjsá. Nasuvaje holod. Po kraju rozplodylysj jurby hrabižnykiv i zlodijiv, osoblyvo, koly z frontu posunulo vijsjko, zčynyvšy kryvavu riznú, zakolot i rujinu na našij zemli.
Čerez use ce ne mohly vidbutysá vybory v Ukrajinsjki Ustanovči Zbory v prypysanyj našym poperednim Universalom čas, i ci Zbory, pryznačeni na nynišnij denj, ne mohly zibratysj, ščob pryjnáty z našyx ruk tymčasovu najvyšču revolúcijnu vladu nad Ukrajinoju, ustanovyty lad v Narodnij Respublici našij i orhanizuvaty nove pravyteljstvo.
A tym časom Petrohradsjke pravyteljstvo narodnyx komisariv, ščob pryvernuty pid svoju vladu viljnu Ukrajinsjku Respuliku, opovistylo vijnu Ukrajini i nasylaje na zemli naši svoji vijsjka krasnohvardejciv – boljševykiv, jaki hrabujutj xlib u našyx selán i bez vsákoji platy vyvozátj joho v Rosiju, ne zalyšajučy navitj zerna, nahotovlenoho na zasiv, vbyvajutj nepovynnyx lúdej i sijutj skrizj bezladdá, zlodijactvo, bezčynstvo.
Що ви запропонуєте?

[Drundia]

Навіщо в латиниці зберігати кириличні йотовані з їх різночитаннями?

[Sirko]

Що ви запропонуєте?

Я б запропонував поширити мʼякі я, ю, є, ё, і  на позначення йотованих голосних після голосних та на початку слова. Звук і на початку слів позначати літерою y. yde-ide
Ось так:

Četvertyj Universal Ukrainsjkoi Centraljnoi Rady
9 sičná 1918 r.
Narode Ukrainy! Tvoéú syloú, voleú, slovom stala na zemli ukrainsjkij viljna Narodna Respublika, spravdylasj kolyšná davná mriá batjkiv tvoix – borciv za volnosty y prava trudáščyx.
Ale v tážku hodynu vidrodylasj volá Ukrainy. Čotyry roky lútoi vijny znesylyly naš kraj y lúdnistj. Fabryky tovariv ne vyrobláútj. Zavody spynáútjsá. Zaliznyci rozxytani. Hroši v cini padaútj. Xliba zmenšuétjsá. Nasuvaé holod. Po kraú rozplodylysj úrby hrabižnykiv y zlodiiv, osoblyvo, koly z frontu posunulo vijsjko, zčynyvšy kryvavu riznú, zakolot y ruinu na našij zemli.
Čerez use ce ne mohly vidbutysá vybory v Ukrainsjki Ustanovči Zbory v prypysanyj našym poperednim Universalom čas, y ci Zbory, pryznačeni na nynišnij denj, ne mohly zibratysj, ščob pryjnáty z našyx ruk tymčasovu najvyšču revolúcijnu vladu nad Ukrainoú, ustanovyty lad v Narodnij Respublici našij y orhanizuvaty nove pravyteljstvo.
A tym časom Petrohradsjke pravyteljstvo narodnyx komisariv, ščob pryvernuty pid svoú vladu viljnu Ukrainsjku Respuliku, opovistylo vijnu Ukraini y nasylaé na zemli naši svoi vijsjka krasnohvardejciv – boljševykiv, jaki hrabuútj xlib u našyx selán y bez vsákoi platy vyvozátj joho v Rosiú, ne zalyšaúčy navitj zerna, nahotovlenoho na zasiv, vbyvaútj nepovynnyx lúdej y siútj skrizj bezladdá, zlodiáctvo, bezčynstvo.

[Калиграфъ]

Як тоді написати слова: б'ю; п'ю і бю; пю; - однаково .  Апостроф використовувати не хочеться )))
Drundia а ваші думки які щодо цього?

[Sirko]

Як тоді написати слова: б'ю; п'ю і бю; пю; - однаково .  Апостроф використовувати не хочеться )))

В бʼю і пʼю йотовані голосні стоять після приголосних. Я ж запропонував

на позначення йотованих голосних після голосних

Тобто буде так само, як у Вас: bju i bú.

[Vertaler]

Čomusj meni zdajetjsia, şo ukrajinsjka budj-jakım traslitom vıhliadaje jak fih zna şo, ale vsež-takı vıkladu te, şo meni siohodni nadumalosia.

Ʒ i Ǯ — litery, jakşo podumatı, duže potribni, xoča j ne obovjazkovi.

ŠšČ莞Ǯǯ — šıpliači.
Dumav pro ṡċżʒ̇, ale ʒ̇-ʒ̇-ʒ̇ treba zberehtı zvjazok z junikodom. Krapka može butı viljnoju varïacijeju šrıftu, naprıklad, dlia stılizaciji.

Potim, je dva taki slova, šče i ščo. Zajva trata času j čornıl. Tak şo beremo z janalifu Şş dlia щ ta, sımetrıčno, Ƶƶ dlia sliv jak prıjiƶatı. Važlıvo, şo dïakrıtıčni znakı ne nad strokoju, tak ne bude plutanını z ŠŽ. Prı pısjmi rukoju možna maliuvatı pid z takıj samıj sedılj, čomu ni.

Ii Ɨı Ïï Jj. Tut vse zrozumilo.

«И» v nas — duže častıj zvuk. Poznačatı joho čerez y — neharno j nepraktıčno. Ni, sama litera dobra, ale ne po pjatj raziv u slovi j ne z fonetıčnym značenniam [ɪ] prı tomu. 

Velıka «И» zustričajetjsia ridko, ale buvaje potribnoju. Teoretıčno jiji možna zrobıtı budj-jakoji formı. Formu Ɨ obrano z MFA.

Litera i služıtj takož dlia mjakoho znaku pered holosnımı, j — ne pered holosnımı. U vıpadku okremoho čıtannia vıkorıstovujetjsia trema: varïant.

Niby možna zvıknutı. Ale.

Tut meni zdalosia, şo vse v nas nadto tinke j chvostate. Osoblıvo ce -ıj. Tak narodılasia ideja zrobıtı orfohrafiju biljš etımolohičnoju.

Teper u nas zjavliajutjsia litery ô, ê, y. Tak, "y" znovu z namı.

Did prınês z dôbrovy stôl.

I şe, dumaju, nepohano bude povernutı ch, ce tıpu tež bôljš tradıcijna fihnia niž x.

Usio. Tut moji dumky skônčılısia.