Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[Lugat]

Ми можемо усунути цю проблему апострофуванням.

Фтопку апострофи! Годі калічити слово. 

[Drundia]

Апостріп — характеристична фіча української ортограхвії, відставити топки.

[Python]

Навряд. Читатиметься так само. Писатиметься інакше. Просто правило читання буде інше.

Проблема в тому, що правила чергування і/й та у/в в частині випадків невизначені, а в віршуванні вони порушуються навіть там, де чітко визначені.

Не ламається ж рима в іспанській поезії, коли одне слово закінчується на голосний, а інше починається з голосного, і ці обидва голосні зливаються в один склад.

У нас це вже два склади, причому, ритм вірша інколи навіть змушує впасти наголос на голосну, яка в іншому місці того ж вірша в подібному оточенні цілком може стати приголосною.

[Python]

Апостріп — характеристична фіча української ортограхвії, відставити топки.

ІМНО, опоштрих варто було б застсовувати ширше й у кирилиці (напр., у таких словах, як «най'оптимальніший» чи «без'іменний»). В латиниці, де двома літерами пишеться не лише йо, а й я, ю, є, ї, потреба в апострофі на межі з префіксом іще більша.
Але «без'іменний», «морозів», «зїрка» — три різні випадки взаємодії і з приголосною, а не два, маркувати тверду і  апострофом було б недоречно.

[Drundia]

У нас це вже два склади, причому, ритм вірша інколи навіть змушує впасти наголос на голосну, яка в іншому місці того ж вірша в подібному оточенні цілком може стати приголосною.

Сумніваюся що воно в нас два склади десь поза поезією й співами. Бо саме в поезії-співах нетипові зімкнення частішають.

ІМНО, опоштрих варто було б застсовувати ширше й у кирилиці (напр., у таких словах, як «най'оптимальніший» чи «без'іменний»). В латиниці, де двома літерами пишеться не лише йо, а й я, ю, є, ї, потреба в апострофі на межі з префіксом іще більша.
Але «без'іменний», «морозів», «зїрка» — три різні випадки взаємодії і з приголосною, а не два, маркувати тверду і  апострофом було б недоречно.

Най'оптимальніший, без'іменний, пів'аркуша. А ще в іншомовизмах: Май'амі, Шопенгав'ер. З зїркою морозів уже не склалося, хай буде як є. Хоча треба подумати як таке передавати коли буде потреба при запозиченнях.

[Python]

З зїркою морозів уже не склалося, хай буде як є. Хоча треба подумати як таке передавати коли буде потреба при запозиченнях.

Навіщо? Якщо ми перестаємо розрізняти ці дві (насправді більше) фонеми в питомих словах, то навряд чи зможемо їх адекватно розрізнити в іноземних.

А ще в іншомовизмах: Май'амі, Шопенгав'ер.

Маямі чи Майямі (з подовженим й). З розривом після й в реальній мові чути не доводилось.

Шопенгав'ер

Або Шопенгауер, або Шопенгавер. Змичка після приголосної можлива лише після префіксу.

[Python]

пів'аркуша

Мені більше імпонує ідея писати «пів» окремо від слова, крім випадків, коли утворена конструкція стає змінюваною: «пів аркуша», «пів яблука», але «пів'устав».

[Drundia]

Навіщо? Якщо ми перестаємо розрізняти ці дві (насправді більше) фонеми в питомих словах, то навряд чи зможемо їх адекватно розрізнити в іноземних.

Ну ми ж розрізняємо якось бу/б'ю/бю.

Маямі чи Майямі (з подовженим й). З розривом після й в реальній мові чути не доводилось.
Або Шопенгауер, або Шопенгавер. Змичка після приголосної можлива лише після префіксу.

До чого розриви чи змички? Ми складоподіл позначаємо. Не писати ж апостріп тільки в й'о. Хоча може воно того всього не варте, і краще писати нормальні-приголосні й не морочити голову.

[Drundia]

Мені більше імпонує ідея писати «пів» окремо від слова, крім випадків, коли утворена конструкція стає змінюваною: «пів аркуша», «пів яблука», але «пів'устав».

Звісно ж краще окремо. Пів словника зайнято різними словами з префіксами не-, пів-, за-, най-... Треба якось систематизувати утворені дуже продуктивними засобами лексеми.

[Python]

Ну ми ж розрізняємо якось бу/б'ю/бю.

Але бю не має точних аналогів у питомих словах, тому постійно плутається то з б'ю, то з бу.

До чого розриви чи змички? Ми складоподіл позначаємо.

І складоподіл теж. Змичка — один із фонетичних варіантів реалізації складоподілу. Взагалі, склад розривається між приголосною й голосною лише на межі з префіксом — більш нідé. Та й то, в запозиченнях можливе ігнорування особливості префіксів (як у слові симетрія, де приголосні префіксу й кореня злилися в одну).

[Drundia]

Ну нічого, ми почекаємо як вона остаточно сплутається.

Змичка і є приголосним. А складоподіл може проходити після дифтонга перед голосним, і Тав'ер тому непоганий приклад. Йот у такій позиції ми чомусь не дуже відрізняємо від нескладового і. А симетрія просто не є префіксальним з погляду української мови, його етимологія не настільки нас цікавить.

[Python]

Змичка і є приголосним. А складоподіл може проходити після дифтонга перед голосним, і Тав'ер тому непоганий приклад.

Не знаю, як Ви чули той Тав'ер. Перетворення дифтонга уе в склад ве (чи появу вставного складового в) я ще можу уявити, але перехід у->в після того, як зразу за цим звуком виникла змичка, чи, тим більше, розрив складу змичкою вже після його утворення виглядають нелогічно. Змичка не може сусідувати з приголосною того ж слова (виняток — префікси, але фонетично вони мало відрізняються від прийменників).

[Drundia]

Так, як його звичайно вимовляють: [таў-ер], ніяких змичок, і не якийсь [та-у-ер], чи [та-вер]. Власне, сприймаю я то як [таў-^вер]. Те саме з англійською вимовою в таких випадках.

[Python]

Власне, сприймаю я то як [таў-^вер].

Тоді це вже скоріш Таввер.

[Lugat]

Апостріп — характеристична фіча української ортограхвії, відставити топки.

Sovićka do toho ž. V žyvij movi oti apostrofy ne vymovľajuťśa. V časy, koly pysav Kotľarevśkyj, jix ne bulo. Koly pysav Ševčenko, jix takož ne bulo. V drahomanivci jix nema. V repryntnomu vydanni «Istoriji Ukrajiny-Rusy» Hrusevskoho jix takož nema. Naviť u lučukivci jix nema. Ščo ž todi u pana za pokloninńa sovitčyni? 

[Python]

Sovićka do toho ž.

Не совки його придумали. У Грінченка апостроф уже був.

Та й узагалі, хіба радянський період чимось принципово гірший за російсько-імперський?

[Drundia]

Власне, сприймаю я то як [таў-^вер].

Тоді це вже скоріш Таввер.

Таввер часокількісно не такий і сприймаєтсья як [таў-вер], або ж навіть як [та-ввер].

Sovićka do toho ž. V žyvij movi oti apostrofy ne vymovľajuťśa. V časy, koly pysav Kotľarevśkyj, jix ne bulo. Koly pysav Ševčenko, jix takož ne bulo. V drahomanivci jix nema. V repryntnomu vydanni «Istoriji Ukrajiny-Rusy» Hrusevskoho jix takož nema. Naviť u lučukivci jix nema. Ščo ž todi u pana za pokloninńa sovitčyni? 

Apostrof počaly wžywaty šče w dawnioukrajinsjkij mowi na misci zadnioho jera. Kotliarewskyj i Šewčenko pysaly jaryžkoju, wony maly ъ. Drahomaniwka zanadto netradycijna. Xiba ž u Hrušewsjkoho nawitj pislia pryrostkiw nema?

Та й узагалі, хіба радянський період чимось принципово гірший за російсько-імперський?

Так, мову внормували з неприродним правописом і неприродним складом абетки.

[Lugat]

Ja tut pidryxtuvav transliterator pid lučukivku, ščob vin praćuvav u pŕamomu ta zvorotńomu napŕamku. Perekynuv čerez ńoho fajl romanu v formati .fb2. Načebto bez pomylok. Maľunky ta oformlenńa tež zberihaje. Ščopravda pry perekydanni na kyrylyću transliteruje naviť tegy, to krašče dľa zvorotńoho napŕamku perenesty transliterat u .doc, a potim vže z ńoho zrobyty fajl .fb2.

Dľa bažajučyx skorystatyśa transliteratorom dľa stvorenńa svojeji systemy transliteraciji vyvišuju joho tut.

[Python]

Ja tut pidryxtuvav transliterator pid lučukivku, ščob vin praćuvav u pŕamomu ta zvorotńomu napŕamku.

Оскільки лучуківка не повністю сумісна з сучасною орфографією, при зворотньому перетворенні виникають помилки: наяктивніший п'юре (але бюро) мавп'ячий моркв'яний. Система словникозалежна, що не є добре.

[Python]

Так, мову внормували з неприродним правописом і неприродним складом абетки.

Не рахуючи вилучення літери ґ, це та ж абетка, що й у Грінченка. Може, це й не найкращий з усіх можливих варіантів (ІМНО, деякі особливості желехівки варто було б зберегти), але загалом добре, що українська мова нарешті зупинилась на якомусь одному алфавіті й виробила загальноприйнятий стандарт для всієї України, чого в дорадянські часи ще не було.

[Lugat]

Оскільки лучуківка не повністю сумісна з сучасною орфографією, при зворотньому перетворенні виникають помилки: наяктивніший п'юре (але бюро) мавп'ячий моркв'яний. Система словникозалежна, що не є добре.

Možna bulo b dodaty litery ä, ü dľa vypadkiv pojednań z я, ю, ale ce vže ne bude čysto lučukivka. Abo ž treba pohodytyśa na nevelykyj slovnyčok vykľučeń, jaki b išly z samoho počatku.

Ne podobajuťśa meni takož joty pisľa holosnyx, de vzahali čytajeťśa ne jot. Naviť u sučasnomu oficijnomu transliti ća problema vyrišena krašče: ai, ei, yi, ii, oi, ui.

[Python]

Naviť u sučasnomu oficijnomu transliti ća problema vyrišena krašče: ai, ei, yi, ii, oi, ui.

Ага, «краще». Zaichenko - як це буде кирилицею? Три спроби на правильну відповідь.

[Lugat]

Ага, «краще». Zaichenko - як це буде кирилицею? Три спроби на правильну відповідь.

Zajčenko ž, zvyčajno, pozajak Zajičenko, v lučukivci pysalośa b... Zajičenko.

[Python]

Zajčenko ž, zvyčajno, pozajak Zajičenko, v lučukivci pysalośa b... Zajičenko.

Враховуючи «грамотність» наших паспортистів, паралельно можуть існувати прізвища Зайченко, Заїченко, Заіченко. Офіційним транслітом це буде одне й те ж. Добре, що ситуації, коли потрібна зворотня транслітерація з нього, все ще не стали масовими.

[Lugat]

Оскільки лучуківка не повністю сумісна з сучасною орфографією, при зворотньому перетворенні виникають помилки: наяктивніший п'юре (але бюро) мавп'ячий моркв'яний. Система словникозалежна, що не є добре.

Možna bulo b dodaty litery ä, ü dľa vypadkiv pojednań z я, ю, ale ce vže ne bude čysto lučukivka.

Zvisno ž, dodavanńa liter ä ta ü može poťahnuty za soboju takož vžyvanńa j inšyx analogičnyx liter, typu ë, ö, tobto vidbudeťśa perexid na pozycijnu systemu vidobraženńa mjakyx pryholosnyx pered holosnymy. Sama ž lučukivka dala precedent, vidobražajučy pryholosni pered «i» pozycijno, bez oformlenńa jix jak mjakyx. Mjaki ž pryholosni zalyšaťśa v takomu razi lyše v pozyciji pered inšoju pryholosnoju ta v kinci slova.