Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[Elischua]

смешно и нелепо то, что все эти тайны чтения по всем этим способам известны только украинцам. Как угодно прочтут иностранцы "Serhiy" или "Olha", но звучать это будет неожиданно, как правило.

[Krymchanin]

Хіба не Yuliya? У мене "Сергій" передано як "Serhiy".

Именно Iuliia. ещё сидя в ОВИРе, задумался на подобными случаями, а потом уже у одной колежанки увидел сие непотребство в загране.
А ещё знаю человека, который менял права, т.к. у него фамилия в них была чт-то вроде Hryhuletskii, всех в ступор вводила.

[Krymchanin]

Olha и Serhiy - Олха и Сэрхий (последнее - в лучшем случае). Возможны варианты. Но, в любом случае, считаю неправильным передачу укр. г как h.

[andrewsiak]

але ж неможливо написати так універсально латинкою, щоб усіма мовами, що вживають латинку, читалося так як українською!

Скажімо, якщо  записати Сергій за англійською орфографією, то було б щось на зразок Sareheey, але француз це прочитає як /sa'rε/; якщо ж, наопак, записати французькою орфографією як Serhiї, то американець прочитає як /'səri/

[Krymchanin]

Ну, нужно, чтоб хоть какое-то единообразие было.
З.Ы. А куда моё сообщение про Ользю делось?

[andrewsiak]

Но, в любом случае, считаю неправильным передачу укр. г как h.

Через G також не підходить. Хіба що GH.

[Krymchanin]

всё-таки думаю, что лучше через G, чтобы не было разночтений с русским и польским (по крайней мере, чтоб почти не было). Да и иностранцам понятней будет.

[Python]

всё-таки думаю, что лучше через G, чтобы не было разночтений с русским и польским

Але тоді виникне невідповідність із чеською й словацькою, а також з білоруською латиницею. Як і в українській мові, у них давнє г стало фрикативним, а звук ґ присутній переважно в запозиченнях. До речі, і в російській мові іншомовне h довгий час передавалось як г (Геркулес, Гудзон, гидравлика).

[andrewsiak]

Але тоді виникне невідповідність із чеською й словацькою, а також з білоруською латиницею. Як і в українській мові, у них давнє г стало фрикативним, а звук ґ присутній переважно в запозиченнях. До речі, і в російській мові іншомовне h довгий час передавалось як г (Геркулес, Гудзон, гидравлика).

+1
І що значить "иностранцам понятнее"? Для француза або француза прізвище Лісогор не зрозуміло ні як Lisogor ні як Lisohor.

[ПРОВІД]

а я згоден з кримчанином .
бо все одно нам не вдастся змусити иномовців вірно вимовляти всі звуки нашоі мови . тому , гадаю , ліпше не ускладнювати .

[Чайник777]

Как угодно прочтут иностранцы "Serhiy" или "Olha", но звучать это будет неожиданно, как правило.

+1

[Elischua]

Но, в любом случае, считаю неправильным передачу укр. г как h.

Действительно, неправильная. Украинский "г" никогда не "h", за исключением случаев, с которыми большинству, наверняка, в своих фамилиях столкнуться не придётся.

[Elischua]

Но, в любом случае, считаю неправильным передачу укр. г как h.

Через G також не підходить. Хіба що GH.

Ні, нехай через "g" - сам раз. Бо, g ≠ [g]. Чим лише не будеть "g" у різьнах мовах. И так вопрос: ці неуже украйиньцеви аж тако утерпимо будеть слышати вымовлєно тудиньцем свойо имйя малу троху нетотожьньо ту яко и выкли мовити сами украйиньци стремь? Низоземець, на узір, прочтеть Olga и [ɔlɣɑ], ино не мяко "ль", а "л", але мыслю то можемо пережити. Яглянин ці спанець, ці сведин, ці ко прочтуть [ɔlgɑ] - и, неуже тако зло про украйиньця? А чин псати яко "Olha" та подобьни ни у яка ворота ся не пишеть.

[Elischua]

всё-таки думаю, что лучше через G, чтобы не было разночтений с русским и польским

Але тоді виникне невідповідність із чеською й словацькою, а також з білоруською латиницею. Як і в українській мові, у них давнє г стало фрикативним, а звук ґ присутній переважно в запозиченнях. До речі, і в російській мові іншомовне h довгий час передавалось як г (Геркулес, Гудзон, гидравлика).

такая мотивация не годится.

[Elischua]

всё-таки думаю, что лучше через G, чтобы не было разночтений с русским и польским

Але тоді виникне невідповідність із чеською й словацькою, а також з білоруською латиницею. Як і в українській мові, у них давнє г стало фрикативним ??, а звук ґ присутній переважно в запозиченнях. До речі, і в російській мові іншомовне h довгий час передавалось як г (Геркулес, Гудзон, гидравлика).

такие мотивации не годятся.

и такое: "Як і в українській мові, у них давнє г стало фрикативним" - какой фрикативный? Voiced glottal fricative это "h", а Voiced velar fricative - это "g" если, конечно, можно говорить о том, что начертание это не такой-то звук, а такой-то. Но, действительно обычно "h" таки не применяется в качестве Voiced velar fricative нигде. Чешский, словацкий, верхнелужицкий, белорусский - все эти не в счёт; у них этот опыт можно назвать "ошибкой" (не могу однозначно предположить, в силу чего так случилось, что h они стали применять для Voiced velar fricative, возможно, потому что g замещал звук j, не знаю). На самом деле будь то Voiced velar fricative или Voiced velar plosive, латинский алфавит для обоих звуков имеет начертание g. То, что на сей день можем слышать в речи, в частности, чехов и словаков в соответствующих местах звук уже не Voiced velar fricative, а Voiced glottal fricative, следует не иначе объяснить влиянием самого же начертания, за которым носители соответствующих языком стали с некоторого времени вестись - и это не удивительно, если у других народов Европы h если не немой, то таки Voiced glottal fricative. Раньше там у всех был Voiced velar plosive. В Википедии на Voiced velar plosive нет примеров в украинском, зато есть на Voiced glottal fricative, только это неверно. К сожалению, обычно слышимое произношение в наши дни - это не то, на что следует и можно ссылаться.
Буква сама, т.е. знак не задаёт качество звучания звуку, ею лишь условно обозначается звучание звука.
P.S. ґ - вообще уродство. украинцам этот звук ни к чему. Во-первых, для g у нас есть "г" = [ɣ] ≠ [h]. Во-вторых, этот знак тем более путает умы, и заставляет невольно думать, что раз ґ есть [g], то, следовательно г есть [h]. В украинском есть слова которые действительно содержат [h], и пишутся также через г. Их сравнительно меньше тех, что с [ɣ], которые также пишутся через г. Ну, что ж поделать - такую имеем орфографию. Однако, с точки зрения исторической фонетики это самое истинное. Никакого ґ в украинском не должно быть - это противоречит духу и вкусу украинского языка.

[andrewsiak]

Но, в любом случае, считаю неправильным передачу укр. г как h.

Действительно, неправильная. Украинский "г" никогда не "h", за исключением случаев, с которыми большинству, наверняка, в своих фамилиях столкнуться не придётся.

Український /г/ завжди = /h/, і ніколи /ɣ/. А от білоруській та південноросійський /г/ дійсно = /ɣ/.

[Elischua]

Но, в любом случае, считаю неправильным передачу укр. г как h.

Действительно, неправильная. Украинский "г" никогда не "h", за исключением случаев, с которыми большинству, наверняка, в своих фамилиях столкнуться не придётся.

Український /г/ завжди = /h/, і ніколи /ɣ/. А от білоруській та південноросійський /г/ дійсно = /ɣ/.

Добрі, погадаймо о тім. Чому тако твердиш? Але, крім йаже прості тобі тако ся чуеть. Не віт того ся поріваю, яже коли таде говорять тако, значить тако и йметь быти, а віт того, яко би яло дзвячи. Йака ген можеть быти різьниця су тама одиниціма меджу білорусьщиною та украйиньщиною? Украйиньщина су білорусьщиною суть дужо подобьні мові а бисмо могли допустити таку велику різьницю дзвуку у сі лучайі.

[Python]

P.S. ґ - вообще уродство. украинцам этот звук ни к чему. Во-первых, для g у нас есть "г" = [ɣ] ≠ [h]. Во-вторых, этот знак тем более путает умы, и заставляет невольно думать, что раз ґ есть [g], то, следовательно г есть [h]. В украинском есть слова которые действительно содержат [h], и пишутся также через г. Их сравнительно меньше тех, что с [ɣ], которые также пишутся через г. Ну, что ж поделать - такую имеем орфографию. Однако, с точки зрения исторической фонетики это самое истинное. Никакого ґ в украинском не должно быть - это противоречит духу и вкусу украинского языка.

1) Щоб розрізнити на слух ɦ та ɣ, треба дуже прислухатись. У більшості діалектів вони не розрізняються — це або алофони, або замість них чується один звук. Г в словах горіх і горох звучить ідентично, хоча в першому випадку г має придихове походження.
2) Слова з ґ в українській мові об'єктивно існують — більшість із них потрапили до української мови через польську та чеську з німецької в період ВКЛ та РП. Різниця між г та ґ відчутна на слух.

Voiced glottal fricative это "h", а Voiced velar fricative - это "g"

В МФА Voiced velar fricative — це ɣ, тоді як g — Voiced velar plosive. До речі, хіба h — не voiceless, на відміну від дзвінкого ɦ?

[Elischua]

P.S. ґ - вообще уродство. украинцам этот звук ни к чему. Во-первых, для g у нас есть "г" = [ɣ] ≠ [h]. Во-вторых, этот знак тем более путает умы, и заставляет невольно думать, что раз ґ есть [g], то, следовательно г есть [h]. В украинском есть слова которые действительно содержат [h], и пишутся также через г. Их сравнительно меньше тех, что с [ɣ], которые также пишутся через г. Ну, что ж поделать - такую имеем орфографию. Однако, с точки зрения исторической фонетики это самое истинное. Никакого ґ в украинском не должно быть - это противоречит духу и вкусу украинского языка.

1) Щоб розрізнити на слух ɦ та ɣ, треба дуже прислухатись. У більшості діалектів вони не розрізняються — це або алофони, або замість них чується один звук. Г в словах горіх і горох звучить ідентично, хоча в першому випадку г має придихове походження.
2) Слова з ґ в українській мові об'єктивно існують — більшість із них потрапили до української мови через польську та чеську з німецької в період ВКЛ та РП. Різниця між г та ґ відчутна на слух.

Voiced glottal fricative это "h", а Voiced velar fricative - это "g"

В МФА Voiced velar fricative — це ɣ, тоді як g — Voiced velar plosive. До речі, хіба h — не voiceless, на відміну від дзвінкого ɦ?

необйетиві суть, але за обчою сгодою.
Різниця між г та ґ відчутна на слух. - опако, не перечу, ясна бо річ.
Щоб розрізнити на слух ɦ та ɣ, треба дуже прислухатись - ну, тож, прислухаймо ся/ вычимо ся прислухати.
Г в словах горіх і горох звучить ідентично - бо украйиньцем медвідь не на ино, але на раз два вуха ста. Причина мішаньа още у тім, йоже ьмемо лен ино писмя про колико дзвук. Але, причину си не годьни смо нарічи обйетивою.
Снадь, можемо ся нерозуміти через різьниці у пітходіх: я пітхожу вітта йако би яло дзвячи відповідьно анализу осібностий украйиньщины, а, можьно, Вы вітта йако нам кажеть дьнесь истина (reality). Але, по истині у загалі аж приблизьно сдібьною украйиньщиною говорить мало ко; тож то не годьно ся брати за критерий.

[Python]

Я тут подумав... Якщо ми будемо розрізняти г придихового походження, г з праслов'янського g та ґ зі слів неслов'янського походження, нам доведеться користуватись не двома, а трьома літерами для цієї групи звуків. Або замінити придихове г діакритиком, як це робили греки.

[Python]

В романізації цього варіанту можна використати середньоанглійську літеру Ȝȝ, яка могла читатись як ɣ. Це буде найвживаніший відповідник г. Для придихового г писатимемо h, для ґ — g.
Poȝodjtesj, taka systema tezh maje pravo na zhyttja.

[Elischua]

Я тут подумав... Якщо ми будемо розрізняти г придихового походження, г з праслов'янського g та ґ зі слів неслов'янського походження, нам доведеться користуватись не двома, а трьома літерами для цієї групи звуків. Або замінити придихове г діакритиком, як це робили греки.

На велику жаль, гату, ничь ся не будеть мінило у тім. Унести міны, по сути, могуть лише такы йяже нетрібьны та зайвы суть.
Сам, хтіл бимь слышати йоже украйиньане різьнять у свойі мові h від g (фрикатива!). Але, тривау на тімже g-плосив не трібуемо у нас.
Ген есть повно словес у низоземьщині, судержач g, родім из латиньщины - але не ся мовлять су g-плосивім, лен по свойу, фрикатив.

[Elischua]

В романізації цього варіанту можна використати середньоанглійську літеру Ȝȝ, яка могла читатись як ɣ. Це буде найвживаніший відповідник г. Для придихового г писатимемо h, для ґ — g.
Poȝodjtesj, taka systema tezh maje pravo na zhyttja.

хм, нехудо бо, праві)). але, без ґ — g.

[Python]

Ген есть повно словес у низоземьщині, судержач g, родім из латиньщины - але не ся мовлять су g-плосивім, лен по свойу, фрикатив.

У кожного народу своя історія, і досвід однієї мови неможливо застосувати для іншої. Нідерландська мова не має пласту запозичень з проривним g, а українська має (про латинізми не йдеться — ґекаючі слова частіше мають німецьке походження; скажімо, українське ґніт відповідає середньоверрхньонімецькому knote). У грецькій мові проривний звук теж став фрикативним, але змішання з придихом не відбулося. ІМНО, латиниця взагалі малопридатна для слов'янських мов — вона лише передає наближене звучання, а не етимологічну відповідність: h тут може бути і на місці г, і на місці х, і на місці придихового звуку, відмінного як від г, так і від х. Так само й g може виступати на місці праслов'янського г, а може обмежуватись словами іншомовного походження.
З латинізмами в українській мові теж плутанина — етимологічно правильним є написання їх через g, але в нинішньому правописі вони пишуться через г, хоча є і прихильники ґекаючого їх написання.

хм, нехудо бо, праві)). але, без ґ — g.

Якщо ми замість української мови візьмемо Elischua'нську з властивим їй слов'янським пуризмом, проблема літери ґ зникне сама по собі через відсутність у цій мові слів ґедзь, ґанок та ін.

[andrewsiak]

не ся мовлять ся

Енклітика не може стояти після проклітики. Може стояти лише після повнозначного слова.