Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[Sirko]

Интересно, как для латинского алфавита авторы решают вопрос о смягчающем и не смягчающем і?

Osobysto v mene taka dumka - pered pomjakšujučym apostof
Pryklad - b′ilyj ale sik

Букву і пишеме:
1. по непарных по твердости і мнягкости согласных там, де быв ко-
лись ÷ (ять): обід, біда, вітор, віра, цвіт, міра, міх, смілый, сміх, піна,
пінязї, успіх, місяць, звізды, цвіт, насмішка, примітка, на писмі і ін.;2
2. там, де і є резултатом алтернації о>і, е>і (в тых позіціях, в котрых
всягды в русиньскых діалектах ся алтернує о, е в одкрытім складї з у,
ü або і в запертім складї):
– о>і: рока – рік, коня – кінь, волы – віл, носа – ніс, ночі – ніч, воза
– віз, попа – піп, робота – робітник, нога – ніг, росла – ріс, могла –
міг, дома – дім, моста – міст і т. п. (не рекомендуєме алтерновати
в такых словах, як: роду – род, воля – вольный, гора – гор, слово –
слов, особа – особ, осї – ось, школа – школ, овес – овса і т. п.);
– о>і в словах, де о є заперте фонемов [j]: мого – мій, твого –
твій, свого – свій, стою – стій, бою ся – бій ся, гною – гній і под.;
– о>і в ґен. мн. ч. присвойных придавників муж. роду: братового –
братів, нянькового – няньків, попового – попів, Петрового – Петрів
і т. п. (такый тіп алтернації треба дотримовати і в назвах міст і сел,
напр: Суків, Львів, Краків і т. п.);
– о>і, е>і в одкрытых складах під впливом алтернації в закрытых
складах: камінок, кілок, ремінок, гребінок і т. п. (але не алтерновати в
словах: столець, заробок, ножка і т. п.);
– е>і: гребінь, камінь, ремінь (в тых лексемах і зістане тыж в отво-
ренім складї – гребіня, каміня, реміня), ровінь, вести – вів, везти
– віз і т. п.3
3. в падовых флексіях согласно з парадіґмами:
– і в ном., і в акузат. назывників множного чісла муж. і жен. р. з
основов на ч, щ, дж (а в жен. р. і в ґен. єд. ч.): обручі, родічі, доджі,
тучі, тещі, саджі і ін.;
– в лок. єд. ч. назывників муж. і жен. р. на непарный согласный: в
клубі, рыбі і ін.;
– в дат. і лок. містоназывників я, ты: мі, тобі – ті;
– в дат. і лок. зворотного містоназывника: собі, о собі;
– -ів в ґен. мн. ч. назывників муж. р.: домів, вояків, родічів і ін.;
– -ій в особных менах тіпу: Андрій, Алексій і т. п.;
4. -іти в інфінітівных формах часослов тіпу: розуміти і в одповідных
формах минулого часу: розумів;
5. во вшыткых префіксално дерівованых формах завершеного
виду часослова повісти: одповісти, доповісти, приповісти, роспо-
вісти і т. п.;
6. там, де староруське -ение ся стягло на -іня: благовіщіня,
выповіджіня, речіня, завершіня, уміщіня і ін.;
7. в префіксї під-: підписати, підняти, підперти, підложыти і ін.;
8. в присловниках: напішо, очівісно і ін.;
9. на зачатку слова: іва, Іван, ігла, Ігнат, Іґор, ідеал, ідентіфікація,
ідеолоґ, іти, іду, ідеш, ідь, ідол, ізоловати, іканя, ікона, Ілько, іміта-
тор, імператор, інакшый, Інд, індекс, іній, інтервал, інше, Іран, іро-
нія, іскрити, історія, істота, іщі і др.;
10. і в функції злучника і часткы: хлопцї і дївчата, рукы і ногы, хто
і як, о тім і говориме і т. п.;
11. в інфінітівных формах на -чі: мочі, речі, лячі, товчі, печі, сїчі,
течі, помочі, уречі, веречі, стричі, втечі;
12. во вшыткых позіціях по согласных ч, щ, дж: значіти, чісло,
чістый, щірый, щіпка, щіпати, міджі, чітати, чій, щіт і ін.; (выняток:
суф. -иско: ручиско, добрачиско і т. д.);
13. в суфіксї -іц(я): паліця, кыртіця, пятніця, горчіця, пшеніця, за-
ушніця, блышіця, порпліця, повитніця і ін.;
14. в чуджіх словах, выходячі з тзв. еврофонетічного варіанту,
пишеме во вшыткых позіціях по согласных і гласных і: абревіатура,
аверзія, автобіоґрафія, авторізація, авіація, актівіта, амнестія,
анті-, апетіт, архітект, асімілація, асістенція, атомізація, атрі-
бут, аґітація, бріліант, бріґада, біліон, біолоґія, біціґель, вердікт, ві-
зія, віталный, героін, гіґіена, делікатность, деліріум, демобілізація,
дівізія, діскузія, дістрібуція, екзістенція, етікета, кабінет, капаці-
та, кардінал, кваліфікація, класіфікація, колектів, колізія, композі-
тор, композіція, кондіція, конштітуція, контінуіта, кріза, крімінал,
крітіка, кіно, кіло, леґіслатіва, ліміт, ліріка, мобілный, міля, міліон,
мінімум, номінація, опозіція, оріґінал, пасівный, пензіста, політіка,
пріватный, прівілеґія, прімарный, прімітів, прінціп, пріоріта, публі-
кація, публіціта, реліґія, рітуал, сатіра, сатісфакція, цертіфікат,
штатістіка, сімбол, сінтаксіс, сістема, сітуація, сіґнал, телевізор,
тім, універзіта, фаворіт, фаміліарный, феміністка, фіґура, фізіка,
фікція, філолоґія, харіта, хемія, цівілізація, ціґаретля, цінік, ціркула-
ція, ціркус, цістерна, цітат, цітрон, ідентіта, ідеолоґія, ідол, імпе-
ратів, імпорт, імітація, інвазія, інвалід, інвестіція, індівідуум, індіка-
ція, індіскретность, іншпекція, іншпірація, іншталація, інштінкт,

[Pawlo]

Интересно, как для латинского алфавита авторы решают вопрос о смягчающем и не смягчающем і?

Osobysto v mene taka dumka - pered pomjakšujučym apostof
Pryklad - b′ilyj ale sik

A chiba koly-nebuď v ukrajinśkij movi bulo mjake «b»? 

ele ž v želehivci tam pisl'a b stolalo pomjakšujuče i?

[Pawlo]

Интересно, как для латинского алфавита авторы решают вопрос о смягчающем и не смягчающем і?

Osobysto v mene taka dumka - pered pomjakšujučym apostof
Pryklad - b′ilyj ale sik

Букву і пишеме:
1. по непарных по твердости і мнягкости согласных там, де быв ко-
лись ÷ (ять): обід, біда, вітор, віра, цвіт, міра, міх, смілый, сміх, піна,
пінязї, успіх, місяць, звізды, цвіт, насмішка, примітка, на писмі і ін.;2
2. там, де і є резултатом алтернації о>і, е>і (в тых позіціях, в котрых
всягды в русиньскых діалектах ся алтернує о, е в одкрытім складї з у,
ü або і в запертім складї):
– о>і: рока – рік, коня – кінь, волы – віл, носа – ніс, ночі – ніч, воза
– віз, попа – піп, робота – робітник, нога – ніг, росла – ріс, могла –
міг, дома – дім, моста – міст і т. п. (не рекомендуєме алтерновати
в такых словах, як: роду – род, воля – вольный, гора – гор, слово –
слов, особа – особ, осї – ось, школа – школ, овес – овса і т. п.);
– о>і в словах, де о є заперте фонемов [j]: мого – мій, твого –
твій, свого – свій, стою – стій, бою ся – бій ся, гною – гній і под.;
– о>і в ґен. мн. ч. присвойных придавників муж. роду: братового –
братів, нянькового – няньків, попового – попів, Петрового – Петрів
і т. п. (такый тіп алтернації треба дотримовати і в назвах міст і сел,
напр: Суків, Львів, Краків і т. п.);
– о>і, е>і в одкрытых складах під впливом алтернації в закрытых
складах: камінок, кілок, ремінок, гребінок і т. п. (але не алтерновати в
словах: столець, заробок, ножка і т. п.);
– е>і: гребінь, камінь, ремінь (в тых лексемах і зістане тыж в отво-
ренім складї – гребіня, каміня, реміня), ровінь, вести – вів, везти
– віз і т. п.3
3. в падовых флексіях согласно з парадіґмами:
– і в ном., і в акузат. назывників множного чісла муж. і жен. р. з
основов на ч, щ, дж (а в жен. р. і в ґен. єд. ч.): обручі, родічі, доджі,
тучі, тещі, саджі і ін.;
– в лок. єд. ч. назывників муж. і жен. р. на непарный согласный: в
клубі, рыбі і ін.;
– в дат. і лок. містоназывників я, ты: мі, тобі – ті;
– в дат. і лок. зворотного містоназывника: собі, о собі;
– -ів в ґен. мн. ч. назывників муж. р.: домів, вояків, родічів і ін.;
– -ій в особных менах тіпу: Андрій, Алексій і т. п.;
4. -іти в інфінітівных формах часослов тіпу: розуміти і в одповідных
формах минулого часу: розумів;
5. во вшыткых префіксално дерівованых формах завершеного
виду часослова повісти: одповісти, доповісти, приповісти, роспо-
вісти і т. п.;
6. там, де староруське -ение ся стягло на -іня: благовіщіня,
выповіджіня, речіня, завершіня, уміщіня і ін.;
7. в префіксї під-: підписати, підняти, підперти, підложыти і ін.;
8. в присловниках: напішо, очівісно і ін.;
9. на зачатку слова: іва, Іван, ігла, Ігнат, Іґор, ідеал, ідентіфікація,
ідеолоґ, іти, іду, ідеш, ідь, ідол, ізоловати, іканя, ікона, Ілько, іміта-
тор, імператор, інакшый, Інд, індекс, іній, інтервал, інше, Іран, іро-
нія, іскрити, історія, істота, іщі і др.;
10. і в функції злучника і часткы: хлопцї і дївчата, рукы і ногы, хто
і як, о тім і говориме і т. п.;
11. в інфінітівных формах на -чі: мочі, речі, лячі, товчі, печі, сїчі,
течі, помочі, уречі, веречі, стричі, втечі;
12. во вшыткых позіціях по согласных ч, щ, дж: значіти, чісло,
чістый, щірый, щіпка, щіпати, міджі, чітати, чій, щіт і ін.; (выняток:
суф. -иско: ручиско, добрачиско і т. д.);
13. в суфіксї -іц(я): паліця, кыртіця, пятніця, горчіця, пшеніця, за-
ушніця, блышіця, порпліця, повитніця і ін.;
14. в чуджіх словах, выходячі з тзв. еврофонетічного варіанту,
пишеме во вшыткых позіціях по согласных і гласных і: абревіатура,
аверзія, автобіоґрафія, авторізація, авіація, актівіта, амнестія,
анті-, апетіт, архітект, асімілація, асістенція, атомізація, атрі-
бут, аґітація, бріліант, бріґада, біліон, біолоґія, біціґель, вердікт, ві-
зія, віталный, героін, гіґіена, делікатность, деліріум, демобілізація,
дівізія, діскузія, дістрібуція, екзістенція, етікета, кабінет, капаці-
та, кардінал, кваліфікація, класіфікація, колектів, колізія, композі-
тор, композіція, кондіція, конштітуція, контінуіта, кріза, крімінал,
крітіка, кіно, кіло, леґіслатіва, ліміт, ліріка, мобілный, міля, міліон,
мінімум, номінація, опозіція, оріґінал, пасівный, пензіста, політіка,
пріватный, прівілеґія, прімарный, прімітів, прінціп, пріоріта, публі-
кація, публіціта, реліґія, рітуал, сатіра, сатісфакція, цертіфікат,
штатістіка, сімбол, сінтаксіс, сістема, сітуація, сіґнал, телевізор,
тім, універзіта, фаворіт, фаміліарный, феміністка, фіґура, фізіка,
фікція, філолоґія, харіта, хемія, цівілізація, ціґаретля, цінік, ціркула-
ція, ціркус, цістерна, цітат, цітрон, ідентіта, ідеолоґія, ідол, імпе-
ратів, імпорт, імітація, інвазія, інвалід, інвестіція, індівідуум, індіка-
ція, індіскретность, іншпекція, іншпірація, іншталація, інштінкт,

звідкіль цитата?

[Elischua]

выходячі з тзв. еврофонетічного варіанту

Про чьто каже автор симь?

[Elischua]

A chiba koly-nebuď v ukrajinśkij movi bulo mjake «b»? 

Ото собѣ ѥ пытаннє.

[Python]

Интересно, как для латинского алфавита авторы решают вопрос о смягчающем и не смягчающем і?

Osobysto v mene taka dumka - pered pomjakšujučym apostof
Pryklad - b′ilyj ale sik

A chiba koly-nebuď v ukrajinśkij movi bulo mjake «b»? 

ele ž v želehivci tam pisl'a b stolalo pomjakšujuče i?

Ni. Pom'äkšuüče i (şo poznačalosı äk ï) pislä b, p, v, m, f nikoly ne stavylosı. Xoča v etymolohičnyx pravopysax u slovi «bilyj» buv ѣ - äkby pered nym zamistı hubnoï pryholosnoï bula zubna, na joho misci v želexivci stoälo b pom'äkšuüče ï. Білий=бѣлый, дїло=дѣло.

[Elischua]

Интересно, как для латинского алфавита авторы решают вопрос о смягчающем и не смягчающем і?

Я рѣшѫ яко: é – приголосък перед нимь лємѧкнє, w – приголосък перед нимь нємѧкнє».
(Ya réshyõ yaco: é – prigolosuc pered nimy lemẽcne", w – prigolosuc pered nimy ne mẽcne).

swc : sécl, twc : técl.

[Sirko]

звідкіль цитата?

http://www.unipo.sk/public/media/13284/Súčasný rusínsky spisovný jazyk.pdf

[Pawlo]

поки немаю технічної змоги відкрити посилання мо атвора і назву?

[Sirko]

выходячі з тзв. еврофонетічного варіанту

Про чьто каже автор симь?

Далі автор пише

В русиньскім языку ся проявлять тенденція писати чуджоязычны
слова на основі прінціпів, хоснованых при писаню домашнїх слов.
То значіть, же писаня чуджіх слов ся приспособлює їх звучаню, а не
орфоґрафії даного чуджого языка.

і далі

– i, у в залежности од позіції передають ся так:
а) на зачатку слова пишеме і: ідея, інштрукція, інтернаціоналный,
Іліада, Індія, Іспанія, Італія, Ібсен, Ізабела і ін.;
б) по согласных перед гласныма і перед й пишеме і, напр.:
артеріалный, ґеніалный, діалектіка, індустріалізація, матеріал, со-
ціалізм, фіалка, аудіенція, гіена, кліент, піета, аксіома, соціолоґія,
радіус, тріумф, партія, партійный і т. п.;
в) і + гласный в позіції по согласній передаєме йотованов буквов
в споїню з роздїловов функціов, напр.: серьёзный, барьєра, карьєра,
пєса і ін.;
г) іа на кінцї слова передаєме через -ія, напр.: артерія, індустрія,
історія, хемія, Ґреція, Ґарсія і др.;
ґ) і по согласных во властных назвах перед далшым согласным
і на кінцї слова передаєме як і, напр.: Алжір, Бразілія, Вашінґтон,
Едінбурґ, Капрі, Замбезі, Мадрід, Місісіпі, Наґасакі, Ніл, Севілья, Сід-
ні, Сіцілія, Чікаґо, Анрі, Ґрімм, Дідеро, Дізел, Овідій, Россіні, Тіціан,
Ціцеро, Шіллер, Арктіка, Антарктіда, Атлантіка, Великобрітанія,
Паріж, Ріґа, Еґіпт і т. п., але – Америка, Африка, Єрусалим, Палести-
на, Арґентина, Рим;
д) і пишеме тыж в несклонных словах в позіції по согласных в
сере-динї і на кінцї слова, напр. жюрі, мерсі, парі, таксі, ґратіс, піа-
ніссімо і др.;
е) і пишеме по согласных б, п, м, в, ф, г, ґ, к, х, л, н перед далшым
согласным, напр.: пілот, вібрація, мікрофон, ґрафікон, лоґічный, гім-
на, кілоґрам, кіно, архів, хірурґ, література і др., але тыж (на роздїл
од україньского) в словах тіпу: бурґмістер, імбір, міля, шпірітус, хіме-
ра, Башкірець, кінджал, Кірґіз, кішлак, Кітай (Чіна), діакон, Хрістос,
хрістіанство і под.;
ж) і пишеме (на роздїл од україньского) і по согласных д, т, з, с, ц,
ж, дж, ч, ш, р перед далшов согласнов, напр.: дізел, дінамо, діплом,
діректор, методіка, тіп, інштітут, стімул, текстіл, математіка,
позіція, фізічный, марксізм, сілуета, сістема, ціфра, режім, шіфра,
бріґада і др., але – електрика, фабрика;
з) і пишеме по гласных, напр.: мозаіка, наівный, прозаік, руіна, теін,
Енеіда, Ізмаіл і др., тыж в зложеных словах, де перша часть закінчена
гласнов, на зачатку другой части пишеме і, напр.: староіндійскый,
новоіспаньскый, а тыж по префіксах на гласный: поінформовати,
доісторічный, антіісторічный і др.;

[Wolliger Mensch]

Ni. Pom'äkšuüče i (şo poznačalosı äk ï) pislä b, p, v, m, f nikoly ne stavylosı. Xoča v etymolohičnyx pravopysax u slovi «bilyj» buv ѣ - äkby pered nym zamistı hubnoï pryholosnoï bula zubna, na joho misci v želexivci stoälo b pom'äkšuüče ï. Білий=бѣлый, дїло=дѣло.

Видимо, из [бйилий < б'илий].

[Sirko]

поки немаю технічної змоги відкрити посилання мо атвора і назву?

Василь Ябур
Анна Плїшкова
СУЧАСНЫЙ РУСИНЬСКЫЙ
СПИСОВНЫЙ ЯЗЫК
(Высокошкольскый учебник)

[Pawlo]

от некоторые тексты непонятны почти а этот текст вполне как украинский звучит. откуда авторы из какой части закарпатскогоа ареала?

[Sirko]

от некоторые тексты непонятны почти а этот текст вполне как украинский звучит. откуда авторы из какой части закарпатскогоа ареала?

Зі словацької. 

[Pawlo]

Пряшівчани тобто. Їх легко розуміти. от частину підпольских лемків важко

[Elischua]

выходячі з тзв. еврофонетічного варіанту

Про чьто каже автор симь?

Далі автор пише

Читал'ми...

Ѫ тѡмь и ѥ рєчь, ожє бѡльшинѣ мълв линоєвропиискых ïх писана буква «i» звѧжє дєси так, hєи русиньска буква «и», а не hєи русиньска буква «i».... намьнѣи звѫчить ближѥ до пьрвшоѥ нежь до другоѥ. Аи, ѫ дєякых из тых мълв дєнидє зависло ѡт приголосъка перед «i» тсии «i» можє бути мълвлєн и высоко hєи русиньска буква «i», лєн тсє нѣ ажь нияк нє загал.
(Õ twmy i ye recty, oge bwlyshiné mulf linoeüropiyscuish yish pisana bouqua i zfẽge desi tac, hei rousinysca bouqua i, a ne hei rousinysca bouqua и... namynéy zfõcity blizye do pyrfoye negy do drougoye. Ai, õ deyacuish iz tuish mulf denide zafislo wt prigolosuca pered i tsiy i moge bouti mulflen i fuisoco hei rousinysca bouqua i, len tse né agy niyac ne zagal.)

[Elischua]

Дивьно, донєжь ѫ словачьскѡи та чешьскѡи мълвах, из якых так чьрпѫть кодификатори русиьнскоѥ мълвє, и ѫ тых оти чуджи слова дани за примѣр, вымълвлѧть съ нижьшоѫ артикулациѥѫ та без мѧгъчєння попєрєдьнього приголосъка, при томуже пишѫть таки слова через i, нє y.

[Elischua]

Ni. Pom'äkšuüče i (şo poznačalosı äk ï) pislä b, p, v, m, f nikoly ne stavylosı. Xoča v etymolohičnyx pravopysax u slovi «bilyj» buv ѣ - äkby pered nym zamistı hubnoï pryholosnoï bula zubna, na joho misci v želexivci stoälo b pom'äkšuüče ï. Білий=бѣлый, дїло=дѣло.

Видимо, из [бйилий < б'илий].

Чи нє каза Питон про дєчьто иньшє?
(Ci ne caza Piton pro decyto inyushye?)

[Sirko]

выходячі з тзв. еврофонетічного варіанту

Про чьто каже автор симь?

Далі автор пише

Читал'ми...

Ѫ тѡмь и ѥ рєчь, ожє бѡльшинѣ мълв линоєвропиискых ïх писана буква «i» звѧжє дєси так, hєи русиньска буква «и», а не hєи русиньска буква «i».... намьнѣи звѫчить ближѥ до пьрвшоѥ нежь до другоѥ. Аи, ѫ дєякых из тых мълв дєнидє зависло ѡт приголосъка перед «i» тсии «i» можє бути мълвлєн и высоко hєи русиньска буква «i», лєн тсє нѣ ажь нияк нє загал.
(Õ twmy i ye recty, oge bwlyshiné mulf linoeüropiyscuish yish pisana bouqua i zfẽge desi tac, hei rousinysca bouqua i, a ne hei rousinysca bouqua и... namynéy zfõcity blizye do pyrfoye negy do drougoye. Ai, õ deyacuish iz tuish mulf denide zafislo wt prigolosuca pered i tsiy i moge bouti mulflen i fuisoco hei rousinysca bouqua i, len tse né agy niyac ne zagal.)

Tam że ż i skazano, šo v ruthenskij movi, äk i v slovackij, i ta и je alofonamy. Tomu riznyci nema. A vsä ruthenska "Europa" na 95% skladaetsä z Uhorščyny ta na  na 5% z Nimeččyny, de lyše i. Tut biľše naholos na te, čy vžyvaty i čy ї.
Jakščo v halyckij ruthenskij v zapozyčenych slovach ї zavždy pyšut po n ta l, to tut lyše i...

[Elischua]

выходячі з тзв. еврофонетічного варіанту

Про чьто каже автор симь?

Далі автор пише

Читал'ми...

Ѫ тѡмь и ѥ рєчь, ожє бѡльшинѣ мълв линоєвропиискых ïх писана буква «i» звѧжє дєси так, hєи русиньска буква «и», а не hєи русиньска буква «i».... намьнѣи звѫчить ближѥ до пьрвшоѥ нежь до другоѥ. Аи, ѫ дєякых из тых мълв дєнидє зависло ѡт приголосъка перед «i» тсии «i» можє бути мълвлєн и высоко hєи русиньска буква «i», лєн тсє нѣ ажь нияк нє загал.
(Õ twmy i ye recty, oge bwlyshiné mulf linoeüropiyscuish yish pisana bouqua i zfẽge desi tac, hei rousinysca bouqua i, a ne hei rousinysca bouqua и... namynéy zfõcity blizye do pyrfoye negy do drougoye. Ai, õ deyacuish iz tuish mulf denide zafislo wt prigolosuca pered i tsiy i moge bouti mulflen i fuisoco hei rousinysca bouqua i, len tse né agy niyac ne zagal.)

Tam że ż i skazano, šo v ruthenskij movi, äk i v slovackij, i ta и je alofonamy. Tomu riznyci nema. A vsä ruthenska "Europa" na 95% skladaetsä z Uhorščyny ta na  na 5% z Nimeččyny, de lyše i. Tut biľše naholos na te, čy vžyvaty i čy ї.
Jakščo v halyckij ruthenskij v zapozyčenych slovach ї zavždy pyšut po n ta l, to tut lyše i...

Tob'to, õ goré nafedenuish slofash yac'oto:

Алжір, Бразілія, Вашінґтон,
Едінбурґ, Капрі, Замбезі, Мадрід, Місісіпі, Наґасакі, Ніл, Севілья, Сід-
ні, Сіцілія, Чікаґо, Анрі, Ґрімм, Дідеро, Дізел, Овідій, Россіні, Тіціан,
Ціцеро, Шіллер, Арктіка, Антарктіда, Атлантіка, Великобрітанія,
Паріж, Ріґа, Еґіпт, артерія, індустрія, міля, Хрістос, жюрі, мерсі, парі, таксі, дізел, дінамо, діплом,
діректор, методіка, тіп, інштітут ...

... ta in. bouqufõ i nalegity fuimulfiti cerez [ɪ] a ne ?

[engelseziekte]

Tam że ż i skazano, šo v ruthenskij movi, äk i v slovackij, i ta и je alofonamy.

Це дивно, тому що звучанням орф. бі- та би- наче відрізняються, як і інші подібні пари. Правил розподілу алофонів теж ніби не дано.

A vsä ruthenska "Europa" na 95% skladaetsä z Uhorščyny ta na  na 5% z Nimeččyny, de lyše i. Tut biľše naholos na te, čy vžyvaty i čy ї. Jakščo v halyckij ruthenskij v zapozyčenych slovach ї zavždy pyšut po n ta l, to tut lyše i...

Яка Угорщина і Німеччина? У даному контексті важлива тільки Словаччина, передача і в запозиченнях скопійована зі словацької 1:1 (як і твердість приголосних перед цим і).

[Elischua]

Tam że ż i skazano, šo v ruthenskij movi, äk i v slovackij, i ta и je alofonamy.

Це дивно, тому що звучанням орф. бі- та би- наче відрізняються, як і інші подібні пари. Правил розподілу алофонів теж ніби не дано.

A vsä ruthenska "Europa" na 95% skladaetsä z Uhorščyny ta na  na 5% z Nimeččyny, de lyše i. Tut biľše naholos na te, čy vžyvaty i čy ї. Jakščo v halyckij ruthenskij v zapozyčenych slovach ї zavždy pyšut po n ta l, to tut lyše i...

Яка Угорщина і Німеччина? У даному контексті важлива тільки Словаччина, передача і в запозиченнях скопійована зі словацької 1:1 (як і твердість приголосних перед цим і).

Отсе пояснення сми ждал. Дячу.

[КАЛЇҐРАФЪ]

č,š,ž - шиплячі ч,ш,ж відповідно.
j - й.
ja,ju,je,ji,jo - я,ю,є,ї,йо.
ch - х.
h - г.
g - ґ.
í (вважаєтся окремим діакритичним знаком і не входить до алфавіту, але є обов'язковою частиною правопису) - ь.
Акут над голосними а,u,o,e - для позначення м'яких чи пом'якшених приголосних, що їм передують.

[Lugat]

í (вважаєтся окремим діакритичним знаком і не входить до алфавіту, але є обов'язковою частиною правопису) - ь.
Акут над голосними а,u,o,e - для позначення м'яких чи пом'якшених приголосних, що їм передують.

Akut nad holosnymy maje buty vykliučno dlia poznačennia náholosu! Inšomu ne buvať!

[Python]

Jakščo я/ю/є/ьо pislá pryholosnych poznačajutjsá zavždy jak á, ú, é, ó, to potreba v ь vynykaje lyše tam, de pislá nóho nema holosnoji. A oskiljky й v takij pozyciji (pislá pryholosnoji ne pered holosnoju) nikoly ne zjavlájetjsá, my možemo poznačyty ь jak j (pry cómu, odnak, j, ščo jde na počatku slova, pislá holosnoji čy pered holosnoju, čytajetjsá jak [j]).

Možlyvo takož, zamistj akutu krašče vzäty tremu: ä, ü, ë, ö, ščob unyknuty nepotribnych asociacij z naholosom.