Думки про вдосконалення українського алфавіту

[DarkMax2]

І нащо така точність?

[Python]

До речі, про фонетичні тонкощі. В таких словах, як життя чи бажання, кінцеве я має ледь помітні відмінності в називному й родовому відмінках однини. Хтось крім мене їх чує?

[Python]

І нащо така точність?

1) Орфоепічна норма має враховувати всі найтонші деталі.
2) Ця різниця є змістотворчою (синьий — Н. ч.р., синїй — Д. ж.р.).

[DarkMax2]

Орфоепічна норма то окрема від правопису річ.
зАмок і замОк теж дуже змістовні.

[Supervisor]

вûз (Р. мн. від віза).

Не зрозуміло... вûз, то якби була виза, а так - віз. Та й хіба від виза не виз, без помйакшення?

[Supervisor]

Якби вас призначив уряд УНР, яку б реформу ви запропонували?

[Python]

Орфоепічна норма то окрема від правопису річ.
зАмок і замОк теж дуже змістовні.

Чи треба завжди їх розрізняти на письмі — питання окреме. Важливо, що в словниках, а також там, де ця різниця має значення, наголос можна поставити на письмі, і його ставлять.

[Python]

вûз (Р. мн. від віза).

Не зрозуміло... вûз, то якби була виза, а так - віз. Та й хіба від виза не виз, без помйакшення?

Про який саме правопис іде мова? Якщо про максимовичівку, то там І писали за правилами, аналогічними російським дореволюційним; при цьому розрізняли «і», що читалась аналогічно до «и», та î», що читалась як сучасна «і». Щодо м'якості — «в» перед «і» зберігає твердість завжди, незалежно від походження.

[Supervisor]

Щодо м'якості — «в» перед «і» зберігає твердість завжди, незалежно від походження.

Тоді виходить, виз=віз за вимовою, якщо «в» тверда?

[Python]

Щодо м'якості — «в» перед «і» зберігає твердість завжди, незалежно від походження.

Тоді виходить, виз=віз за вимовою, якщо «в» тверда?

Якби таке слово, як «виз», справді існувало в українській мові, з «віз» воно б не збігалось (так само, як не збігаються «вир» і «вір» (наказ. від «вірити»): відмінності «і» ти «и» — в самій голосній, а не в попередній приголосній, яка, у випадку «і», може бути й твердою.

[Sirko]

казахський

Цікаво, когось ще дратує цей виняток?

[DarkMax2]

казахський

Цікаво, когось ще дратує цей виняток?

ні мене більше дратує кркський замість кирцький.

[Elischua]

казахський

Цікаво, когось ще дратує цей виняток?

ні мене більше дратує кркський замість кирцький.

Що значѧть сьѥ слова?

[Elischua]

До речі, про фонетичні тонкощі. В таких словах, як життя чи бажання, кінцеве я має ледь помітні відмінності в називному й родовому відмінках однини. Хтось крім мене їх чує?

Ще я. Въ //gen.sg. яснiишии [a], колижь у //nom.sg. дėчь наче ~[ə]. Але, гадаѭ, ожь далеко не въ когожьдо мъвьца є то чути, оскѵлькы нынi дуже людеи выкѫ ^(ūcont) мъввi писмьнiи, внiижь тыѥ рѵзьницi нi-тъ.

[DarkMax2]

казахський

Цікаво, когось ще дратує цей виняток?

ні мене більше дратує кркський замість кирцький.

Що значѧть сьѥ слова?

Є такий остів: Krk.

[Elischua]

"Шия"  чėшьськы або словачьскы...
Ну, аи, за сѫдобамими засадами правопису вiрнiшь є "крцький", а не "кркський". До речи, назва сього острова є ѵтъ давньыѥ латиньскыѥ назвы мiста Curicum, якоѥ закономiрьно стало Кърькъ (мėжь иньшим, чи не середьнього роду ьначе двѵръ, дѵмъ, мёдъ, озеръ?), а хърватьскоѭи "Krk". Въ такому разi, въкраïньскы би лiплє сѭ назвѫ острова пьсати яко "Корк", а ѵтъта "корцький", ни?

[Supervisor]

Нікому нецікаво побути на міністерській посаді УНР і запропонувати свій варіант реформи?
Як на мій погляд, слід роздивитись: можливість використання елементів драгоманівки, хоча б просто "j" в якості літери "й", чи залишати ѣ, наприклад в якості "і" з помйакшенням та ї на початку, чи вводити елементи етимологічного правопису?

[Python]

Подивімось на це з точки зору ситуації 1917 року.
1) Драгоманівка — досить рідкісний правопис, що мав деяке поширення на Західній Україні, яка до УНР якщо і входила, то лише на рівні суто формальних декларацій. Серед найпоширеніших на той час — желехівка на Західній Україні й правопис словника Грінченка на Східній, що використовують один і той же алфавіт із деякими розбіжностями в правилах. З книговиданням і освітою ситуація поганенька — швидко навчити читати й писати хоч якоюсь українською абеткою надто складно, а як людей затуркувати ще й незнайомими латинськими буквами, то взагалі... Є деякий запас старих книжок, переважна більшість із яких надруковані желехівкою — на батьківщині Кобзаря з книговиданням і в попередні роки було сутужно, тому зразків старіших версій кулішівки досить мало. А книжки з драгоманівкою — значно більша рідкість, ніж східноукраїнські видання. То який алфавіт обрати, щоб люди могли з ним хоч щось читати, окрім свіжих універсалів?
2) Ѣ викликає болючі спогади про ярижку (де він, до речі, читався як Є, що спантеличуватиме тих, хто після ярижки пробуватиме читати писане по-новому). На Західній Україні етимологічні правописи з ятем утратили популярність, зберігши її хіба що в вузьких москвофільських колах — тобто, знову ж, асоціації з Росією. Звичайно, ще є Закарпаття, де старі правописи ще не втратили своєї актуальності, але контакти з ним практично відсутні. Загалом, Ви пропонуєте використовувати Ѣ не як Ѣ, а як Ї в желехівці.
3) Етимологічний правопис — теоретично, було б непогано, але, знову ж, від його графіки надто відгонить царським режимом, а правила заскладні. Для його підтримання потрібна безперервна традиція, яка ще якось жевріє десь аж на Закарпатті — практично більш ніде.

[Elischua]

Про що се ьме въ галi казати? Ож сѫдобыи правописъ и самоѥ писмо сѫть наилiпльше, ими бо є льхъко людъ выкне чисти-пьсати?

[Sirko]

Насправді, сучасний правопис так само відгонить царським режимом, як і ярижка.

рекомендацій спеціально створеної комісії Другого відділення Імператорської академії наук, до якого звернувся відповідальний за друкування словника В. М. Доманицький. Комісія на окремій нараді запропонувала:

Літери ї не вживати для позначення м'якості приголосних перед і.
Не позначати через ь м'якості приголосних з, с, ц перед сполуками губних приголосних із і: звір, сміх, звізда.
Вживати ё для передачі йотації о та м'якості приголосних перед ним.
Роздільну вимову позначати не апострофом, а за допомогою ь: пьять, зьїсти.
У відповідних іменниках середнього роду писати подвійний приголосний та –я: знання, а не знаннє.
Відповідні африкати позначати буквосполуками дж, дз.
Не відбивати асимілятивних змін у дієслівних формах перед –ся: даєшся, дається , а не даєсся, даєцця.
Передавати проривний дзвінкий задньоязиковий приголосний буквою ґ {Известия Императорской АН. –– Сер. 6. – 1907. – № 9. – С. 10, 233-241}.

З 8 рекомендацій виконано 6!

[Elischua]

5 же.

[DarkMax2]

Дурня. Просто морфологізація.
Комусь хотілося писати даєсся, даєцця?

[Python]

З 8 рекомендацій виконано 6!

Не всі з них можна назвати русифікаторськими (взяти хоча б останній пункт про Ґ). Крім того, це вже часи, коли царський уряд відмовився від практики нав'язування українцям орфорграфії, ідентичної російській, і став робити вибір на основі правописів, найбільш ходових на Східній Україні.

[Elischua]

Дурня. Просто морфологізація.
Комусь хотілося писати даєсся, даєцця?

А пьсати такожь паскѫдьно hи бiлоруси? Вжėжь ни!

[Supervisor]

Тобто, етимологічний правопис з ѣ, ô, ê, û - скоріш за все без шансів і основою буде правопис Грінченка с желехівкою?
Ну, хоча б j для й можна було б взяти з драгоманівки?