Думки про вдосконалення українського алфавіту

[Supervisor]

Дякую, подивлюсь.
Якщо коротко, мені цікаво дізнатись, в яких словах латинкою [и] краще передавати як [y], а в яких .

Фонетично чи етимологично?

Хотілося б ознайомитись з обома варіантами.

[Elischua]

При фонетичному просто завжи пишете латинкою y там, де в СЛУМ пишеться и. Але, якщо етимологiчно, то там вже буде цiкавiше.

[SIVERION]

ну якщо етимологічно Rytі,Mytі,Pytаtі,чи я помиляюся?

[Elischua]

Приблизно так. Але Вам зараз почнуть казати, що i = i в українськiй кирилцi. 

[Supervisor]

Але, якщо етимологiчно, то там вже буде цiкавiше.

будь-ласка можна більш детально?

[Зоська]

Мої 5 копійок щодо двох пунктів розмови. Не з погляду спеціаліста (я і близько не спеціаліст), але з погляду звичайної україномовної людини з україномовного міста (аз єсьмь западєнка, 16 годов от роду).
1) Запропоноване автором теми "покращення" азбуки - це елементарне її наближення до російської мови. Для росіян так буде легше, українців - змусить перейти на зрозумілішу російську. Отак.
2) Щодо "и - і".
Українська мова будується ще й за евфонічним принципом. Постійне и-кання на початках певних слів, де більш плавно і співучо вимовляється і, збиває з пантелику. Те ж преславне инший для декого звучить нормально, а для мене - ні. Пам'ятаю, по селах і від старих людей доводилося чути навіть варіант їнший...
Проблему можна вирішити просто: вписати для декотрих слів паралельні форми. Це і збільшить простір для художніх прийомів у літературі, й догодить обом сторонам дискусії. А то, виходить, шиті білими нитками всі ці заклики.
Наприклад, чому б не існувати нормативно закріпленим формам: ирій - ірій, инший - інший, индик - індик...
Як регулювати вживання и напочатку слова? А ніяк. Ми ж не регулюємо вживання я у такій же позиції. Хай наукові поняття, латинізми і т.п. будуть з і, тому що має існувати стандартизований варіант слова (переважно то є інтернаціоналізми) на позначення терміна (наука ж!).
Це все на мою думку.

[Python]

1) Запропоноване автором теми "покращення" азбуки - це елементарне її наближення до російської мови. Для росіян так буде легше, українців - змусить перейти на зрозумілішу російську. Отак.

Не думаю, що росіянам так справді буде легше. Оскільки система, запропонована автором, розрізняє тверде й м'яке І (напр., сик / сів), засвоїти її буде важче не лише росіянам, а й тим українцям, у чиїх діалектах це розрізнення частково чи повністю зникло. Хоча позначати цю різницю було б корисно (наприклад, у словниках): мова людини, що не розрізняє твердості й м'якості перед І, звучить надто плоско. На жаль, сучасна літературна норма не надає належної уваги цій особливості української мови.

[Python]

Наприклад, чому б не існувати нормативно закріпленим формам: ирій - ірій, инший - інший, индик - індик...

У випадку ирію/ірію/вирію, ми маємо декілька паралельних форм, вживаних у мовній практиці. Яка з них нормативна, ніхто толком не знає, тому, мабуть, тут і справді найкраще зробити їх усі нормативними.

[Зоська]

1) Запропоноване автором теми "покращення" азбуки - це елементарне її наближення до російської мови. Для росіян так буде легше, українців - змусить перейти на зрозумілішу російську. Отак.

Не думаю, що росіянам так справді буде легше. Оскільки система, запропонована автором, розрізняє тверде й м'яке І (напр., сик / сів), засвоїти її буде важче не лише росіянам, а й тим українцям, у чиїх діалектах це розрізнення частково чи повністю зникло. Хоча позначати цю різницю було б корисно (наприклад, у словниках): мова людини, що не розрізняє твердості й м'якості перед І, звучить надто плоско. На жаль, сучасна літературна норма не надає належної уваги цій особливості української мови.

Покращення для росіян - це було сказано з підтекстом. Озвучувати його не варто, бо в Росії є добрячий відсоток справді хороших людей.
Щодо твердого / м'якого і (тоді я релікт, бо по-далектному вимовляю, наприклад, тверде с й наближений до и звук і у слов [с'ік]), то тут може бути достатньо значка. На зразок апострофа.
Втім, як кажуть у Росії, "игра не стоит свеч". Навіщо змінювати той усталений варіант, який вистраджаний сотнями мовознавців і звичний для народу? 

[Sirko]

Навіщо змінювати той усталений варіант, який вистраджаний сотнями мовознавців і звичний для народу? 

От-от, саме вистраджаний, а ще краще без т, д і ж. 

[Lodur]

От-от, саме вистраджаний, а ще краще без т, д і ж. 

Не сполохайте дiвчину, тут їх і так замало.

[svidomit132]

Краще-ворог хорошого

[svidomit132]

Анекдот:
Ідуть селом тато з сином 5-6 років (десь в Перемишлянському районі Львівської області)
-Тату тату!! Диви телє пасеться!
-Не телЄ, а теля!! Ти банєку!!!

[Python]

Щодо твердого / м'якого і (тоді я релікт, бо по-далектному вимовляю, наприклад, тверде с й наближений до и звук і у слов [с'ік])

Діалектність цього явища дещо перебільшена. Подібне розрізнення характерне для більшості діалектів Правобережжя й Західної України (хоча на Лівобережжі поступово зникає), і ще в середині минулого століття правила української орфоепії вимагали розрізняти твердість і м'якість перед І.

Навіщо змінювати той усталений варіант, який вистраджаний сотнями мовознавців і звичний для народу?

З одного боку, не можу не погодитись: будь-які радикальні зміни правопису призведуть лише до того, що більшість українців не зможе грамотно писати українською мовою. З іншого — проблема таки існує: сьогодні українською мовою користуються не тільки україномовні українці, що отримали мову від своїх батьків і мали можливість перейняти в них правильну вимову, а й російськомовні, що вчать українську переважно з книжок, де такі орфоепічні деталі губляться. Тому, мені здається, найкращим був би якийсь середній компромісний варіант — наприклад, як Ви пропонуєте, щось назразок апострофа, можливо, лише в словникових статтях, а також для розрізнення мінімальних пар, таких як н`іс (носа) і ніс (нести) у звичайному тексті.

[Sirko]

Анекдот:
Ідуть селом тато з сином 5-6 років (десь в Перемишлянському районі Львівської області)
-Тату тату!! Диви телє пасеться!
-Не телЄ, а теля!! Ти банєку!!!

Не пасеться, а ся пасе! 

[LUTS]

Анекдот:
Ідуть селом тато з сином 5-6 років (десь в Перемишлянському районі Львівської області)
-Тату тату!! Диви телє пасеться!
-Не телЄ, а теля!! Ти банєку!!!

Не пасеться, а ся пасе! 

Ой! 

[Валентин Н]

Python, Зоська, а разве писать ї после согласных нельзя? для обозначения не смягчаемости. Этот вопрос уже обсуждали же и вроде никто не возразил (может забыл?).  Её не пишут после согласных же, значит можно использовать на своё разумение. Тут уж сам Бог велел и апострофов не нужно.

[Python]

а разве писать ї после согласных нельзя? для обозначения не смягчаемости.

Історично, було навпаки:  Ї після приголосних писали для позначення м'якості, І — для позначення твердості. Можна було б і зараз так робити (алфавіт той же), але нині І сприймається як м'яка. Використання Ї для твердості виглядає нелогічно: приголосні перед йотованими (до яких належить Ї) ніколи не читаються твердо, та й неісторично це. Краще вже тверду і позначити як ı без крапки: дıм, сıк і т.п.

[Валентин Н]

Використання Ї для твердості виглядає нелогічно: та й неісторично це.

Ну использовать i для мягкости тоже не исторично и не логично, однако раз она стала вместо ї, то ї должна занять место i — поменять их местами это логично какраз-таки, а иначе рокировка какая-то не полная выходит.
Но не ужели она при прочтении воспринимается как смягчающая???

Краще вже тверду і позначити як ı без крапки: дıм, сıк і т.п.

Но это лишняя буква будет. У вас и так слишком много всяких И.

[Sirko]

а разве писать ї после согласных нельзя? для обозначения не смягчаемости.

Історично, було навпаки:  Ї після приголосних писали для позначення м'якості, І — для позначення твердості. Можна було б і зараз так робити (алфавіт той же), але нині І сприймається як м'яка.

Використання Ї для твердості виглядає нелогічно: приголосні перед йотованими (до яких належить Ї) ніколи не читаються твердо, та й неісторично це.

Це стосується лише приголосних н, л, д, т, с, з, ц. А префіксів не стосувалося взагалі.

[Python]

Використання Ї для твердості виглядає нелогічно: приголосні перед йотованими (до яких належить Ї) ніколи не читаються твердо, та й неісторично це.

Це стосується лише приголосних н, л, д, т, с, з, ц. А префіксів не стосувалося взагалі.

У будь-якому разі, там або зберігається [ј], або, принаймні, приголосна читається не твердіше, ніж якби після неї була нейотована.

[Валентин Н]

Вот что придумалось:
Если вам избавиться от Й, заменив Ьом (как и нам).
И когда народ привыкнет что Ь это ещё и j, тогда можно заменить Ї на Ы. Ы это же и есть ь+i. Т. е. краь-украына-ых.
Если же Ы воспринимается не как диграф, а как русская Ы, тогда мягкознаковую часть на первое время можно подчеркнуть краь-украЬıна. И смягчать надо этой же буквой: сЬıль — сразу видно, что тут согласная должна смягчаться.
А i использовать для обозначения гласной в начале слова, после других гласных и после несмягчённых согласных.

Что вы думаете об этом?

[Python]

И смягчать надо ею же: сЬıль — сразу видно, что тут согласная должна смягчаться.

В слові «сіль» м'якості перед «і» може й не бути: і<-о не пом'якшує. Втім, розрізнення твердості/м'якості з/с/ц в такій позиції менш виражене, ніж у випадку д/т/л/н, у яких твердість і м'якість розрізняються чітко:

Щодо інших приголосних, то вони звичайно не різняться перед і іншого походження, напр., рів – рову і рів – ревти і т. ін. Подекуди тільки різняться с з ц (у сік – соку с твердіше, ніж у сік – сікти), але різняться дуже малопомітно, крім тільки тих говорів (захід.-українських), де м'які с з ц вимовляються шепеляво.

[Валентин Н]

Но как вам сама идея, вместо ї писать ы? При условии что вместо й будет ь.

[LUTS]

Но как вам сама идея, вместо ї писать ы? При условии что вместо й будет ь.

Який сенс?