Лингвофорум

Цитата: Python от июня 28, 2012, 13:13
Ностальгія за часами харківського правопису?

навіть за трохи ранішими. бо ж УП-1928/29 - то вже кінець великої епохи, а 1919-1927 - куди прекрасніший час

Для п.Conservator'а - у "Балачкы" пояснення, що таке "пелюстка". У кубанском языци

Цитата: Алмас от июня 28, 2012, 13:15
Для п.Conservator'а - у "Балачкы" пояснення, що таке "пелюстка". У кубанском языци

Цитата: Conservator от июня 28, 2012, 13:18
ходив, розмовляв укр., чув її у відповідь, у кав'ярнях обслуговували теж українською. ніяких особливостей не помітив.

Значить я не там ходив 

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:20
Значить я не там ходив

я далі центру міста не вибирався. Сумська-Артема-пл. Свободи і навколо.

Все ж таки Харкiв i Дніпропетровськ - не Донеччина, и навiдь не Запорiжжя. Українську там можна було почути в мiстi ще за радянських часiв. Невже зараз гiрше стало, пiсля 20 рокiв незалежностi?

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:20

Цитата: Conservator от июня 28, 2012, 13:18
ходив, розмовляв укр., чув її у відповідь, у кав'ярнях обслуговували теж українською. ніяких особливостей не помітив.

Значить я не там ходив 

Ну, декому вдається навіть у Львові жодного українського слова не почути.

Цитата: Lodur от июня 28, 2012, 13:29
Все ж таки Харкiв i Дніпропетровськ - не Донеччина, и навiдь не Запорiжжя. Українську там можна було почути в мiстi ще за радянських часiв. Невже зараз гiрше стало, пiсля 20 рокiв незалежностi?

В Дніпропетровську чув. В Харкові не довелося.

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:38
В Дніпропетровську чув. В Харкові не довелося.

0_0 Дніпропетровськ - куди російськомовніший за Харків

Цитата: Lodur от июня 28, 2012, 13:29
Все ж таки Харкiв i Дніпропетровськ - не Донеччина, и навiдь не Запорiжжя. Українську там можна було почути в мiстi ще за радянських часiв. Невже зараз гiрше стало, пiсля 20 рокiв незалежностi?

Дивлячись у якій сфері життя. Русифікація часів Незалежності також існує — цьому сприяють економічні фактори та недостатність зусиль з боку держави для підтримання української мови. Хоч, безумовно, в шкільній освіті ситуація з українською мовою скоріш покращилась.

Але питання стосувалося ще й самобутності харківської української мови. Зрозуміло, що людина, що засвоїла українську мову аж у школі, не може претендувати на те, щоб зватися носієм самобутнього харківського діалекту — ймовірно, це просто літературна мова. Про якусь самобутність можна говорити лише при прямій передачі від носія до носія — на жаль, в умовах великих міст це не завжди можливо.

Цитата: Conservator от июня 28, 2012, 13:42

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:38
В Дніпропетровську чув. В Харкові не довелося.

0_0 Дніпропетровськ - куди російськомовніший за Харків

В житті не подумав би, згадуючи своїх родичів з Дніпропетровська. Ну, і взагалі, за одну поїздку мало про що можна судити.

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:45
В житті не подумав би, згадуючи своїх родичів з Дніпропетровська. Ну, і взагалі, за одну поїздку мало про що можна судити.

я не менше 20 разів був і там, і там.

Цитата: Conservator от июня 28, 2012, 13:46

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:45
В житті не подумав би, згадуючи своїх родичів з Дніпропетровська. Ну, і взагалі, за одну поїздку мало про що можна судити.

я не менше 20 разів був і там, і там.

Це я про себе

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:38
Ну, якщо в навушниках ходити.

Необов'язково. Враховуючи, що частка російськомовних львів'ян вимірюється десятками процентів, та й загалом вищу мовну стійкість російськомовних, логічно було б припустити, що російську мову почути у Львові можна. Десь читав, що російськомовних багато в центрі Львова — коли так, турист, що побував у таких російськомовних районах, справді міг там чути переважно російську. Крім того, мова, якою спілкуються між собою лівандовскіє пацикі, теж не зі стелі придумана.

Цитата: Python от июня 28, 2012, 14:10
Десь читав, що російськомовних багато в центрі Львова — коли так, турист, що побував у таких російськомовних районах, справді міг там чути переважно російську.

дійсно так. у 1944 квартири у тодішньому Львові давалися росіянам та вихідцям зі східних областей УРСР. а власне основна маса приїжджих із навколишніх сіл населяє околиці, побудовані пізніше. особисто мені центр Львова видається більш російськомовним за Київ. і щопоїздки в цьому переконуюся.

Цiкаво слухати, як хто говорить в таких мiсцях, де люди з рiзних куткiв країни збираються. От повернувся з Кирилiвки - вiдпочивав з родиною на морi. Ну, що мiсцевi всi розмовляють виключно росiйскою - то для мене не дивно. Курорт. Але бiльшнiсть вiдпочиваючих з рiзних мiст, здебiльшого українських. Помiтив, що родини, щю спiлкуються в побутi українською - переважно з Днiпропетровську та областi. Ну, звiсно, з лiвобережноi України людей бiльше. (Спостереженням допомогла жiнка-анiматор, що питала у всiх дiтей, звiдки вони приїхали. Наша п'ятирiна донька нас з дружиною не спалила: гордо вiдповiла: «с Украины!», i крапка ).

Цитата: Elischua от июня 28, 2012, 10:13

Цитата: DarkMax2 от июня 28, 2012, 10:05
Про л не знаю, а вот родное ьи есть есть у нас свои фишки, но я не навязываю их литературной норме.

Что за "ьи"?

Мається на увазі звук, що має якісні ознаки «и», але пом'якшує попередню приголосну (напр., синьий (який?) vs. синій (якій?). В літературній нормі ця особливість не фіксується (хоча в деяких працях з орфоепії й згадується), але в частині діалектів присутня. Зрозуміло, що до російської фонетики подібне розрізнення ніякого стосунку не має.

Цитата: Python от июня 28, 2012, 13:32

Цитата: LUTS от июня 28, 2012, 13:20

Цитата: Conservator от июня 28, 2012, 13:18
ходив, розмовляв укр., чув її у відповідь, у кав'ярнях обслуговували теж українською. ніяких особливостей не помітив.

Значить я не там ходив 

Ну, декому вдається навіть у Львові жодного українського слова не почути.

Менi. Я коли 'м там був, чув здебiльша на зразок "як твоï справи" (="как твои дела"), "я так рахую, що..." та под. Ще, що мене досить дратує в них, то се невизначенiсть у користуваннi дiєслова "бути"; наче й заховують генетичну укр. синтаксу SVO, але до всiх осiб став'ять везда 3. ос. однини: "Де ти є?" Менi се рiже слух (хоча, я й закликаю иньших не перегбати палю з покладанням на свiй слух...).

Цитата: DarkMax2 от июня 28, 2012, 09:14
Згоден про койне. І його треба далі тримати загальним, а не тягнути в бік західних діалектів.

Власне кажучи, для повноцінного койне його треба ще тягнути й тягнути — і в бік західних, і в бік північних. І якщо ознаки галицького впливу в літературній нормі ще відносно помітні (аж до експансії західних тенденцій на решту України), то Полісся чи те ж Закарпаття залишили в ній мало своїх слідів.

Цитата: Python от июня 28, 2012, 15:30

Цитата: Elischua от июня 28, 2012, 15:15

Цитата: Python от июня 28, 2012, 13:32
Ну, декому вдається навіть у Львові жодного українського слова не почути.

Менi. Я коли 'м там був, чув здебiльша на зразок "як твоï справи" (="как твои дела"), "я так рахую, що..." та под. Ще, що мене досить дратує в них, то се невизначенiсть у користуваннi дiєслова "бути"; наче й заховують генетичну укр. синтаксу SVO, але до всiх осiб став'ять везда 3. ос. однини: "Де ти є?" Менi се рiже слух (хоча, я й закликаю иньших не перегбати палю з покладанням на свiй слух...).

А де можна почути українську мову, яка відповідає Вашим запитам?

Ям просто якось знав, ож само Ви будете поклав ми се питання. Позперервну та геть таку - ниде, але чо до фонетики, то дуже багато де по рiзних частинах Украïни, жаль вилучно надднiпрянськi говори. Хоча, чо до останнiх, мушу бути застережлив, бо менi особисто свiдчили про дифтонговитi та огубленi рефлекси на *ȯ десь при Борисполi, Черкащини - само там им нивда не був ще. Для мене дуже важлива фонетика в мовi. Коли бо чужинець чує вперше мову, вiн не може гадати о ïï красi зо синтакси чи лексики, але з ïï звучання. При сiм я пильную окремо праве посiдання фонетичного йнвернаря, але також особливости вимовлєння, яким тяжче навчити(/ся), тобто то, чо вирiзняє чужинця, вивчившого чужу мову, й рiдномовця. Часто є, ож через слабу власне вкраïнську лексику при сьогоденнi селюк вживши якiсь неукраïнськi слова, але з питомою фонетикою звучить украïнськи, а мïщанин, говорячи добiрною литер. лексикою, звучить, як "украïнський кацап" чи чо. Чо до синтакси, то тi говори, де є вживана SVO конструкцiя, а не просто пiдметовi речення. Ще в фонетицi говорячих литературно та вивчено мене дратують двi крайности: неприродньо чiтке вимовляння кожного звука, да а=[a], o=[o ]..., або коли навпаки редукують; в украïнськiй мовi можуть бути позицiйно залежна промова голосних (та приголосних), але найменш ся залежнiсть є вiд наголосу.