ЛЄНА ДАДУКЕВИЧ "ОБРАЗИ", збірка віршів українською.

[Lena DAD]

Вийшла у видавництві "Сполом" збірка віршів "Образи".
Українською.
З наступного тижня буде в продажу.
Автор 

[andrewsiak]

Молодець!
А де буде в продажу?

[Lena DAD]

можу дати тел видавництва - там точно скажуть куди вони плануть розіслати:
2975547, Львів.
Дякую

[Lena DAD]

Запрошую на презентацію своєї книги "Образи" 23 квітня 2010 року в книгарню "є" у Львові на Пр. Свободи на 18 год..

[Lena DAD]

Танок смерті.

Іду додому.
Пізно.
І на душі щемить.
Й згадався мій
колись любимий вірш:
"Ночь. Улица. Фонарь. Аптека..."
І стан такий ж.
Холодний і німий.
За стільки вже давно злинувших літ
Нічого не змінилось,
Аж мутить ...
Мутить так само.
Пасмурно і темно.
І одиноко на душі.
Хоч товпи й галасують
Й насміхаються з людей.

За сонцем - морок,
А за думкою - імла.
Чим жив би був ще чоловік?
Та ні.
Все мало.
Все не те.
І на душі шкробе.
Одверто й тупо.
Все, як завжди:
"Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет."

30. 09 2011

[Sirko]

Танок смерті.

Іду додому.
Пізно.
І на душі щемить.
Й згадався мій
колись любимий вірш:
"Ночь. Улица. Фонарь. Аптека..."
І стан такий ж.
Холодний і німий.
За стільки вже давно злинувших літ
Нічого не змінилось,
Аж мутить ...
Мутить так само.
Пасмурно і темно.
І одиноко на душі.
Хоч товпи й галасують
Й насміхаються з людей.

За сонцем - морок,
А за думкою - імла.
Чим жив би був ще чоловік?
Та ні.
Все мало.
Все не те.
І на душі шкробе.
Одверто й тупо.
Все, як завжди:
"Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет."

30. 09 2011

Ціла книжка Образ української мови??? 

[Lena DAD]

Sirko, можете починати редагувати
це буде перший вірш нової книжки

[Lena DAD]

а це вірші вже старої книги "Образи".
відредагованої Гол редактором і виданої виданням Сполом:

***
Пишу історію непочатого кохання
Про нецілунки під розбитим ліхтарем,
Про негуляння по кривій бруківці,
Про непочутий галицький акцент,

Про недихання й не обійми
І про неблиск твоїх очей,
Нескрип дверей і незітхання
Й ще мільйон неіснуючих речей,

Про цілий світ незачатих ілюзій
І голова летить як в прірву, під укіс,
А серце оніміло й глухо стука
Німим набатом вверх і вниз.
__________________


Подих

На півдні Італії ночі пахли морем,
Купеллю гір, теплою долонею місяця...
Пливли тумани зі старечої казки,
Гострими шпилями тримали їх замки,
Літаючими примарами дихали гори,
Скелі танули від дотику неба,
Зірки потріскували, боячись впасти,
Пахло різьбленим димом, наче сновидіннями.
-Доброї ночі!,- всміхалось сонце-перевертень,
Свіжим подихом дмухав місяць серпень.
Мов іскорки променіло бажання
Бути ніжністю, солодкавістю, теплом, загальмованим часом,
Зрости до гір і розкритись, розірватись, розлетітись,
І десь там, на краях Безкрайого,
Зостановитись, залишитись, оселитись,
Випростатись і взнати все...
__________________________________________________

Ніч в Агрополі
(Гімн Всемогутній Афродіті)

Як добре зараз десь на морі -
Відпочиває німий пляж,
Спокоєм дихає глибоким
Пісок на березі в Агрополях,
Постогнує десь сонна хвиля,
Уткнувши ніс у камінець,
Завис над простором безкрилий
Двурогий жовтий комірець.

В акваріумі енно-тоннім,
Чаруючи себе й сторонніх,
Зі світу всього прийшлих, й кровних,
Аврора - золота зоря
Танцює еротичний танець ночі:
Рифмує простір, думи, гори,
Часи, віки, одежі, мови,
Весь шлях мурашника людей,

Хай божеволіють й шаліють
Разючий Пестум, Рим, Париж,
Чікаго, Токіо, Єгипет -
Кохання опускається з небес
І надихає на оманне,
Просте і вічне як цей світ
Невиправне людське бажання -
Йде Афродіта з моря в ніч.
___________________________________________

...
Тінню зависло
над нами прощання -
Життя перепилює
душу нашу навпіл.
Траурна лента
на нашім коханні,
Живім і пропащім,
як осені цвіт.
_________________________________________

Прірва.

Затріпотіли мальтійськії тіні
Від дотику часу. Мури стожилі
Гнітюче зависли над прірвою спогадів
Межи столітть. Вдивляються в нас,
Відчаєм повних, пригнічених, кволих,
Муками з"їджених, ослаблених, хворих,
Що принесемо з собою в майбутнє,
То, що несем із собою всяк день?:
Віри зранку і на ніч кусок,
Ну ще в велике свято - свічку,
Днем - суматоху, біль головну
За тисячі всяких дрібниць і проблем,
Депресію вічну за наші невдачі
Чи невезіння, чи просто самотність,
Чи вічне : де взяти хліба кусок,
І ще цей клятий гемоглобін...,
Голова, як чайник, поставлений на плитку,
А тут ще вічність щось хоче від нас...
Де рицярам знати про зміну часу,
про інше буття, про інші форми,
В них панцир стальний і тіло мертве,
В них фоліанти вічних справ
В голові, а не рулони обоїв,
І хто є хто вони знають добре,
Не треба їм, як нам всі роки,
Вишукувать дурний велосипед,
Щоб через сто років взнати,
Що ця людина без слова і честі;
Рицарі знайшли рецепт вічності :
"Сьогодні ти ідеш по мені,
А завтра будуть йти по тобі..."
________________________________

Несеться ураган...

Несеться ураган,
аж стіни завивають,
Весь світ змітає він
з-під своїх широченних ніг...
Коріннями стають дерева
і вухом стає вітер,
Земля готова
з місця рватись і летіть...
Свист,
Тупіт,
Гуркіт,
Шум,
Пітьма...
Несеться ураган,
аж стіни завивають...
____________________________________________

Хай буде так.

Життя, відкрите для семи вітрів,
Розкрилило знов паруса свої
Для вітра путнього благословіння
Й фортуни кочівної повеління.

Лишень північний вітер відгуляє,
Розкрию я долоні всім шляхам
І свіжий подих ранку пролунає
В нових мозолях на моїх руках.

Хай буде так,
мій день хай новим буде.
Бездумної фортуни не боюсь.
І поки мрію я - горить на небосхилі
Моя зоря - а, значить, я живу.

_________________________

Хочу Париж.

Одиноко і страшно
В самотній квартирі.
Годинник шліфує
Моє забуте життя.
Спокій по-королівськи
Всівся у м"яке крісло
І зазвучала у просторі тиша...
Радість провинилась і
Король - спокій усунув її з двору,
Тепер у його королівстві
Звучить безрадісна тиша...
Впав у сплячку дзвінок.
Затих, наче зляканий вор, телефон
Зі своїм нікому не потрібним циферблатом...
Лиш радіо настирно
Мріє про Париж...
Чому саме про Париж?
Бог його знає,
Чому хтось про когось мріє:
Може розважається,
А може просто відпочиває,
А може й справді мріє.
Цього ще ніхто не осягнув
І не може осягнути,
Бо Таємниця...
Mieux vaut tard, que jamais,
Voici, je sui, j'ai oublie...(1)
Красивого минулого
Шуршать завуальовані слова,
З пап"є-маше фонтаном
Дзвенить шампанського ігра.
Кратаве вухо ловить
Несказаного суть:
Чую Париж.
Шукаю Париж.
Хочу Париж.

(1)Краще пізно, як ніколи,
Ось, я є, я не забув...

[Lena DAD]

____________________________________
...шукаю тебе...

Шукаю тебе
У чиємусь подиху,
В голосі теплому,
В щасті надломленім,

У далекому і у минулому,
У майбутньому і в потаємному,

У звучанні зірок,
І грі слів без кінця,
І в плиті, і в кафе,
І у дощика теж,

У романі про Шерлока Холмса
І у Баха, й Феліні кіно,

У спогадах, в лісі,
В Монтаньях, в касеті,
У друга в машині,
В запізній Ранеті,

У масивному Forte органа
І в дзюрчанні посрібленім скрипки,

В м"якоті персика,
В ніжнім сп"янінні,
І в жадобі виграти,
В ліліях білих...

Я вже вкотре на Землю приходжу,
Все тебе я шукаю. Ти де?..

_______________________________________

[Sirko]

Очевидно, що Ви думаєте російською мовою, а намагаєтеся писати українською... І Ваш Гол редактор також... Таке враження, ніби вірші пишуться російською, а потім перекладаються послівно  українською мовою, або здебільшого переписуються українською абеткою, бо багатьох слів в українській мові нема:
незачатих, набатом, мʼякоті, ліліях,  двурогий, рифмує, лента, кусок, суматоху, рицярам, обоїв, летіть, паруса, значить, одиноко, вор, шуршать, ігра, кратаве. А ті, що є - з неправильним наголосом і в формі, аналогічній російській.
Наприклад, путній (рос. добропорядочный) вітер= доладний вітер, чи ходовий (рос. попутный)? І т. д. і т. п.

[Lena DAD]

Sirko, ну що ж, якщо ви такий знаток української мови, редагуйте.
а я подивлюсь, чи це мені сподобається.
можливо покритикую.
як ви мене )
я не писала  підручник з української граматики
це вірші
я так підозрюю, що ви за буквами цього не зауважили )

[Sirko]

Sirko, ну що ж, якщо ви такий знаток української мови, редагуйте.

Найкращий вихід - писати російською.

Танец смерти

Иду домой.
Поздно.
И на душе щемит.
И вспомнился мной
Когда-то любимый стих:
"Ночь. Улица. Фонарь. Аптека..."
И состоянье то же.
Холодное, немое.
За столько уж давно минувших лет
Ничто не изменилось,
Даже мутит...
Мутит как прежде.
Пасмурно,  темно.
И одиноко на душе.
Хоть толпы и кричат,
Глумятся над людьми.

За солнцем - мрак,
За мыслью - мгла.
Чем жив бы был еще человек?
Да нет.
Все мало.
Все не то.
И на душе скребет.
Откровенно, тупо.
Все, как всегда:
"Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет.

[Lena DAD]

)))
та дякую, але підредагуйте українською те, що критикували )

[Sirko]

)))
та дякую, але підредагуйте українською те, що критикували )

Танок смерті

Іду додому.
Пізно.
І на душі/душа щемить.
Й згадався мій/мені
Колись улюблений/любий вірш:
"Ночь. Улица. Фонарь. Аптека..."
І стан такий ж/самий.
Холодний і німий.
За стільки вже давно минулих літ
Нічого не змінилось/змінилося,
Аж нудить/млоїть ...
Нудить/млоїть так само.
Похмуро/хмарно/пахмурно і/й темно.
І одиноко/самотньо на душі.
Хоч юрби/натовп й галасують/галасує
Й насміхаються/насміхається з людей.

За сонцем - морок,
А за думкою - імла.
Чим жила би/жива б була/була жила би ще людина?
Та ні.
Все/Усе мало.
Все/Усе не те.
І на душі шкребе.
Одверто/Відверто й тупо.
Все/Усе, як завжди:
"Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет."

[Swet_lana]

Не зауваження, а так, враження:

Пишу історію непочатого кохання
Про нецілунки під розбитим ліхтарем,
Про негуляння по кривій бруківці,
Про непочутий галицький акцент,

згадалося:

Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня - не зная сами! -
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны - увы! - не мной,
За то, что я больна - увы! - не вами!

[Python]

Тему розділено: [Суржик та іберійці]

[Lena DAD]

Тему розділено: [Суржик та іберійці]

дякую, що поділили

[Lena DAD]

)))
та дякую, але підредагуйте українською те, що критикували )

Танок смерті

Іду додому.
Пізно.
І на душі/душа щемить.
Й згадався мій/мені
Колись улюблений/любий вірш:
"Ночь. Улица. Фонарь. Аптека..."
І стан такий ж/самий.
Холодний і німий.
За стільки вже давно минулих літ
Нічого не змінилось/змінилося,
Аж нудить/млоїть ...
Нудить/млоїть так само.
Похмуро/хмарно/пахмурно і/й темно.
І одиноко/самотньо на душі.
Хоч юрби/натовп й галасують/галасує
Й насміхаються/насміхається з людей.

За сонцем - морок,
А за думкою - імла.
Чим жила би/жива б була/була жила би ще людина?
Та ні.
Все/Усе мало.
Все/Усе не те.
І на душі шкребе.
Одверто/Відверто й тупо.
Все/Усе, як завжди:
"Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет."

так:

Танок смерті.

Іду додому.
Пізно.
І душа щемить.
Й згадалося мені:
колись улюблений  мій вірш:
"Ночь. Улица. Фонарь. Аптека..."
І стан такий ж самий.
Холодний і німий.
За стільки вже давно злинувших літ
Нічого не змінилося,
Аж нудить, млоїть і мутить ...

Усе так само.
Хмуро, сіро,
Холодно і темно.
Й самотньо на душі,
Хоч натовп й галасує
Й насміхається з людей.

За сонцем - морок,
А за думкою - імла.
Жива би чим була би ще людина?
Аж ні.
Все мало.
Все не те.
І на душі шкробе.
Одверто й тупо.
Все, як завжди:
"Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет."

[Swet_lana]

злинувших  - граматична помилка.

[Sirko]

Все будет так. Исхода нет."

Далі недобре:

згадалося: вірш??
Я ставив / там, де пропонував варіанти. Навіщо їх ліпити докупи?
Такий ж АБО такий самий, нудить АБО млоїть ЗАМІСТЬ мутить - бо мутить НЕМА
злинувших НЕМА
шкрОбе НЕМА є  шкрЕбе

[DarkMax2]

Лєна... а чому не Лена? У мене бабуся саме Лена.

[Lena DAD]

Все будет так. Исхода нет."

Далі недобре:

згадалося: вірш??
Я ставив / там, де пропонував варіанти. Навіщо їх ліпити докупи?
Такий ж АБО такий самий, нудить АБО млоїть ЗАМІСТЬ мутить - бо мутить НЕМА
злинувших НЕМА
шкрОбе НЕМА є  шкрЕбе

тому, що , як я вже говорила, з такими словами, навіть надзвичайно граматично правильними і чисто українськими, втрачається у вірші головне - плинний пульс і звукова мелодика (((

[Lena DAD]

тому що Лєна

[DarkMax2]

головне - наявність таланту

[Lena DAD]

та ніби кажуть, що він є )