Лингвофорум

Цитата: Ревета от сентября 15, 2006, 23:39

Цитата: "Digamma" от
а ложка < лъжька.

А ліжко?

пор. лежати

Цитата: "Digamma" от
пор. лежати

Логічно...

Маю вибачитися за помилку: якщо поворот розвинулося з давньоруської форми, то повноголосне -оро- мало зберегтися. Форма поворіт має бути вторинною за аналогією до інших -іC- < -оC-.

P.S. Дякую Равонаму за виправлення!

Цитата: "Ревета" от
Хоча не вважаю це слово за нормативне.

Чому так?
Словники з вами не погодяться - той же Грінченко (поворіт і поворот), той же Кримський (поворітка, заворітка як переклади рос. поворот), Словник української мови під ред Білодіда (том 6), Словники України (синонімія), які ще й вказують на особливий відтінок слова «поворіт» - різка, докорінна зміна

Навіщо викреслювати нормальне українське слово з норм? Чому не сказати «від воріт поворіт» замість незграбного «від воріт поворот»?

А щодо «нарід» також не варто робити різкі висновки, гадаю.
Просто наберіть це слово у ґуґлі
http://www.google.com/search?sourceid=navclient-ff&ie=UTF-8&rls=GGGL,GGGL:2006-17,GGGL:en&q=нарід
побачите як часто воно трапляється в офіційних, релігійних, публіцистичних документах, літературних творах тощо

І ще. Чи не здається вам трохи дивним, що українська мова немає жодного «род» у сенсі «людського роду», існує лише «рід», а слово похідне від «рід» (див. Фасмер «народ») чомусь частіше вживають як «народ», і «нарід» навіть викликає сумнів у вас - чи є воно нормативним.

Якщо «о» перейшла в «і» у «рід» остаточно і незаперечно, за якою примхою долі вона залишилось у «народ»? Мало того, у позарадянській українській традиції вживання «нарід» є цілком нормальною практикою.

Цитата: "Pere" от
Мало того, у позарадянській українській традиції вживання «нарід» є цілком нормальною практикою.

Не па'ятаєте, коли написано і ким:

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожу,
Людським призирством, ніби струпом вкритий!

Хоч "народе", зате "на роздорожжу".

Франко не помилявся у жодному разі: народе(нарід, народ)-роде(рід)-смороде(сморід)-броде(брід). Це типова, внормована зміна голосного у закритому-відкритому складі.
І якщо він мав у своєму лексиконі роздоріж (варіант теперішнього літературного роздоріжжя), очевидно у місцевому відмінку це слово писалось як роздорожу

Ось ще - чому «дорідний», а «дородний» не зустрінете, чому «рідний», а не «родний», «рідня», а не «родня». Усюди маємо рід при закритості складу, окрім «народ»... Хіба не аномалія? На мою думку «народ» і «нарід» варто визнати цілковито рівноправними літературними словами.

Цитата: Pere от сентября 16, 2006, 11:21
Ось ще - чому «дорідний», а «дородний» не зустрінете, чому «рідний», а не «родний», «рідня», а не «родня». Усюди маємо рід при закритості складу, окрім «народ»... Хіба не аномалія?

Певно ні. Якщо народъ - давньоруське утворення, то воно могло зберегти сполуку -аро-. Якщо ж ні (а на це опосередковано вказують споріднений, дорідний, тощо), то, певно, маємо запозичення з російської. У будь-якому випадку маємо не аномалію, а етимологію і слово є загальновживаним.

Щодо літературності, то незапозиченість не може бути критерієм. Так само, як не може бути критерієм і "нормальність" слова - бо так ми і ноговиці вважатимемо за літературне...

Цитата: "Digamma" от
У будь-якому випадку маємо не аномалію, а етимологію і слово є загальновживаним

Ви мене не точно зрозуміли. Я не вважаю існування форми «народ» аномалією. Повноцінне стародавнє українське слово. З ним усе добре. Я вважаю аномалією те, що слово «нарід» широко вживане добре освіченими українцями, провідною ланкою українського духівництва, письменниками, мовознавцями, зрештою цілком «логічне» не є рівноправним з першою формою. Я підозрюю, що історично так могло статися через позамовні політичні ігри з лексичним запасом української мови у СРСР, але цікаво було б довідатися про можливі підтвердження або заперечення цієї підозри та інші варіанти пояснень (звісно, крім «так, тому що так», бо цікавить процес, результату ми свідомі).

Цитата: "Digamma" от
Щодо літературності, то незапозиченість не може бути критерієм.

Цього і не мав на увазі.

Цитата: "Digamma" от
не може бути критерієм і "нормальність" слова

Як і цього

Також цікаво, як це ВТС СУМ прихитрився і назвав «нарід» застарілим. З якого переляку і коли це слово встигло застаріти?
НАРІД, -роду, ч., заст. Те саме, що народ.

Думаю, що "народ" має право на життя, бо напр. слово "нарід" я зовсім недавно вичитав, не памятаю де:(, а до того і не догадувався що слово "нород" можна замінити словом "нарід"

Між іншим до "виглядає"/"має вигляд", памятаю, у нас казали би "має вид", а "вигляд" уже було б словом письменним: "воно таке на вид, всьоравно як спорчане"

от вам зразу скільки русизмів:(

Спортити - досить органічний русизм!

пашлі (пішли) = ходім(о)
єлі = ледве

Цитата: "ou77" от
пашлі (пішли) = ходім(о)

Я чув навіть сильніше: «пашлітє»

вредний = шкідливий
вредно = шкідливо

Якщо тема "Антипуризм" ще не перетворилась на чергову нараду пуристів, додам і я свої п'ять копійок. Отже, слова "відкрити" і "закрити" на практиці вживаються й там, де офіційний правопис вимагає вживати "відчинити/зачинити", "розплющити/заплющити" та ін. ІМНО, фраза "Відкрий свої очі" звучить не менш органічно, ніж "Розплющ свої очі". Що робити з книжками - відкривати/закривати їх чи розгортати/згортати (чи як там їх правильно закривають)? "Закрити рота"  чи "затулити рота" (ці варіанти навіть трохи відрізняються за змістом)? І т.д. Фактично, слова відкрити/закрити використовуються як синоніми до багатьох слів, хоча за чинним правописом їх вживання обмежується відкриттям/закриттям заходів, підприємств та інших закладів, а також файлів(якщо їх, звичайно, не розгортають, відчиняють чи розплющують ).

У тому то й проблема, якщо будь-де вживати відкривати-закривати, ми збіднятимемо українську мову, передусім її образність. Навіщо це робити, коли на часі якраз завдання розвинути і збагатити її лексичний запас, аби точніше передавати об'єктове та явищне розмаїття сучасності.

Але ж можна хоча б закріпити слова "відкривати"/"закривати" як синоніми для перерахованих випадків, тим більше, в живій мові вони справді виконують цю функцію. Навіщо збіднювати мову?

Ви не повірите, але відкривати, розкривати, закривати зафіксовані у словниках як синоніми майже до всіх інших варіантів, що ви навели.

Але якщо два слова - синоніми, це ще не значить, що вони тотожні за значенням і геть взаємозамінні. Вдалий добір слів з синонімічних рядів залежно від контексту - лакмусовий папірець на рівень знання і відчуття мови. До того ж, хіба не пам'ятаєте ще зі шкільних років, як вчителька напевне лаяла деякі учнівські твори за невикористання синонімічних багатств мови, коли якесь одне простакувате слово чіпляляється бува за кожного рядка і лізе по всіх усюдах.

Ви дарма вдаєтесь до аргументу про збіднення. Від того, що ми заохотимо людей не працювати над власною мовою, не відходити од хибної практики тулити одне й те саме слово будь-де, нехтуючи інші варіанти, жива мова не забагатіє. Зменшення активного лексичного запасу людини ніколи не прислужиться до збагачення його мови. Стверджувати протилежне алогічно.

І закрити очі вам звучить так само органічно як і заплющити очі через звиклість до російської чи може англійської, чи ще якоїсь іншої мови, але українська тут тонша, і дієслово в ній точно відзначає особливості цього акту. Ми плющимо віка, щоб заслонити очні яблука, тому з одного дієслова зрозуміло, що саме було зроблено. Закрити ж очі можна різними способами, тому інформативність втрачається.

На додаток слід згадати, що й російська має точні дієслова на цю дію - смыкать, смежать. На жаль, ці слова вийшли з буденного вжитку (якщо були) і набули забарвлення урочистості чи поетичності. Ось вам кричуща ілюстрація майбутньої долі наших відповідних дієслів, коли пристати на ваш план свідомого потурання недостатній мовній культурі, зхудненню живої мови, її люмпенізації. Нам і тепер бракує слів, і недоперетравлені запозичення з російської та англійської аж захлинають і душать українську мову, бо синонімічні ряди рясніють позначками заст. діал. рідк. тощо, словами силоміць виведеними за межі літературного й нормативного вжитку прихильниками знеособлення мови. Нащо ж ви пропонуєте й далі її корняти.

ЦитироватьМи плющимо віка, щоб заслонити очні яблука, тому з одного дієслова зрозуміло, що саме було зроблено.

"Заслонити" - ніби-то також русизм...

ЦитироватьЗакрити ж очі можна різними способами, тому інформативність втрачається.

Якщо інформація про спосіб ізоляції очного яблука від світла є зайвою, без неї можна обійтись. Скажімо, якщо я дивлюсь відкритими очима на щось, це означає, що мої очі не лише розплющені, але й не затулені руками чи ще якимись сторонніми предметами, і я бачу те, на що дивлюсь.

Ну й мої п'ять копійок.

«хороший» - хороше українське слово.
«спасибі» - так, можна запідозрити, що той, хто його вживає, не знає української мови. Але я б його не зараховував однозначно до суржика.
«заслонити» - це загородити або загадити слонами.

брати чи не брати участь - це стосується культури мови, а не самої мови. Зловживати такими висловами не варто, але вони не є неправильні. Головне - не приймати участі.

А ось таке запитання виникло щодо відкривання/закривання. Якщо ваш мобільний телефон складається з двох стулок, що ви з ним робите, коли дзвоните?

Мене ще дуже дратує, коли останнім часом бачу "знущатися над кимсь...". Правильна форма- "знущатися ІЗ когось"!

Цитировать«спасибі» - так, можна запідозрити, що той, хто його вживає, не знає української мови. Але я б його не зараховував однозначно до суржика.

На суржику це буде «спасіба». І взагалі, чого це  раптом «далебі» — українське слово, а «спасибі» — вже русизм?!

ou77 написав у сусідній гілці:

Цитироватьбувший палац піонерів на бувших

Краще  в цьому випадку "колишній". Як на мене, "убвший" - русизм, чи не так?

Хм, не знаю все залежить від того чи є суфікс "ш" в утворенні прикметників від дієслів в українській мові... чи дієприкметників:(((( Зара в словники загляну...