Лингвофорум

Ото так. Потим побачимо, мабуть и поцилуемо.

Цитата: DarkMax2 от декабря 20, 2011, 12:57
для мене національність визначається культурою, мовою та генеологією, а не самоідентифікацією. Джедаї не пройдуть!

Ці 2 моменти легко збалансувати коли взяти 2 критеріі. Крім першого  ідентифікації також   другий  визнання за свого представниками етносу до якого себе відносить.

Извините, что нет времени перечитывать всю тему. Где можно почитать грамматику (не только словарь) балачки, а также гутара и других языков-говоров ?   

Цитата: Букволюб от декабря 18, 2012, 07:55
Извините, что нет времени перечитывать всю тему. Где можно почитать грамматику (не только словарь) балачки

А она отличная от украинской? 

Уже приводил этот источник. Правда не совсем грамматика но, всёж.

Особенности фонетики и лексики

 
С. Воржев, «Тишина»

Лексика в русском литературном языке находит больше совпадений в северными диалектами, чем с южными (петух – кочет, волк – бирюк, рига – клуни, изба – хата, ухват – рогач...)

В грамматике наоборот, в северных диалектов больше архаизмов. Но и в южных диалектах, в том числе и балачке много расхождений: тенденция к утрате среднего рода (новая пальто), слова женского рода в родительном падеже ставятся в дательном (к куме, у куме), слова множественного числа родительного падежа ставятся в именительном (роспрягайте, хлопцы, кони). Инверсия генитива и датива: «Дай Лены яблок», «Я у маме была». После предлога «по» ставится местный падеж  (в рус. яз. дательный). Ср.: «Зайцы прячутся по таких бровках» – (Зайцы прячутся по таким ремизам).

Интерес представляет удвоение приставки «по-», как формант глаголов разрушения (деструктива): «Кабаны пополомали кукурузу», «Мыши попогрызли картошку», «Попобил я все банки», «Трубы пополопались».

Еще одна особенность кубанского диалекта – указание на присутствующее третье лицо местоимением «он». В литературном русском это считается невежливым, однако в балачке за правило не называть человека по имени при нем, но не с ним. Наличие существительных мужского рода с окончанием -о для обозначения живых существ (батько, Гаврило, Сірко), в том числе и фамилий.

Есть отличия и в фонетике: фрикативная г [γ] вместо взрывного [g], умеренное «аканье» отсутствии редуцированных гласных (город [γórat] и [górət]), «яканье» (весна [v'asná]) на месте древнерусской ѣ.

Исследователь Ю. Борисенко22 попытался отобразить характерные черты кубанского говора и его отличия от украинского языка на примере речи свое матери Нины Андреевны. Интересно, что ни она, ни две ее сестры не осознают себя этническими украинцами. Язык, на котором они говорят и говорили их предки, считают «местным, кубанским» языком.

Записанные ею тексты представляют собой фонетическое письмо. Об этом свидетельствуют многочисленные признаки. Назовем лишь некоторые:

– буквы ь и я после ц для обозначения мягкости: улыць, улыця;

– ь у глаголов 3 л. ед. ч. и мн. ч.: хранять, бухыкает', роблят' спивает' и др.;

– ь для обозначения позиционной мягкости согласных: срэдьня;

– ш на месте орфографического ч: табашный

– употребление звука и на месте этимологической ѣ в таких словах, как: бис, дид, дило, обид, сино.

– веляризация согласных перед гласными переднего ряда и, е. В речи информанта это явление достаточно устойчиво: улыц'а, вылыкый, ч'ирывык'и.

– Произношение хв и х на месте ф (перед гласным произносится хв, перед согласным х): хвынарь, кухвайка, кохта. Но сравните: кохта и кофта и как исключение шарафан (сарафан), в котором она стабильно произносит только звук ф.

– Использование как твердого, так и мягкого ц: гарц'увать, спидниц'а (нижняя юбка), цыбуля, цыберко (ведро).

– Также распространено такое явление, как ассимиляция зубных согласных в сочетании с j. Нина Андреевна произносит: бурячин'н'а, кукурузын'н'а, плат'т'а.

Исследователи отмечают, что в кубанских говорах с украинской основой часто встречается несвойственная говорам украинского языка нерегулярность и даже сингармонизм:

Типичной чертой в области вокализма является «регулярное оканье». Зафиксировано только 35 лексем, где на месте о поизносится звук близкий к а. Чаще всего это наблюдается в суффиксах наречий: нужна, нада, скора, нарочита, а также в отдельных словах в первом предударном слоге: скарей, заганяють, плащатка, паламала. Подтверждается замеченная учеными закономерность: а начинает чаще произноситься на месте о перед слогом с ударным а: плащатка, паламала. Можно предполагать, что это проявление нерегулярного сингармонизма.

Мена о на у в некоторых украинских словах. Так вместо украинского годувати (кормить) – гудувать, вместо гомонiти – гумонить, украинскому колупати соответствует кулупать. Это также можно считать сингармонизмом.

– отсутствие перехода э в о: ов'ос, м'од, л'он, дал'око. Эти слова произносятся: овэс, мэд, лэн, далэко. Как исключение гл'од (в украинском глэд – 'боярышник').

Произношение j нами отмечено не только в таких лексемах йихаты, йисты, дойшлы, одийшлы, пидийшлы, уйшлы, в глаголах грайе, ховайе, шука йе (как и в украинском), но и в прилагательных: красныйи, жёлтыйи.

– В области консонантизма выявлены следующие особенности.

– Нерегулярное употребеление взрывного [г] на месте фрикативного [γ]. Сравните: баγато много, γарно хорошо, но рымыгать – жевать жвачку (о животных).

Нерегулярность чередования л/в: довго, добавывся, но на конце слов чаще произносят л: ходыл. В слабой позиции в может оглушаться: фс'о.

Нерегулярность протетического в: викно, вумный, вин, вона, воно, но вулыца / улыца.

– Употребление ы вместо э: ны нада.

– Произношение долгого мягкого ш' на месте краткого твёрдого ш перед и в окончаниях: грош'и, на душ'и, старш'и, хорош'и.

– вариативное оглушение парных согласных по звонкости-глухости: набрыд – набрыт (надоел), обид – обит, хлиб – хлип. Регулярно оглушение согласных только перед заднеязычным к: вашкый, гытко, дорошка.

– Звук г в словах – когти, легко, нигти – произносится как х.

– На месте предлогов «у» и «в» и в начале некоторых слов звуки у и в могут взаимозаменяться: у нас > в нас, в хату > у хату; вдалась (удалась), вспить (успеть). Вариативное употребление: ужэ / вжэ.

Ответ
Цитировать
Уведомлять




А для примера можно взять "Грамматику малоссийского языка" О. Павловского 1818г. -читал, -прямо по нашему. Других источников не знаю. Может у Вадько спросить - он журналист, -ближе к этой теме, даже проектом азбуки кубанской балачки занимается.

Опять отличия от украинского высосаны из пальца.
(wiki/ru) Украинская_фонология
Обратите внимание на таблицу, а особенно на столбик "безуд.". Там вам и о->у, и ы->е.

Все розберіть... та й спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..

Т. Шевченко

Хотів було по-московськи писати, проте бачу, що наші єдинокровні брати з Кубані своєї рідної мови не забули. Це добре. Хоча й читати нашу мову по-московськи, якось не звично, аж очі на лоба лізуть.
Шукав, я значить в інтернеті будь-які згадки про Кубань і думав, невже ж нащадки славних козаків - цвіт нації одцупалися свого роду? Ні - не відцуралися, хоча багацько було зроблено, щоб наші люде забули хто вони і своїм би безпам"ятством допомогли б втопити українство в крові. Ось, що промовляв наш славний Микола Рябовол 24 вересня 1917 року на відкритті 2-гої сесії Кубанської Військової Ради: "Дорогі гості! Мачуха доля відірвала наших дідів Запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду... Царі, робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері... (голоси з місць. «Не діждали б! Не діждали б!») Так! Не діждали б цього вони ніколи. Не діждали б бо хоч наші душі царі понівечили, та не вбили, і ми, діти, руки на Матір не підняли б... Та минула лиха година... Прийшла воля і ми ожили. Ожили і, як вірні діти своєї Матері, йдемо тим шляхом, який указала вона, йдемо туди, де зорять уже любов між людьми, де жде і нас вільний союз вільних народів...(оплески). Йдемо, і нас не звернуть на свої стежки ні централісти всяких проб, ні авантюристи всяких марок... Не звернуть, бо нам з ними не по дорозі... (дужі оплески). Будете, брати, на нашій Раді і побачите, чи ми вже твердо ступаємо тим битим шляхом волі народів, що Мати нам показує, чи ще тільки ми спинаємося йти... А коли ми ще справді йдемо нетвердо, а тільки, може, дибаємо ще, то, будьте певні, незабаром ми наберемося сили й разом з козаками всіх Військ підемо-таки тим славним шляхом. Ще раз вітаю вас, любі брати! (Оплески. На сцені з'являються представники України; їх вітають голосними оплесками та криками: «Слава! Ура!»
Отже, знову проминуло майже сто літ, а ми досі почуваємось роз"єднаними політичними кордонами і міфами, якими хочуть поглибити відірваність українських кубанців від нас українців великої України. Нас ділять на казаков і хохлів, нас пробують розділити за мовною ознакою, змальовуючи нас українців, як якусь польсько-австрійську провокацію, а балачку, як на щось суто общєрассійскоє явлєніє, як щось тимчасове, ніби це якесь непорозуміння, яке невдовзі має остаточно зникнути. Попри віковічні утиски і гноблення нашої мови відмінність між мовою кубанських українців і мовою великої України зостається мінімальною. Чого тільки не довелося чути з рупорів офіцфйної московської пропаганди, що українці, які приїздять на Кубань не розуміють так званої балачки, що це ніяка й не мова, а так діалект, говірка, балачка... Хоча, яка це балачка, якщо це мова, якою дряпали київські русини в 11-12 ст. свої просьби на стінах Софії Київської. В ті часи навіть не існувало "русского язика" впринципі, бо мешкнцями де згодом постали - Рязань, Тула, Москва, Калуга, Твєрь, були різні угро-фінські племенами, які ще декілька століть назад за вислововом Нестора-літописця були самоїдами, тобто канібалами. Для чого ж нас роз"єднують всіляки шахраї і політичні міняйли?
А роблять вони це тому, даби чєго нє вишло, с каторава может вирасті сєпаратізм. Це звичайнісіньке самодурство завдяки чому тримається купи здоровецька м"ясорубка на Ім"я Вєлікая Россія. Вони бояться справжньої козацької волі і пробудження на Кубані, коли чи не кожен кубанець є прямим нащадком воїна, духовними батьком яких був славний князь Святослав, що поклав кінець загребущій Хозарії. Запорожці не мали підримки держави, бо не мали самої держави, вони не володіли банківським капіталом і золотом, але вони мали честь, відвагу,шаблю, коня і віру в єдиного Святого Бога, якому служили до загину. Пам"ятаймо цю просту істину і шануймо її.
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!

Я так дывлюся вси забулы, шо у тэмы назва - кубанська балачка.

Цитата: стэпняк от января 10, 2013, 14:34
Я так дывлюся вси забулы, шо у тэмы назва - кубанська балачка.

Не "Ярыжка" ж

Цитата: стэпняк от января 10, 2013, 14:34
Я так дывлюся вси забулы, шо у тэмы назва - кубанська балачка.

Але ми ще не забули що під цією умовною назвою ховається справжня українська мова хоч і трохи пошкоджена, а сама ця назва й потрібна лише для того, щоб тішити московських гостей.

Цитата: стэпняк от января 10, 2013, 14:34
Я так дывлюся вси забулы, шо у тэмы назва - кубанська балачка.

Насправді тема "балачки" є проблемою ширшою, ніж суто, як лінґвістичне явище. Це - явище передовсім політичне, котрим загнали українців і українську мову в стійло кумедностей і скоморошества. Як за часів царату, українську мову, яку асиміляціями спростили до вівня "балачки", так і зараз вона є витісненою з усіх сфер життя. Навіть в Кубанському держуніверситеті немає бодай малюсінької кафедри по вивченню української мови. Взагалі відсутній бодай один садочок чи одна школа. Українцям вбили в голову і заборонили думати хто вони є і чиїх батьків діти. Як казав Микола Рябовол:"Царі, робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері." Виходить, що декому вибили з голів, якщо не царі, то їхні нащадки - комуністичні царі та чекістський цар. Схоже, що визнавати себе українцем на Кубані є злочином перед державою - Московською імперією. От і маскуються нащадки славним козаків під казаков і балакунов, бодай би чого не вийшло. І вигадують новітні мєндєлєєви з ломоносовими  велосипеди з абетками і правилами, щоб ніхто ж не запідозрив у симпатіях до бандерівських українців і самостіників.

Цитата: стэпняк от декабря 18, 2012, 09:15
Уже приводил этот источник. Правда не совсем грамматика но, всёж.

Благодарю!

"Вбывалы нас - та нэ вбылы!
Морылы мором: нэвдачно!
Козацьтво нашэ ны згыбнэ
Поки журкочэ балачка..."

Мабуть хто знае як дали. Спасыби.

Цитата: Залізняк от января 14, 2013, 11:23

Цитата: стэпняк от января 10, 2013, 14:34Я так дывлюся вси забулы, шо у тэмы назва - кубанська балачка.

Насправді тема "балачки" є проблемою ширшою, ніж суто, як лінґвістичне явище. Це - явище передовсім політичне,

Ну так iдiть до групи "Полiтика" i там обговорюйте полiтику, скiлки заманеться. А тут дайте за балачку почитати.

 А тут дайте за балачку почитати.
[/quote]

Ще б пысалы бильш за балачку,  ото було гарно !

Цитата: Lodur от февраля 12, 2013, 12:25

Цитата: Залізняк от января 14, 2013, 11:23

Цитата: стэпняк от января 10, 2013, 14:34Я так дывлюся вси забулы, шо у тэмы назва - кубанська балачка.

Насправді тема "балачки" є проблемою ширшою, ніж суто, як лінґвістичне явище. Це - явище передовсім політичне,

Ну так iдiть до групи "Полiтика" i там обговорюйте полiтику, скiлки заманеться. А тут дайте за балачку почитати.

Її б послухати краще. На письмі вона трохи дивно виглядає, як на мене 

Сало як сало . Звыняйтэ - балачка як балачка. - Шо у нэи дывного? Мабуть тэ шо москали и вкраинцы ныяк ны розбэруця чий цэ диалект?  :negozhe:Ой упьять политика!

Цитата: стэпняк от февраля 12, 2013, 13:09
Сало як сало . Звиняйте - балачка як балачка. - Шо у ній дивного? Мабуть те, шо москалі и вкраїнці ніяк не розберуться чий це діалект? 

Та розібралися ж давно 

Дякую, пане DarkMax2, що зробили траслітерацію, а то в мене аж в очах мерехтить, коли бачу оті незграбні дописи (та вже й міркую, добре, що ми його не чуємо).

-Лэм, чи я тэбэ ны умовляв зустритыся у Катэринодари, и телихвон свий давав. И шо- ((та вже й міркую, добре, що ми його не чуємо)).

Цитата: Лем от февраля 12, 2013, 20:14
Дякую, пане DarkMax2, що зробили траслітерацію, а то в мене аж в очах мерехтить, коли бачу оті незграбні дописи.

Вопрос балачкоязычным. Вот это балачка?

Цитировать
Пишовъ разъ на улицю
И теперъ вже каюсь,
Улюбывся у дивчину
Що во сни жахаюсь

Уся челядъ догадалась
Чого я вздыхаю,
И тепера уси знаютъ
Котору кохаю.

Молодыци и дивчата
Сталы говорыти,
Чего почав на улыцю.
Я часто ходыти.

Невтаица те коханнія
Такъ якъ въ мишку шило,
Заразъ збоку вси побачутъ
Що для кого могло.

Що хороша, то хороша
Красна якъ малына
Та ны знаю чыя буде
Тоже лыха годына

Якъ маргне и засміеця
Душа замирае.
Правду сказать що и въ Мошнахъ
Кращой нымае

Колыбъ мыни Богъ давъ
З нею шлюбомъ обручыця
Оправивъ бы пидъ шкло въ рамци,
Той сивъ бы дывывся.

Що хороша, то хороша
Хто ны гляне ахне
Пишовъ бы я еи сватать
Та гарбузомъ пахне.



Пѣсня Тытяна.

Съ того часу якъ жинывся
Я николы ны журывся;
Ой чукъ Тытяна
Чернобрыва кохана!

За Тытяну сто [тисяч?] давъ,
Бо Тытяну сподобавъ;
Ой чукъ Тытяна
Чернобрыва кохана!

За Марусю пьятака
Бо Маруся ны така;
Ой чукъ Тытяна
Чернобрыва кохана!

Якъ Тытяна засміеца
Въ души радить отдасца,
Ой чукъ Тытяна
Чернобрыва кохана!




Пѣсня служивывый

Ой служывый! Ой служывый!
Ны тоби пытаты,
И я жинка ны такая
Шобъ все росказаты.

Гей, сама, я не знаю чомъ тоби спускаю
Одчыпысь, ны вяжся лукавый москалю.
Я хазяика, ты пройдысвитъ, що-жъ ты розохрабрівся
Оглядайся, щобъ у чорта самъ неопынывся!

Гей, сама я не знаю чомъ тоби спускаю
Ты пидкрався я злодій до чужой хаты,
Ты одинъ тутъ... ни до шмыги зъ нами бушуваты
Гей, сама я не знаю чомъ тоби спускаю.




Пѣсня

Ой Зіймко, Зіймко то два мѣсяци ясны,
Ой мандровали два козаченьки красны,
И мандруючи съ тиха говорили.
Соби молоду дивчину пидмовили.
Поповичъ каже моя двичина буде,
Вдовинъ сынъ каже: хиба мене не буде.

Ой ходиможъ мы та въ чистее поле,
Котрый котрого та на стрѣлочку сколе.
Поповичъ ставъ на високій могилѣ,
А вдовинъ сынъ у глыбокій долинѣ.
Поповичъ стреливъ тай могилу перестреливъ.
Вдовинъ сынъ стреливъ тай у серденко вцеливъ.

По поповичу всѣ дзвоны задзвонили,
По вдовиченку всѣ луги зашумѣли
Поповичу отецъ, маты плаче,
По вдовиченку черная воронъ кроче,
Надъ поповичемъ воскова свѣча горить
Надъ вдовиченкомъ была береза шумить

Ой розвиваися сухая [лищ]нонько
Мейдруй за мною молода дивчинонько
Боюсь козаче съ тобою мандровати,
Щоб мини отъ тебе та дравы не мати
Ой мы дивчино ты дуная небого
Козакъ молодый ще не здрадывъ никого

Цитата: стэпняк от февраля 13, 2013, 07:46
-Лэм

не, цэ нэ кубанська балачка, цэ лэмкивська.