Опубліковано новий проект правопису

[Python]

А чи були способи, якими утворювався кличний відмінок, крім тих, що зафіксовані в граматиці (там, де прописується правильне відмінювання іменників різних груп відмін)?

Якийсь час ми з сестрою неправильно утворювали кличний відмінок від зменшувально-пестливих іменників м'якої групи першої відміни (кицьо, тьотьо замість кицю, тьотю), але це, скоріш, індивідуальні особливості дитячої мови, а не щось загальновживане.

Загалом, у розмовній мові мого дитинства переважали кличні відмінки на -о та -у/-ю, форм на -е/-є майже не пригадую. Частково це пояснюється переважанням у дитячій мові зменшувально-пестливих форм та інших слів, що з цією парадигмою не поєднуються — якби я використовував дорослі варіанти імен замість дитячих, то б, мабуть, з формами на -е/-є зустрічався частіше. Можливо навіть, у частині випадків замість звичайних іменників при звертанні підставлялась зменшувально-пестлива форма (кіт, кота, але котику). Кличний відмінок на -е/-є частіше доводилось бачити в книжках, чути по радіо — там, де мова була літературною. Але і в літературній мові того часу форми на -е/-є були менш вживаними, ніж у літературній мові ХХІ ст., де є тенденція до все ширшого використання цих форм, у т.ч., з подачі мовних спеціалістів («Олеже» замість більш традиційного «Олегу» і т.п.). Якщо взяти, наприклад, слово «заєць», то для мене природнішою здається клична форма «зайцю», хоча існує і форма «зайче», і багатьом правильною здається саме вона. Було б неправильно ігнорувати варіативність, що фактично тут існує, але це менш гнучка варіативність, ніж, наприклад, у давальному відмінку ІІ відміни, і в конкретному мовному середовищі завжди використовувалась переважно якась одна форма, а інша сприймалась як нетипова чи помилкова.

[Den34]

бідьні студенти на учні котрі готуються до іспитів..з цими нововеденнями