Спілкуймося українською!

[Алексей Гринь]

І що?

Відкіль іще менi тодi поповнювати словниковий склад?

[Чайник777]

Сносно перекладається як стерпно

http://lingvo.yandex.ru/ знає тiльки нестерпно...

спробуйте http://pereklad.online.ua/

[Python]

Колись у старі-незапам'ятні часи, коли в українській мові ще не було матюків

Завжди були! Щире праіндоєвропейство залишило нам їх у спадок.

Були, звичайно. Але звідкись же виник міф, що їх у нас нема? Диму без вогню не буває...

[Алексей Гринь]

Але звідкись же виник міф, що їх у нас нема?

Бо вони були в москалiв, треба ж усе робити навпаки

[5park]

Колективне уявлення про зіпсованість цнотливої "солов'їної", "калинової", "матусиної" мови чужим матом криється в класичній ідеологемі про паплюження непорочного українського укладу російським варварством, яка зручно обслуговує національну гордість, пояснюючи існувння власних огріхів деструктивним впливом образу "чужого". Згадайте "Бояриню" Лесі Українки.

Подеколи доходить до смішного. Наприклад, Ірена Карпа, будучи невдоволеною відсутністю української обсценної лексики, була змушена вигадувати словник матів власноруч (в результаті були взяті здебільшого запозичення з польської). У зв'язку з цим можна згадати і резонансний плакат "Пам'ятай! Матюки перетворюють тебе в москаля", а також численні докори щодо використання русизмів, які обрушилися на словник нецензурних слів Лесі Ставицької.

[andrewsiak]

Виправляю невиправлене:

Хоча я українець, можете повиправити мої помилки. Я вже рідною мовою не спілкувався десять років.

А як краще вимовляти В ву позицiï перед приголосним або на коінцi слова -- [w] чи [f]? А також як правильно вимовляється Щ - [шч] чи [ш']? Бо я чув обаидва варiантаи, й не знаю, який зараз лиітературний.

Щ - це завжди [шч], а інше - від лукавого (змоскаленого), хоча можливі ЩО [шо] та ЩЕ [ше].

Далі:

забуду і казатиму

А не "забуду й казатиму"?
Як я зрозумiв, закриваючи склад, ИІ переходить в Й, чи неі?

До речi, чи я можу я замість "казатиму, казатимеш, казатимуть" сказати "буду мати, будеш мати" як у росiйськоïій?

Я написав "и казатиму" та й відредагував, але третього разувтретє / на третій раз / за третім разом відредагувати вже не засхотілося.

[Алексей Гринь]

Колективне уявлення про зіпсованість цнотливої "солов'їної", "калинової", "матусиної" мови чужим матом криється в класичній ідеологемі про паплюження непорочного українського укладу російським варварством, яка зручно обслуговує національну гордість, пояснюючи існувння власних огріхів деструктивним впливом образу "чужого".

теж саме в нас -- Горький проповiдував, мовби матюки в росiйськiй iдуть звідкись iзо сходу

це видно спiльносхіднослов'янське -- стрєлкi пєрєводiть (як буде по-украïнськи?)

[Алексей Гринь]

Андрюсяку, дуже вдячний за виправлення!

[andrewsiak]

Прошу ще

теж саме в нас -- Горький проповiдував, мовби немов / ніби / начебто матюки в росiськоïій йдуть звідкись iзозі сходу

це, видно, спiльносхіднослов'янське -- стрілки переводити

[andrewsiak]

до речі, рекомендую вельми корисний сайт для перекладу українською з російської (треба вводити російське слово у віконце в лівому верхньому кутку):

http://r2u.org.ua/

[5park]

Щ - це завжди [шч], а інше - від лукавого (змоскаленого), хоча можливі ЩО [шо] та ЩЕ [ше].

Тому шо, якшо, ше - улюблений словесний арсенал майже кожного модернового журналіста (і політика).

[andrewsiak]

Тому шо, якшо, ше - улюблений словесний арсенал майже кожного модернового журналіста (і політика).

ну не знаю, мені важко сказати якшчо, тому кажу якшо.
а модернові журналісти переважно кажуть якшьо.

[Python]

Але звідкись же виник міф, що їх у нас нема?

Бо вони були в москалiв, треба ж усе робити навпаки

Різниця в масштабах розповсюдженості. Скажімо, важко уявити аналог «русского матерного» на українській основі, яким усе село розмовляє. Знаєте, є такий карикатурний образ «москальського» села, де всі поголовно, включаючи малих дітей і старих бабусь, для спілкування використовують майже виключно матюки.

[Ревета]

І що?

Відкіль іще менi тодi поповнювати словниковий склад?

Літературу читайте. Якщо потрібен он-лайн перекладач, то ось непоганий http://pereklad.online.ua/

[Ревета]

Питання звички: мені важко говорити якшо, говорю якшчо, але часом ловлю себе на шо замість шчо, коли воно звучить самостіно, наприклад, коли перепитую. І не скажу шо це таке? - тільки шчо.

[Алексей Гринь]

Щ - це завжди [шч], а інше - від лукавого (змоскаленого)

Чому вiдразу змоскаленого? Це природний процес, просто в вас вiн вiдбувається пiзнiше.
Глупо в кожнiй дрiбницi, яка (? в росiйськiй зужив би дієприкметник) зближає нашi мови, бачити москализми.

[5park]

Йдеться про те, що вимовляння щ як [ш'ш'] - безсумнівний русизм.

[andrewsiak]

Йдеться про те, що вимовляння щ як [ш'ш'] - безсумнівний русизм.

Так, безперечно. Радше, російський акцент.

[Алексей Гринь]

Йдеться про те, що вимовляння щ як [ш'ш'] - безсумнівний русизм.

Докажте.

Це природний процес, просто в вас вiн вiдбувається пiзнiше.

В Роciï сто рокiв назад такеж вимовляли щ як [шч], якраз відтоді пiйшла в полякiв традицiя вчити в школах, начебто росiйське Щ вимовляється як [шч] та нiяк інакше.

[andrewsiak]

Йдеться про те, що вимовляння щ як [ш'ш'] - безсумнівний русизм.

Докажте.

Не "докажте", а "доведіть".
Український твердий /шч/ постав з колишнього м'якого /ш'ч'/. Єдина тенденція, яку має сучасний український /шч/ - це до /шш/ (твердого гемінованого). Але для пом'якшення цього звуку в українській немає ніяких підстав ні тенденцій.

[andrewsiak]

В Роciï сто рокiв назад такеж вимовляли щ як [шч], якраз відтоді пiйшла в полякiв традицiя вчити в школах, начебто росiйське Щ вимовляється як [шч] та нiяк інакше.

В діалекті, на якому заснована сучасна літературна російська, звук /ш'ч'/ завжди був м'яким через те, що саме другий елемент - /ч/ був і є м'яким. А в українській /ч/ - твердий, тому немає підстав вимовляти /шч/ м'яко.

[Алексей Гринь]

А в українській /ч/ - твердий,

Дiйсно, забув про цей факт. Бiльш сперечатися не буду (не сперечатимуся?).

[Python]

Бiльш сперечатися не буду (не сперечатимуся?).

Нема різниці — обидва варіанти є нормативними. Хоча «не сперечатимусь» сприймається як «більш український».

[riwnodennyk]

Це ж треба, виходе: «ще» та «що» - це винятки? Чи є й іще слова, які вимовляють не з [шч]?

В Роciï сто рокiв назад такеж вимовляли щ як [шч], якраз відтоді пiйшла в полякiв традицiя вчити в школах, начебто росiйське Щ вимовляється як [шч] та нiяк інакше.

В діалекті, на якому заснована сучасна літературна російська, звук /ш'ч'/ завжди був м'яким через те, що саме другий елемент - /ч/ був і є м'яким. А в українській /ч/ - твердий, тому немає підстав вимовляти /шч/ м'яко.

А на якому діялекті вона заснована?

[iopq]

В українськой /ш/ та /ч/ не є твердими, вони є звичайними. У Польской мові sz та cz твердіше.
по твердості:
пол. sz = рус. ш > укр. ш = англ. sh > пол.    ś = рус. щ