Дівча любе, чорнобриве

[R]

Або чорні очі вважались ідеалом, або там первинно були не чорні, а чарні.
Від слова чари.

[Волод]

Карий, -а, -е. 1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Шевч. 131. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Шевч. 40. 2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Федьк. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Грин. III. 565. Ум. каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами. Чуб.

http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/22293-karyj.html#show_point

А який колір «карій»?   

[R]

Карий кінь то кінь вороний. В польській мові так.
Я вже писав, дуже подібне на тюркізм.

[Волод]

Я не про «карий» питав , а про «карій».

[Python]

Я не про «карий» питав , а про «карій».

Рос. «карий» у дореволюційній орфографії писалось «карій».

[Волод]

Можливо і орфографія винна. Але коли все так просто, то чому «карий кінь» - «вороной кінь»,
 а «карі очі» - «карі очі» і ніяких більш пояснень.

[R]

Треба сказати що вороний кінь також дуже часто згадується в піснях.
Хоча реально їх зовсім мало
А тим більше з сивою гривою.

[Python]

Можливо і орфографія винна. Але коли все так просто, то чому «карий кінь» - «вороной кінь»,
 а «карі очі» - «карі очі» і ніяких більш пояснень.

Там не тільки орфографія, а й мова. Словник Грінченка якою мовою написано? Слова — українські, приклади вживання — українські, тлумачення — російською (причому, в орфографії, що була тоді нормативною). Укр. «карий кінь» відповідало російському «вороной конь» («карий конь» у російській або не вживалось, або мало інше значення). Укр. «карі очі» відповідає російському «карие глаза» (не «карые» — такого слова в російській нема. Ну і див вище: в російській дореволюційній орфографії И замінювалось на І перед голосними та Й, тому в тлумаченні ми бачимо дореволюц. рос. «карій» замість сучасн. рос. «карий»).

[Волод]

Коли «карий» від тюрків і позначае «чорний», а карий кінь –це вороний кінь, то незрозуміло чому «карі очі» відійшли від чорно чи вороного кольору?

[R]

На безриб'ї і рак риба.

[Python]

Чорними як смола очі, мабуть, і не бувають. В українців — тим більше. Слово «коричневий» — пізнє, «брунатний» — схоже, що теж. А темно пігментовані очі назвати ж якось треба (при тому, що вони й не чорні) — ось менш зрозуміле слово в цій ролі й прижилося.