Лингвофорум

Мене цікавить, як мені бачиться певна вільність у вживанні приставного д в сполученнях дж, дз. Як визначити коли воно має бути, а коли ні?

Тільки в дієсловах.

По-моєму можна сказати і "нахожу"...

Африката [ʤ] вживається в дієсловах 1-ї особи однини теперішнього часи ІІ дієвідміни (напр. сиджу, ходжу, воджу).

*vodjǫ > *vod'd'^jǫ > *vodž'u > воджу

В іменниках цей рефлекс зберігся в південно-західних говорах (саджа, пряджа), та в слові дощ (< *dъždžь), хоча є й діал. дож.

Та не было в восточнославянском дж, не было. Всё это аналогия, потому и проявилась в глаголах.

Цитата: Vertaler от декабря 28, 2007, 01:16
Та не было в восточнославянском дж, не было. Всё это аналогия, потому и проявилась в глаголах.

И кто же первый теперь скажет, что вообще-то не было "восточнославянского"? 

Цитата: ou77 от декабря 11, 2007, 13:48
По-моєму можна сказати і "нахожу"...

Як завгодно можна сказати, але літературна норма так "знаходжу"...

Vertaler, я и сам думал, что аналогия. Но против этого см. Півторак Г. "Формування і діалектна диференціація давньоруської мови", 1988, стр. 132, где он описывает три рефлекса *dj в восточнославянских говорах (дж, ж, жг). Кроме того, можно ли объяснить аналогией меджа, саджа и прочее?

В письменных памятниках: объежъдчати, приє(ж)джали и т.п.

Цитата: 5park от декабря 28, 2007, 09:20
Кроме того, можно ли объяснить аналогией меджа, саджа и прочее?

Это в какой точно области? Может быть влияние словацкого и польского, где в этих словах dz. Кроме этого, известно что переход ж → дж мог быть и произвольным, как в слове джерело.

ЦитироватьВ письменных памятниках: объежъдчати, приє(ж)джали и т.п.

А это так вообще от *zdj.

Vertaler

ЦитироватьЭто в какой точно области? Может быть влияние словацкого и польского, где в этих словах dz.

Например, Житомирская, Винницкая, Тернопольская.

ЦитироватьКроме этого, известно что переход ж → дж мог быть и произвольным, как в слове джерело.

Не знаю, есть ли случаи такого перехода в середине слова. Причиной этого явления вполне могла быть диссимиляция согласных [ž] и [ž] (< [z]) в случаях употребления с предлогами з, із (например, з жерела).

ЦитироватьА это так вообще от *zdj.

Конечно. Но именно в передаче на письме соединений типа [ždž] видно, что аффриката существовала. Для её отображения использовали ч, дч, чж.

Про [ʤ] как рефлекс *dj, отраженный в юго-западных диалектах также: Шевельов Ю. "Історична фонологія української мови"; Жовтобрюх М., Русанівський В., Скляренко В. "Історія української мови. Фонетика". В последнем труде есть подробный рассмотр взглядов на эту проблему в отечественной лингвистике.

Насправді, чи не єдиним доказом переходу dj у дж є топонім Меджибіж. Цитую Шевельова:

ЦитироватьЄ кілька поодиноків фактів давньоукраїнського періоду, які свідчать, що звук dž, посталий із dj існував під ту добу (9-10 ст.) західніше від Києва. Топонім Меджибіж (на північний захід від Вінниці) фігурує в Іп. літописі як Межибожье (1148), але теж і як Мечибожие (1146). Хитання ж-ч показує, що насправді цей приголосний звучва не як ž і не як ч, а як dž.

andrewsiak

ЦитироватьНасправді, чи не єдиним доказом

Як це - "чи не єдиниим"? 

Дані діалектології та характер описок в давньоруських текстах видаються мені не менш важливими свідченнями.