Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

Ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3 (3 осталось), максимальный размер всех файлов — 300 КБ, максимальный размер одного файла — 100 КБ
Снимите пометку с вложений, которые необходимо удалить
Перетащите файлы сюда или используйте кнопку для добавления файлов
(Удалить вложения)
Вложения и другие параметры
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр

Сообщения в этой теме

Автор Krymchanin
 - июня 23, 2009, 23:52
Цитата: Ревета от января  3, 2006, 07:40
Наприклад, канал СТБ вирішив вирізнятися тим, що вже прийняв зміни до правопису: відмінює "кіно", "метро" тощо.
Угу. До кіна, до метра и т.д.
Автор ou77
 - июня 23, 2009, 16:54
Цитата: ria от июня  7, 2009, 18:36
Аурика чи Ауріка
Правильно: Надія, Оксана, Олена, Ганна і т.д.
Автор ria
 - июня 9, 2009, 12:42
Цитата: Letizia от декабря 30, 2005, 03:56
Спротив здебільшого викликає його [правила дев'ятки] застосування до власних назв - Аристотель замість Арістотеля, Сицилія замість Сіцілія і т.п. З одного боку, це питання звички, а з другого бок, правило дев'ятки фактично є засобом натуралізації запозичених слів. І прихильників тотального його застосування хочеться запитати, навіщо натуралізувати прізвища всіх іноземців, які будь коли були хоч раз згадані в українському тексті, і назви всіх без винятку сіл, скажімо, в Андах.  :donno: Чужа власна назва іноді повинна зберігати наліт чужоземності.

Мені здається, що правило дев'ятки досить органічне для укр. мови, хоч для мене в ньому залишається багато загадкового.
Добре, Сицилія далеко, а от Сімферополь - чому там лишилася "і"? Адже, етимолігично там "сим", як в "симфонії" чи "симбіозі"...
Власне, я пишу "Сімферополь" лише згідно з елементом 3 запропонованої концепції ("аби тільки не набути репутації неука")
Автор Python
 - июня 7, 2009, 22:01
Цитата: curious от декабря 29, 2005, 10:08
Так звана «літературна мова» (стандарт, позатериторіальна і значною мірою надсоціальна форма існування мови) охоплює елементи
1) спільні для всіх діалектів (як будь-яких форм існування мови, не тільки терироріальних),
2) відмінні від власного ідіолекту, які без застережень визнаються «правильними», естетично вищими, такими, що забезпечують ширшу аудиторію спілкування,
3) відмінні від власного ідіолекту, які вважаються правильними тільки тому, що їх вимагає норма: їх доводиться використовувати, аби тільки не набути репутації неука,
4) такі, що активно не визнаються, сприймаються як штучні: або рештки колишніх загаслих форм, або безпідставні продукти діяльності самопризначених арбітрів з мовних питань.
Є ще 5: такі, що вважаються багатьма носіями мови літературною нормою, але відсутні в офіційно виданому правописі. Це особливо характерно для мови в період реформ, хоча п'ятий елемент не обмежується цим.
Автор Python
 - июня 7, 2009, 21:36
Написання іншомовних імен з використанням правила дев'ятки викликає найбільші суперечки — реформа правопису зупинилась на «недореформованій» стадії. Деякі імена трансформувались, інші так і залишились з і. Як на мій слух, «Ауріка» звучить природніше, але невідомо, яка норма діятиме, коли дівчинка підросте.
Автор ria
 - июня 7, 2009, 18:36
Оскільки мйже вся тема звелася до правила дев'ятки, притулю тут своє питання.

Як правильно - Аурика чи Ауріка? (мова не про передачу імені іноземця, а про запозичення)

Начебто підлягає правилу дев'ятки, та й такі імена, як Марина, Маргарита запозичилися через и...

Крім того, при відмінюванні, як на мене, природніше звучить "Ауриці", ніж "Ауріці"

Справа серйозна - вибираємо ім'я доні :)
Автор ou77
 - июня 27, 2006, 14:39
Цитата: curious от декабря 29, 2005, 10:08
4) такі, що активно не визнаються, сприймаються як штучні: або рештки колишніх загаслих форм, або безпідставні продукти діяльності самопризначених арбітрів з мовних питань.
У вас є свої кандидати до типу 4?

Ще у школі було слово "непманюче" яке видумав Тичина у вірші "Ленін".
Автор Letizia
 - февраля 3, 2006, 05:58
Цитата: Python от января 28, 2006, 02:14
Погодьтесь, "Сіцилія"(Сицилія") чи "Алжир" мають більше спільного з російським звучанням, ніж "Сіцілія" та "Алжір".
Ну і що? Зате "Аргентина" має менше спільного з російським звучанням. Це не може бути серйозним аргументом.
Автор Letizia
 - февраля 3, 2006, 04:35
Цитата: Python от января 28, 2006, 01:59
Наскільки мені відомо, Котляревський використовував літери не за фонетичним принципом, а за етимологічним, де звук i міг позначатись різними літерарами, у т.ч. й и. І потім, чому "Сивилла", а не "Сивілла", якщо правило дев'ятки не поширюється на губні приголосні(це ж стосується й бургомистрів, цехмистрів та ін.)? Важко сказати, як саме читались ці слова в оригіналі - можливо, "и" вимовлялось як сучасне "и" після всіх приголосних, а не лише дтзсцчшжр, можливо, ця вимова залежала й від сусідніх складів, наголосу, позиції в слові. Правило дев'ятки не враховує всі ці факти, хоча, скажімо, навіть серед традиційних українських слів нема іменників, що закінчуються на шиплячу+и ( "дріжджі", "речі", "ноші" - то чому "Фіджи"?), також існують слова, де етимологічна "и" зараз вимовляється як "і"("кіселик", "Чіпка"), хоча в більшості випадків відбулось злиття давніх "и" та "ы".
Мені важко судити, бо я не фахівець. Але ось що пише Шевельов:

Цитата: ШевельовУ фонетиці - тип житіє, посланіє. Праслов'янське і, збережене в усіх інших слов'янських мовах, в староукраїнській змінилося на и від XIV ст. (перша атестація 1283 р.). Усі і, що існували перед тим, перейшли в и, в своїх і позичених (до того часу) чужих словах. Так і в цьому типі слів. Характеристично, ще Шевченко тут мав и: житиє. Звук і тут малпує російську вимову й перекреслює історичний розвиток української. Так само в чужих словах. Маємо закономірно Рим, Єрусалим, позичені давніше. Але чому Віфлеєм? Ліван? Так само в іменах людей, теж позичених давніше: Михайло, Микола, Кирило, Галина (але такого переходу і в и не буває в іменах, що ввійшли до вжитку пізніше: Леонід, Ніна і т. п.). Те саме спостерігаємо в словах, позичених з інших мов у давніші часи. У новіших позиках застосовуємо (штучно встановлене) правило "дев'ятки" на диференціяцію і та и, але в позичених до XV ст. маємо послідовно и: ґвинт, шпиталь, мистець, квиток, любисток тощо.
Тобто, такий перехід від і до и таки відбувся в певний період, але цікаво як довго він діяв і чому, переставши діяти в питомих словах, далі діяв в запозиченнях і власних назвах. Бо підозрюю (але певності не маю), що і після XV ст. можна знайти чимало таких запозичень і власних назв. Я от згадала, що колись вживався варіант власне Ливан, а не Ліван, а ще діяспора часто каже клир, а не клір, хоч це зовсім не лізе в правило дев'ятки.

Тому виглядає, що можна мати щось проти правила дев'ятки як зайвої архаїзації або штучного обмеження цієї архаїзації, а не як нововведення, нав'язаного поляками за австрійські гроші або москалями - за радянські :green:
Автор Python
 - января 28, 2006, 02:14
ЦитироватьЦікаво, як українська літера и, яка завжди вимовляється як [и], може нав'язати російську вимову?
У російській мові "ц" завжди тверде, і тому "ци" завжди вимовляється як "цы", тоді як в українській мові можливе й сполучення "ці". Після шиплячих "і" в українській мові вимовляється як "і", тоді як у російській "жи" та "ши" читаються як "жы", "шы". Погодьтесь, "Сіцилія"(Сицилія") чи "Алжир" мають більше спільного з російським звучанням, ніж "Сіцілія" та "Алжір".