Г vs Х

[Wolliger Mensch]

Озівське море.

Насчет і вы преувеличиваете.

[5park]

Verzähler

Пожалуй. В голове название "думи про озівських братів" задержалось.

[Ревета]

Озівське море.

Насчет і вы преувеличиваете.

Скажіть, будь ласка, ви зараз живете в Україні? Ви маєте живе українське оточення? Бо у мене виникли сумніви..
До речі, в оригіналі: Chuck Palahniuk. Російською так само пишуть Паланюк і Поланік. Що вкорінилося?
Отже, які критерії вашого правила: "вкорінилось - не чіпай!". Бо інакше це має вигляд набору слів.

[5park]

Ревета

Наскільки я зрозумів, Ви до мене звертаєтеся, хоч і адресуєте повідомлення Verzähler 'ові. Якщо це має значення, то живу в Україні серед російсько-українсько-суржикомовного оточення (де-небудь є якесь інше?). Але це теми не стосується.
Можливо, приклад з Поланіком не зовсім вдалий. Звісна річ, мені відомий варіант написання його прізвища англійською, як і його українське походження. Його прізвище відоме в Росії як Паланік - завдяки неправильній транслітерації в перших перекладах. Під таким іменем він видається понині у видавництві АСТ (серія "Альтернатива"). Сам же він настійливо просить називати себе як Поланік - це свого роду псевдонім, складений з імен його бабусі та дідуся - Поли та Ніка.

Критерії повторю: якщо написання (використання) того чи іншого слова обумовлюється традицією. Якщо усталилась традиція писати "Том Хенкс", але "Гаррісон Форд", то чому б і ні? Бо ж усталилася традиція писати "завжди", а не "завсіди", "бачити", а не "видіти".

[Krymchanin]

Традиции такая штука... Вот в русском принято писать Гарри Гаррисон (писатель-фантаст), но Джордж Харрисон (ныне покойный экс-битл). Это несмотря на точ, что приблизительно в одну эпоху жили.

[5park]

Krymchanin

Именно. Имеем то, что прижилось.

[andrewsiak]

Це помилкове твердження.

Правопис чітко вказує правило утворення наказового способу (§81):
http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/rozdil-2.html#toc168

Зокрема, у дієсловах з наголошеним префіксом ви-, які без префікса мають кінцевий наголос, закінчення стають -и, -ім(о), -іть. Тому без варіантів: вичавім(о), вичавіть.
Форма вичавлюймо підпадає п.2.а.

От тому аналітична форма з давайте природно витісняє синтетичну наказового способу, що нам її важко вживати без помилок.

форма з "давайте" - це зросійщення. Питома українська аналітична форма - це форма з "нумо".

[ou77]

"давайте вичавлювати"
"вичавлюймо" і т.п. не природно, пишу як носій мови свого села.

[ou77]

якщо з мови то "викидати" а якщо ще з чогось то "видушувати"...

[Maksymus]

форма з "давайте" - це зросійщення. Питома українська аналітична форма - це форма з "нумо".

Вигук нумо — сам є синтетичною формою. До того ж, стилістично маркований.

А що таке «питома форма» з погляду тисячі років історії мови? Якщо та чи та мовна конструкція є літературною, вона є і притаманною, і властивою, і характерною, а отже, і питомою.

[Krymchanin]

Krymchanin

Именно. Имеем то, что прижилось.

В принципе, поменять не сложно. когда я малой был, все говорили "Мицубиси". Но после того как начали по ящику изо дня в день и многократно в течение дня произносить на английский манер, теперь слышу в 90% случаях "Мицубиши". Вспомнил этот пример, т.к. в одной из соседних веток обсуждалось.

[5park]

Krymchanin

А Зігмунд Фрейд тепер пишеться як Зігмунд Фройд, Фома Аквінський - як Тома Аквінський. В той же час і досі пишеться "фрейдизм". Натомість не тільки зараз, але й раніше писалося "томізм" (і в російській мові теж). Непослідовність (читай: традиція), як вона є.

[Python]

форма з "давайте" - це зросійщення. Питома українська аналітична форма - це форма з "нумо".

Фактично, «давайте зробимо щось» і «зробімо щось» набули стилістичних відмінностей — останнє має відтінок «високого стилю» і стійко асоціюється з мовою урочистих промов («Будуймо світле майбутнє для наступного покоління!»), тоді як аналітична форма, попри її російські корені, в сучасній розмовній мові явно домінує через відсутність у ній цієї ознаки урочистостого заклику. «Нумо робити щось» поступово переходить у розряд книжних слів і архаїзмів, що також пов'язано як із впливом російської мови, так і зі стилістичною обмеженістю такої форми. Порівняйте: «Давай(те) купимо диню», «Купімо диню» і «Нумо купувати диню».

[Ревета]

Непослідовність (читай: традиція).

Традиція - це якраз послідовність...

[Ревета]

«Нумо робити щось» поступово переходить у розряд книжних слів і архаїзмів, що також пов'язано як із впливом російської мови, так і зі стилістичною обмеженістю такої форми. Порівняйте: «Давай(те) купимо диню», «Купімо диню» і «Нумо купувати диню».

Згоден.

[5park]

Ревета

Традиція - це якраз послідовність...

Зі змісту повідомлення, а також усієї гілки випливає протилежне. 

[Wolliger Mensch]

Ревета

Традиція - це якраз послідовність...

Зі змісту повідомлення, а також усієї гілки випливає протилежне. 

Традіція — це послідовна непослідовність.

[andrewsiak]

форма з "давайте" - це зросійщення. Питома українська аналітична форма - це форма з "нумо".

Фактично, «давайте зробимо щось» і «зробімо щось» набули стилістичних відмінностей — останнє має відтінок «високого стилю» і стійко асоціюється з мовою урочистих промов («Будуймо світле майбутнє для наступного покоління!»), тоді як аналітична форма, попри її російські корені, в сучасній розмовній мові явно домінує через відсутність у ній цієї ознаки урочистостого заклику. «Нумо робити щось» поступово переходить у розряд книжних слів і архаїзмів, що також пов'язано як із впливом російської мови, так і зі стилістичною обмеженістю такої форми. Порівняйте: «Давай(те) купимо диню», «Купімо диню» і «Нумо купувати диню».

але ж: "Ходім до мене", а не "Давайте йти до мене".
До того ж, поміркуйте над "давайте" - при чому тут взагалі дієслово "давати"?

[Wolliger Mensch]

але ж: "Ходім до мене", а не "Давайте йти до мене".
До того ж, поміркуйте над "давайте" - при чому тут взагалі дієслово "давати"?

Давайте пойдем < пойдем + давайте идти.

Вас же не смущает, например, слово «хай», настоящее значение которого совсем противоположно тому, в котором его употребляют.

[Python]

але ж: "Ходім до мене", а не "Давайте йти до мене".

В даному випадку — згоден. Хоча «давайте підемо до мене» також звучить цілком звично у наш час. Взагалі, мені здається, слід розрізняти «давай(те) робити щось» (що за способом вживання нагадує «нумо») і «давай(те) зробимо щось» (що наближається до «зробімо»).

[andrewsiak]

але ж: "Ходім до мене", а не "Давайте йти до мене".

В даному випадку — згоден. Хоча «давайте підемо до мене» також звучить цілком звично у наш час. Взагалі, мені здається, слід розрізняти «давай(те) робити щось» (що за способом вживання нагадує «нумо») і «давай(те) зробимо щось» (що наближається до «зробімо»).

я не про те.
я про те, що діслово "давати" означає цілком конкретну дію передачі предмета або явища від одної особи до іншої. До чого тут узагалі поєднання з іншим дієсловом на позначення заклику до дії? До того ж, "давати" сполучається з іменем у давальному відмінку. Де той відмінок у "давайте підем"?
Та ще й до чого тут 2 особи множини, якщо заклик розповсюджується також і на першу особу?

[Python]

Слово з власною функціональністю в ролі допоміжного — не таке вже й рідкісне явище. «Я маю зробити» — як можна мати не предмет, а дію, та ще й незроблену?
Тепер про узгодженість за особами. «Давай(те)» вказує на особу чи осіб, до яких безпосередньо звертаються, а наступне дієслово стоїть у формі, яка відповідає особі чи особам, що цю дію виконуватимуть. Можливі ще й такі варіанти, як «давай я чекатиму тут, а ти підеш до дому», де «давай» стосується слів і «ти підеш»,  і «я чекатиму». Без аналітичної конструкції це виглядатиме як «Почекаю-но я тут, а ти йди до дому», але «йди» звучить як наказ, а «давай ти підеш» — як пропозиція.

[Maksymus]

я про те, що діслово "давати" означає цілком конкретну дію передачі предмета або явища від одної особи до іншої. До чого тут узагалі поєднання з іншим дієсловом на позначення заклику до дії? До того ж, "давати" сполучається з іменем у давальному відмінку. Де той відмінок у "давайте підем"?
Та ще й до чого тут 2 особи множини, якщо заклик розповсюджується також і на першу особу?

Порівняйте фразеологізми з різними значеннями, де дія передачі предмета не проглядається: вдаватися до чогось, даватися взнаки, давати драла, давати лад, не давати кроку ступити, не давати спати, я тобі дам.

Двавати — дуже давнє слово, яке має у сучасній мові кільканадцять значень. http://slovnyk.net/?swrd=������

Зокрема, значення «дозволу», «санкціонування», «спричинення» (завдавання) якоїсь дії. Звідси один крок до обговорюваного спонукання до дії. Подивіться Грінченка, Т. 1, С. 354. Там є цікаві приклади на Давай!

В українській мові були ще заклики ке, кете, які давно перейшли до розмовних та вульгарних, як помічає словник.

[Pawlo]

вичавлюваймо/вичавмо

І так теж.

я б сказав вичави/емо

[Dy_što_ty_havoryš]

Яна хацела б жыць на Мангэтане і з Абамам дзяліцца сакрэтамі.