Бестіарій від Максима Темного.

[DarkMax2]

Мавки (нявки)
Дівчини-утоплениці, що живуть понад лісними ріками та озерами. Красиві та грайливі спокусниці, що заманюють в хащі та гублять коханням чоловіків. Попри свою потойбічну красу, дається в знаки той факт, що вони мертві: у мавок "немає" спини.

Костій (кощій)
Чаклун та воїн, що заховав свою душу в артефакт, аби стати безсмертним. Дуже старий та жадібний. Зазвичай є царем.

Чугайстер (чугайстир)
Добрий волохатий велетень, що живе в лісах та полює на мавок і, можливо, на іншу нечисть.
Упирі, вампіри, вурдалаки
"Вурдалак" (вигадка Пушкіна, як кажуть) в сучасному фентезі став перекладом для англо-арабського поняття "Ghoul". Це мрець, що їсть мертвечину.
"Упир" же, в залежності від уподобань авторів, може позначати як вурдалака, так і західного вампіра.
Хто є вампір? Кровопивця. Людина, що за життя накоїла або зазнала багато лиха, та повернувся після смерті мститися або продовжувати свої злодіяння, чи була навернена іншим вампіром. По суті це тип прокляття. Вампір зберігає колишню людську особистість, але вона зазнає змін через свою нову кровожерливу сутність.
Вампір є дуже могутньою істотою: він майстер омани, володар тіней і нічних створінь та перевертень. З людською кров'ю ссе душі, що дає йому вічну молодість та красу. Проте упир вже мертвий, а тому не потребує їжі і не може померти з голоду, попри свою жагу.
Вампір прив'язаний до місця свого останнього спочинку - домовини. Лише там він може відпочити та відновити свої сили. Подібно до решти нечисті, вампір не любить денне світло. Не може долати (важко даються) водні перешкоди, адже вода є очисною стихією, а безодня моря манить, тягне його до Пекла. Способи боротьби з ним усім добре відомі: кілок, свята вода, сонце, розп'яття тощо. Срібло ж краще приберегти для вовкулаки.
Вовкулака
Проклята людина, що в сяйві місяця перетворюється на вовка чи вовкоподібну істоту. Прокляття це шириться через укус, але рідко хто виживає після нападу цього звіра. Аби вбити, треба влучити сріблом у серце.
Вій
Могутній демон з разючим поглядом: вбивчим та всепроникним.

Змій
Летючий багатоголовий вогнедишний дракон. Одне з особистих імен - Смок.

[DarkMax2]

Далі буде. Ідея теми: "розлубочити" слов'янську міфологію.

[LUTS]

Чугайстир мабуть і русалок рве. Вони будуть, до речі?

[Zavada]

чуга́йстер — фантастичний образ української демонології; у фольклорі — не зовсім виразний, постає як високий «лісовий чоловік», зодягнутий у білий одяг; нагадує лісовика, полісуна; за іншими версіями, заклятий чаклунами чоловік, якому «пороблено»; навіяний віруваннями в чародійство і перевертнів; найпоширенішим цей образ був на Гуцульщині, де він нібито ловить лісових нявок і поїдає їх, проте до людей ставиться доброзичливо; не випадковим є збіг слів га́йстер (лелека) і чуга́йстер; чугайстра ще витлумачують як нічну й земну іпостась гайстра; перший — охоронець дому, другий — охоронець людини далеко від дому.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

[url=http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%87%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80]http://ukrlit.org/slovnyk/чугайстер[/url]


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80

[Zavada]

Чугайстер — се заклятий чоловік. Він ходить лісами, блукаючи, і ніхто його не вб'є, ані не з'їсть, бо так йому пороблено. Одежі не носить ніякої, а шкіра його покрита буйним волоссям. Сповняє страшну функцію смерті нявок, бо вбиває їх і їсть; їхнє м'ясо служить все за поживу. Зариється в листя і так чатує на нявку. Коли вона підійде, вхопить її, розідре надвоє і їсть. Коли люди розложать у лісі огонь — приходить до них і смажить зловлену нявку на рожні.

Коли Чугайстрин зустрінеться в лісі, то лиха ніякого не чинить, хіба поспіває і попросить зустрічного потанцювати з ним. Танцюрист з нього шалений, а тому може статися так, що хвороблива людина не витримає темпу танцю («гуцулки-верховинки», «аркана») й помре. Засмучений Чугайстрин піде собі далі, а доброго танцюриста нагородить.

http://ufodos.org.ua/publ/chugajster_mifichnij_personazh_narodnoji_poeziji_karpat/4-1-0-855
(велика розвідка).

[DarkMax2]

Як бачите, є протиріччя: то білі одежі, то одяг відсутній
Русалки авжеж будуть.

[Sirko]

Кольберг в "Покутті" дає перелік гуцульських демонів і духів.
Майки/мавки/нейки, Страдче, Летавиця, Потопельник, Дідо/Дідух, Рахманин, Сон/Дримота, Вовкун, Відьма, Опир.

[DarkMax2]

І який там опис народу рахманів?

[Sirko]

І який там опис народу рахманів?

Rachmanyn.
1.   Rachmanyn. Lud na. Pokuciu wyraża się: Rabhmany są to istoty chodzące pod ziemią w różnych kierunkach, i to głównie pod płaszczyznami gdzieś na Wschodzie się rozciągającemu stepowemi. Żywią się przez rok cały skorupami owych jaj, które dla nich rzucają ludzie do rzek w Wełykdeń rach-mański. {Pokucie I str. 199, 351, 352), (ob. Przypisy).
2.  Kirkor {Pokucie w Rozpr. Akad. Umiej. Krak. z r. 1876) mówi: ,,W Galicyi wschodniej Rusini ciskają skorupy od jaj wielkanocnych do wody dla Rachmanina, to jest dla władcy duchów nieboszczyków i święcą potem dzień dwudziesty, który się nazywa Rachmański Wełykdeń. Dwudziestego bowiem dnia skorupy te dopływają do. krainy Rachmanów, a wówczas i tam jest święto. Na Ukrainie krąży toż samo podanie i skorupy jaj wielkanocnych tak samo rzucają do wody; część zaś zakopują do ziemi aby była urodzajną" s).
l) Pokucie I str. 81, 84, 85.
') Ant. Nowosielski w liście o etymologii i legendach czasopis. {Dziennik Warszawski z r. 1854 nr. 33—35) mówi, iż Rachmańska czyli Nawska Wielkanoc powstała w skutek wiary ludu ruskiego w jakieś tak odległe (przestrzenią) narody   chrześciańskie,  że nie wiedzą nawet kiedy przypada Wielkanoc, i dopiero wtedy obchodza to swieto, gdy skorupy z kraszanek i pisanek woda do nich doplyna; i dla tego-to na Rusi wyrzucaja skorupy te na biezaca wode

[DarkMax2]

Підземні? Хм, не знав. А щодо зовнішності ніяких відомостей?

[Sirko]

Підземні? Хм, не знав. А щодо зовнішності ніяких відомостей?

Жодних.

Але тут щось є. Хоча людину, яка харчується лише яєчною шкаралупою "ідеалом пишності і злагідного життя" важко назвати. 
Може, це від "брахман"?

[DarkMax2]

Цікаво, що Рахман (араб. الرحمن - Raḥmān) це чоловіче ім'я арабського походження, яке в перекладі значить "милостивий".

[DarkMax2]

(wiki/ru) Волколак
Цікава побудова статті: винесені окремо повір'я українські та югороські. Хіба на півночі інакші?

На Украине различают волколаков двух родов. Волколаки, превращённые из простых людей, представляются существами не зловредными, а страждущими, несчастными, заслуживающими полного сострадания: они живут в берлогах, рыщут по лесам, воют по-волчьи, но сохраняют человеческий смысл. Волколак же, превращающиеся добровольно, особенно колдуны и ведьмы, не испытывают никаких страданий, используют превращение для своих целей; рыская волками по ночам, к рассвету они снова принимают человеческий образ. В этом различении весьма рельефно выступают два факта, к которым можно свести столь распространённые верования в волколака.

[Zavada]

Дівчини-утоплениці

Чому дівчини?

[DarkMax2]

Дівчини-утоплениці

Чому дівчини?

Де Ви наголос поставили?

[DarkMax2]

"Дві дівчини без копійчини", як прилад.

[Salieri]

Вій
Могутній демон з разючим поглядом: вбивчим та всепроникним.

Мені якось довелося читати (здається, у примітках до збірки поезій Нарбута), що Вій - це дух вітру. Брехня?

[Zavada]

Де Ви наголос поставили?

Ніде.

"Дві дівчини без копійчини", як прилад.

Тутечки не прохилює.
Множина від дівчина (називний відмінок) - лише дівчата.
http://tinyurl.com/lygafep

[DarkMax2]

Дохла двоїна в певних діалектах розвилася в нормальну множину.

[DarkMax2]

Ѿкудоуж долѣзрѧ, огнем ноутренимъ дыша из ноздреи дыханiе изъ ѡгненосных долѣ теченiе ѡгньное възвращаеть далече же пущаетъ течение яко стрѣлець, яко неугасимыи испущеныи пламень...

[DarkMax2]

Долізря це Καταβλεπων. Чомусь на багатьох сучасних зображеннях у нього дуже довга шия.

[Python]

"Дві дівчини без копійчини", як прилад.

Дві/три/чотири дíвчи́ни, але з іншими числівниками чи без числівників — дівчата.

[DarkMax2]

Песиголовець, -вця, м. Сказочный человѣкъ съ однимъ глазомъ во лбу, поѣдающій людей. Піймали його песиголовці (тії, що людей їдять), годують на сало. Рудч. Ск. І. 71. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів або песиголовців. У їх не так, як у нас двоє очей, а в їх було одно здорове-здорове, більше у вола, і то серед лоба. Грин. І. 1 — 2. Бранное слово. Ном. № 4801.

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 148.

Та це ж циклоп вирлоокий!

[Lodur]

Про песиголовців бабуся розповідала казки. Взагалі-то, в тих казках, що вона розповідала, майже не було ніякої нежиті. Здебільшого, відьми та чаклуни. Були чорти та біси, але це, скоріш, з християнства.

[LUTS]

Кольберг в "Покутті" дає перелік гуцульських демонів і духів.
Майки/мавки/нейки, Страдче, Летавиця, Потопельник, Дідо/Дідух, Рахманин, Сон/Дримота, Вовкун, Відьма, Опир.

Улюблена книжка дитинства.