Заповіт Романа Олізара Волчковича - господаря Київського 1451? або 1550?

[Святослав]

Цікавлюся стародруками й натрапив на вельми цікавий документ. В 1965 році побачило світ видання "Українські грамоти ХV ст.". В цій книзі я й натрапив на цей текст. Чим він мене зацікавив?
Текст походить з Центральної України (Київщина), писано його польською латинкою і практично один такий серед кириличних текстів грамот цього видання. Сам текст на відміну від кириличних - ЦЕ МАЙЖЕ ФОНЕТИЧНО ПЕРЕДАНА УКРАЇНСЬКА МОВА! Це мене й здивувало! Може пишучі грамоти кирилицею, писарі дотримувались якихось їм відомих правил і слів, які хоч і мали в текстах грамот т.зв. "українські діалектизми", але по суті залишалися "старослов'янськими" текстами. А от коли доводилося писати латинкою (і не польською мовою), то просто переходили до фонетичного передання волі "заповітника"?

Хто що про це думає, поділіться, будь ласка! Чи може хтось щось про цю грамоту знає більш докладно, то повідомте. Дуже цікаво!

А історія (описана у виданні) цієї грамоти така: опублікована за рукописною копією. Текст публікується без змін, за винятком окремих відступів у розподілі тексту на слова. На останній (четвертій) сторінці копії олівцем зроблено помітку, що цей документ зберігався у архіві графа Олізара в Киселині. Під текстом польською мовою тим же чорнилом і тією ж рукою написано: «Zgodnie z oryginałem świadczę Benedykt Poczętowski (...). Zgodnie z oryginałem poświadczam S (...) Radonus Wincusty Czopowski N°6070». У даті, очевидно, допущена помилка. Згадувані в грамоті особи наводять на думку, що насправді вона написана сторіччям пізніше.

Сам текст:
Ja Roman Olizar Wołczkiewicz Hospodar Zieml Kiiwskich buduczy zdorowy na Tili moiem y umysli, a baczaczy szczo zdey każdomu czełowiku nałeżyt dbaty tak na marnośt swita a treba uważaty na wieczność neskonczennu, tak sobi wziawszy rozmysł najlipszy dla pamenty Dytiam moim i ich nastupnykam onych takowy czyniu poradok[!] ostatnij woli moiej a napered tyło moie hryszne aby łeżało w wołczkowi, z poradkom horoszym, około duszy moiej hrysznej aby Pani Ewdotia Zahorowska Doczka Pana Bohdana Zahorowskoho a żona moja y z synom moim Wasyliom Olizarom Wołczkiewiczom dydyczom wsech seł i mistoczok po mni pozostaiuczych tak w zemli podolskoy nepodałeko reki Dnistra łeżaczych iakoż i w Zemlach Kiiewskich nad rekoiu teteroju zdey y w zemli owruckoy y w zemli Bracławskoy y w Powiti Łuckom nad rekoiu styrom łeżaczych, z każdaho seła i mistoczka po piat kop hroszy zebrawszy, poradok horoszy zdiławszy, na pohoron tiła moho y pomoszcz duszy moiey hryszney na cerkwi rozdati wsi zabranyi hroszy a tiło moe szczob u truni łeżaіo dubowoiy, a iż ia uczyniwszy podarok duszy moiey hrysznoy u(!) tiłu hrysznomu, zaczynaiu y koło seł moich i Mistoczok, takowy czynyty poradok — Żona moia Pani Eudotya Zahorowska doczka Pana Bohdana Zahorowskoho użey zostaietsia w letach, szestid[zas]istom19 roku i lity od swoho narożdenija, po kotoroy ja miłosty i w swoiey starosti doswiadczywsia wełykoho priiatelstwa i lubosti ku mni i synowy naszemu Iwanu Olizaru Wołczkiewiczu jedynakowy naszomu spłożennomu z toieiu ż Paniu żenoiu moieiu Zahorowskoiu Ewdotyiu, zdey ia prykazuiu tomu ż Iwanu Olizaru Wołczkiewczu synowy moiomu aby żenu moiu i mater swoieju do żywota poki żywa bude chorosze i obradno zachowaw z welikoiu czasty prykładom y wełyczaniem na moiem miści iakoby mene samoho rudnoho otcia. Seła moi i misteczka w Zemlach Kijewskich, misto korostysow z misteczkami y z sełmy moimi prynałeżuczymy do mist i seł y Wołczуw (!) misto y z misteczkami i z sełmy w zemli owruckoy odkazuiu tomu ż synowi momu lubomu wasiłuiy [?] Olizaru20 Wołczkiewiczu na tey storoni reki Dnipra, a na tamtoy storoni Dnipra, mista Woronyży iz sełmi kotoryi spały na mene po Panach Puciatach i Panach Kniaziach Boiarach, na to sut papiry w skryni okowanoj w skarbci zamurowanym we dwory moim w Kiiewi miści w Zemli podulskoy nepodałeko Dnepra21 tamtyi seła kosarynci, kuzmeńce, wolodyowci szepni malyi i weіykii peremuszańci otkazuiu po żytiom żeni moiej Pani Eudotyi a po iey żywoti tomu ż Wasilu Olizaru Wołczkiewiczu synowi moiemu, w bracławskoy zemli nedałeko reki Boha misteczka dwi uroczyszcza i seła uroczyszcza misteczko Surżyna i ostapowci a Seła desiat uroczyszcz, i na tiy uroczyszcza papiry w toy że skryni we dwori w kiiewi za kluczom Pana Sulimy pokrewnaho moieho y tyi misteczka i seła, uroczyszcza Synowi moiemu Wasilu otkazuiu w powiti Łuckom na horyni rekoiu-miwszy ja rozdił z bratom moim rudnym Panom olizarom Wołczkiewiczom kotory otciu [?] na misteczku szyłowiczach w kniażestwi Litowskom kotoromu sia dostały dwi [!] seła w Powity Łuckom z podiłku naszoho, odne seło Knehyn nad Styrom pod Łuckom, a druhe seło Sernyki nad stawom o hranyciu z panom Babyńskim pokrewnom naszym, toy Pan brat moy pyszet sie i prozywaiet czasu teperesznoho Szyłowiczom od Seła Szyłowiczy a zdey i toj Pan brat moy rodny Pan Olizar Szyłowicz dity ne maie w litach swoich bezżennych i daw mini starszomu bratu zaruku szczom joho z newuli razy dwa wykupowawcu22 iż i tyi dwi seła Serniki u [!] Knehyn iako bezditny i neżenaty maiet ustupyty wicznostiu Synowi moiemu Wasylu Olizaru Wołczkiewiczu to ż y mni z prawa pryrożennaho nałeżyt a ia i tey dwi [!] seła serniki y knehin Wasilu Olizaru Wołczkiewiczu Synowi momu lubomu otkazuiu wiecznostiu, a moy syn Wasyl pamiaty [!] maiet y daty powinny iest na manastyr Łucki w missi [?] do swiatoy pokrowy daty za duszu brata moieho Pana Olizara Szylowicza osiumdesiat kup hroszy na sіużby Boży - a Sam powynen Joho słuchaty dokol zywe Pan Brat moy Pan Oliżar [!] Szyłowicz iak mene samoho y daty powynen syn moy Wasili choroszuiu iemu czaśt sprateh moy serebra zołota [...], szabli oruże zbroynoie na ciłu Korohow kozackoju dwisty koney mołodczańskich toy porodoh[?] uwes iest u Skarbci Wełykim za kluczom moioho ż wirnoho Pana Samuiła Sułymy, Obory bydła, korowy, owci, korow po wsich sełach doynych szesćsot i dwadciat, a owce czetyry tysiaczy, tyi odkazuiu żeni moiey Pani Eudotyi, a że ż perepomenuwem [?] y o sznurach perłowych uryanskich kotorych wełykich jest kwart Kiiowskich osium hołych ne na sznurkach a małych kwart czotyrynadciat tii daruiu Pani xieżny Rużynskoy, odkazuiu iakoż moiey pokrowney po lubosty moiey, kotorey perły uryanski zaraz z ruk moich oddam szczo mene dohladała w chorobi moiey a iż ja uczynyw taki podarok pokorne proszu komu chby wynowat z czeladi zostaw zapłatyty syn moy Wasil Pannu Choroszoiu domu dobroho Tyszkiewiczownu z lotuyska23 Pana Tyszkiewicza pobratyma moho luboho, toż i ja za priatelskuiu ruku oddaiu i odkazuiu moiey esły Buch daść dożdaty moiey dwi sztuki srebra wahy kiiowskuj funtów dwisty - sztuki dwi Rubinowyi Kosztuiaczyi mene piatsot kup hroszy dobrych monity kiiowskuj, koni osmero srokatych hnidawych, wóz nazwane Rołcze, złote hławom [?] okryiete [?] na konec moho poradku uwes myr w zemli Kiiowskiey, perepraszaiu i żenu moieiu i syna Wasila błhosławlu, aby hospod Boh daw Jemu błohosłowinstwo z swey nebesnoy y z tłustosci Zemli swoiej Hospodney - za prijatelstwo uprosi[...]24 do podpisu moho ostatniaho poradku P. kniazia Jehorhya Rużynskoho Pana Tyszkiewicza Hospodarczuka Zeml Kiiowskich, P. Puciatu pokrownoho moho P. andryia Hohola P. Jehorhya Nemerycza pokrewnoho moho i P. Czaplica[?] Dymitrya - Pisan w Kiiewu lita Bożaho narodzenia 1450. dnia marcia 18. Roman Olizar Wołczkiewicz Hospodar Zeml Kiiowskich.

[Nekto]

Якось згадували ми цей документ. Понятность средневекового украинского для русскоязычного
Це точно не 15 ст., а ймовірно середина 16-го саме за мовними ознаками.
Але цікаво, що Шевельов про нього нічого не знав чи вважав його не достовірним. 
В усякому разі в Фонології... ст.617-618, коли він описує історію займенника що, згадується інше.

[Святослав]

Якось згадували ми цей документ. Понятность средневекового украинского для русскоязычного
Це точно не 15 ст., а ймовірно середина 16-го саме за мовними ознаками.
Але цікаво, що Шевельов про нього нічого не знав чи вважав його не достовірним. 
В усякому разі в Фонології... ст.617-618, коли він описує історію займенника що, згадується інше.

Ой, пане Nekto, вельми дякую за ланку з обговоренням цього документу. Чесно кажучи, тамтешнє обговорення, як завжди зривалося було на т.зв. "хохлосрач". Єдина, на мій погляд, адекватна відповідь в темі від росіянина була од пана Aleksey ( Март 10, 2010, 13:58), який повідомив, що зрозумів 60% тексту. Це й не дивно, адже приблизно на таку ж кількість відсотків і сучасна пара укр.-рос. мови відрізняються лінгвістично.
Що ж стосується Вашого твердження про датування документу, то тут я з Вами погоджуюсь, він, далебі, належить 1550 певніше ніж 1450 року.
А все ж таки, документ вельми цікавий. На жаль, не можу знайти більш докладну його історію.

П.С. Що ж стосується "хохлосрача",  то цей документ одтягує час народження Австрійського генштабу на 16ст. 

[Python]

Тут слід врахувати, що Aleksey — литовець.

[Святослав]

Тут слід врахувати, що Aleksey — литовець.

Овва!

[Nekto]

Тут слід врахувати, що Aleksey — литовець.

Яка різниця? Головне що жодної слов'янської мови, крім російської він не знає.

П.С. Що ж стосується "хохлосрача",  то цей документ одтягує час народження Австрійського генштабу на 16ст. 

Про "австрійський генштаб" тут докладно все розписано: http://movahistory.org.ua/wiki/Объ_отмѣнѣ_стѣсненій_малорусскаго_печатнаго_слова

[Python]

Росіянам українська мова чомусь дається легше (можливо, завдяки знайомству з російською діалектною лексикою, яка місцями наближається до української?)

[LUTS]

Росіянам українська мова чомусь дається легше (можливо, завдяки знайомству з російською діалектною лексикою, яка місцями наближається до української?)

Ну якщо подивитись на деякі їхні діалекти, то це зовсім не дивно.

[Nekto]

Абсолютна більшість росіян ніякої діалектної лексики не знає взагалі. Але до чого це тут?

[LUTS]

Абсолютна більшість росіян ніякої діалектної лексики не знає взагалі.

Це печально

[ou77]

Росіянам українська мова чомусь дається легше (можливо, завдяки знайомству з російською діалектною лексикою, яка місцями наближається до української?)

Ні, це тому, що 3/4 росіян мають або мали бабу і діда в Україні, і в дитинстві батьки їх відправляли "у село".

[serge-kazak]

Абсолютна більшість росіян ніякої діалектної лексики не знає взагалі.

Це печально

З якого боку подивитись. Українську і російську можна розглядати первісно не як дві мови, а як дві норми вимови однієї мови, які з часом, розвиваючись у різних умовах поклали початок двом мовам, що однак не заважає їм легко запозичувати слова одна у одної. 

[DarkMax2]

Серже, це ретроградство. Хочете повернутися до малоросійського наріччя?

[serge-kazak]

Серже, це ретроградство. Хочете повернутися до малоросійського наріччя?

Проблема малоросійського наріччя в тому, що до нього зневажливо ставились ті хто на ньому ж говорили так його називаючи. Для простих наших українських селян, нащадком яких маю честь бути і я, то була рідна мова, материна мова, руська мова, українська мова, козацька мова і т.д. Навпаки, я вважаю, що одночасне вивчення україноруської,  великоруської і білоруської лексики і граматики збагатить розмовну мову всіх трьох руських народів, а в майбутньому (в ідеалі) ми знову будемо говорити про єдину руську мову, але з різними варіантами вимови, лексики і граматики - таку, що її у базовому варіанті стане набагато простіше вчити іноземцям (всі найважливіші виключення перетворяться на правила).

[LUTS]

Серже, це ретроградство. Хочете повернутися до малоросійського наріччя?

Проблема малоросійського наріччя в тому, що до нього зневажливо ставились ті хто на ньому ж говорили так його називаючи. Для простих наших українських селян, нащадком яких маю честь бути і я, то була рідна мова, материна мова, руська мова, українська мова, козацька мова і т.д. Навпаки, я вважаю, що одночасне вивчення україноруської,  великоруської і білоруської лексики і граматики збагатить розмовну мову всіх трьох руських народів, а в майбутньому (в ідеалі) ми знову будемо говорити про єдину руську мову, але з різними варіантами вимови, лексики і граматики - таку, що її у базовому варіанті стане набагато простіше вчити іноземцям (всі найважливіші виключення перетворяться на правила).

Карпаторуську забули 

[Alenarys]

Серже, це ретроградство. Хочете повернутися до малоросійського наріччя?

Проблема малоросійського наріччя в тому, що до нього зневажливо ставились ті хто на ньому ж говорили так його називаючи. Для простих наших українських селян, нащадком яких маю честь бути і я, то була рідна мова, материна мова, руська мова, українська мова, козацька мова і т.д. Навпаки, я вважаю, що одночасне вивчення україноруської,  великоруської і білоруської лексики і граматики збагатить розмовну мову всіх трьох руських народів, а в майбутньому (в ідеалі) ми знову будемо говорити про єдину руську мову, але з різними варіантами вимови, лексики і граматики - таку, що її у базовому варіанті стане набагато простіше вчити іноземцям (всі найважливіші виключення перетворяться на правила).

Для цього потрібно поєднання трьох країн, а це неможливо

[LUTS]

Серже, це ретроградство. Хочете повернутися до малоросійського наріччя?

Проблема малоросійського наріччя в тому, що до нього зневажливо ставились ті хто на ньому ж говорили так його називаючи. Для простих наших українських селян, нащадком яких маю честь бути і я, то була рідна мова, материна мова, руська мова, українська мова, козацька мова і т.д. Навпаки, я вважаю, що одночасне вивчення україноруської,  великоруської і білоруської лексики і граматики збагатить розмовну мову всіх трьох руських народів, а в майбутньому (в ідеалі) ми знову будемо говорити про єдину руську мову, але з різними варіантами вимови, лексики і граматики - таку, що її у базовому варіанті стане набагато простіше вчити іноземцям (всі найважливіші виключення перетворяться на правила).

Для цього потрібно поєднання трьох країн, а це неможливо

Це в Сергія така нездійсненна мрія. А деякі нерозумні його ще й часом націоналістом називають 

[Alenarys]

Серже, це ретроградство. Хочете повернутися до малоросійського наріччя?

Проблема малоросійського наріччя в тому, що до нього зневажливо ставились ті хто на ньому ж говорили так його називаючи. Для простих наших українських селян, нащадком яких маю честь бути і я, то була рідна мова, материна мова, руська мова, українська мова, козацька мова і т.д. Навпаки, я вважаю, що одночасне вивчення україноруської,  великоруської і білоруської лексики і граматики збагатить розмовну мову всіх трьох руських народів, а в майбутньому (в ідеалі) ми знову будемо говорити про єдину руську мову, але з різними варіантами вимови, лексики і граматики - таку, що її у базовому варіанті стане набагато простіше вчити іноземцям (всі найважливіші виключення перетворяться на правила).

Для цього потрібно поєднання трьох країн, а це неможливо

Це в Сергія така нездійсненна мрія. А деякі нерозумні його ще й часом націоналістом називають 

Сергій розумні речі говорить, але я не хочу, щоб Україна і Росія об'єдналися.

[Alenarys]

Вірніше, з тією владою, що зараз в Росії

[LUTS]

я не хочу, щоб Україна і Росія об'єдналися.

Аналогічно.

[Lodur]

Ні, це тому, що 3/4 росіян мають або мали бабу і діда в Україні, і в дитинстві батьки їх відправляли "у село".

[Alenarys]

Ні, це тому, що 3/4 росіян мають або мали бабу і діда в Україні, і в дитинстві батьки їх відправляли "у село".

Нічого подібного. У нас і вдома на ньому говорили!

[LUTS]

Ні, це тому, що 3/4 росіян мають або мали бабу і діда в Україні, і в дитинстві батьки їх відправляли "у село".

Угу. Забагато.

[Alenarys]

Абсолютна більшість росіян ніякої діалектної лексики не знає взагалі.

Абсолютна більшість росіян-руські. Їм все рівно на лексику діалектів. Навіщо вони їм потрібні? Країна-монополія не вчить мову рабів.

[Python]

Ні, це тому, що 3/4 росіян мають або мали бабу і діда в Україні, і в дитинстві батьки їх відправляли "у село".

Угу. Забагато.

Хоча, якщо додати пра- чи прапра-, цифри не такі вже й нереальні.