Ненависть до суржика

[Сергий]

 

Сергий, чим мучились?

Багато чим. Зокрема питаннями самоідентифікації в сучасному світі. Тепер розумію що проблема не скільки в моїй самоідентифікації (назвусь я українцем чи руським - не суть важливо), скільки в людях, у яких вавка в голові, в тому що навколо чимало іродів і душогубів гуляє. Є вони серед москалів, є вони і серед хохлів є і серед інших народів. І таким людям нічого не поясниш. Конкретно в даному випадку ваші закиди про москаля мене ображають, але я не впевнений, що здатен вам пояснити що ви неправі - ви і далі будете швидше за все людей москалями називати, вам це подобається. Так само як і частині своїх знайомих. Тому краще залишити так як є. Бог розсудить усіх.

[Python]

Кому - москаль, кому - хохол. З німецькою фамилією - батька в школі взагалі за неї жидом називали. Світ не без "добрих" людей одним словом. Довго я цим мучився, але тепер знаю, що на всіх іродів і душогубів управа слава Богу є. Інші іроди і душогуби. І вольний суржик не вмре і не загине як і свята Русь як і вільна Україна як і Вічна Красна Орда, яка душогубам біда. Слава Аллаху за все.

Так кажете, ніби ваше походження робить ваше місце в цьому світі унікальним. Що незовсім так. Наприклад, узяти україномовних киян — конкретніше, тих із них, які не мають звички підлаштовуватись під мову співрозмовника. Не тому, що не знають (знаємо ми ту вашу російську), а просто вважають більш правильним говорити українською. Справа не в якихось душогубських ідеалах, нав'язаних націоналістами (в сім'ї мого батька спостерігався навіть певний культ Леніна), а в присутньому з ранніх років нонконформізмі — бажанні діяти так, як вважаєш правильним, а не так, як роблять інші. Це стабільно викликає конфлікт між такими людьми та середовищем. Вас чи вашого батька тролили в дитинстві? Всіх тролили — просто хтось хтось із цим упорався, а в комусь це засіло. І поки інші підлаштовуються під інших чи користуються тим, що інші під них підлаштовуються, такі нонконформісти перетворюють свій правильний світогляд на тему особистого мовчазного джихаду. Їм хронічно не вистачає місця, де б вони почувались як удома — межа культур, що сформувала їх такими, сама не готова прийняти їх, як і будь-яке інше місце в цьому світі. Тобто, по суті, єдиний шлях для них — намагатися виправити світ, який їх сформував. Що не веде ні до чого.

Коротше, справа не в іродах і душогубах, а в самій людині — в мені, у Вас. Підозрюю, Sandar теж мучиться чимось подібним, судячи з питань, які він задає.

[Сергий]

Так кажете, ніби ваше походження робить ваше місце в цьому світі унікальним. Що незовсім так.

Кожен з нас в цьому плані дещо унікальний.

Коротше, справа не в іродах і душогубах, а в самій людині — в мені, у Вас. Підозрюю, Sandar теж мучиться чимось подібним, судячи з питань, які він задає.

Що ви  в такому разі пропонуєте?

[Sandar]

Я пропоную не писати ярижкою

[Сергий]

Я пропоную не писати ярижкою

А якщо ми цим стримуємо розвиток живої мови?

[Sandar]

Я пропоную не писати ярижкою

А якщо ми цим стримуємо розвиток живої мови?

Не стримуємо. Ярижка це огидно.

[Сергий]

Не стримуємо. Ярижка це огидно.

А мене до речі ображає коли мову на якій часом говорю я і ще багацько людей називають огидною. Як до речі і назва даної теми - від неї чимось ксенофобсько-шовіністичним віє. І як бути?

[Sandar]

Не стримуємо. Ярижка це огидно.

А мене до речі ображає коли мову на якій часом говорю я і ще багацько людей називають огидною. Як до речі і назва даної теми - від неї чимось ксенофобсько-шовіністичним віє. І як бути?

Ярижкою ж пишуть, а не говорять. Хотя мабуть можна називати російський акцент ярижкою
Отже як бути з чим? З писанням чи говорінням ярижкою? Писання ярижкою треба припинити, воно непотрібне. Це зробити дуже легко. Говоріння ярижкою треба поступово виправляти. Але це надзвичайно тяжко. Не знаю як бути... 

[Sandar]

Давайте тут писати розповсюджені помилки та русизми та їх переклади на літературну українську та російську мови.
Почну я:
хто послідній? - кто помётной? - хто останній?
P.S. (wiki/ru) Помёт

Послідній же ж є в українській 

[Сергий]

Ярижкою ж пишуть, а не говорять. Хотя мабуть можна називати російський акцент ярижкою
Отже як бути з чим? З писанням чи говорінням ярижкою? Писання ярижкою треба припинити, воно непотрібне. Це зробити дуже легко. Говоріння ярижкою треба поступово виправляти. Але це надзвичайно тяжко. Не знаю як бути... 

Покайтеся і припиніть зневажати живе слово живих людей.

[Python]

Ярижкою ж пишуть, а не говорять. Хотя мабуть можна називати російський акцент ярижкою

Десь приблизно як текст, набраний капсом, можна назвати криком. Особливо якщо йдеться не про історичну ярижку, а сучасний экаючий варіант. Російські ы, э вимовляються незовсім так, як українські и, е — тому й виникає відчуття акценту.

Інша причина писати ярижкою — зробити текст доступнішим для російськомовного читача. Що незовсім так: українська й російська фонетика розвивались у різних напрямках, з чим і пов'язані відмінності в алфавітах, і українські слова, записані російькою графікою фонетично, часто навіть більш віддалені від споріднених з ними російських, ніж якщо лишити українську графіку:
Приходьте, люди, цей вечір у клюб — там будуть танці!
Прыходьтэ, люды, цэй вэчир у клюб — там будуть танци!
Приходите, люди, сей вечер в клуб — там будут танцы!

Якщо справді хочете полегшити сприйняття для російськомовних читачів, використовуйте етимологічні правописи (такі як максимовичівка):
Приходьте, люди, сей вечêр у клюб — там будуть танци̂!

[oveka]

... Інша причина писати ярижкою — зробити текст доступнішим для російськомовного читача ...

Такого дива не існує в природі.

[Sandar]

Ярижкою ж пишуть, а не говорять. Хотя мабуть можна називати російський акцент ярижкою
Отже як бути з чим? З писанням чи говорінням ярижкою? Писання ярижкою треба припинити, воно непотрібне. Це зробити дуже легко. Говоріння ярижкою треба поступово виправляти. Але це надзвичайно тяжко. Не знаю як бути... 

Покайтеся і припиніть зневажати живе слово живих людей.

Ні писання ярижкою, ні говоріння з російським акцентом не є живим словом.

[Сергий]

Десь приблизно як текст, набраний капсом, можна назвати криком. Особливо якщо йдеться не про історичну ярижку, а сучасний экаючий варіант. Російські ы, э вимовляються незовсім так, як українські и, е — тому й виникає відчуття акценту.

Думаю наші діди-прадіди які жили в епоху Російської імперії, а вдома балакали "малоросійським язиком", спокійнісінько читали собі "московські" книжки з "українським" акцентом. На жаль зараз про це ніде почитати не можна, бо свідчень залишилось небагато, але реконструювати таку ситуацію цілком собі можна, що дозволяє говорити, що вона не просто існувала, а могла мати досить великі масштаби в тому контексті...

[Python]

Думаю наші діди-прадіди які жили в епоху Російської імперії, а вдома балакали "малоросійським язиком", спокійнісінько читали собі "московські" книжки з "українським" акцентом.

Маєте на увазі, читали їх таким же способом, як вірші Сковороди? Це вже трохи інше.

[Сергий]

Думаю наші діди-прадіди які жили в епоху Російської імперії, а вдома балакали "малоросійським язиком", спокійнісінько читали собі "московські" книжки з "українським" акцентом.

Маєте на увазі, читали їх таким же способом, як вірші Сковороди? Це вже трохи інше.

Не знаю нічого про вірші Сковороди. Просто брали і читали напр. "Российская империя" як "Россійская імпэрія" і т.д.

[Python]

Це я й мав на увазі — читаючи російською, українці вимовляли «імперія», а не «імпєрія». Це вже не просто акцент, а фонетична адаптація — наближення слів іншої мови до слів своєї мови. Але якщо написати «импэрия», така форма запису не може читатись ні як російське «империя» (де присутнє пом'якшення перед «е»), ні українське «імперія» (де «е» вимовляється менш напружено), ні як суржик (що має в основі українську фонетику, хоча й може приймати неадаптовані русизми, такі як «імпєрія» — проте, навіть тут гублячи більш тонкі нюанси російської вимови). Тобто, пишучи «импэрия», ми передаємо українську мову з російським акцентом: напружені э, ы замість легких е, и, російське и замість більш тонкого українського і, можливо, акання-ґекання.

Звичайно, нема нічого незвичного в тому, що людина, яка українську тільки вчить, говорить на ній з акцентом — це нормально. Але якщо людина цей акцент пише, це означає, що вона хоче його не приховати, а підкреслити, ніби відмежовуючи себе від «цией огыдной мовы» — десь приблизно як нацюки взяли моду писати «совєцький», калічачи й бруднячи українську мову, аби тільки підкреслити неукраїнськість радянських реалій. Тобто, нарочита демонстрація акценту є таким способом виказати свою неповагу до мови та її носіїв. Чи треба пояснювати, чому це дратує?

(Сказане вище не стосується, наприклад, кубанців, для яких писати ярижкою — місцева традиція і для багатьох єдиний відомий спосіб запису рідної мови. Також це не стосується спроб приблизно пояснити вимову слів людині, що тільки починає вчити українську. Або якби Ви не вміли писати українською... Коротше, об'єктивної необхідності вдаватись до подібних прийомів у Вас нема — не більше, ніж писати капсом, якщо ви блондинка )

[Sandar]

<<<ні українське «імперія» (де «е» вимовляється менш напружено)

О! Я різницю між українським [ɛ] і російським [ɛ] завжди чув. Приємно зустріти людину, яка також визнає цю різницю. Питання — як записати [ɛ] шоб показати цю різницю? Які є для цього додаткові мікрознаки?

[Сергий]

Це я й мав на увазі — читаючи російською, українці вимовляли «імперія», а не «імпєрія». Це вже не просто акцент, а фонетична адаптація — наближення слів іншої мови до слів своєї мови. Але якщо написати «импэрия», така форма запису не може читатись ні як російське «империя» (де присутнє пом'якшення перед «е»), ні українське «імперія» (де «е» вимовляється менш напружено), ні як суржик (що має в основі українську фонетику, хоча й може приймати неадаптовані русизми, такі як «імпєрія» — проте, навіть тут гублячи більш тонкі нюанси російської вимови). Тобто, пишучи «импэрия», ми передаємо українську мову з російським акцентом: напружені э, ы замість легких е, и, російське и замість більш тонкого українського і, можливо, акання-ґекання.

Вимовляли по різному - різновидів вимови на просторах країн Слов'янщини, Степу Безкрайнього і Скіфії-Тартарії-Росії велика купа. Ми тут говоримо лише про деякі, які так лягли в основу двух літературних мов. Але жива мова була, є і буде значно строкатішою. І ми маємо з цього радіти, а не сумувати. Бо жива мова береже і час від часу відкриває для нас і для наступних поколінь ту "глибину глибин", те Безмежжя, яке зазвичай всіляко стараються приховати, вихолостити і зневажити в літературних мовах.

<<<ні українське «імперія» (де «е» вимовляється менш напружено)

О! Я різницю між українським [ɛ] і російським [ɛ] завжди чув. Приємно зустріти людину, яка також визнає цю різницю. Питання — як записати [ɛ] шоб показати цю різницю? Які є для цього додаткові мікрознаки?

Во-во. Замість того, щоб пізнавати Безмежжя через рідну живу козацьку мову (потенційно і реально, теоретично і практично значно ширшу за існуючі літературні), наслідником якої ви з волі Божої являєтесь ви свідомо чи несвідомо намагаєтесь видумати їй нові обмеження, загнати її у ті рамки, у які не змогли її загнати ваші попередники. Сум і ганьба. Хоча ні - тут я перебільшую, нічого страшного в цьому немає, кожен з нас художник, тому грайтесь скільки завгодно, Безмежжя все одно нікому не обмежити.

[Сергий]

Звичайно, нема нічого незвичного в тому, що людина, яка українську тільки вчить, говорить на ній з акцентом — це нормально. Але якщо людина цей акцент пише, це означає, що вона хоче його не приховати, а підкреслити, ніби відмежовуючи себе від «цией огыдной мовы» — десь приблизно як нацюки взяли моду писати «совєцький», калічачи й бруднячи українську мову, аби тільки підкреслити неукраїнськість радянських реалій. Тобто, нарочита демонстрація акценту є таким способом виказати свою неповагу до мови та її носіїв. Чи треба пояснювати, чому це дратує?

Вас дратує відхилення від тих норм спілкування до яких звикли ви - можна зневажати акцент людини, але літературну традицію треба всіляко шанувати. У інших можуть бути інші норми спілкування - їм на літературну традицію може бути начхати, хоча до вас вони можуть ставитись цілком нормально, з повагою і доброзичливо. Як мінімум до поки ви не почнете з них душу виймати своїми зауваженнями.

(Сказане вище не стосується, наприклад, кубанців, для яких писати ярижкою — місцева традиція і для багатьох єдиний відомий спосіб запису рідної мови. Також це не стосується спроб приблизно пояснити вимову слів людині, що тільки починає вчити українську. Або якби Ви не вміли писати українською... Коротше, об'єктивної необхідності вдаватись до подібних прийомів у Вас нема — не більше, ніж писати капсом, якщо ви блондинка )

Для мене тут йдеться про право кубанців на самовираження. Так само як і западенців чи комунякофобів на вживання прикметника "совєцький" з тою ж самою ціллю. І сучасна жива українська мова для мене уособлює традицію, древнішу за будь-які відомі нам алфавіти - що словянку і її численних різновидах, що латинку, що арабицю чи івритицю - тому може записуватись будь-якими і від цього стане тільки багатшою і кріпшою. Вживання різних алфавітів підкреслює, що ми є нащадками людей Степу, строкатого народу Небесного Владики і Вічного Війська, які жили в цих краях ще до появи сучасної Києво-Руської, Української Держави, вживали різних абеток і говорили різними лексемами і акцентами, були свободним людом з ласки Божої. Коли ж у нас право на це відбирають - цим фактично нам нав'язують рабство, ідеологічне і фактичне, пробують відібрати у нас Безмежжя, право на безпосереднє спілкування з Богом, яке з віку з вік боронили наші діди-прадіди від зайд зі Сходу, Заходу, Півдня і Півночі. По суті це зрада панове і не бажання змінюватися, розширювати горизонти - свідома чи неусвідомлена зрада, прикрита словами про любов до України і її народу.

[Python]

Вас дратує відхилення від тих норм спілкування до яких звикли ви - можна зневажати акцент людини, але літературну традицію треба всіляко шанувати. У інших можуть бути інші норми спілкування - їм на літературну традицію може бути начхати, хоча до вас вони можуть ставитись цілком нормально, з повагою і доброзичливо. Як мінімум до поки ви не почнете з них душу виймати своїми зауваженнями.

У даному випадку, йдеться не про літературну норму, а про акцент як інструмент вираження неповаги до носіїв мови вцілому (грамотних, неграмотних — усіх). Сам по собі акцент — річ насправді всюдисуща, і навіть серед українських нативів можна виділити певні регіональні акценти. Але акцент зазвичай ігнорують — правилом хорошого тону є не звертати уваги на деталі вимови співрозмовника. Відповідно, й на письмі акцент не позначається ніяк (тільки якщо сам акцент не є предметом обговорення). Але якщо акцент на письмі якось позначається, це сприймається як нарочитий акцент — намагання підкреслити відмінності своєї вимови від вимови співрозмовника, дистанціюватися від нього, або навпаки — висміяти його мову своєю пародійною вимовою. Це виглядає нечемно.

Для мене тут йдеться про право кубанців на самовираження.

Але ж Ви не кубанець. Навіть використовуючи ту ж форму запису, Ви записуєте українську мову без якихось кубанських регіональних рис (які не зводяться до комбінування елементів літературних української й російської мов) — місцевої лексики, фразеологізмів, можливо навіть, манери будувати речення. Тобто, з таким же успіхом я міг би писати капсом на підставі того, що мені подобаються блондинки (а вони справді мені подобаються).

Так само як і западенців чи комунякофобів на вживання прикметника "совєцький" з тою ж самою ціллю.

З моєї точки зору, українець, що вважає себе патріотом чи націоналістом, мусить нести українську мову як прапор. У випадку ж «совєцького», прапор використовують, щоб лупцювати опонентів, перетворюючи його на ганчірку. Якщо це самовираження, то воно суперечить початковій ідеї цього самовираження.

Во-во. Замість того, щоб пізнавати Безмежжя через рідну живу козацьку мову (потенційно і реально, теоретично і практично значно ширшу за існуючі літературні), наслідником якої ви з волі Божої являєтесь ви свідомо чи несвідомо намагаєтесь видумати їй нові обмеження, загнати її у ті рамки, у які не змогли її загнати ваші попередники. Сум і ганьба.

Вміти розгледіти тонкі нюанси української й російської фонетики — це і є пізнання (причому, пізнання обох мов, внутрішньої естетики кожної з них). Але для Вас це сум і ганьба

[Sandar]

Це я й мав на увазі — читаючи російською, українці вимовляли «імперія», а не «імпєрія». Це вже не просто акцент, а фонетична адаптація — наближення слів іншої мови до слів своєї мови. Але якщо написати «импэрия», така форма запису не може читатись ні як російське «империя» (де присутнє пом'якшення перед «е»), ні українське «імперія» (де «е» вимовляється менш напружено), ні як суржик (що має в основі українську фонетику, хоча й може приймати неадаптовані русизми, такі як «імпєрія» — проте, навіть тут гублячи більш тонкі нюанси російської вимови). Тобто, пишучи «импэрия», ми передаємо українську мову з російським акцентом: напружені э, ы замість легких е, и, російське и замість більш тонкого українського і, можливо, акання-ґекання.

Вимовляли по різному - різновидів вимови на просторах країн Слов'янщини, Степу Безкрайнього і Скіфії-Тартарії-Росії велика купа. Ми тут говоримо лише про деякі, які так лягли в основу двух літературних мов. Але жива мова була, є і буде значно строкатішою. І ми маємо з цього радіти, а не сумувати. Бо жива мова береже і час від часу відкриває для нас і для наступних поколінь ту "глибину глибин", те Безмежжя, яке зазвичай всіляко стараються приховати, вихолостити і зневажити в літературних мовах.

<<<ні українське «імперія» (де «е» вимовляється менш напружено)

О! Я різницю між українським [ɛ] і російським [ɛ] завжди чув. Приємно зустріти людину, яка також визнає цю різницю. Питання — як записати [ɛ] шоб показати цю різницю? Які є для цього додаткові мікрознаки?

Во-во. Замість того, щоб пізнавати Безмежжя через рідну живу козацьку мову (потенційно і реально, теоретично і практично значно ширшу за існуючі літературні), наслідником якої ви з волі Божої являєтесь ви свідомо чи несвідомо намагаєтесь видумати їй нові обмеження, загнати її у ті рамки, у які не змогли її загнати ваші попередники. Сум і ганьба. Хоча ні - тут я перебільшую, нічого страшного в цьому немає, кожен з нас художник, тому грайтесь скільки завгодно, Безмежжя все одно нікому не обмежити.

Сергію, у вас ідентичність хохло-пацакська, а в мене українська.

[Сергий]

Сергію, у вас ідентичність хохло-пацакська, а в мене українська.

Ви схоже навіть не розумієте про що мова, на жаль. Ваша ідентичність заважає вам побачити деякі важливі речі. В т.ч. те, що по суті в часи Орди у всіх країнах Степу Безкрайнього немало людей говорило говірками, які пізніше лягли в основу тої мови, яку ви називаєте українською. Українська мова це насліддя людей, які жили в часи Орди, Імперії, Союзу, Каганату і т.д. Насліддя людей, які вірили у Небесного Владику і Вічне Військо, які звались русами, козаками, татарами, хохлами, комуністами, тюрками, черкасами, християнами і просто людьми, так само як багатьма іншими назвами і самоназвами. Ви ж зі своєю ідентичністю фактично перекреслюєте великий шмат нашої історії, пропонуєте забути багатьох людей і їхню "неправильну" мову. І при цьому ще й робите це у славу вільної України. Так само як деякі ваші однодумці по той бік кордону роблять щось подібне тільки во славу святої Русі, не бажаючи розуміти, що і вільна Україна і свята Русь - не більш як різні назви і образи Благодатного Безмежжя, Вічного Царства Небесного Владики у Безкінечності, явлені людям нашого регіону у старі часи. Дозвольте іншим  людям жити і самовиражатися на свій лад, тою мовою, яка їм до вподоби не принижуючи ні їх ні їхню мову, цінуючи образ Божий в людині. Цим ви зробите велике діло во славу вільної України і святої Русі, во славу Небесного Владики і Його Вічного Війська, в пам'ять про наших дідів-прадідів і просто людей, які у давнину не один вік на конях бороздили Безкрайні Степи від краю до краю, воювали і працювали у славу Божу і на радість людям. А як ні - то таких як ви зараз по Україні і так багато - і вас чекає ще довгий шлях і безплідна боротьба з Небесним Владикою і Його Армією Безмежжя. Хочете воювати з Безмежжям - продовжуйте в тому ж дусі, ви маєте на це повне право, ви такий же козак як і всі. У кожного козака свій шлях, свої гріхи і свій джихад во славу Божу, свій уділ на Вічній Картині Життя. Простіть мене грішного, що я вам стільки всього наговорив, але по іншому не знаю як вам сказати.

[Сергий]

Все, створив контртему Любов до суржика і козацько-християнська цивілізація Євразії, де можемо поговорити по суржик без упослідження його і тих хто на ньому говорить. В цій темі спілкуватись великого бажання немає, занадто тут багато ненависті, несприйняття і обмеженості, що мене засмучує.

[oveka]

З одного боку епатажна безпредметна балаканина, з другого - суржикізація всього підряд, огудження говірок, діалектів, лексики, літературної мови.
На перше і відповідати нічого, бо будеш виглядати дурнем. Друге ж спрямоване на руйнацію української мови, прищеплення комплексу плебейства і не має значення як назване - ненависть чи любов. І тут вже не будеш, а є.
Українці мабуть єдині в світі, хто з таким захватом допомагають всяким зайдам гудити свою мову.