Нiжна мова

[Kerubino]

У моєму місті було свято и ми з друзяками зустрічали на вулиці українця. Випили за металургів. Він розповідав як складно жити, які має проблеми з житлом. Але я не про то. Казав що його мова нiжнiше від росiйскої. Як це зрозуміти и перекладати мовою научною? Чи є об'єктивно в української фонетиці щось особливо ніжне?
Дякую за вiдповiдь.
Вибачте за мову. Тільки рік розпочав учити.

[Зайда]

Я помилки повиправляю...

У моєму місті було свято і ми з друзяками зустрічали на вулиці українця.

Гадаю, тут мусило бути "зустріли". "Зустрічали" можна було б сказати якби ви його очікували на вокзалі, чи якби ви його кільканадцять разів випадково зустріли біля різних пивничок. Тобто, достеменно як і з російським "встречали".

Випили за металургів. Він розповідав як складно жити, які має проблеми з житлом.

А кому нині легко?

Але я не про те. Казав що його мова нiжнiша від росiйської.

Слово "ніжніше" можна застосувати або з дієсловом, або з іменником середнього роду. З іменником жіночого ("мова") мусить бути "ніжніша".

Сравните сравнительную степень (каламбурчик, господа):

               укр.              рос.
Муж. род він ніжніший  он нежнее
Жен. род вона ніжніша она нежнее
Срд. род воно ніжніше оно нежнее

Як це зрозуміти і перекласти мовою научною?

Глаголы в украинском должны буду согласовали во времени. Как и в русском.
Зрозуміти - минулий час, перекладати - неозначена форма.

Мусило б бути "науковою", та сполучення "мовою науковою" з його римою варто уникнути.

Що ж до "ніжнішої мови", то про зміст яким наповнював ці слова той українець варто було спитати в нього. Як на мене, то найніжніша мова в світі та якою співала колискову тобі матінка, чи та якою ти кажеш коханій Ich liebe dich, чи та якою твоє дитятко скаже гамарджоба мама (тобто тато).

Хоча, звісно, в українській існує багато засобів покращення мелодики мови, і хоч в багатьох темах згадувалися, та "повного зібрання" нема.

Чи є об'єктивно в української фонетиці щось особливо ніжне?

То вже кому як. Спочатку треба визначитися з критеріями.
От, наприклад, деякі звуки вимовляються не так напружено, як у російській. Комусь приємно, а когось - дратує.

Дякую за вiдповiдь.
Вибачте за мову. Тільки рік як розпочав учити.

Я б сказав "лише рік як...", хоча це не помилка.

Як на мене - досить пристойно.

[Ґонта (без реєстрації)]

Встромлю і свого носа у виправлення, якщо дозволите.
Гадаю, що краще було б сказати "вивчати мову". А "вчити" більш підійшло б до ситуації "вчити студентів, учнів..."

[Mikolasz]

Чомусь ніхто досі так і не помітив ще однієї помилки, а саме:

Чи є об'єктивно в української фонетиці щось особливо ніжне?

"В українській", але ні в якому разі не "української". Для даного випадку в українській мові місцевий відмінок збігається лише з давальним. Розповсюджена помилка серед тих, хто володіє російською.
Між іншим, дозволю собі поцікавитись, де і як саме Ви вивчаєте українську?

[andrewsiak]

Для даного випадку в українській мові місцевий відмінок збігається лише з давальним. Розповсюджена помилка серед тих, хто володіє російською

А ще одна "Розповсюджена помилка серед тих, хто володіє російською" - вживати русизм "даний" замiсть "цей".

[Mikolasz]

andrewsiak
Саме так.

[Maxy]

У моєму місті було свято и ми з друзяками зустрічали на вулиці українця. Випили за металургів. Він розповідав як складно жити, які має проблеми з житлом. Але я не про то. Казав що його мова нiжнiше від росiйскої. Як це зрозуміти и перекладати мовою научною? Чи є об'єктивно в української фонетиці щось особливо ніжне?
Дякую за вiдповiдь.
Вибачте за мову. Тільки рік розпочав учити.

Тут всі почали обговорювати помилки в тексті, і ніби забули про власне те, про що питалося - які є особливості в української мови (і чи є вони взагалі), щоб її можна було вважати ніжнішою, ніж російська.

Думаю тут всіх збило з панталику те, що автор першого повідомлення зразу запитав про ФОНЕТИЧНІ особливості.

Але ж справа в тому, що милозвучність української мови - НЕ фонетичними чинниками зумовлена. Бо якщо обмежитись порівнянням української і російської фонетики в кращому разі матимемо нічию (або навіть незначну певагу російської фонетики).

Хоча фонетичні чинники на користь милозвучності української (у порівнянні з російською) все ж є (звуки дж,дз, г, нескладове у, трошки інакше звучить л, більш м'яке и (у порівнянні з російським ы), й більш схильне звучати як нескладова і).

Але є й фонетичні чинники за якими російська краща,  - зокрема в українській мові чимало звуків ніколи не буває по-справжньому м'якими (б, п, в, м, ф, ж, дж, ч, ш, р). Відповідно,  з голосних е вживається частіше ніж є (в російській навпаки, е частіше ніж э), і и вживається так само часто, як і і (а в російській ы помітно рішде зустрічається, ніж и).

Але все це дрібниці, бо не фонетика тут є визначальною.

Головним козирем української є сукупність різних явищ, котрі всі зрештою ведуть до однієї чудової штуки: фраза українською є ланцюжком що складається 1-2 приголосних (при чому з високою імовірністю дзвінких) розділених однією голосною, а якщо десь 3 приголосних підряд і опиняються, то часто одна з них є напівголосним (або принаймні сонорним, наприклад л).  

Явища, що спричинюють такий ланцюжок мають різну природу - є й лексичні, і морфологічні та інші (але не фонетичні). Ось неповний перелік найбільш очевидних:
-спрощення в групах приголосних (піст->пісний)
-відсутність подвоєнь приголосних в морфемах (подвоєння у незапозичених словах можливе лише при збігу приголосних від різних морфем)
-повноголосність (напр. -оро-, -оло-)
-рідко трапляється оглушення, зате асиміляція глухого до дзвінкого - дуже росповсюджена,
-можливість переходу в (що звучить як у-нескладове) в повноцінне у, аналогічно й-і та навпаки

Звісно, за теперішнім правописом це не стосується багатьох запозичених слів (а шкода, бо за таке паскудство як у слові "агентство" я б особисто придушив того, хто колись придумав, що взагалі щось подібне можливо запозичити до української мови не змінюючи).

Хоча у побуті це явище має ще один практичний наслідок. Адже ця особливість (ланцюжок ...-голосна-1 або 2 (рідко коли 3) приголосні-голосна-...) дозволяє також зберігати розбірливість при швидшому темпові мовлення. Тому темп в української мови швидший, ніж у російської.
Це особливо помітно на тих українсько-російських білінгвах, що в родинах спілкуються українською - темп їхньої російської мови часто є помітно швидшим, ніж у російських монолінгвів. Буває, що дехто з російських монолінгвів скаржиться, що деякі українці, коли розмовляють російською, то "тараторят".

Ну є ще нюансик з наголосом -  принаймні в теорії літературна вимова передбачає змішаний музично-силовий наголос. Безумовно, це чинник на користь милозвучності української, але чи дійсно він є? Як на моє вухо, 99% мовців зараз, нажаль, ставлять винятково силовий наголос (наслідки русифікації(?), або може в мене вуха не з того місця ростуть і тональної складової я просто не чую)

[Зайда]

Тут всі почали обговорювати помилки в тексті, і ніби забули про власне те, про що питалося - які є особливості в української мови (і чи є вони взагалі), щоб її можна було вважати ніжнішою, ніж російська.

Та ніхто не забув. Просто всім ліньки було розписувати. Добре хоч одна роботяща людина знайшлася.

[Digamma]

Бо якщо обмежитись порівнянням української і російської фонетики в кращому разі матимемо нічию (або навіть незначну певагу російської фонетики).

Не матимете.

Але ж справа в тому, що милозвучність української мови - НЕ фонетичними чинниками зумовлена.

Твердження частково хибне. Відсутність редукції, перевага фразового наголосу, більша наголошеність кожного складу слова - така сукупність чинників суттєво впливає на сприйняття.

Але є й фонетичні чинники за якими російська краща,  - зокрема в українській мові чимало звуків ніколи не буває по-справжньому м'якими (б, п, в, м, ф, ж, дж, ч, ш, р). Відповідно,  з голосних е вживається частіше ніж є (в російській навпаки, е частіше ніж э), і и вживається так само часто, як і і (а в російській ы помітно рішде зустрічається, ніж и).

Ці чинники не надто впливають на сприйняття.

Це щодо фонетики, щодо решти - цілком згодний.

[Kerubino]

Щиро дякую всьому панству на форумі! Мені дуже подобається цілком серйозний стиль ваших вiдповiдей (це особливо стосується пана Maxy!). Мій перший пост є спробою з наукою пiдійти до питання про милозвучність мови.
Ось пані Мечковска у книзi «Общее языкознание» пише:
«Насыщенность речи гласными (а также сонорными) создает впечатление «звучности», «мелодичности», «певучести» языка. Отчасти с впечатлениями такого рода бывают связаны мнения о разной эстетической ценности тех или иных языков, их неодинаковой «пригодности» для пения, декламации или стихосложения».
Краще казати не можу. Фонетика, з моєї точки зору, є початком «стосунків» з чужою мовою. Потім людина, вивчаючи, пізнає іншу, граматичну її красу. Для мене українська мова це перед усім – пiснi Ротару (тільки не кажіть що вона співає з якимсь акцентом!). Почуття нiжностi, краси, солодкості – це не моє особисте почуття від української. Багато людей чує ось так, але багато людей гадає що українська смiшнiше та гірше вiд російської. А багато людей – це справжня научна об'єктивнiсть.  Ви згодні?
Ще раз дякую – за пiдправлени помилки. Якщо щось не так – будь ласка!


Добавлено спустя 1 минуту 28 секунд:

Чомусь ніхто досі так і не помітив ще однієї помилки, а саме:

Чи є об'єктивно в української фонетиці щось особливо ніжне?

"В українській", але ні в якому разі не "української". Для даного випадку в українській мові місцевий відмінок збігається лише з давальним. Розповсюджена помилка серед тих, хто володіє російською.
Між іншим, дозволю собі поцікавитись, де і як саме Ви вивчаєте українську?

Да нигде собственно. У нас в городе не особо разгуляешься в плане научной литературы и научных же кадров. Есть самоучитель, словарь, есть Интернет, есть много носителей языка – чего же еще треба? А язык ооочень нравится. Манъяк-филолог:mrgreen:
__________________________________
багато дякую кого? -> щиро дякую кому?
відноситься до -> стосується
пробуванням -> спробою
відношень -> стосунків
людин -> людей
чоловік -> людина
особливо -> особисте
F

[Зайда]

Краще казати не можу.

Певно "краще сказати", тобто -"лучше сказать"?

українська смiшнiше та гірше вiд російської.

"українська смішніша та гірша за російську"

А багато людей – це справжня научна об'єктивнiсть.  Ви згодні?

"Наукова об'єктивнiсть".

[Слава]

Правда, бринза, синтаксис, рідний, вітер, сестра, сонце, ніч, авіація.

[ou77]

А багато людей – це справжня научна об'єктивнiсть.  Ви згодні?

Не згодний:)

[Алексей Гринь]

любил бых украинщину, аче бы не iкание.

[iopq]

любил бымь украинщину, аче бы не iкание.

Мені сподівається що це краще

[Алексей Гринь]

я(з) бых, ты, (в)он бы, мы быхом, вы бысте, (в)они быша.

[Nekto]

любил бых украинщину, аче бы не iкание.

Як на мене, то ікавізм додає ніжності нашій мові! 

[andrewsiak]

любил бых украинщину, аче бы не iкание.

а я навпаки: для мене співпадіння "е" і "ять" в одному звуку - це банальщина, котра є по всіх слов. мовах. А от українська вигідно від них відрізняється.

[iopq]

я(з) бых, ты, (в)он бы, мы быхом, вы бысте, (в)они быша.

азъ бимь, тъі би, онъ би, мъі бихомъ, въі бистє, они бишѧ

не аорист, а условное накл.

[andrewsiak]

я(з) бых, ты, (в)он бы, мы быхом, вы бысте, (в)они быша.

азъ бимь, тъі би, онъ би, мъі бихомъ, въі бистє, они бишѧ

не аорист, а условное накл.

воно зустрічається лише у найдавніших старослов'янських пам'ятках. У давньоруській таких форм уже не було.

[Алексей Гринь]

любил бых украинщину, аче бы не iкание.

а я навпаки: для мене співпадіння "е" і "ять" в одному звуку - це банальщина, котра є по всіх слов. мовах. А от українська вигідно від них відрізняється.

o > i

[andrewsiak]

любил бых украинщину, аче бы не iкание.

а я навпаки: для мене співпадіння "е" і "ять" в одному звуку - це банальщина, котра є по всіх слов. мовах. А от українська вигідно від них відрізняється.

o > i

а, це! Ну то в українських говірках є ще укання (кунь, буй, муст)

[MacSolas]

любил бых украинщину, аче бы не iкание.

а я навпаки: для мене співпадіння "е" і "ять" в одному звуку - це банальщина, котра є по всіх слов. мовах. А от українська вигідно від них відрізняється.

ніфіга не всі! Андрусяче, ікавізмом, окрім нас ще страждають чехи, хорвати у Далмації (чакавський діалект з ікавізмом - сам чув і бачив, бо на стінах матюки вони так пишуть) і може ще хтось на Балканах, а також виходняри - східні словаки, тобто.

[Алексей Гринь]

а, це! Ну то в українських говірках є ще укання (кунь, буй, муст)

Я так розумiю, це вiдбуваеться в західнoi Украiнi, на кордонi з словаками?

[MacSolas]

а, це! Ну то в українських говірках є ще укання (кунь, буй, муст)

Я так розумiю, це вiдбуваеться в західнoi Украiнi, на кордонi з словаками?

не лише на кордоні, але й за кордоном )) а ще, звісна річ, на Поліссі: вусіем, жунка, скрузь...