Фаріон: "Правопис - корсет мови?.."

[Python]

де знаходиться фактична культурна столиця мови. У ХІХ ст. це була Полтава, на початку ХХІ ст. — Львів.

Сумнівно.

Є інші варіанти? Безумовно, кияни й харків'яни щось теж творять українською мовою в наш час, але цього надто мало, щоб перевершити навіть власних російськомовних земляків. Чи не єдина сфера, де українська мова тут домінує — офіційний документообіг, який, зрозуміло, літературою назвати не можна. У містах Західної України проблема внутрішньої міжмовної конкуренції відсутня — тут українська мова представлена в усіх сферах життя й має сприятливіші умови для свого розвитку. Крім того, Львів достатньо добре розкручений саме як культурний центр і «найукраїнськіше» місто.

[alant]

Це я, що народився на Черкащині, знаю, що справжня українська мова — це мова Наддніпрянщини, а для типового киянина еталоном української мови вже став Львів...

Для мене, типового російськомовного киянина, мова Львову і загалом Західноі України сприймається як більш вишукана, красива і найбільш українська.

Що вишуканого в їх гунявій рваній вимові? 

Не знаю про що ви?

[DarkMax2]

де знаходиться фактична культурна столиця мови. У ХІХ ст. це була Полтава, на початку ХХІ ст. — Львів.

Сумнівно.

Є інші варіанти? Безумовно, кияни й харків'яни щось теж творять українською мовою в наш час, але цього надто мало, щоб перевершити навіть власних російськомовних земляків. Чи не єдина сфера, де українська мова тут домінує — офіційний документообіг, який, зрозуміло, літературою назвати не можна. У містах Західної України проблема внутрішньої міжмовної конкуренції відсутня — тут українська мова представлена в усіх сферах життя й має сприятливіші умови для свого розвитку. Крім того, Львів достатньо добре розкручений саме як культурний центр і «найукраїнськіше» місто.

Кількість не є якість.

[alant]

де знаходиться фактична культурна столиця мови. У ХІХ ст. це була Полтава, на початку ХХІ ст. — Львів.

Сумнівно.

Є інші варіанти? Безумовно, кияни й харків'яни щось теж творять українською мовою в наш час, але цього надто мало, щоб перевершити навіть власних російськомовних земляків. Чи не єдина сфера, де українська мова тут домінує — офіційний документообіг, який, зрозуміло, літературою назвати не можна. У містах Західної України проблема внутрішньої міжмовної конкуренції відсутня — тут українська мова представлена в усіх сферах життя й має сприятливіші умови для свого розвитку. Крім того, Львів достатньо добре розкручений саме як культурний центр і «найукраїнськіше» місто.

Кількість не є якість.

В людей з названих мегополісів, що ми бачимо на ТБ відчувається що українска в них лише для публічного викорстання (наприклад, росіська "щ", акання).

[Python]

Кількість не є якість.

Безумовно. Але кількість таки є необхідною умовою якості (просто за статистикою, майже ніколи не буває так, що в одному місті 100 поетів, і всі нездари, а в іншому — один, зате геній. Чим більше спроб, тим більше перемог). Крім того, ознакою якості української мови вважається її незасміченість російською — західнякам цього легше досягти.

[Python]

В людей з названих мегополісів, що ми бачимо на ТБ відчувається що українска в них лише для публічного викорстання (наприклад, росіська "щ", акання).

Навіть така українська мова могла б сприйматися як «джерельно чиста» й «дуже гарна», якби навколо цього варіанту сформувався самодостатній інформаційний простір. Зрозуміло, для цього необхідно, щоб носії цієї акаючої й щьокаючої української мови говорили нею й поза ефіром у своєму повсякденному житті.

[serge-kazak]

Крім того, ознакою якості української мови вважається її незасміченість російською — західнякам цього легше досягти.

Не знаю як для кого, але для мене ознакою якості український мови з дитинства була надаваєма нею свобода самовираження і можливість влучно передавати свої думки. Націоналсвідомі стандартизатори і чистителі з якими доводиться зустрічатись по життю - намагаються заперечити значення цих речей і фактично їх відібрати, в усякому разі такі відчуття виникають під час спілкування з ними. 

[Python]

Не знаю як для кого, але для мене ознакою якості український мови з дитинства була надаваєма нею свобода самовираження і можливість влучно передавати свої думки.  Націоналсвідомі стандартизатори і чистителі з якими доводиться зустрічатись по життю - намагаються заперечити значення цих речей і фактично їх відібрати, в усякому разі такі відчуття виникають під час спілкування з ними.

Це все частини однієї головоломки. Якби серед носіїв «засміченої» української мови українські націоналістичні погляди були більш поширені, вони б мали чітку мотивацію активно користуватись цією мовою увесь час, а не тільки в якихось побутових ситуаціях. А так — вони самоусуваються від процесу творення української мови і, відповідно, стандарт диктує не Схід, а Захід, західні риси починають сприйматись як норма, східні — як засміченість.

[LUTS]

Це я, що народився на Черкащині, знаю, що справжня українська мова — це мова Наддніпрянщини, а для типового киянина еталоном української мови вже став Львів...

Для мене, типового російськомовного киянина, мова Львову і загалом Західноі України сприймається як більш вишукана, красива і найбільш українська.

Що вишуканого в їх гунявій рваній вимові? 

В Харкові взагалі ніякої, так що...

[Swet_lana]

Була свідком випадку, коли слово сім"я намагалися видати за лексичну помилку, мовляв, тільки родина є "правильним, тру-українським" словом. Довелося процитувати: "І мене в сім"ї великій, в сім"ї вольній, новій..."

[Wolliger Mensch]

Була свідком випадку, коли слово сім"я намагалися видати за лексичну помилку, мовляв, тільки родина є "правильним, тру-українським" словом. Довелося процитувати: "І мене в сім"ї великій, в сім"ї вольній, новій..."

Родина в значении «семья» — полонизм. Праслав. *sěmьja сохранилось только в древнерусском сѣмья > русск. семья, укр. сім'я, бел. сям'я, а в южных и западных славянских языках использовались другие слова.

[LUTS]

Була свідком випадку, коли слово сім"я намагалися видати за лексичну помилку, мовляв, тільки родина є "правильним, тру-українським" словом. Довелося процитувати: "І мене в сім"ї великій, в сім"ї вольній, новій..."

Родина в значении «семья» — полонизм. Праслав. *sěmьja сохранилось только в древнерусском сѣмья > русск. семья, укр. сім'я, бел. сям'я, а в южных и западных славянских языках использовались другие слова.

В розмовній мові зараз родина це більш ширше поняття, ніж сім'я

[LUTS]

де знаходиться фактична культурна столиця мови. У ХІХ ст. це була Полтава, на початку ХХІ ст. — Львів.

Сумнівно.

Є інші варіанти? Безумовно, кияни й харків'яни щось теж творять українською мовою в наш час, але цього надто мало, щоб перевершити навіть власних російськомовних земляків. Чи не єдина сфера, де українська мова тут домінує — офіційний документообіг, який, зрозуміло, літературою назвати не можна. У містах Західної України проблема внутрішньої міжмовної конкуренції відсутня — тут українська мова представлена в усіх сферах життя й має сприятливіші умови для свого розвитку. Крім того, Львів достатньо добре розкручений саме як культурний центр і «найукраїнськіше» місто.

Кількість не є якість.

В людей з названих мегополісів, що ми бачимо на ТБ відчувається що українска в них лише для публічного викорстання (наприклад, росіська "щ", акання).

М'яке щ це аж ніяк не ознака російськомовності людини

[Python]

Ще одна причина, чому русизми сприймаються як недолік — їх нерівномірний розподіл у мовних стилях. Зрозуміло, що нові русизми, навіть потрапивши в розмовну мову, мову літературної класики не зачепили — ніхто б не став переписувати «Лісову пісню» й міняти «Той, що греблі рве» на «Рвущий дамби». Радянські письменники так само орієнтувались на чисту мову української класики, навіть дещо очистили її від схожої на русизми архаїки. Відповідно, мова з русизмами стала асоціюватись із низьким стилем, мова без них — із високим. Уявлення про гарну мову формується на основі високого стилю...

[Python]

Була свідком випадку, коли слово сім"я намагалися видати за лексичну помилку, мовляв, тільки родина є "правильним, тру-українським" словом. Довелося процитувати: "І мене в сім"ї великій, в сім"ї вольній, новій..."

Родина в значении «семья» — полонизм. Праслав. *sěmьja сохранилось только в древнерусском сѣмья > русск. семья, укр. сім'я, бел. сям'я, а в южных и западных славянских языках использовались другие слова.

В розмовній мові зараз родина це більш ширше поняття, ніж сім'я

У звичному для мене застосунку, «родина» — це загальна сукупність родичів, а «сім'я» — лише чоловік, дружина й діти (що живуть разом в одному домі). А також застосування «родини» в біологічній термінології.

[LUTS]

В розмовній мові зараз родина це більш ширше поняття, ніж сім'я

У звичному для мене застосунку, «родина» — це загальна сукупність родичів, а «сім'я» — лише чоловік, дружина й діти (що живуть разом в одному домі).

Саме це я і мав на увазі 

[Python]

Була свідком випадку, коли слово сім"я намагалися видати за лексичну помилку, мовляв, тільки родина є "правильним, тру-українським" словом. Довелося процитувати: "І мене в сім"ї великій, в сім"ї вольній, новій..."

Мене якось переконували, що в українській мові нема слова «говорити»
З одного боку, в «Заповіті» можна багато чого знайти з того, що зараз вважається «неправильним» (те ж «на Вкраїні», наприклад; та й «вольній» вже давно змінилось на «вільній»), тому незовсім переконливо («сім'ї» це не стосується. У старіших видання «Кобзаря», до речі, там взагалі було «в сем'ї»). З другого, цим антисуржиком таки справді зловживають — так усю класику в суржик записати доведеться, якщо їх не спинити. З третього, «боротьба з русизмами» часом перетворюється на такий собі спосіб потролити україномовних, які, мовляв, не знають рідної мови...

[Python]

М'яке щ це аж ніяк не ознака російськомовності людини

Як мінімум, це може бути ознакою тісного контакту з російською мовою. А для російськомовних м'які Ч, Щ — типове явище.

[DarkMax2]

Виявляється чашка - це неправильно. Про горнятко я вже писав.

ШАЛИК, а, чол., діал. Шарфик, кашне.

Знов літературне неправильне. І взагалі, шаль (шалик) це лише різновид шарфу (шарфику). Один з багатьох.

[DarkMax2]

М'яке щ це аж ніяк не ознака російськомовності людини

Як мінімум, це може бути ознакою тісного контакту з російською мовою. А для російськомовних м'які Ч, Щ — типове явище.

Розмова про шчь чи про шшь?

[Swet_lana]

По-моєму, кружка - це кухлик... А чашка - то є чашка.

[Python]

Виявляється чашка - це неправильно. Про горнятко я вже писав.

ШАЛИК, а, чол., діал. Шарфик, кашне.

Знов літературне неправильне. І взагалі, шаль (шалик) це лише різновид шарфу (шарфику). Один з багатьох.

«Да какой кухлик это, если это кружка?!»
Відколи це кухоль став горнятком?!

«Шарфік» таки неправильно — в тій же мірі, як «шалік», «гарнятко», «кілімок».

[Python]

По-моєму, кружка - це кухлик... А чашка - то є чашка.

В мові реклами часто кружкою називають те, що я назвав би чашкою. Можливо, якась англійська калька, що потрапила в російську. І як це назвати українською, якщо ця «кружка» — явно не кухоль? Чи таки кухоль (керамічний???)?

Р. Ѕ. Подивився СУМ — кухоль таки може бути череп'яним (хоча мені доводилось бачити переважно металеві).

[Swet_lana]

А як би ви, Pythonе, визначили значення слова філіжанка? Я так розумію, це маленька чашечка для кави?

[Python]

А як би ви, Pythonе, визначили значення слова філіжанка? Я так розумію, це маленька чашечка для кави?

Гадаю, так. Викликає асоціації з львівськими кав'ярнями...