середньоєвропейський [L]

[andrewsiak]

Відомо, що у багатьох українських говірках - як на сході, так і на заході замість твердого [Л] мовиться середньоєвропейский [L]. Цікаво, як він міг виникнути в українській мові, яка має чіткий розподіл приголосних на тверді та м'які (пом'якшені)?

[IamRORY]

Напівпалатальний [l˙] у сучасній українській мові є прямим нащадком загальнословянського [l˙]. У давньоруській мові загальнословянський [l˙] перед голосними непереднього ряду виступав як [l] (твердий), у той час як перед голосними переднього ряду зберігалася вимова [l˙]. Крім того, на місці [j] після губних приголосних або на місці сусідніх [l] та [j] виступав палатальний [l']. В подальшому у більшості говірок [l˙] палаталізувався до [l'], зберігши напівпалатальну вимову перед [e] та [y]. Така ситуація характерна й для літературної мови, де перед голосними заднього ряду, приголосними та в абсолютному кінці слова виступає передньоязиковий альвеолярний, перед [e] та [y] - апікально-альвеолярний чи апікально-постальвеолярний, перед [і] та перед колишнім [ь], а також на місці давньоруського [l'] - палатальний. Разом з тим, у ряді середньонадніпрянських та лівобережних говірок, а також у буковинських, гуцульських і закарпатських говірках вимова [l˙] не тільки зберіглася на в історичних позиціях, а й поширилася на позицію перед [a], [о], [u ] та приголосними. До того ж, у ряді південно-західних говірок на місці колишнього [l] розвинувся велярнодентальний [ł] і навіть нескладове [u ]. Щоправда, останніми десятиріччями під впливом літературної мови в усіх говірках на території України відбувається наближення артикуляції до її норм.

[Wolliger Mensch]

IamRORY, гарно висловлюєте.

[IamRORY]

Дякую, але вже побачив у своєму пості неповноту:

Така ситуація характерна й для літературної мови, де... виступає... на місці давньоруського [l'] - палатальний.

Звичайно, це стосується позиції перед голосними заднього ряду.

[andrewsiak]

То в давньоруській напівпалатальний [л˙] звучав лише перед [е], [ѣ], [и], [ы]?
Звідки впевненість, що

у ряді середньонадніпрянських та лівобережних говірок, а також у буковинських, гуцульських і закарпатських говірках вимова [l˙] ... поширилася на позицію перед [a], [о], [u ]

?

А може вона там і була споконвіку?

[IamRORY]

То в давньоруській напівпалатальний [л˙] звучав лише перед [е], [ѣ], [и], [ы]?

По-перше, [ы] ніколи не був передньоязиковим.
По-друге, у східнослов'янському ареалі [l˙] перед голосними непереднього ряду всеж-таки виключення, а не правило.
Ну а по-третє, якщо навіть допустити споконвічність [l˙] у будь-якій позиції, де ми цей звук зустрічаємо у сучасній мові, що це змінює?

[andrewsiak]

То в давньоруській напівпалатальний [л˙] звучав лише перед [е], [ѣ], [и], [ы]?

По-перше, [ы] ніколи не був передньоязиковим.
По-друге, у східнослов'янському ареалі [l˙] перед голосними непереднього ряду всеж-таки виключення, а не правило.
Ну а по-третє, якщо навіть допустити споконвічність [l˙] у будь-якій позиції, де ми цей звук зустрічаємо у сучасній мові, що це змінює?

до чого тут "що це змінює"? тоді можна стверджувати, що певні говірки зберегли давню вимову - напівпалатальний [l˙]

[IamRORY]

...якщо навіть допустити споконвічність [l˙] у будь-якій позиції, де ми цей звук зустрічаємо у сучасній мові, що це змінює?

до чого тут "що це змінює"? тоді можна стверджувати, що певні говірки зберегли давню вимову - напівпалатальний [l˙]

До того, що Ви ставили питання про те,

як він міг виникнути в українській мові

.
Та й взагалі: Ви ж, здається, не гірше за мене знали відповідь, чи не так?