Запоріжджя

[Un Ospite]

Днями по радіо почув, як дикторка декілька разів сказала "Запоріжджя" або "Запоріжджа", там оце "ждж" було якесь напівпом'якшене. Що це за явище таке - гіперкорекція по аналогії з вимовою літери "щ" як "шч"? Ну тобто людина старанно уникає вимови "щ" як "шш^j", і розповсюджує це також і на дзвінке "жж^j"?

[Python]

Схоже на гіперкцію за аналогією з такими словами, як «їжджу», «дріжджі», де д͡ж в орфоепічно правильній вимові справді присутнє. «Запоріжжя» в нормі має вимовлятись лише з подовженим пом'якшеним  жж — африката тут зайва.

[R]

М'який довгий ж, трохи екзотика.
Здається декілька таких слів є. І то рідковживаних.
Додатковий звук заради кількох слів, не раціонально.
Більшість людей ніколи не чули інших слів з таким звуком.
І не знають як вимовляти.

[DarkMax2]

Збіжжя, роздоріжжя, побережжя - та повно таких слів.

[agrammatos]

М'який довгий ж, трохи екзотика.
Здається декілька таких слів є.

багато́божжя; багатому́жжя; безбере́жжя; бездорі́жжя; безме́жжя; безсні́жжя; єдино́божжя; замі́жжя; заму́жжя; збі́жжя; крутобере́жжя; лівобере́жжя; міждорі́жжя; надбере́жжя; обні́жжя; ору́жжя; півду́жжя; підло́жжя; підні́жжя; підсті́жжя; побере́жжя; подорі́жжя; подру́жжя; правобере́жжя; прибере́жжя; роздорі́жжя; узбере́жжя; черезсму́жжя

[R]

Я ніколи не чув щоб такі слова реально вживалися.

[Python]

Справді, іменники середнього роду ІІ відміни на -я — це в переважній більшості книжні слова (особливо якщо йдеться про іменники на -ння, що активно плодяться в «грамотній» мові в наш час, але й інші їх різновиди також у ній поширені). В розмовній мові ця словотвірна модель набагато менш продуктивна — те, що було колись, поступово втрачається, нові (чи відроджені старі) такі слова надходять переважно з книжок/новин/офіційних документів — тобто, справді можна говорити про їх стилістичну маркованість.

Також у частині діалектів є тенденція до втрати подовжених м'яких приголосних — подовження зникає, м'які шиплячі стають твердими. Що відобразилось і в деяких історичних правописах.

[R]

Згадався вірш зі школи.

Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Очевидно що у слові роздорожжу нема м'якого ж.
Також там нема ікавізму. Бо нема закритого складу.
Тобто подвоєння жж то данина правопису.

[Python]

Склад перед подовженою приголосною в таких словах поводиться як закритий (страхіття, підніжжя, і ще багато прикладів). Історично це закритий склад плюс [й] плюс голосна. В даному випадку, скоріш, проявилась нерегулярність ікавізму в -оро-, -оло-, де О сформувалось пізніше й незовсім включилось у цей процес.

Співіснування варіантів Запоріжжя/Запорожжя — теж, вочевидь, наслідок цієї нерегулярності.

[R]

Ще приклад.
Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960)


В низу сторінки

Сам цісар без війська, а військо не здужа,
Без цісаря військо, стрільці без оружа,
А чоботи без острог,

[Paul Berg]

Начебто не є таємницею, що в так званому південно-західному наріччі немає подовженних приголосних (на відміну від південно-східного та північного наріч)

[DarkMax2]

Склад перед подовженою приголосною в таких словах поводиться як закритий (страхіття, підніжжя, і ще багато прикладів). Історично це закритий склад плюс [й] плюс голосна. В даному випадку, скоріш, проявилась нерегулярність ікавізму в -оро-, -оло-, де О сформувалось пізніше й незовсім включилось у цей процес.

Співіснування варіантів Запоріжжя/Запорожжя — теж, вочевидь, наслідок цієї нерегулярності.

Нерегулярність безперечно існує, але у випадку Запорожжя скоріше якась фетишизація.

Начебто не є таємницею, що в так званому південно-західному наріччі немає подовженних приголосних (на відміну від південно-східного та північного наріч)

Звідти вже реформований священик без другої Н, а також плутання носіями діалекту -ний і -нний.

[DarkMax2]

Маю на увазі слова типу здійснений та здійсненний. Де подвоєння позначає принципову можливість.

[Python]

Нерегулярність безперечно існує, але у випадку Запорожжя скоріше якась фетишизація.

Фетишизація — це вже наслідок спроби семантично розділити паралельні форми, одну з яких зв'язали з сучасним містом, а другу — з Січчю й козаками. Адже паралельної форми *запоріжці й справді нема — тільки запорожці. З чого, за логікою народних етимологів, випливає й неавтентичність назви «Запоріжжя», а все, що суперечить цьому умовиводу, пояснюється «совєцькою фальсифікацією нашої минувщини».