Думки про вдосконалення українського алфавіту

[Supervisor]

> Шче не второпайу, чiм мие, але твойе?
Бо не читали нешчасні два рядки, де я пояснював чому.
Ну, якшчо, дійсно, ие, як [ийе] погано сприймайеться, то скасовуйемо цей варіант, отже:
є -> е, йе, ье. "е" на початку деяких слів, таких як Европа, Египет, Евангелийе
в инших випадках - "йе": мийе(вікно), йедність, йересь, твойе, фойе, або "ье": синье(море), раннье(сонце).

[Python]

Все одно незрозуміло, як читати початкове «е» в незнайомому слові. Тягати за правописом товстий словник?

[Elischua]

Бо не читали нешчасні два рядки, де я пояснював чому.

Менï тепер тяжко йе глядïти по тих двох рядках.

[Supervisor]

Все одно незрозуміло, як читати початкове «е» в незнайомому слові. Тягати за правописом товстий словник?

Який товстий словник? Там тих слів з десяток.

[Python]

Все одно незрозуміло, як читати початкове «е» в незнайомому слові. Тягати за правописом товстий словник?

Який товстий словник? Там тих слів з десяток.

А ще запозичення, у т.ч. й власні назви, про які ми ще навіть не чули.

[Supervisor]

А ще запозичення, у т.ч. й власні назви, про які ми ще навіть не чули.

Египет, Евпаторія - насправді таких власних назв не так вже й багато.
Якщо Jerusalem, Yemen, то так і пишемо: Йерусалим, Йемен.

Шче про доцільність скасування є, ї.
"є" - інтерферуйе з деякими каліграфічними шрифтами "під старину", бо взагалі, вона і являйе собою старе "е". Йотованою правильною була б літера "Ѥ".
"ї" - ніколи раніше не позначала йотованість і в жодній кириличній абетці, окрім украінськоі, іі немайе. Доказом надлишковості ційеі літери йе білоруська мова, де [йі] після голосних, апострофа, літери ў, розділового мйакого знаку та на початку деяких слів позначайеться як "і", частково так як я пропоную.

[Conservator]

ок. гарне слово.

тобто, były?

[DarkMax2]

В старообрядческих изданиях начертание Є используется после гласных, т.е. там же где в украинском.

[DarkMax2]

ок. гарне слово.

тобто, były?

чого Ви одразу про польську?

[Conservator]

чого Ви одразу про польську?

а чому б ні?

[Supervisor]

Шче в мінус літері " ї ". " і " з наголосом пишемо як " í ", тобто крапка відповідно змінюйеться, а для " ї " з наголосом будемо мати мішанину.

Третіĭ варіант зміни абетки:
Співпадаĭе з другим, окрім заміни " й " -> " ĭ "
На мою думку, маĭе деяку естетичну перевагу:
- сама буква компактніше;
- ĭе, ĭа(замість апострофа) схожі на старі кириличні ĭотовані літери.

[DarkMax2]

Не буде мішанини. Наголос поміж крапок або над ними має бути.

[klangtao]

"є" - інтерферуйе з деякими каліграфічними шрифтами "під старину", бо взагалі, вона і являйе собою старе "е". Йотованою правильною була б літера "Ѥ".

"Є" в напівуставі відрізнялася від "Е" й позначала саме йотований звук (що й збереглося в старообрядців, а в сучасній церковнослов'янській абетці "є" залишилась тільки на початку слова й для розрізнення омофонів.

vs. (обидві букви малі)

Сучасні "шрифти під старину" - невігластво, яке не має права на існування.  Ви ще згадайте, що в псевдогрецьких шрифтах використовують сигму "Σ" замість "Е", а в голівудських фільмах про Росію в англійських титрах пишуть "И" та "Я" в значенні "Ν" та "R". Або коли в написах "під старину" постійно плутають "Ъ" та "Ѣ".

"ї" - ніколи раніше не позначала йотованість і в жодній кириличній абетці, окрім украінськоі, іі немайе.

Навпаки, в церковнослов'янській абетці використовувалася саме в словах слов'янського та грецького походження. А "і" з однією крапкою факультативно могло вживатись в латинських запозиченнях.

Доказом надлишковості ційеі літери йе білоруська мова, де [йі] після голосних, апострофа, літери ў, розділового мйакого знаку та на початку деяких слів позначайеться як "і", частково так як я пропоную.

Це взагалі нісенітниця. Тобто початок слів "іволга" та "їжак" для Вас звучать однаково? До чого тут інші мови, в яких зовсім інші фонолоогічні закони?

[klangtao]

До української абетки треба додати три літери

Ѣ ѣ - [і] (на початку слова, після голосних та апострофа - [ji]) ятевого походження у власне українських словах, який пом'якшує попередній приголосний сильніше, ніж "І і" та не чергується у відкритому складі з іншими звуками. У системі Желехівського для цього використовувалося Ї ї (що нетрадиційно), яке зараз залишилось тільки для йотованих звуків.

Џ џ - [ʤ], як у сучасній сербській та старорумунській церковній кирилиці.

Ѕ ѕ - [dz], як у македонській та старослов'янській.

Все інше ідеально відповідає українській фонетиці та фонематиці. Так, стане 36 букв. То й що? Якщо так вже кортить до скорочення, можна замінити "Й й" на "Ь ь". Буде менше надрядкових позначень. Але виглядатиме надто нетрадиційно. І дійсно, можна скасувати "Щ щ".

[Python]

Буде щось схоже на систему «Русалки Днѣстровои»?
До речі, І, утворене з давнього Е в закритому складі, на слух не відрізняється від Ѣ — те ж повне пом'якшення попередніх приголосних (порівняйне нїс (несу) і ніс (носа)). Та й [јі], утворене від Ѣ й від И, вимовляєтся в обох випадках ідентично (у «Русалцѣ Днѣстровій» вони інколи плутались).

[klangtao]

Буде щось схоже на систему «Русалки Днѣстровои»?

Якась спадкоємність тут вимальовується - тієї ж мірою, якою система "Русалки Дністрової" спадкоємна староукраїнській та церковнослов'янській писемності.

До речі, І, утворене з давнього Е в закритому складі, на слух не відрізняється від Ѣ — те ж повне пом'якшення попередніх приголосних (порівняйне нїс (несу) і ніс (носа)).

Так, головне тут - етимологія та чергування. Компроміс між Максимовичем та сучасним фонетизмом. Й без непомірного розриву з сучасною практикою, яку б внесло відновлення літер з "дашками".

Та й [јі], утворене від Ѣ й від И, вимовляєтся в обох випадках ідентично

Звичайно. Але хто сказав, що український правопис має бути фонетичним, а не морфологічним переважно? Відсутність редукції голосних дозволяє зблизити ці принципи, а не штучно їх розмежовувати.

[Python]

Так, головне тут - етимологія та чергування. Компроміс між Максимовичем та сучасним фонетизмом. Й без непомірного розриву з сучасною практикою, яку б внесло відновлення літер з "дашками".

Тобто? Маєте на увазі, що ê слід ототожнити з ѣ, чи з і(ô)? У «Русалцѣ...» якраз досить послідовно простежується використання «нового ятя» в ролі ê.

[Supervisor]

"Є" в напівуставі відрізнялася від "Е" й позначала саме йотований звук (що й збереглося в старообрядців, а в сучасній церковнослов'янській абетці "є" залишилась тільки на початку слова й для розрізнення омофонів.
vs. (обидві букви малі)
Сучасні "шрифти під старину" - невігластво, яке не має права на існування.

Навіть якщо ви праві, подивіться на схожість літер, от невігласи іх і плутають.

Навпаки, в церковнослов'янській абетці використовувалася саме в словах слов'янського та грецького походження. А "і" з однією крапкою факультативно могло вживатись в латинських запозиченнях.

вона використовувалась саме як [і] а не [ji].

Це взагалі нісенітниця. Тобто початок слів "іволга" та "їжак" для Вас звучать однаково?

Ви неуважно прочитали: на початку деяких слів.
Отже іволга, йіжак

[Supervisor]

До української абетки треба додати три літери Ѣ ѣ, Џ џ, Ѕ ѕ

Не треба.
Треба рухатись до спрошчення, саме в цьому йе сенс вдосконалення правопису.

[Python]

вона використовувалась саме як [і] а не [ji].

А частіше — як етимологічний чи позиційний варіант И.

[Python]

Треба рухатись до спрошчення, саме в цьому йе сенс вдосконалення правопису.

Спрощення ціною роздування тексту непотрібне.

[klangtao]

Треба рухатись до спрошчення, саме в цьому йе сенс вдосконалення правопису.

Кому треба? Нікому не треба. Драгоманівка не винесла випробувань часом. Але тоді хоч якась користь від скорочення аббетки була - економія на друкарській касі  А зараз? 

[Supervisor]

Кому треба? Нікому не треба. Драгоманівка не винесла випробувань часом. Але тоді хоч якась користь від скорочення аббетки була - економія на друкарській касі  А зараз? 

От якраз шчодо друку: мій варіант дозволяйе прибрати 4 зайвих клавіши і, нарешті, отримати нормальну украінську розкладку клавішниці без набору через альти.
Ну а позбавлення апострофу, цього головного "костиля", нмд, шче й з естетичноі точки зору йе дуже позитивним поступом.

[Elischua]

Буде щось схоже на систему «Русалки Днѣстровои»?
До речі, І, утворене з давнього Е в закритому складі, на слух не відрізняється від Ѣ — те ж повне пом'якшення попередніх приголосних (порівняйне нїс (несу) і ніс (носа)). Та й [јі], утворене від Ѣ й від И, вимовляєтся в обох випадках ідентично (у «Русалцѣ Днѣстровій» вони інколи плутались).

Приклад з нїс : несу не є прикладом на звужений *е в закритому складi, бо тут було два кроки вiд *е до суч. i (у нїс).:
        1) *е>[jɶ] >*[jʏ];
                             2) >[iː] у суч. укр. мовi.

  Iсторичний приклад (сер-укр. доби): нюсл(ъ) < */ɲʏsl/ < */ɲɶsl/ < */n^jeslŭ/.
Приклад з говорiв: плюх /pʎʏχ/ < */pʎʏf/ < */pʎɶw/ < */pʎɶl/ < */pʎɶtl/< */pl^jɛtlŭ/.
Цей рефлекс *е виник в результаті передування *е складу з наступним слабким твердим єром.

  Коли ж *е передував складу з наступним м'яким слабким єром, то *е мав iнший рефлекс: *e > /eː/, у Шевельова позначуваний /ė/, що в суч. укр. мовi реалiзовано як "i". Цей рефлекс вiднаходимо в словах, як: осiнь, пiч.

[Python]

Однак, в обох випадках (ніс/несу і осінь/осені) відбувається пом'якшення приголосної перед І й чергування з Е в відкритому складі. Ё та Е після ікавізації стають одним і тим же.