Думки про вдосконалення українського алфавіту

[Python]

Тобто, Ѣ використовуємо як пом'якшуюче і та як ї на початку слова?

Саме так

[Sirko]

Ѣ естетичний і виразний.

«В йорах, ятях, – ви сказали, –
Тут вся ваша вартість людська,
Вся будучність, сила, слава,
Вся надія ботокудська!»
І ви сміло піднялися,
Щоб за них до бою стать,
І щосили закричали:
«Згинем за йори та ять!»
Ви три дні й чотири ночі
Ненастанно так кричали,
Тим часом підпори ваші
Три брошури написали.
В них показано доочне,
Що вся мудрість, всі науки
Всюди і у всіх народів
Почалися від азбуки,
Що затим народ усякий
Над всі скарби сього світу
Найвище цінить азбуку,
Бо азбука – то освіта.
Та не тим так ботокудам
Їх азбука дуже мила,
Але тим ще, що походить
Прямо від отця Кирила.
Правда, що святий Кирило
Ботокудом не родився,
В Ботокудії не був
І для неї не трудився.
Та його азбуки ми
Не повинні відчужитись,
Раз тому, що він святий,
Міг би в небі прогнівитись,
А по-друге, що вона
Тисяч літ уже триває
І прекрасно від римлян
Та жидів нас віддаляє.
А по-третє, що тоді,
Як її зробив Кирило,
Нею всі слова слов'янські
Мож було писать, аж мило.
«Ба, що більш, азбука – верх
Всеї мудрості й науки:
Вся наука й мудрість наша
Не йде далі від азбуки.
Хай вам ваші академії
І гімназії, і школи
Промислові – лиш азбуки
Нам не рушайте ніколи.
Так, не рушайте азбуки
Нам, кирилиці святої!
Ми за ню й на смерть готові,
Ми, азбучнії герої!
А латинських альфабетів
Ми не хочемо і знати
Злі вони для нас, бо ми
Їх не вміємо читати».

[Python]

Всіх слов'ян у ХІХ-ХХ ст. вразив вірус ятеборства, що було логічним продовженням реформаторства Петра І. Результат — насьогодні нема жодного слов'янського народу, що пише кирилицею й може читати свої старі письмена (не такі вже й давні — це часи Шекспіра) інакше, як у перекладі. Хоча дистанція не таке вже й велика... А ять сам по собі — ну літера як літера. Нічим не гірша за пару і/ї, що зайняла її місце.

[Pawlo]

Мені здається питання не у яті а у тому що саме з того часу і утворились нові літературні мови. Наприклад мені вперше читати текст з ятями біло незвично але вцілому нормально.

[Python]

Так реформування (починаючи з появи гражданського шрифта) досить-таки радикально змінило й графіку вцілому. Російський чи український текст ХІХ ст. читати нескладно, а ось щось давніше — для більшості вже проблематично: нас збиває форма літер, а також деякі елементи письма (надрядкові літери, титла, діакритика...), що до наших днів зникли. Причому, текст у сучасній орфографії, надрукований уставом, ми читаємо й розуміємо без проблем.

[Supervisor]

http://www.omniglot.com/writing/cyrillic.htm
герв - дж, дь?

[DarkMax2]

http://www.omniglot.com/writing/cyrillic.htm
герв - дж, дь?

ні, не підходить, бо ґєрьвь позначає дж, що походить від ґ:
анћелъ, ићемонъ, ћеенна, ћеорћии, ћолъћота.
У нас таке дж лише у запозиченнях: Джордж, наприклад. До речі, краще б писали Жорж, бо ж походить від г.
Для українського дж краще використовувати Џџ.

[Supervisor]

Що скажете, щодо офіційного визнання [ю], як в словах бюро, дежавю, наподобі як [я] в цвях, свято, різдвяний?

[DarkMax2]

Що скажете, щодо офіційного визнання [ю], як в словах бюро, дежавю, наподобі як [я] в цвях, свято, різдвяний?

Одобрямус. А що?

[Supervisor]

Що скажете, щодо офіційного визнання [ю], як в словах бюро, дежавю, наподобі як [я] в цвях, свято, різдвяний?

Одобрямус. А що?

Щоб був ще один аргумент залишити літеру ю.
Нагадаю, я за скасування літер: ї, є, щ та апострофа

[DarkMax2]

Нагадаю, я за скасування літер: ї, є, щ та апострофа

Деструктивні у Вас погляди. Краще вже ввести ё і мати повний набір йотованих.

[Drundia]

Тому що на цi слова є свої українськi слова! Не тямите?  А цi слова - цвях, дах - нiмецькi, так само як силенна сила iнших слiв нiмецько-польскi або ще якiсь. На бiльшiсть з них є українськi вiдповiдники - живописнi, виразнi, влучнi й українськi. Ви можете їх вживати, якщо Вам так подобається суржик, але не кажiть, що цi слова цiлком годяться бути в ЛУМ.

Цвях і дах — пречудові слова.

А збiднiння на слова українсько-слов'янські це не збідніння як на тебе? Я насправді не проти запозичень, але лише тоді, коли слого слова таки нема, але справді нема.

Своє / не своє — поганий критерій.

[Drundia]

Ѣ та û фонетичних відмінностей не мають — те ж «м'яке і». В принципі, від ідентичного їх позначення ми нічого не втрачаємо, крім етимологічних деталей. Що ж стосується ы̂ (до речі, цього позначення в орфографіях ХІХ ст. не існувало), ним я пропоную позначати «тверде і», що не зводиться до ô, в закінченнях прикметників твердої групи: тверды̂, гостры̂ (але твердôй, гострôй).

Ні, треба ввести нейотований і непом'якшуючий ять.

[Drundia]

Класичний приклад — кит і кіт (рос. кит и кот).

А там не мягкость К разницу создаёт?

На практиці в обох словах К може бути м'яким.

[Python]

Ні, треба ввести нейотований і непом'якшуючий ять.

Наскільки я можу зрозуміти, історичний прототип виглядав як ыѣ, в якому ы уподібнилось до сусіднього ѣ, що згодом редукувався.

[Drundia]

Дурня. Наші люди пишуть: "гуд морнінг", - а я чую: "ґуд монин". Англомовні самі часто пишуть n' замість ng.

Ну так пишуть бо вимовляють часто так.

ґуґл-ерҙ

Наскільки я можу зрозуміти, історичний прототип виглядав як ыѣ, в якому ы уподібнилось до сусіднього ѣ, що згодом редукувався.

А може [ыј] випало, а [ѣ] лишилося?

[DarkMax2]

ґуґл-ерҙ

гугл-еорф 

[Python]

А може [ыј] випало, а [ѣ] лишилося?

Не думаю — надто складно це. Крім того, паралельно також обмежено вживається закінчення -ії, де і походить з ы.

[Python]

ґуґл-ерҙ

Тут як не напиши — лицедолоня буде

[DarkMax2]

ґуґл-ерҙ

Тут як не напиши — лицедолоня буде

Мій варіант не го?

[Python]

Ніби більш схоже, але голосні диграфами для нас незвичні.

[Python]

Ще варіант: ґуґл-ьорс.

[DarkMax2]

Ще варіант: ґуґл-ьорс.

це вже за рамками української мови.

[Python]

Ну а як його передати, якщо там український відповідник має лише r, та й те випадає?

[DarkMax2]

Ну а як його передати, якщо там український відповідник має лише r, та й те випадає?

чи ерс, чи як я