Думки про вдосконалення українського альфабету
Мені видається за слушне вживати такої азбуки (на накресленні самих літер та їхньому порядковому місці не наполягаю, ідеться про засаду):
Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Ёё Жж Зз Ыы Ии Іі Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Zz Цц Җҗ Чч Шш Юю Яя ъ ь
[Бачу, що одна літера не дістає тут точного зображення. Я позначив її як ж з хвісточком (таким, як у ц). У Windows вона має коди 0496, 0497.]
- Ёё - має те саме значення, що й у російській (ёрж, лён);
- Ыы - має те саме значення, що й нинішня "и";
- Ии - на вживання
1) замість "й", за винятком буквосполуки йо (заишов, прыименнык);
2) замість "і" - на позначення твердости попереднього приголосного (сик, нис, вик, ричка);
3) на початку слова (именнык, инстанція);
- Іі - 1) замість "ї" (у всіх випадках) (іі, іжак, соловъі );
2) замість "і" - на позначення м'якости попереднього приголосного або першого приголосного в сполуці м'який приголосний + твердий приголосний (сів, лікар, світ, сніг);
- Zz - на позначення африкати "дз" (zыґа, zыzі);
- Җҗ - на позначення африкати "дж" (җмиль, хоҗу);
- ъ - замість апострофа (пъяный, зивъю).
Таким чином,
- логічно завершуємо ряд літер, що позначають сполуку й + голосний на початку слова чи після апострофа (ъ) або м'якість попереднього приголосного + голосний:
є, ё, і, ю, я;
- літери ц та ч дістають дзвінкі відповідники;
- скасовуємо зайву букву щ, що завжди позначає сполуку з двох звуків.
Додаткові переваги, що полегшують набуття правильної вимови в осіб з рідною російською мовою:
- розрізняння твердих і м'яких приголосних перед [і];
- безпомилкова вимова звуків (звукосполук), що їх позначають нинішні літери (літеросполуки) щ, дз, дж.
