Віршомазанка - хатинка віршомазів.

[DarkMax2]

Чому у місцевому відмінку «низ» тільки з закінченням «у»?

Бо абстракція, а не предмет.

[Волод]

Я мав на увазі саме «предмет».

НИЗ, у, чол.
…………………………….
2. Низька місцевість; низина. Сонце ще більше пригріє, В лузі закаркає грак; Повідь низи і долини покриє (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 87); Широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах (Панас Мирний, IV, 1955, 219); Білі тумани в передчутті сонця занепокоїлися по низах (Олесь Гончар, III, 1959, 434).

http://sum.in.ua/s/nyz

[DarkMax2]

Не має чітких меж, тому.

[Sirko]

Звісно, головна проблема приспів.

Ломаю голову:

Йдемо до одної мети
Закуті в одні ланцюги
Йдемо до одної мети
Закуті в одні...

або

Закуті спільним кайданням,
Зв'язані спільним завданням,
Закуті спільним кайданням,
Зв'язані спільно...

В оригіналі
!--!-!!-
!--!-!!-
а Ви пропонуєте
-!--!--!
-!--!--!
і
-!-!--!-
!--!--!-
Дотимуйтесь розміру! Невже це не зрозуміло? Казна-що!

[Волод]

  Вирішив перекласти російською з врахуванням свого припущення. Доля

Роняю дни, роняю ночи
Роняю лето, шелестит
Листва, желтея, гаснут очи,
Застыли мысли, сердце спит.
 
И весь уснул я и не знаю
Живу иль может доживаю,
Иль так по свету я влачусь,
Совсем не плачу ж, не смеюсь
 
Страсти, где Вы?
Страсти, где Вы?
Нету никаких!
Если добрых жалко,
Боже!
Злых пожалуй! Злых!

Умерев, не дай скитаться,
Сердцем не стуча
Иль колодою валяться,
Чувствами, гния.
 
Жизни! Дай мне сердцем жить
И людей любить!
Ну а нет, так проклинать,
Землю всю палить.
 
Страшно в кандалы попасть,
Умирать в неволе,
А ещё страшнее спать,
Спать и спать на воле.
 
И заснуть, заснуть навек,
Не оставив след.
Жил вот этот человек?
Может. Может нет.


Страсти, где Вы?
Страсти, где Вы?
Нету никаких!
Если добрых жалко,
Боже!
Злых пожалуй! Злых!

  Цікаво!
Чи настільки невизначені «злые страсти», щоб виправдати родовий відмінок?

Clarice Lispector

Sou composta por urgências
minhas alegrias são intensas
minhas tristezas, absolutas.
Me entupo de ausências,
me esvazio de excessos.
Eu não caibo no estreito,
eu só vivo nos extremos.
Eu caminho, desequilibrada,
em cima de uma linha tênue
entre a lucidez e a loucura.
De ter amigos eu gosto
porque preciso de ajuda pra sentir,
embora quem se relacione comigo
saiba que é por conta-própria e auto-risco.
O que tenho de mais obscuro,
é o que me ilumina.
E a minha lucidez é que é perigosa...
Se eu pudesse me resumir,
diria que sou irremediável!


Носившись безгальмно,
Радівши безтямно,
Журившись безмежно,
Встрявавши безглуздо,
Ущент знемагавшись,
В струю не вписавшись,
Украй оббиравшись,
Край прірви шаленства
Ходила, хитавшись.

І щиро друживши з такими як я,
Зумівши відчути, що вже не сама,
Дійшла я до думки, що мене гризе:
Лише божевілля пояснює все.

І висновок твердо собі я даю:
Хворобу я вже не здолаю свою.

Трохи перевернув:

Безгальмно носившись,
Безтямно радівши,
Безмежно журившись,
Безглуздо встрявавши,
Ущент знемагавшись,
В струю не вписавшись,
Украй оббиравшись,
Край прірви шаленства
Ходила, хитавшись.

І щиро друживши з такими як я,
Зумівши відчути, що вже не сама,
Дійшла я до думки, що мене гризе:
Лише божевілля пояснює все.

І висновок твердо собі я даю:
Хворобу я вже не здолаю свою.

Чи достатньо прозоре слово «безгальмно», чи треба його замінити на «невпинно»?

Затяг мене потяг до омонемії

Не грюкай обіддям, зажди потяженьку,
Сердючками рви стоп-крани всі.
Я хочу побачити неньку стареньку,
Заглянути в очі ласкаві її.
 
Чекаєте неню приїзду дитини?
Синочок вже  не той, що був колись.
На потяг підсів до легкої наживи,
І грає постійно, і грає він скрізь.
 
Не стукай обіддям, зажди потяженьку,
Дай з долею лишитись віч-на-віч.
А може мені зупинитись  хутенько?
Рви янголе стоп-крана — це ж навіч!

 "омонемія" чи "омонімія"?

[Python]

Омонімія, звичайно ж.

[Волод]

А чому мені важко «омонімію» вимовляти, а побіжно взагалі тільки «омонимія» чи «омонемія»?

Понаставляв ком, можливо зайвих?

Не грюкай обіддям, зажди, потяженьку,
Сердючками рви стоп-крани всі.
Я хочу побачити неньку стареньку,
Заглянути в очі ласкаві її.

Чекаєте, неню, приїзду дитини?
Синочок вже  не той, що був колись.
На потяг підсів до легкої наживи,
І грає постійно, і грає він скрізь.

Не стукай обіддям, зажди, потяженьку,
Дай з долею лишитись віч-на-віч.
А може мені зупинитись  хутенько?
Рви янголе стоп-крана — це ж навіч!

Спотворив відомий текст:

І кіт, і собака, й корова, і кінь — Який кінь?
Належать господі де сіють ячмінь — Ой! ячмінь.
Співає там півень зрання — Ой! зрання, разів з два,
З плішиною будить на тім’ї попа — Ой! попа,
Який повінчав босяка — Хто не зна? Хто не зна?
Що цмокнув разок віковуху в уста — Ой! в уста,
Що доїть корову Зігнутий Ріг — Знана вона,
Як Куцого копне, той скавчить хоча і бандит,
Від лаю нервує Подряпаний Ніс — славний кіт,
Що знищує вдень і вночі миші рід — клятий рід,
Грабує який повний солоду під, знаний під,
У хаті, що звів її Дід - Сивий Дід — знатний Дід.

[Écolier]

Оригінально мав негативне забарвлення.

«Мазанка» чи «віршомаз»?

А у мене у підписі мій переклад двох рядків пісні з гри "Відьмак 3: Дикий гін".

Дякую: якраз хотів спитати, звідки це. Вірші гарні, мені подобаються.

Цікаво, чи є переклади  The Gypsy Trail українською?

А як ви перекладаєте саме Trail?

Може треба замінити «циганку» на «злодюжку»?

Не можна, бо в оригіналі дівча не лише Gipsy, але й Romany.

Чи може цей вірш взагалі не про циган?!

Імхо, цей вірш про людей, які заздрять ромам і вважають, що вони (роми) живуть так, як слід жити.

[Волод]

Цікаво, чи є переклади  The Gypsy Trail українською?

А як ви перекладаєте саме Trail?

Я вже не пам’ятаю, що я тоді думав.
Мабуть це маршрут, який цигани помітили своїми таємними знаками.

[Écolier]

Мабуть так... Як ви гадаєте: The pied snake to the rifted rock — це справді відсилка до Біблії? «Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю: дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!»

«gorgio» це гаджо?

Так.

gorgio the gipsy name for a non-gipsy.

http://www.kiplingsociety.co.uk/rg_gipsytrail1.htm

Гаджо́, или гаджё (мн. ч. «гадже́») — в цыганской философии обозначение человека, не имеющего романипэ. Таким может быть даже этнический цыган, воспитанный вне рамок цыганской культуры, не имеющий цыганских качеств и не стремящийся принадлежать к цыганскому сообществу.

(wiki/ru) Гаджо

[Волод]

Спробував перекласти (забув кого):

Біля затОки дуб зелений,
Златим увитий ланцюгом.
Цілодобово котик вчений
Крокує ланками кругОм.

Чи зрозуміло буде читачам, що робить котик?

[DarkMax2]

В оригіналі
!--!-!!-
!--!-!!-
а Ви пропонуєте
-!--!--!
-!--!--!
і
-!-!--!-
!--!--!-
Дотимуйтесь розміру! Невже це не зрозуміло? Казна-що!

Скуті всі ми одним ланцом.
Ок, а що робити з метою?

[Волод]

Спробував перекласти (забув кого):

Біля затОки дуб зелений,
Златим увитий ланцюгом.
Цілодобово котик вчений
Крокує ланками кругОм.

Чи зрозуміло буде читачам, що робить котик?

Мабуть нічого читачі не зрозуміють.



ЗатОки* берег, дуб зелений
Златим увито ланцюгом.
Цілодобово котик вчений
Крокує ланками кругОм.**

Йдучи праворуч, спів нявчить,
Ліворуч, казочку мурчить.

Там дивина: чугайстер бродить,
А мавка у гілках тремтить,
На ще незвіданих стежинках
Сліди небачених тварин,
Хатинку там на півня ніжках,
Збудовано з незрячих стін.

І ліс, і степ видовищ повні:
Прибій морський накриє зовні
Уранці ще пусті піски,
І низкою на берег вийдуть
Вкраїни славні козаки
І з ними "котики" морські,
Ось королевич мимоходом
Полонить грізного царя,
Сердюк перед усім народом
Орлом між хмарами ширя,
Вхопивши вдало мольфаря,
В неволі чорноброва тужить
Та з криці вовк їй вірно служить,
Ще ступа йде сама собою
Із київицею страшною,
Над златом сухоребрих чахне,
Вкраїна там, і степом пахне.

Колись я там напої пив,
ЗатОки берег, дуб зелений
І я під ним, і котик вчений
Тихенько казки муркотів.

Тихенько казку муркотів.

Казки тихенько муркотів.
Згадав тепер лише одну
Можливо трішечки чудну.



Були забули вже ті дні,
Згадаймо ж думи давнини!

Володар Димеру чадного
Вкраїни давньої каган
Над кручами Дніпра старого
Рішуче ввів святковий стан.
В ті дні, було не так як зараз
(Хоча і зараз може так ... .
Судити я не буду зараз
В народу справі я глупак.),
В ті дні усі  державні справи
Вирішували за столом
Під мед, вино та всякі страви
Із дичиною й часником.
А на чолі столів святкових
Весь золотий стояв диван,
І в товаристві дів казкових
Зазвичай там лежав каган.
Сини з ним поряд засідали,
Старшина жалася туди,
Сли ті подалі вже сідали,
Ну й сердюків як сарани.