Author Topic: Дівча любе, чорнобриве (Read 1532 times)

Волод · **on:** July 15, 2020, 09:47

«Дівча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився —
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?
Чому босе ходить?..
Боже сильний! Твоя сила
Та тобі ж і шкодить.»

Чи то зима була, чи батько Тарас був футфетишистом, чи слово «любе» або слово «босе» мали не ті значення, що у словнику?

Vlad26t · **Reply #1 on:** July 15, 2020, 11:24

Слово «любе» та слово «босе» мають ті само значення, по котрим я знаюсь.

Python · **Reply #2 on:** July 15, 2020, 11:29

А що, власне, нетак? Хіба що «лю́бий»/«лю́ба» дещо звузило значення — замініть на «любе» на «миле», і все стане на свої місця.
Зима, осінь, весна, чи просто відсутність взуття як ознака бідності — важко сказати, на загальний зміст це мало впливає.

Волод · **Reply #3 on:** July 15, 2020, 12:12

Щоб «А я глянув, подивився —
Та аж похилився...» треба:
- або кохане дівча;
- або …..

Python · **Reply #4 on:** July 15, 2020, 18:10

Чому це не може бути просто глибоке співчуття через розуміння всієї трагічності життя милої дівчини?

Волод · **Reply #5 on:** July 16, 2020, 07:39

А в чому трагедія?
Босоніж, коли саме це означало слово «босе», тоді ходили практично всі селянки незалежно від заможності.
Можливо «дівча» - не селянка?
Бігати за пивом до льоху, це ж не за водою до річки ходити

**Reply #6 on:** July 16, 2020, 09:08

Спробував пошукати відповідь в інтернеті:

Quote

Пропонуємо фрагмент уроку «Теодицея в Шев-
ченковій творчості».
Проблема: Богозвинувачення й боговиправдання в
Шевченковій творчості.
Постановка проблеми.
Вступне слово. Вершинний у духовному плані рік
1860 Т. Шевченко розпочав мініатюрою «Дівча любе,
чорнобриве…». У ній, певно, найщільніше сконцентру-
валися ключові висновки поетових богошукань. Водночас цей восьмирядковий вірш — один із найбільш
неясних, закритих, герметичних текстів «Кобзаря» [5,
с. 85C130].
Коментоване читання поезії.
Дівча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився —
Та аж похилився…
Кому воно пиво носить?
Чому босе ходить?..
Боже сильний! Твоя сила
Та тобі ж і шкодить.
Випадкове вихоплення з життєвого потоку, здава-
лося б, цілком ординарної, «дрібної сцени» («Дівча лю-
бе, чорнобриве / Несло з льоху пиво») раптом викли-
кає в поетовій душі цілу бурю тужливоCгнівних емоцій
і філософськоCтеологічних осяянь: («А я глянув, поди-
вився — / Та аж похилився»). Але як розуміти останні,
ключові два рядки вірша? («Боже сильний! Твоя сила
/ Та тобі ж і шкодить»).
Пошук шляхів розв’язання.
1) Пояснення терміну «теодицея», спонукання до
аналізу фактів і явищ дійсності на основі суперечностей.
Бог є (відповідно до Книги Книг — Біблії):
1) усесильний;
2) уселюблячий.
Якщо Бог усесильний, то чому він допускає зло?
Значить, він не є вселюблячим.
Якщо Бог уселюблячий і допускає зло, значить, він
не є всесильним.
2) Пошук шляхів розв’язання в метатексті ШевC
ченкової творчості:
Завдання 1. На основі наведених рядків із поезії
Т. Шевченка сформулюйте гіпотези про ставлення по-
ета до Бога.
БЛОК I
А Бог хоч бачить, та мовчить,
Гріхам великим потурає. («Княжна»)
А може, й те ще… Ні, не знаю,
А так, здається… сам єси…
(Бо без Твоєї, Боже, волі
Ми б не нудились в раї голі).
А може, й Сам на небесі
Смієшся, батечку, над нами…
(«Якби ви знали, паничі…»)
Коли одпочити
Ляжеш, Боже утомлений?
І нам даси жити! («Кавказ»)
… бо немає
Господа на небі! («Сон»)
БЛОК II
Покарав
Його Господь за гріх великий. («Титарівна»)
…за гріхи
Карались Господом ляхи.
(«Москалева криниця», 1 ред.)
За грішнії, мабуть, діла
Караюсь я в оцій пустині…
(«І знов мені не привезла…»)
…отойді я
І лани, і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися… («Заповіт»)
Гіпотеза 1 (на основі БЛОКУ I): Шевченко бунтує
проти Бога, засуджує його, навіть заперечує існування.
Гіпотеза 2 (на основі БЛОКУ II): Шевченко є глиC
боко віруючим, глибоке коріння зла вбачає в самій лю-
дині, прагне її оновлення на засадах любові та братер-
ства.
3) спонукання до попереднього узагальнення нових
фактів, порівняння їх із відомим та самостійного уза-
гальнення їх.
Завдання 2. На основі попереднього аналізу Шев-
ченкової теодицеї, притчі про скептика й вірника та
вислову М. Бердяєва зробіть висновок про поетове бо-
гозвинувачення та боговиправдання.
Відома давня притча про те, як скептик, випробо-
вуючи вірника, єхидно запитав його:
— Чи Бог може все?
— Так, — була відповідь.
— Тоді чи може він створити камінь, якого сам не
зможе підняти?
— А такий камінь Господь уже створив, — відповів
вірник. — Це — людина.
Розв’язання проблеми.
Господь створив людину вільною й за жодної умоC
ви не забирає в неї свободи. Бо тоді б людина втратила
навіть потенційну змогу бути поруч із Богом співтворC
цем світу, а перетворилася б лише на пасивне «твориC
во», що сліпо підкоряється інстинктам. Тому, поважаC
ючи свободу людини, Господь не перешкоджає їй чиC
нити зло, противитися Його волі, «образ Божий багном
сквернити» («І мертвим, і живим, і ненарожденC
ним…»).
33
Методика літератури
34
Методика літератури
Отже, виходимо на наскрізний та життєдайний
чинник віковічних традицій духовності — феномен
любові. І відповіддю на запитання «А ким я повинен
бути?» через осмислення граничної Шевченкової лю-
бові до людини стає не просто знання про високогу-
маністичний ідеал морального розуму, а творчо пере-
жита потреба розуму, «настояного на совісті», що є
найважливішим стратегічним ресурсом людства.

http://www.libr.dp.ua/text/Ukr mov2010_2_Donenko.pdf

Всяке трапляється.
Зрозуміло, що Шевченко католик, але не настільки ж.

**Reply #7 on:** July 16, 2020, 11:28

Є і таке бачення:

Zavada · **Reply #8 on:** July 16, 2020, 13:30

Шевченко з його босоногим дитинством особливо чутливий до відсутності взуття чи взуття поганого.

(Google) "Шевченко

Quote from: Олесь Бузина

Не хватало только соответствующей компании, не раздражающей чрезмерным аристократизмом. Но за ней всегда можно было сходить в какое-нибудь из самых дешевых питейных заведений, где пиво разносила босая девка, подливая его прямо в бурлящий котел поэтического вдохновения:

Дiвча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?

Да тебе же! Пить надо меньше и не будешь изумляться. А если не доволен, что она босая, так дай ей на лапти и не приставай к Богу с бессмысленными вопросами.

Quote from: Василь Пахаренко, професор Черкаського національного університету

Уважні дослідники запропонували аж вісім різних пояснень цих рядків.
Spoiler ⇓⇓⇓
І то не диво, бо в останні роки Т. Шевченко писав особливо глибокі й складні для сприймання твори. Так от що значить:

Боже сильний! Твоя сила
Та Тобі ж і шкодить.

„Шкодить " - усічена форма від „шкодити" , тобто поет, мовляв, закликає Бога перешкоджати, не допускати відбуватися злу; сила Бога завдає шкоди Йому самому, компрометує, бо Він часто скеровує цю силу (кару) на безвинних (таких, як оце „дівча любе 44 ); краса
цього дівчати є одним з вособлень Божої сили, досконалости, але вона провокує лихі вчинки людей, відтак знову ж засвідчує
недосконалість світу і компрометує Творця; Бог часто дає Свою силу - обдаровує владою, багатством, благами недостойних (у даному разі тих, кому дівча пиво носить), а найдостойніших (таких, як оце дівча) обминає, кидає напризволяще, себто знову ж таки дискредитує Себе в очах скривджених і так далі.

Отже, згадані й інші прочитання тією чи тією мірою зводяться до богоборчого висновку чи наголошують на нерозумінні, неприйнятті Шевченком якихось граней Божого промислу. На мій же погляд, найвірогідніше, вірш має інший, теодицейний зміст, засвідчує найвищий ступінь розуміння поетом - творцем земним - Бога - Творця небесного, співчуття Йому.

Відома давня притча про те, як скептик, випробовуючи побожного співбесідника, єхидно запитав його: Чи Бог може все? Так, - була
відповідь. Тоді чи може він створити камінь, якого сам не зможе підняти? А такий камінь Господь уже створив, - відповів вірник. - Це - людина.

Напевне, про такий „камінь" ідеться і в цьому вірші. Господь створив людину вільною і за жодної умови не відбирає від неї свободи. Бо тоді б людина втратила навіть потенційну змогу бути поруч з Богом співтворцем світу, а перетворилася б лише на пасивне твориво, що сліпо підкоряється інстинктам. Це б означало вселенську катастрофу, крах найґрандіознішого проекту під назвою „Людина". Крах насамперед для нас, але також і для Творця. Адже саме і тільки „у творчому акті духу" остаточно розкривається, самореалізується Бог. „Бог з людиною і світом є більше, аніж Бог без людини і світу. Людина і світ є збагачення божественного життя", - казав свого часу великий мислитель Микола Бердяєв.

Тому, поважаючи свободу людини, Господь не перешкоджає їй чинити зло, противитися Його волі, „образ Божий багном сквернити" („Посланіє 44 ). Хоча, як і всякий люблячий батько, тяжко страждає, терплячи цю ганьбу й непотрібні муки нерозумних дітей своїх. Цю істину відкриває нам і Т. Шевченко - саме і лише людина може докорінно змінити Всесвіт, повернути йому гармонію й світло Господньої істини.

Волод · **Reply #9 on:** July 16, 2020, 13:56

Quote from: Zavada on July 16, 2020, 13:30

Quote from: Олесь Бузина
Не хватало только соответствующей компании, не раздражающей чрезмерным аристократизмом. Но за ней всегда можно было сходить в какое-нибудь из самых дешевых питейных заведений, где пиво разносила босая девка, подливая его прямо в бурлящий котел поэтического вдохновения:

Дiвча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?

Да тебе же! Пить надо меньше и не будешь изумляться. А если не доволен, что она босая, так дай ей на лапти и не приставай к Богу с бессмысленными вопросами.

А де можна почитати про

полове дівча?
Бо я останнім часом читаю переважно тендери, і мене вже почали торкати гумові киянки.

Zavada · **Reply #10 on:** July 16, 2020, 15:23

Quote from: Волод on July 16, 2020, 13:56

А де можна почитати про полове дівча?

Мабуть, у трактирах прислуговували лише чоловіки.

Появление в ресторанах женщины с подносом было своеобразной революцией в сфере услуг.

(Google) "Появление

А у трактирах (дешевеньких ресторанах) жінки, мабуть, і після цієї "революції" не прислуговували.

R · **Reply #11 on:** July 16, 2020, 15:42

Більше подібне на те, що її за пивом послали.
І дивно що боса таки за пивом пішла і принесла.
Бо традиційно жінки за алкоголь дуже воювали з чоловіками, особливо бідні.
А тут сама несе. І не якась там задрипана пиячка, а цілком нормальна.

Волод · **Reply #12 on:** July 16, 2020, 15:46

Quote from: R on July 16, 2020, 15:42

.............
І дивно що боса
................

Що дивного у тому, що босоніж пішла?

R · **Reply #13 on:** July 16, 2020, 16:07

Quote from: Волод on July 16, 2020, 15:46

Що дивного у тому, що босоніж пішла?

Понесла гроші пропивати, а грошей зайвих явно видно що нема.

Волод · **Reply #14 on:** July 16, 2020, 16:18

Quote from: R on July 16, 2020, 16:07

Quote from: Волод on July 16, 2020, 15:46
Що дивного у тому, що босоніж пішла?
Понесла гроші пропивати, а грошей зайвих явно видно що нема.

І це так подіяло на Тараса, який в цей час вже теж зловживав, що він похилився?

R · **Reply #15 on:** July 16, 2020, 16:30

Він босий не ходив.
Не багато таких дівчат для яких пиво дорожче за зовнішній вигляд.

Python · **Reply #16 on:** July 16, 2020, 22:18

А де дія вірша відбувалася — на Україні чи в Пітері? Якщо для нашого відносно теплого клімату ходити босоніж було нормою, то на великоруських і фінських землях такої культури босоногості, здається, не було — надто вже холодно.

Волод · **Reply #17 on:** July 17, 2020, 08:10

Коли прийняти, що слово «чорноброва» вказує на етнічну приналежність, то Санкт-Петербург стає малоймовірним.

**Reply #18 on:** July 17, 2020, 08:44

Перепрошую: «чорнобриве».

Python · **Reply #19 on:** July 17, 2020, 09:47

Якщо врахувати, що місто козаки будували (і деякі, можливо, там і осіли), та й, зрештою, сам Шевченко там якось опинився й подекуди земляків своїх зустрічав, абсолютна расова чистота російської столиці — далеко не факт. Столиці взагалі тяжіють до мішаного населення з різних регіонів країни. З транспортом тоді було складніше, звичайно.

Волод · **Reply #20 on:** July 17, 2020, 10:00

Справа не у расовій чистоті, а в національному одязі.
Карі очі і чорні брові - це колір запасок і т.п. Аналогічно «синеглазки», «синебровки» - це в’ятичі, жінки яких носили поньови синього кольору.

Чи знав про це Тарас, чи знаю тільки я?

Python · **Reply #21 on:** July 17, 2020, 10:19

Традиційний одяг, звичайно, могли підбирати під колір очей, типовий для того чи іншого регіону (модниці й зараз так роблять, підбираючи під свій колір). Проте, навряд чи це аж настільки плуталось, щоб бачити якусь запаску (називаючи її очима й бровами), присвячувати їй пісні та вірші, й не бачити власне очей. У темних окулярах тоді ще не ходили, запаски й спідниці формату міні тоді ще не винайшли, щоб аж так на них задивлятися. Хіба що на ноги, особливо якщо вони босі (ну а що робити, як нічого іншого не показують — для тих часів це було приблизно таке ж видовище, як зараз груди) — ні, звісно, могло бути як у тому анекдоті «дівчино, у вас такі великі... очі», але для твору в більш-менш серйозній тональності це якось тупо.

Волод · **Reply #22 on:** July 17, 2020, 10:45

Quote from: Python on July 17, 2020, 10:19

.......... Хіба що на ноги, особливо якщо вони босі (ну а що робити, як нічого іншого не показують — для тих часів це було приблизно таке ж видовище, як зараз груди) — ні, звісно, могло бути як у тому анекдоті «дівчино, у вас такі великі... очі», але для твору в більш-менш серйозній тональності це якось тупо.

А я все думав: нащо парижанці робити такі світлини?

R · **Reply #23 on:** July 17, 2020, 11:44

Не всі знають що ровів для відведення дощової води не було.
Вода не стікала і скрізь суцільне болото.
Біля кожної хати баюра з водою. Деколи навіть з рибою. Баюра воду трохи стягувала і безпосередньо до хати болото не доходило.
Хату будували на горбочку.
Чоботи типу чіжми. Ніяких шнурівок, застібок. Високі суцільні халяви, онучі.
Ще живі люди які то все памятають.
А босими по такому болоті ходили тільки бідні.
Взуття без високих халяв було можливе тільки у великих містах, де організували стікання води і бруківка.

Волод · **Reply #24 on:** July 17, 2020, 12:04

Quote from: R on July 17, 2020, 11:44

Баюра воду трохи стягувала і безпосередньо до хати болото не доходило.
Хату будували на горбочку.
Чоботи типу чіжми. Ніяких шнурівок, застібок. Високі суцільні халяви, онучі.
.....

А потім на гору до хати не усі доходили.

Ось ще картини з чоботами.