Лингвофорум

Цитата: regn от июня  9, 2009, 21:16

До речі, як ставиться шановне товариство до м'якого /r'/ в українській мові? Я коли навчався у школі, більшість говорили "Ігор'я / Ігора, гар'ячий, говор'ю". У нас не було м'якого "рь".

Сам я так, можливо, і говорив, але зараз вимовляю з м'яким.

   В Галичині (Львів) я частіше чув "Ігор'я", "гвор'ю" ... На Поліссі (наприклад, північ Рівненщини) лише "Ігора", "говору"... Але ж нам відомо який саме діялект лежить в основі української літературної мови, тому м'яке "р'" поза дискусією. Я так само, якщо не послуговуюся діялектами, вимовляю м'яким...

У діалекті, який я чув з дитинства, пом'якшене р з'являлось інколи й на місці твердого (рямка, гряниця).

Цитата: Python от июня 10, 2009, 11:32
У діалекті, який я чув з дитинства, пом'якшене р з'являлось інколи й на місці твердого (рямка, гряниця).

Чи не на Лівобережжі бува?
(Черкащина, але Лівбережжя; Полтавщина або Слобожанщина ближче до Харкова)

Ні, Правобережжя, південь Черкащини.

Де я народився "р" частіше всього було тверде, але бувало і мяке, наприклад казали "радно" замість "рядно" але ніколи "р'ядно", "буряк" або "бурак" але не "бур'як". Зате казали "бур'яни" та "пір'я".

Думаю що "Ігор'я" ніде не говорять, говорять або "Ігора" або "Ігоря", так само "гарячий"/"гарачий" або "говорю"/"говору" але ніколи "гар'ячий" чи "говор'ю"

Взагалі то правильно говорити "Ігора", а "Ігоря" швидше за все русизм.

Цитата: ou77 от июня 23, 2009, 22:00
Взагалі то правильно говорити "Ігора", а "Ігоря" швидше за все русизм.

Якщо ім'я Ігор історично мало м'яке р, то до нього логічно було б застосувати той же спосіб відмінювання, що й до слів кобзар, упир, писар та ін., де в родовому відмінку закінчення -я.

Цитата: Python от июня 23, 2009, 22:10
Якщо ім'я Ігор історично мало м'яке р, то до нього логічно було б застосувати той же спосіб відмінювання, що й до слів кобзар, упир, писар та ін., де в родовому відмінку закінчення -я.

Хм... цікаве зауваження. А от "моторя" від "мотор" точно не можна сказати:)

Я помітив на заході люблять якати, проте взагалі –рь- це східне явище. Наприклад, Харько – засновник ХарЬкова. І Шевченко, до речі, назвав свою книгу саме «КобзарЬ».

Цитата: DarkMax2 от июля 29, 2011, 19:40
Я помітив на заході люблять якати, проте взагалі –рь- це східне явище. Наприклад, Харько – засновник ХарЬкова. І Шевченко, до речі, назвав свою книгу саме «КобзарЬ».

То ще питання, чи був цей м'який знак фонетичним — може, просто орфографічна звичка.

Цитата: ou77 от июня 23, 2009, 22:25

Цитата: Python от июня 23, 2009, 22:10
Якщо ім'я Ігор історично мало м'яке р, то до нього логічно було б застосувати той же спосіб відмінювання, що й до слів кобзар, упир, писар та ін., де в родовому відмінку закінчення -я.

Хм... цікаве зауваження. А от "моторя" від "мотор" точно не можна сказати:)

Але можна сказати Ігора, кобзара, упира, писара! Мʼяке р- єдине, що єднало українську й російську мови, та й то, в очевидь, стрімко занепадає! 

Дивлячичь у яких діалектах — десь є затвердіння, десь нема. Крім того, розбіжність між м'яким та твердим Р дала розбіжність е/о: «мотором», «бором», але «кухарем», «кобзарем». З цієї причини є сенс зберігати орфографічне «ря» навіть у разі його вимови як «ра», та й кінцеве «рь» даремно переробили на «р». Суто фонетичне письмо, де граматичні форми неможливо вивести з самого написання, не надто зручне для мовної експансії.

 Швидше все закінчиться кухаром і Ігором. Логічно і зручно! Оте "ем" лишається лишень через самі-знаєте-кого! 

Логічно, зручно, але немилозвучно. А Кобзаром — узагалі як чи то російське, чи то білоруське...

В нашому діалекті м'яке "р" майже повністю відсутнє. Колись принаймні не було. Зараз потроху з'являється. Колись навіть твердого "ц" не було, старі люди і досі його не вживають.

Твердого Ц не було? Чи м'якого?

Цитата: Python от августа 20, 2011, 00:57
Твердого Ц не було? Чи м'якого?

Саме твердого. Напр.: цібуля, цюкор, цє, цєй, цюкєркі, цюцінята і т.д.

Цікаво, де так говорять? З якої Ви області?

На перетині Хмельницької, Рівненської і Житомирської областей. Ареал поширення досить малий. Батько народився за 40 км. на захід і досі в шоці від деяких слів.

Якщо дивитися по карті, десь там проходить межа (чи перехідна зона) між волинським та середньополіським говором.

Так і є. Колись був здивований, коли побачив у білоруській слова "праз" і "каля". Я думав, що це суто наші діалектизми. У нас правда "пруз".
"піду пруз гуроди", "сяду каля ричкі".

Мене той бардак зі словами з кінцевим -р дратує. М'яка група, тверда група, мішана група, ще більш мішана група... Це просто нікуди не годиться.

Що ж зробиш — це жива мова, що виникла внаслідок об'єктивних процесів. Граматика заскладна — вчіть есперанто

З іншого боку, на мою думку, графіку було б варто оптимізувати не під фонетику, а під формотворення слів. Легше поставити м'який знак і пояснити, що сполучення «рь» читється твердо, ніж боронити мову від атак примітивістів, яким, бачте, важко відрізнити м'яку групу від твердої, і тому терміново треба ламати граматику.

Ви забули про мішану (школяр) та дуже мішану (комар). М'який знак вирішив би проблеми м'якої та твердої, але є ще дві...

Тим паче в нас панує суцільний прескриптивізм. Чекаємо, коли благословлять слово «торгівельний».

Вибачте, а благословлять чи не благословлять хто? Ми їх усенародним таємним голосуванням не обирали...

ЦитироватьВи забули про мішану (школяр) та дуже мішану (комар).

А багато слів у цій групі? Коли двоє-троє, можна й просто запам'ятати як винятки. Схоже, що мішана група на -р виникла як відгалуження м'якої.