Лингвофорум

Прямо в истериках бьются!

Также можно заменить, что ненавидят они исключительно те феминитивы, которых нет в русском!
И готовы даже обратиться к псевдопримерам из польского, который ненавидят ещё больше чем украинский.
Украинский для них -- это если не "диалект русского" до "диалект польского".

В украинском есть феминитивы подобно немецкому или арабскому.
Например украинский суффикс "-иня" это тот же немецкий суффикс "-in": "княгина" -- "Königin"

Мы не занимаемся колангерством и попытками создать "смесь русского и польського".
Украинский язык не касается русскоязычных.

Цитата: Olgerdt Dagrael от февраля  1, 2024, 13:23Украинский язык не касается русскоязычных.

Саме так — грайтеся з німецькими суфіксами самі, а в нашу мову не лізьте.  «Барыням», «сударыням» та іншим «гусыням» не місце в українській мові. Тим більше, це навіть не вестернізація, а її груба зовнішня імітація. Як ми знаємо з історії, німецький суфікс не зробив росіян якимись більш прогресивними — їхні графині так і залишились салтичихами, хіба що вбрання змінилось. Тому не варто наслідувати росіян у цьому питанні, і наслідувати їх перебільшено теж не варто. Є жива розмовна українська мова, де фемінітиви спокійно пережили і радянський період, і пострадянський — берімо живі фемінітиви з неї.

Показово, до речі, що українці навіть у слові «німкеня» використали не німецький суфікс, а, ймовірно, литовський — подібний до того, яким у литовській мові утворюються прізвища заміжніх жінок (напр., Софія Кімантайте-Чюрльонене — у подвійному прізвищі литовської письменниці перша частина (на -айте) є дівочим прізвищем, друга (на -ене) — прізвищем за чоловіком).

Цитата: Python от февраля  2, 2024, 12:46

Цитата: Olgerdt Dagrael от февраля  1, 2024, 13:23Украинский язык не касается русскоязычных.

Саме так — грайтеся з німецькими суфіксами самі, а в нашу мову не лізьте.  «Барыням», «сударыням» та іншим «гусыням» не місце в українській мові. Тим більше, це навіть не вестернізація, а її груба зовнішня імітація. Як ми знаємо з історії, німецький суфікс не зробив росіян якимись більш прогресивними — їхні графині так і залишились салтичихами, хіба що вбрання змінилось. Тому не варто наслідувати росіян у цьому питанні, і наслідувати їх перебільшено теж не варто. Є жива розмовна українська мова, де фемінітиви спокійно пережили і радянський період, і пострадянський — берімо живі фемінітиви з неї.

Очень много слов но нет ответа на чётко и ясно поставленный вопрос ТС, не зачёт, попробуйте ещё раз))

Цитата: Olgerdt Dagrael от февраля  1, 2024, 13:23Прямо в истериках бьются!

Также можно заменить, что ненавидят они исключительно те феминитивы, которых нет в русском!
И готовы даже обратиться к псевдопримерам из польского, который ненавидят ещё больше чем украинский.
Украинский для них -- это если не "диалект русского" до "диалект польского".

В украинском есть феминитивы подобно немецкому или арабскому.
Например украинский суффикс "-иня" это тот же немецкий суффикс "-in": "княгина" -- "Königin"

Мы не занимаемся колангерством и попытками создать "смесь русского и польського".
Украинский язык не касается русскоязычных.

Ну смотрите, современный украинский это же не язык времён Шевченко, согласны?
Шевченко считал украинский - "южнорусским".
А современный украинский это уже позднее изобретение, хоть и на основе.
И как-раз в современый из польского позаимствовано очень даже немало.
Поэтому считать современный украинский язык "диалектом польского" это не так уж далеко от истины.
Но заметьте, что польский язык воспринимается русскоязычными людьми вполне нормально. Ну например в советские времена была ТВ-передача "Кабачок 13 стульев" где исполнялись польские песни, а эта передача была суперпопулярной.
А современный ураинский он как-бы и не польский, и не украинский, а типа новодела.
Может поэтому для русскоязычного уха он как-бы и неродной и коробит. Такое вот мнение.

Цитата: Olgerdt Dagrael от февраля  1, 2024, 13:23Также можно заменить, что ненавидят они исключительно те феминитивы, которых нет в русском!

Все там є: врачини, фотографини - російські феміністки бавляться тим самим.

Цитата: Python от февраля  2, 2024, 13:44Показово, до речі, що українці навіть у слові «німкеня» використали не німецький суфікс, а, ймовірно, литовський — подібний до того, яким у литовській мові утворюються прізвища заміжніх жінок (напр., Софія Кімантайте-Чюрльонене — у подвійному прізвищі литовської письменниці перша частина (на -айте) є дівочим прізвищем, друга (на -ене) — прізвищем за чоловіком).

Ні, це історичний -ыня. Первісно була німкиня.

ЦитироватьПоширення сфери вживання суфікса -ка в іменниках жіночого роду на означення осіб ішло також шляхом витіснення давніх суфіксів -ыни, -ыня, -иня. Так, наприклад, замість давніх христианыни, сусѣдыни, господарыни, богатыня тощо уже в українських пам'ятках XVI ст. виступають христианка, сусѣдка, господарка, богачка тощо. Правда, сучасна українська мова зберігає ще невелику кількість утворень із суфіксом -иня (<-ыня, -ыни); пор.: княгиня, рабиня, господиня та ін.; пор. також і новіші: грекиня, туркиня, німкиня (поруч: німкеня), діал. ґаздиня та ін.

Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. – С. 122.

---

Причім у грекині та туркині К належна до кореня, а у німкині - вирівнювання з подібними.

Цитата: Hago от февраля  5, 2024, 11:03Ну смотрите, современный украинский это же не язык времён Шевченко, согласны?
Шевченко считал украинский - "южнорусским".

Мухи — окремо, котлети — окремо. З назвою української мови й назвою самих українців в ХІХ ст. були проблеми (могли назвати южноруською, малоруською, козацькою, мужицькою і т.п.), але не можна сказати, що «южноруську» мову від «української» відрізняють полонізми — закріплення нинішньої назви української мови й коливання кількості полонізмів у ній відбувались незалежно. Чи, тим більше, фемінітиви на -иня, 90% з яких з'явились в українській мові після реформи-2019 — при тому, що мова після реформи використовує ту ж назву, що й мова до реформи.

У часи Шевченка ще була незовсім затерта пам'ять про писемну староукраїнську мову. Яку теж називали «руською» і яка була навіть більш полонізована, ніж сучасна українська. З іншого боку, з літературною російською мовою її ріднив церковнослов'янський компонент, якого нова українська літературна мова позбулася, розвиваючись на простонародній основі, де слідів польської й церковнослов'янської було мало. Пізній варіант староукраїнської літературної мови, т.зв. «язичіє», зберігався на Галичині до кінця ХІХ ст. — ось там справді можна говорити про якусь різницю між українською мовою та «руською» (при тому, що «руською» там тоді могли називати ці обидві літературні мови), але різниця між ними — не в полонізмах, а в церковнослов'янському чи простонародному наддніпрянському компоненті, а також в орфографії. Вже не кажучи про те, що москвофіли, в середовищі яких зберігалась «руська» мова (яку українофіли прозвали «язичієм»), протиставляли себе українцям і українській мові, у т.ч., й мові Шевченка.

Цитата: Hago от февраля  5, 2024, 11:03Ну смотрите, современный украинский это же не язык времён Шевченко, согласны?

С диахронической точки зрения это одно и то же.

Цитата: DarkMax2 от февраля  5, 2024, 11:16Ні, це історичний -ыня. Первісно була німкиня.

В такому разі, що́ стало причиною цього нерегулярного перетворення и>е в словах туркеня й німкеня?

Цитата: DarkMax2 от февраля  5, 2024, 11:16

ЦитироватьТакже можно заменить, что ненавидят они исключительно те феминитивы, которых нет в русском!

Все там є: врачини, фотографини - російські феміністки бавляться тим самим.

Російська ситуація відрізняється від української не відсутністю неофемінітивів на -иня (в певних колах вони активно використовуються), а наявністю достатньої кількості чистих монолінгвів — людей, що володіють лише своєю рідною мовою й можуть повноцінно сприймати інформацію лише на ній — рівняючись на них, літературна норма змушена бути більш консервативною. У більшості сучасних українців спостерігається хоча б пасивне володіння російською, в більш освічених колах російська нікуди не зникає, хіба що до неї додається англійська. Українська мова сучасних українців зазнає впливу обох цих мов — у нас просто нема критичної маси живих носіїв чистої української мови, думкою яких не можна було б знехтувати. В цих умовах відкривається можливість протягти в літературну українську мову будь-які нововведення, незалежно від того, мають вони під собою історичний ґрунт чи повністю базуються на фантазіях реформаторів. Важко сказати, куди нас може завести ця їзда без гальм — за якусь сотню років так можна дореформувати СУЛМ до повної взаємонезрозумілості з мовою Шевченка, Лесі й Жадана.

Особисто я заборонив би будь-які мовні реформи до тих часів, коли серед освічених українців буде хоча б десять відсотків чистих монолінгвів — людей, що не володіють навіть пасивно ні російською, ні англійською, ні жодною іншою іноземною мовою, а знають лише українську, але знають її досконало, які могли б сказати: так, це все ще українська мова, або ні, це вже щось чуже чи щось штучне. Розумію, що в нинішніх умовах поява таких монолінгвів малоймовірна, а тому можливість проведення правильної реформи відкладається до часів, коли рак на горі свисне. Ну так правильно: все, що ми зараз можемо зробити з українською мовою, нічого в ній не зламавши — це отримати її від попереднього покоління й передати поколінню наступному, консервативно зберігаючи її в незмінному вигляді. Навіть для відродження старіших літературних норм, напр., скрипниківки, сучасні українці недостатньо компетентні — є дуже великий ризик «відродити» замість мови наших предків якийсь новітній конланг.

Угу, повторюється історія доби українізації. Тоді хвиля неофітів сильно розхитала канони мови, які були сформовані письменниками другої половини 19 ст.

Ваше замечание подчеркивает одну из причин, почему феминитивы могут вызывать такие острые реакции. Вот несколько аспектов, которые стоит учитывать:

Языковые и культурные различия: Употребление феминитивов в украинском языке может восприниматься как "чуждое" русскоязычным, особенно если они не знакомы с подобными структурами в других языках. Как вы отметили, феминитивы в украинском языке имеют аналогии в других языках, таких как немецкий, но русскоязычные могут быть не осведомлены о таких сопоставлениях.

Непонимание и сопротивление: Те, кто не знаком с особенностями украинского языка, могут воспринимать феминитивы как неоправданные новшества или "искусственные" элементы. Это может быть связано с тем, что феминитивы не распространены в русском языке и их отсутствие в повседневной практике делает их непривычными.

Политическая и культурная чувствительность: Вопросы языка часто пересекаются с политическими и культурными аспектами. Иногда негативное отношение к феминитивам может быть частью широкой дискуссии о языке и идентичности, где используются стереотипы и предвзятости.

Необходимость понимания: Понимание и принятие феминитивов требует некоторого образования и открытия к новым языковым концепциям. Это может включать признание их исторического и культурного контекста, а также их роли в современном обществе.

В конечном итоге, язык — это живой и изменяющийся феномен, и различные подходы к его использованию могут вызывать разнообразные реакции. Важно уважать язык и культуру других людей, даже если их взгляды или практики отличаются от наших собственных.

Цитата: Den34 от августа 15, 2024, 12:49Те, кто не знаком с особенностями украинского языка, могут воспринимать феминитивы как неоправданные новшества или "искусственные" элементы.

Отже, фемінітиви належать до особливостей української мови, з якими носії української мови мали б бути знайомі вже давно?

Цитата: Den34 от августа 15, 2024, 12:49Понимание и принятие феминитивов требует некоторого образования и открытия к новым языковым концепциям.

Отже, фемінітиви є новою мовною концепцією, з якою носії української мови донедавна не були знайомі?

Як слід шанобливо звертатися до нейромережі, що використовує на форумі чоловічий нікнейм — «пане», «добродію», «шановний» чи «пані», «добродійко», «шановна»? Слово «нейромережа» жіночого роду, тому мало б узгоджуватися з «пані», але нікнейм, що має вигляд слова чоловічого роду, узгоджується зі словом «пан».

Синоптикиня

Нещодавно побачив у Твіттері "тімледі". Тимлід-жінка неіронічно себе так називала.

Поясните ей, что teamlady — это феминитив от teamlord, а не от team leader.
От team leader будет team leadrix. То есть тимлидресса, тимлидриса или тимлидрица.

Цитата: Bhudh от сентября 16, 2024, 21:27team leadrix

А не leadress случайно? Или leadster, но это уж совсем архаика.

Латинский феминитивный суффикс -issa довольно позднего происхождения.
Можно было взять и древнеанглийский -en, когнат немецкого -in, но глуповато его лепить к латинскому по происхождению -er.

Цитата: Bhudh от сентября 16, 2024, 23:24Латинский феминитивный суффикс -issa довольно позднего происхождения.
Можно было взять и древнеанглийский -en, когнат немецкого -in, но глуповато его лепить к латинскому по происхождению -er.

Немцы лепят и ничего. В любом случает суффикс заимствован еще в прагерманский.

Тут сбоку предложили тимлядь .

Цитата: Bhudh от сентября 16, 2024, 21:27Поясните ей, что teamlady — это феминитив от teamlord, а не от team leader.

«Фотографиня» й «філологиня» викликали зовнішні асоціації з графинею й княгинею, тут же ця тенденція перейшла в явну форму.

В англійській мові фемінітиви від професій переважно не використовуються, тому нема нічого дивного, що фемінітиви від неадаптованих англіцизмів, побудовані за англійським зразком, виглядають дивно і взагалі є псевдоангліцизмами. Правильний підхід — це перекласти слово-основу і вже від нього будувати український фемінітив за однією з притаманних українській мові моделей. Як узагалі буде «тімлід» по-пуристичному — «запрягоповодир», чи, може, «корінник»? (Даруйте, але з усіх перекладів слова «team» лише «запряг» не є пізнім запозиченням).

Посолка.

Цитата: Bhudh от сентября 16, 2024, 23:24Латинский феминитивный суффикс -issa довольно позднего происхождения.

Так он давно освоенный. Mister - mistress, waiter - waitress, actor - actress.

Цитата: Bhudh от сентября 16, 2024, 21:27teamlady — это феминитив от teamlord

От team lad