Лингвофорум

В російській мові "суть" залишилося або в мовленні надінтеллігентів, або людей, які вибудовують свій власний стиль через архаїзацію мови, або в підручниках з точних наук.

А яка ситуація в українській? У СУМ-11 таке значення взагалі не подається.

Чи хтось його використовує, крім закарпатців?

Я вважаю збоченням навіть «є».
Особливо варіант «у мене є».

«Суть» в літературній українській — як правило, іменник. Дієслово може виникати хіба що як калька з російської, але навіть і для російської це гіперінтелігентські навороти, пов'язані з церковнослов'янським спадком, якого в українській мові набагато менше — українська гіперінтелігентність не виражається церковнослов'янізмами (які сприймаються радше як русизми).

Цитата: Волод от июля 16, 2024, 04:31Особливо варіант «у мене є».

«Я маю» в живому мовленні, проте, або звучить екзотично/гіперінтелігентно, або пояснюється впливом німецької в тому регіоні (безпосереднім чи через польську). Найбільш простонародний варіант — «у мене» без допоміжного дієслова (напр., «Ось у мене приклад»).

Цитата: Mücahit от июля 15, 2024, 11:43В російській мові "суть" залишилося або в мовленні надінтеллігентів, або людей, які вибудовують свій власний стиль через архаїзацію мови, або в підручниках з точних наук.

Згідно загальних правил, закінчення дієслів ІІІ-ої особи множини, -ат, -ят, -ут, -ют.

Цитата: Python от июля 16, 2024, 07:29Найбільш простонародний варіант — «у мене» без допоміжного дієслова (напр., «Ось у мене приклад»).

«у мене є» - це або архаїзм, але тоді не простонародний, або вплив російської мови.

Час 27:54  Капцаны сут бїлы:

Цитата: R от июля 16, 2024, 10:02

Цитата: Mücahit от июля 15, 2024, 11:43В російській мові "суть" залишилося або в мовленні надінтеллігентів, або людей, які вибудовують свій власний стиль через архаїзацію мови, або в підручниках з точних наук.

Згідно загальних правил, закінчення дієслів ІІІ-ої особи множини, -ат, -ят, -ут, -ют.

Дивлячись який діалект брати. В літературній мові (заснованій на середньонаддніпрянському говорі) — -ать, -ять, -уть, -ють. Але в літературній мові дієслівна форма «суть» і не збереглася.

А єси хоть осталась?

Цитата: Bhudh от июля 16, 2024, 16:43А єси хоть осталась?

На правах архаїзму для передачі контексту Київської Русі.

Цитата: Python от июля 16, 2024, 15:52

Цитата: R от июля 16, 2024, 10:02

Цитата: Mücahit от июля 15, 2024, 11:43В російській мові "суть" залишилося або в мовленні надінтеллігентів, або людей, які вибудовують свій власний стиль через архаїзацію мови, або в підручниках з точних наук.

Згідно загальних правил, закінчення дієслів ІІІ-ої особи множини, -ат, -ят, -ут, -ют.

Дивлячись який діалект брати. В літературній мові (заснованій на середньонаддніпрянському говорі) — -ать, -ять, -уть, -ють. Але в літературній мові дієслівна форма «суть» і не збереглася.

Про російську мову йшлося.

У російській і «есть» (те, яке «є», а не «їсти») не вписується в загальні правила для російських дієслів.

Цитата: Mücahit от июля 15, 2024, 11:43В російській мові "суть" залишилося або в мовленні надінтеллігентів, або людей, які вибудовують свій власний стиль через архаїзацію мови, або в підручниках з точних наук.

А яка ситуація в українській? У СУМ-11 таке значення взагалі не подається.

Чи хтось його використовує, крім закарпатців?

Бути, єсьм, єси, єсть и є, єсьмо, єсте, суть, прош.: був, була, було, гл.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 116.

Цитата: Bhudh от июля 16, 2024, 16:43А єси хоть осталась?

Ну тут рефрен явная церковнославянщина.

Великомученице кумо!

Дурна єси та нерозумна!

В раю веселому зросла,

Рожевим цвітом процвіла

І раю красного не зріла,

Не бачила, бо не хотіла

Поглянути на Божий день,

На ясний світ животворящий!

Сліпа була єси, незряща,

Недвига серцем; спала день

І спала ніч. А кругом тебе

Творилося, росло, цвіло,

І процвітало, і на небо

Хвалу Творителю несло.

А ти, кумасю, спала, спала,

Пишалася, та дівувала,

Та ждала, ждала жениха,

Та ціломудріє хранила,

Та страх боялася гріха

Прелюбодійного. А сила

Сатурнова іде та йде,

І гріх той праведний плете,

У сиві коси заплітає,

А ти ніби недобачаєш:

Дівуєш, молишся, та спиш,

Та Матер Божію гнівиш

Своїм смиренієм лукавим.

Прокинься, кумо, пробудись

Та кругом себе подивись,

Начхай на ту дівочу славу

Та щирим серцем нелукаво

Хоть раз, сердего, соблуди.


http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2164.htm

  Кому потрібні ці прадавні дієслова-зв'язки, коли у (я не побоюся сказати) сучасній мові вистачає () сучасних дієслів зв'язок і на букву «б», і на букву «с»?

Цитата: Волод от июля 22, 2024, 07:06сучасній мові вистачає () сучасних дієслів зв'язок і на букву «б», і на букву «с»?

З першим дієсловом-зв'язкою більш-менш зрозуміло — схоже закінчення є як у рос. «оскорблять» (інфінітив), так і в укр. «роблять», «згорблять» (ІІІ особа множини теперішнього чи майбутнього часу). Корінь «б» означає, що це якась похідна від «бути»?

Друге справді є українським дієсловом — коротка форма дієслова «сукати» в ІІІ особі однини теперішнбого часу — хоча в ролі зв'язки його неправильно наголошують. Хтось сука уявну мотузку, щоб зв'язати між собою члени речення, що в ньому блять (тобто, перебувають, суть, є)? Чи «сука» тут від того ж кореня, що й «суть»?

Цитата: Python от июля 24, 2024, 00:50що це якась похідна від «бути»

чув, що дієслово «бути» колись було споріднене з американськими президентами «Буш» і іншими кущами. А ці кущі мали значення не тільки «рости» але й «дикі».
Тобто давні «цивілізовані» люди мали «бути» за лайку.

Ну от подивіться самі, на що схожа архаїчна форма слова «бути», збережена в сучасній болгарській, і як сучасні ми її сприймаємо:

Цитировать725 824 800 000 000 000 наносекунди
ми бяха необходими
да разбера себе си
И да приема себе си,
такава, каквато съм

Цитата: Python от июля 16, 2024, 17:10

Цитата: Bhudh от июля 16, 2024, 16:43А єси хоть осталась?

На правах архаїзму для передачі контексту Київської Русі.

<...>
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси людина
і землю всю своєю назовеш.

(Р. Кіплінг, «If»/«Синові», переклад Василя Стуса)

Переклад одного з найвідоміших віршів західного людства, як-не-як. І Стус узагалі любив "єси": воно є у віршах:

"У тридцять лiт ти тiльки народився..."
"Сто дзеркал спрямовано на мене..."
"Костомаров у Саратові (цикл)"
"Немало люблячих тебе, народе мій!.."
"Я весь неначе виболілий лист..."

Це лише з I тому 6-томника (його оцифровано у .doc, тому легко шукати).

Він же не міг  сучасну зв'язку там поставити.

Стус часто грався з лексикою.

На тім боці при потоці
Солома горіла.
Прийди, прийди, легінику,
Я си розболіла.
На що єси розболіла,
Ци на головоньку?
Прийди, прийди, легінику,
Хоч на годиноньку.

Мати ся не буй
На коня сідай
Пуйдеш в чужі краї
Там суть красні обичаї
Мальований двур.