Лингвофорум

Читаю я вірш:

ЦитироватьЗальотники палкі та мудреці суворі
Кохаються в котах, коли самі стають
Вже домосідами, — в простудну, зимню лють
Сидять коло вогню, не шастають надворі.

І розумію, що "коло вогню" аж ніяк не порушує ямб, неначе наголос є "коло́".

Тут я зрозумів, що конструкції, як-от "біля дому", "поза тобою" (тобто такі, де прийменник є 2-складовий з парокситонічним наголосом), я сам у житті вимовляю так, що не можу зрозуміти, на який наголос ставлю склад. Що тут відбувається з точки зору фонетики? Звичайна редукція голосних прийменника чи щось складніше? Прийменник + іменник перетворююються на одне слово "коловогню", де що з редукцією, що без редукції перші два голосні вимовляються з однаковою довжиною?

Можливо, «коло вогню»  сприймаєте  як префіксальний прислівник.

https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
ко́ло 2 - прийменник
(біля; приблизно)

---

Здається, згадане Вами явище не поширюється на багатоскладові прийменники. Хіба що "позА очі" пригадати можу, що скоріш є винятком, аніж правилом.

ЦитироватьПОЗАОЧІ, присл. За відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочі. — Це сумніваюся, що знайдуться такі, що в очі мені підлещуються, а позаочі будуть кидати на мене болотом (Іван Франко, VI, 1951, 382); В батальйоні позаочі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем (Олесь Гончар, III, 1959, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 793.

ЦитироватьІноді відрізнити прислівник від сполучення прийменника з іменником допомагає наголос: наві́ки — на віки́, надво́рі — на дворі́, на́бік — на бі́к, на́сміх — на смі́х.

Себто "коло́вогню" з таким наголосом мало б бути одним словом із якимсь особливим сенсом. У Вашому випадку "ко́ло вогню".

Цитата: dan-pt от октября  9, 2023, 04:19І розумію, що "коло вогню" аж ніяк не порушує ямб, неначе наголос є "коло́".

Наголошення на іменнику зазвичай сильніше, але там таки "ко́ло", хоч із слабким "побічним" наголосом.

Цитироватьдеякі двоскладові такі прийменники, зокрема коло, перед, проти, позад, виступають із слабким наголосом: кОло хАти, пОзад ньОго. Прийменники біля, задля, замість, з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-проміж, із-за, окрім, опріч, поза, поміж, понад, попід, попри, проміж, ради, серед, через, щодо, побіля, насеред, посеред, що тісно приєднуються до повнозначних слів, мають на собі лише побічний наголос, який завжди падає на перший склад: Із-за лІсу, пОсеред хАти.

коло вогню - це "біля вогню" чи "вогняне коло"?

НАГОЛОШУВАННЯ ПРЕФІКСАЛЬНИХ ПРИСЛІВНИКІВ

Наголос у віршах визначається віршом, і не залежить від самого слова.
Наприклад:

Цитата: Un Ospite от октября  9, 2023, 11:45коло вогню - це "біля вогню" чи "вогняне коло"?

Це як "вдома".

Цитата: Un Ospite от октября  9, 2023, 11:45коло вогню - це "біля вогню" чи "вогняне коло"?

«Вогняне коло», в даному контексті, ніяк не узгоджується з рештою членів речення, тому «біля вогню». Також «коло»-іменник не так охоче втрачало б наголос, як «коло»-прийменник — саме завдяки цій втраті наголосу, вірш не звучить кострубато.

Цитата: R от октября  9, 2023, 14:46Наголос у віршах визначається віршом, і не залежить від самого слова.

Залежить, хоча й може відхилятися від наголосу в звичайному мовленні. Якась частина слів усе одно має наголошуватись так, як зазвичай, щоб ритм вірша можна було вгадати хоч якось. І навпаки, надмір незвичних наголосів робить поезію важкою для сприйняття (при цьому, «звичними» можуть бути не лише нормативні наголоси, але й широко вживані, наприклад, у розмовній мові, або ж певний наголос уже став звичним у поезії, а якийсь інший такого узвичаєння не зазнав) — це майже такий же недолік, як рими назразок «вода — сумна».

А якщо такий приклад:

ЦитироватьДуше моя! Тікай на корабель,
Пливи туди, де серед білих скель —
Струнка, мов промінь, чиста Навсика́я.

Тут порушення ямбу в іменнику в такій самій позиції. Не можем же ми прочитати "душе", не поставивши хоч мінімальний логічний наголос. Але все одно ямб не порушується (на мою думку). Як це пояснити?

Гадаю, в цьому випадку «Душе́ моя́» — наголос, вирівняний під віршовий ритм, бо інакше зовсім вибивається. Ну або вірш треба читати дуже розмірено, майже як прозу, щоб ритм не відчувався, де не треба.

Скажіть, будь ласка, як треба наголошувати оці рядки Шевченка? ("Думи мої, думи мої"):

"Бо вас лихо нА світ нА сміх породило" чи "Бо вас лихо на свІт на смІх породило"

Краще: «Бо вас лихо нА світ нА сміх породило».

Ще можливий варіант «Бо вас лихо на́ світ на смíх породило». Чи навіть «Бо вас лихо на свíт на́ сміх породило», але так буде кострубато, мені здається.