Лингвофорум

Не можу знайти в мережі, допоможіть, коли в дієслова наголос ставлять на -те?
І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Чи треба пом'якшувати приголосні перед І? В загальному випадку, так. З іншого боку, повноцінно пом'якшуються не всі приголосні, а лише зубні — в решті випадків там приголосна лише напівпом'якшується, І при цьому вимовляється як І (зокрема, не слід вимовляти жі, ші, чі як жи, ши, чи). Тобто, в таких випадках відбувається приблизно те ж саме, що в англійській (she, be, me...), де [iː] не палаталізує попередню приголосну й не змінюється під її впливом.

Також поширене явище, коли І на місці історичних О, Ы не пом'якшує попередню зубну приголосну (напр., «сік» (від «сікти») вимовляється з м'яким С, а «сік» («соку») — з твердим С). Проте, це лише один з варіантів вимови, і в наш час нема ні обов'язкової орфоепічної вимоги розрізняти пом'якшуюче/непом'якшуюче І, ні заборони такого розрізнення.

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52Не можу знайти в мережі, допоможіть, коли в дієслова наголос ставлять на -те?

Якогось загального правила нема, здається. У словах «їсте́», «дасте́» наголос на -те, але «да́йте», «ḯжте» — ні. У «йде́те́», «несе́те́» наголос рухомий, може з'являтись на різних складах. В більшості інших дієслів -те здебільшого ненаголошене (хоча в частині випадків може наголошуватись при віршуванні).

Схоже, що -те ніколи не наголошується, якщо це наказова форма, але в частини дієслів може наголошуватись, якщо це ІІ особа множини теперішнього чи майбутнього часу.

Постійно наголошене -те властиве небагатьом дієсловам, і, мабуть, простіше всього вивчити ці дієслова.

Цитата: Python от марта 28, 2023, 02:00

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Чи треба пом'якшувати приголосні перед І? В загальному випадку, так. З іншого боку, повноцінно пом'якшуються не всі приголосні, а лише зубні — в решті випадків там приголосна лише напівпом'якшується, І при цьому вимовляється як І (зокрема, не слід вимовляти жі, ші, чі як жи, ши, чи). Тобто, в таких випадках відбувається приблизно те ж саме, що в англійській (she, be, me...), де [iː] не палаталізує попередню приголосну й не змінюється під її впливом.

Також поширене явище, коли І на місці історичних О, Ы не пом'якшує попередню зубну приголосну (напр., «сік» (від «сікти») вимовляється з м'яким С, а «сік» («соку») — з твердим С). Проте, це лише один з варіантів вимови, і в наш час нема ні обов'язкової орфоепічної вимоги розрізняти пом'якшуюче/непом'якшуюче І, ні заборони такого розрізнення.

Ай я дурень, я забув написать "і" перед словом! яке закінчується на консонант, пробачте. на приклад він і вона. Які допущено варіанти?

Цитата: Python от марта 28, 2023, 02:00

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Чи треба пом'якшувати приголосні перед І? В загальному випадку, так. З іншого боку, повноцінно пом'якшуються не всі приголосні, а лише зубні — в решті випадків там приголосна лише напівпом'якшується, І при цьому вимовляється як І (зокрема, не слід вимовляти жі, ші, чі як жи, ши, чи). Тобто, в таких випадках відбувається приблизно те ж саме, що в англійській (she, be, me...), де [iː] не палаталізує попередню приголосну й не змінюється під її впливом.

Також поширене явище, коли І на місці історичних О, Ы не пом'якшує попередню зубну приголосну (напр., «сік» (від «сікти») вимовляється з м'яким С, а «сік» («соку») — з твердим С). Проте, це лише один з варіантів вимови, і в наш час нема ні обов'язкової орфоепічної вимоги розрізняти пом'якшуюче/непом'якшуюче І, ні заборони такого розрізнення.

А це цікаво, тепер я бачу, чому в ЗЛА в одному пунктові може бути і пом'якшення і ні перед "і

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 02:41Ай я дурень, я забув написать "і" перед словом! яке закінчується на консонант, пробачте. на приклад він і вона. Які допущено варіанти?

Здається, нема такого, щоб І на початку слова пом'якшувала кінцеву приголосну попереднього слова чи, тим більше, під її дією переходила в И. «Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 02:41Ай я дурень, я забув написать "і" перед словом! яке закінчується на консонант, пробачте. на приклад він і вона. Які допущено варіанти?

Здається, нема такого, щоб І на початку слова пом'якшувала кінцеву приголосну попереднього слова чи, тим більше, під її дією переходила в И. «Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

як же тоді?! ї?

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56«Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

При розбірливій вимові між «пауз» та «і»  має бути твердий приступ, а при торохтінні твердий приступ наїздить  на «з» і оглушує його до «с», тим самим маркуючи кінець слова, тому варіант
 перечислювального відмінка    «паузі» був би нічим не гірший за інші.

Цитата: Волод от марта 28, 2023, 10:13

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56«Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

При розбірливій вимові між «пауз» та «і»  має бути твердий приступ, а при торохтінні твердий приступ наїздить  на «з» і оглушує його до «с», тим самим маркуючи кінець слова, тому варіант
 перечислювального відмінка    «паузі» був би нічим не гірший за інші.

а справжнє як? не письменною, а нормальною мовою. [сі] чи [си] чи [с'і] чи [з'і]?

Цитата: Волод от марта 28, 2023, 10:13

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56«Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

При розбірливій вимові між «пауз» та «і»  має бути твердий приступ, а при торохтінні твердий приступ наїздить  на «з» і оглушує його до «с», тим самим маркуючи кінець слова, тому варіант
 перечислювального відмінка    «паузі» був би нічим не гірший за інші.

хоча, звучить правдоподібно

Але в описі української вимови ніколи той твердий приступ не згадували. От про російську щось схоже чув.
Радше справжня вимова сполучної І в такій позиції - це [и].

Цитата: DarkMax2 от марта 29, 2023, 21:17Радше справжня вимова сполучної І в такій позиції - це [и].

  [зъі]

Цілком можливо.

Цитата: DarkMax2 от марта 29, 2023, 21:17Але в описі української вимови ніколи той твердий приступ не згадували. От про російську щось схоже чув.
Радше справжня вимова сполучної І в такій позиції - це [и].

Звучатиме як російський акцент. Українська мова сполучає тверді приголосні та [і] без перетворення на [и] — ми не кажемо «безименний» чи «розигрувати», там чується чітке [і]. На межі слів — так само, тільки взаємодія між ними ще слабша.

Щодо твердого приступу. Є люди, які цей твердий приступ чують, і люди, які його не чують принципово. Я, наприклад, чую різницю між сполученням приголосної з голосною у складі та на межі складів (порівняйте сполучення «за» у словах «роза» та «розархівувати»). Не впевнений, чи можна назвати цей артикуляційний рух саме приступом — він більш згладжений, цей «німий звук» скоріш «фрикативний», ніж «проривний». Зародкове протетичне Г?

Цитата: Python от марта 30, 2023, 03:09(порівняйте сполучення «за» у словах «роза» та «розархівувати»).

Зараз моторошні часи,  можна натрапити і на «зархівувати»

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 07:59Зараз моторошні часи,  можна натрапити і на «зархівувати»

Якби правопис реформував я, то в таких словах між префіксом та голосною додав би апостроф: «з'архівувавти», «роз'архівувати», але «заархівувати».

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41але «за?архівувати»

Мав би бути:
ярхів,
гархів,
вархів.

Ось де собака порився.

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41Якби правопис реформував я, то в таких словах між префіксом та голосною додав би апостроф:

знак заїкання

так а є перелік дієслів з наголосом на -те? чи правило

Мабуть так: "дати", "їсти" і ті, що закінчуються на "–вісти" чи "–вістити".

Але в наказовому способі «-те» ненаголошене.

І взагалі:  де я, а де лінгвістика?

Ще деякі на "-остити"

Цитата: Волод от апреля  1, 2023, 09:06Мабуть так: "дати", "їсти" і ті, що закінчуються на "–вісти" чи "–вістити".

Але в наказовому способі «-те» ненаголошене.

І взагалі:  де я, а де лінгвістика?

а смієтЕсь, лежитЕ? там багато їх

Я подумав, що мова йде про «-те», а не про «-єте», «-ите», ....

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 17:54

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41але «за?архівувати»

Українська мова не має довгих голосних як окремого явища, тому дві однакові голосні поруч неминуче читатимуться з перепадом між ними. Необов'язково саме з зупинкою між ними — це може бути і різниця в тональності між першою та другою голосною, і дві різні реалізації цієї фонеми...