Лингвофорум

Останні кілька років слово «охочий» несподівано стало незвично популярним серед тих, хто намагається говорити українською мовою правильно. І, як завжди буває в подібних випадках, усі (навіть, на жаль, титуловані академіки) вживають це слово незовсім так, як його вживали наші предки століття тому. Звичайно, я дилетант, тому теж можу помилятись у своїх висновках — ваші зауваження до викладеного мною далі також варті уваги.

У чому ж помилка? Їх насправді дві: семантична (пов'язана із значенням слова) та граматична (стосується зв'язку зі словами в реченні).

Найчастіше «охочий» виринає в наш час у звороті «всі охочі» — як спроба виправити вживаний раніше вираз «всі бажаючі», скалькований з російського «все желающие». Проте, більш точним відповідником слова «охочий» у російській мові є не «желающий» (хоч воно й близьке за змістом), а «охотный». Також зверніть увагу на похідні прислівники (укр. «охоче», рос. «охотно»), подібність між якими ще більш очевидна. Іншими словами, «охочий» вказує на більш виражену й сталу вольову якість, ніж «бажаючий» чи рос. «желающий». (Є в українській мові дієприкметники чи нема, в даному випадку, неважливо: замініть «бажаючого» підрядним реченням — смислова різниця з «охочим» збережеться).

Граматична ж помилка випливає з того, що «охочий» — не дієприкметник, а тому не може утворювати дієприкметникових зворотів. (Власне, й активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові їх також здебільшого не утворюють, а поширеність таких конструкцій зі словом «бажаючий» є результатом калькування російських канцеляризмів). З цієї точки зору, «всі охочі щепитися» є приблизно такою ж нісенітницею, як «усі боязкі заразитися». Якщо ви колись читали українську класику (створену ще тоді, коли слово «охочий» було вживаним у живій розмовній мові), то могли помітити, що «охочому» підпорядковується, як правило, не дієслово, а іменник за допомогою прийменника «до»: не «охочий працювати», а «охочий до праці» і под. Отже, слід казати не «охочий щепитися», а «охочий до щеплення» (але, самі бачите, дурниця виходить — див. вище про значення слова. Щеплення за визначенням не може викликати залежності чи задоволення, як наркотики (до яких справді можливо бути охочим, а також ласим), і не є постійною діяльністю, як праця, звичку й потяг до якої можна виробити, а тому природа охочості до щеплень викликає питання).

Отже, як бути? Чинний правопис дозволяє вживати дієприкметники в прикметниковій ролі — «всі бажаючі» без дієприкметникового звороту можна вважати прикладом такого прикметникового слововжитку. Проте, дієприкметниковий зворот з активним дієприкметником теперішнього часу є вже незовсім легальним мовним засобом, а тому його доцільніше замінити підрядним реченням. Або ж, якщо ваші особисті табу забороняють вам вживати дієприкметник навіть у нормативній прикметниковій ролі, підрядне речення вам також стане в пригоді. Отже, «всі бажаючі» чи «всі, хто забажає» — за відсутності підпорядкованих слів, «всі, хто хоче/бажає зробити щеплення» — з підпорядкованим дієсловом. У тих випадках, коли йдеться не про разовий формальний вияв бажання людини, а про виражений сталий потяг до певної речі чи діяльності, вживайте «охочий» — при цьому, використовуючи конструкцію «охочий до», а не підпорядковане дієслово. Правильно: «Наш торгівельно-розважальний центр чекає всіх охочих до розваг». Неправильно: «Наш торгівельно-розважальний центр чекає всіх охочих купити товар зі знижкою».

ОХО́ЧИЙ, а, е.

• Який виявляє бажання, готовність до чого-небудь; який з власної волі зголошується на щось. І у мріях скликаю численні полки 3 тих, що стати за край свій охочі (Володимир Самійленко, I, 1958, 191); На село французки не дуж-то охочі виїздити (Леся Українка, III, 1952, 645);
  //  у знач. ім. охочий, чого, чол. Той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь, хто з власної волі зголошується на щось. Ні Хоми, ні Гущі не було. Вони десь щезли. Підпара найшов охочих і послав їх шукати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104); Охочих послухати завжди було багато, і навіть Микита іноді наставляв довгі вуха (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 361);
  //  Який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу; добровільний. Від охочого труда усміхається в нас кождеє віконце (Павло Тичина, I, 1957, 275).
• до чого і з інфін. Який має особливу схильність до чогось, дуже любить що-небудь. [Кармелюк:] А паненка [панянка], видно, охоча до танку? (Степан Васильченко, III, 1960, 188); І ми, в дитинстві до казок охочі, Сміялися і плакали не раз (Любомир Дмитерко, Книга боротьби, 1939, 27);
  //  у знач. ім. охочий, чого, чол. Аматор, любитель чого-небудь. Я про охочих до мандрівки Давно сказать хотів: Хто дома зледащів, Тому не жаль домівки (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 94).
• у знач. ім. охочий, чого, чол. Те саме, що доброволець. Вернидуб бере десять чоловік з левенців та тридцять з охочих... (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 32); В бліндаж зібрались охочі з одного батальйону (Іван Ле, Мої листи, 1945, 96).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 826.

Пане @Python -е, самі написали? Цікаво!

Отже, «охочий щось робити» таки є. Приймається. Проте, й «охочим до чогось» не варто нехтувати (а нехтують, бо не вписується в скальковану модель речення).

Чи є різниця з «бажаючим» у цій конструкції і яка саме — незовсім зрозуміло. Якщо замінити «охочий» на «бажаючий» у прикладах — чи можна так сказати, не спотворивши зміст? «І у мріях скликаю численні полки 3 тих, що стати за край свій бажаючі; На село французки не дуж-то бажаючі виїздити». Перший приклад з «бажаючим» стає дещо дивним граматично (дієприкметниковий зворот, підрядне речення зі «що» — якийсь їх гібрид). Другий — дієприкметники не мають ступенів порівняння, тому «не дуже бажаючий» здається неправильним. Можливо, оте «не дуже» закладено в «бажаючий» початково (а «дуже бажаючий» і є «охочий»). Можливо, «бажаючий» стилістично замкнено в канцелярському стилі, тому вписати його в художній текст проблематично.

Цитата: Python от октября 26, 2022, 17:25Правильно: «Наш торгівельно-розважальний центр чекає всіх охочих до розваг». Неправильно: «Наш торгівельно-розважальний центр чекає всіх охочих купити товар зі знижкою».

Це хитромудрі спроби збудувати просте висловлювання з двома суб'єктами.

Спробуйте перенести    охоту у минулий час.

Тобто, «всіх, хто мав охоту»?

Прочитав тільки перший абзац першого повідомлення.

Опишу, як найчастіше вживаю я (в листуванні):

Охочий до чогось — той, хто має охоту (добровільне бажання) це робити. Він охочий до роботи. Вона охоча до благодійності. Вона охоча до екстриму.

У деяких контекстах можу вживати як стилістичний синонім до слова волонтер, типу: в селі Іванівка охочі відремонтували одинокій бабусі дах. Охочі сусіди пофарбували паркан біля будинку.

В усному мовленні я це слово не вживаю. Лише в листуванні, коли можна кілька секунд подумати. Або якраз через те, що не добре відчуваю семантику, щоб сходу вживати, або через те, що вважаю його надто літературним (принаймні я дізнався про нього з літератури та мови вчителів, моє україномовне оточення його не вживало).

Цитата: Python от октября 26, 2022, 17:25З цієї точки зору, «всі охочі щепитися» є приблизно такою ж нісенітницею, як «усі боязкі заразитися».

«Всі охочі щепитися» звучить мені цілком нормально. «Усі боязкі заразитися» сприйняв би в поезії

Цитата: Python от октября 26, 2022, 17:25не «охочий працювати», а «охочий до праці» і под. Отже, слід казати не «охочий щепитися», а «охочий до щеплення» (але, самі бачите, дурниця виходить — див. вище про значення слова.

Чи не є заміна керування з прийменником на прилягання з інфінітивом — загальною тенденцією в українській?

Цитата: dan-pt от ноября 17, 2022, 00:56Чи не є заміна керування з прийменником на прилягання з інфінітивом — загальною тенденцією в українській?

Припускаю, причиною такої загальної тенденції є боротьба з дієприкметниками, яка на практиці часто зводиться до механічної заміни дієприкметника прикметником — модель взаємодії з іншими словами при цьому збігається з тією, що була в дієприкметника, якого спробували позбутись. Тобто, фактично, відбувається створення нових дієприкметників, морфологічно тотожних прикметникам (-учий/-ючий/-ачий/-ячий заборонено, а, наприклад, -альний/-ильний — можна), але застосовуваних у дієприкметникових ролях.

Цитата: Python от декабря 15, 2022, 09:17а, наприклад, -альний/-ильний — можна), але застосовуваних у дієприкметникових ролях.

НіТ   

Цитата: Волод от декабря 15, 2022, 13:17

Цитата: Python от декабря 15, 2022, 09:17а, наприклад, -альний/-ильний — можна), але застосовуваних у дієприкметникових ролях.

НіТ   
 т

У сенсі, так не роблять, чи так не можна робити? Про правильність такого підходу не йдеться. Але, так чи інакше, в обох мовах, з яких найчастіше доводиться перекладати на українську, активні дієприкметники більш розвинені, ніж у СУЛМ. Пересічний переклад тяжіє до буквального й послівного, що спонукає до передачі  іншомовних конструкцій структурно подібними до них українськими конструкціями (інакше кажучи, кальками). Радянський підхід зводився до розширення ролі дієприкметника. Сучасний — до передачі дієприкметника прикметником. Альтернативний варіант — передача дієприкметника підрядним реченням, але, схоже, цей підхід останні кілька років витіснюється прикметниковим. Ну а прикметниковий підхід, поставлений на потік, сприяє шаблонному утворенню віддієслівних прикметників — звідси засиилля прикметників на -льний у дієприкметниковій ролі, що ми можемо спостерігати останнім часом.

Якщо таких слів нема, то і не треба.
Тим більше що вони раніше були, а потім зникли.
То ж зайве перевантаження мови непотрібним змістом.
Наприклад:

Цитата: Python от октября 26, 2022, 17:25Правильно: «Наш торгівельно-розважальний центр чекає всіх охочих до розваг». Неправильно: «Наш торгівельно-розважальний центр чекає всіх охочих купити товар зі знижкою».

Насправді ж то чекають всіх. А охочий він чи ні, то вже його проблема. Нехай приходить, а там буде видно.
Простіше треба речення формулювати.
Якщо нюанси не дуже важливі, то про них нема чого згадувати.