Лингвофорум

é, ó, ój  (в pójtı, pójdu)- як İ i. (susédóv - сусідів)
ı - як ы (žıtı)
ннь nj znanjě
ддь dj sudja
тть tj zıtja, zıtjě
лль lj zélja, zéljě
цць cj mócju (міццю)
ззь zj motuzja
ссь sj volosja

ччь čj oblıčja, oblıčjě
жжь žj zbóžja, zbóžjě
шшь šj zatıšja, zatıšjě

móć ( moci, moci, móć, mócju, moci, moče)

ий   - ý (peršý)
ій í (siní)
ї - ji
ву  (из у) - ŭ (ŭcho)
во (из о) - ŏ (ŏgoň)
ві (из о) - ò (òd, òdpovéď - від, відповідь)

ні (короткий ответ ні, та "ні слова") - це від ні, чи від не)? ni čı né?

Україна це Ukrajina
українська мова - ukrajinśka mova
Київ - Kıjév.
Львів - Ľvóv.

Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Hobit, abo Mandróvka Za Imlısti Gorı.

Розділ перший НЕСПОДІВАНІ ГОСТІ
Rozdél peršý NESPODÉVANI HOSTI

У норі під землею жив собі гобіт. Не в бридкій загидженій мокрій норі, де повно дохлих червів і тхне багном, але й не в сухій та голій піщаній печері-вигрібанці, де ані сісти, ані попоїсти — нічогісінько немає. Була то гобітівська нора, а де гобіти, там і затишок.
V noré pód zemleju žıł sobé hobit. Ne v brıdkój zagıdženój mokrój noré, de połno dochlıch červév i tchne bahnom, ale j ne v suchój ta golój péščanój pečeré-vıgribancé, de ani séstı, ani popojéstı – néčogoséńko nemaje. Bula to hobitóvśka nora, a de hobitı, tam i zatıšok.

До нори вели двері: круглі-круглісінькі, мов ілюмінатор на кораблі, ще й пофарбовані в зелений колір. Якраз посередині на тих дверях сяяла кругла ручка з жовтої міді. Відчинялися вони до передпокою, схожого на невеличкий — і дуже вигідний — тунель: ніякого тобі диму й чаду, кахляна підлога вистелена килимками, скрізь поліровані стільці, а в обшитих панелями стінах безліч кілочків для капелюхів та плащів — цей гобіт полюбляв вітати гостей. Тунелик звивався далі й далі, заглиблюючись, але не дуже, в гору, що її всі в окрузі називали просто Горою. В самому тунелику чи то передпокої теж були двері, чимало маленьких круглих дверей.
Do norı velı dveri: krugli-krugliséńki, moł iľuminator na korablé, šče j pofarbovani v zelený kolór. Jakraz poseredıni na tıch dveŕach śajala krugla ručka z žołtoji médi. Òdčıńaliśa ŏnı do peredpokoju, schožogo na nevelıčký – i duže vıgódný – tuneľ: nijakogo tobé dımu j čadu, kachľana pódloga vıstelena kılımkamı, skróź polirovani stóľci, a v obšıtıch paneľamy sténach bezlič kóločkóv dľa kapeľuchóv ta plaščóv  – cej hobit poľubľał vétatı hostej. Tunelık zvıvałśa dalé j dalé, zaglıbľujučıś, ale ne duže, v goru, ščo jéjé vsé v okruzé nazıvalı prosto Goroju. V samomu tunelıku čı to peredpokojé tež bulı dveri, čımalo maleńkıch kruglıch dverej.

Спочатку, як увійти, вони траплялися лише з лівого боку, проте трохи далі гість бачив двері вже обабіч. Нашому гобітові не доводилося пихкати, чалапаючи сходами на другий поверх, бо все у нього: спальні, ванні кімнати, льохи, комірчини (безліч комірчин), гардероби (цілі кімнати призначалися під саму одежу), кухні, їдальні — було розташоване на одному поверсі, власне, при тому самому тунелику-передпокої. Найкращі кімнати були, звісно, ті, котрі з лівого боку (як увійдеш), адже тільки вони мали вікна, глибоко посаджені круглі вікна, які дивилися на гобітів садочок та на луки, що потроху спускалися ген аж до самої річки.
Spočatku, jak vòjtı, ŏnı trapľalıśa lıše z lévogo boku, prote trochı dalé gósť bačıł dveri vže obabóč. Našomu hobitové ne dovodılośa pıchkatı, čalapajučı schodamı na drugý poverch, bo vse v ňogo: spaľni, vanni kómnatı, ľochı, komórčını (belič komórčın), garderobı (céli kómnatı prıznačalıśa pód samu odežu), kuchni, jédaľni – bulo roztašovane na odnomu poversé, vlasne, prı tomu samomu tunelıku–peredpokojé. Nakrašči kómnatı bulı, zvésno, ti, kotri z lévogo boku (jak vòjdeš), adže tóľkı ŏnı malı òkna, glıboko posadženi kruglı òkna, jaki dıvılıśa na hobitóv sadočok ta na lukı, ščo potrochu spuskalıśa gen až do samoji réčkı.

Гобіт цей був дуже заможний, і звали його Більбо Злоткінс. Злоткінси жили тут, під Горою, з давніх-давен, ніхто й не згадає відколи, і всі мали їх за вельми поважних людей — не тільки тому, що здебільшого вони були багаті, а й тому, що Злоткінси ніколи не вплутувалися ні в які пригоди й не робили нічого такого, чого б від них не сподівалися. Можна було наперед сказати, що відповість будь-який Злоткінс на те чи те запитання. А от ця повість — саме про те, як один із роду Злоткінсів зазнав пригоди і, собі на диво, почав робити й говорити зовсім несподівані речі. Він, може, й втратив повагу своїх сусідів, зате здобув... ну, та ви побачите самі, здобув він що-небудь урешті чи ні.
Hobit cej buł duže zamožný, i zvalı jogo Bilbo Zlotkins. Zlotkinsı žılı tut, pód Goroju, z davnich-daven, nichto j ne zgadaje òdkolı, i vsi malı jich za veľmı považnıch ľudej – ne tóľkı tomu, ščo zdebóľšogo ŏnı bulı bagati, a j tomu, ščo Zlotkinsı nikolı ne vplutuvalıśa ni v jaki prıgodı j ne robılı ničogo takogo, čogo b òd nıch ne spodévalıśa. Možna bulo napered skazatı, ščo òdpovésť buď-jaký Zlotkins na te čı te zapıtanja. A ot ća povésť – samo pro te, jak odın iz rodu Zlotkinsóv zaznał prıgodı i, sobi na dıvo, počał robıtı j govorıtı zovsém nespodévani reči. Òn, može, j vtratıł povagu svojich susédóv, zate zdobuł... nu, ta vı pobačıte sami, zdobuł òn ščo-nebuď vrešti čı ni.

Мати нашого гобіта... Стривайте, а чи знаєте ви взагалі, хто такі гобіти? Ні? То я розповім вам, які вони з лиця та на вдачу, бо й справді тепер їх щось не видно. Може, тієї дрібноти ще й лишилося трохи, але ж вони бояться потикатись на очі великому людові — так гобіти називають нас із вами. Гобіти менші на зріст за гномів, і в них не буває борід, а гноми, як відомо, всі бородані. А от за ліліпутів гобіти куди більші. Чарувати вони якщо й уміють, то небагато; відомі їм тільки найпростіші буденні чари, що допомагають, скажімо, тихо й швидко щезнути, коли ми, здоровезний недоладний народ, вискочимо, бува, звідкілясь,  галасуючи, мов слони, — а чують вони той галас за добру милю.
Matı našogo hobita... Strıvajte, a čı znajete vı vzagali, chto taki hobitı? Ni? To ja rozpovém vam, jaki ònı z lıća ta na vdaču, bo j spravdé teper jich ščoś ne vıdno. Može, tijeji dróbnotı šče j lıšılośa trochı, ale ž ònı bojaťśa potıkatıś na oči velıkomu ľudové – tak hobitı nazıvajuť nas iz vamı. Hobitı menši na zróst za gnomóv, i v nıch ne buvaje boród, a gnomı, jak védomo, vsi borodani. A ot za liliputóv hobitı kudı bóľši. Čaruvatı ònı jakščo j vmijuť, to nebagato; védomi jim tóľkı najprostiši budenji čarı, ščo dopomagajuť, skažimo, tıcho j švıdko ščeznutı, kolı mı, zdorovezný nedoladný narod, vıskočımo, buva, zvódkéľaś, galasujučı, moł slonı, – a čujuť ònı toj galas za dobru mıľu.

— РОЗДІЛ ПЕРШИЙ —
Дадлі Демонтований
ROZDÉL PERŠÝ
Dudley Demontovaný
Завершувався найспекотніший день літа, і над великими квадратними будинками на Прівіт-драйв зависла дрімотна тиша. Зазвичай блискучі машини припадали пилюкою у дворах, а колись смарагдово-зелені газони поблякли й пожовкли, — через посуху поливати їх зі шлангів було заборонено. Позбавлені можливості звично мити машини й поливати газони, мешканці вулички Прівіт-драйв поховалися в затінках своїх прохолодних будиночків і порозчиняли навстіж вікна, сподіваючись заманити туди омріяний вітерець. Надворі залишався лише один підліток, що лежав горілиць на клумбі біля будинку номер чотири.
Zaveršuvałśa najspekotnišý deň léta, i nad velıkımı kvadratnımı budınkamı na Privet drive zavısla drémotna tıša. Zazvıčaj blıskuči mašını prıpadalı pıľukoju v dvorach, a kolıś smaragdovo-zeleni gazonı pobľakli j požołklı, – čerez posuchu polıvatı jich zi šlangóv bulo zaboroneno. Pozbavleni možlıvosti zvıčno mıtı mašını j polıvatı gazonı, meškanci ŭlıčkı Privet drive pochovalıśa v zaténkach svojich procholodnıch budınočkóv i porozčıňalı navstéž òkna, spodévajučıś zamanıtı tudı omréjaný vétereć. Nadvor zalıšałśa lıše odın pódlétok, ščo ležał gorélıć na klumbi bóľa budınku nomer čotırı.
Цей худющий чорнявий хлопець в окулярах мав трохи нездоровий вигляд людини, що занадто швидко виросла. Джинси на ньому були брудні й подерті, футболка вилиняла й обвисла, а кросівки давно вже просили їсти. Вигляд Гаррі Поттера не надто тішив сусідів, які вважали, що за неохайність треба віддавати під суд, однак того вечора він ховався за великим кущем гортензії, і сусіди його не бачили. Власне, побачити його могли хіба що дядько Вернон чи тітка Петунія — якби повистромляли голови з вікна вітальні й поглянули вниз, на клумбу.
Cej huďuščý čorňavý chlopeć v okuľarach mał trochı nezdorový vıgľad ľudını, ščo zanadto švıdko vırosla. Džınsı na ňomu bulı brudni j poderti, futbolka vılıňala j obvısla, a krosóvkı davno vže prosılı jéstı. Vıgľad Harry Pottera ne nadto téšıł susédóv, jaki vvažalı, ščo za neochajnósť treba òddavatı pód sud, odnak togo večora òn chovałśa za velıkım kuščem gortenziji, i susédı jogo ne bačılı. Vlasne, pobačıtı jogo moglı chiba ščo ďaďko Vernon čı tétka Petunija – jakbı povıstromľalı golovı z òkna vétaľni j pogľanulı vnız, na klumbu.
Гаррі радів, що додумався так вдало сховатися. Лежалося на гарячій твердій землі не дуже зручно, зате ніхто на нього не витріщався, скрегочучи зубами так голосно, що не чути було теленовин, і ніхто не мучив гидкими питаннячками — як бувало щоразу, коли він намагався лишитися у вітальні, щоб разом з дядьком і тіткою подивитися телевізор.
Harry radił, ščo dodumałśa tak vdalo schovatıśa. Ležalośa na gařačí tverdí zemlé ne duže zručno, zate nichto na ňogo ne vıtriščałśa, skregočučı zubamı tak golosno, ščo ne čutı bulo telenovın, i nichto ne mučıł gıdkımı pıtanjačkamı – jak buvalo ščo razu, kolı òn  namagałśa lıšıtıśa v vétaľni, ščob razom z ďaďkom i tétkoju podıvıtıśa televizor.

Интересно, есть ли в украинском слова на -штя/шті/шть?

Частина перша
Переднє слово Заратустри
Častina perša
Peredňe slovo Zaratustri
1

Коли Заратустрі минуло тридцять, покинув він свою батьківщину й озеро своєї батьківщини і подався в гори. Тут він тішився духом своїм і самотністю, і десять років це його не гнітило. Та зрештою змінилося його серце, і якось він прокинувся на зорі, став перед сонцем і сказав йому:
Koli Zaratustři minulo tridśať, pokinuł òn svoju baťkóvščinu j ozero svojeji baťkóvščini i podałsě v hori. Tut òn téšiłsě duchom svojim i samotnósťu, i deśať rokóv ce joho ne hnétilo. Ta zreštoju zménilosě joho serce, i jakoś òn prokinułsě na zoré, stał pered soncem i skazał jomu:
— О велике світило! Чи було б ти щасливе, якби не мало кому світити?
– O velike svétilo! Či bulob tiščastlive, jakbi ne malo komu svétiti?
Десять років устаєш ти над моєю печерою. Та якби не я і не мої орел та змія, тобі набридло б і світло твоє, і шлях твій.
Deśať rokóv vstaješ ti nad mojeju pečeroju. Ta jakbi ne ja i ne moji orel ta zméja, tobé nabridlo b i svétlo tvoje, i šľach tvój.
Проте ми щоранку чекали на тебе, вбирали щедроти твої і благословляли тебе.
Prote mi ščoranku čekali na tebe, vbirali ščedroti tvoji i blahoslovľali tebe.
Поглянь! Я переповнився мудрістю, мов бджола, що назбирала надто багато меду, мені потрібні руки, які тяглися б до мене.
Я хотів би дарувати і роздавати, поки мудрі серед людей знову зрадіють своїй глупоті, а бідні — своєму багатству.
Pohľaň! Ja perepołniłsě mudrośťu, moł bdžola, ščo nazbirala nadto bahato medu, mené potrébné ruki, jaké ťahlisě b do mene. Ja chotéł bi daruvati i rozdavati, poki mudré sered ľudej znovu zradéjuť svojéj hlupoté, a bédné – svojemu bahatstvu.
Для цього я маю зійти вниз, як робиш щовечора ти, коли заходиш за море й несеш своє сяйво на той бік, о щедротне світило!
Як і ти, я повинен зайти, загинути, як кажуть про це люди, до яких я хочу спуститися.
То благослови ж мене, о спокійне око, що споглядаєш без заздрощів навіть найбільше щастя!
Dľa ćoho ja maju zójti vniz, jak robiš ščo večora ti, koli zachodiš za more j neseš svoje śajvo na to bók, o ščedrotne svétilo!
Jak i ti, ja povinen zajti, zahinuti, jak kažuť pro ce ľudi, do jakich ja choču spustitisě.
To blahoslovi ž mene, o spokójne oko, ščo spohľadaješ bez zazdroščéł navéť najbóľše ščasťa.
Благослови повний по вінця келих, щоб волога золотом потекла з нього й понесла по всіх усюдах відблиск твоєї радості!
Blahoslovi połný po vénća kelich, ščob voloha zolotom potekla z ňoho j ponesla po vséch vśudach òdblisk tvojeji radosťi!
Поглянь! Цей келих прагне спорожніти, а Заратустра хоче знову стати людиною.
Pohľaň! Cej kelich sporožňiti, a Zaratustra choče znovu stati ľudinoju.
Так почалася загибель Заратустри.
Tak počalasě zahibeľ Zaratustri.

i - и
ě - i (историческое е) těkati
ó - i (историческое о) rók - rokóv
ój як i в одном слове (в pójtı, pójdu)
š, č, ž - ш, ч, ж
ľ, ť, ś, ć, ń, ď - ль, ть, сь, ць, нь, дь
ł - "в" в особенных словах и в окончании прошедшего времени мужского рода ед.ч.
ий   - ý (peršý)
ій - í (siní)
ї - ji
ву  (из у) - ŭ (ŭcho)
во (из о) - ŏ (ŏgoń)
ві (из о) - ò (òd, òdpověď - від, відповідь)
ув - ĕ (увесь - vĕś)
v - в
c - ц

Україна це Ukrajina
українська мова - ukrajinśka mova
Київ - Kijěv.
Львів - Ľvóv.

ннь nj (znanja)
ддь dj (sudja) (замет. на стыке приставка+корень читается как дй òdjěchati - від'їхати)
тть tj (zitja)
лль lj (zělja)
цць cj (mócju міццю)
ззь zj (motuzja)
ссь sj (volosja)

ччь čj (obličja)
жжь žj (zbóžja)
шшь šj (zatišja)

Вот собственно и все правила. У такой системы есть один изъян - как отображать мягкие ш, ч, ж на конце слова во мн.ч.? Если только принять как аксиому - во множественном числе в конце слова či, ži, ši читаем как чi, жi, шi, а не чи, жи, ши - dužý, но duži (дужий, но дужi) и т.д.

ȇ, ô - i
Sergȇj, rôk, rokôv - Сергiй, рiк, рокiв

Альтернатива:
sz, cz, ż - ш, ч, ж
sźi, cźi, źi - шi, чi, жi
š, č, ž - сь, чь, жь

koročє, sinє

Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори
Hobit, abo Mandrøvka Za Imlistē Gori.

Розділ перший НЕСПОДІВАНІ ГОСТІ
Rozdēl perşï NESPODĒVANĒ GOSŢI

У норі під землею жив собі гобіт. Не в бридкій загидженій мокрій норі, де повно дохлих червів і тхне багном, але й не в сухій та голій піщаній печері-вигрібанці, де ані сісти, ані попоїсти — нічогісінько немає. Була то гобітівська нора, а де гобіти, там і затишок.

V norē pød zemleju żił sobē hobit. Ne v bridkøj zagiđenøj mokrøj norē, de połno dochlich çervøv i tchne bagnom, ale j ne v suchøj ta goløj pēşçanøj peçerē-vigrēbancē, de aņi sēsti, aņi popojēsti – ņiçogøsēņko nemaje. Bula to hobitøvśka nora, a de hobiti, tam i zatişok.

V noré pód zemleju žił sobé hobit. Ne v bridkój zagiđenój mokrój noré, de połno dochlich çervóv i tchne bagnom, ale j ne v suchój ta golój péşçanój peçeré-vigrébancé, de ańi sésti, ańi popojésti – ńiçogóséńko nemaje. Bula to hobitóvśka nora, a de hobiti, tam i zatişok.

V norě pód zemleju żił sobě hobit. Ne v bridkój zagiđenój mokrój norě, de połno dochlich çervóv i tchne bagnom, ale j ne v suchój ta golój pěşçanój peçerě-vigrěbancě, de aņi sěsti, aņi popojěsti – ņiçogósěņko nemaje. Bula to hobitóvška nora, a de hobiti, tam i zatişok.

— РОЗДІЛ ПЕРШИЙ —
Дадлі Демонтований
ROZDÉL PERŞIJ
Dudley Demontovaní
Завершувався найспекотніший день літа, і над великими квадратними будинками на Прівіт-драйв зависла дрімотна тиша. Зазвичай блискучі машини припадали пилюкою у дворах, а колись смарагдово-зелені газони поблякли й пожовкли, — через посуху поливати їх зі шлангів було заборонено. Позбавлені можливості звично мити машини й поливати газони, мешканці вулички Прівіт-драйв поховалися в затінках своїх прохолодних будиночків і порозчиняли навстіж вікна, сподіваючись заманити туди омріяний вітерець. Надворі залишався лише один підліток, що лежав горілиць на клумбі біля будинку номер чотири.
Zaverşuvałśa najspekotnéşij deņ léta, i nad velikimi kvadratnimi budinkami na Privet drive zavisla drémotna tişa. Zazviçaj bliskuçé maşini pripadali piļukoju v dvorach, a koliś smaragdovo-zelené gazoni pobļakļi j pożołkli, – çerez posuchu polivati jich zó şlangóv bulo zaboroneno. Pozbavlené możlivosţi zviçno miti maşini j polivati gazoni, meşkanći ŭliçki Privet drive pochovaliśa v zaténkach svojich procholodnich budinoçkóv i porozçiņali navstéż ókna, spodévajuçiś zamaniti tudi omréjanij vétereć. Nadvoré zalişałśa lişe odin pódlétok, şço leżał gorélić na klumbé bóļa budinku nomer çotiri.

Цей худющий чорнявий хлопець в окулярах мав трохи нездоровий вигляд людини, що занадто швидко виросла. Джинси на ньому були брудні й подерті, футболка вилиняла й обвисла, а кросівки давно вже просили їсти. Вигляд Гаррі Поттера не надто тішив сусідів, які вважали, що за неохайність треба віддавати під суд, однак того вечора він ховався за великим кущем гортензії, і сусіди його не бачили. Власне, побачити його могли хіба що дядько Вернон чи тітка Петунія — якби повистромляли голови з вікна вітальні й поглянули вниз, на клумбу.
Cej chuđuşçij çorņavij chlopeć v okuļarach mał trochi nezdorovij vigļad ļudini, şço zanadto şvidko virosla. Dżinsi na ņomu buli brudné j poderté, futbolka viliņala j obvisla, a krosóvki davno vże prosili jésti. Vigļad Harry Pottera ne nadto téşił susédóv, jaké uvażali, şço za neochajnósţ treba óddavati  pód sud, odnak togo veçora ón chovałśa za velikim kuşçem gortenźiji, i susédi jogo ne baçili. Vlasne, pobaçiti jogo mogli ćhiba şço đađko Vernon çi tétka Petunija – jakbi povistromļali golovi z ókna vétaļņi j pogļanuli vniz, na klumbu.

Гаррі радів, що додумався так вдало сховатися. Лежалося на гарячій твердій землі не дуже зручно, зате ніхто на нього не витріщався, скрегочучи зубами так голосно, що не чути було теленовин, і ніхто не мучив гидкими питаннячками — як бувало щоразу, коли він намагався лишитися у вітальні, щоб разом з дядьком і тіткою подивитися телевізор.
Harry rađił, şço dodumałśa tak udalo schovatiśa. Leżalośa na gaŕaçój tverdój zemlé ne duže zruçno, zate nichto na ņogo ne vitréşçałśa, skregoçuçi zubami tak golosno, şço ne çuti bulo telenovin, i ņichto ne muçił gidkimi pitanjaçkami – jak buvalo şço razu, koli ón  namagałśa lişitiśa v vétaļni, şçob razom z đađkom i tétkoju podivitiśa televïzor.

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
ROZDÉL ÔŚMY
Майстер чарівного зілля
Majster čaróvnoho zéľja
— Дивись, он там!
—Де?
– Diviś, on tam!
– De?
— Біля довгого рудого хлопця.
– Bóľa dołhoho rudoho chlopća.
— Отой в окулярах?
– Otoj v okularach?
— Бачив його обличчя?
– Bačił joho obličja?
— А бачила шрам?
– A bačila šram?
Шепотіння переслідувало Гаррі, тільки-но він наступного дня вийшов зі спальні. Учні в коридорах ставали навшпиньки, щоб роздивитися його, або притьмом повертали назад, аби знову пройти повз нього. Гаррі волів би, щоб вони так не робили, бо це заважало йому знайти свій клас.
Šepotéňja peresléduvalo Harry, tóľki-no ón nastupnoho dňa vyšoł zó spaľni. Učňi v koridorach stavali navšpiňki, ščob rozdivitiśa joho, abo priťmom povertali nazad, abi znovu projti povz ňoho. Harry voléł bi, ščob voni tak ne robili, bo ce zavažalo jomu znajti svój klas.

У Гоґвортсі було сто сорок двоє різних сходів: широких і міцних, вузьких і розхитаних, а також таких, що в п'ятницю вели кудись в інший бік, і таких, де посередині часом зникали сходинки, тож треба було не ловити ґав і стрибати. Були ще двері, котрі не відчинялися, поки їх чемно не попросиш, і двері, котрі насправді були стінами і лише прикидалися дверима. Було дуже важко запам'ятати, де що розташовано, бо все постійно пересувалося з місця на місце. Постаті на портретах відвідували одна одну, а герби, що висіли на стінах — Гаррі був у цьому переконаний — також могли ходити.
V Hogwartsé bulo sto sorok dvoje róznich schodóv: širokich i mócnich, ûźkich i rozchitanich, a takož takich, ščo v pjatniću veli kudiś v inšy bók, i takich, de poserediné časom znikali schodinki, tož treba bulo ne loviti gav i stribati. Buli šče dveři, kotré ne ódčiňaliśa, poki jich čemno ne poprosiš, i dveři, kotré naspravdé buli sténami i liše prikidaliśa dverima. Bulo duže važko zapamjatati, de ščo roztašovano, bo vse postójno peresuvalośa z mésća na mésce. Postaťi na portretach ódvéduvali odna odnu, a herbi, ščo viséli na sténach – Harry buł u ćomu perekonany – takož mohli choditi.

А до того ж ці привиди! Було ве-е-ельми приємно, коли привид зненацька прослизав крізь двері, які ви саме зібралися відчинити. Майже-Безго-ловий Нік завжди з радістю показував дорогу но-веньким ґрифіндорцям, але коли, запізнюючись на урок, ви натрапляли на Півза Полтерґейста, то краще б уже на вашому шляху постало двоє замкнених дверей або сходи, які ведуть в нікуди. Півз міг жбурнути на голову кошик зі сміттям, висмикнути з-під ніг килимок, закидати вас шматками крейди або підкрастися ззаду, схопити за носа й заверещати: "АГА, ПОПАВСЯ!"
A do toho ž cé prividi! Bulo ve-e-eľmi prijemno, koli privid znenaćka proslizał króź dveři, jaki vy same zóbraliśa ódčiniti. Majže-Bezholovy Nick zavždi z radósťu pokazuvał dorohu noveňkim gryffindorćam, ale koli, zapózňujučiś na urok, vi natrapľali na Peevesa Poltergejsta, to krašče b uže na vašomu šľachu postalo dvoje zamknenich dverej abo schodi, jaké veduť v ňikudi. Peeves móh žburnuti na holovu košik zó sméťjam, vismiknuti z-pód nóh kilimok, zakidati vas šmatkami krejdi abo pódkrastiśa zzadu, schopiti za nosa j zavereščati: "AHA, POPAŁŚA!"

Ще гіршим за Півза, якщо, правда, буває щось гірше, виявився сторож Арґус Філч. Гаррі й Рон першого ж ранку потрапили йому під гарячу руку. Філч побачив, як вони намагаються ввійти в двері, що, на їхню біду, вели до забороненого коридору на четвертому поверсі. Сторож не повірив, що вони заблукали, а був певен, що хлопці зумисне прагнуть туди залізти, і вже погрожував замкнути їх у підвалі, але, на щастя, їх врятував професор Квірел, що саме проходив коридором.
Šče hóršim za Peevesa, jakščo, pravda, buvaje ščoś hórše, vijaviłśa storož Argus Filch. Harry j Ron peršoho ž ranku potrapili jomu pód haŕaču ruku. Filch pobačił, jak voni namahajuťśa vôjti v dveři, ščo, na jichňu bédu, veli do zaboronenoho koridoru na četvertomu poversé. Storož ne povérił, ščo ôni zablukali, a buł peven, ščo chlopći zumisne prahnuť tudi zalézti, i vže pohrožuvał zamknuti jich u pódvalé, ale, na ščasťa, jich vŕatuvał profesor Quirrell, ščo same prochodił koridorom.

— РОЗДІЛ ПЕРШИЙ —
Дадлі Демонтований
ROZDÉL PERŠY
Dudley Demontovany
Завершувався найспекотніший день літа, і над великими квадратними будинками на Прівіт-драйв зависла дрімотна тиша. Зазвичай блискучі машини припадали пилюкою у дворах, а колись смарагдово-зелені газони поблякли й пожовкли, — через посуху поливати їх зі шлангів було заборонено. Позбавлені можливості звично мити машини й поливати газони, мешканці вулички Прівіт-драйв поховалися в затінках своїх прохолодних будиночків і порозчиняли навстіж вікна, сподіваючись заманити туди омріяний вітерець. Надворі залишався лише один підліток, що лежав горілиць на клумбі біля будинку номер чотири.
Zaveršuvałśa najspekotnéšy deň léta, i nad velikimi kvadratnimi budinkami na Privet drive zavisla drémotna tiša. Zazvičaj bliskučé mašini pripadali piľukoju v dvorach, a koliś smaragdovo-zelené gazoni pobľakľi j požołkli, – čerez posuchu polivati jich zó šlangóv bulo zaboroneno. Pozbavlené możlivosťi zvično miti mašini j polivati gazoni, meškanći ûlički Privet drive pochovaliśa v zaténkach svojich procholodnich budinočkóv i porozčiņali navstéž ókna, spodévajučiś zamaniti tudi omréjany vétereć. Nadvoré zališałśa liše odin pódlétok, ščo ležał gorélić na klumbé bóľa budinku nomer čotiri.
Цей худющий чорнявий хлопець в окулярах мав трохи нездоровий вигляд людини, що занадто швидко виросла. Джинси на ньому були брудні й подерті, футболка вилиняла й обвисла, а кросівки давно вже просили їсти. Вигляд Гаррі Поттера не надто тішив сусідів, які вважали, що за неохайність треба віддавати під суд, однак того вечора він ховався за великим кущем гортензії, і сусіди його не бачили. Власне, побачити його могли хіба що дядько Вернон чи тітка Петунія — якби повистромляли голови з вікна вітальні й поглянули вниз, на клумбу.
Cej chuďuščy čorňavy chlopeć v okuľarach mał trochi nezdorovy vigľad ľudini, ščo zanadto švidko virosla. Džinsi na ňomu buli brudné j poderté, futbolka viliňala j obvisla, a krosóvki davno vże prosili jésti. Vigľad Harry Pottera ne nadto téšił susédóv, jaké uvażali, ščoo za neochajnósť treba óddavati  pód sud, odnak togo večora ón chovałśa za velikim kuščem gortenźiji, i susédi jogo ne bačili. Vlasne, pobačiti jogo mogli chïba šč ďaďko Vernon či tétka Petunia – jakbi povistromľali golovi z ókna vétaľňi j pogľanuli vniz, na klumbu.
Гаррі радів, що додумався так вдало сховатися. Лежалося на гарячій твердій землі не дуже зручно, зате ніхто на нього не витріщався, скрегочучи зубами так голосно, що не чути було теленовин, і ніхто не мучив гидкими питаннячками — як бувало щоразу, коли він намагався лишитися у вітальні, щоб разом з дядьком і тіткою подивитися телевізор.
Harry raďił, ščo dodumałśa tak udalo schovatiśa. Ležalośa na gaŕačój tverdój zemlé ne duže zručno, zate nichto na ňogo ne vitréščałśa, skregočuči zubami tak golosno, ščo ne čuti bulo telenovin, i ňichto ne mučił gidkimi pitaňjačkami – jak buvalo ščo razu, koli ón  namagałśa lišitiśa v vétaļni, ščob razom z ďaďkom i tétkoju podivitiśa televïzor.

1. či произночится твердо (чи) за исключением имён существительных во множественном числе именит. и винит. падежей, где она произносится мягко (чі).
nôč - noči.

2 имеется вспомогательная "всегда мягкая " і - ï. Используется редко.
chïba. Как вариант - nočï.