Лингвофорум

Я живу в Західній Україні. Тут чую "берЕмо", "дізнаЄмося", "повернЕтеся", а це не відповідає літаратурній нормі. В мене мало знайомих з інших частин країни, але від декого чую "беремО" і "дізнаємОся". Проте жодного разу я не чув "повернетЕся", "отАман", "зАкладка", "пІдлітковий" чи "розкОші", як зазначено в словниках. Також книжки радять говорити "завдяки цьомУ" і "на цьомУ заводі", але я постійно чую "завдяки цьОму" і "на цьОму заводі". Тому мені стало цікаво, чи є місцевості, де ставлять літературний наголос. Чи словники подають штучну мову, відрізану від народу?

Цитата: IvanBell от июля 14, 2021, 20:38
повернЕтеся, повернетЕся

У моїй вимові — «пове́рнетеся». «Поверне́теся» звучить звично, «повернете́ся» сприймається як належне хіба що в поезії з блукаючими наголосами.

Цитата: IvanBell от июля 14, 2021, 20:38
зАкладка

Теоретично, за́кладка й закла́дка позначають різні поняття.
Але, схоже, вимова «за́кладка» відмерла (вирівнявшись чи то під «закла́дку» з іншим значенням, чи то під російський зразок), після чого почалися спроби її відродити.

Цитата: IvanBell от июля 14, 2021, 20:38
отАман

Можу сказати, що в мові українського радіо 80-х і 90-х «отама́н» переважав, цей же наголос потрапляв у пісні. Повернення до варіанту «ота́ман», проте, спостерігалося з 90-х років.

Цитата: IvanBell от июля 14, 2021, 20:38
пІдлітковий

З моєї суб'єктивної точки зору, «пíдлітковий» — присвійний прикметник, а «підлітко́вий» — відносний. Тобто, наприклад, «пíдлітковий вік» — це вік підлітка (очевидно, якогось конкретного), а «підлітко́вий вік» — вікова категорія, що охоплює вік усіх підлітків; «пíдліткове оповідання» — це оповідання підлітка, а «підлітко́ве оповідання» — оповідання для підлітків або написане в підлітковий період автора.

Цитата: IvanBell от июля 14, 2021, 20:38
розкОші

Словник ставить наголос «ро́зкіш» в однині й «розко́ші» у множині. Проте, у множині це слово вживається рідко, й тому в такій формі і з таким наголосом сприймається як щось з української класики.

У всіх перерахованих випадках, варто ставити питання не лише «де?», а й «коли?» — мова могла змінитись навіть у тих місцевостях, вимову яких було взято за еталон. Могли, звичайно, й унормувати щось сумнівне — наприклад, узявши за зразок наголос у якомусь вірші, який там опинився з віршувальних причин. Або ж, наприклад, словниковим еталоном наголосу маловживаного тоді слова могли стати словники інших споріднених мов (наприклад, російської), і цей невживаний наголос продовжують переносити із словника в словник усупереч фактичній сучасній мовній практиці.

Літературний наголос утвердився під впливом центрально-південних говорів. У вихідців з інших діалектних груп відхилення від літературної норми особливо відчутне.

http://prima.franko.lviv.ua/lknp/mova/numo.html

Цитата: Zavada от июля 15, 2021, 18:31
Літературний наголос утвердився під впливом центрально-південних говорів.

Там теж могли бути коливання (напр., декілька співіснуючих варіантів вимови, з яких було вибрано за норму якийсь один — необов'язково найвживаніший у наш час). Крім того, певної частини сучасної української лексики в долітературних діалектах ще не було — го́вори могли вплинути лише на загальні закономірності наголошення таких слів, та й то не завжди.

Цитата: Python от июля 15, 2021, 18:00
«пíдлітковий» — присвійний прикметник

Але присвійний прикметник — «пі́длітків».

Пригадую ще слово з цікавою варіацією «вірші».

Цитата: IvanBell от июля 14, 2021, 20:38
Тому мені стало цікаво, чи є місцевості, де ставлять літературний наголос. Чи словники подають штучну мову, відрізану від народу?

Є. На схід від Вас.

Цитата: Drundia от июля 16, 2021, 10:16
Але присвійний прикметник — «пі́длітків».

Варіації одного й того ж прикметника, що в більшості відмінків збігаються. Хоча так, «-ів» замість «-овий» сприймається як більш літературне, хоча друге в розмовній мові теж цілком собі вживається (це стосується багатьох присвійних прикметників).

Це мені ще піднагадало той дивний наголос хрі́новий, який би годився для хрі́нів при хріно́вий.

Дякую всім, хто висловився! Ваші коментарі дуже корисні і цікаві, але моє питання не про доречність словникових наголосів і не про історію української мови. Я лише хочу знати, чи може хтось упевнено сказати: "Так, в моєму місті говорять вІрші, пІдлітковий, отАман, повернетЕся тощо". Я маю кілька знайомих з центральних і східних місцевостей. Від них деколи чую наголос на "мо" (продаємО, ідемО тощо), один раз почув "кулінАрія" і кілька разів "індУстрія". Спеціально просив прочитати складений мною текст, щоб порівняти їхній наголос зі словниковим. Переважна більшість опитаних говорить так само, як у моїй місцевості. Майже всі сучасні словники продовжують подавати такий наголос, як у старіших. Це просто підтримка традиції чи все ж таки це мова, якою реально говорять в українських містах?

Цитата: IvanBell от июля 17, 2021, 21:13
Це просто підтримка традиції чи все ж таки це мова, якою реально говорять в українських містах?

Ймовірно, перше. Тим більше, якщо ми говоримо про міста, мова там не настільки консервативна.

Цитата: IvanBell от июля 14, 2021, 20:38
Також книжки радять говорити "завдяки цьомУ" і "на цьомУ заводі", але я постійно чую "завдяки цьОму" і "на цьОму заводі".

А тут у мене виникає підозра, що рекомендований наголос було списану з російського «сему́» всупереч мовній практиці. «Цьо́му дам, цьо́му дам, а цьо́му не дам» звучить нормально, «цьому́» робить цей же текст неритмічним. «Завдяки цьому́» — ще більш-менш, але тільки «на цьо́му заводі».

Цитата: IvanBell от июля 17, 2021, 21:13
Від них деколи чую наголос на "мо" (продаємО, ідемО тощо)

(Google) "У