Лингвофорум

З дитинства чув слово згуба лише в приказці радянського періоду "Куба - наша згуба", вочевидь тут воно вживалось, як щось, що нас згубить. Але тепер ледь не щодня стикаюсь з цим словом у соцмережах у значенні загубленої речі, тварини тощо. Чи може "згуба" вживалась у цьому значенні і раніше, а я не помічав?

Соцмережі - вони такі. Он, непозбувну́ бентегу як зафорсили! А по-людським мало б бути непозту́бня бентежність. Їм що незвичніше - тим краще.

---

Хоча в словнику прикладів вдосталь.

---

ЗГУ́БА, и, жін., розм.

1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Іван Франко, III, 1950, 204); В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381).

2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Леся Українка, V, 1956, 230).

3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь. [Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Леся Українка, II, 1951, 361); І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 494); — Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190).
♦ Доводити (довести) до згуби див. доводити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.

Цитата: DarkMax2 от марта 12, 2021, 16:23
Соцмережі - вони такі. Он, непозбувну́ бентегу як зафорсили! А по-людським мало б бути непозту́бня бентежність. Їм що незвичніше - тим краще.

---

Хоча в словнику прикладів вдосталь.

---

ЗГУ́БА, и, жін., розм.

1. Те, що загубилось, пропало чи зникло куди-небудь. Щось чорне та тверде випало у нього з-за пазухи і покотилося до рова. Онопрій сягнув рукою по свою згубу, та не встиг захопити її на лету (Іван Франко, III, 1950, 204); В Антона був вигляд людини, що сьогодні знайшла останню згубу з усього розкиданого багатства, яке збирала все життя (Роман Іваничук, Край.. шляху, 1962, 381).

2. рідко. Втрата чогось належного, притаманного кому-небудь. Очевидно, треба якоїсь міцнішої поправки, щоб могти витримати згубу крові і багато безсонних ночей і всякі інші наслідки операції (Леся Українка, V, 1956, 230).

3. Загибель, смерть кого-, чого-небудь. [Руфін:] Такі-то «добрі римські громадяни» колись наш Рим до згуби доведуть! (Леся Українка, II, 1951, 361); І в образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (Володимир Сосюра, II, 1958, 494); — Думають, темні, згарячу не розберемось — де згуба, а де порятунок (Олесь Гончар, II, 1959, 190).
♦ Доводити (довести) до згуби див. доводити.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.

А, ну значить було.

Яке основне значення у дієслова (з)губити?

Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?

Потерять

ГУБИТИ, гублю, губиш; мн. гублять; недок., перех.

1. Забуваючи, залишаючи і т. ін. що-небудь, втрачати його. — Котрий тут у нас школяр губить олівці! (Іван Франко, I, 1955, 238); Хто б не їхав, а чомусь коні У Заріччі гублять підкови (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 60);  * Образно. Кзил-Су губила воду по проваллях (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 131);
//  Взагалі втрачати що-небудь, позбуватися чогось. Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости (Панас Мирний, I, 1954, 256); Коли вже защербатів Данько, гублячи молочні зуби.., спробувала була Яресьчиха влаштувати його пастушком (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 9).

2. перен. Втрачати які-небудь якості, особливості і т. ін. Останнє тепло, останню снагу Губили руки його задубілі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 122); Роман терпіти не міг тих людей, які, гублячи гідність, вивертали напоказ кожну свою невдачу (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 131); Вони [гори] темнішали, губили прозору легкість і тепер уже не здавалися хмаринками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 183);
//  Проводити, витрачати, переводити що-небудь без мети, без користі (про час, сили і т. ін.). Старого любить — тільки дні губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 110); Водій Цюпа.. не губив часу даремно (Юрій Яновський, I, 1954, 55);
//  Переставати пам'ятати, швидко забувати. Баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й губила його на поповому порозі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 174); Я намагався не губити й слова з їхньої науки, а дещо пам'ятав ще з десятирічки (Юрій Яновський, II, 1954, 81).

3. Знищувати кого-небудь, призводити до загибелі. Злодія не бити — доброго губити (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 213); [Ономай:] Я не безумний. Голову нести, губити військо, щоб «хвалу і дяку» сказав хтось по-троянськи? (Леся Українка, II, 1951, 288);
//  Завдавати кому-небудь нещастя, горя, неприємностей. В очі любить, а за очі губить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 155); — Не кажи ж, не кажи нікому, не губи мене, бо я й так набралась лиха на своєму віку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 109);
//  розм. Робити поганий вплив на кого-небудь. [Кіндрат:] Телефон губить начальників, пухнуть вони від нього (Олександр Корнійчук, II, 1955, 139).
♦ Губити голову див. голова.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 186.

---

ЗГУБИТИ, згублю, згубиш; мн. згублять; док., перех.

1. Через неуважність загубити або забути що-небудь десь; протилежне знайти. — Ось на ж тобі, друже, Цей дукачик, та не згуби (Тарас Шевченко, I, 1963, 116); — Чи це ти не оддала мені ключів, чи я їх де згубила? — спитала Онися Степанівна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 199); Тут я згубила тоді свою обручку (Леся Українка, III, 1952, 522); Обмацую ноги — ну, так і є, згубив калошу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 240).
♦ Згубити з очей кого, що — перестати бачити кого-, що-небудь. Отак і стояв [Юсуп], аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать чадацького узбека Саїд Алі Мухтарова (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 21); Стежку згубити — збитися з дороги, заблудити. Ішов [Іван] спустілий, не чуючи землі під ногами, згубивши стежку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344).

2. Втратити, не зберегти щось належне, притаманне кому-, чому-небудь. При тому бунті я мав згубити корону і голову, але не згубив ні тієї, ні другої (Леся Українка, IV, 1954, 132); Мости затріщали, згубивши опору (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 213);
//  Втратити які-небудь фізичні особливості, моральні якості, почуття, думки і т. ін. [Корж:] Ти навіки честь свою згубила (Степан Васильченко, III, 1960, 55); У офіцерів були згаслі очі і непевні рухи людей, що згубили позу і характер (Олександр Довженко, I, 1958, 171); Він давно вже згубив свій спокій (Борис Грінченко, I, 1963, 257); Вчепившись за якусь думку, він боявся згубити її (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100); — А з нашого берега, як на зло, ніхто навіть не свисне. Чи вони не бачать, чи, може, й надію згубили на своїх розвідників (Василь Кучер, Черв. вогонь, 1959, 54).
♦ Згубити очі: а) втратити зір, осліпнути. Мені відчинив сліпий дідок, що колись згубив очі на музичній фабриці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15); б) засоромитися, зніяковіти. — Як твої справи? — сказав мені Олекса. — Тезиси готові? Я, згубивши очі, почав нишпорити по кишенях, шукаючи міфічні тезиси (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 36); Згубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) — те саме, що Загубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) див. загубити. Тут їй воля, тут би їй вибрикувати, а вона останній розум згубила (Марко Вовчок, I, 1955, 270).

3. розм. Не зберегти в пам'яті; забути. Вулиці я не згадаю, номер будинку згубила Пам'ять моя непокірна (Василь Еллан, II, 1958, 216).
♦ Згубити лік див. лік 1.

4. Призвести до загибелі, позбавити життя; убити. Не помирилися царі за царства, вельможі за панства, пани за підпанства — і давай мірятись силою: хто більше згубить безневинних душ (Панас Мирний, I, 1954, 359);
//  Те саме, що занапастити 2. [Антоніо:] Гай, гай, маестро!.. Чи я ж повірю, щоб справді ви могли згубити в пущах Нової Англії талант ваш? (Леся Українка, III, 1952, 114);
♦ Згубити голову див. голова; Згубити з світу — заподіяти кому-небудь смерть, погубити когось. Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй (Українські народні казки.., 1951, 166); — В них нема ні до кого жалощів. Їм що бабку, що гриба зорвати, що чоловіка з світу згубити... — так обурювавсь Опанас (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 335).

5. Марно, даремно витратити. Скільки ви ночей не доспали, скільки голову собі нашкрябали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима — во тьмі?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.

Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52

Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?

Потерять

А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.

Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52

Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?

Потерять

Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".

Цитата: From_Odessa от марта 18, 2021, 12:46
А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.

Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52

Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?

Потерять

Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".

В основному, я б сказав би 90% випадків, вживають саме у значенні "потерять".

Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»). Якщо ж «потерять» стосується випадку, коли річ або абстрактна можливість просто стала недоступною чи була марно витрачена, то це «втратити» («потерять работу» — «втратити роботу», «потерять жилье» — «втратити житло», «потерять год жизни» — «втратити рік життя», або, краще, «змарнувати рік життя»).

Цитата: From_Odessa от марта 18, 2021, 12:46
А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.

Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52

Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?

Потерять

Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".

В нас в ЦУ свме так. А от в Луця, очевидно інакше.
В нас нормально загубив, згубив сприйнялось би як шось незвичне. А в значенні «погубил» — ок.

Цитата: LUTS от марта 18, 2021, 14:48

Цитата: From_Odessa от марта 18, 2021, 12:46
А я нiколи "згубу" не зустрiчав, здаэться.

Цитата: LUTS от марта 12, 2021, 17:52

Цитата: Tys Pats от марта 12, 2021, 16:57
Яке основне значення у дієслова (з)губити?

Потерять

Я думав, що у "згубити" основне значенням таке, як в росiйського "погубить", а "потерять" - це "загубити".

В основному, я б сказав би 90% випадків, вживають саме у значенні "потерять".

В нас такого нема.

Цитата: Sandar от марта 19, 2021, 22:28

В нас в ЦУ свме так. А от в Луця, очевидно інакше.
В нас нормально загубив, згубив сприйнялось би як шось незвичне. А в значенні «погубил» — ок.

Тобто, якшо сказати "я згубив ключа", то ти подумав би, що його звели з світу Божого? Мабуть і уваги не звернув би.

Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»)

Зверни увагу, що я казав про "згубити", а не про "загубити".

Цитата: Sandar от марта 19, 2021, 22:28
В нас в ЦУ свме так. А от в Луця, очевидно інакше.
В нас нормально загубив, згубив сприйнялось би як шось незвичне. А в значенні «погубил» — ок.

У СЛУМ, судячи зі словарної статті вище, так, як в Луця, чого я ніяк не очікував:

Цитата: DarkMax2 от марта 12, 2021, 17:59
ЗГУБИТИ, згублю, згубиш; мн. згублять; док., перех.

1. Через неуважність загубити або забути що-небудь десь; протилежне знайти. — Ось на ж тобі, друже, Цей дукачик, та не згуби (Тарас Шевченко, I, 1963, 116); — Чи це ти не оддала мені ключів, чи я їх де згубила? — спитала Онися Степанівна (Нечуй-Левицький, III, 1956, 199); Тут я згубила тоді свою обручку (Леся Українка, III, 1952, 522); Обмацую ноги — ну, так і є, згубив калошу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 240).
♦ Згубити з очей кого, що — перестати бачити кого-, що-небудь. Отак і стояв [Юсуп], аж доки й згубив з очей розталу в скелях та чагарниках загадкову і мужню постать чадацького узбека Саїд Алі Мухтарова (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 21); Стежку згубити — збитися з дороги, заблудити. Ішов [Іван] спустілий, не чуючи землі під ногами, згубивши стежку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344).

Spoiler ⇓⇓⇓

2. Втратити, не зберегти щось належне, притаманне кому-, чому-небудь. При тому бунті я мав згубити корону і голову, але не згубив ні тієї, ні другої (Леся Українка, IV, 1954, 132); Мости затріщали, згубивши опору (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 213);
//  Втратити які-небудь фізичні особливості, моральні якості, почуття, думки і т. ін. [Корж:] Ти навіки честь свою згубила (Степан Васильченко, III, 1960, 55); У офіцерів були згаслі очі і непевні рухи людей, що згубили позу і характер (Олександр Довженко, I, 1958, 171); Він давно вже згубив свій спокій (Борис Грінченко, I, 1963, 257); Вчепившись за якусь думку, він боявся згубити її (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 100); — А з нашого берега, як на зло, ніхто навіть не свисне. Чи вони не бачать, чи, може, й надію згубили на своїх розвідників (Василь Кучер, Черв. вогонь, 1959, 54).
♦ Згубити очі: а) втратити зір, осліпнути. Мені відчинив сліпий дідок, що колись згубив очі на музичній фабриці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15); б) засоромитися, зніяковіти. — Як твої справи? — сказав мені Олекса. — Тезиси готові? Я, згубивши очі, почав нишпорити по кишенях, шукаючи міфічні тезиси (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 36); Згубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) — те саме, що Загубити розум (тяму, свідомість і т. ін.) див. загубити. Тут їй воля, тут би їй вибрикувати, а вона останній розум згубила (Марко Вовчок, I, 1955, 270).

3. розм. Не зберегти в пам'яті; забути. Вулиці я не згадаю, номер будинку згубила Пам'ять моя непокірна (Василь Еллан, II, 1958, 216).
♦ Згубити лік див. лік 1.

4. Призвести до загибелі, позбавити життя; убити. Не помирилися царі за царства, вельможі за панства, пани за підпанства — і давай мірятись силою: хто більше згубить безневинних душ (Панас Мирний, I, 1954, 359);
//  Те саме, що занапастити 2. [Антоніо:] Гай, гай, маестро!.. Чи я ж повірю, щоб справді ви могли згубити в пущах Нової Англії талант ваш? (Леся Українка, III, 1952, 114);
♦ Згубити голову див. голова; Згубити з світу — заподіяти кому-небудь смерть, погубити когось. Дуже хотіла мачуха згубити з світу невістку, але ніяк це не вдавалось їй (Українські народні казки.., 1951, 166); — В них нема ні до кого жалощів. Їм що бабку, що гриба зорвати, що чоловіка з світу згубити... — так обурювавсь Опанас (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 335).

5. Марно, даремно витратити. Скільки ви ночей не доспали, скільки голову собі нашкрябали, скільки праці згубили через те, що ходите, здається, і вдень, а мов з зав'язаними очима — во тьмі?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 451).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 525.

Тобто вказане, як перше значення.

Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»). Якщо ж «потерять» стосується випадку, коли річ або абстрактна можливість просто стала недоступною чи була марно витрачена, то це «втратити» («потерять работу» — «втратити роботу», «потерять жилье» — «втратити житло», «потерять год жизни» — «втратити рік життя», або, краще, «змарнувати рік життя»).

Дуже цікаво. У російській аналогічної пари немає. Можна сказати, що "загубити" наближається до одного зі значеннь "забыть", але лише наближається (та й там, де "забыл" майже напевно буде "забув", а не "загубив").
При цьому іноді російським відповідником до "втратити" може бути не тільки (а іноді стилістично й не стількі) "потерять", а й "упустить": "упустить возможность" - "втратити нагоду/можливість", "упустить шанс" - "втратити шанс" і т.ін. От такі відносини між парами "загубити/втратити" та "потерять/упустить" (мабуть, тут є ще якісь дієслова, що входять до цих відносин в обох мовах. А, може, й ні).

Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 00:28
(мабуть, тут є ще якісь дієслова, що входять до цих відносин в обох мовах. А, може, й ні).

Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
або, краще, «змарнувати рік життя»

А, ну так, ти ж як раз й згадав одне з таких дієслів - "змарнувати". Як я розумію, його використання в українській дещо більш вузьке, ніж у "втратити"? Але нагоду, можливість та шанс, мабуть, можна саме змарнувати.

Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 00:19

Цитата: Python от марта 19, 2021, 12:02
Причому, «потерять» — лише в тому випадку, коли йдеться про якусь фізичну річ, яка випала або була зоставлене десь невідомо-де («потерять ключи» — «загубити ключі»)

Зверни увагу, що я казав про "згубити", а не про "загубити".

В моєму випадку, «згубити» може мати й значення «загубити», хоча в обох значеннях (і загубити якусь річ, і звести когось зі світу) сприймається як надто літературне, тому перебуває переважно в пасиві. При цьому, ні «згубити», ні «загубити» значення «втратити» не мають.

Цитата: From_Odessa от марта 20, 2021, 00:32
А, ну так, ти ж як раз й згадав одне з таких дієслів - "змарнувати". Як я розумію, його використання в українській дещо більш вузьке, ніж у "втратити"? Але нагоду, можливість та шанс, мабуть, можна саме змарнувати.

Змарнувати — витратити намарне. Тобто, йдеться про щось, що в вже в людини було, але було використано без користі. Цим відрізняється від рос. «упустить», яке стосується, скоріш, втраченої миті, невпійманої нагоди, нереалізованої можливості — чогось, що було в людини лише потенційно, але так їй по-справжньому і не дісталось. Утім, «змарнувати потенціал» можна сказати. От «змарнувати шанс» — вже, мабуть, незовсім.

Цитата: Python от марта 20, 2021, 00:54
Змарнувати — витратити намарне. Тобто, йдеться про щось, що в вже в людини було, але було використано без користі. Цим відрізняється від рос. «упустить», яке стосується, скоріш, втраченої миті, невпійманої нагоди, нереалізованої можливості — чогось, що було в людини лише потенційно, але так їй по-справжньому і не дісталось. Утім, «змарнувати потенціал» можна сказати. От «змарнувати шанс» — вже, мабуть, незовсім.

Дякую, цікаво.

От футбольні коментатори іноді кажуть про втрачений гольовий шанс, що гравець/команда "змарнував/змарнувала нагоду/можливість/момент". Чи то мені здається? Ні, начебто кажуть. Хоча, може, "змарнувати можливість" не кажуть, тільки про нагоду чи момент. Частіше, звичайно, "втратив нагоду/можливість/момент/шанс" (чи кажуть про шанс "змарнувати", не можу згадати. Коли писав свій пост вище, відчув, що з цим словом й мені якось не дуже приємно використовувати дієслово "змарнувати"). Російським аналогом майже завжди виступає "упустить возможность/момент/шанс" (але не "потерять", воно тут не підходить). Для тебе таке вживання є природнім (я про "змарнувати") чи ні?

Якщо в гравця був момент (короткий проміжок часу), який можна було використати з користю, то, мабуть, його можливо й змарнувати. Так само, як і більший проміжок часу (скажімо, змарнувати рік підготовки). Хоча тут важко сказати, є цей момент у спортсмена/команди насправді, чи його ще треба вловити, щоб він був.

Цитата: Python от марта 20, 2021, 01:16
Хоча тут важко сказати, є цей момент у спортсмена/команди насправді, чи його ще треба вловити, щоб він був.

Поясни, будь ласка, що ти тут мав на увазі.