Лингвофорум

Цитата: DarkMax2 от июня 20, 2016, 15:36
"...центр малорусских интересов несколько передвинулся и в настоящее время сосредоточивается здесь, в Харьковском Округе. Здесь бьется живой нерв малорусской жизни, здесь много оказалось деятелей, проникнутых народными интересами..."

(с) «Киевская старина», №11 за 1902 год.

«Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться."

Максим, любишь? свой город или просто интересоваться стал.

Цитата: Валентин Н от июня 20, 2016, 21:55
Максим, любишь? свой город или просто интересоваться стал.

Та наче люблю.

Но почему?

Цитата: Валентин Н от июня 20, 2016, 22:08
Но почему?

Банальный патриотизм?

Возможно да, а возможно и нет.

Кому цікаво, Попередня частина, яку закрили.

Сьогодні зустрів легендарне явище - мене могли "зняти в Нацгвардію"!!!
Під гаражами на Студентській тусується компанія з двох ментів і одного камуфляжника, які за їхніми словами "відпрацьовують територію" (що то таке і наскільки те законна дія - велике питання).
Відповідь на перше ж запитання - "рік народження" - позбавила їх інтересу. І слава богу
А взагалі - вони молодці, бо шукають молодь не нижче по вулиці під Фармою з Педагогічним, а під гаражами, де в кущі волоцюги ходять та діди простують до своїх москвичів, жигулів та потриманих БМВ (молоді ж автолюбителі зазвичай тримають своє залізо від вікном).

І тут клята "Помийна хата"!!!

ЦитироватьПризнаюсь, центр Харкова мене зачарував відразу. Мій трамвай проїжджав якраз по ньому, тому я, власне, тут і вийшов. Пройшовшись туди-сюди по берегу річки і помилувавшись краєвидами, я зорієнтувався де я і вирушив в Пузату хату, заодно проходячи повз деякі цікаві місця. Блін, обожнюю опинятись в абсолютно незнайомому великому місті, про яке я майже нічого не чув).

В «Пузатій хаті» я повечеряв, зв'язався з хостом і продовжив своє знайомство з Харковом, оскільки певну частину дорогу вирішив пройти пішки. Цікаво, скільки я намотав кілометрів за цей день?). Мабуть, порахую і напишу в кінці статті).

Харків мені чим далі, тим більше подобався. А що здивувало ще більше, так це безліч українських прапорів, що висіли між кожних двох стовпів на центральній Сумській вулиці.

Слідуючи інструкціям хоста, я доволі легко добрався до його спального району, проте трохи помучився з пошуками будинку. Проходячий повз хлопець, почувши моє україномовне запитання, гостинно підказав, в якому напрямку топати, а далі я вже зв'язався з приймаючим мене хлопцем.

Олексій виявився дуже цікавою людиною, від якої я надзвичайно багато дізнався про Харків і чому тут все саме так, як є. Сам Олексій був не тільки патріотом, але й доволі активним суспільним діячем. Також він тримав у себе дома шматок харківського Леніна, від якого запропонував мені відламати частинку). Я відмовився, бо не хотів тащити цю залізяку через всю Україну).

Суть більшості розповідей про Харків і його політику зводилась до Кернеса, котрий виявився, судячи по розповідях мого хоста, нереально хитрим. Перемогу на виборах він собі забезпечує... «сарафанним радіо». В нього є спеціальні люди, що розповсюджують чутки серед основного контингенту виборців – серед пенсіонерів. Причому чутки з часом можуть суперечити одне одному. То спочатку Кернес головний захисник харків'ян от «бендеровцев», то він вже той, хто врятував місто від сепаратизму.

В цілому, репутація в нього «головного захисника Харкова» і... «лавочника»). По Харкові, як я мав можливість потім переконатись, повсюди стоять лавки! Такі речі старше покоління теж, без сумніву, повністю одобрює).

Поговоривши трохи з Олексієм, ми почали займатись більше своїми справами. Він став працювати (оскільки також є фрілансером), а я складати приблизний план на наступні два дні.

http://dambl.com.ua/avtostopom-do-harkova/

ЦитироватьПрокинувся я відносно рано й відразу окупував лишній ноут Олексія. Я склав приблизний план місць, які б хотів відвідати в Харкові і також трохи попрацював. Разом з цим, якраз в цей ранок до мого хоста завітала його мама, що обожнює Львів. Ми трохи поговорили про місто Лева і я дізнався, що їй справді було страшно їхати до нас першого разу в відрядження. Також виявилось, що в Харкові дійсно було найбільш жорстке протистояння між проукраїнськими та проросійськими силами.

Янукович тут після своєї втечі хотів оголосити «Новоросію», однак марш з 10000 молодих людей не дав йому цього зробити, прийшовши на площу, незважаючи на всі потуги міліції та тітушок. Опісля якраз в Харкові й почався найбільший двіж і протистояння. На жаль, тут був чіткий поділ на нас та них, й мамі Олексія в своєму колективі з проукраїнською точкою зору було складно.
Канатна дорога та парк Горького

Мда, заполітизований в мене виявився початок, але який вже є). На всі політичні розмови і роботу в мене пішло доволі багато часу, тому я вибрався в місто лише о 15:00. Першим ділом я хотів покататись на Канатній дорозі, щоб дізнатись, що це взагалі таке. Доїхавши до потрібного місця, я двічі переплутав вулиці, в які мені потрібно було йти, але врешті-решт добрався до цієї дороги і сів в новеньку кабіну. Нещодавно їх тут поміняли, оскільки до того в деяких відвідувачів виникала підозра, що вони можуть розвалитись, не доїхавши до місця призначення).

Загалом, харківська канатна дорога мені сподобалась. Їдеш собі, втикаєш на все з висоти, при бажанні махаєш дівч.. еее, людям, які проїжджають з протилежної сторони і наприкінці прибуваєш в надзвичайно красивий парк Горького. Як розповів мені Олексій, цей парк приватизований Кернесом, проте це йому пішло на користь. Його чудово доглядають. Щось схоже я бачив лише у Вінниці, де парки теж надзвичайно чисті.

Потім я вирішив пройтись також парком Шевченка, заодно завітавши до постаменту, де раніше стояв Ленін. Цей парк був вже гірше освітлений і трохи брудніший. Крім того, на одній з лавок там сиділи справді відверті гопніки (спортивні штани, сємкі, пиво, дурнуватий сміх і глузування з усіх навколо). Давненько такого не бачив.

Як я зрозумів із своїх знайомств в Харкові, тут є дуже чіткий розподіл між молоддю. В місті присутня надзвичайно активна, розумна і переважно проукраїнська молодь, а також високий відсоток гопніків. Такої кількості сумнівних особистостей я не бачив в жодному із міст. Проте Олексій це пояснив великою кількістю переселенців, оскільки саме в Харків їх перебралось найбільше.

Я прогулявся трохи, позаходив в найцікавіші для мене куточки і, натхненний відвідинами нових місць, знову вирушив в центр. Повечерявши і трохи там пройшовшись, я спробував поїхати на метро до станції Ботанічна, де мав зустрітись з одною із своїх знайомих. Спроба виявилась невдалою. В Києві я звик до кас і жетонів. Тут же ж стояли тільки автомати, які видавали якісь талони і навіть не мали ані найменшого поняття про здачу з десяти грн. Я запропонував в смс Каті зустрітись в центрі, а сам пішов відвідувати ще одну цікаву мені церкву з готичним присмаком.

Саме під час оглядин цієї чарівної споруди мене застав дзвінок від Каті, яка вже 40 хв. мене чекала біля станції Ботанічний сад. Бідна дівчина... Смс їй не прийшло, оскільки вона якраз їхала в метро. В результаті ми таки зустрілись в центрі потеревенили годину і після цього я відправився до хоста, вирішивши, що на сьогодні свою порцію вражень я вже отримав. Крім того, час вже був відносно пізній.

Меморіальний комплекс

На наступний день я вирішив поїхати в місто якомога раніше, оскільки мав ще багато планів і тільки цей один день для їхньої реалізації. Спочатку я заскочив в парк з меморіальним комплексом «Родина-мать», який мені порадив відвідати Олексій. Саме тут збираються комуністи та прості учасники маршів на дев'яте травня.

Дуже совкове місце, чесно кажучи. Проте в своєму роді надихаюче. Тут грає класична музика, а в середині пам'ятника ніби б'ється серце матері солдата. Це справді записаний звук серця. Як сказав мені Олексій, тут використаний звук енцефалограми жінки, що пережила інсульт.

Не мав би я галицької прививки, то міг би й справді проникнутись комуністичною ідеологією. Ні на фотках, ні на відео це не дуже відчутно. Сама ідея вшанування полеглих в другій світовій війні чудова. І якість, з якою це зроблено, захоплює. Проте оформлення, комуністичні зірки та інші речі навіюють таку собі відданість комуністичним ідеалам і заставляють забути про його недоліки.

От блін, знову політика). Зрештою, в наступних статтях вона знову зустрічатиметься (якщо їх напишу, звісно)), проте саме це є в мене в планах). Якась частина подорожі в мене й справді виявилась доволі сильно пов'язана з цією темою. Проте я дізнався багато цікавих деталей.

Після відвідин меморіалу, я повернувся до Білгородського шосе, сфотографував пам'ятник велосипедисту, повз якого вже тричі проїжджав і відправився на зупинку, щоб дочекатись маршрутки до центру. Маршрутку я дочекався. Однак, орієнтуючись по Гугл мапс, вирішив їхати не в центр, а трохи в інші місця, до яких вона мала б добратись. А саме, до Харківського вокзалу, який в цьому місті дуже красивий.

Я вийшов на потрібному перехресті, помітив одну з церков, які записав собі в перелік місць для відвідування, сфотографував її і відправився на вокзал, заодно проходячи повз різні цікаві вулиці. Вокзал мені й справді дуже сподобався. Жаль, лише фонтан не працював.

Після цього я вирішив звести рахунки з харківським метро). Купивши в апараті той клятий талон, я все-таки запхав його в потрібне місце в турнікеті і, з гордо піднятою головою, відправився в центр. В цілому, нічого в ньому особливого. Тільки їхати менше, ніж в Києві.

Знову наївшись варениками в Пузатій хаті, що стало для мене в Харкові доброю традицією, я став там свідком дуже сумної картини. Одна старенька бабця, що сиділа в куточку і на яку я не звертав уваги, після того, як одна пара покинула стіл, підійшла до їхнього підносу і почала доїдати рештки, що залишились після вищезгаданих відвідувачів. Я не витримав і пішов теж купив їй вареники. Проте їсти їх вона відмовилась... В жодному місці ше такого не бачив...

В трохи похнюпленому настрої я вийшов з Пузатої хати і вирушив в середину одної з церков, яка мені раніше дуже сподобалась ззовні, перед тим добряче її пофоткавши. Там зі мною теж сталась одна пригода. Після того, як я сів на лавочку, щоб трохи подумати, до мене підсів один старий мужик, який, поговоривши про церкву, почав жалітись на своє життя. По його словам, в нього величезні проблеми зі здоров'ям, в нього вдома немає навіть чаю, а сам він в жахливих боргах. Якщо після перших його слів в мене ще з'явились якісь думки про допомогу, то чим далі, тим більше я розумів, що щось тут не так. Він все настирливіше давив на жалість, повторюючи деякі речі іншими словами, хоча прямо просити милостиню не пробував. Крім того, певні деталі в його розповіді не сходились. Врешті-решт, я порадив звернутись йому до священика, оскільки той в подібній ситуації точно мав би йому допомогти. Після цього мій співрозмовник замовк, а через деякий час пішов в інше місце. Я теж довго вирішив далі тут не затримуватись.

http://dambl.com.ua/harkiv-kanatna-doroga-ta-muzey-seksualnih-kultur/

ЦитироватьМузей сексуальних культур світу

Музей сексуальних культур світу в Харкові для мене був своєрідною родзинкою. Адже мене мучила цікавість, що ж саме я тут побачу. Хоча певне уявлення я про це мав, оскільки дізнався про нього, коли писав відповідну статтю про «ТОП-5 найнезвичніших музеїв України».

В цілому, ідея цього музею мені сподобалась. На жаль, тема сексу в нашому суспільстві до сих пір є забобонною, що іноді приводить до не дуже хороших наслідків та необізнаності серед населення. Принаймні на мій погляд, і на погляд створивших цей музей людей, що, схоже, поставили собі за мету просвітити народ в даній темі. Правда, судячи по деяких відвідувачах, багато хто приходить сюди не просвітитись, а повтикати на картинки сексуального характеру. Їх тут справді безліч. Сексуальна культура в Японії, в Індії, в арабів і т. д. Я, як людина не тільки втикаюча на картинки, але й записуюча цікаві мені речі в блокнот, викликав, мабуть, повагу в комендантки, тому вона навіть затрималась на хвилин 15 довше (музей закривався о сьомій), щоб я мав змогу додивитись і дописати всі цікаві мені речі.

Поділюсь тим, що тут знайшов.

Типи сексуальних культур:

    Містична.
    Аполонська.
    Пуританська.
    Оргіастична.
    Ліберальна.

З містичних сексуальних культур найкраще представлений даосизм, який спеціалізується на полігамії. В даосистів існувало безліч підручників про мистецтво любові і згідно цієї течії чоловік мав задовільняти жінку.

Аполонський тип сексуальної культури. В ньому сексуальність розглядається нарівні з іншими потребами людини, проте відсутня хоч якась система заборон з боку батьків (діти можуть починати своє статеве життя й з 12 років). Він існує й зараз на деяких островах Тихого океану.

Пуританська культура. Виступає проти всіх насолод і, в тому числі, сексуальних. Для неї характерні цензурні заборони на будь-які теми, що хоча б частково стосуються сексуальності.

Оргіастична. Повний антипод пуританської культури, який характеризується абсолютною вседозволеністю і прийняттям всіх форм сексуальної активності. Як домінуюча культура зустрічається рідко і найбільше характерна «Олімпу». Що цікаво, чітко вираженою ця культура була в пуританському суспільстві, де вона стала опозицією і користувалась популярністю в деяких королівських дворах.

Ліберальна секс. культура розглядає секс не як природну біологічну складову людини, а як частину соціальних взаємовідносин. Існує на острові Мангайя, де діти граються до 3-4 років разом, а потім розділяються дорослими по статевим ознакам і починаються ними навчатись, в кінці проходячи обряд «посвячення». Любов тут вважається синонімом сексу і тому одружуються представники цієї культури з тим, хто класно цим займається. Однак оргіастичної культури тут не помічається.

Ця вся інформація була на другому поверсі музею, з якого починається огляд. На першому ж розглядаються різні техніки, запитання в плані здоров'я і т. д. Звиняйте, це вже переказувати не буду.

Якщо ж вас цікавить моя думка, то всі ці типи культур я вважаю крайністю і дотримуюсь точки зору офіційної психології, що секс – це важлива і необхідна складова в житті дорослої і здорової людини.

Мда, цікава в мене стаття про Харків вийшла).

Загалом, в Музеї сексуальних культур мені найбільше сподобалась цитата:

    «Три источника имеют влечения человека – душу, разум и тело. Влечения душ порождают дружбу. Влечения тела порождают страсть. Влечения ума порождают уважение. Соединение всех трех влечений порождает любовь».

Цитата: Demetrius от июня 30, 2016, 11:49

Offtop

Цитата: DarkMax2 от июня 30, 2016, 11:36
І тут клята "Помийна хата"!!!

А що з нею не так? Я колись ходив (у львівську), було смачно.

Ну, не знаю. Ніколи не подобалось.

Харьков. Первые впечатления
Трошки пошарпаного Харкова. Чесно зізнаюсь, що цивілізація у нас тільки там, де метро.

А тепер трохи краси:
Харьков. Набережная

Як будують станцію «Перемога»: обладнання іспанське, але орнаменти радянські

Отака от "реконструкція" в Саду Шевченка.
Дубу було більше століття.

Почалась реконструкція, яка поверне довоєнну форму скверу на площі Свободи.