Лингвофорум

В гуцульському говорі є таке цікаве слово навидіти (себто любити), від якого в літературній мові залишилося лише його похідне ненавидіти.

Зустрів цікаве пояснення етимології слова ненавидіти. Правда російською мовою.
Перечитав і випав в осад.

Цитироватьненавидеть Заимств. из ст.-сл. яз., где оно является преф. производным от навидѣти «смотреть с удовольствием» (смотрят с удовольствием на того, кого любят). См. видеть.
Ср. ненаглядный «любимый» (на которого нельзя наглядеться).

Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов. — М.: Дрофа Н. М. Шанский, Т. А. Боброва 2004

Чомусь у мене виникає таке відчуття, що з словами ненавидіти - навидіти ми маємо той же випадок що з російськими словами зонтик – зонт.
Я один такий навіжений? 

Цитата: Волод от декабря 19, 2014, 08:21
Чомусь у мене виникає таке відчуття, що з словами ненавидіти - навидіти ми маємо той же випадок що з російськими словами зонтик – зонт.
Я один такий навіжений? 

Гм. Я не бачу тут анальогії

Тобто Ви виключаєте, що слово навидіти може походити від слова ненавидіти, та що це могло статися лишє тоді як нав.. перестали бути чимось, чого не треба зайвий раз поминати.

НА́ВИДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал.

1. Любити. Як лишився Славко сам у світлиці, то зважився на думку, що Краньцовська його навидить (Лесь Мартович, Тв., 1954, 301); Він навидить цю дівчину (Словник Грінченка).

2. Поважати, шанувати. Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина, Тв., 1960, 347).

НАВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., перех., діал. Помічати, примічати. А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (Павло Чубинський, III, 1872, 425).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974.

І в нас таке колись було, що заглядали в першоджерело.

Та після того, як я помилився з походженням прізвища Коротун, я цім словникам не надто довіряю.

Цитата: Волод от декабря 20, 2014, 08:11
І в нас таке колись було, що заглядали в першоджерело.

Та після того, як я помилився з походженням прізвища Коротун, я цім словникам не надто довіряю.

А хто казав тільки у словниках вишукувати значіння слів, особливо ж імен? Треба знати, що прізвища часто походять від імен (Хилько - Филько - Філіп, Філімон, Філарет, Феофіл...., а не від "хилити"), топонімів або від якогось діалектного словаабо від видуманого прізвиська.... А що цікавого знайшли по "Коротун"?

Те що Коротун, воно стало з легкої руки української паспортистки, котра можливо заглядала у словники,  а можливо і не заглядала, та все ж спираючись на своє велике знання української мови, відредагувала прізвище  Каратун.
До речі, мій Word веде себе так само як паспортистка.

Все послідовно.
Кажемо Коротун, пишемо - Каратун.
Вимовляємо Вацко, пишемо - Воцко.
Написано Молоко, читаємо Малако.

Щось я двох попередніх ораторів не збагну, що вони тамички нагаварили. Кароче, мене вже закоротило! Чи не поплутано Каратун та Карачун? Звідки відомо, що паспортистка невірно записала? А, може, волосний писар Шельменко?

Каратун на відміну від Коротун має відчутний тюркській присмак.
І тоді виходить справа не в зрості прадіда, а у тому що він носив одяг чорного кольору, або походив з роду чи племені яке носило такий одяг.
А болгарський варіант, це взагалі хрестоносець. 

Цитата: Jeremy от декабря 20, 2014, 15:52
Щось я двох попередніх ораторів не збагну, що вони тамички нагаварили. Кароче, мене вже закоротило! Чи не поплутано Каратун та Карачун? Звідки відомо, що паспортистка невірно записала? А, може, волосний писар Шельменко?

Каратун писалось и переписувалось неодноразово в Росії.  І там з цім проблем не виникало.
А при переїзді в Україну літерам «а» прийшов гаплик.

Ну що тут не до тями?
Призвіще дівчинки ВАЦКО з діда-прадіда.
А чому в пашпорті Воцко?
Как Вы сказали, ВАЦКО? Пишем - ВОЦКО.

Цитата: oveka от декабря 20, 2014, 17:13
Ну що тут не до тями?
Призвіще дівчинки ВАЦКО з діда-прадіда.
А чому в пашпорті Воцко?
Как Вы сказали, ВАЦКО? Пишем - ВОЦКО.

А точно відомо, що раніше саме "ВАЦКО" було? Ото треба завжди краще витріщати очі, коли документи тобі виписують і "стояти над душею". Коли помилка вийшла з вини писарчука або писарчучки, маємо повне право вимагати від них і  їхнім коштом нових документів. Вацко і в нас є, з Житомирщини людоньки.

Зі слів серйозні документи, особливо з прізвищами, давно ніхто і ніде не заповнює.

Так те було не з нею. А колись давно-давно.

Цитата: Jeremy от декабря 20, 2014, 17:38
Зі слів серйозні документи, особливо з прізвищами, давно ніхто і ніде не заповнює.

Відповідальні чиновники заповнюють що хочуть и як хочуть, і боротися з ними важко.
Наприклад літера «і» в моєму прізвищі коштувала декілька літрів крові бухгалтеру підприємства де я працював.
Пенсійний фонд тупо видавав їй зауваження: «Прізвище з помилкою».
Те що і в паспорті «і», і в ідентифікаційному коді «і» їх не обходило.

Однак повернемось до наших баранів.
Що означає російською слово: навидь? 

Ну що?
Ніхто вже більш не цікавиться жахливо-цікавими словами?

У ліфті написано, що підчас пожежі користуватися ним заборонено.
Не знав, що існує слово пІдчас.

ПІ́ДЧАС, у, чол. Юшка з молодих буряків і молодого бурячиння.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 524.

Здається ПІ́ДЧАС задля трошки притлумити голод. Але не певен - коли його останній раз чув?
А ще у нас варили КАНДЬО́Р. Та це вже серйозна їжа, бо другої було катма.

Цитата: Волод от декабря 22, 2014, 07:51
Пенсійний фонд тупо видавав їй зауваження: «Прізвище з помилкою».

В одному з кабінетів Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району Києва не приймали людей, у чиїх антропонімах є літера «є». Технічний збій (компи не друкували цю літеру); не знаю, чи спромоглися вже ліквідувати його.
До речі, зверніть увагу на мову оголошення.

И правда цікаві...

Цитата: oveka от декабря 26, 2014, 17:11
Здається ПІ́ДЧАС задля трошки притлумити голод.

Можливо, це вторинне (з огляду на словники).

Підчас, су, м. Родъ супа изъ листьевъ свеклы. Фр. Пр. 111.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 184.

пі́дчас — рідка страва української національної кухні — юшка з мо­лодих буряків і молодого бурячин­ня; споживають у холодному ви­гляді з додаванням сметани.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 455.