Лингвофорум

ой моє рідне, се не так-це не так, сей день-цього дня, сей рік-цього року, сього не треба-цього не треба

Можна подумати, що словом "се" укладачі літературного стандарта українскої мови знехтували свідомо, бо таке слово могло бути для громадян СРСР натяком, що ся мова має древню традицію, що вона не лише мова темних селюків.
Такий натяк був можливий, тому що для російскомовних громадян СРСР слово "се" було церковним, а також через архаїчність могло бути ознакою високого стилю, і тому в деякій мірі бути виявом аристократичності.
Отже, для укладачів така нагода — замінити древнє і благородне "се" на нейтральне (й можливо дещо глузливе для простих російскомовних громадян СРСР) слово "це" — була корисною.

А ще прикольно, що в Галичині кажут в значені "се" слово "то", а в значені нашого стандартного "то" кажут "тото". Тото, тотий, тота, тоті.

хі-хі, виходить "тото Тото Кутуньйо"))))

Але ж «це» вживаеться навіть в українській емігрантській пресі аж з початку 20-х років.
«Се» — то є старою галицькою книжковою нормою.

Какие формы в украинском имеются для "сей (сий), сия, сие, сии" ?

Цитата: Tys Pats от апреля 19, 2014, 10:33
Какие формы в украинском имеются для "сей (сий), сия, сие, сии" ?

Сей, ся, се, сі.

Цитата: Dana от апреля 19, 2014, 10:43

Цитата: Tys Pats от апреля 19, 2014, 10:33
Какие формы в украинском имеются для "сей (сий), сия, сие, сии" ?

Сей, ся, се, сі.

Спасибо!

Цитата: Dana от апреля 19, 2014, 10:26
Але ж «це» вживаеться навіть в українській емігрантській пресі аж з початку 20-х років.
«Се» — то є старою галицькою книжковою нормою.

Ну, таким чином, моє припущенє стає ще менш вірогідним.

Цитата: Dana от апреля 19, 2014, 10:26
Але ж «це» вживаеться навіть в українській емігрантській пресі аж з початку 20-х років.
«Се» — то є старою галицькою книжковою нормою.

Не лише галицькою ж.

"Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя. Мені здається, що ніколи. Воно не бачитиме волі, Святої воленьки. Що так. Даремне, марне пролетять..."