Лингвофорум

В мене є питання (чи запитання) саме до україномовних людей: чи є конкретна границя між вживання слів "питання" та "запитання"? Це майже повні синоніми чи ні? Є конкретні контексти де підходить лише одне з них? Й так далі.

питання
Питання виникло в голові, питання ставлять/піднімають/знімають/розв'язують.
зрушити питання/питання постає/вдаватися в питання/торкатися питання/збувати питання жартами.
Можна вичерпати питання (справу). Питання може бути нагальне, нерозв'я́зне.

запитання, запит
Ти поставив запитання комусь/лист до запитання/відповідають на запитання.
зава́льне/навідне запитання
Ви хочете знати офіційно (послать запрос на ...) - запра́ва лиха не чи́нить.

Чомусь вживають знак питання (запитання), хоча здається знак запитання.
Ухилитися можна від питання (запитання).

oveka

З Ваших прикладів виходить, що "питання" - це "вопрос", "проблема" російською, а "запитання" - це "вопрос" ("запит" - це "запрос", й хіба це не інше за значенням слово?). Я так розумію, що вони можуть бути нерідко майже повними синонімами у багатьох контекстах у значенні "вопрос"? А ось "запитання виникло у голові" - це ніяк?

Оформив... запитання подумки.

Цитата: oveka от февраля 23, 2014, 10:21
Оформив... запитання подумки.

Не зрозумів

Обмозговал вопрос в голове, мысленно = подумки.

Вживання слова «питання» в сенсі «те, на що треба дати відповідь», «question» — це, здається, росіянизм, але дуже поширений.

Одне і теж. Різниці не бачу.

Цитата: Dana от февраля 23, 2014, 12:34
Вживання слова «питання» в сенсі «те, на що треба дати відповідь», «question» — це, здається, росіянизм, але дуже поширений.

Чому це?

Цитата: LUTS от февраля 23, 2014, 12:38
Чому це?

В довідниках пишуть, що таке вживання неправильно...

Цитата: Dana от февраля 23, 2014, 12:34
Вживання слова «питання» в сенсі «те, на що треба дати відповідь», «question» — це, здається, росіянизм, але дуже поширений.

Ni.

ЦитироватьЗапитання, питання. Запитання — це словесне звернення, яке потребує відповіді. «— Надалі вказівки будеш одержувати через зв'язківця. Він тебе знайде.
— Гаразд.
— Ще маєш запитання?
— Ні, все ясно».
«Від тих довгих вій аж наче легка тінь лягла Шурі попід очима. Вона ще говорила з бійцями і сміялась до них, але Черниш не чув її слів, та, мабуть, і вона сама їх не чула. Бо очі її вже линули, тяглись до нього, повні бурхливих запитань, і радісних побоювань, і соромливих тривог». «І всі звертаються до Хоми з однаковим запитанням:
— З переправи? Переправа готова?» (З творів О. Гончара.) «— Але перед цим дозвольте кілька запитань, — сказав один інспектор». (О. Довженко.) «Конюх, якого він обов'язково застане сплячим у своїй комірчині, на запитання, чого коні й досі не годовані і не напоєні, запевнятиме, що «давав три рази і напував, хоч і сторожа запитайте». (Григорій Тютюнник.)
Запитанням може називатися і звернення, яке не потребує відповіді. Це так зване риторичне запитання — прийом красномовства, художній засіб образної мови.
Кореспонденція на пошту надходить «до вимоги» її певною особою, або до запитання. «Г о л о с з-з а д в е р е й (сумно): ...Анатолій навіть не відповів на телеграму.
Ж у р а: А хіба він знає, де ти живеш? Ти ж тільки недавно у мене.
Г о л о с: Я ж писала до запитання». (І. Кочерга.)
Слово питання здебільшого вживають, коли йдеться про якусь проблему, справу, що потребує розв'язання або вивчення. «Довго билася наука над питанням, як же зробити рослини міцнішими, щоб не вимерзали, багатші на плоди стали, як схрестити їх?» (О. Довженко.) «— Для чого ти сам небо коптиш?
— О, це питання складне, над ним я саме роздумую в ці дні». (О. Гончар.)
У граматичній термінології вживають слово питання, а не запитання. Наприклад, питання, на які відповідають відмінки, члени речення. Так само знак питання (?), а не знак запитання, питальне речення, а не запитальне.
Проте і в усному мовленні, і в художній літературі часом у значенні «словесне звернення, яке потребує відповіді», вживають слово питання, а не запитання (це, очевидно, пов'язано з тим, що дієслова питати і запитувати семантично паралельні). Порівн.: «— Все'дно будемо битися до смерті! — на обличчі Григорія така рішучість, що Левко криво посміхається і з розгону бере крутий вигін до хутора пана Варави. — Інакше нема куди! Пан чи пропав! — відповідає на німе питання Григорія». (М. Стельмах.)

Пригадую: з фронту приїхав
Солдат рядовий Пилип.
Таке собі просте лихо —
На ліве око осліп.
Якийсь там, казали, промінь
Чи газ, — учитель казав.
Пилип не любив тих споминів
І на питання мовчав.
(М. Рильський.)

Таким чином, коли мова йде про якусь проблему, що потребує розв'язання чи дослідження (а також у граматиці), вживають слово питання; коли йдеться про звернення, що потребує відповіді, пояснення, краще надавати перевагу слову запитання.

I де там про росiянизми?

Цитата: Lodur от февраля 23, 2014, 13:22
I де там про росiянизми?

Це було моєю здогадкою.

Цитата: Dana от февраля 23, 2014, 13:25

Цитата: Lodur от февраля 23, 2014, 13:22
I де там про росiянизми?

Це було моєю здогадкою.

А як слово "питання" може бути русизмом?

question схожий на питання, а не на запитання - і те, що розглядають і справа.

Отє розрѡзьненѥ нѣ бєзглуздє, бо и ѧгл. issue-item; enquiry : question-query-interrogation, нѣм.  Angelegenheit-Sache : Frage.

Наскільки я розумію, «питання» й «запитання» можуть використовуватись як повні синоніми, суттєвих розбіжностей не мають (можливо, «питання» вживається трохи частіше). Втім, «питання» як процес (рос. «спрашивание») на «запитання» не замінюється (але тоді все одно його здебільшого замінюють на «розпитування», «опитування» та ін. — «питання» в цьому значенні практично не вживається).

Ще. «Запитання» не вживається в додаткових значеннях слова «питання», напр., «комісія з питань етики».

Цитата: Python от февраля 23, 2014, 22:10
Наскільки я розумію, «питання» й «запитання» можуть використовуватись як повні синоніми, суттєвих розбіжностей не мають (можливо, «питання» вживається трохи частіше). Втім, «питання» як процес (рос. «спрашивание») на «запитання» не замінюється (але тоді все одно його здебільшого замінюють на «розпитування», «опитування» та ін. — «питання» в цьому значенні практично не вживається).

Ясно, слово пытанѥ бо значенѥмь гърнеть оба «поля» користання – 'question-rogation' та 'inquiry-issue', тодѣжє твар запитанѥ ѥ обмєџѵн користанѥмь лишє ѫ одиному исмыслѣ 'question-rogation'. Речь ѫ тому, ожє примѣрѡмь словачьскоѭ и чешьскоѭ до обох исмыслѡв можєтє користати слово otázka. Тобто, hеи бисте украïньскоѭ рѣкли пытанѥ чи то для 'question-rogation', абоже для 'inquiry-issue'. Пытанѥ: дє ѥ пак цѣло для отого твару запитання, коли його довєдєно можеть застѫпити питанѥ? Ѥ у чешьскѡи та словачьскѡи мълву такы иньшє слово dotáz, алє ото ѥ иньша речь, бо и украïньскоѭ ѥ запыт.

А, так. Перепрошую, не дуже вчитувався. «Запитання» (не «питання») ще може бути синонімом до «запиту». Хоча, здається, «запитання» в цьому значенні відмирає («листи до запитання» — ті, які видаються адресатові на його вимогу. В часи СМС та електронної пошти це не дуже актуально).

Мѣрьковавши ищє, догадал ѥмь, ожє твари запытанѥ та пытанѥ чѵтъко тѧкнѫть видовым рѡзьновидѡм слова "запытати" – доконаному (сиречь пєрфєкту) префигованому за-пытати та нєдоконаному (импєрфєкту) пытати, ожє лунить и ѫ розподѣлѣ значеннь имѵн запытанѥ – разовъи (пєрфєкт) чин, зазвычаи рєчєнъи, та пытанѥ – бѡльшє розмытє ѫ часѣ.