Опубліковано новий проект правопису: https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/08/15/novoi-redaktsii-pravopisu.pdf (https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/08/15/novoi-redaktsii-pravopisu.pdf)
Дуже цікава думка Пифона.
Свод отличий нужен.
Ще не встиг почитати. Лише погортав. Помітив скасування Й в Савойї та дозвіл Ґ в Ґарсії (іспанською там немає ґ).
Проєкт 2003 року з елементами проєкту 1999 року.
Сумно це все. Стабільності і так немає, а тепер буде ше гірше. Ну а нє? Не так це працює в таких умовах?
Ну, взяли б та й стабілізували передачу іншомовного. Це то, шо найбільше турбує перекладачів. Ну, а власне кому ше шо не так? Фанатам «клясичного» прости Господи правопису? Дідько :)
От нафіга мені «проєкт»? Безоголовля якесь. :(
Цитата: DarkMax2 от августа 15, 2018, 17:44
Ще не встиг почитати. Лише погортав. Помітив скасування Й в Савойї та дозвіл Ґ в Ґарсії (іспанською там немає ґ).
В Garcia-то? Другое дело, что и между гласными будут писать это ґ.
Цитата: bvs от августа 15, 2018, 20:14
В Garcia-то?
Да. Вважаєте, шо так нормально, через ґ, коли в іспанській типу
г?
Я-то не знаю, чи це нормально...
Від принципів залежить, мабуть...
А от цікаво, як в нідерландських словах з цим буде? :)
Цитата: bvs от августа 15, 2018, 20:14Другое дело, что и между гласными будут писать это ґ.
В смислі другоє дєло? Шось цьому має перешкоджати?
Цитата: Sandar от августа 15, 2018, 21:03
Да. Вважаєте, шо так нормально, через ґ, коли в іспанській типу г?
В испанском [g] фрикативный не везде. В Garcia может быть как фрикативный (в потоке речи после гласного), так и взрывной (в начале фразы, после носового согласного).
А... Дякую.
ЦитироватьЗауваження та пропозиції до проекту нової редакції Українського правопису просимо надсилати до 15 вересня 2018 року на електронну адресу секретаря Української національної комісії з питань правопису Шевченко Лариси Леонідівни: e-mail: larisa_shevchenko@ukr.net
Міносвіти пропонує громадянам обговорити новий український правопис (https://ua.censor.net.ua/news/3081436/minosvity_proponuye_gromadyanam_obgovoryty_novyyi_ukrayinskyyi_pravopys)
Цитата: Sandar от августа 15, 2018, 19:29
Сумно це все. Стабільності і так немає, а тепер буде ше гірше. Ну а нє? Не так це працює в таких умовах?
Ну, взяли б та й стабілізували передачу іншомовного. Це то, шо найбільше турбує перекладачів. Ну, а власне кому ше шо не так? Фанатам «клясичного» прости Господи правопису? Дідько :)
От нафіга мені «проєкт»? Безоголовля якесь. :(
І мені сумно. :-( Поспіхом написав і надіслав критику й пропозиції.
Цитировать...
По-перше, я б утримався від запровадження подвійної норми написання слів, що починаються зі звуку И або І, та лишив би тільки написання з І, оскільки українська орфографія все одно не передає все багатство можливих реалізацій цих звуків. Мова зокрема про пом'якшення і йотацію, хоч у більшості діалектів ці варіанти нині довільно злилися. Це 4 комбінації: високий м'який, високий твердий, середньо-високий м'який та середньо-високий твердий. Різниця в чистій українській вимові між «Ірод» та «Ирод» не суттєвіша, ніж між «літо» та «лїто», «синій» та «синьий». Чи фонематична така різниця? Ні. Тож нащо запроваджувати різне написання? Все таки мета будь-якої норми – уніфікація (при цьому релікти це цілком природно, але не їх «воскресіння»). Для запису ж діалектної вимови існує інша система – не орфографія, а транскрипція.
Продовжуючи тему передніх голосних, зауважу, що вважаю опис літери Ї в пропонованому проекті некоректним. Як зазначав Олекса Синявський у своїй книзі «Норми української літературної мови» (Харків, 1931 р.), літера Ї також позначає [йи], а І – [ьи]. За буквою пропонованого правила (якщо Ї позначає лише [йі]) ми мусимо писати «Украйина», оскільки саме така орфоепічна норма. Існує ціла низка суфіксів з такою вимовою. Також передача [йи] актуальне питання для практичних транскрипцій з тюркських мов, про що згадує зокрема І.Л. Покровська в статті «До питання транслітерації власних назв та імен у практиці турецько-українського перекладу». Тому вважаю за потрібне явно прописати запис [йи] через літеру Ї.
З естетичних міркувань пропоную лишити написання окремої літери Й в запозичених власних назвах (С-а-в-о-й-я, Ф-ей-є-р-б-а-х), якщо в мові-джерелі йот і наступна голосна записані окремими графемами чи диграфами (S-a-v-o-i-a, F-eu-e-r-b-a-ch). Проте в новій редакції правопису необхідно прописати це правило явно. Наразі воно сформульоване «від противного»: сказано, що окреме Й не пишеться у загальних назвах. Для цього ж правила прошу не обмежувати вимогу йотувати голосні після Й одним словом «війя». Через відсутність чіткого формулювання цього принципу в чинному правописі маємо такі хибні (на мою думку) написання як «Гайана» тощо.
Далі йде «наріжне» питання «задньоязикового Г» (Ґ) чи, що правильніше, «дзвінкого К», позаяк Ґ та Г не природною є парою. Особисто я вбачаю в просуванні Ґ на місці G деукраїнізацію вимови, що здійснюється з наївного бажання «дерусифікувати» написання. Я вважаю ідеальним рішенням для цього звуку, чий фонематичний статус сумнівний, розподіл уже запозичених слів на дві категорії, які добре прослідковуються у Словарі Грінченка. Перша категорія це слова з етимологічним одзівнченим К: ґрати < крати, ґніт < knot, ґречний < кречний, ґава < кава, ґуля < куля тощо. Хитання в реалізації у них К донедавна (рубіж ХІХ-ХХ ст.) було живе та фіксувалося згаданим словником. Крати досі є частиною літературної норми, а куля й ґуля не сильно розійшлися семантично. Було непогано запровадити для цієї низки слів етимологічне написання через К (омонім кава-напій та кава-птах некритичний). Друга категорія це слова, що не створюють мінімальних пар г-ґ; слова, що зберегли іноземне ґ під іншомовним впливом, по суті «суржикові». Ця категорія також історично хиталась і продовжує досі. Грінченко фіксував Г-вимову «агрус», «грунт» тощо, до кінця ХХ століття це було нормою поряд з умоглядним Ґ-варіантом, так продовжують говорити і нині. І це природно, адже майже всі Г української мови походять від G. На мою думку, опір адаптації, опір геканню, що є виразною рисою української мови, є безпідставним, тож другу категорію слів слід писати через Г.
Однак я розумію, що зараз немає політичного бажання розмежувати штучно об'єднані книжниками явища, а тим паче відмовитися від графеми Ґ. Тому я лише прошу зазначити відповідні альтернативні К- та Г-форми слів.
У нових, сучасних запозиченнях застосовування Ґ також вбачається недоречним. У багатьох мовах за графемою G ховається зовсім не звук Ґ. Наприклад, у нідерландській. У багатьох інших реалізація G як Г/Ґ є суто позиційною, нефонематичною. Так, наприклад, у ісландській та іспанській, і в імені «Федеріко Гарсія Лорка» (Federico García Lorca) не буде жодної Ґ, попри написання через G. І оскільки для української мови природнішим звуком є Г, на мою думку, доречніше в загальному випадку вимовляти Г на місці іншомовного звуку Ґ і літери G, аніж навпаки Ґ, коли за буквою G криється Г.
Бажано мати пряму заборону на розрив слів великою літерою і настанову використовувати дефіс або апостроф (якщо частка, артикль тощо складається з однієї літери), щоб уникнути цього: MacDonald – Мак-Дональд, а МакДональд, eSwatini – е'Сватіні, а не еСватіні, тощо.
Не бачу причин забороняти вживати прізвище після імені для представників східних народів. Форми іменування це не сфера регуляції правопису, а радше етикету. Так само вважаю недоречним наявний поділ імен та прізвищ представників цих народів на склади, адже це заважає відмінюванню, а відповідно узгодженню речення.
Щодо th грецького та англійського походження.
Розширення варіативності й по суті вимивання спадку Візантії та Київської Русі вважаю недоречним. По-перше, бо, як я казав, на мою думку, норма повинна уніфікувати, інколи зберігаючи релікти (як-от і нині нормативні етер і катедра), а не розділяти й «воскрешати» слова (байдуже «віфліофіку» чи «мітологію»). По-друге, на відміну від прикладів з Ґ, вимова відповідних слів стійка: загал не знає «мітів» і вживає «міфи». Окремі приклади йдуть проти здорового глузду: «Афіни» не тільки традиційна форма, але близька до грецької вимови; замість неї просувається архаїчні в багатьох сенсах «Атени».
Вадою розділу про англійське th є нерозрізнення дзвінкого й глухого звуків, що криються за цим диграфом. Цей параграф потребує переформулювання: зазначити З як дзвінку пару не тільки до альтернативного варіанту С, але й до основного варіанту Т.
Дуже хотілося б, щоби нарешті правило «Цицерона-Чингісхана» про написання запозичень через джи, жи, чи, ши, щи і ци нарешті було перенесе з розділу про слов'янські прізвища у належне місце.
Видається неправильним пропоноване формулювання щодо йотації Е після будь-яких голосних. Думаю, доречнішим було б лишити поточне формулювання, де фігурують лише «передні»: е, і, ь, й (і апостроф). Інакше правило вимагатиме писати, наприклад, капоєйра через Є.
Також бажано додати в приклади відмінювання запозичених слів третьої відміни додати імена, наприклад, Адель. Позаяк існує тенденція не відмінювати їх, хоча, як зазначається у 11 випуску Лінгвістичних студій ДонНУ за 2003 рік, жіночі імена третьої відміни, зокрема Адель, відмінюються. Серед носіїв подібних імен є українки (наприклад, українська художниця Адель Григорівна Гілевич), і вони давно перестали бути екзотикою (ім'я Адель носила дружина Володимира Святославича). Не бачу стилістичних та граматичних перепон для розширення цього правила й на стверділі приголосні: від Тріші до Дженніфері зі Шелоб'ю.
Бажано окремо оговорити, що від прізвищ -ин, котрі є не присвійними прикметниками, а етнонімами (подекуди архаїчними), не творяться жіночі форми, суфікс же пишеться через літеру И – не І: Оксана Литвин, Ілона Турчин, Катерина Мордвин, Марія Сербин.
Останній підмічений мною момент стосується географії. Свого часу на українській Вікіпедії постало питання про правильне написання назви країни Шрі-Ланка. Керуючись логікою чинного правопису, вікіспільнота відстоювала написання через І, оскільки вважали, що частини слова, поєднані дефісом, поводять себе як окремі самостійні слова, а тому -рі- є кінцевим відкритим складом. Однак Інститут Української Мови в особі П. Ю. Гриценка потрактував інакше (вихідний лист №307/249 від 24 травня, що є відповіддю на вхідний лист №144 від 22.05.2017): Шри-Ланка є єдиним словом, а тому правильним написанням є написання через И. Коли це дійсно так, то це руйнує всю систему. Тож бажано явно прописати застосовність правила дев'ятки та подібних йому до кінцевих голосних частинок слів з дефісом.
Дякую за приділену увагу. Прошу з розумінням поставитись до цієї поверхової критики та сирих пропозицій, адже писались вони поспіхом (заради оперативності).
Цитата: bvs от августа 15, 2018, 23:06
Цитата: Sandar от августа 15, 2018, 21:03
Да. Вважаєте, шо так нормально, через ґ, коли в іспанській типу г?
В испанском [g] фрикативный не везде. В Garcia может быть как фрикативный (в потоке речи после гласного), так и взрывной (в начале фразы, после носового согласного).
Ага. Але паузи ж рідка річ у звичайному мовленні. Після імені прізвище через Г.
Коли є три реалізації G: Г, Х і Ґ, а для мови-акцептора природна Г, то обрати краще Г, імхо.
Вони ще лаВреатів дозволяют. Коротше, головна ідея дозволити Проєкттм. По суті це не унормування, а рознормування всього й вся, запровадження варіативності майже в усьому.
Не люблю передачу довгих голосних кількома літерами, а вони розширюють застосування цієї норми. Ех, краще б прибрали.
Думаю, для користі для своїх нервів доведеться полишити Вікіпедію, коли правопис приймуть. А його таки приймуть, бо зараз є політична воля прийняти будь-що під патріотичною вивіскою, незалежно від умісту і його якості.
Вікі тоді заполонять мітологічні лавреати. Їх і зараз не дуже стримує правило про обов'язковий вжиток чинної норми на ресурсі, а потім, коли буде "варіативність", людські форми вимиє патріотичним активізмом остаточно.
Буйних мало, та вони ж завше гучніші від решти.
Посилання на оф. сторінку МОН: https://mon.gov.ua/ua/news/mon-proponuye-dlya-gromadskogo-obgovorennya-proekt-novoyi-redakciyi-ukrayinskogo-pravopisu
І всього місяць на обговорення. Тут би півроку давати.
В общем, речь не об орфографии, а об изменении самого языка.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 16, 2018, 08:38
В общем, речь не об орфографии, а об изменении самого языка.
Абсолютно згодний. Калангери кляті. Але на відміну від 1999 року, коли "діаспорянщину-галичанщину" хотіли зробити обов'язковою, зараз ця хрінь подається м'яко - як "лише необов'язкова альтернатива". Знаючи фетишизм мовних патріотів можна впевнено казати, що постачальник медіапродукту споживача залишить без кл
асичної альтернативи. СТБ, он, скільки років клало кабаку на обурення глядачів! А тепер благословіння летить усім фрикам!
Цитата: DarkMax2 от августа 15, 2018, 17:44
Ще не встиг почитати. Лише погортав. Помітив скасування Й в Савойї та дозвіл Ґ в Ґарсії (іспанською там немає ґ).
Цитировать1. Звук [g] та близькі до нього звуки, що позначаються на письмі буквою g, звичайно передаємо буквою г: аванга́рд, агіта́ція, агре́сор, бло́гер, гва́рдія, генера́л, гламу́р, гра́фік, грог, емба́рго, марке́тинг, мігра́ція; лінгві́стика, негативний, се́рфінг, синаго́га, Вахта́нг, Гарсі́я, Гайнетді́н, Ердога́н, Гвіне́я, Гольфстри́м, Гренла́ндія, Гру́зія, Ге́те, Ва́ско да Га́ма, Гео́рг, Гурамішві́лі, Гонга́дзе, Люксембу́рг, Магоме́т, Фольксва́ген, Чика́го.
::)
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 08:33
А його таки приймуть, бо зараз є політична воля прийняти будь-що під патріотичною вивіскою, незалежно від умісту і його якості.
Загалом, нагадує тенденції кінця 90-х, коли націонал-патріотам дозволили сублімувати об правопис, одночасно з фактичним звуженням сфери використання мови. І навпаки, в 2005-2010, коли ця сфера розширювалась, літературна норма лишалась консервативною, жодних реформ чи підготовки до них. З чого робимо сумний висновок: патріотам кидають кістку в вигляді «відродження» суперечливих правописних норм (які ведуть радше до внутрішньої дискусії в україномовній спільноті й виставляють носіїв мови в невигідному світлі), аби замаскувати бездіяльність чи навіть здачу позицій у тих напрямках, де державна підтримка мови могла б принести більше користі.
Цитата: Sirko от августа 16, 2018, 11:06
Гарсі́я
Цитировать3. У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови – буквою г (Ва́ско да Га́ма, Вергі́лій, Га́бсбург, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гонга́дзе, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] – буквою ґ (Ва́ско да Ґа́ма, Верґі́лій, Га́бсбурґ, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґонґа́дзе, Ґулліве́р і т. ін.).
[ˈvaʃku ðɐ ˈɣɐmɐ]
Можна піти далі, й дозволити Ґамлета та ґероїв ;-) Ґонґадзе ж через Ґ усім подобається ;-)
Цитата: Python от августа 16, 2018, 11:23
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 08:33
А його таки приймуть, бо зараз є політична воля прийняти будь-що під патріотичною вивіскою, незалежно від умісту і його якості.
Загалом, нагадує тенденції кінця 90-х, коли націонал-патріотам дозволили сублімувати об правопис, одночасно з фактичним звуженням сфери використання мови. І навпаки, в 2005-2010, коли ця сфера розширювалась, літературна норма лишалась консервативною, жодних реформ чи підготовки до них. З чого робимо сумний висновок: патріотам кидають кістку в вигляді «відродження» суперечливих правописних норм (які ведуть радше до внутрішньої дискусії в україномовній спільноті й виставляють носіїв мови в невигідному світлі), аби замаскувати бездіяльність чи навіть здачу позицій у тих напрямках, де державна підтримка мови могла б принести більше користі.
Будете писати їм?
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 11:45
[ˈvaʃku ðɐ ˈɣɐmɐ]
Когда он жил, он был [ˈvaskʊ daˈgama], и сейчас [g] тоже.
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 16:28зміна орфографії зараз, коли Україна не контролює всі свої землі, призведе до розколу. Не думаю, що Крим, ДНР та ЛНР сприймуть ці зміни.
Це смішно насправді :-\
Фантазерство.
Ніби українська мова там комусь потрібна і суспільство може піти на принцип — не прийняти нового правопису.
Ну, це ж ше треба вифантазувати якусь, ну я не знаю, українськість чи шо тих суспільств...
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 08:33Вікі тоді заполонять мітологічні лавреати. Їх і зараз не дуже стримує правило про обов'язковий вжиток чинної норми на ресурсі, а потім, коли буде "варіативність", людські форми вимиє патріотичним активізмом остаточно.
Буйних мало, та вони ж завше гучніші від решти.
Ви такі принципові щодо «
людських форм». Може, Ви теж буйний?
Гаразд, не буйний, очевидно. Але ця принциповість дивна.
Я от проти змін тіки тому шо це зміни. А обставини-то несприятливі...
Цитата: Sandar от августа 16, 2018, 18:19не прийняти нового правопису.
На Заході таке бувало. Хм, я зараз, як людина, що намагається писати художню прозу, перед питанням: чи сприйняти цю нову норму? Традиційні форми лишаються "легальними", однак не всі: прощавайте йоти (Гоя), привіт Є після голосних (пакоЄЙра, бр-р-р). Ну, подивимося.
Цитата: Sandar от августа 16, 2018, 18:24
Але ця принциповість дивна.
Це кохання :-) Хах.
Цитата: Sandar от августа 16, 2018, 18:24
Я от проти змін тіки тому шо це зміни. А обставини-то несприятливі...
Під вибори... Схоже, головна причина це страх, що потім не дадуть. Чекають нової влади.
Обговорення на ФБ: https://www.facebook.com/groups/177824792769309/
Цитироватьможливість вживання и на початку слів перед приголосними н та р (индик, ирій), у дієслові икати й іменнику икавка; паралельне вживання ґ і г для передання іншомовного звуку [g] у прізвищах типу Ґете, Ґуллівер, Васко да Ґама; паралельне вживання ф і т у словах грецького походження: кафедра і катедра, міфологія і мітологія; передання звукосполук [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я у всіх випадках: Савоя замість Савойя, фоє замість фойє; роздільне написання слова пів з іменниками, якщо йдеться про половину (пів години, пів Києва). Якщо пів із іменником становить єдине поняття, то слово треба писати разом (півзахист).
"Икавка, мітологія, фоє". Міносвіти опублікувало проект нового українського правопису (http://gordonua.com/ukr/news/society/-ikavka-mitologija-foje-minosviti-opublikuvalo-proekt-novogo-ukrajinskogo-pravopisu-308444.html)
Пів прогавили!
Щодо того, що бувало – ситуація зовсім інша, ніхто не може піти на якийсь принцип, бо суспільства неукраїнські і української мови в принципі не потребують. Але це політика і мене зара мабуть трохи почнуть банити.
Щодо того чи сприйняти — звичайно, варто сприйняти, нема сенсу ставати в позу. Поки не прийнято – обурюватись (помірковано) і слати правки. А як приймуть то звичайно ліпше бути з усіма.
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 18:57
Пів прогавили!
Насправді один з небагатьох моментів, коли пропонована зміна а) справді правописна (а не фонетична чи граматична) і б) створює зручності порівняно з існуючим правописом (де функціонально ідентичне числівникове «пів» у різних випадках може писатися разом, окремо чи через дефіс). Хіба що, можливо, варто явно прописати, в яких відмінкових ролях числівник «пів» може використовуватись (як правило, це лише називний, знахідний і, можливо, родовий), а в яких замінюється на відмінкові форми слова «половина».
НОВИЙ «УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС». ФІЛОЛОГИ КОМЕНТУЮТЬ ЗМІНИ (https://www.volynnews.com/news/all/novyy-ukrayinskyy-pravopys-filolohy-komentuiut-zminy/)
ЦитироватьНова редакція правопису буде використовуватися в усіх сферах життя українців, що стосуються застосування мови на письмі, розповідає директор Інституту української мови Павло Гриценко.
"Правопис – це написання. Воно стосується не тільки філологів, а й будь-кого. Відповідно поширюватиметься на усі сфери застосування української мови на письмі", - повідомив Гриценко.
Підходити до правопису треба обережно, зазначає філолог Лариса Шевченко. До обговорення проекту мають бути долучені спочатку фахівці, а потім суспільство. Останній правопис був виданий 2003 року за редакцією академіка Русанівського.
"Треба дуже обережно, надзвичайно інтелігентно і делікатно ставитися до того набутку, який створила наша українська літературна мова у текстах, які вже (рахуйте від Котляревського) дуже довгий період часу існують - і художні, і наукові", - розповів Шевченко.
Водночас члени правописної комісії поки що свої рішення не коментують, зазначила Лариса Шевченко. Проект запропонували до обговорення в середовищі фахівців. Після нього збереться комісія, за результатами напрацювання якої правопис буде представлений в Академії наук і пізніше затверджений Кабінетом Міністрів України.
Група експертів врахувала все, що було раніше і досі існує в українській літературі, розповів голова Всеукраїнського товариства Просвіта імені Тараса Шевченка Павло Мовчан. Залучили також мову українських письменників 20-х, 30-х, 40-х років, якою писали до появи радянського правопису 1960 року, зазначив Мовчан.
"Є новий і старий правопис. Ми наближаємося до того правопису, який існував в Україні до абсолютної русифікації, яка відбувалася в 50-ті роки. Це повернення до тих принципів, норм української мови, які властиві українцям", - зазначив Мовчан.
Правописна комісія розраховує на уважне прочитання, конструктивні пропозиції і доброзичливу критику всіх зацікавлених користувачів і знавців української мови.
Цитата: Python от августа 16, 2018, 19:45
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 18:57
Пів прогавили!
Насправді один з небагатьох моментів, коли пропонована зміна а) справді правописна (а не фонетична чи граматична) і б) створює зручності порівняно з існуючим правописом (де функціонально ідентичне числівникове «пів» у різних випадках може писатися разом, окремо чи через дефіс). Хіба що, можливо, варто явно прописати, в яких відмінкових ролях числівник «пів» може використовуватись (як правило, це лише називний, знахідний і, можливо, родовий), а в яких замінюється на відмінкові форми слова «половина».
Згоден. Тут діє той самий принцип, що з "на превеликий жаль" - можна вліпити слово між.
То тепер правопис-1960 став нашим лютим ворогом, а 1933 — вже ніби норм? (Що такого русифікаторського було в ньому порівняно з попереднім?)
Цитата: Python от августа 16, 2018, 20:33
То тепер правопис-1960 став нашим лютим ворогом, а 1933 — вже ніби норм? (Що такого русифікаторського було в ньому порівняно з попереднім?)
Адескриптивна прескрипція (про чергування у/в) (https://zbruc.eu/node/41931)
ЦитироватьДаремно. З цим всім ніхто не сперечався, ніхто нічого не заперечував, просто з правил видання 1960 року (що дослівно повторювали правила 1945 року) викинули всі слова, що вказували на необов'язковість норм: звичайно ("уживається звичайно"), як правило ("як правило, пишеться"), здебільшого ("здебільшого віддається перевага"), частіше ("частіше вживається"). Норми стали обов'язковими.
Ще мені не подобаються деякі зміни в пунктуації. Впровадили зовнішні та внутрішні лапки (чого в попередньому правописі не було. І в мене є велика підозра, що першоджерелом цієї інновації є стаття вікіпедії, скалькована з англійської, де подібна норма справді існує), плюс легалізували верхні лапки (тобто, технічний дефект клавіатури та криворукість верстальників переводиться в ранг офіційної норми).
Правила вжитку підрядних лапок існували і раніше. Але це типографські правила, як і ті, що про різні типи тире, пробілів тощо.
Дуже багато тягнуть у правопис, що по суті не орфографічне і не пунктуаційне.
Розрізнення зовнішніх/внутрішніх — вже пунктуаційне.
Цитата: Python от августа 16, 2018, 21:15
Ще мені не подобаються деякі зміни в пунктуації. Впровадили зовнішні та внутрішні лапки (чого в попередньому правописі не було. І в мене є велика підозра, що першоджерелом цієї інновації є стаття вікіпедії, скалькована з англійської, де подібна норма справді існує), плюс легалізували верхні лапки (тобто, технічний дефект клавіатури та криворукість верстальників переводиться в ранг офіційної норми).
Ну почему. Нынешнее разнообразие знаков препинания и выделения — наследие былых времён, когда была большая тяга к украшательствам. По факту же, кавычки действительно достаточно одной («'» — если быть рациональным, либо «"» — чтобы лучше в тексте было видно), горизонтальная черта вполне достаточна и одна — «-», употребление которой в разных функция и так уже выработано населением (без пробелов — дефис, с пробелами — тире). И т. п.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 16, 2018, 21:54
По факту же, кавычки действительно достаточно одной («'» — если быть рациональным
Надто мінімалістично. Плутатиметься з апострофом (який може бути й кінцевим).
Все ж, у рукописному тексті ми, як правило, графічно розрізняємо початкові й кінцеві лапки й не розрізняємо зовнішні та внутрішні — з цього й треба виходити. Якщо в рукописі дотримуються ,,такого" розрізнення, то його ж мають дотримуватись і в «друкованому тексті» (з урахуванням типографічної традиції) — "ідентичне" позначення початкових і кінцевих вже буде відхиленням (хоча їх і можна розрізнити за розміщенням відносно слова. Ну але так можна й іспанські ¿знаки питання? замінити на ?ідентичні? — але так чомусь не роблять), як і введення «рівнів ,,вкладеності"» (що неможливо передати засобами рукописної пунктуації).
Цитата: Python от августа 16, 2018, 22:14
"ідентичне" позначення початкових і кінцевих вже буде відхиленням (хоча їх і можна розрізнити за розміщенням відносно слова
А взагалі, це ідея — використовувати скрізь один і той же код символа лапок, який, у залежності від позиційного варіанту та прямого/курсивного накреслення, відображатиметься як « »
,, "
Цитата: Python от августа 16, 2018, 22:00
Надто мінімалістично. Плутатиметься з апострофом (який може бути й кінцевим).
Апостроф вообще нужно убирать из написания слов. Ещё как-то можно понять, когда он находится между морфемами, обозначая тип линейной связи между ними, но внутри морфем — :no:
Усередині слова (в т.ч., всередині морфем) апостроф якраз і не створює конфлікту з апострофоподібними лапками (які завжди йдуть або перед словом, або після слова (та знаків пунктуації), але ніколи між двома літерами). Але апостроф може позначати й скорочену вимову: мо' (замість «може»), тре' (замість «треба») і т.п.
Перший адекватний відгук: https://maksymus.wordpress.com/2018/08/16/501040/
+ Опитування: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfat5CY9UVZ_YqlID-5SdYwGwQwjPb8aRC9Wr-2GseheHESzw/viewform
ЦитироватьЧомусь автоматично посилили правило -є- після -і- та м'якого знака: «Данієль», «Габрієль», «Арієль» замість досить усталених, ба навіть записаних у словниках, Даніель, Габріель, Аріель.
Насправді це правило посилил не в цьому моменті - взагалі після голосних зробили. Габрієль і Ко завжди були "словниковими" і нормативними. Навпаки, у дев'яності чомусь без зміни правила "послабили" практику: "радянський" супутник Умбрієль став у новітніх публікаціях Умбріелем тощо.
Порівняння чинного Українського правопису та проекту Українського правопису 2018 р. (https://www.yenotes.com/uk/grammar/uk/pravopys/)
Другий же пункт бреше, що зараз немає правила про ґ.
Цитироватьб) у місцевому відмінку однини іменників чоловічого та середнього роду другої відміни: терпу́г – (на) терпузі́; байра́к – (у) байра́ці, друк – (у) дру́ці; кожу́х – (у) кожу́сі, вухо – (у) вусі;
Я розумію, що у друці / фейсбуці / шоці давня практика, але це правило змиває деякі семантичні відмінності. Наприклад, на протязі (тяглість часу) vs на протягу (вітер).
Я б лишив варіативність тут.
Цитироватьг) слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем'є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контр-адмірáл.
Не розумію нащо отак. Чи не краще писати їх через дефіс (крім анти-)?
Також вважаю неправильною імплементацію оцього: Східно-Китайське море, Західно-Казахстанська область.
Бо ламає традиційну перевірку на І: самостійно західна і казахстанська? Чи все таки на заході саме Казахстану?
Не зрозуміло нащо Миколу Угодника писати як Микола-угодник.
Нащо лапки в реченні "Якось я їхав на "мерседесі", а в мене врізався "запорожець" теж не зрозуміло. Добре, що хоч примітка дозволяє їх не ставити, якщо хочеться.
А от за слобідський хабарЬ дякую укладачам. Давно бісило, що норма для нього тверде відмінювання.
Але при цьому зробили панцир-панцири :(
А... про Миколу збагнув. Це ж як Микола-святий. Прикладка, а не епітет.
Ідея.
Хотілося б унормувати правопис похідних прикметників з -ськ-. А конкретно випадки, коли використовуються додаткові суфікси.
Хотілося б оговорити, що при творенні похідного прикметника від іншого прикметника не має дублюватися (!!!) суфікс -(е)н- (Рівне - Рівенський, не Рівненський, як з 90-х), а також, що при творенні від іменника жіночого роду, окрім суфікса -ин-, може бути використаний суфікс -(й)ан- (рада - радянський). Суфікс -(е)н- також може замінятися на -(й)ан- після шиплячих (чи не тільки?): Рубіжне - Рубіжанський. Приклади творення: Дубне - Дубенський, оскільки прикметник, Дубно - Дубнівський, оскільки іменник; Вільна - Віленський, Вільня - Вільнянський / Вільнинський.
Цитата: DarkMax2 от августа 17, 2018, 11:13
Цитироватьг) слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем'є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контр-адмірáл.
Не розумію нащо отак.
Аби не так, як у москалів. :-)
Суперечність: ст. 152.
Цитировать2. Разом пишуться:
...
д) тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под., що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбéй, Турсунзадé, Кероглú. Але арабське ібн пишеться окремо: Ібн Рýсте, Ібн Сíна, Ібн Фадлáн, а тюркське паша — з дефісом Гедік-пашá, Осман-пашá.
При цьому азербайджанців пишуть окремо, попри правило, хоч це теж тюрки.
Ст. 135
ЦитироватьОсобові імена в складі чоловічої форми азербайджанських імен по батькові з компонентом огли́ (оглу́) відмінюємо: до Маме́да Мура́да огли́, з Фікре́том Гаса́ном огли́.
Боже... все ще гірше. Там просто поряд:
Цитировать3. З дефісом пишуться:
...
г) східні (арабські, тюркські та ін.) особові назви з початковою або кінцевою складовою частиною, що вказує на соціальний стан, родинні стосунки тощо, а також зі службовими словами: Керим-агá, Ізмаїˊл-бéй, Турсýн-задé, Кер-оглú, Осмáн-пашá, Мірзá-хáн (але Чінгізхáн), Чíо-Чíо-сáн, Нур-ед-Дѝн, Абд-аль-Керѝм.
Огли і окремо, і разом, і через дефіс.
Ги-ги, і нашо то всьо було рухати? Ну, виявіть якісь прогалини в поточній нормі, удоскональте, врегулюйте, всьо. Нє, беруть і переінакшують усталене. Який сенс? І до того ж всі ці безглузді недоладності в проекті викликають сумніви в компетентності тих, хто зміни затіяв. В результаті-то всьо має бути гладенько, але той факт, шо вони презентують такий дивний проект, створює враження, шо вони самі дивні. І від цього псується настрій.
«Повернення до тих принципів, норм української мови, які властиві українцям»
Це про соли, смерти? Гаразд. Тоді поверніться до рідних мені діалектних рис типу пальцьом. А яка різниця?
Чому не вернутися до Желехівки?
І чому б не встановити за норму «шо» і «ше» поряд із «що» і «ще»?
Це ж принципи, які властиві українцям.
Ну, очевидно, шо нема практичного сенсу в реформі (в точковому вдосконаленні є). Отже, це комусь на догоду? Кому? Ну, от в «Критики» соли, смерти, але їм нечинність цих їхніх норм не перешкоджала ніколи. Нє, я цього всього не розумію. В голові крутиться спільнота «Клясичний правопис». Шо ви думаєте, народ?
Цитата: Sandar от августа 17, 2018, 14:28
але той факт, шо вони презентують такий дивний проект, створює враження, шо вони самі дивні.
Згоден. До речі, іншого не очікував. Лише сподівався, що дивних лічностєй якнайдовше гальмуватимуть.
Цитата: DarkMax2 от августа 17, 2018, 14:33Лише сподівався, що дивних лічностєй якнайдовше гальмуватимуть.
Я нічого ні про кого не знаю. Шо там за дивні лічності?
Цитата: Sandar от августа 17, 2018, 14:35
Цитата: DarkMax2 от августа 17, 2018, 14:33Лише сподівався, що дивних лічностєй якнайдовше гальмуватимуть.
Я нічого ні про кого не знаю. Шо там за дивні лічності?
Той же Пономарів. Його настанови в блогу доволі дивні. Таке враження, що він всією діяльністю "компенсує" своє таганрізьке походження.
Цитата: DarkMax2 от августа 17, 2018, 14:36Той же Пономарів.
Я-то вважаю його дивним, але не знаю, чим саме він дивний для Вас. З якогось погляду він може бути зовсім не дивним :)
Хіба за Пономаревим є якісь наїзди на чинну норму, він виявляв прагнення до реформ?
Людина, що веде блог "клясичною" мовою, не хоче змінити норму? ::)
Цитата: DarkMax2 от августа 17, 2018, 14:41
Людина, що веде блог "клясичною" мовою, не хоче змінити норму? ::)
Та я пару раз бачив на бібісі його рубрику запитань і відповідей про «правильно/неправильно» чи як сказати по-українськи, то в мене таке враження, шо він дивний, бо відповіді в нього від балди за великим рахунком. Але я не зауважив, шо то всьо якимось "клясичним" правописом. Але Ви маєте на увазі шось інше, якийсь інший блог?
Заради справедливості, Пономарів — ще не найдивніший з тієї публіки, що доклала руку до проєкту-2018, і найбільш одіозні пропозиції (напр., передача російських імен фонетично (https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2354787-oleksandr-avramenko-avtor-pidrucnikiv-televeducij.html), замість традиційних відповідників) до нього так і не було включено.
У Вас є повний список членів комісії?
Цитировать- Я консервативний у цьому плані. Коли кажуть, що треба повернути в мову норми 20-х років минулого століття (харківський правопис), то як філолог я спокійно сприймаю, що треба відновити історичну справедливість.
Це не консерватизм. Консерватизм це не зміни, навіть реставруючі.
P.S. А "історична справедливість" взагалі антинаукове поняття.
Ее, типу люди, які то всьо затіяли, дуже ідейні? Воно їм треба, бо особисто дуже треба?
От уявімо, шо приймуть проект з мінімумом новацій. А та клясична алєксандро-владімірская невтамована вавка все одно буде тиснути. І буде правопис мінятись що п'ять літ.
Я просто не можу втямити головного — нашо? Новий консенсусний правопис не заспокоїть гурманів. Прийдеться дотискати з часом до абсолютної клясики.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 17, 2018, 00:16
Апостроф вообще нужно убирать из написания слов. Ещё как-то можно понять, когда он находится между морфемами, обозначая тип линейной связи между ними, но внутри морфем — :no:
А чим погано? Бо такого нема в жодній іншій мові, традиції?
До речі, а чого той правопис раптом став «клясичним»? Українська літературна класика (на відміну від білоруської) була створена задовго до появи скрипниківки, яка з часу свого прийняття до скасування встигла захопити хіба що шматочок розстріляного відродження. І правописи, якими писали старі класики, відрізнялись від харківського «клясычнага правапіса» часто навіть більш радикально, ніж той відрязнявся від прийнятої в 1933 «наркамаўкі».
Цитата: Python от августа 17, 2018, 17:00
До речі, а чого той правопис раптом став «клсичним»? Українська літературна класика (на відміну від білоруської) була створена задовго до появи скрипниківки, яка з часу свого прийняття до скасування встигла захопити хіба що шматочок розстріляного відродження.
Йдеться ж про правопис саме, про загальну для всього суспільства норму, всім загалом національних філологів вироблену.
Цитата: Sandar от августа 17, 2018, 16:49А чим погано? Бо такого нема в жодній іншій мові, традиції?
Чи вважати чеські ť ď апострофами? :???
До речі, а норми скрипниківки справді вимагали передавати російські імена фонетично, аби підкреслити їх ворожість українському духові? Скрипник, хвилиночку, був комуністом (хай навіть дещо націонал-, але таки ж комуністом — представником тієї ж політичної сили, що й Ленін, Сталін, Косіор, Тичина та решта політичної й культурної еліти того часу), тож якщо він і міг дати добро на Лєніна й большевиків, то хіба що з тих міркувань, з яких росіяни вимовляють слова Господь та Бог на церковнослов'янський манір — аби підкреслити їх сакральний зміст. Власне, й політика коренізації йшла згори — Скрипник лише втілював у життя політику, запропоновану Леніним, тому спеціально підкреслювати, що Владімір Лєнін — чужий українцям москаль, було б чорною невдячністю й пилянням гілки, на якій сидів і сам Скрипник.
Цитата: Python от августа 17, 2018, 17:29До речі, а норми скрипниківки справді вимагали передавати російські імена фонетично?
То я просто всьо змішав, просто шоб дошкульно звучало.
Цитата: Upliner от августа 17, 2018, 17:15
Цитата: Sandar от августа 17, 2018, 16:49А чим погано? Бо такого нема в жодній іншій мові, традиції?
Чи вважати чеські ť ď апострофами? :???
Формально, це той же діакритик, що й над Ť, Ď, č, ň тощо. Припускаю, його апострофоподібна форма в цих випадках — залишок минулих хитань у поєднанні з графічною несумісністю ˇ з високими мінускульними літерами.
Цитата: Python от августа 17, 2018, 17:00
До речі, а чого той правопис раптом став «клясичним»? Українська літературна класика (на відміну від білоруської) була створена задовго до появи скрипниківки, яка з часу свого прийняття до скасування встигла захопити хіба що шматочок розстріляного відродження. І правописи, якими писали старі класики, відрізнялись від харківського «клясычнага правапіса» часто навіть більш радикально, ніж той відрязнявся від прийнятої в 1933 «наркамаўкі».
Теж бісить. Класичний це саме той, що був у другій половині ХХ ст.
Ну, калькують білоруську назву, та й просто понт. Круто ж звучить.
Я точно все це в голову не убгаю... :(
Я вже, мабуть, розповідала, як зустріла в одній книжці прізвище Велс. Ну читаю я про того Велса, читаю й дивуюсь: судячи з тексту, відомий письменник, а я про нього ніколи не чула. Що то за письменник такий? Не зразу й докумекала, що річ іде про Герберта Уеллса!
Нащо ці паралельні назви?
Просто вдосконалювачі правил не враховують одного простого правила: не можна запозичити запозичене. Якщо мова вже засвоїла відоме ім'я чи загальну назву, то змусити всіх забути цей «неправильний» варіант і запозичити «правильно» стає проблематично — якщо ще вчора він був єдиним нормативним, і всі джерела, видані до впровадження зміни, й надалі підтверджуватимуть його правильність. Відтак, неминуче виникає паралельна подвійна норма.
Якщо в правопис вносяться зміни правил запозичення, то поширюватись вони можуть виключно на ті слова, що запозичуватимуться після прийняття правопису. Слово засвоїлося мовою — вже все: в ньому не може бути іншомовних g, h, w, η, θ, бо слово пишеться українською абеткою, де нема ні цих літер на письмі, ні відповідних звуків у вимові, і спробувати їх виокремити — для пересічного носія задача того ж порядку, що відокремити картоплю від хліба у з'їденому вчора сніданку. Так, усе легко відновлюється й перезасвоюється, якщо знати мову, з якої прийшло слово — але правопис має бути придатним і для монолінгвів.
(Хоча літера ґ в українському алфавіті насправді є, а звук [g] був частиною навіть радянської орфоепічної норми, проте, в більшості запозичень на момент відродження літери цей звук не передавався — а отже, застосовувати правило, де «іншомовне g передається як ґ», до таких запозичень було б неправильно. До більш пізніх — будь ласка. Тому Гете, але ҐітХаб).
Цитата: Python от августа 17, 2018, 21:43
Просто вдосконалювачі правил не враховують одного простого правила: не можна запозичити запозичене. Якщо мова вже засвоїла відоме ім'я чи загальну назву, то змусити всіх забути цей «неправильний» варіант і запозичити «правильно» стає проблематично — якщо ще вчора він був єдиним нормативним, і всі джерела, видані до впровадження зміни, й надалі підтверджуватимуть його правильність. Відтак, неминуче виникає паралельна подвійна норма.
Ну почему.
Кейф, ягурт, алой.... В общем, таких замен не мало. Всё дело в моде: если новая форма наберёт критическое количественное и пространственное распространение, то появится мода на форму, старая быстро выйдет из употребления.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 17, 2018, 22:52
Цитата: Python от августа 17, 2018, 21:43
Просто вдосконалювачі правил не враховують одного простого правила: не можна запозичити запозичене. Якщо мова вже засвоїла відоме ім'я чи загальну назву, то змусити всіх забути цей «неправильний» варіант і запозичити «правильно» стає проблематично — якщо ще вчора він був єдиним нормативним, і всі джерела, видані до впровадження зміни, й надалі підтверджуватимуть його правильність. Відтак, неминуче виникає паралельна подвійна норма.
Ну почему. Кейф, ягурт, алой.... В общем, таких замен не мало. Всё дело в моде: если новая форма наберёт критическое количественное и пространственное распространение, то появится мода на форму, старая быстро выйдет из употребления.
Але все одно якийсь час дві форми існуватимуть паралельно, і зовсім необов'язково переможе нова — наприклад, мода на неї не набуде розповсюдження. Тому суші не перетворюються на сусі, а ніндзя не перетворюється на нінджа (хоча було б логічно підрівняти обидва слова під одну схему).
Цитата: Python от августа 17, 2018, 23:17
Але все одно якийсь час дві форми існуватимуть паралельно, і зовсім необов'язково переможе нова — наприклад, мода на неї не набуде розповсюдження. Тому суші не перетворюються на сусі, а ніндзя не перетворюється на нінджа (хоча було б логічно підрівняти обидва слова під одну схему).
С украинским всё намного проще: обяжут использовать, будут использовать. Как говорится, не впервой.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 17, 2018, 23:38
Цитата: Python от августа 17, 2018, 23:17
Але все одно якийсь час дві форми існуватимуть паралельно, і зовсім необов'язково переможе нова — наприклад, мода на неї не набуде розповсюдження. Тому суші не перетворюються на сусі, а ніндзя не перетворюється на нінджа (хоча було б логічно підрівняти обидва слова під одну схему).
С украинским всё намного проще: обяжут использовать, будут использовать. Как говорится, не впервой.
Так кажете, ніби ми кіборги якісь. Динаміка скрізь однакова: якщо більшість не звикла до «правильного» слова, його й не використовують. Зрештою, й самим реформаторам правопису байдуже, що там у правописі написано — все одно писали й писатимуть не як написано, а як їм хочеться.
Цитата: Python от августа 17, 2018, 23:51
Так кажете, ніби ми кіборги якісь. Динаміка скрізь однакова: якщо більшість не звикла до «правильного» слова, його й не використовують. Зрештою, й самим реформаторам правопису байдуже, що там у правописі написано — все одно писали й писатимуть не як написано, а як їм хочеться.
В том и дело, что не киборги.
1) История развития украинского литературного языка в XX веке уж насколько красноречиво свидетельствует, что дело языкового планирования живёт и процветает. Кто планирует — это отдельный вопрос, но вал по плану.
2) Суржик и русский язык никуда не девались, а суровость речей укрополитиков по поводу украинского языка лишь подтверждает, что до гомогенного состояния ещё очень далеко. Носителей русского общеразговорного языка и суржика (которых бог весть сколько, но явно существенное количество) все эти изменения за живое вряд ли задевают.
3) В этом свете изменения в нормативный язык вносить значительно проще. Конечно, грубый волюнтаризм, наверное, не пройдёт, но постоянная мелкая возня (в основном на уровне лексики) тоже даром не проходит.
Это не говоря ещё о политических установках на.
Бачите, проблемою цієї теорії змови є той факт, що план неефективний: відрив літературної норми від розмовної поглиблюється, тому середовища, в якому можна було б формувати кадри для впровадження планованих змін, просто нема — є лише ті ж носії «суржику» в широкому сенсі (а то й просто російської), літературна норма для яких є так само вивченою. Навіть перейнявши звідкись ідею, що ця норма «не така, як треба», вони насправді не знають, яким має бути ідеал, бо носіями цієї ідеальної норми вони ніколи не були — це не та мова, якою вони говорять у себе вдома. Взяти «мову телеканалу СТБ», що позиціонувалась як відродження «репресованого правопису», хоча насправді являла собою хаотичну суміш з багатьох застарілих правописних норм, зібрану за принципом максимальної відмінності від існуючої літературної норми, «хоч гірше — аби інше». Відроджувачі самі не знають, що відроджують, тому зовсім не виключено, що років через 10 після впровадження пропонованих ними змін наступне покоління відроджувачів боротиметься з цими ж новими нормами, щиро вірячи, що бореться з залишками радянської правописної норми.
Власне кажучи, розхитування норми та розширення ущелини між літературною мовою та розмовною і є головними причинами, чому в «москвофілів» назразок мене ці всі реформаторські ідеї викликають такий спротив. Поки реформатори чи то бавляться в своїх п'ємонтських кубелечках, де українській мові нічого не загрожує, чи то взагалі перемикаються на російську, ледве закінчивши ефір, принципово україномовним українцям русифікованих міст доводиться долати спротив середовища, яке все ще не готове прийняти цю мову як повноцінний засіб спілкування — ми тут на передовій, і ви з вашими вибриками не допомагаєте. Це нам, а не реформаторам, доводиться щодня доводити, що українська є повноцінною мовою, а не конгломератом з «правильної» естебещини, якою ніхто не говорить, та суржику, який ніхто не сприймає всерйоз. Я намагаюсь користуватися скрізь приблизно однією й тією ж мовою, яка має водночас і бути достатньо грамотною, і не сприйматись як музейний експонат — не тільки щоб «вивищитись над натовпом», а й щоб дати приклад, придатний для наслідування іншими людьми. Якщо літературний еталон надто віддаляється від того, чим можливо користуватися в побуті, то я опиняюсь у програшній ситуації, коли моя мова, якою б чистою з точки зору попередніх стандартів вона не була, втрачає перевагу правильної, а спроби підігнати її під реформований варіант роблять її малопридатною для побутових ситуацій. Саме тому я зацікавлений у стабільному варіанті літературної української мови, і щоб саме така мова звучала на телебаченні, використовувалась у літературі та періодиці, вивчалася в школах, функціонувала в державних установах. Тож, подобається це реформаторам чи ні, але чим більш радикальні зміни вони пропонують, тим більш русифікаторськими вони є по суті.
Золоті слова!
Цитироватьпольське ó, що виступає в суфіксі -ów у польських географічних назвах,
передається через -у або за традицією через -і: Жирáрдув, Жéшув, Томáшув-Мазовéцький
і т. ін., але традиційно Грýбешів, Крáків, Ряˊшів та ін.
Так Ряшів чи Жешув? Це одне місто.
(https://scontent.fhrk3-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/39330637_2057416700949495_8121321447751680000_o.jpg?_nc_cat=0&oh=356e7fd854701480d112c873ff7231c6&oe=5BF1F9E5)
А ще "стрілець" як приклад зламаного чергування і/е. Пофіг, що там ять. Боже, і це писали лінгвісти?!
Цитата: Python от августа 18, 2018, 01:24Бачите, проблемою цієї теорії змови
А то в Менша була теорія змови?
Бо я шось не поняв, чесно кажучи, того останнього поста...
До речі.
Правописна справа (https://zbruc.eu/node/82332)
ЦитироватьГеть уся Україна говорить сьвіт, сьміх, цьвіт і т. п. з мягким сь — се потверджує виразно і академічний правопис в т. 6-ій. Всі докладно відріжняють у вимові сьвіт від свій, всі говорять также сьвятий, ба нарічево навіть сьватий, але очивидячки тільки тому, що по російськії пишеться на тому місці — але так там і говориться: свет з твердим с, то і у нас кажуть писати світ без ь. Але хто
а) має перед очима одиноку розумну засаду нашого правопису: пиши, як говориш;
б) хто має перед очима, яку відмінну звукову вартість має с і сь, ц і ць і т. д.
в) хто пише зовсім правильно український, руський, сядьте, будьмо і т. д.
той мусить просто з конечности, якої вимагав послідовність, писати также сьвіт, сьвятий і т. д.
Ніяким чином не можна писання світ виправдувати 6-им правилом академічного правопису: ,,Приголосний звук перед м'яким приголосним сам став м'яким, але ь після нього не пишеться", бо звуки п, б, в, м в українській мові ніколи не є мягкими, хиба десь у говірках, які очивидячки стоять під впливом білоруської, або російської мови (порів. О.Курило: До характеристики і процесу монофтонгізації чернігівських дифтонгічних звуків). Українське п, б, в, м в пісок, білий, вітер, міх рішучо не можна називати мягким у тому змислі, як се вчить фонетика про сі звуки в російській мові на сім місці. Сі звуки і перед і у нас зовсім такі самі, як у чеськім, сербохорватськім, у ґерманських і романських мовах і жаден фонетик не називає їх тут мягкими. То-ж коли ми загально констатуємо в повній згоді з дійсним станом річи, що вся Україна вимовляє сьвіт, треба нам конечно так таки й писати, бо вимови написаного світ, як сьвіт, ніяк не можемо підтягнути під якенебудь українське правописне правило, хиба що просто скажемо, що пишемо сі слова з твердим с тому, бо в російській мові стоїть на сім місці с, а не сь. Але-ж бо се не відповідав нашій звуковій системі. Тай яка розумна причина противитися, щоб ся загальна українська вимова найшла вираз в українському правописі? — Ніяка. Навіть Білоруси виявили у свому правописі більше послідовности. Не вже-ж не могли-б ми завести тут ладу? Та ж ніщо не стоїть тут на перепоні.
Не можу не згадати ще одного мотиву на те, як дуже повинно нам залежати на тому, щоб ми нашим правописом перед усім вірно представили нашу мову. Тут на чужині в зносинах із чужомовними славістами маю я нагоду часто сконстатувати, що українську мову читають не так, як треба, і очивидячки виходить із того фальшивий погляд на звукову систему української мови, фальшивий образ української мови в науці взагалі. Так треба було аж сперечатися з чужими, але навіть з Українцями, щоб їх переконати, що світ — яке писаннє немов силує кождого фальшиво читати — вимовляється у нас з мягким сь. Се відноситься также до занехання ріжниці між і і ї.
Ех, філологи проти лінгвістів :-) Правописне правило насправді там проглядається: м'якшення йде одразу на дві приголосні, що йдуть поспіль. Асиміляція. Завжди явне написання ЛЬ є винятком.
Кумедно, що літературознавець Смаль-Стоцький виступав проти "зайвого" апострофа, а м'який знак вважав необхідним.
Адже ж пояснення для їх відсутності буде спільне: "справжній" "правильний" українець інакше не прочитає :-)
ЦитироватьУкраїнців не в силі прочитати бю, бє, бя, бї инакше, як тільки як бйю, бйе, бйа, бйі; ря инакше як рйа...
Р'ябий, бур'як? Ех, філолог таки не лінгвіст :-)
Щодо р — від говірки залежить (у когось там рабий, бурак, а в когось як у літературній), а от м'які губні й справді непритаманні мові (всілякі пюре й бюро, спущені згори, тут непоказові).
Але мова на початку йшла про фонетичну різницю між кластерами приголосних у таких словах, як свій і світ, що виражалася графічно в желехівці (свій, сьвіт) і виводилася з написання в максимовичівці (свôй, свѣтъ). Так, їх можна звести до історичного навскрізного пом'якшення, але ô такого пом'якшення не давало, на межі кореня та префікса пом'якшення знаходило перепону, і т.п. — тобто, однозначно вивести це навскрізне пом'якшення з сучасного написання неможливо. І зараз існує тенденція до втрати цього навскрізного пом'якшення — ймовірно, під впливом графіки та контакту з російською, де це явище менш виражене.
Смаль-Стоцький, вочевидь, лише повторює логіку желехівки, де апостроф між губними та йотованими не ставився, а навскрізне пом'якшення перед губними позначалося явним чином. Оскільки губні самі по собі непом'якшувані, то рефлекси ѣ та ô після них збіглися в вимові, і в желехівці їх позначали однаково — і (а не розрізняючи ї/і, як після зубних). Проте, зубна+губна+ѣ/ô цю різницю зберегли, причому, відбилася вона лише на зубній приголосній — будучи послідовно фонетичною, желехівка відобразила цю різницю м'яким знаком.
Я колись по телеку почув від людини з вулиці «на мор'я́». Ну, я там розумію «на мора́». Але так... Дуже цікаво. Мабуть, людина хтіла висловитись літературно, рідний же діалект мав всюди твердий /р/.
Цитата: Python от августа 18, 2018, 15:41
Але мова на початку йшла про фонетичну різницю між кластерами приголосних у таких словах, як свій і світ, що виражалася графічно в желехівці (свій, сьвіт) і виводилася з написання в максимовичівці (свôй, свѣтъ). Так, їх можна звести до історичного навскрізного пом'якшення, але ô такого пом'якшення не давало, на межі кореня та префікса пом'якшення знаходило перепону, і т.п. — тобто, однозначно вивести це навскрізне пом'якшення з сучасного написання неможливо. І зараз існує тенденція до втрати цього навскрізного пом'якшення — ймовірно, під впливом графіки та контакту з російською, де це явище менш виражене.
Так, тут потрібна Ї-ятева: свій, свїт. Але вже запізно. Відмирання не зупинити, ІМХО.
Цитата: Sandar от августа 18, 2018, 15:48
Я колись по телеку почув від людини з вулиці «на мор'я́». Ну, я там розумію «на мора́». Але так... Дуже цікаво. Мабуть, людина хтіла висловитись літературно, рідний же діалект мав всюди твердий /р/.
А Ви далеко від Білорусі?
Цитата: DarkMax2 от августа 18, 2018, 21:51
Так, тут потрібна Ї-ятева: свій, свїт.
Не потрібно.
ЦитироватьТак, тут потрібна Ї-ятева: свій, свїт. Але вже запізно. Відмирання не зупинити, ІМХО.
За логікою желехівки, «свїт» мало б читатися як «св'їт», скоріш за все. Оскільки в — губна, ї — йотована.
Ще таке зауваження: навскрізна м'якість чи її відсутність у таких словах сформувалася раніше, ніж стало занепадати розрізнення рефлексів ô/ѣ після зубних, і, будучи окремим явищем, диференціація сьвіт/свій цілком могла співіснувати з уніфікацією нїс/ніс в одних і тих же діалектах. Звичайно, вимова «сьвій» також могла виникнути — або як аналогія, або шляхом розвитку м'яких губних з подальшим навскрізним пом'якшенням.
«Відмирання не зупинити» — так, на жаль, українська орфоепія насьогодні перебуває в глибокій ямі, при вивчені української мови після російської на такі фонетичні нюанси звертають увагу в останню чергу, та й фахівців, здатних донести ці знання масам, насправді обмаль. Якщо в монолінгвальному середовищі ці нюанси й мають шанс зберегтися, то все одно більша частина культурного продукту створюється в великих містах, де панує російська — відповідно, й українська мова культурної еліти дуже часто вивчена, а тому має відповідні орфоепічні дефекти, які через мову ЗМІ неминуче засвоюватимуться й рештою носіїв.
А-ну розкажіть мені , як же ці слова свій, свїт правильно вимовляти?
А то я весь час читаю про оте ї, але ніяк не зрозумію, до чого воно...
DarkMax2, при чому Білорусь? В мене було враження, шо жінка з Галичини. Я з Вінницької області і тут в селян старих поколінь /р/ скрізь твердий. Ну, тільки я не знаю, чи можна так впевнено про це говорити, адже все таки «рік», «рілля», а не «рик» і т.д.
Swet_lana, ну, «свій» як звичайно, Ви знаєте, а «сьвіт» (це Макс чось написав «свїт», типу він так ять позначає), а от цей «сьвіт» – ну в принципі ясно як, адже ми маємо знак м'якшення. Ше можна додати чуточку шепелявості, присвисту такого собі :) Так старі покоління Галичини говорять.
Вікі каже, что С.-С. був трохи фриком.
ЦитироватьВиразні перебільшення (наприклад, твердження про особливу близькість української і сербської мов, заперечення дифтонгів у північноукраїнських говірках) перешкоджали прийняттю багатьох слушних ідей Смаль-Стоцького.
Це про які саме дифтонги? Сьвіато? (Порівняйте зі словацьким sv
ätý)
Цитата: Sandar от августа 19, 2018, 11:24
DarkMax2, при чому Білорусь?
У білоруській ствердіння рь пішло далі. :-)
Слів немає :( можна тут поматюкатися? Реформатори хєрові, замість того щоб зробити щось зручним навпаки хочуть все ускладнити та посіяти хаос в українській мові
Цитата: Андрій Бондар
Нарешті "добив" четвертину нового проєкту правопису.
Ось вам нововведення. Поки що даю перші 30 сторінок.
БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
1. У питомо українських словах перед "н" та "р" пишемо "і" або "и": "індик" ("индик"), "ірод" ("ирод"); слово "ирій" не має форми з "і".
2. "И" пишемо на початку вигуків ("ич!"), часток ("ич який хитрий"), дієслів ("икати", "икнути" тощо) та похідних від них іменників: "икавка".
3. Висвітлено факт наявності початкового "и" у словах, що прийшли з инших мов: "ийбен", "ир", "Кім Чен Ин".
БУКВЕНІ ПОЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ
4. Серед прикладів уживання "г" на місці "h" з'явилося два нових слова: "госпіс" (за чинною нормою - "хоспіс") і "гостел".
5. Додано примітку, яка каже, що апостроф уживаємо для передавання вимови усіченого слова в розмовному й поетичному мовленні: "до'дної «до одної» ями"; "мо'" «може».
ЧЕРГУВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ (ПРЕФІКСІВ) "У" ТА "В"
6. На початку речення перед приголосним дозволено писати "в", а не тільки "у": "В лісі пахло квітами", "Вгорі яскраво сяяло сонце".
7. Тільки "у-" пишемо на початку слова перед кількома приголосними: "упритул", "утроє" (хоч далі є пункт, у якому дозволено писати "в-" перед буквами на позначення приголосних, крім "в", "ф" та буквосполучень(!) "хв", "льв", "зв", "св" та ин.). Суперечливі пункти. Однозначно потребують доопрацювання.
8. Після слова на голосний перед "в" пишемо префікс "в-", а не "у-": "Дослідниця вважає експеримент успішним", "Гості ввійшли до зали.
9. Уточнено, що "в" пишемо перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: "в НБУ" ("в ен бе у"), "в МВФ" ("в ем ве еф").
10. Уточнено, що після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним, пишемо "в": "1990 р. в місті сталася незвичайна подія".
11. У поезії слова "Вкраїна" більш не вживають.
ЧЕРГУВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ (ЧАСТОК) "І", "Й" ТА "І", "Й" НА ПОЧАТКУ СЛІВ
12. Після кінцевих "я", "ю", "є", "ї" пишемо тільки "і": "Вивчили морфологію і синтаксис".
СПРОЩЕННЯ У ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ
13. Новий виняток: зберігаємо літеру "т" у слові "дев'яностники".
ПОДВОЄННЯ ПРИГОЛОСНИХ
14. Слово "священник" пишемо з двома "н", як і решту слів, що мають збіг на стику кореня або основи із суфіксом.
ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ
15. Уточнено, що префікс "архі-" і в нових словах, і в словах церковного вжитку пишемо тільки з кінцевим "-і": "архіважли́вий", "архідия́кон", "архімандри́т", "архістрати́г", "архієпи́скоп", "архієре́й", "архімільйоне́р", "архіскладни́й".
16. Уточнено, що завжди пишемо "анти-" та "квазі-" всупереч "правилу дев'ятки".
ПРАВОПИС СУФІКСІВ
17. У правописі зникає розгляд суфікса -чик (-щик) і, відповідно, слів "хлопчик" і "прапорщик". [Ну нехай ще "-щик" викинуто, хоча, знову ж, маємо гарне українське слово "хурщик", але що хлопчик зробив не так?]
18. Зі списку слів з суфіксом "-ович-", "-(ь)ович-" прибрано слово "Ігорович". Поле для дискусій?
19. Серед рівнозначних пар слів "Кузьмович" і "Кузьмич", "Савович" і "Савич", "Хомович" і "Хомич" слова із суфіксом "-ович" виведенно з-за дужок і надано провідну ролю, а з "-ич" - ситуація зворотна.
20. В утвореннях від власне українських коренів замість суфіксів "-ист", "-изм" пишемо "-іст", "-ізм", як у відповідних иншомовних відповідно до "правила дев'ятки": "боротьбіст", "побутовізм", "речовізм".
21. Суфікси "-ир", "-ір-" відтепер не випадають ще й у словах: "драгірувати", "солірувати", "утрирувати".
Це я вже утрую, там "утрирувати" насправді нема ;)
Далі буде. Слідкувати: #НовийПравопис2018_Бондар
Инші правописні новини:
#проєкт2018
Якщо щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.
Також не забувайте про новіші добірки нововведень:
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- третя: https://goo.gl/vbR3UT;
- четверта: https://goo.gl/akp5Wz.
Вирівняні форми Савович, Кузьмович тепер основні будуть.
Не подобається, бо -ов- не від тої відміни. Має бути або Савич, Кузьмич, або Кузьминич тощо (такі форми зустрічаються зараз тільки як прізвища).
Цитата: Андрій Бондар
НОВИЙ ПРАВОПИС: ЧАСТИНА ДРУГА.
Написання слів разом, окремо й через дефіс
СКЛАДНІ СЛОВА ЗІ СПОЛУЧНИМИ ЗВУКАМИ "О", "Е"
1. Нові винятки: сполучним звуком у слові "ножетримач" є звук "е" (замість сподіваного "о"), у словах "повітродув", "повітрозабірник" - "о" (замість сподіваного "е").
2. Як приклад ужито слова "медіалінгвістика" та "медіастилістика". Отже, компонент "медіа-" пропоновано писати разом.
СКЛАДНІ СЛОВА БЕЗ СПОЛУЧНОГО ГОЛОСНОГО ЗВУКА
3. Слово "Святвечір" віднесено до складноскорочених, а отже, його пишемо разом і з великої літери.
4. Слово "флешмоб" теж віднесено до складноскорочених. [Цікаво було б глянути на розгорнуту версію цого слова ;) ]
5. Слова з иншомовними компонентами "арт-", "боди-", "боді-" (перед голосним), "веб-", "економ-", "кібер-", "пан-", "поп-", "прес-", "фолк-" ("фольк-") пишемо разом, а не через дефіс: "артринок", "бодибілдинг", "бодіарт", "вебсторінка", "економклас", "кібермашина", "панамериканський", "попмузика", "попгурт", "пресконференція", "фолкгурт", "фолькмузика".
Уточнено, що якщо такі иншомовні компоненти приєднані до власного імени, їх пишемо з дефісом: "пан-Європа", "псевдо-Фауст".
6. Компоненти "максі-", "міді-", "міні-", а також "бліц-", "екстра-" й "топ-" відтепер пишемо разом, як і компоненти "макро-", "мікро-", "нано-", "екстра-", "гіпер-", "супер-", адже їх віднесено до розряду тих, що визначають кількісний (дуже високий або низький) вияв чогось. Наприклад: "максіодяг", "мідіодяг", "мінікомп'ютер", "екстраклас", "топменеджер", "бліцновини", "бліцопитування".
7. У компонентах "максі-", "міді-" кінцевий "і" всупереч "правилу дев'ятки" перед наступним приголосним в "и" не переходить: "максісукня", "мідіспідниця".
8. Слова з "контр-", "віце-", "екс-", "лейб-", "обер-", "штабс-", "унтер-" пропоновано писати разом: "контрудар", "віцепрем'єр", "ексчемпіон", "лейбгвардієць", "обермайстер", "штабскапітан", "унтерофіцер", але за традицією: "контр-адмірал", а також "генерал-капітан", "генерал-лейтенант", "генерал-майор", "прем'єр-мінíстр".
З власними назвами їх пишемо завжди через дефіс: "екс-Югославія".
9. Приблизність і часові межі, що передаються цифрами, на взір "3 – 4 дні", "учні 8 – 10 класів" пишемо через тире, навколо якого СТАВИМО пробіли.
10. Уточнено, що числівниково-літерні найменування будинків, корпусів, поштових відділень тощо пишемо через дефіс: "будинок № 28-Г", "корпус 3-А"; "Київ-1".
11. Ініціяльні абревіятури, написані великими або малими літерами, з будь-яким словом пишемо через дефіс: "ВІЛ-інфекція", "віл-інфекція", "ДНК-аналіз", "ВІП-зала", "віп-зала", "айті-галузь", "е-декларування".
12. Через дефіс пишемо дві ініціяльні абревіятури, написані великими літерами: "ВІЛ-СНІД".
13. За традицією пропоновано писати "де-факто", "де-юре", "статус-кво", "карт-бланш" та ин. [Знову нас чекає чорна діра винятків?]
14. Вилучено пункт: "Через дефіс пишемо звуки в словах, що вимовляються протяжно: "По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене" (Тесленко); "По-о-лк, стій!"
СКЛАДНІ ІМЕННИКИ
15. "Людинодень" і "тоннокілометр" запропоновано писати разом. Проте далі йде згадка, що іменники, що означають одиниці вимірювання чого-небудь, пишемо через дефіс: "кіловат-година", "мегават-година".
16. Невідмінюваний числівник "пів" зі значенням "половина" з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: "пів аркуша", "пів години", "пів відра", "пів мíста", "пів огірка", "пів острова", "пів яблука", "пів ящика", "пів ями", "пів Європи", "пів Києва", "пів України". Якщо ж "пів" з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: "піваркуш", "південь", "півзахист", "півколо", "півкуля", "півмісяць", "півоберт", "півовал", "півострів".
17. Слова - назви наукових звань ("член-кореспондент") і назви рослин ("брат-і-сестра") віднесено до слів з обома відмінюваними частинами: "члена-кореспондента", "члену-кореспонденту"...; "брата-і-сестру", "братом-і-сестрою"...
Проте слова "чар-зілля", "дур-зілля", "розрив-трава", "сон-трава", "мати-й-мачуха", як і раніше, віднесено до тих, у яких відмінюваним є тільки останній компонент, напр.: "чар-зіллю", "дур-зіллям", "(на) розрив-траві", "сон-травою", "мати-й-мачусі" [Що ж це за правило, де більшість винятків?].
18. Написання іменників через дефіс, якщо перший з них визначає певну прикмету чи особливість предмета, особи, явища, названих другим, доповнено кількома новими прикладами написання: "бізнес-план", "бізнес-проект", "допінг-контроль", "інтернет-видання", "інтернет-послуга", "компакт-диск", "піар-акція", "піар-кампанія", "фан-клуб", "фітнес-клуб".
Але всі вони водночас підпадають під написання разом як складноскорочені: "бізнес[овий] план" > "бізнесплан", "допінг[овий] контроль" > "допінгконтроль", "інтернет[не] видання" > "інтернетвидання", як решта згаданих у цьому ж проєкті складноскорочених слів: "академ[ічна] відпустка" > "академвідпустка", "еліт[не] житло" > "елітжитло", "спорт[ивний] майданчик" > "спортмайданчик".
19. Уточнено, що через дефіс пишемо іменники з назвою літери грецького алфавіту, що лексикалізувалася: "альфа-промені", "бета-розпад", "дельта-проміння".
20. Іменник пишемо через дефіс, якщо перше слово є невідмінюваним іменником иншомовного походження: "суші-бар", "караоке-бар".
21. Уточнено, що через дефіс пишемо складні іменники, утворені з двох самостійних за допомогою сполучного голосного "о": "монголо-татари", "угро-фíни", "Австро-Угорщина".
22. Складні іменники з першими компонентами "власне-", "невласне-", що надають їм значення справжности / несправжности, ідентичности / неідентичности пропоновано писати через дефіс: "власне-зв'язки", "невласне-зв'язки", "власне-іменники".
Далі буде. Слідкувати: #НовийПравопис2018_Бондар
Инші правописні новини:
#проєкт2018
Якщо щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.
Також не забувайте про инші добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- третя: https://goo.gl/vbR3UT;
- четверта: https://goo.gl/akp5Wz.
Зміни з правописом дефісів дуже не подобаються. Зараз, ІМХО, краще.
P.S. Чим ножотримач не звучить? Нащо виняток?
Цитата: Андрій Бондар
ЩО ЧЕКАТИ ВІД НОВОГО ПРАВОПИСУ? ЧАСТИНА ТРЕТЯ
СКЛАДНІ ПРИКМЕТНИКИ
1. Уточнено, що слова з компонентом "-мільярдний" пишемо разом, як і "-сотий", "-тисячний", "-мільйонний": "трьохмільярдний", "семимільярдний".
2. Новий проєкт загубив пункт: "Разом пишуться складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема, ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): "поперечношліфувальний" (поперечний шліфувальний верстат)". [Як це слово тепер пишемо?]
3. Також зник пункт: "В окремих випадках, коли прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставиться: "Москва-ріка" — "москворіцький". [Тепер, за логікою, пишемо з дефісом: "москво-ріцький". Треба уточнити в мовознавців]
4. Разом пишемо складні прикметники з першими компонентами "власне-", "невласне-", що надають їм значення справжности / несправжности, ідентичности / неідентичности: "власне-дієслівні категорії", "невласне дієслівні категорії", "власне-прийменникові функції", "невласне-прийменникові функції".
5. З дефісом пишемо "всесві́тньо-істори́чний", "літерату́рно-худо́жній", "наро́дно-ви́зво́льний", "підзо́листо-боло́тний" тощо як складні прикметники, утворені за допомогою сполучного голосного "о" з двох граматично підпорядкованих основ.
6. До складних прикметників, перша основа яких є числівником, записаним цифрою, а у вимові якого наприкінці з'являється голосний "и" віднесено прикметник "100-кілометровий" ["Стикілометровий"? Кхм, щось не 100-кується. Треба буде їм це зауважити]
ПРИСЛІВНИКИ
7. У новому правописі вилучено пункт: "Через дефіс пишуться прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: "в основному", "в цілому" [Може, десь про них усе-таки написано?]
8. Уточнено, що сполука "по батькові" не є прислівником. Її пишемо окремо [Як і "по матері", "по батьку"].
9. Складні прислівники термінологічного характеру за традицією пропонують писати через дефіс: "де-ю́ре", "де-фáкто".
ВЕЛИКА ТА МАЛА БУКВИ В РУБРИКАХ
10. З малої букви також пишеться перше слово рубрик, якщо вони відокремлені одна від одної комою (раніше в цьому пункті згадувалося тільки про відокремлення крапкою з комою).
11. Прибрано згадку про можливість писати з великої літери граматично самостійні та структурно досить розлогі рубрики, якщо вони відокремлюються між собою крапкою з комою (у попередньому правописі був присутній невдалий приклад з відокремленням крапками, а не крапками з комою).
ВЛАСНІ ІМЕНА ЛЮДЕЙ
12. У деяких власних назвах службові слова відтепер пропоновано писати з великої букви відповідно до традиційного написання: "Ван Гог", "Шарль Де Косте́р", "Д'Аламбе́р", "Ель Гре́ко", "Ле Тельє́", "Етьє́н Ла Боесі́".
ГЕОГРАФІЧНІ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ НАЗВИ
13. Уточнено, що в назвах адміністративно-територіальних одиниць зарубіжних держав з великої букви пишуться всі слова, крім тих, що позначають родові поняття: "департа́мент Аверо́н" (Франція), "штат Теха́с" (США), "о́бласть П'ємо́нт" (Італія), "префекту́ра Тоя́ма" (Японія), "земля́ Ни́жня Саксо́нія" (Німеччина).
НАЗВИ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ, ЕПОХ, КАЛЕНДАРНИХ ПЕРІОДІВ І СВЯТ, СУСПІЛЬНИХ ЗАХОДІВ
14. В окремому пункті сказано, що з великої літери пишуться назви політичних, культурних, спортивних та ин. заходів міжнародного або загальнодержавного значення: "Олімпі́йські і́гри", "Бі́ла олімпіа́да", "Марш ми́ру", "Всесві́тній конгре́с украї́нців", "Всеукраї́нська педагогі́чна конфере́нція", "Міжнаро́дний рік дити́ни", "Ку́бок УЕФА" (футбол).
Назви инших регулярних заходів, що не мають офіційного характеру, пишуться з малої букви: "день відкритих двере́й", "день інформа́ції", "саніта́рний день", "субо́тник", "неді́льник".
15. Окремо уточнено, що в назвах деяких свят з великої букви пишеться не тільки перше слово: "День Незале́жності Украї́ни", "День Собо́рності Украї́ни".
16. Уточнено, що в назвах історичних подій із другим прикметником, що походить від географічної назви, де використовується дефіс, або походить від двох географічних назв, з великої букви пишуться обидві частини: "Бре́ттон-Ву́дська конфере́нція" (від Бре́ттон-Вудс), "Брест-Лито́вський ми́рний до́говір" (від Брест-Лито́вськ), "Я́ссько-Кишині́вська опера́ція" (від Я́сси і Кишині́в).
НАЗВИ, ПОВ'ЯЗАНІ З РЕЛІГІЄЮ
17-22. Додано кілька нових пунктів (подаю без власних слів):
1. З великої букви пишуться слова "Бог", "Алла́х" як найменування творця і володаря Всесвіту, а також імена Бога: "Єго́ва", "Савао́ф", "Адона́й", "Елохі́м", а також імена богів і богинь у різних народів: "Деме́тра", "Ві́шну", "Ге́ба", "Бра́хма", "Ши́ва", "Марс", "Перу́н", "Даждьбо́г". Так само пишуться імена засновників релігій: "Бу́дда", "Зарату́стра" , "Магоме́т"; апостолів, пророків, святих у християнстві: "Іва́н Хрести́тель", "Іва́н Богосло́в", "Гео́ргій Перемо́жець", "Мико́ла Чудотво́рець" (але "Мико́ла-угодник").
Примітка. Слово "бог" як найменування богів і богинь політеїстичних релігій пишеться з малої букви: "боги́ Старода́внього Єги́пту", "бог Посейдо́н", "боги́ня Ге́ра", "бог торгі́влі".
2. З великої букви пишуться слова: "Трі́йця", "Свята ́Трі́йця", найменування осіб Святої Трійці ("Бог Оте́ць", "Бог Син", "Бог Дух Святи́й") і слово "Богоро́диця"; інші найменування Бога ("Госпо́дь", "Спаси́тель", "Всеви́шній", "Творе́ць") і Богородиці ("Цари́ця Небе́сна", "Ма́ти Божа", "Пречи́ста Ді́ва"); прикметники, утворені від слова "Бог", "Господь" ("сла́ва Бо́жа", "во́ля Госпо́дня", "Бо́жий про́мисел"). Але в переносному значенні та в усталених словосполученнях – з малої букви: "боже́ственна музика" (тобто "чудова"), "бо́жа корі́вка".
Примітка 1. Слова "апо́стол", "святи́й", "преподо́бний", "му́ченик" та ін. пишуться з малої букви: "апо́стол Матві́й", "святи́й Пантелеймо́н", "свята́ великому́чениця Варва́ра", "преподо́бний Серафи́м Саро́вський", "блаже́нна Феодо́ра". Але "Пресвята́ Богоро́диця", "Свята́ Трі́йця", "собо́р Свято́го Петра́".
Примітка 2. У церковних і релігійних текстах з великої букви пишуться займенники, що вживаються замість слів "Бог", "Божий": "Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!" (Біблія); "нехай святиться ім'я Твоє" (Біблія).
Примітка 3. В усталених словосполученнях, що використовуються в розмовній мові, де слова "Бог", "Господь" та ін. не вживаються як їх найменування, вони пишуться з малої букви: "бог зна що" (невідомо що), "бог зна коли́" (невідомо коли), "госпо́дь з тобо́ю (ва́ми)" (вживається як здивування, заперечення, докір), "бог з ним (з тобо́ю)" (вживається на знак згоди, примирення, прощення та ін.). З малої букви пишуться вигуки "бо́же", "го́споди", "їй-бо́гу", "го́споди бо́же мій", "бо́же збав", крім випадків, коли слова "Боже", "Господи" є звертанням до Бога.
[...]
5. З великої букви пишеться перше слово назв церков: "Украї́нська правосла́вна церква", "Украї́нська гре́ко-католи́цька це́рква", "Українська лютера́нська це́рква", "Ри́мсько-католи́цька це́рква", "Вірме́нська апо́стольська це́рква".
6. Великі букви вживаються у повних офіційних найменуваннях найвищих церковних посадових осіб: "Вселе́нський Патріа́рх", "Па́па Ри́мський", "Митропол́ит Киї́вський і всіє́ї Украї́ни", "Католико́с-Патріа́рх усіє́ї Гру́зії", "Верхо́вний Архієпи́скоп".
Примітка. Найменування інших церковних звань і посад пишуться з малої букви: "митрополи́т Ві́нницький і Ба́рський", "архімандри́т", "архієпи́скоп", "па́стор", "мулла́", "іма́м", "ксьондз".
7. З великої букви пишуться ВСІ слова, крім родових найменувань, у назвах монастирів, церков, ікон: "Володи́мирський собо́р", "Кири́лівська це́рква", "Ки́єво-Пече́рська ла́вра", "Миха́йлівський Золотове́рхий монасти́р", "храм Христа́ Спаси́теля", "іко́на Ма́тері Бо́жої Теребовля́нської".
НАЗВИ ОРГАНІВ ВЛАДИ, УСТАНОВ...
23. Уточнено пункт: "У назвах політичних партій і рухів з великої букви пишеться перше слово (і всі власні назви): "Республіка́нська па́ртія США", "Христия́нсько-демократи́чний сою́з Німе́ччини", "Соціа́л-демократи́чна па́ртія Украї́ни". Але "па́ртія «Основа»", "па́ртія Інді́йський націона́льний конгре́с", де слово "партія" не входить у складену назву.
24. Уточнено, що "з малої букви пишуться назви закладів, організацій, органів влади і т. ін., що вживаються у множині: "міністе́рства Укра́їни", "інститу́ти Націона́льної акаде́мії нау́к", "коміте́ти Верхо́вної Ра́ди Украї́ни".
НАЗВИ ДОКУМЕНТІВ, ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ...
25. Уточнено пункт: "Назви пам'яток архітектури, замків, храмів, ПРЕДМЕТІВ І ТВОРІВ МИСТЕЦТВА тощо пишуться з великої букви: [...], "Дев'я́та симфо́нія Бетхо́вена", "Ка́мерна симфо́нія № 1 Євге́на Станко́вича".
Примітка. Родові найменування у подібних назвах пишуться з малої букви: "собо́р Свято́го Петра́", "собо́р Сан Ма́рко", "храм Василя́ Блаже́нного", "палац Пото́цьких", "за́мок Іф", "па́м'ятник Володи́миру Вели́кому", "портре́т Му́соргського", "робо́ти Рє́піна", "ре́квієм Мо́царта".
НАЗВИ ПОСАД, ЗВАНЬ, ТИТУЛІВ
26. Уточнено, що в неофіційних текстах назви найвищих державних посад України, міжнародних посад пишуться з малої букви: "вибори президента"; "розпорядження прем'є́р-міністра", "приїзд королеви".
НАЗВИ ОРДЕНІВ, МЕДАЛЕЙ, ВІДЗНАК, ПРЕМІЙ
27. Новий виняток: у назві ордена "Золота Зірка" та, можливо, в кількох инших назвах орденів обидва слова пишемо з великої літери. У назвах решти орденів, відзнак та медалей пишемо з великої літери тільки перше слово після лапок і власні назви, якщо такі присутні: меда́ль «За врято́ване життя́», о́рден «За до́блесну ша́хтарську пра́цю».
28. Додано новий пункт: "Назви спортивних нагород пишуться з малої букви: "золота́" (срі́бна, бронзо́ва) меда́ль", "олімпі́йська меда́ль". Так само: "закінчити школу із золотою (срібною) медаллю".
29. Також з'явився цей пункт: "У назвах премій перше слово і власні назви в них пишуться з великої букви: "Но́белівська пре́мія", "Націона́льна пре́мія Украї́ни і́мені Тара́са Шевче́нка", "Держа́вна пре́мія Украї́ни в га́лузі нау́ки і те́хніки", "Держа́вна пре́мія Украї́ни і́мені Олексан́дра Довже́нка".
НАЗВИ ТОВАРНИХ ЗНАКІВ, МАРОК ВИРОБІВ
30. Один із пунктів доповнено такою приміткою: "Назви продуктових товарів, сортів вин, мінеральних вод та інших напоїв, які стали загальними, пишуться з малої букви: "купили любительську ковбасу і кока-колу".
31. Маємо таку новинку: "Назви технічних виробів (машин, приладів тощо), крім назв, що збігаються з власними назвами, беруться в лапки і пишуться з малої букви: «запоро́жець», «фольксва́ген» (автомобілі), «бо́їнг» (літак), «панасо́нік» (магнітофон); але: «Те́сла», «Та́врія» (від власних назв), винятки: «жигулі́», «мерседе́с».
Примітка. У побутовому вживанні назви засобів пересування можуть уживатися без лапок: "приїхали на запорожці"; "каталися на мерседесі". [Нутром відчуваю, що тут щось накрутили]
32. Уточнено, що "абревіатурні назви виробничих марок і виробів пишуться без лапок: ЗІЛ, ВАЗ, КРАЗ, АН-24, СУ-27, В-17, ДС-8".
НАЗВИ ВИДІВ І СОРТІВ РОСЛИН
33. Відтепер у неспеціальних текстах назви сортів рослин беруться в лапки і пишуться з малої букви (в тому числі й власні назви): пшени́ця «золотоколо́са», груша «парижа́нка», троя́нда «гло́рія дей», мали́на «гера́кл» (раніше такі назви можна було вживати без лапок).
ВЕЛИКА БУКВА В ОСОБЛИВОМУ СТИЛІСТИЧНОМУ ВЖИВАННІ
34. Нарешті додали це: "З великої букви пишуться займенники "Ви", "Ваш" як форма вираження ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: "Повідомляємо Вам...", "Вітаємо Вас...", "у відповідь на Ваш запит...".
35. Відтепер список слів, які можуть писатися з великої букви в контекстах, де їм надається особливий зміст, укріпився кількома новими словами: "Вітчи́зна", "Честь", "Люди́на", "Ма́ти" (дотепер була тільки "Батьківщина").
36. Новинка: "У префіксальних і складних словах, які пишуться разом або з дефісом, літерні та звукові абревіатури зберігають великі букви: "УВЧ-терапі́я", "мі́ні-АТС", "НВЧ-випромі́нювання".
ВЕЛИКА БУКВА В СКЛАДНОСКОРОЧЕНИХ НАЗВАХ
37-40. Нас тут усипали купкою приміток.
Перша: "Абревіатури, які складаються із двох самостійно вживаних ініціальних абревіатур, що є назвами різних організацій, пишуться окремо: "ІФ НАНУ" (Інститут фізики Національної академії наук України), "ДА МВСУ" (Державний архів Міністерства внутрішніх справ України)".
Друга: "У складноскорочених словах мішаного типу, утворених із ініціальних абревіатур та усічених основ, ініціальна частина звичайно пишеться великими буквами, а усічена – малими: "КУпАП" (Кодекс України про адміністративні правопорушення), "ДемПУ" (Демократична партія України), "НДІхіммаш" (Науково-дослідний інститут хімічного машинобудування), "БілАЗ" (Білоруський автомобільний завод).
Складені назви, у яких поєднані ініціальна частина і нескорочене слово (слова) в непрямому відмінку, пишуться окремо: "НДІ га́зу", "НДІ пості́йного стру̀му".
Третя: "Сполучник "і" в звукових абревіатурах у складноскорочених словах передається малою буквою: «АіФ» («Аргуме́нти і фа́кти»), «СіЧ» («Сло́во і час»)".
І четверта: "У назвах літаків, що складаються з двох перших букв прізвища конструктора і приєднаного до нього дефісом цифрового позначення, пишуться перша велика буква, друга – мала: Ту-154, Ан-22, Іл-62" [Тут по факту без змін, але надано пояснення, як такі назви формуються].
ГРАФІЧНІ СКОРОЧЕННЯ
41. Уточнено, що скорочені назви одиниць вимірювання пишуться без крапок: "Б" — байт, "Вт" — ват, "г" — грам, "га" — гектар, "кг" — кілограм, "км" — кілометр, "дм" — дециметр, "кБ" — кілобайт, "кВт" — кіловат, "кг" — кілограм, "л" — літр, "м" — метр, "мм" — міліметр, "см" — сантиметр, "т" — тонна, "ц" — центнер.
Так само пишуться скорочення "грн" (гривня), "крб" (карбованець), "млн" (мільйон), "млрд" (мільярд), "трлн" (трильйон).
42. Скісна риска використовується при скороченні словосполучень, рідше – складних слів: "п/в" (поштове відділення), "а/с" (абонентська скринька), "р/р" (розрахунковий рахунок), "м/хв" (метрів за хвилину), "км/год" (кілометрів за годину). У таких випадках після скорочених частин слів крапки не ставляться. [Що цікаво, перед скісною рискою та після неї не виставили пробіли]
Хух, можна видихнути. Перший розділ закінчено.
Далі буде. Слідкувати: #НовийПравопис2018_Бондар
Инші правописні новини:
#проєкт2018
Якщо щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.
Також не забувайте про инші добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- четверта: https://goo.gl/akp5Wz.
Цитата: Андрій Бондар
ШЛУНКА чи ШЛУНКУ? ТЕЛЕФОНА чи ТЕЛЕФОНУ?
НОВИЙ ПРАВОПИС НАРЕШТІ ВИЗНАЧИВСЯ!
ПРЕДСТАВЛЯЮ ВАМ ЧЕТВЕРТУ ДОБІРКУ НОВОВВЕДЕНЬ
1. "Ведмедище", "зайчисько" та "хлопчисько" віднесено до іменників і чоловічого, і середнього родів: "цей ведмедище / зайчисько / хлопчисько" або "це ведмедище / зачисько / хлопчисько".
Решта поданих іменників, а саме: "вітрище", "дідище", "коропище", "морозище", "парубище", а також "дубисько", "вовчисько", "їжачисько", "левисько", "сомисько" - тільки до чоловічого: "цей вітрище / дідище / дубисько / вовчисько".
2. Уточнено, що до іменників третьої відміни належать такі екзотичні імена, як Адель, Естер, Зейнам, Юдит.
3. Іменники середнього роду із закінченням "-я", що в них у похідних відмінках з'являється суфікс "-ен-" ("ім'я", "плем'я") матимуть паралельні форми не тільки в родовому й орудному відмінках: (немає) "ім'я" або "імені", (цим) "плем'ям" або "племенем", - а тепер ще й у давальному та місцевому: (дам) "ім'ю" / "імені", "плем'ю" / "племені"; (у цьому) "ім'ї" / "імені", "плем'ї" / "племені".
4. Нарешті визнано, "Ілля" - не єдиний іменник чоловічого роду, що належить до м'якої групи першої відміни. До них доєднується "тесля", а також инші іменники чоловічого роду - назви осіб на "-я".
5. Іменник "паша́" (у значенні "почесний титул...") теж зробив свою справу: відтепер для таких іменників відкрито дорогу, адже назви осіб чоловічого роду з основою на шиплячий як розряд іменників (колись таким було тільки слово "вельможа") тепер вільно можуть розширювати правило.
6. Іменник "хабар" офіційно віднесено до іменників твердої групи другої відміни, які мають у називному відмінку множини закінчення "-і" ("хабарі"). Тепер він складає компанію звірам, комарам та снігурам.
Проте додано примітку: "Іменник "хаба́р" при відмінюванні може набувати закінчень м'якої групи в однині ("хабаря́", "хабарю́", "хабаре́м", (на) "хабарі́") і множині ("хабаря́м", "хабаря́ми", (на) "хабаря́х"), але у складних словах із "хаба́р" сполучним голосним є лише "о": "хабарода́вець", "хабарооде́ржувач".
Нагадаю, що раніше цей іменник мав закінчення твердої групи: "хабара", "хабару", "хабаром", "хабарам", "хабарами".
7. Уточнено, що іменники "Ігор" і "Лазар" належать до м'якої групи. Тож, хто не знав, запам'ятайте: "Ігоря", а не "Ігора"; "Лазарю", а не "Лазару"; "Ігорем", "Лазарем", а не "Ігор(ь)ом", "Лазар(ь)ом".
8. Надано окремий зразок відмінювання слова "Госпо́дь":
Н. Госпо́дь
Р. Го́спод-а
Д. Го́спод-ові (-у) і Господ-е́ві
Зн. Го́спод-а
Ор. Го́спод-ом
М. ...Го́спод-ові (-у, -і)
Кл. Го́спод-и
9. Не забули також урегулювати відмінювання на "-ище", що належать водночас до жіночого та середнього родів. Як приклад подають слово "бабище":
Однина:
Н. (ця / це) баби́щ-е
Р. (цієї) баби́щ-і / (цього) баби́щ-а
Д. (цій) баби́щ-і / (цьому) баби́щ-у [де форму "-еві" загубили?]
З. (цю / це) баби́щ-е / (цю) баби́щ-у
О. (цією) баби́щ-ею / (цим) баби́щ-ем
М. (на цій / цьому) баби́щ-і [і все?]
Кл. (агов!) баби́щ-е
Множина:
Н. (ці) баби́щ-а
Р. (цих) баби́щ
Д. (цим) баби́щ-ам
Зн. (цих) баби́щ
Ор. (цими) баби́щ-ами
М. (на цих) баби́щ-ах
Кл. (агов!) баби́щ-а
10. Іменник "дуенья", що його чи не всюди наведено у прикладах відмінювання, спричинив розширення правил: після голосного, апострофа, а тепер ще й М'ЯКОГО ЗНАКА іменники першої відміни м'якої та мішаної груп мають закінчення "-ї" (р. в., д. в.), "-ю" (зн. в.), "-єю" (ор. в.), "-є" (кл. в.): "дуенья", "дуенью", "дуеньї", "дуеньєю", "дуеньє".
Ще один доказ, що новий правопис значно вичерпніший і систематизованіший за свого попередника.
11. До іменників, які мають у кличному відмінкові закінчення "-ю" додано ще й іменник "Леся": "Лесю, ходи-но сюди".
12. Додано примітку, яка каже, що у звертаннях до жінок, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва, а прізвище – форму, що збігається з називним відмінком: "добро́дійко Гончару́к", "па́ні Шевче́нко".
13. Доповнено список ілюстрованих іменників першої відміни, що в родовому відмінку множини мають закінчення "-ей". Їх перелік: "гусей", "дуеней", "ескадрилей", "курей" [Тут люди підказують, що "дуеней" та "ескадрилей" мають нульове закінчення, тож про це треба написати в Комісію]
14. Новинка: згадано про іменники першої відміни, що в родовому відмінку множини можуть мати як нульове закінчення, так і закінчення "-ів": "мами́" (множина) – "мамі́в" і "ма́ми" (двоїна) – "мам", "баби́" – "бабі́в" і рідко "баб" [цю форму раніше не визнавали рідковживаною]; у прізвищах: "Ма́йбородів" і "Ма́йбород", "Ста́ростів" і "Ста́рост".
15. Форму називного відмінка, яку вживають на місці сподіваного знахідного відмінка з іменниками – назвами окремих свійських тварин ("гна́ти ві́вці", "па́сти коро́ви", "годува́ти сви́ні", "ловити му́хи") визнано менш поширеною, але все ж дозволеною [Видно, мовознавці давно не заїздили до сіл та не знають, що ця форма сумарно значно частіше вживана, ніж вони здогадуються, адже міське населення про свиней та корів говорить рідко]
16. У родовому відмінку іменники другої відміни - назви технічних реалій і двигунів мають закінчення "-а": "екрана", "дизеля", "комп'ютера", "монітора" тощо.
17. Доповнено, що таке ж закінчення мають математичні та лінгвістичні поняття: "інтеграла", "коефіцієнта", "косинуса"; "афікса", "інтерфікса", "локатива", "префікса", "суфікса" (але "синтаксису", "фразеологізму").
18. Українські за походженням безафіксні слова-терміни тепер, як і суфіксальні, мають закінчення -а: "шківа", "променя". Але "виду", "роду", "складу", "способу".
19. Незабаром назви органів і частин тіла теж офіційно матимуть закінчення "-а": "живота́", "кишківника́", "м'я́за", "но́са", "ро́та", "скеле́та", "сугло́ба", "хребта́", "шлу́нка" [Так-так, "шлунка"!], "па́льця"; "живо́тика", "па́льчика", але "стравохо́ду" та ин. [Лишається сподіватися, що в "та ин." перебуватимуть суто безсуфіксні слова, що мають закінчення "-у"]
18. Назви одягу так само тепер пишемо з "-а": "дже́мпера", "жупа́на́", "кобеняка́", "костю́ма", "ку́нту́ша", "піджака́", "плаща́", "по́яса" (елемент одягу), "све́тра", "ке́да", "череви́ка", "чо́бота"; "костю́мчика", "пла́щика"; "череви́чка".
19. Назви виробів із борошна, до речі, теж: "бато́на", "бу́блика", "калача́", "рога́лика"; "бу́бличка", "кала́чика". [Сподіваюся, це ні для кого не новинка :) ]
20. Ну й куди ж без назв церковних реалій: "амво́на", "іконоста́са", "ві́втаря́", "іконоста́сика".
21. Новинка: назви річок, населених пунктів і різних географічних назв з наголосом на корені в родовому відмінкові в окремих випадках пишемо із закінченням "-а": "Бре́ча", "Во́вка", "До́вжика", "Мало́го Куя́льника", "Салги́ра", "Сві́жа", "Смо́трича".
22. Назви хвороб матимуть закінчення "-у": "авітамінозу", "артрозу", "бронхіту", "гаймориту".
23. Відтепер не тільки літературні, а й філософські та инші наукові поняття мають закінчення "-у": "абсолюту", "абсурду", "ангостицизму", "антропоцентризму", "дисона́нсу", "догмати́зму", "догма́ту" (і "до́гмату"); "авра́лу", "а́кту", "доста́тку", "екза́мену", "е́кспорту", "е́кскурсу", "зву́ку", "ідеа́лу", "со́рту", "спо́собу", "хи́сту", "фено́мену" (явище), "фрейди́зму" та ин., але як конкретні іменники-терміни: "зву́ка", "ду́ха" і "Ду́ха" (у значенні Свято́го Ду́ха (третя іпостась єдиного Бога).
24. Слово "табун" у родовому відмінку має закінчення "-а" як виняток з правила про закінчення "-у" в іменниках на позначення сукупности істот. Тож "табуна".
Так само тільки слово "садок" має закінчення "-а" серед усіх инших іменників на позначення сукупности дерев і кущів із закінченням "-у": "садка".
24. Іменники на позначення об'єднань держав мають закінчення "-у": "союзу" і, очевидно, "блоку". [У правописі подано застереження, що в р. в. "блока" пишемо тоді, коли маємо на увазі механізм або камінь, а от "блоку" взагалі забули подати як приклад. Треба написати їм про це]
25. Уточнено, що назви видів спорту, як і назви ігор і танців, пишемо з "-у" ("-ю"): "баскетболу", "бейсболу", "бобслею", "серфінгу" тощо, але "серфінга" (коли мова йде про спортивне знаряддя).
26. Іменник "танок" матиме обидва закінчення: "та́нку" і "танка́".
27. Правопис нагадує, що "закінчення "-а" ("-я") та "-у" ("-ю") мають розрізнювальну функцію в деяких іменників: "Алжи́ра", "Ри́ма", "Туні́са" (місто) і "Алжи́ру", "Ри́му", "Туні́су" (країна), "Нью-Йо́рка" (місто) – "Нью-Йо́рку" (штат).
28. Також до ілюстрації додано кілька нових іменників, закінчення яких змінює їх значення:
• "бо́ра" (свердло) – "бо́ру" (хімічний елемент);
• "бо́рта" (край одягу, посуду) – "бо́рту" (судно);
• "була́та" (зброя) – "була́ту" (сталь);
• "дзво́на" (інструмент) – "дзво́ну" (звук);
• "зву́ка" (термін) – "зву́ку" (процес);
• "ко́рпуса" (тулуб) – "ко́рпусу" (сукупне);
• "листа́" (одиничне) – "ли́сту" (збірне);
• "листопа́да" (місяць) – "листопа́ду" (процес);
• "оригіна́ла" (особа) – "оригіна́лу" (документ);
• "о́ргана" (частина тіла) – "о́ргану" (установа);
• "папе́ра" (документ) – "папе́ру" (матеріал);
• "по́тяга" (поїзд) – "по́тягу" (почуття);
• "прида́тка" (відросток) – "прида́тку" (додаток);
• "сирка́" (сиркова маса) − "сирку́" (зменш. до сир);
• "со́няшника" (рослина) − "со́няшнику" (насіння);
• "ста́на" (технічний термін) – "ста́ну" (музичний та ін. термін);
• "телефо́на" (апарат) – "телефо́ну" (вид зв'язку) [раніше - тільки "телефону"];
• "фено́мена" (особа) – "фено́мену" (явище);
• "шабло́на" (пристрій; креслення) – "шабло́ну" (зразок).
Далі буде. Стежити: #НовийПравопис2018_Бондар
Инші правописні новини:
#проєкт2018
Якщо я щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.
Також не забувайте про попередні добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- третя: https://goo.gl/aEg2Xo.
Як до третьої відміни може належати Юдит, що закінчується на твердий нестверділий звук?
Щодо Іллі: тепер теслІн? Ілля ж давав Іллін через подвоєння! Чи що мається на увазі?
Цитата: DarkMax2 от августа 19, 2018, 15:18
Щодо Іллі: тепер теслІн? Ілля ж давав Іллін через подвоєння! Чи що мається на увазі?
Певно, неправильно зрозумів щось. Проігноруйте.
Цитата: Андрій Бондар
СИДІТИ У ФЕЙСБУКУ? ЧИ ВСЕ Ж У ФЕЙСБУЦІ?
РОЗМІСТИТИ НА НОСІЄВІ, НОСІЮ ЧИ НОСІЇ?
ЗНАЙОММОСЯ З НОВИМ ПРАВОПИСОМ ДАЛІ. ЧАСТИНА 5
ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК
1. У давальному відмінку іменник "озеро" тепер має не тільки форму "озеру", а й "озерові".
2. У прізвищах, що мають кінцівку "-ин", "-ін", "-їн", у давальному відмінку відтепер можливі паралельні закінчення "-у" та "-ові": "Василишину" - "Василишинові", "Путіну" - "Путінові", "Ільїну" - "Ільїнові" (до цього нормативними були тільки "-у").
3. Відтепер зі спокійною душею можна вчити вірш (і "вірша"), розгортати довідник (і "довідника"), дарувати перстень (і "персня"), укладати акт (і "акта"). Такими прикладами поповнено правило про вживання знахідного відмінка.
ОРУДНИЙ ВІДМІНОК
4. Уточнено, що "прізвища, що походять від назв осіб за етнічною належністю або місцем проживання, в орудному відмінку однини набувають закінчення "-ом": "Волошином", "Лучканином", "Русином", "Турчином", "Турянином" та ін.".
МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК
5. Ілюстративний матеріял про рівнобіжне вживання в місцевому відмінку закінчень "-і" ("-ї") та "-у" (залежно від наголосу) поповнився такими іменниками: "у лі́сі" – "у лі́су", "на льо́ді" – "на льоду́", "на ро́ді" – "на роду́", "у са́ді" – "у саду́", "на ста́ві" – "на ставу́". [Але що тут робить іменник "ліс", у якого наголос із кореня на закінчення всупереч правилу не переходить. Одрук?]
6. Із прийменником "по" в місцевому відмінку одники іменники на позначення часу відтепер можуть мати не тільки закінчення "-і" / "-ї", як це було раніше, а ще й "-у" / "-ю": "по ве́чорі" і "по ве́чору", "по дося́гненні" і "по дося́гненню", "по заве́ршенні" і "по заве́ршенню", "по закі́нченні" і "по закі́нченню", "по зді́йсненні" і "по зді́йсненню".
7. Таких самих закінчень можуть набувати іменники в сусідстві з прийменником "в" або "у": "у по́тягу" – "у по́тязі" та деякі инші.
8. Закінчення "-ові", "-еві" ("-єві") в місцевому відмінку можуть мають окремі іменники чол. роду – назви неістот. Утім, ілюстрація такого вживання відсутня.
9. Уживаємо "при батькові" або "при батьку", але тільки "при дворянинові".
Причина: тепер не всі іменники чоловічого роду твердої групи - назви осіб, у місцевому відмінку поряд із закінченням "-ові", "-еві" ("-єві") мають закінчення "-у" ("-ю"), а тільки:
а) безсуфіксні;
б) ті, що мають закінчення "-о";
в) основа яких закінчується на "-г", "-к", "-х".
10. Натомість уточнено, що паралельні форми "-ові" та "-у" мають назви істот (не осіб) переважно з основою на "-к": "на борсуко́ві" і "на борсуку́", "на віслюко́ві" і "на віслюку́", "на во́вкові" і "на во́вку", "на вояко́ві" і "на вояку".
Але що вояк робить поряд з неособами, - віслюками та борсуками, - невідомо.
11. Узаконено, що з прийменником "по" іменники, що мають закінчення "-ові", "-еві" ("-єві") можуть набувати закінчення "-у" ("-ю"): "по ле́вові" і "по ле́ву", "по во́вкові" і "по во́вку", "по бугає́ві" і "по бугаю́", "по за́йцеві" і "по за́йцю", "по вуже́ві" і "по вужу́".
12. Надано перелік окремих іменників – назв осіб чол. роду, що вкупі з прийменниками "на", "у" ("в"), "по", "при" мають усі три варіянти закінчень. Надаю їх перелік:
- на капіта́нові, капіта́ну, капіта́ні;
- при прем'є́р-міні́строві, прем'є́р-міні́стру, прем'є́р-міні́стрі;
- у профе́сорові, профе́сору, профе́сорі;
- по студе́нтові, студе́нту, студе́нті;
- в учи́телеві, учи́телю, учи́телі;
- на носіє́ві, носію́, носії́;
- при не́божеві, не́божу, не́божі;
- по това́ришеві, това́ришу, това́риші;
- на чита́чеві, читачу́, читачі́.
КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК
.
13. У кличному відмінкові, як виняток, з'явилися ще й такі паралельні форми: "повста́нцю" і "повста́нче", "умі́льцю" і "умі́льче". Форми "українцю" та "умі́льцю" визнано домінантними, утім не уточнено, чи форма "українче" є допустима для вживання.
14. Тепер тільки "добро́дію бригади́ре", "па́не лейтена́нте". Вживання "добро́дію бригади́р" і "па́не лейтена́нт", що вважалося також допустимим, незабаром відійде у вічність. У таких конструкціях відтепер обидва слова - відмінювані!
15. Не забарилися також звертання, що складаються із загальної назви та прізвища. Відтепер форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і власне ім'я: "дру́же Макси́менку", "коле́го Євгенищуку́", "па́не Кова́лю"; утім, залишено можливість залишати прізвище і в називному відмінкові: "дру́же Макси́менко", "коле́го Євгенищу́к", "па́не Гонча́р".
16. Додано примітку, що іменники "сер", "сір", "гер" мають форму, гомонімічну з називним відмінком.
І, до речі, доволі суперечливі іменники наведено:
- "сер": багато немовознавців там чує "ьо" (англ. Sir);
- "сір": порушено правило "дев'ятки" (мало би бути "сир");
- "гер": дехто з філологів-фізиків просовує "хер" (нім. Herr).
Але правопис тут чіткий: не "сере / сьоре Алексе", а "сер Алексе"; не "сіре / сире де Белілю", а "сір де Белілю", не "гере / хере штурмбанфюрере", а "гер штурмбанфюрере".
17. Тепер про святе: іменник "Госпо́дь" у кличному відмінку отримав форму "Го́споди"; іменник "Христо́с" може мати паралельні форми: "Христо́се", рідко "Хри́сте", "Христе́".
МНОЖИНА
18. Уточнено, що слово "пазур" у множині має дві форми: "пазурі" та "пазури". Те саме з очима: допустимі "очі" та "вічі".
Згадку про "уші" (частіше "вуха") прибрано.
19. Нарешті пояснено, що іменники чол. роду з числівниками "два", "три", "чотири" мають закінчення "-и", "-і" ("-ї"): "два хло́пці", "три робітники́", "чотири слухачі́".
20. В урочистому мовленні замість форми множини слова "брат" – "брати́" вживають форму збірности "бра́ття" (рідше – "брато́ве").
21. Оновлено пункт: "Декілька іменників чол. роду другої відміни мають у називному відмінку множини варіантні закінчення "-и" та "-а": "ву́си" – "ву́са", "ґрунти́" – заст. "ґрунта́" (збірне), "рукави́" – "рука́ва", "хліби́" – "хліба́" (збірне), але тільки "ві́вса", "та́та".
Мушу відзначити, що раніше:
а) форма "ґрунта́" не вважалася застарілою;
б) множина від "овес" дотепер мала, крім форми "ві́вса", також форму "вівси́";
в) множина від слова "тато" мала форму "та́ти", а не "та́та".
22. У новій примітці зауважено: "Іменник "Госпо́дь" форм множини немає". [Ви теж помітили помилку?]
23. Ах так, ледь не забув: проаналізувавши правила вживання місцевого відмінка, я дійшов до висновку, що иншомовні слова під час складання правил, скоріш за все, не враховувалися. Утім, якщо це не так, то форми іменників "Джек", "Рейк'явік" і "Фейсбук" матимуть такий вигляд:
1) "на (по, при, у) Дже́кові", "Дже́ку" та (малоймовірно) "у Дже́ці";
2) "на (по, при, у) Рейк'я́віці", (потенційно) "Рейк'я́вікові" та "Рейк'я́віку", (малоймовірно) "у Рейк'явіку́";
3) "на (по, при, у) фе́йсбуці" та (потенційно) "фе́йсбукові" та "фе́йсбуку".
Тобто форми, до яких, згідно з правописом, не має виникнути питань, такі: "(жити при) Дже́кові", "Дже́ку", "(ходити по) Рейк'явіці", "(читати у) фе́йсбуці".
Далі буде. Стежити: #НовийПравопис2018_Бондар
Инші правописні новини:
#проєкт2018
Якщо я щось проґавив - обов'язково пишіть у коментарі.
Також не забувайте про попередні добірки нововведень:
- перша: https://goo.gl/XX4vmz;
- друга: https://goo.gl/veYte1;
- третя: https://goo.gl/aEg2Xo$;
- четверта: https://goo.gl/zwYN8R.
-ці розмиває семантичну різницю між "на протязі" (так, це нормативно, не русизм, вживалося класиками!) та "на протягу" (про вітер).
Чим відрізняється штабскапітан від інтернет-видання? Це ж "штабний капітан" й "інтернетове видання". Себто логічно подібні категорії тепер по-різному будуть писатися.
(https://scontent.fhrk3-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/39760520_1839984036086499_8937582890049339392_n.jpg?_nc_cat=0&oh=ab9bb238a6453b5a0db8700f6eed5585&oe=5C3B1C46)
Загалом проєкт правопису схожий на такий собі дуже мʼякий перехід до скрипниківки.
Те що буде ще незабаром (однак, може і довго тривати — тоді це вже сильний відняток) можливий новий правопис — не бачу проблем для цього, через вплив совітів правописний розвиток суттєво зіпсувався і мусимо знов робити справи сторічної давнини. Нагадаю, що це стосується не тільки мови, а багато инших речей, наприклад: досі добиваємося помісної церкви...
Як перехідний — місцями згодиться, але лише думково і напрямково, бо на папері вистачає помилок. Наголошу, що кожна людина може говорити як заманеться, але це не значить, що літературна мова мусить під саме неї налаштовуватися. Тобто літературна мова вже не може бути «живою» мовою, про яку тут багато хто твердить, єї обовʼязок — обʼєднати всі живі (множина) з унормуванням і з найменшою кількостю винятків. Наприклад передача чужомовних слів лиш з однією буквою і лоґікою, тобто чужомовне [g] передається лиш як /ґ/, а не як можна /г/ або /ґ/, те саме стосується і инших звуків. По-доброму, я б поділів 2 правописів — питомих і непитомих слів. От наприклад ґазету можете читати як газета, так і ґазета. Казати про змосковщення — це якась дивина, треба використовувати всі 4 звуки: к—ґ х—г; а не лиш 3: к х—г, котрих затвердили за совітами з очевидною метою — приблизити звучню, це також стосується, хоч відносно маловідоно, і до голосних, а саме і—ї, и—ӥ. Тобто тут навіть, по-доброму, треба змінювати й абетку, чи змінити підхід.
Цитата: Linden от августа 19, 2018, 23:31
треба використовувати всі 4 звуки: к—ґ х—г; а не лиш 3: к х—г, котрих затвердили за совітами
Взагалі-то, «за совіт
ів» затвердили всі 4 звуки за трьома літерами — просто перелік слів, де г вимовлялось як [g], слід було тримати в пам'яті. Цей перелік охоплював з десяток слів з традиційого лексичного пласту (ґава, ґудзик, ґрунт і т.д.), і пізні запозичення до нього не входили. Проте, невеликий розмір цього переліку мав таку перевагу, як запам'ятовуваність — той, хто вчився в школі в радянські роки, без особливих труднощів може відновити літеру ґ в цих словах.
Цитата: Linden от августа 19, 2018, 23:31
Наприклад передача чужомовних слів лиш з однією буквою і лоґікою, тобто чужомовне [g] передається лиш як /ґ/, а не як можна /г/ або /ґ/, те саме стосується і инших звуків. По-доброму, я б поділів 2 правописів — питомих і непитомих слів. От наприклад ґазету можете читати як газета, так і ґазета.
Питання в тому, як, не знаючи мови-джерела, відрізнити в засвоєних запозиченнях етимологічне g від етимологічного h, якщо мова вже засвоїла це слово з фрикативним г? З загальноприйнятої вимови «газета» ніяк не випливає, що в мові-джерелі пишеться gazeta, а не hazeta. І навпаки: звідки нам знати, що прізвище німецького диктатора не було Gitler (а отже, має передаватися як Ґітлер), якщо німецької ми здебільшого не знаємо, та й англійську теж ледве-ледве? Гюго, Гюґо, Ґюго, Ґюґо — як правильно? Відтак, засвоєне мовою г на місці g продовжуватиме використовуватись (бо вже виробилась і звичка так вимовляти, і приклади в літературі з таким написанням), а спроби його «розсвоїти» й засвоїти правильно неминуче призводитимуть до гіперкорекцій та помилок, напр., ґідрат, ґолограма, Ґельсінкі тощо.
Потім, з якого часу слід відраховувати непитомість? Бо, наприклад, засвоєне в праслов'янську добу «хліб» має германське (готське) походження — чи не слід його перезапозичити як «гліб», зважаючи на наявність h в його германських когнатах? :)
Я вже вище висловив свою думку: правила запозичення можуть розповсюджуватись виключно на ті слова, які було запозичено після прийняття цих правил. Раніше діяли інші правила, і слово, засвоєне правильним чином відповідно до них, не може раптом стати неправильним (власне, й про запозичений характер слова не всі здогадуються — хтось, можливо, сприймає «гас» як похідне від «гаснути», «Полум'я гасне — лини в нього трохи гасу»).
Цитата: Linden от августа 19, 2018, 23:31
це також стосується, хоч відносно маловідоно, і до голосних, а саме і—ї, и—ӥ. Тобто тут навіть, по-доброму, треба змінювати й абетку, чи змінити підхід.
В желехівці ӥ графічно не відрізнялась від ї. Хоча в працях з української фонетики й згадувалось про «и» після м'яких приголосних, абетки, що справді використовувала б таке позначення, насправді ніколи не було. В принципі, необов'язково навіть абетку змінювати — можна обійтися диграфом ьи/йи (подібно до ьо/йо замість окремої літери ё). Щоправда, таке позначення має сенс у рамках фонетично деталізованого правопису назразок желехівки (яка використовувала той же набір літер, що й сучасний, але дещо відрізнялася способом їх використання). Особисто мені імпонує ідея використовувати багатий інструментарій старих правописів (у першу чергу, желехівки та максимовичівки) у наш час, але здійснити повний перехід на правописи таких типів, коли всі вже сто років як перейшли на грінченкоподібну систему, видається задачею непідйомною.
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 08:39
"діаспорянщину-галичанщину" хотіли зробити обов'язковою
В этом есть определенная логика, так как украинская идея в нынешнем ее понимании пошла из этого региона.
Цитата: Сяргей Леанідавіч от августа 20, 2018, 03:06
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 08:39
"діаспорянщину-галичанщину" хотіли зробити обов'язковою
В этом есть определенная логика, так как украинская идея в нынешнем ее понимании пошла из этого региона.
Взагалі-то, в основі галицького розуміння національної ідеї все одно лежать східноукраїнські архетипи. На Галичині не було козаків і Січі, але раптом з нізвідки з'явились січові стрільці. Зрештою, й усю Україну ми називаємо Україною, а не Галичиною — хоча ще на початку ХХ ст. назва «Україна» на Галичину не розповсюджувалась (скажімо, для Івана Франка більш звичною була назва «Русь» — попри його українофільські погляди та усвідомлення культурної єдності Галичини з Україною).
Потім, має значення внесок не в національну ідею, а в загальний культурний спадок — і тут центрально-східній Україні належить і першість у започаткуванні новоукраїнської літературатурної традиції, і просто кількісна перевага носіїв мови та культурних діячів. Галичина маленька, діаспора також охоплює відносно невелику кількість неасимільованих українців. Єдина перевага — менший російський вплив у минулому.
Цитата: Python от августа 20, 2018, 03:39
Цитата: Сяргей Леанідавіч от августа 20, 2018, 03:06
Цитата: DarkMax2 от августа 16, 2018, 08:39
"діаспорянщину-галичанщину" хотіли зробити обов'язковою
В этом есть определенная логика, так как украинская идея в нынешнем ее понимании пошла из этого региона.
Взагалі-то, в основі галицького розуміння національної ідеї все одно лежать східноукраїнські архетипи.
Здесь не про это, а про то, что именно там родилась идея национальной
окремішності, в отличие от идеи малороссов/казаков и т.п. в рамках большого русского проекта.
Цитата: Python от августа 20, 2018, 03:39
діаспора також охоплює відносно невелику кількість неасимільованих українців
А про асимільованих що гадаєте? Наприклад, американський письменник Чак Паланик/Палагнюк сприймається як "свій" (хоч кимось в Україні)?
Цитата: Сяргей Леанідавіч от августа 20, 2018, 04:14
Цитата: Python от августа 20, 2018, 03:39
діаспора також охоплює відносно невелику кількість неасимільованих українців
А про асимільованих що гадаєте? Наприклад, американський письменник Чак Паланик/Палагнюк сприймається як "свій" (хоч кимось в Україні)?
Він же Чак. От був би Грицьком чи Тарасом — інша справа, а так і не здогадаєшся, що він «свій». Особисто я скептично ставлюсь до розширення списку «видатних українців» за рахунок людей, що не сприймаються як носії української культури й самі себе з Україною не асоціюють. Взяти, для прикладу, білоруського президента з українським прізвищем — ну який з нього українець?
Цитата: Linden от августа 19, 2018, 23:31
єї обовʼязок — обʼєднати всі живі (множина) з унормуванням і з найменшою кількостю винятків.
По змісту не схоже, що це мета Проєкту ;-)
Цитата: Python от августа 20, 2018, 04:38
Взяти, для прикладу, білоруського президента з українським прізвищем — ну який з нього українець?
Самый что ни на есть настоящий
красний атаман :).
https://nn.by/?c=ar&i=137277&lang=ru
Цитата: DarkMax2 от августа 19, 2018, 15:05
1. У питомо українських словах перед "н" та "р" пишемо "і" або "и": "індик" ("индик"), "ірод" ("ирод"); слово "ирій" не має форми з "і".
2. "И" пишемо на початку вигуків ("ич!"), часток ("ич який хитрий"), дієслів ("икати", "икнути" тощо) та похідних від них іменників: "икавка".
11. У поезії слова "Вкраїна" більш не вживають.
Ич які ироди! У поезію лізуть!
Очевидно унормування напочатку приведе до декотрого віднормування посеред носіїв, але це явище тимчасове, оскільки норми вступають не одразу (привіт тим, хто гадає инакше).
Аби зменшити таке, то треба також унормлювати не скільки звуки, скільки мови запозичення — для української це є загальносвітові: грецька, латинь, провідні європейські. Цим справують наувці чи знавці цих мов. Латинське /g/ чи грецьку ґаму не складно передавати через /ґ/.
Так, я про ьи та йи, тобто знаймона драгоманівка, дещо подібного досвіду вже має Південослов'яни. Плюси: одноманітність, легше відмінювання (поділу на мнякі і подальших груп не буде), менше букв (це також полегшує точного читання чи перехід на иншу писемність — не обов'язково латинку) і, як додаток, буква ь без переставлень візьме своє останнє місце. Але, так, вельми сумнівно, що такі зміни узагалі будуть.
Цитата: Zavada от августа 20, 2018, 11:09
Цитата: DarkMax2 от августа 19, 2018, 15:05
1. У питомо українських словах перед "н" та "р" пишемо "і" або "и": "індик" ("индик"), "ірод" ("ирод"); слово "ирій" не має форми з "і".
2. "И" пишемо на початку вигуків ("ич!"), часток ("ич який хитрий"), дієслів ("икати", "икнути" тощо) та похідних від них іменників: "икавка".
11. У поезії слова "Вкраїна" більш не вживають.
Ич які ироди! У поезію лізуть!
:fp:
(facepalm не Вам, з Вами згоден)
Моя мрія — усунути чергування
у/
в на письмі і хай воно існує тільки усно. Існує в тих, в кого такий фонетичний закон чергування живий.
Якшо ми подивимось на сучасні книги і ЗМІ, то побачимо, шо правописних правил чергування ніде не дотримуються, ставлять
"у" там, де за правописом (і за логікою фонетичного закону) мусить бути
"в". Це мені схоже на гіперкорекцію, бо я не чув, шоб так говорили (як ото пишуть, ставлячи скрізь
"у") — говорять або так, як треба, чергуючи (це для мене дуже автентична мова), або зовсім не чергуючи (ну, чергуючи там спорадично, скажімо) і вживаючи завжди
"в" (чи майже завжди).
До речі, це правило чергування сучасного правопису сформульовано так, шо багато хто його просто не розуміє.
Цитата: Zavada от августа 20, 2018, 11:09
Ич які ироди! У поезію лізуть!
Таке враження, що там якесь поетичне лобі :-)
Цитата: DarkMax2 от августа 20, 2018, 12:24
Цитата: Zavada от августа 20, 2018, 11:09
Ич які ироди! У поезію лізуть!
Таке враження, що там якесь поетичне лобі :-)
В огляді Андрія Бондаря сказано шо Вкраїна тепер НЕ вживається. Лоббі мало б діяти на протилежне.
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 11:20
Очевидно унормування напочатку приведе до декотрого віднормування посеред носіїв, але це явище тимчасове, оскільки норми вступають не одразу (привіт тим, хто гадає инакше).
Це явище хронічне, і ми досі спостерігаємо конфлікти з артефактами попередніх правописів (напр., будь ласка vs. будь-ласка) — масштабність змін означатиме лише масове відлучення українців від грамотної української мови (а часом і від української мови взагалі, коли поруч під рукою є стабільні російська та англійська, які, принаймні, можливо один раз вивчити й користуватися ними решту життя), наслідки якого доведеться зарівнювати ще довго (привіт тим, хто мешкає в Утопії).
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 11:20
Аби зменшити таке, то треба також унормлювати не скільки звуки, скільки мови запозичення — для української це є загальносвітові: грецька, латинь, провідні європейські. Цим справують наувці чи знавці цих мов. Латинське /g/ чи грецьку ґаму не складно передавати через /ґ/.
Ну і як це реалізується на практиці в часи, коли мало не кожен українець може робити публікації в мережі? До всіх 30 млн. носіїв не приставиш по науковцю чи знавцю цих мов (хоча декому й спеціаліста з граматики було б варто собі найняти). Крім того, «грецька ґама» перейшла в «кириличну глаголь» у спільнохристиянських іменах задовго до того, як Смотрицький впровадив окрему літеру для неї — тож чи не доведеться нам за такою логікою писати Ґрицько (Γρηγόριος) та Ґапка чи навіть Ґатка (бо Ἀγάθη містить ще й тету), а Ви так і не відповіли на питання, з якого часу засвоєне запозичення перестає підлягати перезапозиченню.
Цитата: Sandar от августа 20, 2018, 12:28
Цитата: DarkMax2 от августа 20, 2018, 12:24
Цитата: Zavada от августа 20, 2018, 11:09
Ич які ироди! У поезію лізуть!
Таке враження, що там якесь поетичне лобі :-)
В огляді Андрія Бондаря сказано шо Вкраїна тепер НЕ вживається. Лоббі мало б діяти на протилежне.
Див. вище мій пост про «теорію змови». Відроджувачі самі не знають, що відроджують — цілком можливо, «Вкраїна» є для них частиною радянського спадку, який треба огнем і мечем...
Цитата: Sandar от августа 20, 2018, 11:45
Моя мрія — усунути чергування у/в на письмі і хай воно існує тільки усно. Існує в тих, в кого такий фонетичний закон чергування живий.
Якшо ми подивимось на сучасні книги і ЗМІ, то побачимо, шо правописних правил чергування ніде не дотримуються, ставлять "у" там, де за правописом (і за логікою фонетичного закону) мусить бути "в". Це мені схоже на гіперкорекцію, бо я не чув, шоб так говорили (як ото пишуть, ставлячи скрізь "у") — говорять або так, як треба, чергуючи (це для мене дуже автентична мова), або зовсім не чергуючи (ну, чергуючи там спорадично, скажімо) і вживаючи завжди "в" (чи майже завжди).
До речі, це правило чергування сучасного правопису сформульовано так, шо багато хто його просто не розуміє.
Просто правило чергування в живій мові нерегулярне — в більшості випадків можлива варіативність, хоч і з перевагою того чи іншого варіанту. Правописна норма намагається звести все до регулярної взаємодії з двома сусідніми літерами, без урахування ритмічного малюнку речення вцілому та інших факторів, що впливають на вибір — відтак, маємо ще одне «важке» правило, складність якого обумовлена не складною логікою (вона проста, навіть надміру), а розходженням з мовною практикою. А через згадану варіативність складно буде й вивести вимову з уніфікованого написання (що неважливо в звичайному прозовому тексті, але має значення в поезії).
Явище хронічне, бо є ускладненість з дефісом, порівняйте з "будь-хто". Треба тут чітко наголосити, що тут "будь" є спонукальне, до прикладу "будь здоров". Ну і це підкреслює низький чи повільний розвиток освіти.
Щодо мережи, то є перевірники і словники. Правда ними не користуються всі. Також зазначу, що тут передує не літературна (це документо чи офіційне), а цілком жива (чи подоба) мова. Ну і зазначу, що носії не є сталими, тобто покоління і все таке.
Також не дуже розумію до чого тут власні імена, котрі в кожній мові присвоюється ріжними шляхами. Тобто Грицько чи як там залишається самим собою чи змінює себе як хоче. А от згадане Еладзьке стає таким собі Ґреґором (чи Ґреґорій, окрема тема, просто для прикладу). Тут какож вітаю Закерґберґу, котрий став німцем.
Не можу відповісти, оскільки ця тема широка і можливо потребує можливо аж цілого диплому, але поступова унорма річ життєва.
Про чергування в—у, я його теж не люблю. Чомусь зробили форма > зміст, хоча мусить бути навпаки.
Цитата: Sandar от августа 20, 2018, 12:28
Цитата: DarkMax2 от августа 20, 2018, 12:24
Цитата: Zavada от августа 20, 2018, 11:09
Ич які ироди! У поезію лізуть!
Таке враження, що там якесь поетичне лобі :-)
В огляді Андрія Бондаря сказано шо Вкраїна тепер НЕ вживається. Лоббі мало б діяти на протилежне.
Коли индик дорожчий за Вкраїну ;D
Цитата: Python от августа 20, 2018, 12:57
Смотрицький впровадив окрему літеру для неї
Навіть О́лькгерд давно перейшов у Ольге́рд (нині це звичайне білоруське ім'я).
Шо це з новачком Лінденом? Наче гуглотранслейт якийсь.
В такому разі виступати за реформу правопису не можна. :no:
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 13:25
Явище хронічне, бо є ускладненість з дефісом, порівняйте з "будь-хто". Треба тут чітко наголосити, що тут "будь" є спонукальне, до прикладу "будь здоров". Ну і це підкреслює низький чи повільний розвиток освіти.
Насправді це ще й наслідок того, що частина українців навчалися в школі в ті часи, коли нормативним було «будь-ласка», і саме таке написання засвоїли. Ну а далі правопис змінився, а цих носіїв мови чомусь не змусили вчитися в школі ще раз. Плюс література, видана раніше: бачачи зразки такого написання, носій мови також засвоює його як правильне. Плюс приклад інших носіїв.
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 13:25
Щодо мережи, то є перевірники і словники. Правда ними не користуються всі. Також зазначу, що тут передує не літературна (це документо чи офіційне), а цілком жива (чи подоба) мова. Ну і зазначу, що носії не є сталими, тобто покоління і все таке.
Перевірники й словники безсилі проти людини, що має намір писати якимось своїм правописом (якщо й Вам подобається ігнорувати чинну норму, то чому більшість має погодитися прийняти змінений правопис, коли він стане нормативним, а не писати по-старому, як звикли?).
Ваша правда, це також впливає, коли не перевчаються (самі) чи не оновлюють літературу чи приклади.
Як вже казав, така мережа чи місця живої мови, де кожен може своє. Не вбачаю в цьому щось поганого, нормальна річ для мов. Але коли мушу писати (наприклад) документ чи щось таке, то будь-яка людина, як і я, муситиме писати за чинним. Ось тут я, можливо й инші, мусять згодитися з новим правописом. Наче все просто, так?
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 11:20
Так, я про ьи та йи, тобто знаймона драгоманівка, дещо подібного досвіду вже має Південослов'яни. Плюси: одноманітність, легше відмінювання (поділу на мнякі і подальших груп не буде), менше букв (це також полегшує точного читання чи перехід на иншу писемність — не обов'язково латинку) і, як додаток, буква ь без переставлень візьме своє останнє місце. Але, так, вельми сумнівно, що такі зміни узагалі будуть.
ІМНО, драгоманівка ніяких особливих переваг не має, окрім трохи меншого алфавіту. Проте, складним моментом є те, що йотовані (перш за все, «я») мають насправді не два типи читання, а три (п'ять, сяду, свято), тоді як драгоманівка чітко поділяє всі випадки на пом'якшення та йотацію й не визнає третього (де і не [а] після м'якої (бо губні м'якими не бувають), і не [ја], а інша видозміна самої голосної). Подібну проблему спостерігаємо й у слові «цвьохнути».
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 14:53
Ваша правда, це також впливає, коли не перевчаються (самі) чи не оновлюють літературу чи приклади.
Як вже казав, така мережа чи місця живої мови, де кожен може своє. Не вбачаю в цьому щось поганого, нормальна річ для мов. Але коли мушу писати (наприклад) документ чи щось таке, то будь-яка людина, як і я, муситиме писати за чинним. Ось тут я, можливо й инші, мусять згодитися з новим правописом. Наче все просто, так?
Ну так а як написати документ грамотно, не маючи повсякденної практики користування нормативним правописом? Це або грамотного писаря наймати для кожної бомажки, або позанормативні явища з неофіційної мови перескакуватимуть в офіційну. Вже не кажучи про інерційність писемної мови, яку люди вивчають не безпосередньо з правописних документів, а з написаних на ній текстів (більшість яких на момент прийняття правопису будуть відрізнятися від нього).
Окрім зменшої абетки (з подальшими плюсами) та викинутого апострофу. Тобто віднято 6 знаків (яюєїщ'), тобто це вже, як на мене не дуже трохи. Так зміна й на ј є доречною, тобто й — це и з бревісом, котрий значить "коротка", а отже "коротка и", що є недоречним при "і". Я б ще додав наступні џѕ (дж дз).
Про "свято" складно сказати, але ту проблему не вирішує й чинний, хіба що можна робити наприклад "сьвато" (чи сьвято).
Саме так, наймають писарів, редакторів чи знавців, ну й навчання школярів і таких. Нічого нового чи чужого (тобто подібні обставини для чужих мов).
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 15:53
Про "свято" складно сказати, але ту проблему не вирішує й чинний, хіба що можна робити наприклад "сьвато" (чи сьвято).
Точно не «сьвато» (там взагалі не [а], як у «призьба» — правильніше було б позначити цей звук як [я] чи [ӓ]). «Сьвято» (як писали в желехівці) відповідає вимові більш точно — але драгоманівкою так не напишеш (або доведеться повертати викинуті літери), а вимова «я» з нього там само виводиться правилами орфоепії, як і в сучасному «свято». Власне, навіть йотацію після губних можна було б не позначати апострофом, а виводити всі три варіанти вимови з правил читання — саме так робили в желехівці (пять, сяду, сьвято), апостроф лише збиває (хоча в сучасній мові, де вже додалися винятки з м'якими губними (бюджет, бязь тощо), позбутися апострофа було б проблематично). Хибне переконання, що в слові свято присутнє [в́а], є також і наслідком хибної шкільної транскрипції, де звуку [я] не передбачили — драгоманівка ж повторює цей транскрипційний недолік.
Не бачу переваги чи ріжниці "сьвято" перед "сьвьато", оскільки бачу лиш ˈsʲʋʲɑtɔ, тому тут драгоманівка та сама. Тут "а" не змінилася, а "в" помнякшилась, рідке явище, як і наша згадана обставина. Або ж перепишіть "свято", як бачите (бажано в IPA), коли з джерелом — ще краще. Нагадаю, що подібних обставин має і слово "тьмяний", де "м" теж не любить мнякшень, котрого записували і як "тьманий".
Цитата: Python от августа 20, 2018, 17:04там взагалі не [а], як у «призьба» — правильніше було б позначити цей звук як [я] чи [ӓ]
Як я казав, словаки для "святих" слів ввели окрему літеру. Як на мене, це надлишкове рішення. Мені подобається, як у нас у чинній орфографії.
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 18:22
бажано в IPA
Примерно [sʲwɐtɔ]
(wiki/ru) Неогублённый_гласный_среднего_ряда_нижнего_подъёма (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BE%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%91%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%B0_%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%8A%D1%91%D0%BC%D0%B0)
(wiki/ru) Ненапряжённый_неогублённый_гласный_среднего_ряда_нижнего_подъёма (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D1%8F%D0%B6%D1%91%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%91%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%B0_%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%8A%D1%91%D0%BC%D0%B0)
Хоча... мені здається там дифтонг іа.
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 18:22
тьмяний
До речі, цікаво як це з "мавпячим" правилом узгоджується. Хм, тут радше етимологічне написання, бо випадна Е.
Цитировать§ 17. Коли Ь не пишеться
Знак м'якшення (ь) не пишеться:
...
Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях; але: верб'я, торф'яний, черв'як.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв'язок, зв'ялити, підв'язати, розм'якшити.
Ой, неправильно скопіював! Хотів оце
Цитировать3. Після м'яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м'які приголосні: вінця, кінцівка, користю, ланцюжок, радість, світ, свято, слід, сміх, сніг, сніп, сьогодні, танцювати, щастя; але: різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них.
Примітка. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його нема, то й в інших відмінках він не пишеться; пор.: Галька — Гальці, дівчинонька — дівчиноньці, письмо — на письмі, редька — редьці; але: галка — галці, сторінка — сторінці, пасмо — у пасмі.
А то шмат правила про апостроф.
Хм, себто це один із винятків з принципу "асимілятивного" написання.
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 18:22
Не бачу переваги чи ріжниці "сьвято" перед "сьвьато", оскільки бачу лиш ˈsʲʋʲɑtɔ, тому тут драгоманівка та сама.
Незовсім. Просто треба прийняти концепцію існування голосного [я] з відповідною літерою, яка, проте, в більшості позицій переходить або в [ја], або в [ʲа], і лише за певного збігу обставин зберігає специфічне звучання.
Цитата: Python от августа 20, 2018, 18:50
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 18:22
Не бачу переваги чи ріжниці "сьвято" перед "сьвьато", оскільки бачу лиш ˈsʲʋʲɑtɔ, тому тут драгоманівка та сама.
Незовсім. Просто треба прийняти концепцію існування голосного [я] з відповідною літерою, яка, проте, в більшості позицій переходить або в [ја], або в [ʲа], і лише за певного збігу обставин зберігає специфічне звучання.
На підставі чого цю концепцію приймати?
окремий голосний існує, і це може бути [ä], [ɐ] (чи навіть [æ],[ɜ] по говірках). Але це лиш алофон /a/ по мяких приголосних.
Так справа в тому, що приголосна, яка безпосередньо йому передує, не м'яка.
Цитата: DarkMax2 от августа 20, 2018, 18:25
словаки для "святих" слів ввели окрему літеру
Так розумію, ви про
ä з [æ~ɛ].
Цитата: Paul Berg от августа 20, 2018, 19:58
Але це лиш алофон /a/ по мяких приголосних
Чи може тут звучати як просте [ɑ]? І чи може справді помʼякшуватися [ʋ]?
Цитата: Sandar от августа 20, 2018, 19:19
Цитата: Python от августа 20, 2018, 18:50
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 18:22
Не бачу переваги чи ріжниці "сьвято" перед "сьвьато", оскільки бачу лиш ˈsʲʋʲɑtɔ, тому тут драгоманівка та сама.
Незовсім. Просто треба прийняти концепцію існування голосного [я] з відповідною літерою, яка, проте, в більшості позицій переходить або в [ја], або в [ʲа], і лише за певного збігу обставин зберігає специфічне звучання.
На підставі чого цю концепцію приймати?
На підставі того, що цей звук може передаватися на письмі лише цією літерою абетки.
Або ще можна притягти історичну фонологію: одним з попередників я був ѧ (малий юс), що позначав окремий носовий звук, але в східнослов'янських деназалізувався й зблизився у вимові з ꙗ (йотованим а).
Python, не в курсі про шо Ви, на жаль...
Цитата: Python от августа 20, 2018, 21:01
Так справа в тому, що приголосна, яка безпосередньо йому передує, не м'яка.
Чому обовязково
безпосередньо? {с} також передує {я}, творячи з ним єдиний склад. Чи є {в} перепоною для їхньої взаємодії (маючи губне місце творення)?
Цитата: Paul Berg от августа 20, 2018, 23:23
Цитата: Python от августа 20, 2018, 21:01
Так справа в тому, що приголосна, яка безпосередньо йому передує, не м'яка.
Чому обовязково безпосередньо? {с} також передує {я}, творячи з ним єдиний склад. Чи є {в} перепоною для їхньої взаємодії (маючи губне місце творення)?
Порівняйте «різьба» й «різьбяр» — в обох випадках, у кластері присутній м'який приголосний, але голосна після нього відрізняється.
різь-ба, різь-бяр - не кластер, різні склади.
Цитата: Python от августа 20, 2018, 23:43
Порівняйте «різьба» й «різьбяр» — в обох випадках, у кластері присутній м'який приголосний, але голосна після нього відрізняється.
Не дуже вдалий приклад, оскільки це лиш підтверджує думку про «алофон /а/», тобто тут очевидий наросток
ар (як і в
кобз-ар,
дой-ар), а отже і довід на драгоманівку, тобто
різьбьар. Також вжив
різьбар теж затверджений. Тобто тут треба застосовувати зміну не до
а, а до попередних буков (а саме
б чи між ними). Лиш можу погодитися, що драгоманівка далебі тут не дуже добре заходить для поркиву звучні всіх (чи значної чaстини) діялектів лиш одним написом (цілком можливо ввести діякритику чи допоміжні букви для діялектів), однак досі залишається влучною для [спрощеної] літературної.
Крім того, в першому слові голосний стоїть в абсолютному кінці слова, в другому - ні. Такщо позиції в них не тотожні.
Не те, щоб я був геть проти того, аби вважати /я/ окремою фонемою. Навпаки, це б мало користь для вироблення єдиної норми з деякими діялектами, які різнять рефлекси /ѧ/ та /ꙗ/.
Чому, в даному випадку, ми говоримо про «алофон /а/», а не «алофон /я/», якщо /а/ в загальному випадку не дає такої варіативності? Можлива варіативність різьбяр/різьбар/різбляр, але не різьба/*різьбя.
Бо є варіятивність різьб-ува-ти та різьбль-ува-ти. Тобто в вашому прикладі тут хитрий алофон /j/ ("л" з'явилася через цього, особливо помітно в дієсловах). Слово різбя теж існує. Але тут ми казали про звук /a/, тому обговорювали лиш єї.
Головним недоліком розмов про алофони є те, що кожен розуміє це поняття по-своєму. Також, не виключено, алофонія може плутатися з подібною вимовою етимологічно різних слів. Суфікси -ар та -яр — алофонічні варіації одного й того ж, чи йдеться про два різні суфікси з подібним звучанням та функцією (хоча, можливо, різного походження)?
Повернімось до нашого «свята». Якщо записати «сьвато», то прочитати це можна як «сь вато» в «десь ватою» (де навіть при швидкому мовленні ніякого «сьвя» як у «свято» не виникає). Можна знайти безліч прикладів слів, де зубна+ь+губна+а не дає ніякої варіативності голосної в бік [я] (кульбаба, пальма, пітьма, призьба тощо). З іншого боку, зубна+губна+я вимовляється, як правило, з м'якою зубною, майже твердою губною та специфічною фонемою [я] — щоправда, за умови, що між зубною та губною не проходить межа кореня з префіксом чи попереднім словом, інакше закономірною є йотована реалізація «я». Тобто, логічніше було б розглядати це не як трансформацію фонеми /а/ під впливом сусідніх приголосних, а як трансформацію сусідніх приголосних під впливом фонеми /я/ та її реалізацію в вигляді алофона відповідно до оточення.
з таким же успіхом можна сказати, що "буряк" можна прочитати як "бур як" або "освітлений" як "ос вітлений". І таким чином дійти до висновку, що будь-яку позиційну систему треба відправляти на смітник.
Але, всі ці роздуми про те, як безграмотна людина прочитає невідомий для неї набір літер, не мають ніякого відношення до фонемного складу слова.
Ще раз, коли маємо склад (не рахуючи фіналь) виду CVA, то вибір між голосними [a] чи [ä] цілком залежатиме від твердости чи мякости приголосного C.
точніше так - [ä] не може вживатись якщо приголосний C твердий.
Цитата: Paul Berg от августа 21, 2018, 00:08
різь-ба, різь-бяр - не кластер, різні склади.
Навіть різні морфеми. Тут подібне до -нька > -ньці. Хм, себто якщо границя морфем - Ь пишемо, якщо ні - не пишемо.
Цитата: Linden от августа 21, 2018, 00:18
тобто тут очевидий наросток ар (як і в кобз-ар, дой-ар), а отже і довід на драгоманівку, тобто різьбьар.
Взагалі-то це два різні суфікси -яръ та -арь. У них відмінювання різне: різьбаря, але різьбяра.
Цитата: Linden от августа 21, 2018, 01:24
"л" з'явилася через цього, особливо помітно в дієсловах
Протетичний Л з'являється через неможливість пом'якшення певних звуків: філістимляни, бо МЬ не можна. Такий собі історичний аналог апострофа.
Причина не в якості Й, а в просто його наявності.
Ех, велике зло та шкільна казочка про фенетичність української орфографії. Вона вельми морфологічна. Звідти всі ці викрутаси з правилами про знак м'якшення та апостроф.
Не пишемо ми білоцці, купацця тощо. Завше оглядаємося на морфеми.
До речі, якщо писати сьвято, то треба буде й можливісьть. Асиміляції С вельми розповсюджена.
Цитата: DarkMax2 от августа 21, 2018, 11:51
Ех, велике зло та шкільна казочка про фенетичність української орфографії.
100%! ;up:
Цитата: DarkMax2 от августа 21, 2018, 11:51
Ех, велике зло та шкільна казочка про фенетичність української орфографії. Вона вельми морфологічна. Звідти всі ці викрутаси з правилами про знак м'якшення та апостроф.
Не пишемо ми білоцці, купацця тощо. Завше оглядаємося на морфеми.
Я чув (чи читав) про існування такого стереотипу типу як чується, так і пишеться, але я шось не можу згадати, як це було в мене в школі. Максе, інші учасники, вам говорили в школі "як чується, так і пишеться" чи шось таке? І для чого це було придумано, звідки воно?
ось як з'явилась ця приблуда (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81_%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B8_%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97)
ЦитироватьПраво́пис «Руса́лки Дністро́вої» — перша фонетична система правопису для української мови на основі адаптованого алфавіту, вжита «Руською трійцею» в альманасі «Русалка Днѣстровая» (1837). Вживання фонетичного принципу орфографії мотивувалося в передмові М.Шашкевича тим, що «знати нам конче, яке теперѣшному язикови истинноє лице; за-для-того держалисмо-ся правила: ,,пиши як чуєшь, а читай як видишь"».
Нє, ну, я якійсь мірі українське письмо фонетичне, просто це відносно, на фонетичність як один з принципів поряд з іншими (морфологічним там) вказується (здається) в посібниках шкільних (чи не тільки шкільних).
Цитата: Paul Berg от августа 21, 2018, 05:00
з таким же успіхом можна сказати, що "буряк" можна прочитати як "бур як" або "освітлений" як "ос вітлений". І таким чином дійти до висновку, що будь-яку позиційну систему треба відправляти на смітник.
̨Добре, «буряк» не читається як «бур як», але «бур'ян» читається як «бур ян», «освітлений» не читається як «ос вітлений», але «присвійний» читається як «прис війний». З того, що одна літера стоїть попереду іншої, не завжди можна визначити, як вони взаємодіятимуть між собою. Але мені здається хибною ідея ототожнення голосної в сполученнях сьва/сьвя — якщо нема прикладів слів, де графічне «сьва» реалізувалося б у вимові так само, як «свя» у «свято», і навпаки. Чому ці дві фонеми слід вважати алофонами однієї?
Якщо порівняти російську орфографію з українською сподіваюсь не буде сумнівів що українська орфографія дійсно фонетична, але не на сто відсотків, та навіть у сербів орфографія не на сто відстотків фонетична де є свої нюанси з літерою И та її вимовою.
А какие у сербов нюансы? Что они приставки на д пишут перед с, ш? Так это просто такой морфологический шлепок. А так там совсем другие отношения между письменным и разговорным языком. Сравнение плохое.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 21, 2018, 15:25
А какие у сербов нюансы? Что они приставки на д пишут перед с, ш? Так это просто такой морфологический шлепок. А так там совсем другие отношения между письменным и разговорным языком. Сравнение плохое.
И произносится по разному но пишится одинаково, например в "Питати" И после П ближе к рус. И, а после Т ближе к укр. И, разница очень заметна.
Цитата: Sandar от августа 21, 2018, 12:56
Цитата: DarkMax2 от августа 21, 2018, 11:51
Ех, велике зло та шкільна казочка про фенетичність української орфографії. Вона вельми морфологічна. Звідти всі ці викрутаси з правилами про знак м'якшення та апостроф.
Не пишемо ми білоцці, купацця тощо. Завше оглядаємося на морфеми.
Я чув (чи читав) про існування такого стереотипу типу як чується, так і пишеться, але я шось не можу згадати, як це було в мене в школі. Максе, інші учасники, вам говорили в школі "як чується, так і пишеться" чи шось таке? І для чого це було придумано, звідки воно?
Все відносно. Якщо порівнювати з етимологічними системами назразок максимовичівки, то системи назразок «Русалки Дністрової» чи сучасної мають більше спільного з вимовою — напр., нам не треба розрізняти етимологічні ы та и, що вимовляються ідентично.
З другого боку, морфологічність справді має вагоме місце.
З третього, а де закінчується морфологічний принцип і починається фонетичний? Напр., ненаголошені е/и, що звучать подібно, але зберігають тонку фонетичну різницю — можна знехтувати нею й писати «пиришкода», «висилиння», «призидент», а можна врахувати, але для регулярного її відтворення доветься озиратись на споріднені слова, етимологію тощо, бо різниця в вимові незначна.
З четвертого, можливі різні варіанти вимови навіть у тих діалектах, що стали основою літературного стандарту — якщо для Правобережжя і/ї після приголосних, як у желехівці, буде додатковою фонетичною деталізацією, то для Лівобережжя це вже переважно історична фонологія.
Цитата: DarkMax2 от августа 21, 2018, 11:34
Взагалі-то це два різні суфікси -яръ та -арь. У них відмінювання різне: різьбаря, але різьбяра
Ваша правда, але вони, мені здається, дещо одного поля ягоди, тобто чомусь пригадалася подібна суперечка з іменами, а саме на кшталт Ігора чи Ігоря. Тобто це з тих речей, котрі теж потребують якихось унормувань.
Цитата: SIVERION от августа 21, 2018, 15:35
И произносится по разному но пишится одинаково, например в "Питати" И после П ближе к рус. И, а после Т ближе к укр. И, разница очень заметна.
А аллофоны редко когда обозначаются на письме. Это ж не «нюансы». Или нюансы, но уже тогда всех языков мира.
Цитата: Sandar от августа 21, 2018, 12:56
Максе, інші учасники, вам говорили в школі "як чується, так і пишеться" чи шось таке?
Казали. А ще дурницю про протяг.
Сучасні діти плутають Е и И якщо немає наголосу, знайома вчителька у школі працює, постійно натрапляє на "вирба, темофій і тд
Класно Дзідзьо це обіграв в ролику Ангели чудяться. Миколай чи Меколай? Напевно говориться Миколай, а пишеться Меколай...
Щоб вовки ситі, а кози – цілі: що написали в проекті Українського правопису (http://www.theinsider.ua/art/5b794b602526b/)
ПРО НОВУ РЕДАКЦІЮ (ПРОЕКТ) УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ (https://mon.gov.ua/ua/news/pro-novu-redakciyu-proekt-ukrayinskogo-pravopisu)
(с) Богдан Ажнюк, директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису
(с) Максим Стріха, заступник міністра освіти і науки України, співголова Української національної комісії з питань правопису
Принцип соборності з мертвим, ІМХО. Це я про міти.
Просто треба відновити літеру θ.
Як доповнення до θ ще доведеться β та η ввести. Бо в одному варіанті вони передаються як ф, в, и/і, в іншому — як т, б, е, два варіанти в одному слові не змішуються. Тому лише або Фіви, або Теби — не Тіви, не Феби, не Теви і т.д.
Цитата: DarkMax2 от августа 22, 2018, 19:53
Принцип соборності з мертвим, ІМХО. Це я про міти.
Від слова «мітити» ж. Хтось мітить територію.
Цитата: Python от августа 22, 2018, 20:46
Як доповнення до θ ще доведеться β та η ввести. Бо в одному варіанті вони передаються як ф, в, и/і, в іншому — як т, б, е, два варіанти в одному слові не змішуються. Тому лише або Фіви, або Теби — не Тіви, не Феби, не Теви і т.д.
Е, ні. β - то в, η - то и. А θ була окремою літерою в кирилиці.
Так, і треба уніфікувати кирилицю з грецькою абеткою.
Треба, бо так треба.
Досліджую далі писане.
Пропонується відмінювати Юдит і не відмінювати Дюму.
Серед прикладів з Ґ - Ґонґадзе (немає там [ґ] - ღონღაძე).
Ще цікаве сталося з -ри- в географічних назвах::
Цитата: стр. 155в) через и:
...
2) непослідовно після приголосних д, т, р, с: Індигíрка, Плóвдив, але Бородінó, Дíксон; Братислáва, Іртúш, Тúрново, Тúхвін, але Тарýтіно; Дрúн Ри́га; але Мічýрінськ; Новосибíрськ, Сибíр, Симбíрськ, Сіднéй;
Однак!!!
Цитата: cтр. 130в) И пишемо:
1. У загальних назвах після приголосних, що позначаються буквами д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): ди́зель, дина́мо, дипло́м, дире́ктор, мето́дика; інститу́т, матема́тика, сти́мул, тип; пози́ція, фізи́чний; такси́ст, родзи́нка, силуе́т, систе́ма; цисте́рна, ци́фра; режи́м, джигі́т, джи́нси; чичеро́не; ши́рма, шифр; брига́да, риф, фа́брика.
2. У географічних назвах після р перед приголосним (крім [j]): Великобрита́нія, Крит, Маврита́нія, Магри́б, Мадри́д, Пари́ж, Рив'єра, Ри́га, Рим та ін. та в похідних від них: брита́нський, маврита́нський, ри́зький та ін.
Текст Проєкту при цьому рясніє -рИвер та -стрІт (пару раз є й -стрит).
"МИ НЕ ПРАГНУЛИ ЗРОБИТИ РЕВОЛЮЦІЇ". ХТО ПРАЦЮВАВ НАД НОВИМ ПРАВОПИСОМ І ЧОМУ ЙОГО ВИРІШИЛИ ЗМІНИТИ (https://tsn.ua/ukrayina/mi-ne-pragnuli-zrobiti-revolyuciyi-hto-pracyuvav-nad-novim-pravopisom-i-chomu-yogo-virishili-zminiti-1205346.html)
"Героїв" треба знати в лице.
Український правопис: "фльотів" не буде, але буде "проєкт" (https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2522816-ukrainskij-pravopis-floti-ta-klasi-ne-bude-ale-bude-proekt.html)
До речі, дійсно дяка, що немає фльоти. Хоча от "фліт" міг би прикольно перегукуватись з англійським fleet :-)
Якщо «проєкт» і «капоєйра», то також і «поєзія» (там же не префікс ніби)? З точки зору відриву правопису від живих носіїв, зміна не менш шкідлива, ніж запровадження в запозиченнях ґ та тети (які хоча б зробили варіативними).
Мова – ріка, а не зацвілий ставок (https://zbruc.eu/node/82604).
Чого ж ми на радянський манір хочемо розвернути річку?
Цитата: Python от августа 23, 2018, 15:04
Якщо «проєкт» і «капоєйра», то також і «поєзія» (там же не префікс ніби)? З точки зору відриву правопису від живих носіїв, зміна не менш шкідлива, ніж запровадження в запозиченнях ґ та тети (які хоча б зробили варіативними).
Мені поєзію вже виправдовували йотом у πο
ίησις.
Окупована мова, репресована літера...
Цитата: Sandar от августа 15, 2018, 19:29
От нафіга мені «проєкт»? Безоголовля якесь.
Вам нафіга, а комусь до фіга. Як вам ідея оформити свій ідеолект та звички як обов'язкові правила і заробляти на цьому!
Тут мені довели, що один з авторів тестів з української їздить областями та читає лекції за 4000 грн. кожна. А що, чи батькам школяра жалко 40 грн., щоб дитинка дві години послухала про тонкощі правил та минулорічні приклади?
Цитата: Rusiok от августа 29, 2018, 12:26
... та минулорічні приклади?
Вах. Каждый год новые правила с примерами? :o ;D
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 11:43
Мені поєзію вже виправдовували йотом у ποίησις.
И что вы этим выправдовывателям отвечали?
Цитата: Wolliger Mensch от августа 29, 2018, 13:40
Цитата: Rusiok от августа 29, 2018, 12:26
... та минулорічні приклади?
Вах. Каждый год новые правила с примерами? :o ;D
Правила 1990 года. А вопросы тестов каждый год разные. Наверно, как и задания ЕГЭ в России, не?
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 11:43
Мова – ріка, а не зацвілий ставок (https://zbruc.eu/node/82604).
Чого ж ми на радянський манір хочемо розвернути річку? Цитата: Python от августа 23, 2018, 15:04
Якщо «проєкт» і «капоєйра», то також і «поєзія» (там же не префікс ніби)? З точки зору відриву правопису від живих носіїв, зміна не менш шкідлива, ніж запровадження в запозиченнях ґ та тети (які хоча б зробили варіативними).
Мені поєзію вже виправдовували йотом у ποίησις.
Проте, в латину не перейшло. Тоді як «η» не могла дати «е» без латинського посередництва.
Цитата: Rusiok от августа 29, 2018, 13:48
Правила 1990 года. А вопросы тестов каждый год разные. Наверно, как и задания ЕГЭ в России, не?
Я понимаю там математические примеры. А тут-то что?
Цитата: Python от августа 29, 2018, 13:50
Проте, в латину не перейшло. Тоді як «η» не могла дати «е» без латинського посередництва.
Кстати, сам Дарк заводил тему о
пиитах.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 29, 2018, 13:53
Цитата: Python от августа 29, 2018, 13:50
Проте, в латину не перейшло. Тоді як «η» не могла дати «е» без латинського посередництва.
Кстати, сам Дарк заводил тему о пиитах.
Тоді має бути «піїзія» чи «поїзія» (як насправді ці грецькі диграфи транслітеруються?).
Цитата: Python от августа 29, 2018, 14:56
Тоді має бути «піїзія» чи «поїзія» (як насправді ці грецькі диграфи транслітеруються?).
Піїсія тогда уже.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 29, 2018, 14:59
Цитата: Python от августа 29, 2018, 14:56
Тоді має бути «піїзія» чи «поїзія» (як насправді ці грецькі диграфи транслітеруються?).
Піїсія тогда уже.
Необов'язково — напр., «немезія», де також σ. Або подвійна норма, як Ізіда/Ісіда.
Цитата: Wolliger Mensch от августа 29, 2018, 13:41
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 11:43
Мені поєзію вже виправдовували йотом у ποίησις.
И что вы этим выправдовывателям отвечали?
Багатозначно мовчав. ::) :green:
Цитата: Wolliger Mensch от августа 29, 2018, 13:53
Цитата: Python от августа 29, 2018, 13:50
Проте, в латину не перейшло. Тоді як «η» не могла дати «е» без латинського посередництва.
Кстати, сам Дарк заводил тему о пиитах.
Було таке. Звідки там перша І?
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 17:39Було таке. Звідки там перша І?
З новогрецької
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 17:39
Було таке. Звідки там перша І?
Из новогреческого же: ποιητής [пиити́с], откуда
пиита «поэт».
Дяка. /poi̯.ɛː.tɛ̌ːs/ → /py.iˈtis/ → /pi.iˈtis/
Не знав, що в грецькій був такий перехід.
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 22:32
Дяка. /poi̯.ɛː.tɛ̌ːs/ → /py.iˈtis/ → /pi.iˈtis/
Не знав, що в грецькій був такий перехід.
Что οι > [i] и η > [i]? Да господь с вами. :3tfu:
Цитата: Wolliger Mensch от августа 29, 2018, 22:44
Что οι > [ i ]
Не цікавився долею дифтонгів. Тепер загуглив.
ei > ẹ > ī > i
ui > ū > i
oi > oe > ö > ü > i
ai > ae > ę > e
Боже, наскільки політизовано!
Кілька посутніх зауваг щодо нового проєкту українського правопису (https://www.radiosvoboda.org/a/29461384.html)
Цитата: DarkMax2 от августа 30, 2018, 19:01
Боже, наскільки політизовано!
Кілька посутніх зауваг щодо нового проєкту українського правопису
У автора — "еспанска".
"рисифікаційній політиці"
"рос. індик та укр. индик, рос. інший та укр. инший"
"Проєкт правопису пропонує всупереч граматичним засадам української мови зберегти глибоко русифікаційну норму і не відмінювати запозичені іменники середнього роду з закінченням на -о, напр. бюро́, депо́, жабо́, є́вро, казино́, кре́до, кіно́, лото́, мае́стро, метро́, ре́тро, кімоно́, кауди́льйо,
Во́льво, Ву́дро, Пежо́, Рено́, Арно́, Буало́, Вано́, Віардо́, Гюго́, Дідро́, Джо, Мака́о, Ма́ріо, Ла́о, Лонгфе́лло, Пікассо́." :D
У Шевчука зайчики в голові стрибають? Слід писати "Я запитав Джа, чи читав він Гюгу та навіщо він націпив жабУ"?
У Лас-Вегасі багато казин...
Маріо ще можна привести до Марйо і відмінювати, але що з Макао? Ламати язика, як поляки? Макаа? Макау? Макаою?
Адекватна критика, а місцями навіть трохи реакційна (бо проти "дев'ятки"):
Погляд на пропозиції проекту правопису зблизька (https://maksymus.wordpress.com/2018/08/28/501080/)
Український правопис і зміни: хто кого переможе? (https://www.radiosvoboda.org/a/29463168.html)
Україна і її мова. Запропоновано правопис нашої мрії? (https://www.radiosvoboda.org/a/29461769.html)
Цитата: DarkMax2 от августа 30, 2018, 21:05
Маріо ще можна привести до Марйо і відмінювати, але що з Макао? Ламати язика, як поляки? Макаа? Макау? Макаою?
ЦитироватьVýsledkem dlouhodobého úsilí vlády ČLR o změnu tohoto stavu bylo v roce 1987 parafování společného čínsko-portugalského prohlášení o tom, že 20. prosince 1999 obnoví ČLR svou suverenitu nad Macaem, což se také uskutečnilo. Čínská vláda obdobně jako v případě Hongkongu také zde uplatňuje principy ,,jedna země, dva systémy", ,,správa Macaa obyvateli Macaa" a ,,vysoký stupeň autonomie".
Вообще довольно искусственная вещь. Если уж ославянивать такое, то писать Макаво, Макава, в Макаве.
Цитата: Zavada от августа 30, 2018, 19:51
Дідро́
У чехов - Diderota, но Huga. Дидерот и в русской классике так склонялся.
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 11:43
Мова – ріка, а не зацвілий ставок (https://zbruc.eu/node/82604)
Виправлення "головний біль" на "біль голови" викликало у мене, окрім фейспальми, регіт. У Словарі Грінченка наведено приклад: "головна хустка". Певно, командує іншими.
Цитата: DarkMax2 от сентября 3, 2018, 20:50
Цитата: DarkMax2 от августа 29, 2018, 11:43
Мова – ріка, а не зацвілий ставок (https://zbruc.eu/node/82604)
Виправлення "головний біль" на "біль голови" викликало у мене, окрім фейспальми, регіт. У Словарі Грінченка наведено приклад: "головна хустка". Певно, командує іншими.
А чого, мова буває багато значною, це нормально, ба навіть чудово. В т.ч. при усвоєнні заємствувань з близькоспоріднених язиків.
Цитата: Sandar от сентября 4, 2018, 12:44
Цитата: DarkMax2 от сентября 3, 2018, 20:50
Певно, командує іншими.
В смислі?
Пан натякав, що "головний" це тільки "главный".
Набив таблицю (https://drive.google.com/file/d/1vcGX2ypP2Z6Uxcvc1xAUoypmdE5gCral/view?usp=sharing) критики нових положень. Прошу не судити суворо, адже я аматор.
P.S. Може бути жахлива пунктуація, бо голова за два дні розбору вже не варить.
ЦитироватьРозділ III, С. 132.
Англійський звук [æ], якому на письмі відповідає англійська буква а, звичайно передаємо українською буквою а: макінто́ш, спа́м, ча́т, ха́кер, А́лекс, А́дамс, А́длер, Га́ррісон, Ланка́стер, Манче́стер, Кана́верал, Ча́плін; у багатьох словах за усталеною традицією цей звук передаємо через е: бізнесме́н, ме́неджер, ле́п-то́п, Бле́квуд, Еппл, Ке́мерон, Ле́мберт, Пе́лл-Ме́лл, Се́лінджер, Сем, Те́тчер і т. ін.
Пропоноване правило дзеркальне офіційним рекомендаціям щодо транслітерування літерами української абетки власних назв, поданих англійською мовою, від Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Основною передачею звука [æ] має бути літера Е, а А має бути винятком-традицією.
Петиція Президенту з проханням лишити чинний правопис. (https://petition.president.gov.ua/petition/46686)
Проєкт правопису 2018 – дитя компромісу: і вашим, і нашим (https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5b8c59e9296a4) (с) Ірина Фаріон
Екання на початку слова непритаманне слов'янам. Як можна виступати одночасно проти зяяння і за початкове Е?
Цитата: DarkMax2 от сентября 8, 2018, 17:22
Як можна виступати одночасно проти зяяння і за початкове Е?
А хіба хтось виступає проти зяяння? Виступає проти «у» перед
«наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.»? Адже це положення вбиває уникнення зяяння.
Цитата: DarkMax2 от сентября 8, 2018, 17:22
Проєкт правопису 2018 – дитя компромісу: і вашим, і нашим (https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/5b8c59e9296a4) (с) Ірина Фаріон
Екання на початку слова непритаманне слов'янам. Як можна виступати одночасно проти зяяння і за початкове Е?
Думаю, для Фарион и иже главное, чтобы было не как у "московитов".
Цитата: Sandar от сентября 9, 2018, 14:36
Цитата: DarkMax2 от сентября 8, 2018, 17:22
Як можна виступати одночасно проти зяяння і за початкове Е?
А хіба хтось виступає проти зяяння? Виступає проти «у» перед «наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.»? Адже це положення вбиває уникнення зяяння.
Я про Фаріон.
Цитироватьґ) Про ЙОТАЦІЮ при збігові голосних. Передання латинського ІА як ІЯ, як це було в Правописі 1928 року і проєкті 1999, проєкт 2018 нехтує цілковито і пропонує писати так, як у московській мові: артерІАльний, а не артерІЯльний (с. 29). Наводячи приклад антропоніма МарцІАл, деякі члени комісії, мабуть, забули про широковживане МаркІЯн (а не МаркІАн), кодифіковане у словнику "Власні імена людей" (1996), УлІЯн (с. 109), АндрІЯн (с. 39), КупрІЯн (с. 70), а також широковживані чужі апелятиви через ІЯ макІЯж та манІЯк і питому лексику на зразок дІЯльність, а не дІАльність. А що вже казати про наших недавніх класиків В. Стуса та Б.-І. Антонича, що по-інакшому, як фІЯлка не писали: "ФІЯлка у саду росла..." (В. Стус), "З очей фІЯлок смутком кришеш..." (Б.-І. Антонич)! Те ж стосується передання латинського IU як ІЮ, про що не йдеться у проєкті 2018: трІУмф (було трІЮмф).
Цитата: DarkMax2 от сентября 5, 2018, 15:39
ле́п-то́п
Чем мотивируется дефис?
В англицком его нет.
Цитата: Hellerick от сентября 10, 2018, 11:36
Цитата: DarkMax2 от сентября 5, 2018, 15:39
ле́п-то́п
Чем мотивируется дефис?
В англицком его нет.
Не знаю. З дефісами у них вава в голові, ІМХО. У пропонованих правилах втрачена наскрізна логіка вжитку дефісу, як на мене.
Цитата: DarkMax2 от сентября 10, 2018, 12:34
Не знаю. З дефісами у них вава в голові, ІМХО. У пропонованих правилах втрачена наскрізна логіка вжитку дефісу, як на мене.
Так, одна морока нам з їхнім перфомансом. І як їх позбутися, цих "рехворматорів" - незрозуміло.
Цитата: Сергий от сентября 10, 2018, 23:37
Цитата: DarkMax2 от сентября 10, 2018, 12:34
Не знаю. З дефісами у них вава в голові, ІМХО. У пропонованих правилах втрачена наскрізна логіка вжитку дефісу, як на мене.
Так, одна морока нам з їхнім перфомансом. І як їх позбутися, цих "рехворматорів" - незрозуміло.
Вище петиція.
Зауваження від ФБ-спільноти (https://drive.google.com/file/d/1_L5sD_vLt72gO2jgRGKtViaDmAvsyLn4/view).
Проект нового українського правопису: як не лякатись «индиків» та «етерів», та навіщо це потрібно? (https://opinionua.com/2018/09/06/proekt-novogo-ukra%D1%97nskogo-pravopisu/)
Цитировать«Він не претендує на такі вже аж новації — він лише повертає частину репресованих норм українського правопису, які були вилучені в 1930-х. Це ті норми, які збереглися в усіх визнаних літературних творах. Це була дуже клопітка робота орієнтовно понад три роки. Між собою зібралися науковці та громадські діячі. І дуже довго вирішували, які з тих норм... Мова – живий організм, вона постійно розвивається, входить у повсякденне життя людей, і якісь кардинальні зміни складно робити.
Справа в тому, що багато норм, до яких ми зараз вже звикли – це було ніщо інакше, як певні такі речі, зроблені для русифікації української мови. Сьогодні ці норми прижилися, звичайно, за стільки років повсякденного використання. І ми вже навіть не відчуваємо цього. Але мовознавці дуже добре знають, що насправді це є новоутвори, які тоді, фактично після репресій українського правопису, прийшли у наше життя», – пояснила в одному з інтерв'ю Лілія Гриневич.
Похір, що говорять інакше, - некромантія самоціль.
Цитата: DarkMax2 от сентября 12, 2018, 21:34
Похір, що говорять інакше, - некромантія самоціль.
Та вони самі собі суперечать — з одного боку, новий правопис ніби-то відображає якісь об'єктивні зміни в живій мові, з іншого — самі ж ставлять питання, як зробити так, щоб ці зміни справді ж таки прижилися після їх впровадження.
А от Богдана Ажнюка хочеться похвалити за захист української Г.
Цитата: Python от сентября 12, 2018, 21:47
Цитата: DarkMax2 от сентября 12, 2018, 21:34
Похір, що говорять інакше, - некромантія самоціль.
Та вони самі собі суперечать — з одного боку, новий правопис ніби-то відображає якісь об'єктивні зміни в живій мові, з іншого — самі ж ставлять питання, як зробити так, щоб ці зміни справді ж таки прижилися після їх впровадження.
Бо лицемірство. Мета нового правопису конструювання мови їхньої мрії, точніше пошук для цього шляху з найменшим опором. Зовсім не затвердження реальної практики, бо в ній різнобій: від Хьовелта до Гемінґвея.
Питання про -и для третьої відміни.
Радості ж читається як "радосьті". Як асиміляція в "поетичному" варіанті працюватиме без кінцевої м'якості?
Маю підозру, що прадіди казали "радосьти" - не "радости".
Чи я неправий?
А соли (сіль) невже з твердим Л? Не сольи?
Куди ж без Пономарева!
Український правопис: ілюзії і дійсність (http://slovoprosvity.org/2018/08/30/ukrajinskyj-pravopys-ilyuziji-i-dijsnist/)
Цитата: DarkMax2 от сентября 13, 2018, 08:37
А соли (сіль) невже з твердим Л? Не сольи?
Соли я слышал вживую.
В Білорусі?
Цитата: Sandar от сентября 13, 2018, 20:06
В Білорусі?
Да, в деревне чуть западнее Пинска.
Петиція до Кабміну: Зберегти чинний правопис української мови (https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/1874)
Текст не мій. Створив на прохання одного канадця.
Жаль, что пунктуацию не сближают с английской.
Чому Україні не можна міняти правопис (https://glavred.info/opinions/10006445-chomu-ukrajini-ne-mozhna-minyati-pravopis.html) (с) Кокотюха.
Новий український правопис: подалі від «руского міра» (http://vgolos.com.ua/articles/329249-revision-v1_329641.html)
"Авторитетна" думка Орлиці-Комсомолиці. (https://youtu.be/kA5InVwNZwc)
Порівняння української і російської реформ (https://maksymus.wordpress.com/2018/09/17/501130/)
Микола Зубков: правопис має бути єдиний, консолідувати націю, а цей проєкт вносить роздрай (http://kroun.info/iz-pershih-vust/mikola-zubkov-pravopis-maye-buti-yediniy-konsoliduvati-natsiyu-a-tsey-proyekt-vnosit-rozdray/)
І противники верзуть бозна що. За принципами цього пана обладнання треба заміняти на обладунок.
Зубков, помню, в какой–то передаче топил за замену станції на стацію и хімії на хемію. :fp:
Що змінить нова редакція правопису? (https://www.the-village.com.ua/village/knowledge/questions/276443-kontent-pro-pravopis-scho-zminitsya)
НІЩО ТАК НЕ УСКЛАДНИТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС, ЯК ЙОГО СПРОЩЕННЯ (http://education-ua.org/ua/component/content/article/12-articles/1240-nishcho-tak-ne-uskladnit-ukrajinskij-pravopis-yak-jogo-sproshchennya)
Оновлення українського правопису поверне нас до "питомої української мови" - Стріха (https://youtu.be/EPayztJR1Ag)
"ТЕМА ДНЯ" (23.08.18) - новий український правопис (https://youtu.be/mTPWgHINAmk)
Новий проект Українського "правопису" (https://youtu.be/n9MSXhXntfs)
Новий український правопис (https://youtu.be/ehqcPmdvD0I)
Новий український правопис: яким він буде? (https://youtu.be/k-JQA735kFk)
Цитата: Rusiok от сентября 15, 2018, 10:19
Жаль, что пунктуацию не сближают с английской.
Чомусь ніхто не відкоментував цю думку. Тоді продовжу.
Перше, це проєкт тре' звільнити від словникових, ортоепічних, морфологічних та інших не
правописних новацій. Залишити суто правопис.
Друге, проголосити розумну мету. Відкинути цю дурню про "повернення до чогось нібито притаманного мові". В минулому українській було притаманні діялекти, неустрій та незгоди.
Розумною ціллю може бути зближення правопису з провідними західними мовами, в першу чергу - з англійською. Менше ком, дефісів, змін великих літер на малі у споріднених словах, перехід на европійські лапки, позначення фразового наголосу письмовкою тощо.
Цитата: Rusiok от сентября 19, 2018, 09:25
Перше, це проєкт тре' звільнити від словникових, ортоепічних, морфологічних та інших неправописних новацій. Залишити суто правопис.
Друге, проголосити розумну мету. Відкинути цю дурню про "повернення до чогось нібито притаманного мові". В минулому українській було притаманні діялекти, неустрій та незгоди.
Згоден.
Цитата: Rusiok от сентября 19, 2018, 09:25
Розумною ціллю може бути зближення правопису з провідними західними мовами, в першу чергу - з англійською. Менше ком, дефісів, змін великих літер на малі у споріднених словах, перехід на европійські лапки, позначення фразового наголосу письмовкою тощо.
Незгоден. Граматика різна ж. І типографські традиції, бо різна графіка.
Цитата: Сяргей Леанідавіч от сентября 18, 2018, 21:54
Зубков, помню, в какой–то передаче топил за замену станції на стацію и хімії на хемію. :fp:
Стації, катедри, етери - все це частина норми і зараз. Але суто як історизми, професіоналізми чи високий стиль.
Катедра у католицького біскупа, а кафедра у православного єпископа.
Стація у соболів, а у потяга станція. І взагалі, стація це більше про процес, а не місце, - постій.
Цитироватьпозначення фразового наголосу письмовкою
Чим-чим?
ЦитироватьРозумною ціллю може бути зближення правопису з провідними західними мовами, в першу чергу - з англійською. Менше ком, дефісів, змін великих літер на малі у споріднених словах, перехід на европійські лапки
Навіщо? Як мінімум, англійські одинарні лапки плутатимуться з апострофом, а велика літера в невластивих місцях сприймається відносно нинішньої традиції як вираження особливої поваги чи поклоніння. Ну і для мов з вільним порядком слів англійська вільна пунктуація дозволяє створити більше неясностей, ніж в англійській, де порядок слів фіксований.
Юрій Винничук: Гірка доля українського правопису (http://report.if.ua/poglyad/yurij-vynnychuk-girka-dolya-ukrayinskogo-pravopysu/)
Яке ж воно дурне. Так, натхнення від натхнути, а не від надихати.
У Грінченка: Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. К. ХП. 7. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено! К. ПС. 6.
Обережно обійшов Хому, Остапа, Юхима, пославшись на перезапозичені у католиків Тадей і Ко :-) Ех...
Цитата: DarkMax2 от сентября 19, 2018, 11:49
у потяга станція
Он хотел
стацію именно там закрепить, если я ничего не путаю. А
хемію - потому что так было написано на здании одного из факультетов Харьковского ун-та в 1920-е.
Цитата: Сяргей Леанідавіч от сентября 19, 2018, 12:52
А хемію - потому что так было написано на здании одного из факультетов Харьковского ун-та в 1920-е.
У вікіпедії
ЦитироватьУ грецькій бібліографії термін хімія та його похідні писали з υ до 1828 р., а зараз роблять спроби відновити правильне історичне написання
Тобто до нас слово прийшло без іти - χυμεία. Себто екання це все відносно сучасне виправлення, стилізація під античність. Надто самі араби al-kīmiyaʾ казали. Латиною відповідно alchymia.
(wiki/en) Etymology_of_chemistry (https://en.wikipedia.org/wiki/Etymology_of_chemistry)
Может, тему переименовать? Ну какая тут орфография? :no:
Цитата: Wolliger Mensch от сентября 19, 2018, 14:10
Может, тему переименовать? Ну какая тут орфография? :no:
:green: Древнеегипетская.
Обожаю произносить слово "Гаага" на украинский манер.
Харківський правопис - "безкровний фабрикат кабінетних теоретиків". Новий проект правопису - такий самий. (https://enigma.ua/articles/kharkivskiy_pravopis_bezkrovniy_fabrikat_kabinetnikh_teoretikiv_noviy_proekt_pravopisu_takiy_samiy)
"Индик не проходить". Максим Стріха – про те, чому українцям не слід боятися нового правопису (https://novynarnia.com/2018/10/17/strixa-pravopys?fbclid=IwAR1uHD7piDtsCfW76BQfnYycclSHAGc_lEA6M4EE6-bQNQTj2uZ8uSUxxjI)
НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС: НАСКІЛЬКИ КАТЕГОРИЧНИМ МАЄ БУТИ ОЧИЩЕННЯ ВІД РАДЯНСЬКОГО СПАДКУ (https://www.5.ua/kultura/novyi-ukrainskyi-pravopys-na-skilky-katehorychnym-maie-buty-ochyshchennia-vid-radianskoho-spadku-179463.html?fbclid=iwar2ijh3mxprxcvu30fkghkfnbdw6u6i1tzs72hkxgyqouqilhg_wjoekgr0)
Про проект нової редакції Українського правопису, представлений на розгляд громадськості 15 серпня 2018 року (https://maksymus.wordpress.com/2018/10/25/501270/?fbclid=IwAR0902juBeA5BTOg_bgDJzAZ_ZZvIzbteshnGoYiGZKOIhwjB18Bxp7orcI)
Звіт про результати публічного громадського обговорення та електронних консультацій з громадськістю Українського правопису (https://zbruc.eu/node/84925?fbclid=IwAR0oCg9H4xmXrpW8gItdDCW7OO1VsW2bijkFRKDK8XVvW_5fSxJGYZYfLCY)
Дещо і з мого прийняли, але некритичне :( Критичне проігнорували.
Дещо з тих пропозицій і саме по собі викликає сумнів. Взяти, для прикладу, «Лесе» (замість «Лесю») в ролі кличного відмінка імені «Леся» — грубе застосування букви правила всупереч загальновідомій етимології (яка, власне, й визначає тип закінчення). Так, правило розмежовує «офіційні» імена назразок «Юлія» та зменшувально-пестливі назразок «Галя» — але принциповою є не сфера застосування, а словотвірна модель (і Леся, хоч і набула статусу офіційно вживаного імені, має українську зменшувально-пестливу етимологію, а не є результатом запозичення з європейських мов, як типове «офіційне» ім'я).
Взагалі, нинішньому поколінню «мовознавців», що навчились будувати кличну форму на -е і тулять її де треба й де не треба (тут вам і Лесе, і Олеже, і Андріє...), не можна дозволяти вирішувати настільки складні питання, що стоять явно вище їхньої фахової планки.
Академія наук підтримала новий український правопис (https://gazeta.ua/articles/mova-zavtra/_akademiya-nauk-pidtrimala-novij-ukrayinskij-pravopis/871968?fbclid=IwAR3kLlZ4UW2x5bEGcKTzPvWOm88C_Yg-L9HNHGR-wHReCxb7CHlxbFezo6g) :(
Здається, вони тупо загубили більшість зауважень, тому їх "небагато". У таблиці не бачив моєї пропозиції щодо зміни означення літери Ї (хотів нарешті прописати, що йи = ї: Україна [Украйина], Їлдирим [йилдирим] тощо). Однак мою таблицю читали, бо прийняли до уваги панцирЯ, як козирЯ.
https://www.facebook.com/download/252533582060325/До нас в науку.pdf?hash=AcpOTVDtwvl993O0 (https://www.facebook.com/download/252533582060325/%D0%94%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%20%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D1%83.pdf?hash=AcpOTVDtwvl993O0)
Добра стаття, та й вона не без гріха.
Кошиці та Чернівці різного роду. Бо умоглядні Кошиця і Черновець (привіт Черновецькому), тому Кошиць і Чернівців.
Не зрозуміло з якого дива треба за польською морфологією відмінювати Локетека, адже ж, наскільки я пам'ятаю, немає в українській мові суфікса -ек - лише -ок. І взагалі, прізвиська перекладаються: Локоток/Локтик - і бог з ним :-)
Тощо.
Автор переконав мене відмовитись від обов'язкових дефісів у "подвійних" іменах. Раніше я виступав за дефіси.
Цитировать...у варіанті Кирчіва, Кирчіву, Кирчівим є поступкою неосвіченим верствам суспільства й що не може бути прийнятним, бо суперечить основоположним фонетичним законам української мови, а тому й українському здоровому глуздові.
На жаль, зламаний ікавізм у прізвищах це традиція, якій вже десь 200 років. Куліша ж не будемо тепер виправляти на Кулеша? Визначається варіант відмінювання російським записом у документах (в наших паспортах у більшості досі є російський "дубль"): якщо російською є И, то такий ікавізм без чергування. Тож Кулишъ - Куліша, Чорновил - Чорновіла, але Черновол - Чорновіл, Чорновіла.
ЦитироватьЧому? Навіщо? З якою науковою метою? Навіщо незалежним уже майже тридцять років українцям, що масово готуються взятися з ентузіазмом за вивчення української мови, раптом стало потрібно знати, як їм у конечній потребі слід писати назву залізниці в кілька разів закордонному Закавказзі?
Південно-Кавказька залізниця вліплена задля обґрунтування Південно-Африканської та Центрально-Африканської республік з дипломатичного вжитку. Бо за чинним правилом треба без дефіса:
ЦитироватьЦе правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні терміни типу море, гора, хребет, ліс, озеро, низовина, острів і т. ін.: Західносибірська низовина, Нижньодунайська низовина, Новосибірські острови, Південноукраїнський канал, Східноєвропейська рівнина, Східноказахстанська область, Східнокитайське море тощо;
§ 114. ПРАВОПИС СКЛАДНИХ І СКЛАДЕНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
Цитата: DarkMax2 от ноября 29, 2018, 11:47
.. Чорновил - Чорновіла, але Черновол - Чорновіл, Чорновіла.
Чорновіл??? :green:
Добре таке прізвище: https://www.houseofnames.com/carnival-family-crest
І навіщо плодити скотиняк?
Цитата: Волод от ноября 29, 2018, 13:03
Чорновіл???
Кстати, бывают ещё случаи без икавизма, выравненные по русской форме.
(wiki/uk) Чорновіл_В'ячеслав_Максимович (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BB_%D0%92%27%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
(wiki/ru) Черновол,_Вячеслав_Максимович (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB,_%D0%92%D1%8F%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87)
(wiki/uk) Чорновол_Тетяна_Миколаївна (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB_%D0%A2%D0%B5%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0)
(wiki/ru) Черновол,_Татьяна_Николаевна (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB,_%D0%A2%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%8F%D0%BD%D0%B0_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B0)
Чорновол (https://ridni.org/karta/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB) / Чорновіл (https://ridni.org/karta/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BB) = 842 /303
Чому «і»? Карнавіл. :)
Цитата: Волод от ноября 29, 2018, 13:19
Чорновол (https://ridni.org/karta/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB) / Чорновіл (https://ridni.org/karta/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BB) = 842 /303
Чому «і»?
Бо віл.
Думаю, і Літвіних більше за Литвинів.
Цитата: DarkMax2 от ноября 29, 2018, 13:22
Цитата: Волод от ноября 29, 2018, 13:19
Чорновол (https://ridni.org/karta/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB) / Чорновіл (https://ridni.org/karta/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BB) = 842 /303
Чому «і»?
Бо віл.
.........
Можливо на Сицилії були воли, але в «м'ясопуст» їх не їли. :)
ЦитироватьНа жаль, зламаний ікавізм у прізвищах це традиція, якій вже десь 200 років.
Суто регіональна. Для «Великої України» всі ці Гриньківи й Білозіри нетипові. Чорновіл — Чорновола, і ніяк інакше. Поодинокі винятки (Куліша замість Кулеша) не є визначальними для загальної картини.
Цитата: Python от ноября 29, 2018, 13:27
Чорновіл — Чорновола, і ніяк інакше.
А народ вперто кулішівствує :)
Про перших кандидатів у Президенти України з політичним експертом Тарасом Чорновілом (http://radiootchyzna.com.ua/2018/11/06/pro-pershykh-kandydativ-u-prezydenty-ukrainy-z-politychnym-ekspertom-tarasom-chornovilom/)
Пригадую, як у школі двійку зловив за Олену
Бджілку. ;D Теж боровся з неправильними йменнями :green:
ЦитироватьПісля урочистої зустрічі бігуни продовжили свій рух в с.Мошни, де зустрілися з сільським головою Антіном Чорновілом.
Міжнародну естафету з бігу прийняли в Мошнах (http://novadoba.com.ua/18502-mizhnarodnu-estafetu-z-bigu-pryynyaly-v-moshnakh.html) :D
Власне, Куліш—Куліша може бути результатом не лише чиновницької неграмотності, а й плутанини між ê та ѣ, коли навіть загальна назва може вимовлятися як куліше́м, у кулішí. У правописі загальної назви цю нерегулярність було усунуто, тоді як специфіка запису прізвищ у документах сприяла її закріпленню.
Цитата: DarkMax2 от ноября 29, 2018, 13:33
Цитата: Python от ноября 29, 2018, 13:27
Чорновіл — Чорновола, і ніяк інакше.
А народ вперто кулішівствує :)
Про перших кандидатів у Президенти України з політичним експертом Тарасом Чорновілом (http://radiootchyzna.com.ua/2018/11/06/pro-pershykh-kandydativ-u-prezydenty-ukrainy-z-politychnym-ekspertom-tarasom-chornovilom/)
Пригадую, як у школі двійку зловив за Олену Бджілку. ;D Теж боровся з неправильними йменнями :green:ЦитироватьПісля урочистої зустрічі бігуни продовжили свій рух в с.Мошни, де зустрілися з сільським головою Антіном Чорновілом.
Міжнародну естафету з бігу прийняли в Мошнах (http://novadoba.com.ua/18502-mizhnarodnu-estafetu-z-bigu-pryynyaly-v-moshnakh.html) :D
:) Тарас М'ясопуст.
Цитата: DarkMax2 от ноября 29, 2018, 13:33
Цитата: Python от ноября 29, 2018, 13:27
Чорновіл — Чорновола, і ніяк інакше.
А народ вперто кулішівствує :)
Про перших кандидатів у Президенти України з політичним експертом Тарасом Чорновілом (http://radiootchyzna.com.ua/2018/11/06/pro-pershykh-kandydativ-u-prezydenty-ukrainy-z-politychnym-ekspertom-tarasom-chornovilom/)
Пригадую, як у школі двійку зловив за Олену Бджілку. ;D Теж боровся з неправильними йменнями :green:ЦитироватьПісля урочистої зустрічі бігуни продовжили свій рух в с.Мошни, де зустрілися з сільським головою Антіном Чорновілом.
Міжнародну естафету з бігу прийняли в Мошнах (http://novadoba.com.ua/18502-mizhnarodnu-estafetu-z-bigu-pryynyaly-v-moshnakh.html) :D
У випадку Антѣна, скидається на патріотичну азірівку, коли бажання підкреслити свій патріотизм через ікавізм іде попереду вміння його застосовувати. Тараса Чорновѣла зробили Чорновѣлом, не в останню чергу, сучасні журналісти. Хоча ще з його батьком такого не допускали.
Цитата: Python от ноября 29, 2018, 13:27
ЦитироватьНа жаль, зламаний ікавізм у прізвищах це традиція, якій вже десь 200 років.
Суто регіональна. Для «Великої України» всі ці Гриньківи й Білозіри нетипові. Чорновіл — Чорновола, і ніяк інакше. Поодинокі винятки (Куліша замість Кулеша) не є визначальними для загальної картини.
Чорнов
ол, ИМХО, звучит намного красивее и эстетичнее.
Цитата: Сяргей Леанідавіч от декабря 1, 2018, 10:31
Цитата: Python от ноября 29, 2018, 13:27
ЦитироватьНа жаль, зламаний ікавізм у прізвищах це традиція, якій вже десь 200 років.
Суто регіональна. Для «Великої України» всі ці Гриньківи й Білозіри нетипові. Чорновіл — Чорновола, і ніяк інакше. Поодинокі винятки (Куліша замість Кулеша) не є визначальними для загальної картини.
Чорновол, ИМХО, звучит намного красивее и эстетичнее.
Але для української мови це нерегулярність, яка ніяк не пояснюється її граматикою — прізвище українське, а в слові «віл» ікавізм у закритому складі регулярний. Це приблизно як «вертольот» замість «вертоліт» (при тому, що в інших словах цього ж кореня — «політ», «виліт» — ікавізм у закритому складі регулярний) — проте, варіант «вертольот» навіть у деякі словники потрапив (СУМ-11 — ні, але УРЕС — так).
Цитата: Python от декабря 1, 2018, 12:08
Цитата: Сяргей Леанідавіч от декабря 1, 2018, 10:31
Цитата: Python от ноября 29, 2018, 13:27
ЦитироватьНа жаль, зламаний ікавізм у прізвищах це традиція, якій вже десь 200 років.
Суто регіональна. Для «Великої України» всі ці Гриньківи й Білозіри нетипові. Чорновіл — Чорновола, і ніяк інакше. Поодинокі винятки (Куліша замість Кулеша) не є визначальними для загальної картини.
Чорновол, ИМХО, звучит намного красивее и эстетичнее.
Але для української мови це нерегулярність, яка ніяк не пояснюється її граматикою — прізвище українське,...
Що в ньому українського?
Цитата: Python от декабря 1, 2018, 12:08
Але для української мови це нерегулярність, яка ніяк не пояснюється її граматикою
Нерегулярность характерна ведь и для живых диалектов: в моей деревне, например, таки произошел переход [ě] в [і], а [о] в закрытом слоге перешло лишь в [у], хотя в литературном языке икавизм присутствует в обоих позициях.
Цитата: Сяргей Леанідавіч от декабря 1, 2018, 13:25
Цитата: Python от декабря 1, 2018, 12:08
Але для української мови це нерегулярність, яка ніяк не пояснюється її граматикою
Нерегулярность характерна ведь и для живых диалектов: в моей деревне, например, таки произошел переход [ě] в [і], а [о] в закрытом слоге перешло лишь в [у], хотя в литературном языке икавизм присутствует в обоих позициях.
Фонетична відмінність між і<ѣ та і<ô (виражена в (не)пом'якшуваності попередніх приголосних) зберігається й у діалектах, близьких до літературної мови. Нерегулярністю було б, якби в рамках одного діалекту один і той ж корінь в аналогічному оточенні то проявляв перехід о>у, то о>і, то взагалі лишався без змін.
Що за діалект, до речі?
Панове, то що робити, коли приймуть цю халтуру? Особисто я планую далі користуватися чинною нормою.
А я уживатиму :green: чинну норму.
Чинна — це чинна тоді, чи чинна тепер?
:green: Тепер – чинну тепер, тоді – чинну тоді.
Я ж про теперішню. Бо з усіх пропозицій адекватною видалась лише ідея писати пів окремо.
Цитата: Python от декабря 1, 2018, 14:06
Цитата: Сяргей Леанідавіч от декабря 1, 2018, 13:25
Цитата: Python от декабря 1, 2018, 12:08
Але для української мови це нерегулярність, яка ніяк не пояснюється її граматикою
Нерегулярность характерна ведь и для живых диалектов: в моей деревне, например, таки произошел переход [ě] в [і], а [о] в закрытом слоге перешло лишь в [у], хотя в литературном языке икавизм присутствует в обоих позициях.
Фонетична відмінність між і<ѣ та і<ô (виражена в (не)пом'якшуваності попередніх приголосних) зберігається й у діалектах, близьких до літературної мови. Нерегулярністю було б, якби в рамках одного діалекту один і той ж корінь в аналогічному оточенні то проявляв перехід о>у, то о>і, то взагалі лишався без змін.
Що за діалект, до речі?
Діалект західнополіський. Наприклад, у нас л
іс, хл
іб, об
ід тощо, але ск
ульки, б
ульше і т.п. Яким ще діалектам це властиве?
Цитата: Сяргей Леанідавіч от декабря 1, 2018, 16:24
Діалект західнополіський. Наприклад, у нас ліс, хліб, обід тощо, але скульки, бульше і т.п. Яким ще діалектам це властиве?
Окрім Полісся, незавершений ікавізм також є на Закарпатті (де ô може реалізовуватись як ü, у, ы тощо).
Цитата: Python от декабря 2, 2018, 01:05
Окрім Полісся, незавершений ікавізм також є на Закарпатті (де ô може реалізовуватись як ü, у, ы тощо).
А Галичина, Буковина тощо?
Цитировать5. Інформація про рішення, прийняті за результатами обговорення
У зв'язку з наданими зауваженнями і пропозиціями до проекту Українського проекту в новій редакції, документ було доопрацьовано та схвалено Українською національною комісією з питань правопису 22 жовтня 2018 року протокол № 5 та спільним рішенням МОН та НАН України від 24 жовтня 2018 року (рішення колегії МОН № 10/4-13 / постанова Президії НАН України № 22/10 /.
https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/12/07/pro-gromadske-obgovorennya.pdf
«Гейтери», «трабли», «челенджі»: що не так з цими словами – розповідає мовознавиця (https://www.radiosvoboda.org/a/29782613.html)
Засідання НАН:
...
Завершуючи розгляд питання, було одноголосно прийнято рішення в цілому схвалити проект нової редакції правопису, доопрацювавши згідно з обговоренням, і визнати завершення роботи над ним одним із пріоритетних завдань вітчизняної лінгвістичної науки. Потім передати проект до Міністерства освіти і науки України з подальшим поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
http://www.nas.gov.ua/.../pdfDocumentsMeetingPresi.../181024.pdf
Так схвалити в цілому чи доопрацювати? Це ж принципово різні речі!
Мабуть "доопрацювавши" означає, що вже доопрацювали.
Цитата: Sandar от февраля 24, 2019, 21:33
Мабуть "доопрацювавши" означає, що вже доопрацювали.
Якби ж то. Вони тупо від критики відмахнулися перед цим. А частину критики проігнорували. :(
До речі, скоро закон мовний розглядатимуть.
ЦитироватьЗАКОНОДАВСТВО
28 лютого нібито мають розглядати в 2-му читанні вже рекомедований до ухвалення в цілому "громадський закон"(проект) про мову 5670-д.
Із документу:
* ст. 1 п. 8 "Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом".
* ст. 3 п. 1 пп 6 в) "Завданнями цього Закону є... підтримка української мови шляхом сприяння... застосуванню української мови відповідно до вимог українського правопису та інших стандартів державної мови".
* ст. 36 п. 5 "Назви аеропортів, портів, станцій, зупинок, власні назви транспортних засобів подаються державною мовою за правилами українського правопису".
* ст. 40 пп. 1-2 "Прізвища, імена та по батькові громадян України виконуються державною мовою відповідно до правил українського правопису, передаються шляхом транслітерації за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою та не перекладаються іншими мовами.
2. Фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища, імені та по батькові відповідно до своєї національної традиції".
* ст. 41 п. 3 "Назви географічних об'єктів та об'єктів топоніміки, розташованих на території інших держав, а також географічних об'єктів та об'єктів топоніміки, на які не поширюються суверенітет та юрисдикція будь-якої держави, при використанні в Україні подаються державною мовою у транскрипції з мови оригіналу з урахуванням особливостей української фонетики та правопису. Якщо такий географічний об'єкт, об'єкт топоніміки має назву українського походження, то така назва може застосовуватися замість або поряд з іншомовною. В офіційних документах назві українського походження надається перевага".
* ст. 44 п. 1 пп 1) "Повноваження Національної комісії зі стандартів державної мови. 1. Комісія має такі повноваження: 1) напрацьовує з урахуванням пропозицій Інституту української мови Національної академії наук України, інших наукових та освітніх установ та затверджує стандарти державної мови, зокрема:
а) правопис української мови та зміни до нього;
б) українську термінологію;
в) стандарти транскрибування і транслітерації".
Цитата: Wolliger Mensch от сентября 19, 2018, 14:10
Может, тему переименовать? Ну какая тут орфография? :no:
Однозначно, переименовать!
Цитата: Python от декабря 2, 2018, 01:05
Окрім Полісся, незавершений ікавізм також є на Закарпатті (де ô може реалізовуватись як ü, у, ы тощо).
Чёйта? Рефлекс
у — очень даже завершённый и куда более логичный, чем
і. :yes:
Чому нікого не турбує, що вже майже 10 років у нас практичним мовознавством займається Міністерство аграрної політики?!
4. Мінагрополітики України відповідно до покладених на нього завдань:
...
7.60) затверджує правила написання географічних найменувань об'єктів, що перебувають на території інших держав, а також географічних об'єктів, на які не поширюються суверенітет і юрисдикція будь-якої держави, що перекладаються державною мовою з мови оригіналу;
7.61) затверджує правила написання географічних найменувань України латинськими буквами (або знаками іншого алфавіту);
Указ Президента України 500/2011 Про Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Практична транскрипції імені Януковича-Швайки мають бути скасовані. Бо це знущання над українською орфографією.
- Про нову редакцію Українського правопису (стенограма наукової доповіді на спільному засіданні Президії НАН України та Колегії МОН України 24 жовтня 2018 р.) (http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145785)
- 1 ТРАВНЯ З БОЖОЮ КОРІВКОЮ: ДЕЖА ВЮ В ПРОЕКТІ «УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ» 2018 РОКУ (http://lib.ndu.edu.ua/dspace/handle/123456789/723)
- ПРОЕКТ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ 2018 Р. ЯК АКТУАЛІЗАЦІЯ ТРАДИЦІЙНИХ ПРАВОПИСНИХ НОРМ: НАГАЛЬНІСТЬ ЗМІН ТА ПРОБЛЕМАТИКА (http://philmessenger.knlu.edu.ua/article/view/152334)
Цитата: ЄрмоленкоБудь-яке формулювання правописної норми неминуче приводить до необхідності лавірувати між тим, що фахівці вважають за потрібне, слушне, і тим, як воно є насправді в живій мові.
Гарне формулювання. Відверте. Точно передає суть реформи через протиставлення живого і "потрібного фахівцям".
Цитата: ПугачПравопис має відображати адекватний соціокультурний простір та формувати українську ментальність.
Звісно, мається на увазі не "відображення", а "конструювання" якогось "адекватного" простору замість наявного. Як завжди, намагаються займатися соціальною інженерією, а не лінгвістикою.
Особливо прикро було читати Приймака. Усе зводить до "окупаційна влада".
Перше ж у його переліку літератури:
Гавдида, Н. І. і Назаревич, Л. Т. (2014). Лінгвоцид як форма мовної політики. Наукові записки ТНПУ. Серія: Мовознавство, ІІ (24). 77–80Страшно уявити, що під такою назвою криється.
Цитата: DarkMax2 от мая 10, 2019, 23:21
Гавдида, Н. І. і Назаревич, Л. Т. (2014). Лінгвоцид як форма мовної політики. Наукові записки ТНПУ. Серія: Мовознавство, ІІ (24). 77–80
Страшно уявити, що під такою назвою криється.
Розбив на дві частини (задовгий текст).
Одним із пріоритетних напрямів сучасного мовознавства є функціональна
соціолінгвістика, достатньо молода наука, що вивчає комплекс питань, пов'язаних із
суспільною природою мови. Загальновідомо, що одним із головних чинників, які забезпечують
солідарність населення та, відповідно, стабільність держави, є наявність єдиної спільної мови.
Видатний український учений Іван Огієнко наголошував, що «мова – це наша національна
ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості. Мова – це форма нашого життя,
життя культурного й національного, це форма національного організування. ... Мова – це
найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я... І поки живе
мова – житиме й народ, яко національність. Не стане мови – не стане й національності: вона
геть розпорошиться поміж дужчим народом» [4, с. 239–240]. Тому перед українцями, які
прагнуть зберегти власну національну cамобутність та ідентичність, надзвичайно гостро
постало питання вивчення та функціонування рідної мови.
Важливим зовнішнім аспектом, що впливає на розвиток мови, є мовна політика як частина
національної політики, органічна складова певного політичного курсу держави [13, с. 49].
Мовна політика може бути і конструктивною (спрямовуватись на розширення функцій мов та
сфери їхнього застосування), і деструктивною, зосередженою на нівелювання національних
особливостей. Приклад такої деструктивності – жорстка і цілеспрямована мовна політика
Російської імперії, скерована на послідовне винищення українського комунікативного
простору – лінгвоцид. Варто акцентувати, що українське суспільство дотепер відчуває згубний
влив цієї мововбивчої політики.
Проблема лінгвоциду тривалий час не була предметом досліджень у вітчизняному
мовознавстві, оскільки цьому не сприяли історичні реалії, в яких перебувала Україна з кінця
XVII до кінця ХХ ст. Окремі аспекти цього питання висвітлювали у своїх наукових розвідках
І. Огієнко, М. Костомаров, І. Франко, Ю. Шевельов. Уже після проголошення незалежності
України з'явились ґрунтовні публікації В. Іванишина, Л. Масенко, П. Мовчана, О. Павлової,
Н. Тумай, Я. Радевич-Винницького, Є. Сверстюка, В. Христенок, Ю. Шаповала та інших
дослідників. Однак і сьогодні праці такого характеру залишаються актуальними, тому що досі
відчутний відгомін шкідливого впливу рецидивів лінгвоциду в сучасному українському
суспільстві, що обумовлює гостроту мовного питання.
З огляду на вищесказане, ставимо собі за мету в цій статті розглянути особливості
лінгвоциду як соціолінгвістичного явища, визначити вплив асимілятивних факторів на процес
розвитку української мови в контексті мовної політики керівництва України радянського
періоду, а також проаналізувати чинники, які згубно вплинули на формування українського
лінгвопростору.
Мовознавець Ярослав Радевич-Винницький у монографії «Україна: від мови до нації»
відзначає, що «лінгвоцид – це свідома, цілеспрямована політика і суспільна практика панівної
нації (її державних, релігійних, громадсько-політичних структур тощо), скерована на ліквідацію
мови підлеглого народу з метою його денаціоналізації і асиміляції» [7, с. 187]. У цьому
контексті стає очевидним, що сучасна мовна ситуація в Україні є насамперед результатом
тривалої мовної політики, спрямованої проти української мови, української ідентичності та
української державності, яку Росія розпочала після 1654 р. Юрій Шаповал у своїй науковій
розвідці «Історичні передумови й чинники виникнення мовного питання в Україні»
виокремлює такі етапи лінгвоциду української мови.
Від XVII століття до 1917 року (найпомітнішими проявами того періоду були циркуляр
міністра внутрішніх справ імперії Павла Валуєва (1863) та Емський указ (1876), спрямовані на
заборону використання української мови в книгодрукуванні. Обидва нормативні документи є
взірцем жорсткої антиукраїнської мовної політики Російської імперії.
«Контрукраїнізація» (1933–1941). Період гонінь на українську мову, який прийшов на
зміну офіційно проголошеній «українізації» 1917–1933 рр., що стала лише тактичним маневром
задля забезпечення підтримки Йосифа Сталіна українськими комуністами. Зняття Миколи
Скрипника з посади наркома освіти УРСР та звинувачення його у сприянні буржуазно-
націоналістичній лінії щодо створення української наукової термінології започаткувало новий
етап мовної політики ― масштабного антиукраїнського терору. Збільшувалась кількість
російськомовних класів і шкіл, натомість тисячі українських вчителів були визнані «ворожими
елементами» та звільнені з роботи. На тлі тотальної русифікації, репресій та навіть фізичного
знищення національно свідомих мовознавців та письменників було прийнято новий
«Український правопис» (1933), заборонено шкільні підручники та україномовні посібники для
вищої школи, праці з історії української літератури та мови. Розроблена у Москві стратегія
мовної політики передбачала уніфікацію та злиття національних мов, тому визначальними
постулатами мовознавчих досліджень у Радянській Україні ставали тези про благотворний
вплив російської мови на українську та гармонійність українсько-російської двомовності, якої
українцям не вдається позбутись дотепер.
Війна, мир і мовна війна без миру (1941–1959). Для цього періоду характерна посилена
увага до українського правопису та намагання нацистів латинізувати українську абетку (1943).
Мовне питання до початку «перебудови» (1960-ті роки – 1985 р.). Тотальна русифікація,
спрямована на поглинання національних мов та формування нової етнічної спільноти –
радянського народу. Вартісну навчальну літературу видають здебільшого російською мовою.
Кількість книжок та періодики, що були опубліковані у цей період в УРСР українською мовою,
значно поступалась російськомовним. Уже в 1986 році розпочалась дискусія щодо стану
української мови, виникло Товариство української мови імені Тараса Шевченка (1989),
розпочалась боротьба за надання українській мові статусу державної та офіційної [11].
Прикметно, що асимілятивні процеси, які відбувались в українській мові під впливом
російської, по-різному оцінювали мовознавці. І якщо Юрій Шевельов у статті «Українська мова
в першій половині двадцятого сторіччя (1900–1941). Стан і статус» (1987) засуджував
намагання наблизити українську мову до російської, вважаючи ці зміни штучними,
антинауковими, політично забарвленими, то російські мовознавці асимілятивні процеси
розглядали як позитивне явище збагачення, про що, зокрема, свідчить монографія
«Взаимовлияние и взаимообагощение языков народов СССР», що побачила світ у Москві у
1987 році.
Проблемі лінгвоциду присвячено цілий розділ монографії «Мова і нація» Василя
Іванишина та Ярослава Радевича-Винницького [1]. У ньому науковці відзначають, що
«лінгвоцид (мововбивство) – це свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної
ознаки етносу – народності, нації. Лінгвоцид спрямовується в першу чергу проти писемної
форми мовлення. Кінцевою метою лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне винищення певного
народу, а етноцид – ліквідація цього народу як окремої культурно-історичної спільноти,
винародовлення етносу» [1, с. 21–22].
Проаналізувавши низку історичних фактів, автори класифікували форми лінгвоциду щодо
української мови, зокрема через заборону мови чужою державою (церквою); через боротьбу із
друкованим словом (було заборонено друкувати книжки українською мовою, спалювали
бібліотеки, як-от книгозбірню Києво-Печерської Лаври (1718) чи бібліотеку Києво-
Могилянської академії (1780); через приниження статусу й престижу мови; через оголошення
мови неприродною (українську мову вважали діалектом польської або російської),
неавтохтонною (так звана «погодінська теорія»); через втручання у внутрішню структуру та
функціонування мови; через переслідування та гоніння носіїв мови (особливо мовознавців-
україністів); через освіту; демографічну політику; надання привілеїв панівній мові та її носіям
[1].
Ці факти свідчать, що асиміляційна політика радянського уряду була значно жорсткішою,
оскільки відбувалась навіть на рівні штучних змін у внутрішній структурі мови (переписували
словники, фонетично уподібнюючи українські слова до російських), а тому й більш
результативною, ніж відповідна мовна політика колишньої царської Росії.
Юрій Шевельов із цього приводу писав: «Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з
боку уряду, опанованого росіянами, у внутрішні закони мови було радянським винаходом і
новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська
адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску:
забороняли вживати українську мову прилюдно, цілковито або частково; накидали державну
мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар'єри;
переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації
тощо. Поруч цих «класичних» методів радянська система встановлює контроль над структурою
української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми,
правописні й орфоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й
живцем перенесені з російської мови. Таким чином на радянській Україні конфлікт між
українською і російською мовами перенесено з зовнішньої, позамовної сфери в середину самої
мови. Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові» [12, с. 173].
Як бачимо, мовне питання – частина державної політики, тому воно є особливо
актуальним для тих народів, які впродовж тривалого часу зазнавали деетнізації, а тепер
потребують не лише збереження та розвитку національної мови, а й відродження її
використання на усій території держави. Конфліктність теперішніх мовних проблем Україна
успадкувала від колоніального минулого. Російська мова відтіснила українську в значній
частині східних, південних та навіть деяких центральних областей нашої держави, перебравши
на себе основну функцію мови – комунікативну. Такий мовний дисбаланс блокує реалізацію
ідентифікаційної функції мови, яка спрямована на об'єднання етнічної спільноти за мовним
принципом, що, відтак, послаблює національну самосвідомість українців, перешкоджаючи
побудові міцної незалежної держави.
Довготривалі асимілятивні процеси, які нівелювали саме поняття «рідної мови»,
послаблювали в українському соціумі почуття національної згуртованості та солідарності, що
стало перешкодою для національного самоутвердження. На думку українського лінгвіста
Ореста Ткаченка, в ієрархії чинників, які формують здатність національної спільноти
ISNN 978-966-7425-97-5 Наукові записки ТНПУ. Серія: Мовознавство. – Вип. ІІ(24) 2014 79
протистояти мовно-культурній асиміляції з боку іншої держави, саме почуття національної
солідарності є одним із визначальних [8]. «У свою чергу, – констатує науковець, – внаслідок
мовного самоствердження народу, яке передбачає і появу національної держави, мова стає:
1) загальнонаціональною, тобто властивою всім верствам відповідного народу, як у селі, так і в
місті; 2) загальнодержавною, тобто використовуваною не лише її носіями, а й усіма іншими
етносами або національними меншинами його держави як загальнодержавна мова і як засіб
міжнаціонального спілкування; 3) універсальною, тобто такою, що обслуговує геть усі потреби
населення даної національної держави і її мешканців; 4) усталеною остаточно в своїх основах,
тобто повністю нормалізованою на всіх рівнях як літературна мова і відновленою в усій
безперервності своєї зафіксованої традиції, якщо протягом її історії їй заподіяно порушення з
боку чужої держави чи чужих держав, які підкорили народ, носія відповідної мови» [8, с. 215].
Отож людиною, яка втратила материнську мову, дуже легко маніпулювати, позбавляючи її
національної самосвідомості, оригінального світобачення та світосприйняття. Оскільки
протистояти лінгвоциду здатні насамперед державність мови та нації, на сьогоднішній день
Україна потребує чіткої програми мовно-культурної політики, яка б не дозволяла
використовувати мовне питання як об'єкт ідеологічних маніпуляцій. Тому розгортання
соціолінгвістичних досліджень і надалі сприятимуть відродженню, збереженню та розвитку
української мови, її утвердженню в статусі державної та офіційної. І таким чином
відстоюватимуть та утверджуватимуть національну ідентичність українців.
ЛІТЕРАТУРА
1. Іванишин В. Лінгвоцид // Мова і нація: тези про місце і роль мови в національному відродженні
України / В. Іванишин, Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження»,
1994. – С. 21–70.
2. Масенко Л. Мовна політика в УРСР: історія лінгвоциду / Л. Масенко // Українська мова у
ХХ сторіччі: історія лінгвоциту: [документи і матеріали / ред. Л. Масенко]. – К.: Вид. дім «Києво-
Могилянська академія», 2005. – С. 5–37.
3. Масенко Л. (У)мовна (У)країна / Л. Масенко. – К.: Темпора, 2007. – 88 с.
4. Огієнко І. Українська культура / І. Огієнко. – К., 1918. – 273 с.
5. Павлова О. Ю. Лінгвоцид : трагічне порушення врівноваженості світового естетичного простору /
О. Ю. Павлова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія.
Політологія. – Вип. 99. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. – С. 20–24.
6. Радевич-Винницький Я. Лінгвоцид як форма геноциду / Я. Радевич-Винницький. – К : Укр. вид.
спілка ім. Ю. Липи, 2011. – 78 с.
7. Радевич-Винницький Я. Україна: від мови до нації / Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич :
Видавнича фірма «Відродження», 1997. – 360 с.
8. Ткаченко О. Українська мова і мовне життя світу / О. Ткаченко. ― К.: Спалах, 2004. – 272 с.
9. Тумай Н. В. До питання лінгвоциду української мови / Н. Тумай // Жіночий світ. – К., 2003. – № 4. –
С. 6–10.
10. Христенок В. Ф. Лінгвоцид і подолання його наслідків в історії української літературної мови /
В. Ф. Христенок // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова. ― К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – С. 128–133.
11. Шаповал Ю. І. Історичні передумови й чинники виникнення мовного питання в Україні /
Ю. І. Шаповал // Мовна ситуація в країні : між конфліктом і консенсусом. – К. : ІПіЕНД імені
І. Ф. Кураса НАН України, 2008. – С. 12–33.
12. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого сторіччя (1900–1941). Стан і статус /
Ю. Шевельов // Чернівці: Рута, 1998. – 208 с.
13. Шевчук С. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С. Шевчук, І. Клименко. – К.:
Алерта, 2013. – 696 с.
Наче Зеленського мало: затвердили Кривопис.
Кабінет міністрів на своєму засіданні 22 травня схвалив Український правопис у новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису (http://www.depo.ua/ukr/life/kabmin-zatverdiv-noviy-ukrainskiy-pravopis-20190522966459)
Умисно "загублені" зауваження так і не "знайшлися". Зокрема лишилося твердження, що ї позначає лише [йі], при цьому проілюстровано третій параграф про Ї словом країна, що читається [крайина]. Отакі от борці за иродів-индиків.
Все погано.
Цитата: DarkMax2 от мая 22, 2019, 14:25
Зокрема лишилося твердження, що ї позначає лише [йі], при цьому проілюстровано третій параграф про Ї словом країна, що читається [крайина].
ІМНО це вже в площині не правопису, а орфоепії. Як і твердість/м'якість приголосних перед І.
Цитата: DarkMax2 от мая 22, 2019, 14:25
Наче Зеленського мало: затвердили Кривопис.
Кабінет міністрів на своєму засіданні 22 травня схвалив Український правопис у новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису (http://www.depo.ua/ukr/life/kabmin-zatverdiv-noviy-ukrainskiy-pravopis-20190522966459)
Умисно "загублені" зауваження так і не "знайшлися". Зокрема лишилося твердження, що ї позначає лише [йі], при цьому проілюстровано третій параграф про Ї словом країна, що читається [крайина]. Отакі от борці за иродів-индиків.
Все погано.
Мій телевізор ловить тільки 1 український канал, і по ньому я почула про цей новий правопис. Я завжди була проти мітів та Атен.
А як тепер пропонується писати слова з пів-? Щось я недочула.
Цитата: Python от мая 22, 2019, 14:51
ІМНО це вже в площині не правопису, а орфоепії. Як і твердість/м'якість приголосних перед І.
Це торкається правопису фіно-угорських та туркських назв.
Цитата: DarkMax2 от мая 22, 2019, 22:14
Цитата: Python от мая 22, 2019, 14:51
ІМНО це вже в площині не правопису, а орфоепії. Як і твердість/м'якість приголосних перед І.
Це торкається правопису фіно-угорських та туркських назв.
Тобто, сполучення «йи» може виникати в запозиченнях з цих мов?
Звісно.
Але мене більше турбує правопис дефіса.
Цитата: Swet_lana от мая 22, 2019, 21:07
А як тепер пропонується писати слова з пів-?
Среди ключевых новаций проекта выделяются следующие:
возможность употребления "и" в начале слов перед согласными "н" и "р" (индик, ирій), в глаголе "икати" и существительном "икавка";
параллельное употребление "ґ" и "г" для передачи иноязычного звука [g] в фамилиях типа Ґете, Ґуллівер, Васко да Ґама;
параллельное употребление "ф" и "т" в словах греческого происхождения: кафедра и катедра, міфологія и мітологія;
передача звукосочетаний [je], [ji], [ju], [ja] буквами "є", "ї", "ю", "я" во всех случаях: Савоя вместо Савойя, фоє вместо фойє;
раздельное написание слова "пів" с существительными, если имеется в виду половина (пів години, пів Києва). Если "пів" с существительным составляет единое понятие, то слово должно писаться слитно (півзахист).https://gordonua.com/news/society/kabinet-ministrov-ukrainy-utverdil-novuyu-redakciyu-ukrainskogo-pravopisaniya-982149.html
Себто в ілюстрації лишили [ðɐ ˈɣɐmɐ] через [g]? :-) Фетиш-літера.
- Кривопис: Критика нового правопису, частина І (https://ueartemis.livejournal.com/1492.html)
- Кривопис: Критика нового правопису, частина ІІ (https://ueartemis.livejournal.com/1788.html)
- Кривопис: Критика нового правопису, частина ІІІ (https://ueartemis.livejournal.com/2045.html)
Оскільки затверджений правопис та Проєкт-2018 таки не тотожні, маю намір на днях перевірити зазначені параграфи на зміни.
Цитата: DarkMax2 от мая 23, 2019, 15:26
Себто в ілюстрації лишили [ðɐ ˈɣɐmɐ] через [g]?
Видимо ориентировались на бразильский. :)
- Кривопис: Що врахували? Розділи І і ІІ (https://ueartemis.livejournal.com/2131.html)
- Кривопис: Що врахували? Розділи ІІІ і IV (https://ueartemis.livejournal.com/2394.html)
Дарма півдня порівнював варіант від РБК і свої зауваження. Потім знайшлася офіційна публікація і стислий виклад змін.
- НОВА РЕДАКЦІЯ «УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ». ОСНОВНІ ЗМІНИ (http://www.inmo.org.ua/news/%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83.-%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96-%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8.html)
- НОВА РЕДАКЦІЯ «УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ». ПОВНИЙ ТЕКСТ. (http://www.inmo.org.ua/news/%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83.-%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82.html)
Цитата: DarkMax2 от мая 23, 2019, 15:26Себто в ілюстрації лишили [ðɐ ˈɣɐmɐ] через [g]?
А кто им запретит? Что [g], что [ɣ] — оба заднеязычные. Имеют право.
Остаточного варіанту нового Українського правопису ще немає. Пояснюємо чому (https://life.pravda.com.ua/society/2019/05/24/237007/)
Тобто, прийняли й затвердили, але все ще редагують? :what:
Цитата: Python от мая 25, 2019, 18:02
Тобто, прийняли й затвердили, але все ще редагують? :what:
Так, таке неподобство. Болт на процедурах.
Цитата: Python от мая 22, 2019, 14:51
Цитата: DarkMax2 от мая 22, 2019, 14:25
Зокрема лишилося твердження, що ї позначає лише [йі], при цьому проілюстровано третій параграф про Ї словом країна, що читається [крайина].
ІМНО це вже в площині не правопису, а орфоепії.
Як я вже сказав, це пов'язано з правописом запозичень: Їлдирим чи Йилдирим, Їхві чи Йихві тощо. Був шанс нарешті унормувати, але индики їм цікавіші.
РОЗ'ЯСНЕННЯ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ НОВОЇ РЕДАКЦІЇ «УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ» (https://mon.gov.ua/ua/news/rozyasnennya-shodo-vikoristannya-novoyi-redakciyi-ukrayinskogo-pravopisu)
Цитировать3 червня 2019 року фінальний текст нової редакції «Українського правопису» буде опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук.
З цього моменту рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції Правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема, в офіційно-діловому стилі мовлення.
Петиції проти нової редакції Правопису:
До Уряду:
https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/2298
https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/2295
https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/2287
До Президента України:
https://petition.president.gov.ua/petition/55108
https://petition.president.gov.ua/petition/55308
https://petition.president.gov.ua/petition/55698
https://petition.president.gov.ua/petition/55334
Слова з іншомовним компонентом тепер пишуться разом. За традицією контр-адмірал писатиметься через дефіс.
А контрбізаньшкот і контртопспін — разом?
Російські прізвища із закінченням -ой передаватимуться в українській мові через закінчення -ий. Як виняток залишається Лев Толстой.
А прізвища його однофамільцев та родичів-чоловіків?
Цитата: Zavada от июня 7, 2019, 13:20
За традицією контр-адмірал писатиметься через дефіс.
У повному тексті правопису одним словом. Немає винятку. Добре, що укладачі не знають про звання генерал-адмірал, і що там генерал насправді не іменник, а прикметник (general admiral порівняй з major general).
Интересно, а как он склоняется? Лева Толстоя? :pop:
Ім'я Лев: Льву, Льва тощо. Не як звір.
Цитата: DarkMax2 от июня 7, 2019, 13:26
Ім'я Лев: Льву, Льва тощо. Не як звір.
Ільва тогда уж. А что с фамилией? Вы как-то нечаянно пропустили её. :P
От якби по кожній новації йшло обґрунтування. А то нічого незрозуміло.
Цитата: Sandar от июня 7, 2019, 13:52
От якби по кожній новації йшло обґрунтування. А то нічого незрозуміло.
Забаганки та брехня про репресовану ідеальну українську мову 20-х.
Цитата: Sandar от июня 7, 2019, 13:52
От якби по кожній новації йшло обґрунтування. А то нічого незрозуміло.
Хех. Первее всего непонятно, с какого бодуна лексические нововведения объявлены орфографическими. А «Толстои» и чёрточки в составных словах — это мелочи.
Лінь перевіряти, чи кидав уже це посилання. Записка про проект правопису (https://maksymus.wordpress.com/2018/10/25/501270/).
Цитата: Wolliger Mensch от июня 7, 2019, 13:26
Интересно, а как он склоняется? Лева Толстоя? :pop:
(Google) "льва (https://www.google.com.ua/search?hl=ru&tbo=p&tbm=bks&q=%22%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0+%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%8F%22+-%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE&num=100)
Цитата: Zavada от июня 7, 2019, 13:20
Слова з іншомовним компонентом тепер пишуться разом. За традицією контр-адмірал писатиметься через дефіс.
А контрбізаньшкот і контртопспін — разом?
Російські прізвища із закінченням -ой передаватимуться в українській мові через закінчення -ий. Як виняток залишається Лев Толстой.
А прізвища його однофамільцев та родичів-чоловіків?
:green: Вони усі будуть «Грубий».
А чому залишаючи прізвище «Толстой», не залишать ім'я «Льов».
Цитата: Волод от июня 7, 2019, 14:08
А чому залишаючи прізвище «Толстой», не залишать ім'я «Льов».
Мабуть, не знають, що він наполягав на такому варіанті.
Цитата: Новий правопис (мабуть, старий — теж) от
Дієслова з о звичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, дієслова з а — повторювану, багаторазову дію: допомогти́ — допомага́ти, гони́ти — ганя́ти, коти́ти — кача́ти...
Цей ляп — у багатьох книжках!
(Google) "коти́ти (https://www.google.com.ua/search?hl=ru&tbo=p&tbm=bks&q=%22%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B8%CC%81%D1%82%D0%B8+%E2%80%94+%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%CC%81%D1%82%D0%B8%22+-%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%85%D1%8A+-%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BA%D0%B0+-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8+-%D0%BF%D1%89%D0%B5%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B8&num=100)
Цитата: Новий правопис (мабуть, старий — теж) от
Уживають на письмі прийменник у та префікс у- на початку слів у таких позиціях
1) між буквами, що позначають приголосні: Десь у житі кричав перепел; Наш учитель;
2) на початку речення або слова перед буквою на позначення приголосного: У лісі пахло квітами; Угорі яскраво сяяло сонце; Унаслідок зливи пошкоджено дороги;
3) на початку речення або слова перед двома чи трьома буквами, що позначають приголосні: У присмерку літають ластівки низько; У структурі слова таких морфем немає; Утроє склали папір; Упритул підійшли до юрби;
4) незалежно від кінця попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед буквосполученнями льв, зв, св, дв, тв, гв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не лізь у воду (Укр. прислів'я); Хлопчик уволю награвся; Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Забіг у фоє; Діти побували у Львові; Він жив у Львові; Поринути у звучання пісні; Лікар глянув у звужені очі хворого; Прожили рік (роки) у своїй хаті; Постукали у двері; Юнак переміг у двоборстві; Коріння вросло у тверду землю; Чужинці живуть у твоєму будинку; Хлопці служили у гвардії; Лікар побував у Гвінеї; Схили гори одягнені у хвою; Промінчик заграв у хвилях.
Хіба пункт 2 не робить зайвими інші пункти?
Після слова "позиціях" нема двокрапки; то вже дрібничка.
Орлиця индикові не таваріщ: Мовознавець Ірина Фаріон: Цей правопис – катастрофа. Він для мене не указ (https://glavcom.ua/country/science/movoznavec-irina-farion-cey-pravopis-katastrofa-vin-dlya-mene-ne-ukaz-598096.html)
Максим Стріха: Маємо змінити Конституцію за новими правилами правопису (https://glavcom.ua/interviews/spivgolova-komisiji-z-pitan-pravopisu-maksim-striha-majemo-zminiti-konstituciyu-za-normami-pravopisu-599938.html)
Индикотерії зібралися нам конституцію переписувати.
Хоча про це в інтерв'ю лише обмовилися. А головно за посиланням про посмертні дозволи письменникам (їх хтось потребує?), про вподобаний принцип "вкинути на вентилятор - подивитися, що буде", різаних з сорому индиків і багато казок про повернення в омріяну сиву давнину.
Почитал тут... вообще, если «ефір» меняют на «етер», - это к правописанию никакого отношения не имеет совсем, это уже замена одних лексических единиц на другие.
Математику никто не хочет в мафематику переделать? А арифметику до кучи - в аритметику или даже аритмитику. Есть все основания.
Цитата: Mona от июня 14, 2019, 12:54
Почитал тут... вообще, если «ефір» меняют на «етер», - это к правописанию никакого отношения не имеет совсем, это уже замена одних лексических единиц на другие.
Некоторые уже успели применить правило буквально: видел у журналистов етір. В правиле ж ни слова про разное чтение иты, виты и т.п.
Заставь дурака Богу молиться...
Цитата: DarkMax2 от июня 14, 2019, 14:53
Цитата: Mona от июня 14, 2019, 12:54
Почитал тут... вообще, если «ефір» меняют на «етер», - это к правописанию никакого отношения не имеет совсем, это уже замена одних лексических единиц на другие.
Некоторые уже успели применить правило буквально: видел у журналистов етір. В правиле ж ни слова про разное чтение иты, виты и т.п.
Етір, етеру... ;D
Цитата: DarkMax2 от июня 14, 2019, 08:41
Максим Стріха: Маємо змінити Конституцію за новими правилами правопису (https://glavcom.ua/interviews/spivgolova-komisiji-z-pitan-pravopisu-maksim-striha-majemo-zminiti-konstituciyu-za-normami-pravopisu-599938.html)
ЦитироватьПо-друге, фемінітиви в українській мові були і раніше, але це були фемінітиви типу «доярка», «комбайнерка». Зараз цей правопис ввів низку нових парадигм в утворення фемінітиву: «філологиня» і «кравчиня» за зразком «богині». Але «богиня» у нас була, а «філологині» і «кравчині» офіційно не було.
Шо?! «Кравчиня» в словниках була, та ще декілька слів з аналогічним суфіксом. Інновація ж полягає не в тому, що раніше цієї парадигми не було, а в:
1) наданні цій словотворчій парадигмі активного статусу (період активного словотвору в українській мові за цією моделлю давно минув, якщо це взагалі не запозичення — правопис же пропонує використовувати цю та інші моделі там, де раніше вони були незастосовними).
2) розширенні сфери застосування фемінітивів (раніше нормою було переважно неофіційне застосування більшості фемінітивів — та ж «комбайнерка» в офіційних документах іменувалась «комбайнером»).
Коротше, апологет правописних змін сам не дуже розуміє, що було раніше й у чому полягають зміни (втім, частково можна списати на погане вміння говорити по суті — проте, ставлячи в один ряд «філологиню» і «кравчиню», він показує, що таки справді чогось не розуміє).
Цитата: Python от июня 16, 2019, 10:47
Шо?! «Кравчиня» в словниках була, та ще декілька слів з аналогічним суфіксом.
Хіба що в найсвіжіших. У старих радянських не було. Дійсно було. З посиланням на Смолича та Тарновського.
Однак таке творення неприродне. Очікуваним було б кравиця.
(https://books.google.com.ua/books/content?id=smVxAAAAIAAJ&hl=uk&pg=PA157&img=1&pgis=1&dq=%22%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%86%D0%B0%22&sig=ACfU3U1W-o0o1lz580y0guapoic0YEJfLQ&edge=0)
Ставити теоретичну правильність вище за факти — шлях до конлангерства :negozhe:
Жива мова й має бути нерегулярною, з купою винятків з загальних правил та поодинокими зразками слів, що не вписуються в більш загальні парадигми словотвору/словозміни.
Цитата: Python от июня 17, 2019, 01:44
Ставити теоретичну правильність вище за факти — шлях до конлангерства
Ну, я не вимагаю випилювати зі словників -чиня. Просто надалі творити через -иця. А от проти -киня я виступаю категорично.
(https://books.google.com.ua/books/content?id=P14oAQAAMAAJ&hl=uk&pg=PA68&img=1&pgis=1&dq=%22%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%8F%22&sig=ACfU3U3Piywk_SK1ew5BaEWMu8Gyp_Pa7w&edge=0)
Там лише два дурних приклади: членкиня й мисткиня. Можна й поколангерити :-)
Наскільки я пам'ятаю "Член" церковнослов'янщина, так і жіноча форма має бути близькою до церковнослав'янскої, укр. -иця, церковнослв -ица, тому краще "Члениця".
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 11:53
Наскільки я пам'ятаю "Член" церковнослов'янщина, так і жіноча форма має бути близькою до церковнослав'янскої, укр. -иця, церковнослв -ица, тому краще "Члениця".
В церковнославянском вариантов образования форм ж. рода мужского так же много, как и в др. слав. языках. Почему именно
-ица?
На мою думку взагалі до всіх церковнослов'янізмів пасує тільки типово церковнослов'янське -ица, в українській адаптації -иця.
Цитата: Wolliger Mensch от июня 17, 2019, 12:04
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 11:53
Наскільки я пам'ятаю "Член" церковнослов'янщина, так і жіноча форма має бути близькою до церковнослав'янскої, укр. -иця, церковнослв -ица, тому краще "Члениця".
В церковнославянском вариантов образования форм ж. рода мужского так же много, как и в др. слав. языках. Почему именно -ица?
Но -ица самая распространенная форма в церковнославянском и звучит на слух наиболее приятно.
Як буде «богиня» й «княгиня» церковнослов'янською?
Цитата: Python от июня 17, 2019, 12:20
Як буде «богиня» й «княгиня» церковнослов'янською?
князь та бог загальнослов'янські слова, а є церковнослов'янські як "Член" Члениця на слух звучить куди краще ніж Членкиня, більш ніжно, але це особисто моя думка.
Ще не дуже подобається директорка, тут навпаки -иню додати треба, "директриня" нормально, а директорка це як Танька, Манька, Дунька, тхне фамільярністю.
«Директорка», «професорка», «лікарка» та ін. початково й не задумувались для використання їх в офіційно-діловому стилі.
Сіверіоне, Ви далекий від літературної мови і від тих, хто її використовує. Тому Вам «лікарка» це фамільярність.
Цитата: Sandar от июня 17, 2019, 12:53
Сіверіоне, Ви далекий від літературної мови і від тих, хто її використовує. Тому Вам «лікарка» це фамільярність.
Хто вам сказав що далекий, та й хто вам сказав що всі форми з -ка фамільярні? Може на вашу думку ще вчителька для мене тхне фамільярністю, але вибачте це зовсім не так. Між лікаркою та директоркою є суттєва різниця.
Сіверіоне, вибачте, я дуже неправ, протупив, під впливом Пітонового допису подумав, що Ви говорили про слово лікарка також.
Мабуть, мені треба відпочити від спілкування тут. Я знов перетворююсь на хама. Сіверіоне, дуже прикро, якшо Ви образились...
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 13:09
Цитата: Sandar от июня 17, 2019, 12:53
Сіверіоне, Ви далекий від літературної мови і від тих, хто її використовує. Тому Вам «лікарка» це фамільярність.
Хто вам сказав що далекий, та й хто вам сказав що всі форми з -ка фамільярні? Може на вашу думку ще вчителька для мене тхне фамільярністю, але вибачте це зовсім не так. Між лікаркою та директоркою є суттєва різниця.
Я б сказав, за ступенем розмовної маркованості «лікарка» стоїть десь посередині між цілком нейтральною «вчителькою» та достатньо маркованою «директоркою» (яка, проте, менш маркована, ніж «директорша» чи «директриса»).
Лікарка не маркована в тих, для кого літературна українська це своя і важлива мова.
Хто далекий від неї, в того мабуть маркована.
Просто, в випадку «вчительки», назвати її «вчителем» можна лише в якихось офіційних паперах, або коли йдеться про «заслуженого вчителя України», або як узагальнення від професії («школа забезпечена вчителями», навіть якщо більшість з них — учительки). Тоді як кострубатий канцеляризм «лікар послухала/подивилась/виписала якісь лікарства» вжився і в розмовну мову, відтіснивши «лікарку» дещо на задній план.
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 11:53
Наскільки я пам'ятаю "Член" церковнослов'янщина, так і жіноча форма має бути близькою до церковнослав'янскої, укр. -иця, церковнослв -ица, тому краще "Члениця".
Угу, українська форма челенок (фаланга пальця). Порівняйте з członek. Жіночою парою буде челенка (як свідка).
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 12:31
Цитата: Python от июня 17, 2019, 12:20
Як буде «богиня» й «княгиня» церковнослов'янською?
князь та бог загальнослов'янські слова, а є церковнослов'янські як "Член" Члениця на слух звучить куди краще ніж Членкиня, більш ніжно, але це особисто моя думка.
Тоді вже члін та чліниця :-) Логічніше утворити членка. Феміністки підозріло не вжили тут свій улюблений суфікс.
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 12:39
Ще не дуже подобається директорка, тут навпаки -иню додати треба, "директриня" нормально, а директорка це як Танька, Манька, Дунька, тхне фамільярністю.
Угу, дивно, що майстриня не стала взірцем для творення фемінітивів.
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 13:09
Цитата: Sandar от июня 17, 2019, 12:53
Сіверіоне, Ви далекий від літературної мови і від тих, хто її використовує. Тому Вам «лікарка» це фамільярність.
Хто вам сказав що далекий, та й хто вам сказав що всі форми з -ка фамільярні? Може на вашу думку ще вчителька для мене тхне фамільярністю, але вибачте це зовсім не так. Між лікаркою та директоркою є суттєва різниця.
Помітив, що з -ка проблеми головно там, де справа з іншомовними основами.
Цитата: DarkMax2 от июня 17, 2019, 16:03
Цитата: SIVERION от июня 17, 2019, 11:53
Ще не дуже подобається директорка, тут навпаки -иню додати треба, "директриня" нормально, а директорка це як Танька, Манька, Дунька, тхне фамільярністю.
Угу, дивно, що майстриня не стала взірцем для творення фемінітивів.
Тут, как раз,
-ица наиболее уместный вариант, так как повторяет латинский -īx.
За старою нормою (старим правописом та старими рекомендаціями щодо передачі англійської мови):
National City /ˈnæʃənəl/ > Нешенал-Сіті,
[æ] > е, [ə] в залежності від літери: u > у, a > а, o > о, інакше е (у нас аж дві літери, тому е).
За новим:
National City > Нашенел-Сіті,
[æ] > а, [ə] > е.
P.S. А народ усе одно писатиме "Нешнл Сіті".
Щодо фемінитивів: це не питання правопису. Їх слід винести в окрему тему.
Цитата: Linden от августа 20, 2018, 18:22
ˈsʲʋʲɑtɔ
Я б записав слово як [ˈsʲʋi̯ɑtɔ].
[ˈsʲʋʲᶥɑ̈to̞]
Нема там м'якого «вь» — навіть просто «сьвйато» ближче до правди.
Цитата: Python от ноября 28, 2019, 17:01
Нема там м'якого «вь» — навіть просто «сьвйато» ближче до правди.
сумніваюсь чи вимова з трьома приголосними є достатньо поширеною. Та навіть тоді [ˈsʲʋʲjɑ̈to̞].
Интересно, а как обстояли дела с мягкими губными в граничащих с Белорусью говорами?
Цитата: Paul Berg от ноября 28, 2019, 17:19
Цитата: Python от ноября 28, 2019, 17:01
Нема там м'якого «вь» — навіть просто «сьвйато» ближче до правди.
сумніваюсь чи вимова з трьома приголосними є достатньо поширеною. Та навіть тоді [ˈsʲʋʲjɑ̈to̞].
Чи задіюється язик при творенні м'якого «вь», якщо тверде «в» самими губами утворюється?
Ще десь вимовляють св як "сьв"? Для мене це застаріла архаїка.
Цитата: SIVERION от ноября 28, 2019, 20:04
Ще десь вимовляють св як "сьв"? Для мене це застаріла архаїка.
В принципі, асиміляція має бути всюди, де є збіг приголосних не на стику морфем. Однак, так, орфографія її перемогла :(
Цитата: Paul Berg от ноября 28, 2019, 17:19
Цитата: Python от ноября 28, 2019, 17:01
Нема там м'якого «вь» — навіть просто «сьвйато» ближче до правди.
сумніваюсь чи вимова з трьома приголосними є достатньо поширеною. Та навіть тоді [ˈsʲʋʲjɑ̈to̞].
Згоден, саме небажаність трьох приголосних поспіль бачу причиною існування "святого мавпячого правила".
Цитата: SIVERION от ноября 28, 2019, 20:04
Ще десь вимовляють св як "сьв"? Для мене це застаріла архаїка.
Ця "застаріла архаїка" є орфоепічною нормою.
Цитата: DarkMax2 от ноября 28, 2019, 21:58
Згоден, саме небажаність трьох приголосних поспіль бачу причиною існування "святого мавпячого правила".
Яке, проте, не поширюється на збіги за участю приголосної префікса (тобто, вимовити «й» після двох приголосних не є чимось принципово неможливим).
Цитата: Paul Berg от ноября 28, 2019, 23:40
Цитата: SIVERION от ноября 28, 2019, 20:04
Ще десь вимовляють св як "сьв"? Для мене це застаріла архаїка.
Ця "застаріла архаїка" є орфоепічною нормою.
Для мене не архаїка. Скоріш, її відсутність сприймається як ознака мови, не засвоєної усно від носіїв, а читаної по буквах.
Цитата: Python от ноября 30, 2019, 15:35
Цитата: DarkMax2 от ноября 28, 2019, 21:58
Згоден, саме небажаність трьох приголосних поспіль бачу причиною існування "святого мавпячого правила".
Яке, проте, не поширюється на збіги за участю приголосної префікса (тобто, вимовити «й» після двох приголосних не є чимось принципово неможливим).
Префікси взагалі поводяться, як окремі слова.
Український кримськотатарський режисер Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв...
Спершу недотримання, а тепер уже вилучення з орфографії подвійної йотації веде до зникнення звичайної йотації І. Саме потребою розрізняти іншомовні -Vi- та -Vji- аргументують неужиток Ї після голосної деякі перекладачі і кримські татари.
Подвійна йотація давала таке розрізнення: -Vi- > -Vї-, -Vji- > -Vйї-.
П'ята редакція правопису буде обов'язковою аж 2024.
Ну, как оно продвигается? Волнуюсь.
Новий правопис. Рік по «погодженню» (https://book-ye.com.ua/blog/osoblyva-dumka/novyj-pravopys-rik-po-pohodzhennyu/)
Цитата: DarkMax2 от мая 26, 2020, 08:14
Новий правопис. Рік по «погодженню» (https://book-ye.com.ua/blog/osoblyva-dumka/novyj-pravopys-rik-po-pohodzhennyu/)
Що особливе є у так званому «погодженні»?
Цитата: Vlad26t от мая 26, 2020, 09:24
Цитата: DarkMax2 от мая 26, 2020, 08:14
Новий правопис. Рік по «погодженню» (https://book-ye.com.ua/blog/osoblyva-dumka/novyj-pravopys-rik-po-pohodzhennyu/)
Що особливе є у так званому «погодженні»?
Юридично невизначений статус. Кабмін тоді погодився з наробком комісії, себто не виказав заперечень. Це не значить, що затвердив і ввів у дію.
Коментар Ростислава Кравця, адвоката у справі проти нової редакції:
Цитировать"Ми засновували свій позов на процесуальних порушеннях — тобто відсутності публікації, громадського обговорення, тому, що ініціатором виступило безпосередньо МОН, яке не є розробником правопису. Крім того, була ще низка процесуальних порушень, про які, до речі, писало і саме Міністерство юстиції, відмовляючись узгоджувати цю постанову Кабінету міністрів".
Окружний адмінсуд Києва скасував новий український правопис (https://prm.ua/okruzhnyy-adminsud-kyieva-skasuvav-novyy-ukrainskyy-pravopys/)
Цитата: DarkMax2 от января 28, 2021, 18:01
Окружний адмінсуд Києва скасував новий український правопис (https://prm.ua/okruzhnyy-adminsud-kyieva-skasuvav-novyy-ukrainskyy-pravopys/)
Тобто вже в лютому інтернет-ресурси будуть повертатись із нового правопису в старий?
ЦитироватьРішення ОАСК почне діяти через 30 днів з моменту ухвали. Тобто вже в лютому незаконними стануть усі мовні норми, прийняті в 2019 році:
Цитата: DarkMax2 от января 28, 2021, 18:01
Окружний адмінсуд Києва скасував новий український правопис
Провадження у справі було відкрито у червні 2019 року, позивачами у справі виступили ГО «Правова держава» та жителька міста Херсон, яка діяла в інтересах своєї неповнолітньої доньки. Відповідач - Кабінет Міністрів України, третя особа - Міністерство освіти і науки України. Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, судом було проведено 8 судових засідань у справі.
https://biz.ligazakon.net/news/201255_sud-skasuvav-noviy-pravopis-ukransko-movi-vstanovleniy-kabmnom
Тепер будуть оскарження, апеляції тощо.
Мабуть, до Конституційного дійде. :-)
Пролєкт працює, як його ще Кучма задумував: розхитати український мовний стандарт настільки, щоб застосувати його для чогось серйозного було неможливо. Прийняли — скасували — скасували скасування — скасували скасування скасування і т.д. — виходить своєрідна «пилка», з якою неможливо вгадати, нормативний той чи інший текст чи ненормативний, відповідає чинній нормі чи не відповідає. А там зверху ще можна латиницею гепнути, щоб іще більше роздробити український мовний простір.
Цитата: Python от января 30, 2021, 02:04
Пролєкт працює, як його ще Кучма задумував: розхитати український мовний стандарт настільки, щоб застосувати його для чогось серйозного було неможливо. Прийняли — скасували — скасували скасування — скасували скасування скасування і т.д. — виходить своєрідна «пилка», з якою неможливо вгадати, нормативний той чи інший текст чи ненормативний, відповідає чинній нормі чи не відповідає. А там зверху ще можна латиницею гепнути, щоб іще більше роздробити український мовний простір.
Davno pora.
Цитата: Paul Berg от января 30, 2021, 11:37
Цитата: Python от января 30, 2021, 02:04
Пролєкт працює, як його ще Кучма задумував: розхитати український мовний стандарт настільки, щоб застосувати його для чогось серйозного було неможливо. Прийняли — скасували — скасували скасування — скасували скасування скасування і т.д. — виходить своєрідна «пилка», з якою неможливо вгадати, нормативний той чи інший текст чи ненормативний, відповідає чинній нормі чи не відповідає. А там зверху ще можна латиницею гепнути, щоб іще більше роздробити український мовний простір.
Davno pora.
Ⱀⰰⱋⱁ?
(https://static.ukrinform.com/photos/2021_02/1612169038-1703.jpeg)
(Ме)Мітичні світлинокнягині.
Це що, після скасування зникнуть і огидні фемінітиви?
Цитата: Drundia от февраля 3, 2021, 23:47
Це що, після скасування зникнуть і огидні фемінітиви?
Питання фемінітивів не орфографічне.
До слова, вони криво правила творення прописали. Див. у блогу "Фемінітивотворення (https://ueartemis.livejournal.com/33310.html)".
Нашвидкуруч накидав петицію (https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/3821) на підтримку судового рішення про скасування нової редакції правопису. У петиції закликаю владу не оскаржувати це рішення.
Реєстрація на сайті Кабміну простіша, аніж у Президента. Тож прошу всіх українців підписувати.
Якщо поділяєте мої погляди на мовні питання, долучайтеся до fb-спільноти «Проти правопису-2019 (https://www.facebook.com/groups/576833563063836)».
Цитата: Drundia от февраля 3, 2021, 23:47
Це що, після скасування зникнуть і огидні фемінітиви?
Мабуть, відмінять скасування. :(
(Google) "повернути" (https://www.google.com.ua/search?q=%22%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8%22+%22%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%22+%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D1%8E+%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81&num=100&hl=ru&source=lnms&sa=X&ved=0ahUKEwiX1YOpvdDuAhWIa8AKHQnPCFYQ_AUICigA&biw=1280&bih=817&dpr=1)
Нічо. Перевчитеся. Вам-то трьом, яка різниця якою мовою не говорити? ;)
Цитата: LUTS от февраля 4, 2021, 20:18
Вам-то трьом, яка різниця якою мовою не говорити?
А з якого дива кома перескочила? :-)
Цитата: Zavada от февраля 4, 2021, 20:23
Цитата: LUTS от февраля 4, 2021, 20:18
Вам-то трьом, яка різниця якою мовою не говорити?
А з якого дива кома перескочила? :-)
Дроґнула рука. 8-)
Цитата: LUTS от февраля 4, 2021, 20:18
Нічо. Перевчитеся. Вам-то трьом, яка різниця якою мовою не говорити? ;)
А що пропонуєте робити тим, хто говорить українською в реальному житті, і намагається при цьому говорити більш-менш грамотно?
Тим, у кого є резервна мова (російська, суржик, свій екзотичний діалект...), трохи простіше: в офіційнй ситуації відстрочили щось на державній мові — і повертаєтесь далі на російську/суржик/діалект, тому мовна реформа вас може зачіпати лише епізодично (якщо літературною українською ще й нічого не читати й не слухати — взагалі шик). В моєму випадку, діалект моїх предків — це одночасно й базовий діалект літературної мови, реальна мова спілкування — звичайна розмовна українська, суржикового елементу в якій я цілеспрямовано позбувся — в житті я розмовляю приблизно такою ж мовою, як пишу на форумі.
Чим є реформа для мене?
По-перше, грубим вторгненням у мій особистий простір — я не сприймаю свою мову як щось окреме від літературної української, і маю на неї більше прав, ніж російськомовний президент, під зафейлені перевибори якого ця реформа готувалась.
По-друге, спробою держави (неукраїнської у своїй суті) «збити корону» з таких, як я — бо якщо я говорю чистою українською, але не слідую рекомендаціям державних лінгвоконструкторів, це автоматично урівнює мою мову з мовою умовної Сердючки.
По-третє, ще більше віддалення офіційної української мови від реальної мови живих людей робить перспективу українізації українських міст ще більш примарною — я живу в одному з таких міст, для мене це важливо.
По-четверте, оскільки більшість літредакторів вважають своїм обов'язком рівнятись на фіційну норму, це автоматично позбавляє мене можливості читати сучасні книжки, написані комфортною для мене мовою, це ж стосується й інших медійних продуктів. Так, можна жити минулим, колекціонуючи старі книжки чи радянські кінохроніки, але це позбавляє мене можливості отримувати актуальну інформацію рідною мовою.
Цитата: Python от февраля 4, 2021, 21:50
А що пропонуєте робити тим, хто говорить українською в реальному житті, і намагається при цьому говорити більш-менш грамотно?
Тим, у кого є резервна мова (російська, суржик, свій екзотичний діалект...), трохи простіше: в офіційнй ситуації відстрочили щось на державній мові — і повертаєтесь далі на російську/суржик/діалект, тому мовна реформа вас може зачіпати лише епізодично (якщо літературною українською ще й нічого не читати й не слухати — взагалі шик). В моєму випадку, діалект моїх предків — це одночасно й базовий діалект літературної мови, реальна мова спілкування — звичайна розмовна українська, суржикового елементу в якій я цілеспрямовано позбувся — в житті я розмовляю приблизно такою ж мовою, як пишу на форумі.
Чим є реформа для мене?
По-перше, грубим вторгненням у мій особистий простір — я не сприймаю свою мову як щось окреме від літературної української, і маю на неї більше прав, ніж російськомовний президент, під зафейлені перевибори якого ця реформа готувалась.
По-друге, спробою держави (неукраїнської у своїй суті) «збити корону» з таких, як я — бо якщо я говорю чистою українською, але не слідую рекомендаціям державних лінгвоконструкторів, це автоматично урівнює мою мову з мовою умовної Сердючки.
По-третє, ще більше віддалення офіційної української мови від реальної мови живих людей робить перспективу українізації українських міст ще більш примарною — я живу в одному з таких міст, для мене це важливо.
По-четверте, оскільки більшість літредакторів вважають своїм обов'язком рівнятись на фіційну норму, це автоматично позбавляє мене можливості читати сучасні книжки, написані комфортною для мене мовою, це ж стосується й інших медійних продуктів. Так, можна жити минулим, колекціонуючи старі книжки чи радянські кінохроніки, але це позбавляє мене можливості отримувати актуальну інформацію рідною мовою.
Говоріть як говорили. Я, наприклад, теж не збираюсь виконувати якісь нові норми. Не буде в мене индика, радости, членкині і т.д., як не було КИєва, бурЯків, ІгорЯ.
Вам є з ким так говорити, і вас це влаштовує. А з ким говорити мені? Я інтроверт, живу в напівзрусифікованій столиці, таку саму мову я можу почути хіба що від найближчих родичів — у решті випадків я говорю українською, мені відповідають якою-завгодно (російською, своєю українською, вивченою українською, суржиком і т.д.) — якесь україномовне середовище там є, але воно надто нестабільне, та й «обслуговування українською мовою» в магазинах чи банках не є повноцінним спілкуванням. Фактичним моїм мовним середовищем є віртуальне середовище української мови — в мережі, книгах, інших медійних продуктах. Іншими словами, середовище освічених носіїв української мови має для мене приблизно таке ж значення, як для вас — коло друзів та знайомих в реалі. А тепер уявіть, що добра половина з них заговорила якось по-чудному і дивиться на вас скоса, бо ви не кажете «индик» і «членкиня».
Цитата: Python от февраля 4, 2021, 23:29
А тепер уявіть, що добра половина з них заговорила якось по-чудному і дивиться на вас скоса, бо ви не кажете «индик» і «членкиня».
Вже заговорила?
Цитата: LUTS от февраля 4, 2021, 23:57
Цитата: Python от февраля 4, 2021, 23:29
А тепер уявіть, що добра половина з них заговорила якось по-чудному і дивиться на вас скоса, бо ви не кажете «индик» і «членкиня».
Вже заговорила?
Якщо йдеться про книги та фільми — так.
Цитата: Python от февраля 4, 2021, 23:29
Вам є з ким так говорити, і вас це влаштовує. А з ким говорити мені? Я інтроверт, живу в напівзрусифікованій столиці, таку саму мову я можу почути хіба що від найближчих родичів — у решті випадків я говорю українською, мені відповідають якою-завгодно (російською, своєю українською, вивченою українською, суржиком і т.д.) — якесь україномовне середовище там є, але воно надто нестабільне, та й «обслуговування українською мовою» в магазинах чи банках не є повноцінним спілкуванням. Фактичним моїм мовним середовищем є віртуальне середовище української мови — в мережі, книгах, інших медійних продуктах. Іншими словами, середовище освічених носіїв української мови має для мене приблизно таке ж значення, як для вас — коло друзів та знайомих в реалі. А тепер уявіть, що добра половина з них заговорила якось по-чудному і дивиться на вас скоса, бо ви не кажете «индик» і «членкиня».
Абсолютно в такій самій ситуації.
Прореформатори політизацією відкидають будь-яку критику.
Цитата: Python от февраля 4, 2021, 21:50
В моєму випадку, діалект моїх предків — це одночасно й базовий діалект літературної мови, реальна мова спілкування — звичайна розмовна українська, суржикового елементу в якій я цілеспрямовано позбувся — в житті я розмовляю приблизно такою ж мовою, як пишу на форумі.
Ви ж полтавець?
Панове, поширюйте петицію, якщо поділяєте позицію.
Цитата: DarkMax2 от февраля 6, 2021, 09:06
Ви ж полтавець?
Я з Черкащини. Проте, це все ще ареал середньонаддніпрянського говору.
Цитата: DarkMax2 от февраля 6, 2021, 09:06
Цитата: Python от февраля 4, 2021, 21:50
В моєму випадку, діалект моїх предків — це одночасно й базовий діалект літературної мови, реальна мова спілкування — звичайна розмовна українська, суржикового елементу в якій я цілеспрямовано позбувся — в житті я розмовляю приблизно такою ж мовою, як пишу на форумі.
Ви ж полтавець?
Панове, поширюйте петицію, якщо поділяєте позицію.
А що є якесь географічне обмеження? Мені не дуже подобається правопис новий, але натяки на клятих западенців в петиції мені не подобаються ще більше. Так ніде не говорять, з цього треба починати.
Цитата: LUTS от февраля 6, 2021, 13:51
А що є якесь географічне обмеження? Мені не дуже подобається правопис новий, але натяки на клятих западенців в петиції мені не подобаються ще більше. Так ніде не говорять, з цього треба починати.
Де? Католицька традиція латинського читання грецької критикувалася, але в попередніх петиціях, які закликали не затверджувати зміни.
Тут ані слова про регіони, а єдиний приклад про сучасні реалії.
ЦитироватьМи, представники неформальної спільноти "Проти правопису-2019", а також інші небайдужі україномовні громадяни України, закликаємо наш Уряд і всі підлеглі йому установи утриматися від оскарження в порядку апеляції чи касації судового рішення ОАСК щодо скасування так званого "Нового Правопису" 2019 року (раніше відомого також як "Проєкт-2018").
Нова редакція містить багато незвичних для загалу нововведень, що викликають несприйняття у значної кількості громадян.
Українська держава своїми діями повинна забезпечувати максимальне сприяння переходу якомога більшої кількості громадян на українську мову, а не відштовхувати їх від мови. Повернення до правописних суперечок кінця ХІХ та початку ХХ століть не кращий спосіб ствердження української мови у суспільстві. Тим паче, що реанімація архаїки навряд правильна причина для будь-якої реформи.
Українська мова потребує сталості і неперервної живої традиції. Про що які навряд можна буде казати, якщо кожне покоління писатиме іншою орфографією. Надто новий правопис ставить під сумнів саме існування єдиної орфографії, допускаючи надмірну варіативність у написанні слів. Подекуди новий правопис просто неузгоджений і нелогічний: він пропонує писати "компакт-диск", але "вебсайт" тощо. А про численні помилки в ілюстративній частині правопису (по суті про фальшиві цитати з класиків) можна писати самостійні монографії.
З огляду на досі незадовільне становище української мови в Україні державі слід зосередитись на дієвих механізмах поширення використання мови у її вигляді, звичному для населення, а не на зміні самої української мови.
https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/3821
Цитата: LUTS от февраля 4, 2021, 22:43
Я, наприклад, теж не збираюсь виконувати якісь нові норми. Не буде в мене индика, радости, членкині і т.д., як не було КИєва, бурЯків, ІгорЯ.
Нижче —
КИєва, ІгорЯ, бурЯк у книжках до 1917 року.
(Google) бурЯк (https://www.google.com.ua/search?lr=lang_uk&hl=ru&tbo=p&tbm=bks&q=%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%AF%D0%BA&tbs=,cdr:1,cd_max:31+%D0%B4%D0%B5%D0%BA.+1917+%D0%B3.&num=100)
(Google) КИєва (https://www.google.com.ua/search?lr=lang_uk&hl=ru&tbo=p&tbm=bks&q=%D0%9A%D0%98%D1%94%D0%B2%D0%B0+-%D0%9A%D1%96%D1%94%D0%B2%D0%B0&tbs=,cdr:1,cd_max:31+%D0%B4%D0%B5%D0%BA.+1917+%D0%B3.&num=100)
(Google) "ІгорЯ" (https://www.google.com.ua/search?lr=lang_uk&hl=ru&tbo=p&tbm=bks&q=%22%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%AF%22+-%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0+-%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%AF&tbs=,cdr:1,cd_max:31+%D0%B4%D0%B5%D0%BA.+1917+%D0%B3.&num=100)
А у Нечуя-Левицького — "Перші київські князі Олег, Игорь, Святослав і святий Володимир і ёго потомки".
(https://books.google.com.ua/books/content?id=JMDqAAAAMAAJ&hl=ru&pg=PA196&img=1&pgis=1&dq=%22%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B3+%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8C+%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%22&sig=ACfU3U2zQbS9qOpzkkgK9AYyAHWZhKOfJA&edge=0)
Там, звісно, є слово
Игоря.
https://tinyurl.com/cdnhdbhn
Цитата: Zavada от февраля 8, 2021, 18:40
Цитата: LUTS от февраля 4, 2021, 22:43
Я, наприклад, теж не збираюсь виконувати якісь нові норми. Не буде в мене индика, радости, членкині і т.д., як не було КИєва, бурЯків, ІгорЯ.
Нижче — КИєва, ІгорЯ, бурЯк у книжках до 1917 року.
І шо? Я не про правописи, взагалі-то.
Про стягнені й усічені скорочення. (https://maksymus.wordpress.com/2021/02/06/512410/)
Про реакцію соцмереж на правописну метушню (https://maksymus.wordpress.com/2021/02/16/512420/).
17 березня 2021 року у Київському університеті імені Бориса Грінченка відбулась онлайнова лекція Городенської Катерини Григорівни, завідувача відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України, з теми "Новий «Український правопис»: рік потому".
Починає з того, що опоненти керуються лише емоціями, критикує суд тощо. А далі виправдовує зміни написання без дефісів (моя критика цієї зміни: https://ueartemis.livejournal.com/9041.html ). Роздуми про "правильний інтернетовий зв'язок" гарно демонструють відірваність таких мовознавців від живої мови. А вишенькою на торті є ремарки про те, що нічого, звикнуть до накинутих норм люди. Повна неповага до живої мовної практики.
Цитата: DarkMax2 от апреля 6, 2021, 08:28
нічого, звикнуть до накинутих норм люди.
Для дитячих мізків є кийок ЗНО. Таких, як я - перевчить майкрософтівський спелчекер.
Цитата: Rusiok от апреля 6, 2021, 21:58
Для дитячих мізків є кийок ЗНО.
Якого вистачить рівно на те, щоб підготуватися до тестів і далі успішно все забути. Для активного володіння грамотною українською мовою учень має регулярно пропускати крізь свій мозок певну кількість грамотно написаних текстів — тільки так, наслідуючи зразки, він зможе сформувати в себе інтуїтивне уявлення про правильну мову. Наголошую, йдеться не про списки слів, не про словники, не про мовні рекомендації, не про стандарти й інструкції з підписами відомчих комісій, не про підручники укр. мови. А про книги чи статті на актуальні теми — те, що треба не зубрити через силу, а в що можна зануритись як у потік інформації. Немолода пані на відео вище (чи й навіть тисячі таких агітаторів, як вона) справді зможе взяти на себе роль дитячої письменниці, популярної молодіжної блогерки, перекладачки технічних текстів для студентів-програмістів, і т.д., і т.п.? Очевидно, ні — як вузький мовний спеціаліст, чогось за межами своєї спеціальності вона не робитиме — у кращому випадку, ми побачимо якісь її публікації на мовну тему, актуальні лише для таких же вузьких спеціалістів, як вона. Тобто, задачі підготувати масового грамотного українця-нефілолога вона перед собою не ставить, і ніхто не ставить. Школа, хоч від неї і вимагається саме це, зможе запропонувати лише «зазубрив-здав-забув» у рамках підготовки до ЗНО. Серед тих, хто має доступ до широкої ретрансляції мовних зразків — журналістів, блогерів, навіть літредакторів — лише невелика частина справді володітиме «новою грамотністю» — в решті ж випадків ми бачитимемо крутезні мовні навороти, частково взяті з довідника Стеля, потрібні переважно для відволікання від помилок в іншому місці. Додаймо сюди, що молодше покоління книжок читає взагалі мало, а те, що школярам і студентам доводиться читати українською в інтернеті, частіше може бути гуглоперекладеним текстом, нашвидкоруч прогнаним через спелчекер — це, безумовно, не заслуга реформаторів, а лише небезпечна обставина, яку, проте, слід враховувати, якщо нам узагалі потрібне нове покоління грамотних українців. Не маючи прикладів, на яких грамотній українській мові можна навчитись, молодше покоління українських інтелектуалів не зможе й писати нею — або його українська мова завідомо не відповідатиме ні новій нормі, ні попередній, або воно взагалі буде змушене відмовитись від активного використання письмової української, взявши натомість російську й англійську для будь-якого серйозного спілкування за межами вузької філологічно-патріотичної теми.
Отже, якого-такого «звикання» насправді хоче від пересічного українця пані завідувачка? Звикнути сприймати літературну українську мову лише пасивно, на одному рівні з білоруською, яку українець здебільшого розуміє, але сам написати щось на ній неспроможний?..
Цитата: DarkMax2 от апреля 6, 2021, 08:28
Повна неповага до живої мовної практики.
Не дивився, але коментарі вимкнені явно не просто так.
https://www.bbc.com/ukrainian/news-57069940 (https://www.bbc.com/ukrainian/news-57069940)
Угу, сумна новина. Уже заявили, що буде касація.
Цитата: DarkMax2 от мая 11, 2021, 18:44
Угу, сумна новина. Уже заявили, що буде касація.
На щастє, єї швидше за все теж завалять.
Цитата: Rusiok от апреля 6, 2021, 21:58
Цитата: DarkMax2 от апреля 6, 2021, 08:28
нічого, звикнуть до накинутих норм люди.
Для дитячих мізків є кийок ЗНО. Таких, як я - перевчить майкрософтівський спелчекер.
Драстуйте! А хто мені може пояснити - чому цей новий старий правопис, який начебто віддаляв українську від російської, навпаки змінив деякі слова на форми, ближчі до російської? Я про "проект" і особливо "священик". З якого переляку "священика" прибрали зі списку виключень і зробили абсолютно ідентичним російському варіанту "священник", додавши другу н?
Цитата: rincewind от мая 15, 2021, 02:02
Драстуйте! А хто мені може пояснити - чому цей новий старий правопис, який начебто віддаляв українську від російської, навпаки змінив деякі слова на форми, ближчі до російської? Я про "проект" і особливо "священик". З якого переляку "священика" прибрали зі списку виключень і зробили абсолютно ідентичним російському варіанту "священник", додавши другу н?
Максимус вважає, що озиралися подекуди на російську.
- Про російські тенденції в правописі (https://maksymus.wordpress.com/2019/06/12/501900/),
- Млн зпт млрд зпт трлн тчк смт впрс (https://maksymus.wordpress.com/2021/02/06/512410/),
- Порівняння реформ (https://maksymus.wordpress.com/2018/09/17/501130/).
Цитата: DarkMax2 от мая 17, 2021, 10:51Максимус вважає, що озиралися подекуди на російську.
- Про російські тенденції в правописі (https://maksymus.wordpress.com/2019/06/12/501900/),
- Млн зпт млрд зпт трлн тчк смт впрс (https://maksymus.wordpress.com/2021/02/06/512410/),
- Порівняння реформ (https://maksymus.wordpress.com/2018/09/17/501130/).
З таким рівнем критики можна було б сказати, що і використання кирилиці є озиранням на російську мову.
Англомовна політота на виправдання нової редакції:
Orthography and Identity Politics: Ukraine's Writing Conventions Reform Elicits Strong Reactions (https://www.wilsoncenter.org/blog-post/orthography-and-identity-politics-ukraines-writing-conventions-reform-elicits-strong).
Цитата: Paul Berg от мая 17, 2021, 19:13
З таким рівнем критики можна було б сказати, що і використання кирилиці є озиранням на російську мову.
Čysta prawda!
Цитата: Ростислав КравецьЗ'явилось рішення апеляційного суду https://reyestr.court.gov.ua/Review/97042410 щодо правопису.
https://t.me/rkravetsUA/1859
На мій погляд, повністю переписані апеляційні скарги МОН та КМУ.
"Доречним, на переконання суду, є зауважити, що на підтвердження повноважень Уряду щодо прийняття спірної Постанови (до запровадження змін у законодавстві, що регулює мовні питання) свідчить також історія.
Так, за даними Вікіпедії, 21 вересня 1920 року Рада Народних Комісарів УСРР ухвалила декрет про українську мову. Українську мову запроваджено як предмет у школах і введено до вживання в державних закладах та установах. 06 вересня 1928 року нарком освіти М. Скрипник затвердив «Український правопис», тобто надав йому статус обовязкового. Правопис надруковано 1929 року, відтоді всі школи й видавництва УРСР зобовязані були його дотримуватися. Надалі 03 травня 1933 року Колегія НКО прийняла і затвердила ухвалу комісії НКО для перегляду роботи на мовному фронті «Про зміну окремих пунктів офіційного Українського правопису». У 1946 році постановою Ради Міністрів Радянського Союзу затверджено український правопис, наближений до російського. Також 14 листопада 1989 року було затверджено «Український правопис 1989 року (п`яту редакцію правопису 1933 р.)».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень у Кабінету Міністрів України на прийняття оскаржуваної Постанови".
Ну і коли нічим заперечувати, то права за захистом яких звернулись до суду, не можуть бути захищені.
Тобто як само ГО Правова держава та і її члени мають право не дотримуватись норм законодавства.
Щодо того, що сам Мін'юст вважав відсутнім повноваження у КМУ, взагалі ні слова.
Касаційна скарга буде подана.
Підписатись https://t.me/joinchat/AAAAAFIOXCJh_Q3scb07VA
По-перше, смішно й соромно посилатися на Вікіпедію в такій серйозній справі. Це ненадійне джерело, формоване волонтерами-аматорами. Але це дрібниця суто статусна.
Проблема інша: в зазначені роки не тільки конституція була інша, але й сама концепція права!
Соціалістичне / пролетарське право стає на позиціях необмеженої сили державного примусу.
Що не так з новим Українським правописом? Юридичний аналіз. (https://protocol.ua/ua/shcho_ne_tak_z_novim_ukrainskim_pravopisom_yuridichniy_analiz/)
Була ідея видати добірку журналістських і наукових статей, що критикують реформу, але у спільноті замало охочих профінансувати. Для друку треба щонайменше 10 000 ₴.
Гадаю, більш результативним напрямком боротьби буде не продовження полеміки з реформаторами (які нікого, крім самих себе, принципово нездатні чути), а власне розвиток мовного середовища з використанням нереформованого варіанту української мови. Більшість носіїв української мови реформу не приймають — чудово, тоді чому б просто не продовжувати друкувати книжки не для марҐінальної меншості, а власне для цієї більшості — не обмежуючись тематикою реформи, а намагаючись охопити всі теми та жанри (а особливо ті, де українська мова поки що погано представлена). При цьому, збереження традиційної норми можна використати як своєрідний рекламний хід: якщо я знатиму, що книжку надруковано без використання правопису-2019 та інших відхилень, це привід її купити.
Видавництво імені Білодіда?
Хм, а що саме видавати? Українську класику? Так її й так зазвичай передруковують без змін. Іноземну класику?
Цитата: DarkMax2 от июля 24, 2021, 12:46
Видавництво імені Білодіда?
Хм, а що саме видавати? Українську класику? Так її й так зазвичай передруковують без змін. Іноземну класику?
Класика більш-менш друкувалась радянськими видавництвами — і своя, і іноземна — треба лише донести її до сучасного читача в вигляді передруків чи хоча б сканів, доступних для скачування. Йдеться ж про нові сучасні видання, актуальні для тих, хто не збирається жити виключно минулим.
Існують проблемні жанри, де українська мова досі погано представлена. Наприкладі, українські видавці, слідуючи за заданим ще в пізньому СРСР вектором «українська мова — тільки для гуманітаріїв» (маю на увазі мовну ситуацію в вищих учбових закладах), не люблять друкувати українською мовою технічну літературу й дотичну до неї наукову фантастику. Українська комп'ютерна література — не менш болюча тема, ніж українські локалізації програм — тобто, ви не знайдете розкладки з комп'ютерною літературою українською мовою, або ж це буде 1-2 книжки. Тож видавництво, яке спеціалізуватиметься на комп'ютерній літературі українською мовою, має непогані шанси захопити цю нішу цілком і повністю, ставши законодавцем моди (в т.ч., моди мовної) в цьому напрямку. Видавництво також зацікавлене в тому, щоб масовий читач не кинув книжку на першій сторінці через труднощі сприйняття надто кучерявої мови — навіть попри те, що прореформаторськи налаштовані читачі створюватимуть більше галасу через таке неприйняття реформи видавництвом.
Фантастику вже видають. А от комп'ютерна література... Боюся, це буде нерентабельно.
Цитата: DarkMax2 от июля 24, 2021, 13:39
А от комп'ютерна література... Боюся, це буде нерентабельно.
Чому ж? Бажаючих вивчитись на айтішника предостатньо — попит має бути. При цьому, повно тих, кого російська мова комп'ютерних посібників незовсім влаштовує, а рівень англійської до вільного невимушеного сприйняття трохи недотягує — підручники, написані людською українською мовою, їм би стали в пригоді.
Можливо навіть, українська комп'ютерна література (чи, скоріш, її відсутність) є лакмусовим папірцем правильності загального підходу до друкованої української мови — коли на перше місце ставиться не її придатність для сприйняття, а формальна правильність та чистота. І якщо в поезії чи філософських текстах граматично правильна нісенітниця, лексична екзотика та надмір двозначностей особливих проблем не викличуть, то в масовій технічній літературі (до якої належить і комп'ютерна) це те, що відрізняє хороший підручник від поганого. Іншими словами, українська книжка цієї категорії, щоб її читали, має давати краще розуміння написаного, ніж англійська, і не програвати за легкістю сприйняття перед російською. Зрозуміло, що літредактор нової школи, який ставить на перше місце формальну правильність української мови й нехтує її осмисленістю, зробить підручник малопридатним для читача — що робить усю справу з його виданням надто ризикованою.
Цитата: Python от июля 24, 2021, 14:02
Чому ж? Бажаючих вивчитись на айтішника предостатньо — попит має бути. При цьому, повно тих, кого російська мова комп'ютерних посібників незовсім влаштовує, а рівень англійської до вільного невимушеного сприйняття трохи недотягує — підручники, написані людською українською мовою, їм би стали в пригоді.
Не читаючи англійською там нема чого робити.
Цитата: Drundia от июля 24, 2021, 21:00
Цитата: Python от июля 24, 2021, 14:02
Чому ж? Бажаючих вивчитись на айтішника предостатньо — попит має бути. При цьому, повно тих, кого російська мова комп'ютерних посібників незовсім влаштовує, а рівень англійської до вільного невимушеного сприйняття трохи недотягує — підручники, написані людською українською мовою, їм би стали в пригоді.
Не читаючи англійською там нема чого робити.
Ну чому ж, для того, щоб сайтики верстати, більшості вистачає і російського підручника з html/css. Або, наприклад, документація до PHP в російському перекладі є на офіційному сайті (український ніби теж є, але неповний і заритий невідомо-де, тоді як російський видається першим у результатах пошуку, коли український користувач намагається загуглити щось про php). Тобто, веб-розробник, знаючи російську, на мінімальному рівні може обійтися без повноцінного володіння англійською мовою.
В принципі, більша повнота інформації англійською мовою не є абсолютною перевагою навіть і для тих, хто англійську мову знає на середньому рівні. Добре, я можу прочитати статтю англійською, але це займе більше часу, ніж читання ідентичної їй статті українською/російською, а деяку частину інформації буде взагалі пропущено або перекручено в процесі читання. Тому для знайомства з новою темою я волів би спершу мати змогу ознайомитися з нею в перекладі на легкодоступну мову, щоб сформувати уявлення про базові поняття в ній, а вже потім копати вглиб в англомовних джерелах. А отже, потреба в перекладах комп'ютерної літератури все ще існує, навіть якщо англійську мову знаєте — принаймні, доки не оволоділи англійською краще за українську. Не буде української комп'ютерної літератури — її нішу заповнить російська, тоді як англійська — це вже окрема ніша для тих, кому потрібна найновіша/найповніша/найточніша інформація. Тобто, є мовна ніша «легкозасвоюваної інформації», відносно ізольована від мовної ніші «повної інформації» — англійська може претендувати лише на другу, але не на першу, де українській мові доведеться конкурувати, в першу чергу, з російською.
Цитата: Python от июля 24, 2021, 14:02
Чому ж? Бажаючих вивчитись на айтішника предостатньо — попит має бути. При цьому, повно тих, кого російська мова комп'ютерних посібників незовсім влаштовує, а рівень англійської до вільного невимушеного сприйняття трохи недотягує — підручники, написані людською українською мовою, їм би стали в пригоді.
Вы имеете в виду тех, кто просто привык к английским словам в программах, или политически озабоченных? Если первых, то им и на украинском точно так не будет удобно.
Цитата: Wolliger Mensch от июля 25, 2021, 07:08
Цитата: Python от июля 24, 2021, 14:02
Чому ж? Бажаючих вивчитись на айтішника предостатньо — попит має бути. При цьому, повно тих, кого російська мова комп'ютерних посібників незовсім влаштовує, а рівень англійської до вільного невимушеного сприйняття трохи недотягує — підручники, написані людською українською мовою, їм би стали в пригоді.
Вы имеете в виду тех, кто просто привык к английским словам в программах, или политически озабоченных? Если первых, то им и на украинском точно так не будет удобно.
Тільки не кажіть, що не належите до політично стурбованих ;)
Якась політична позиція, очевидно, є в кожної людини, і це ніяк не корелює з її професійними якостями — і русоцентрист, і україноцентрист, і євроцентрист може бути як талановитим технічним спеціалістом, так і бездарним. Добре, відмова від читання книг російською мовою багато в чому мотивована політично — але це не означає, що людина з такою позицією вміє тільки говорити про політику й не вміє писати код — зрештою, так само, як і людина з протилежною політичною позицією. Проте, відмова від легкодоступної технічної інформації в російських перекладах, за відсутності аналогічних їм українських, уже стає певним пострілом собі в ногу — не всі зможуть витягнути необхідний рівень і англійської мови, і технічних знань на початковому етапі, а вміння писати програми до вміння говорити англійською не зводиться. З моєї точки зору, відмову від російської комп'ютерної літератури (до чого схиляється досить значна частина українського суспільства) необхідно компенсувати друком аналогічної їй української. Проте, жоден з мейнстрімних підходів — 1) не відмовлятись від російської, 2) замінити російську англійською — цього не передбачає, а тому закономірним наслідком їх обох буде виштовхування людей з певними політичними поглядами з ІТ, просто тому, що підхід (1) цим поглядам суперечить, а підхід (2) робить поріг входження в ІТ більш високим.
Цитата: Python от июля 25, 2021, 02:06
Ну чому ж, для того, щоб сайтики верстати, більшості вистачає і російського підручника з html/css. Або, наприклад, документація до PHP в російському перекладі є на офіційному сайті (український ніби теж є, але неповний і заритий невідомо-де, тоді як російський видається першим у результатах пошуку, коли український користувач намагається загуглити щось про php).
За верстання сайтиків і платять в принципі стільки, скільки в не-ІТ. Це в будь-якому разі переклад, нерідко від ком'юніті, який успішно застаріває. А ориґінал документації пишеться безпосередньо в коді під час його написання.
Цитата: Python от июля 25, 2021, 09:04
а підхід (2) робить поріг входження в ІТ більш високим
Поріг і так стає високим через те, що є купа хочувайтішників, які трошки чогось вивчили північноросійською мовою, а як їм рости далі ніхто не знає, бо всім потрібні люди, які можуть швидко зростати.
Цитата: Drundia от июля 25, 2021, 12:07
За верстання сайтиків і платять в принципі стільки, скільки в не-ІТ.
Бо верстання сайтиків — це такий же маст-хев, як і знання англійської. Кожен, хто хоч трохи в ІТ, це вміє. Проте, ставити один базовий скіл у залежність від іншого такого ж базового було б накладно.
Цитата: Drundia от июля 25, 2021, 12:07
Поріг і так стає високим через те, що є купа хочувайтішників, які трошки чогось вивчили північноросійською мовою, а як їм рости далі ніхто не знає, бо всім потрібні люди, які можуть швидко зростати.
Але добре, обійдімось без слов'янських мов. Тоді ми отримуємо людину з базовою англійською мовою для туристів, що намагається крізь цю призму читати підручник, написаний для програмістів, завдяки чому не розуміючи багатьох базових речей у ньому. Чи не продуктивніше було б, якби цей же початківець, читаючи свій перший англомовний підручник для програмістів, уже мав у голові всі необхідні абстракції, і тільки підставляв англійські терміни до них? А якими мовними засобами ці абстракції покласти йому в голову, як не рідною мовою?
Цитата: Python от июля 25, 2021, 13:52
Бо верстання сайтиків — це такий же маст-хев, як і знання англійської. Кожен, хто хоч трохи в ІТ, це вміє. Проте, ставити один базовий скіл у залежність від іншого такого ж базового було б накладно.
Не смішіть. Там можливості настільки розрослись, що зробити щось серйозне — це вже не жартики.
Цитата: Python от июля 25, 2021, 13:52
Тоді ми отримуємо людину з базовою англійською мовою для туристів, що намагається крізь цю призму читати підручник, написаний для програмістів, завдяки чому не розуміючи багатьох базових речей у ньому.
До чого тут мова для туристів? Вивчайте базові речі. Бо потім будете неясно як перекладати абстракції.
Цитата: Drundia от июля 25, 2021, 18:21
Не смішіть. Там можливості настільки розрослись, що зробити щось серйозне — це вже не жартики.
«Щось серйозне» вже справді потребує окремого спеціаліста з веб-фронтенду, якому і платять дещо більше. Але на мінімальному рівні щось показати зможе і «чистий» бекендщик.
Цитата: Drundia от июля 25, 2021, 18:21
До чого тут мова для туристів?
Ну а на кого орієнтовані шкільні підручники з англійської? Типові навчальні задачі з програмування передбачають, що майбутній програміст знає математику з прийнятою в ній термінологією — на уроках англійської математична термінологія розглядається дуже поверхово, більшість математичної інформації надходить з уроків математики/алгебри/геометрії, де мовою викладання є українська.
Ще один закономірний наслідок відсутності української комп'ютерної літератури — засилля цілком україномовних ІТшників, неспроможних українською мовою пояснити, чим вони взагалі займаються. Ну, тобто, вони можуть спробувати вести розмову українською про це, але там буде через слово то неадаптований русизм, то неадаптований англіцизм. Цікаво, як панове борці за мовну чистоту ставляться до цього? Очевидно, що всі ці словники з комп'ютерними термінами, мовні поради для ІТшників, і т.д. — це просто змарнований час та кошти. Бо справді, яка різниця, «хакер» чи «гакер», коли все одно як не «хакєр», то «хека».
Цитата: Python от июля 25, 2021, 20:25
Ну а на кого орієнтовані шкільні підручники з англійської? Типові навчальні задачі з програмування передбачають, що майбутній програміст знає математику з прийнятою в ній термінологією — на уроках англійської математична термінологія розглядається дуже поверхово, більшість математичної інформації надходить з уроків математики/алгебри/геометрії, де мовою викладання є українська.
На щастя термінологія складається великою мірою з греколатинізмів.
Цитата: Python от июля 26, 2021, 22:33
тобто, вони можуть спробувати вести розмову українською про це, але там буде через слово то неадаптований русизм, то неадаптований англіцизм.
Ну якщо хакєр то русизм, то я не знаю... Проблема в тому, що якщо українець буде розробляти цілком звичайний браузер, то він про його вигляд розкаже про віндоу, таби, тулбари, батони і все таке, хоч воно ніби все легко перекладається, от тільки в коді windows, tab, toolbar, button. А якщо він буде розробляти софтину в галузі, про яку майже нічого не знає, то там українська комп'ютерна література не допоможе.
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 00:40
На щастя термінологія складається великою мірою з греколатинізмів.
Далеко не вся, особливо на нижніх рівнях (там, де адиція й субстракція, ангулюси й полігони...).
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 00:40
Ну якщо хакєр то русизм, то я не знаю...
В українській «кє» мало б уже перейти в «це» або «че», ні? :)
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 00:40
Проблема в тому, що якщо українець буде розробляти цілком звичайний браузер, то він про його вигляд розкаже про віндоу, таби, тулбари, батони і все таке, хоч воно ніби все легко перекладається, от тільки в коді windows, tab, toolbar, button.
Це все добре, але в користувацькому інтерфейсі та довідці це все як називатися буде? «Для отмєни останнього сабміту клікніть батон в дайлог-боксі»?..
Цитата: Python от июля 27, 2021, 00:58
Далеко не вся, особливо на нижніх рівнях (там, де адиція й субстракція, ангулюси й полігони...).
Думаєте таке в англійській не вивчають?
Цитата: Python от июля 27, 2021, 00:58
Це все добре, але в користувацькому інтерфейсі та довідці це все як називатися буде? «Для отмєни останнього сабміту клікніть батон в дайлог-боксі»?..
Тільки писатимуть це не програмісти.
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 10:43
Думаєте таке в англійській не вивчають?
Проте, українська математична термінологія значною мірою питома, і лише десь на рівні синусів та інтегралів перевагу отримують греколатинізми. Англійська більш латинізована.
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 10:43
Тільки писатимуть це не програмісти.
В найпростішому випадку, це робитимуть ті ж люди, що пишуть код. Тут у нас люблять плакатись, що українські програми йдуть без української локалізації. Ось саме того.
Цитата: Python от июля 27, 2021, 16:12
Проте, українська математична термінологія значною мірою питома
Плюс і мінус — і ті латинізми.
Цитата: Python от июля 27, 2021, 16:12
В найпростішому випадку, це робитимуть ті ж люди, що пишуть код. Тут у нас люблять плакатись, що українські програми йдуть без української локалізації. Ось саме того.
Ні, від того, що основна мова — англійська. Без української якось можна, а без англійської важко.
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 18:48
Ні, від того, що основна мова — англійська. Без української якось можна, а без англійської важко.
Проте, з російською (без якої теж якось можна) здебільшого все гаразд.
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 18:48
Плюс і мінус — і ті латинізми.
Що дублюються питомими «додати» і «відняти».
Цитата: Python от июля 27, 2021, 18:58
Проте, з російською (без якої теж якось можна) здебільшого все гаразд.
Мовна статистика на Стімі вельми красномовна: https://store.steampowered.com/hwsurvey/Steam-Hardware-Software-Survey-Welcome-to-Steam
Цитата: Python от июля 27, 2021, 18:58
Що дублюються питомими «додати» і «відняти».
Навіть не уявляю собі «постав "додати" якщо погоджуєшся».
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 19:12
«постав "додати" якщо погоджуєшся»
А тут узагалі інший контекст, де «плюс», «хрестик» і навіть «галочка» можуть бути взаємозамінними знаками.
Цитата: Drundia от июля 27, 2021, 19:12
Мовна статистика на Стімі вельми красномовна
Російська на третьому місці після англійської (котра, зауважу, охоплює лише трохи більше третини того, що там вони міряли) й китайської. Десять відсотків у російської й півтора вісотки в польської проти півтора проміле в української — так, красномовно.
Цитата: Python от июля 27, 2021, 19:40
А тут узагалі інший контекст, де «плюс», «хрестик» і навіть «галочка» можуть бути взаємозамінними знаками.
Відняти один.
Щось ні хрестик ні галочка не підходять.
Цитата: Python от июля 27, 2021, 19:40
А тут узагалі інший контекст, де «плюс», «хрестик» і навіть «галочка» можуть бути взаємозамінними знаками.
Насправді грає роль фігура, куди ставлять позначку: квадрат чи коло. Коло - "або". У колах "радіокнопки".
https://www.facebook.com/groups/576833563063836/permalink/988278225252699/
Опитування щодо краудфандингової збірки критичних статей. Вибачте за помилки набору. Писав з телефону.
Для видання бажано зібрати 10-20 000 ₴, тож поки замало охочих.
«Якщо такий числівник у складних іменниках означає дво-, тризначне число і записаний цифрами, то його приєднуємо до другої частини за допомогою дефіса: 750-рі́ччя, 900-рíччя».
А якщо не дво-, тризначне? :-)
Цитата: Zavada от августа 5, 2021, 13:25А якщо не дво-, тризначне? :-)
«Якщо ... означає
n-значне число, де
n≥2, і записаний цифрами, то ...» :)
Нарешті велика критична стаття!
Чому правопис-2019 був і залишається кривописом (https://xmova.wordpress.com/2021/08/31/kryvopys/).
Нам би такий розбір реформи.
Зміг витримати лише 11 хвилин, чому у лінгвістів така відраза до дієприслівників?
Всі мої замітки по темі:
- Кривопис: Критика нового правопису, частина І (https://ueartemis.wordpress.com/2019/05/23/%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81-%D1%871/)
- Кривопис: Критика нового правопису, частина ІІ (https://ueartemis.wordpress.com/2019/05/23/%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81-%D1%872/)
- Кривопис: Критика нового правопису, частина ІІІ (https://ueartemis.wordpress.com/2019/05/23/%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81-%D1%873/)
- Кривопис: Що врахували? Розділи І і ІІ (https://ueartemis.wordpress.com/2019/05/24/%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81-%D1%89%D0%BE-%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B8-%D1%96-%D1%96-%D1%96%D1%96/)
- Кривопис: Що врахували? Розділи ІІІ і IV (https://ueartemis.wordpress.com/2019/05/24/%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81-%D1%89%D0%BE-%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B8-%D1%96%D1%96%D1%96-%D1%96-iv/)
- Сандвіч з индичкою: про англійську та українську мови (https://ueartemis.wordpress.com/2019/07/06/%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B2%D1%96%D1%87-%D0%B7-%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%BE%D1%8E-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83-%D1%82%D0%B0-%D1%83/)
- Репресована Ґ (https://ueartemis.wordpress.com/2019/11/19/%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D2%91/)
- Репресований суфікс (https://ueartemis.wordpress.com/2019/11/27/%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D1%83%D1%84%D1%96%D0%BA%D1%81/)
- Втрачений дефіс (https://ueartemis.wordpress.com/2020/01/10/%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D1%84%D1%96%D1%81/)
- Тотоапарат (https://ueartemis.wordpress.com/2020/01/05/%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82/)
- Географічні прикметники (https://ueartemis.wordpress.com/2020/07/16/%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8/)
- Пара слів про h (https://ueartemis.wordpress.com/2020/07/24/%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0-%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D1%80%D0%BE-h/)
- Фемінітивотворення (https://ueartemis.wordpress.com/2020/11/19/%D1%84%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/)
- Габріель Мьобіус, або плач за § 91 (https://ueartemis.wordpress.com/2021/02/26/%D0%B3%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%96%D0%B5%D0%BB%D1%8C-%D0%BC%D1%8C%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%83%D1%81-%D0%B0%D0%B1%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%87-%D0%B7%D0%B0-%C2%A7-91/)
- Пусті думки щодо фіти (https://ueartemis.wordpress.com/2020/03/27/th/)
- Шо, Украйына? Гы-гы (https://ueartemis.wordpress.com/2019/11/28/%D1%88%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B9%D1%8B%D0%BD%D0%B0-%D0%B3%D1%8B-%D0%B3%D1%8B/)
- Кардаш?ян (https://ueartemis.wordpress.com/2019/11/25/%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B4%D0%B0%D1%88%D1%8F%D0%BD/)
- ЯпонщІна (https://ueartemis.wordpress.com/2019/11/03/%D1%8F%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%89%D1%96%D0%BD%D0%B0/)
Як я втомився від некритичного погляду на історію української мови та правопису.
Сковорода писав звичайною російською. (https://maksymus.wordpress.com/2005/06/04/1582/)
Цитата: DarkMax2 от июня 1, 2022, 12:01Тотоапарат
Вы написали много слов, но Вы не понимаете элементарных вещей:
- Украинский язык -- это не русский, поэтому в украинском языке "тета" может передаваться не так, как в русском.
- В слове "фотоаппарат" теты вообще нет. Т.е. Вы гыгыкаете над собственным невежеством, а не над тем, что украинцы мол сами не знают украинский язык.
:green: Шаруканець шаруканцю вовк?
Цитата: DarkMax2 от сентября 1, 2021, 10:00Чому правопис-2019 був і залишається кривописом (https://xmova.wordpress.com/2021/08/31/kryvopys/).
Потому что
позволяет писать не так как в русском языке? (Но при этом можно в принципе писать и как в русском...)
Вот ещё характерный опус: https://xmova.wordpress.com/2020/07/23/h-transliteration/
Такая "научная база" подводится -- ни вправо, ни влево. Но если русский язык от неё отходит, то это "узус" (причём украинского языка!), а если украинский язык от неё отходит, то это "книжность", "тлетворное влияние Запада" и т.п.
Украинская передача "h" и "g" будет отличаться от русской хотя бы потому, что в русском есть два варианта: "х" и "г", а в украинском -- три: "х", "г", "ґ")
рішення все одно буде смаківщиною -- Каков слог!
Цитата: Дедушка Мороз от июля 18, 2022, 14:27Украинская передача "h" и "g" будет отличаться от русской хотя бы потому, что в русском есть два варианта: "х" и "г", а в украинском -- три: "х", "г", "ґ")
Взагалі-то, російське Г може читатись і як Ґ (город), і як Г (бухгалтер, Господи), і як Х (Бог, мягкий), і як К (пирог), і як В (его). Тобто, ті ж три звуки, що відповідають українським Х, Г, Ґ, в російській фонетиці теж присутні — інша річ, точна вимова письмово не виражається, слова з фрикативним Г треба вчити окремо. Тобто, ситуація нагадує ту, що була в українській мові радянського періоду, коли ґава, ґудзик, ґрунт нікуди з вимови не зникли, але на письмі розбіжності між Г та Ґ не позначались. Здається, і в російській колись намагались передавати h фрикативним Г, але потім усе змішалось, а в ХХ ст. пішла мода передавати цей звук як Х.
Цитата: Дедушка Мороз от июля 17, 2022, 21:46В слове "фотоаппарат" теты вообще нет.
А в іменах Федір, Хома, Матвій? Узагалі, до якого моменту перероблений і засвоєний фарш можна перекрутити назад на м'ясо, щоб потім перекрутити й засвоїти правильно?
Процитую сам себе:
ЦитироватьМожна змусити широкий загал робити суто механічні дії, як-от перевіряти ненаголошений склад за однокореневими словами, запам'ятати збіги літер для спрощення, переліки літер, при яких пишеться чи не пишеться апостроф і знак м'якшення, одначе вимагати від усіх українців знання походження кожної букви Т чи Ф — це занадто. Висміяний прихильниками нової орфографії «тотоапарат» є цілком закономірною реакцією, адже правопис — це суто «механіка» письма, шаблон.
"Природна українська мова та її правопис" (https://www.facebook.com/groups/1015984925788315) - fb-група, яка прийшла на заміну закритій "Проти правопису-2019" (https://www.facebook.com/groups/576833563063836).
Здається, виник прецедент, коли «проєкт» читається як «проект». На «Мілітарному» саме так і роблять: послідовно пишуть «проєкт» у титрах/описі, але вимовляють, як правило, «проект». Слід очікувати, авторитет цього джерела інформації та асоційованого з ним фонду сприятиме поширенню подібної тенденції.
Зараз мене більше турбують криві правила творення фемінативів.
Традиційний спосіб: медичка, мисливиця, видавниця, підприємниця. Затверджені настанови ж чи не дзеркальні: наприклад, за буквою правила була б мисливчиня.
Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм): примітивний механічний спосіб говорити ніби-то «дуже чистою правильною українською», українською мовою як слід не володіючи — просто ліпимо формотворчий елемент куди заманеться і насолоджуємось результатом. Коли до якості мови намагаються придертись, то здебільшого дивляться в бік суржику — а тут точно не суржик (бо справді, ні суржик, ні розмовна українська мова там і близько не лежали). Але й не природня українська, якою українці розмовляли б хоч колись.
Цитата: Python от декабря 14, 2022, 22:39Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм)
А які ще є парадигми, крім вибору між -е та -у/-ю?
Цитата: dan-pt от марта 13, 2024, 04:20Цитата: Python от декабря 14, 2022, 22:39Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм)
А які ще є парадигми, крім вибору між -е та -у/-ю?
Ще -о забули. Парадигм не так багато, але проблема тих, хто нещодавно відкрив для себе кличний відмінок — використання взагалі однієї-єдиної майже у всіх випадках — майже скрізь -е/-є, крім, хіба, кількох випадково вивчених «винятків». Хоча в тій українській мові, яку я знав з дитинства (і в літературній, і в розмовній), кличний відмінок утворювався цим способом далеко не найчастіше. Можна припустити, причина такої сучасної любові до -е/-є — в тому, що таке закінчення буває лише в цьому відмінку, воно більше впадає в вічі, більш упізнаване, і так легше продемонструвати, що ти знаєш і використовуєш цей відмінок (навіть якщо в половині випадків неправильно його утворюєш).
Цитата: Python от марта 14, 2024, 20:36Цитата: dan-pt от марта 13, 2024, 04:20Цитата: Python от декабря 14, 2022, 22:39Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм)
А які ще є парадигми, крім вибору між -е та -у/-ю?
Ще -о забули. Парадигм не так багато, але проблема тих, хто нещодавно відкрив для себе кличний відмінок — використання взагалі однієї-єдиної майже у всіх випадках — майже скрізь -е/-є, крім, хіба, кількох випадково вивчених «винятків». Хоча в тій українській мові, яку я знав з дитинства (і в літературній, і в розмовній), кличний відмінок утворювався цим способом далеко не найчастіше. Можна припустити, причина такої сучасної любові до -е/-є — в тому, що таке закінчення буває лише в цьому відмінку, воно більше впадає в вічі, більш упізнаване, і так легше продемонструвати, що ти знаєш і використовуєш цей відмінок (навіть якщо в половині випадків неправильно його утворюєш).
Спочатку я подумав, що ви маячню написали. Чотири відміни, та ще й кожна ділиться щонайменше на три, і як там можна користуватися тільки (j)e... Але вирішив себе перевірити, перегнав слова з підручника Ющука в Excel. Зі 102 слів зробив 24 помилки. От тільки переважна більшість помилок у мене, навпаки, коли я (j)e на щось інше міняв. Я навіть не замислювався, що "...ір'я" не переходить у кличному відмінку в "...ір'є", так само, як і "-ння" в "-ннє". Мабуть, менше треба білоруською читати.
1. Хмара — хмаро, не хмаре.
2. Буря — буре, не бурю.
3. Сирота — сирото, не сироте.
4. Береза — березо, не березе.
5. Шлях — шляху, не шляхе.
6. Пуща — пущо, не пуще.
7. Тиша — тише, не тишо.
8. Кущ — кущу, не куще.
9. Ключ — ключу, не ключе.
10. Межа — меже, не не меже.
11. Пісня, поле, сонце, море, серце — пісне, поле, сонце, море, серце, а не все це на -ю в кінці.
12. День — дню, не день. До речі, не знав, що в нас настільки багато слів, де збігається н.в. і кл.в.
13. Пожежа — пожежо, не пожеже.
14. Межа — меже, не межо.
15. Далі мої білоруські сузір'є, насіннє, подвір'є.
16. Дощ — дощу, не доще.
17. Жито є жито, не жите.
18. Маляр два рази попався і один раз виніс мозок.
19. Лазар (з великої літери) — Лазаре, не Лазарю.
20. Кучер — кучеру, не кучере.
21. Лоша=лоша, не лошо.
22. Далей беларуская: плем'є, сім'є.
23. Коліща = коліща, не коліще.
24. Сутінь — сутіне, не сутіню.
А решта дуже тупі помилки.
І справді, перечитуючи цей список, до більшості слів можна додати -е. Хоча робити це на м'яку основу, це справді не відчувати мову на слух.
Цитата: Python от марта 14, 2024, 20:36Хоча в тій українській мові, яку я знав з дитинства (і в літературній, і в розмовній), кличний відмінок утворювався цим способом далеко не найчастіше.
А чи були способи, якими утворювався кличний відмінок, крім тих, що зафіксовані в граматиці (там, де прописується правильне відмінювання іменників різних груп відмін)?
Цитата: dan-pt от апреля 10, 2024, 07:28А чи були способи, якими утворювався кличний відмінок, крім тих, що зафіксовані в граматиці (там, де прописується правильне відмінювання іменників різних груп відмін)?
Якийсь час ми з сестрою неправильно утворювали кличний відмінок від зменшувально-пестливих іменників м'якої групи першої відміни (кицьо, тьотьо замість кицю, тьотю), але це, скоріш, індивідуальні особливості дитячої мови, а не щось загальновживане.
Загалом, у розмовній мові мого дитинства переважали кличні відмінки на -о та -у/-ю, форм на -е/-є майже не пригадую. Частково це пояснюється переважанням у дитячій мові зменшувально-пестливих форм та інших слів, що з цією парадигмою не поєднуються — якби я використовував дорослі варіанти імен замість дитячих, то б, мабуть, з формами на -е/-є зустрічався частіше. Можливо навіть, у частині випадків замість звичайних іменників при звертанні підставлялась зменшувально-пестлива форма (кіт, кота, але котику). Кличний відмінок на -е/-є частіше доводилось бачити в книжках, чути по радіо — там, де мова була літературною. Але і в літературній мові того часу форми на -е/-є були менш вживаними, ніж у літературній мові ХХІ ст., де є тенденція до все ширшого використання цих форм, у т.ч., з подачі мовних спеціалістів («Олеже» замість більш традиційного «Олегу» і т.п.). Якщо взяти, наприклад, слово «заєць», то для мене природнішою здається клична форма «зайцю», хоча існує і форма «зайче», і багатьом правильною здається саме вона. Було б неправильно ігнорувати варіативність, що фактично тут існує, але це менш гнучка варіативність, ніж, наприклад, у давальному відмінку ІІ відміни, і в конкретному мовному середовищі завжди використовувалась переважно якась одна форма, а інша сприймалась як нетипова чи помилкова.
бідьні студенти на учні котрі готуються до іспитів..з цими нововеденнями
Верховний Суд підтвердив чинність та обов'язковість застосування українського правопису, схваленого в 2019 році (https://sud.ua/uk/news/sudebnaya-praktika/301972-verkhovnyy-sud-podtverdil-silu-i-obyazatelnost-primeneniya-ukrainskogo-pravopisaniya-odobrennogo-v-2019-godu)
Цитироватьвже минув 5-річний перехідний період, протягом якого діяли як старі, так і нові його норми.
... з 2025 року національний мультимедійний тест проводитиметься на основі чинної редакції українського правопису.
Усе одно писатиму по-старому.
Цитата: Rusiok от мая 29, 2024, 19:25Верховний Суд підтвердив чинність та обов'язковість застосування українського правопису, схваленого в 2019 році
Сподіваюсь, будуть штрафи, великі штрафи для газет та телерадіомовників. Не все ж Нацраді з питань телерадіомовлення забороняти масмедіям називати русню руснею, най свого прямого обов'язка дотримаються.
Ще б який закон щодо фонетики ухвалили, бо вимова у дикторів занадто зросійщена, бісить. Оце пом'якшене "ч" звідусіль лізе, вимова "щ" як "шшь", губно-зубна вимова "в" /v/, а не /w/ ~ /ʋ/, тотальне оглушення приголосних, неправильна позиція "и" (вимовляють як російське /ɨ/, а мали би як питомо українське /ɪ/). А ненаголошені "е", "и", навпаки, занадто чітко вимовляють, як і ненаголошене "о" у певних позиціях.
Цитата: Un Ospite от мая 30, 2024, 01:35Сподіваюсь, будуть штрафи, великі штрафи
«Соntra spem spero!»
Нє, так а що, у етері телемаратону не можна паплюжити українську мову. Має бути фонетичний ДСТУ на вимову мови телерадіомовлення.
І взагалі, офіційну стандартну еталонну мову треба так застандартизувати і переускладнити, щоб урешті-решт офіційний і розмовний регістри розійшлися до ступеня сприйняття носіями їх як двох окремих мов, а потім якісь нові модернові діячі слова, пишучи і виступаючи так би мовити "in volgare", стали вже оту нову поточну мову (або мови) ототожнювати з ДНК нації і культурним кодом. Російської це теж стосується.
Бо така стигматизація регіональних і сільських говірок, що її мають деякі постсовкові країни, нікуди не годиться - це просто протиприродньо.
Сказав "на протязі" - штраф! Сказав "приймав участь" - штраф! Ужив дієприслівника від зворотного дієслова - позбавлення громадянства.
Цитата: Un Ospite от июня 1, 2024, 08:45Сказав "на протязі" - штраф!
Це нормативна і первинна форма. Забобон щодо неї виник лише в 1990-х. Походить забобон із коментарів мовознавців, що такі форми опису тривалості є канцеляризмом: простою мовою "учився три роки", а не "на протязі трьох років". Але ідіоти зрозуміли ті коментарі хибно.
Цитата: DarkMax2 от июня 1, 2024, 13:18є канцеляризмом
Моє особисте відчуття є таке, що люди не розуміть різниці між регістрами/стилями мовлення. Для них всьо що "розмовне", "простомовне", "діалектне" - це "неправильне" і "неграмотне".
Новий правопис удосконалюватимуть до кінця 2024 року — директор Інституту української мови (https://kanaldim.tv/novyj-ukrayinskyj-pravopys-udoskonalyuvatymut-do-kinczya-2024-roku-gryczenko/)
Нова редакція мертвонароджена, бо це просто несистематизоване звалище хотілок-фетишів окремих літераторів.
Цитата: Un Ospite от июня 1, 2024, 08:45Ужив дієприслівника від зворотного дієслова - позбавлення громадянства.
Уже й дієприслівники на заріз пішли?! Скажіть, яка частина мови там остання в черзі — відтепер тільки її вживатиму.
Новий правопис і деколонізація в Україні. Павло Гриценко заявив про «десятки помилок» (https://www.radiosvoboda.org/a/mova-pravopys-dekolonizatsiya/32975293.html)
Цитата: Python от июня 2, 2024, 19:17Уже й дієприслівники на заріз пішли?!
Дієприкметника, звісно.
Цитата: Python от июня 2, 2024, 19:17Скажіть, яка частина мови там остання в черзі — відтепер тільки її вживатиму.
Думаю, що останніми в черзі будуть віддієслівні іменники на -ння, а також безособові форми на -но, -то як питомо українські.
Не "я з'їв пиріг", а "мною виконано з'їдання пирога".
До речі, зіштохнувся днями з одним недоілком щодо нового правопису: у новинах йшлося про загибель курсанта, і у тексті було вжито слова "екскурсант". Не одразу зрозумів, що йшлося про колишнього курсанта, а не про людину, що вона перебувала на екскурсії.
Цитата: Un Ospite от июня 5, 2024, 23:59До речі, зіштохнувся днями з одним недоілком щодо нового правопису: у новинах йшлося про загибель курсанта, і у тексті було вжито слова "екскурсант". Не одразу зрозумів, що йшлося про колишнього курсанта, а не про людину, що вона перебувала на екскурсії.
Чудовий приклад ідіотії нової редакції.
Інститут української мови готує новий варіант правопису (https://zbruc.eu/node/118597)
Цитироватьнезрозуміло, чому Кабмін схвалював настільки сирий текст, що він потребує авторизації, і дивно, що правописна комісія ухвалює рішення про авторизацію вже після постанови Кабміну. Легітимності новому правопису така неузгодженість не додала.
Впровадження правописних змін посеред війни — це взагалі нормально? Чи не вплине це на мову бойових наказів, наприклад?
Ну і проблема дефіциту компетентних носіїв української мови. Мало того, що в нас нема достатньої кількості освічених українських монолінгвів (проблема, що тягнеться ще з радянських часів і за роки Незалежності лише поглибилась),так ще й додаються людські втрати серед компетентних носіїв української мови. На окупованій території український письменник автоматично стає об'єктом переслідувань. На вільній території такий же письменник є ласим шматочком для української армії — мотивований патріот, що не протестуватиме, коли йому вручать повістку, або й сам запишеться добровольцем, з непоганими шансами загинути на фронті. Усе це веде до того, що людей, які досконало володіють українською мовою, стає менше. Де гарантія, що реформований у цих умовах правопис узагалі буде в мовному плані українським? Так, є багато мовних неофітів, яких війна підштовхнула до переходу на українську мову, але розхитаний стан правопису, разом з дефіцитом компетентних носіїв, не йде на користь досконалому оволодінню мовою. Нескінченні правописні реформи взагалі шкодять мові, але в нинішніх обставинах вони особливо шкідливі.