Давайте тут виписувати моменти, які не подобаються в сучасному чинному правописі.
Ось, що мені не до вподоби:
ЦитироватьУ словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.
Про -шу- цілком згоден, проте -фю- та -жю- дарма викинули. -Жю- так точно дарма.
ЦитироватьДовгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: Аарне, Куусінен, Тоомінг.
Ідіотизм, так як в українській це читається як дві голосні, а не одна довга.
Цитировать3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м'якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.
При цьому, в «Лісовій пісні» — тільки «Лукашу». Хоча в мові журналістів останніх років стало виринати й «Лукаше». Волюнтаризм укладачів правопису всупереч попередній мовній практиці?
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2015, 19:28
Давайте тут виписувати моменти, які не подобаються в сучасному чинному правописі.
Ось, що мені не до вподоби:
ЦитироватьУ словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.
Про -шу- цілком згоден, проте -фю- та -жю- дарма викинули. -Жю- так точно дарма.
ЦитироватьДовгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: Аарне, Куусінен, Тоомінг.
Ідіотизм, так як в українській це читається як дві голосні, а не одна довга.
Підтримую обидві зауваги
Особливо перше, щодо слів типу "журі".
Pythonе, до мене якщо зверталися в кличному відмінку, то тільки Томаше. Така форма збігається з вашою інтуіцією чи не дуже?
Цитата: engelseziekte от октября 5, 2015, 01:32
Pythonе, до мене якщо зверталися в кличному відмінку, то тільки Томаше. Така форма збігається з вашою інтуіцією чи не дуже?
Не дуже. Форми на -у/-о я чув значно частіше, тому форми на -е в незвичному місці сприймаю як гіперкорекцію в бік літературщини. А що можна загалом сказати про українську мову тих носіїв — наскільки вона рідна/набута, діалектна/олітературена?
Є така сучасна тенденція до відкопування "княже-форми" замість використання живої "князю-форми": Олегу vs Олеже.
У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
Про слово донна забули.
Не подобаються інтермецо та беладона («bella donna»).
Цитата: DarkMax2 от октября 5, 2015, 07:58
Є така сучасна тенденція до відкопування "княже-форми" замість використання живої "князю-форми": Олегу vs Олеже.
Можливо щоб уникнути омонімії з формою деяких відмінків
Цитата: Python от октября 5, 2015, 01:23
Цитировать3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м'якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.
При цьому, в «Лісовій пісні» — тільки «Лукашу». Хоча в мові журналістів останніх років стало виринати й «Лукаше». Волюнтаризм укладачів правопису всупереч попередній мовній практиці?
Туди ж Олеже, Катрусьо, Марусьо, Орисьо...
Супроти аудіо продукції волюнтаризм укладачів безсилий.
Цитата: orklyn от ноября 24, 2015, 12:49
Супроти аудіо продукції волюнтаризм укладачів безсилий.
Не зрозумів.
Цитата: DarkMax2 от ноября 24, 2015, 12:51
Цитата: orklyn от ноября 24, 2015, 12:49
Супроти аудіо продукції волюнтаризм укладачів безсилий.
Не зрозумів.
Очевидно автор вважає волюнтаризмом чинні словникові норми
Цитата: Dr. Moriarti от ноября 24, 2015, 12:21
Цитата: Zavada от октября 5, 2015, 14:09
беладона
Цитата: Zavada от октября 5, 2015, 14:09
мадонна
Не занадто послідовно якось.
У підручнику для укладачів правописів на першій сторінці великими червоними буквами має бути написано: «Вибіркове спрощення є ускладненням». На жаль, це не перше таке «спрощення» в українській літературній нормі (взяти, для прикладу, «пісний», «персні», де випале т в декого навіть чується при вимові, але при цьому «шістнадцять», «шістдесят», де німу літеру вирішили зберегти).
Тоді б я не спрощував. Хоча мені і так подобається.
Цитата: LUTS от декабря 12, 2015, 11:32
Цитата: Python от октября 5, 2015, 01:23
«Лукашу»
Важко уявити.
Самі погугліть. За запитом лісова пісня "лукаше" (http://www.google.com.ua/search?q=%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%8F+%22%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%B5%22&hl=uk&nfpr=1&gws_rd=cr&oq=%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%8F+%22%D0%BB%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%B5%22&gs_l=heirloom-serp.4..0i8i7i30j0i8i13i30l9.63782.64297.0.65407.2.2.0.0.0.0.125.219.1j1.2.0....0...1ac.1.34.heirloom-serp..0.2.219.8QY94wOtjxA) знаходить лише одруківки, переноси, російські тексти й творчість наших сучасників.