Моменти, які не до вподоби у сучасному чинному правописі.

[DarkMax2]

Давайте тут виписувати моменти, які не подобаються в сучасному чинному правописі.
Ось, що мені не до вподоби:

У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.

Про -шу- цілком згоден, проте -фю- та -жю- дарма викинули. -Жю- так точно дарма.

Довгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: Аарне, Куусінен, Тоомінг.

Ідіотизм, так як в українській це читається як дві голосні, а не одна довга.

[Python]

3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м'якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.

При цьому, в «Лісовій пісні» — тільки «Лукашу». Хоча в мові журналістів останніх років стало виринати й «Лукаше». Волюнтаризм укладачів правопису всупереч попередній мовній практиці?

[Pawlo]

Давайте тут виписувати моменти, які не подобаються в сучасному чинному правописі.
Ось, що мені не до вподоби:

У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться відповідно до французького u українське у, а не ю: брошура, журі, парашут; також у словах парфуми, парфумерія.

Про -шу- цілком згоден, проте -фю- та -жю- дарма викинули. -Жю- так точно дарма.

Довгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: Аарне, Куусінен, Тоомінг.

Ідіотизм, так як в українській це читається як дві голосні, а не одна довга.

Підтримую обидві зауваги

Особливо перше, щодо слів типу "журі". 

[engelseziekte]

Pythonе, до мене якщо зверталися в кличному відмінку, то тільки Томаше. Така форма збігається з вашою інтуіцією чи не дуже?

[Python]

Pythonе, до мене якщо зверталися в кличному відмінку, то тільки Томаше. Така форма збігається з вашою інтуіцією чи не дуже?

Не дуже. Форми на -у/-о я чув значно частіше, тому форми на -е в незвичному місці сприймаю як гіперкорекцію в бік літературщини. А що можна загалом сказати про українську мову тих носіїв — наскільки вона рідна/набута, діалектна/олітературена?

[DarkMax2]

Є така сучасна тенденція до відкопування "княже-форми" замість використання живої "князю-форми": Олегу vs Олеже.

[Zavada]

У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоч Ватт), грип, група, групето, гун (гуни), ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі, шофер та ін.

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

Про слово донна забули.
Не подобаються інтермецо та беладона («bella donna»).

[Pawlo]

Є така сучасна тенденція до відкопування "княже-форми" замість використання живої "князю-форми": Олегу vs Олеже.

Можливо щоб уникнути омонімії з формою деяких відмінків

[Dr. Moriarti]

беладона

мадонна

Не занадто послідовно якось.

[orklyn]

3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи, іменники м'якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче; женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю); гусляре, Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.

При цьому, в «Лісовій пісні» — тільки «Лукашу». Хоча в мові журналістів останніх років стало виринати й «Лукаше». Волюнтаризм укладачів правопису всупереч попередній мовній практиці?

Туди ж Олеже, Катрусьо, Марусьо, Орисьо...
Супроти аудіо продукції волюнтаризм укладачів безсилий.

[DarkMax2]

Супроти аудіо продукції волюнтаризм укладачів безсилий.

Не зрозумів.

[Pawlo]

Супроти аудіо продукції волюнтаризм укладачів безсилий.

Не зрозумів.

Очевидно автор вважає волюнтаризмом чинні словникові норми

[Python]

беладона

мадонна

Не занадто послідовно якось.

У підручнику для укладачів правописів на першій сторінці великими червоними буквами має бути написано: «Вибіркове спрощення є ускладненням». На жаль, це не перше таке «спрощення» в українській літературній нормі (взяти, для прикладу, «пісний», «персні», де випале т в декого навіть чується при вимові, але при цьому «шістнадцять»,  «шістдесят», де німу літеру вирішили зберегти).

[DarkMax2]

Тоді б я не спрощував. Хоча мені і так подобається.

[LUTS]

«Лукашу»

Важко уявити.

[Python]

«Лукашу»

Важко уявити.

Самі погугліть. За запитом лісова пісня "лукаше" знаходить лише одруківки, переноси, російські тексти й творчість наших сучасників.