Частина українців дуже полюбляє звертання "пане". Особливо ті, хто позиціонують себе продовжувачами самобутньої народної традиції. Такі люди були на Україні в усі часи. І в 17 і в 18, і в 19, і в 20 століттях. Однак є одне "але" - вони нерідко забувають, що далеко не всюди і не всі це звертання полюбляли і толерували. Для простих козаків-християн Подніпров'я і Слобожанщини це звертання нерідко асоціювалось з гнобителями і гонителями на православну віру - з польським і спольщеним україноруським панством, козацькою старшиною, яка зрадила простий трудовий козацький народ. Такі люди преферували називати один одного братами, друзями (потім ми побачимо це звертання у українських націоналістів), товаришами (потім ми побачимо це звертання у українських комуністів). Словом, не вір очам своїм. Наша історія, історія вільного люду Східної Європи і центральної Євразії, Великої Скіфії-Тартарії-Росії - не така проста штука, як здається на перший погляд...
Чесно кажучи, не знаю звертання, достатньо нейтрального, щоб його можна було застосувати до довільно взятої незнайомої людини.
Цитата: Сергий от августа 26, 2014, 14:12
"пане".
Нині асоціюється не стільки з епохою панів і кріпаків, скільки з мовою ЗМІ, в якій це звертання поширилось у наші дні. В реальному житті практично не чую. Незрозуміла ситуація з «пані», яка, з одного боку, здебільшого уявляється мені як заміжня чи огрядна, але в наш час подекуди може застосовуватись і до дівчат (де «панна» звучало б органічніше — але так у ЗМІ не говорять).
Цитата: Сергий от августа 26, 2014, 14:12
"товариш"
Стійко асоціюється з епохою п'ятирічок і суботників. Могло б розповсюдитись через середовище лівих партій, якби україномовні ліві були помітною групою. У класово розшарованому багатопартійному суспільстві таке звертання перестає бути універсальним (погодьтесь, пролетар, що називає без іронії олігарха товаришем — нонсенс; і як бути з середнім класом?..).
Цитата: klangtao от августа 26, 2014, 14:23
"друже"
Внутрішньокорпоративне, як і «брате». Як звертання до незнайомої людини незручне («хто він в біса такий, а вже братається?!»).
Щодо інших звертань. Достатньо нейтральне «добродій», на жаль, сьогодні рідко почуєш. «Шановний» — норма для офіційного письмового звертання, в усній мові не функціонує як шанобливе — скоріш, іронічне («Вибачте мені, шановний, але те, що ви кажете — повна фігня»). «Любий», «коханий» і т.д. — лише для близьких людей...
"Ей", "чуїш", "дєвушка", "мушьина", "женшьина".
Можна без звертання починати дїалог, просто спеціально вирячити очі, трошки додати жестів, промовити з спеціальною інтонацієй вступне слово на кшталт "и-и-и", "е-е-е", "а-а-a".
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 04:38
"Ей", "чуїш", "дєвушка", "мушьина", "женшьина".
Краще "чюиш".
Цитата: Сергий от августа 27, 2014, 10:23
"Громадянине"
«... Ваші документи, паспорт. Просимо пройти до відділку»
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 04:55
Краще "чюиш".
Там справді вимовляється И? :o
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 04:38
"Ей", "чуїш"
«Слухай, ти, ану іди сюда» :green:
Цитата: klangtao от августа 26, 2014, 14:23
Ну от, якщо козацтво, "Правий сектор" та добровольчі батальйони стануть основою оновленого українського війська, то воно успадкує звертання "друже" замість совкового "товаришу" та "пане", що не прижилося...
Товариш не радянське, а питомо українське.
Цитата: DarkMax2 от августа 27, 2014, 11:00
Товариш не радянське, а питомо українське.
Як звернення то ж суто радянське... :-\
Цитата: Python от августа 27, 2014, 10:27
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 04:55
Краще "чюиш".
Там справді вимовляється И? :o
Нє, це ератизм (чи як там) для ілюстраціі ступеня спотворення. ::)
Нашо ше якесь звертанє? Ззаду можна смикнути чи штурхнути, а спереду кивнути.
Цитировать"Панове-товариші!" - так запорозькі козаки зверталися один до одного. "Пан" на позначення гідності особи, "товариш" — солідарності спільноти.
Товариш, по суті, теж "корпоративне".
ЦитироватьДля привертання уваги знайомого чи незнайомого співрозмовника існує і звертання «товаришу». Ця форма має давню традицію вживання: так зверталися один до одного козаки ще в епоху Середньовіччя. У давні часи це слово символізувало рівність, взаємоповагу, визнання свободи особистості, щирість і простоту стосунків.
Ну, про Середньовічне козацтво вони загнули :)
ЦитироватьУ часи Запорізької Січі козаки звали себе «товаришами», про що зафіксовано у багатьох фольклорних творах, художніх творах на історичну тематику, а також в « Історії України – Руси » М.Грушевського.
Культура мовлення в украінских текстах ще та. "Зафіксовано" в Грушевського...
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 11:33
Культура мовлення в украінских текстах ще та. "Зафіксовано" в Грушевського...
Зафіксовано в художних творах. :fp:
Цитата: DarkMax2 от августа 27, 2014, 11:27
Товариш, по суті, теж "корпоративне".
Так. І радянське «товариш» у тому числі — просто в радянський період ця «дружня» спільнота формально розширилась до всього суспільства.
Товариш=побратим. Ну, братерство у Партії :) та у спільній справі будівництва комунізму. :)
Десь читав, що у конструкції пане + посада посада не ставиться у кличний відмінок. Це правда?
Цікава заміна панам: Частотність уживання етикетних формул з компонентом Добродій, добродійко (http://lessons.com.ua/zvertannya-pane-pani-dobrodiyu-dobrodijko-v-ukra%D1%97nskomu-movnomu-etiketi/2/)
ЦитироватьПри зверненні до старших за віком осіб, в офіційній тональності спілкування звертання Пане, пані Іноді поширюються іменами по батькові адресатів: Вельмишановна пані Ольга Петрівна! (Фр. до О. Пчілки, т.49, с.298).
Без кличного.
Звертання, що складаються з кількох назв
5.1. У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по
батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму
кличного відмінка: Григорію Семеновичу, Ірино Андріївно, пане Максиме,
друже Іване, тітко Маріє.
5.2. У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну
форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного
відмінка: пане Чорний, добродійко Прищепа, депутате Соколовський.
5.3. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму
обов'язково має перше слово, друге може виступати у формі як називного,
так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово
(голова), товаришу майоре (майор).
http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=33063&pg=0
Але це з реферату.
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 11:34
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 11:33
Культура мовлення в украінских текстах ще та. "Зафіксовано" в Грушевського...
Зафіксовано в художних творах. :fp:
Чому "зафіксовано" не можна?
Цитата: alant от сентября 10, 2015, 14:36
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 11:34
Цитата: Sandar от августа 27, 2014, 11:33
Культура мовлення в украінских текстах ще та. "Зафіксовано" в Грушевського...
Зафіксовано в художних творах. :fp:
Чому "зафіксовано" не можна?
Я вже не помню. Може, поганий настрій був.
Цитата: Python от августа 26, 2014, 17:29«панна» звучало б органічніше
Панна це якось не нейтрально, бо вказує на молодий вік і на статус в сексуальних відносинах (ну начебто панна це неодружена дівчина).
Пані можна й до дитини звернутись я думаю.
Цитата: DarkMax2 от сентября 10, 2015, 14:15
Десь читав, що у конструкції пане + посада посада не ставиться у кличний відмінок. Це правда?
Може не ставитися.
(https://books.google.com.ua/books?id=WKzqAAAAMAAJ&hl=ru&pg=PA74&img=1&pgis=1&dq=%22%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83+%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0+%D0%BC%D0%B0%D1%94+%D1%8F%D0%BA+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5+%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE+%D1%82%D0%B0%D0%BA+%D1%96+%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B5+%D1%85%D0%BE%D1%87+%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B5+%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE+%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5+%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D0%B9+%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83+%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0%22&sig=ACfU3U3qcLCpPGW3VbyQG4A8uwQe5MDVXA&edge=0)
Український правопис
Інститут української мови (Академія наук України)
Наукова думка, 1993
Цитата: Zavada от сентября 10, 2015, 17:07
Цитата: DarkMax2 от сентября 10, 2015, 14:15
Десь читав, що у конструкції пане + посада посада не ставиться у кличний відмінок. Це правда?
Може не ставитися.
Поруч два дитсадки. Жодного разу не чув, щоб виховательки зверталися до дітей в кличному відмінкові. Дітей називають винятково повним ім'ям.
Чув як до тих, що у вересні йдуть до школи, зверталися на прізвище.
Цитата: orklyn от сентября 11, 2015, 10:00
Жодного разу не чув, щоб виховательки зверталися до дітей в кличному відмінкові.
У фільмах з укр. дубляжем рідко трапляється кличний відмінок.
Цитата: Sandar от сентября 10, 2015, 17:02
Цитата: Python от августа 26, 2014, 17:29«панна» звучало б органічніше
Панна це якось не нейтрально, бо вказує на молодий вік і на статус в сексуальних відносинах (ну начебто панна це неодружена дівчина).
Пані можна й до дитини звернутись я думаю.
До дитини? :fp:
«Пані» так само марковане щодо віку й положення в шлюбі. Те, що нині його ліплять без розбору до юних незаміжніх дівчат — результат або поганого володіння українською мовою, або відродженого характеру «панських» звертань, або ж це свідома спроба зробити марковане слово універсальним (типу, німці вже не кажуть «Fräulein» — давайте й ми уб'ємо «панну» в знак емансипації).
Да, я за універсальність.
Але ж пані — вона або стара, або заміжня, або хоча б огрядна, щоб не так кидалося в вічі. Ну й проблеми з невідмінюваністю. Чому б тоді вже панну не зробити універсальною (тим більше, якщо поряд існує тенденція до універсалізації дєвушки)?
Моя бабка каже паня. Лиш іронічно. Вона не галичанка. Я за універсальну паню.
Пані це просто особа певної статі. Не стара, не огрядна, не заміжня. Шлюбний статус взагалі треба викинути з семантики цього слова. І вік. А вага то взагалі за межою :)
А шо в очі кидаєця непоняв?
Цитата: Sandar от сентября 11, 2015, 22:46
А шо в очі кидаєця непоняв?
Що панночка на вигляд зовсім юна і, за всіма ознаками, незаміжня, а її вже чогось «пані» кличуть. Має ж бути хоч щось негативне в її образі (скажімо, потрійне підборіддя), щоб змиритися з цим дисонансом.
пані ≈ женщина
панна ≈ дєвушка
Нє, хочу нейтральності і просто віжливості у звертанні... Пані казатиму навіть на дітей.
А ще є "панянка". Це шотаке гобше?
Цитата: Sandar от сентября 11, 2015, 23:10
А ще є "панянка". Це шотаке гобше?
Типу «барышня». Для офіційного звертання звучить дещо іронічно.
Цитата: Sandar от сентября 11, 2015, 23:10
Нє, хочу нейтральності і просто віжливості у звертанні...
Так сенс титулованого звертання якраз у тому, що воно диференційоване за суспільним статусом. Ну або перебільшує суспільний стан («панове» при звертанні до простих трударів).
Колись положення заміжньої жінки було об'єктивно вище, ніж незаміжньої. Якби «панна» зникла в ті часи, поступившись «пані», це було б навіть логічно: дівчину з реальними правами як у дитини стали б шанобливо величати як жінку-матір, що поступається в правах лише своєму чоловікові. Можливо, щось подібне сталось і в німецькій мові. Але, як ми знаємо, «панна» зникла одночасно з «пані» з приходом більшовицьких звертань.
Нині ж ситуація інша: положення молодої незаміжньої жінки в чомусь навіть вище, ніж заміжньої: свобода, увага чоловіків, відсутність родинних обов'язків... Тобто, назвати заміжню/немолоду жінку дівчиною — такий собі комплімент, назвати молоду дівчину жіночкою — майже образа. Але оскільки відродження старих звертань велося без знання справи, то «пан» і «пані» відродились, а «панну» чогось забули (ймовірно, внаслідок відсутності такої диференціації в радянський період). Відповідно, дорадянська й пострадянська система звертань дещо відрізняються, і «пані» виринає там, де вона б ніколи не з'явилась у літературі ХІХ ст. Що нелогічно (бо безтитульний еквівалент «пані» — «жіночка» такої універсальності не має).
Не погоджусь все одно. Пані звучит нейтрально, а панна/дівчина це фамільярно. Треба дистанція і стриманість.
Цитата: Sandar от сентября 12, 2015, 00:14
Пані звучит нейтрально
Хіба що в рямках убогої мови українських телеканалів. Для більш-менш начитаної людини — вже незовсім (бо автоматично викликає асоціації з якоюсь тіткою).
Цитата: Sandar от сентября 12, 2015, 00:14
панна/дівчина це фамільярно
Дівчина — можливо. Панна — надто рідкісне звертання в наш час, щоб говорити про його фамільярність — скоріш, нежиттєво-поетичне. Хоча панночка й згадана вище панянка справді можуть звучати фамільярно.
Цитата: Python от сентября 12, 2015, 00:36
Цитата: Sandar от сентября 12, 2015, 00:14
Пані звучит нейтрально
Хіба що в рямках убогої мови українських телеканалів. Для більш-менш начитаної людини — вже незовсім (бо автоматично викликає асоціації з якоюсь тіткою).
Який цікавий спосіб сказати, що всі, хто з Вами не згоден, — неначитані. ;)
Для мене теж звучить нейтрально. Українських телеканалів не дивлюся.
Цитата: Demetrius от сентября 12, 2015, 01:38
Який цікавий спосіб сказати, що всі, хто з Вами не згоден, — неначитані.
Скоріш, натякнути на більший авторитет старих джерел (де всі ці звертання були невід'ємною частиною живої мови) порівняно з сучасними. Просто це звертання я зустрічаю переважно або в мові ЗМІ (де форситься нейтральність «пані»), або в старих книжках (де цієї нейтральності ще не було, а асортимент звертань не обмежувався парою реконструйованих). Особливо начитаним себе не вважаю, але творів зі шкільної програми цілком досить, щоб могти порівняти тогочасну мову з сучасною.
Цитата: Sandar от сентября 11, 2015, 23:10
Пані казатиму навіть на дітей.
До речі, пан в аналогічному випадку звучить так само кумедно. Власне, як і будь-яке інше титуловане/шанобливе звертання до хлопчика — що пан Сергійко, що товариш Сергійко, що Сергійко Іванович. Панич у якості звертання, ймовірно, сприйматиметься приблизно так само, як панянка — з певною долею зверхньості (колись годилося при звертанні кріпаків до панських дітей, але ми живемо в часи, коли феодальні титули зникли, а вікова соціальна різниця ще має значення). Панна як звертання до дівчинки звучить, мабуть, більш нейтрально — але ж не відродилось чогось.
Цитата: Zavada от сентября 11, 2015, 18:24
Цитата: orklyn от сентября 11, 2015, 10:00
Жодного разу не чув, щоб виховательки зверталися до дітей в кличному відмінкові.
У фільмах з укр. дубляжем рідко трапляється кличний відмінок.
Давно не бував в кінотеатрах, а якщо судити з тих які показують на ТБ то я в більшості з них його чув. Давно вже не ріже вухо "Джейкобе", "Джексоне" і т п
Цитата: Python от сентября 12, 2015, 02:50
Цитата: Sandar от сентября 11, 2015, 23:10
Пані казатиму навіть на дітей.
До речі, пан в аналогічному випадку звучить так само кумедно. Власне, як і будь-яке інше титуловане/шанобливе звертання до хлопчика — що пан Сергійко, що товариш Сергійко, що Сергійко Іванович. Панич у якості звертання, ймовірно, сприйматиметься приблизно так само, як панянка — з певною долею зверхньості (колись годилося при звертанні кріпаків до панських дітей, але ми живемо в часи, коли феодальні титули зникли, а вікова соціальна різниця ще має значення). Панна як звертання до дівчинки звучить, мабуть, більш нейтрально — але ж не відродилось чогось.
Я маю чоловічу стать, то звертання до хлопчика може бути в якійсь мірі фамільярним. Нпрклд, "друже", "товаришу", "товариші", "хлопці". " Хлопче" задовільний варіант і ніби і без фамільярності.
Цитата: Sandar от сентября 12, 2015, 12:56
Цитата: Python от сентября 12, 2015, 02:50
Цитата: Sandar от сентября 11, 2015, 23:10
Пані казатиму навіть на дітей.
До речі, пан в аналогічному випадку звучить так само кумедно. Власне, як і будь-яке інше титуловане/шанобливе звертання до хлопчика — що пан Сергійко, що товариш Сергійко, що Сергійко Іванович. Панич у якості звертання, ймовірно, сприйматиметься приблизно так само, як панянка — з певною долею зверхньості (колись годилося при звертанні кріпаків до панських дітей, але ми живемо в часи, коли феодальні титули зникли, а вікова соціальна різниця ще має значення). Панна як звертання до дівчинки звучить, мабуть, більш нейтрально — але ж не відродилось чогось.
Я маю чоловічу стать, то звертання до хлопчика може бути в якійсь мірі фамільярним. Нпрклд, "друже", "товаришу", "товариші", "хлопці". " Хлопче" задовільний варіант і ніби і без фамільярності.
Звертання до хлопчика - хлопчику, а хлопче - до хлопця. ;)
"Хлопчику" — некрасиве, це може принизити хлопчика.