Придумав такий мікрофлешмоб - для підштовхування до вживання української мови працівників сфери обслуговування у русифікованих містах.
Де:
У сфері обслуговування - в магазинах, на ринках, у салонах мобільного зв'язку, на заправках і т.ін.
Як:
Робиться кількістю людей більше одного. Скажімо, удвох. Умовно - Сашко та Оксанка.
Сашко та Оксанка йдуть купувати якийсь товар у магазин/на базар.
Сашко питається у продавця про товар українською мовою.
Якщо той відповідає українською, то флешмоб скасовується.
Якщо продавець відповідає російською, то Сашко звертається до Оксанки (яка виконує роль перекладача) - "Що він каже?". Оксанка перекладає українською те, що сказав продавець. Подальший діалог відбувається через "перекладача" - Оксанку. Будь-яке російське слово/фраза, сказане продавцем, перекладається Оксанкою для Сашка українською мовою. Сашко має при цьому вміло удавати, що він дійсно не розуміє, що каже продавець.
Цікаво буде побачити реакцію продавця. Припускаю, що багато хто з продавців зрештою перейде на українську.
Хочу тепер таке спробувати - як тільки знайду з ким.
Якщо хтось з Вас на таке наважиться, то прошу мені сюди писати реакцію продавців. Дякую ;)
Цитата: andrewsiak от июля 30, 2009, 00:12
Якщо хтось з Вас на таке наважиться, то прошу мені сюди писати реакцію продавців. Дякую
Робив трохи не таке. Після переїзду до Києва під час своїх наїздів до Кривого Рогу принципово в кав'ярнях, крамницях тощо послуговуюся українською. У половині випадків продавці відповідають російською. Коли в мене поганий настрій (а таке часто буває) я пару разів перепитую, якщо доти не відповідають потрібною мені - вдаю, що не розумію :) Власне, в крамницях таке ще не траплялося, а в кав'ярнях так :) Тоді переходять на українську як рідненькі. Причому, на диво, їхня укр. досить таки нівроку. Хоча, матеріялу таки замало, аби судити, вибірка не представницька.
А ти за час відвідин Узбекистану там хоч одну людину, яка б говорила українською, зустрів? ;)
Тут власне, фішка в тому, щоб тебе хтось перекладав ;)
Та ні, в Узбекистані нікого не зустрів, хто б українською говорив. Але як тільки кажеш, що з Києва, то вони одразу: "О! Наші!" (не знаю, правда, які ми їм "ваші") :)
Цитата: andrewsiak от июля 30, 2009, 11:10
Але як тільки кажеш, що з Києва, то вони одразу: "О! Наші!" (не знаю, правда, які ми їм "ваші")
А може в Узбекистані ще якийсь "Київ" є? Типу "Києвабад" чи "Київсарай"? То вони й думають про нього? :)
та ні, немає. Там, до речі, багато людей середнього віку у Києві навчалися ще за Совку.
Здається мені що проблема буде у Оксанки - не так просто на ходу перекладати на українську, власне як і на російську:(
Цитата: ou77 от июля 31, 2009, 15:29
Здається мені що проблема буде у Оксанки - не так просто на ходу перекладати на українську, власне як і на російську:(
для мене це легко. це просто свідчить про те, що ти ніколи не пробував перекладати...
А я от народився і живу у Росії, та на Україні зараз буваю нечасто. 1998-го року приїхав до Києва на гостини, до письменника Данила Кулиняка (знаєте, мабуть, такого). Так він завжди розмовляв з продавцями виключно українською. Ніколи не забуду погляду однієї молодички за прилавком - вона з таким невимовним сумом дивилася на нього, нібито з докіром - "ну що це ви таке робите", мабуть хотіла сказати йому вона, але промовчала.
Тобто, аналогічну гру можна запропонувати продавцям: якщо покупці до вас звертаються російською, ви вдаєте, що нічого не можете зрозуміти. Після кількох вступних для майбутнього діалогу непорозумінь ви знизуєте плечима і починаєте спілкуватися англійською.
Чи ні?
Так, спробувати було б цікаво. Але весь час косить під дурника - чи не занадто? Що кепського в тому, же вкраїнці-русини переважно чудово розуміють московську мову?
Цитата: 5park от июля 31, 2009, 16:21
Тобто, аналогічну гру можна запропонувати продавцям: якщо покупці до вас звертаються російською, ви вдаєте, що нічого не можете зрозуміти. Після кількох вступних для майбутнього діалогу непорозумінь ви знизуєте плечима і починаєте спілкуватися англійською.
Чи ні?
Якщо місто російськомовне, то цей магазин ризикує залишитися майже без клієнтів, а продавець - без роботи.
Взагалі, всім буде ясно, що це "нерозуміння" - штучне.
Цитата: riwnodennyk от июля 31, 2009, 16:23
Так, спробувати було б цікаво. Але весь час косить під дурника - чи не занадто?
це гра.
це є неагресивний метод переходу (хай тимчасового) на українську людини, яка звикла у певному середовищі спілкуватися російською.
"косити під дурника" тут ні до чого.
принаймні, це ефективніше, ніж бігати по вулицях та кричати, що всі підмоскальники попродавалися москалям.
Highlander, riwnodennyk,
В тому й справа. Я писав своє повідомлення з відтінком іронії.
Колись в інтеренті набула розголосу інформація про те, що кримські рятівники не будуть зобов'язані надавати допомогу тим, хто буде прохати про поміч недержавною (вжито як евфемізм) мовою. Звісно, це виявилося вдало запущеними кимось чутками.
У будь-якому випадку, людей іноді корисно вибивати з життєвої парадигми, у якій вони звикли жити. Іноді це допомагає їхньому катарсису або розширює світогляд.
Цитата: andrewsiak от июля 31, 2009, 16:34
Цитата: riwnodennyk от июля 31, 2009, 16:23
Так, спробувати було б цікаво. Але весь час косить під дурника - чи не занадто?
це гра.
це є неагресивний метод переходу (хай тимчасового) на українську людини, яка звикла у певному середовищі спілкуватися російською.
"косити під дурника" тут ні до чого.
принаймні, це ефективніше, ніж бігати по вулицях та кричати, що всі підмоскальники попродавалися москалям.
Чи менш ехвективно не видрючуватись, а просто балакати рідною мовою, не соромлячись тиснучого москвомовного оточення? :???
Питання в доцільності такого підходу.
Чому я про це кажу? Років чотири тому познайомився на одному східноукраїнському форумі з одним хлопцем. Я звертався до нього українською, і це викликало в нього вихор негативних емоцій. Дуже різких, слід сказати. Виявилось, що він працює продавцем музичних дисків у Дніпропетровську, а причина його неприязні поягала в тому, що якось до нього звернувся покупець, який хотів купити CD, але категорично відмовлявся його розуміти ("я не розумію російської мови, не мушу її розуміти, відповідайте мені державною мовою").
Довелося підключати знайомих львів'ян до розмови, щоб вони пояснили йому, що навіть в тому зміфологізованому Львові люди так себе не поводять, і всі ми маємо поважати одне одного незалежно від мови. Так ось, цей хлопчина виявився дуже приємною і адекватною особою. А його співрозмовник (вірніше, той, хто міг би стати його співрозмовником), на моє глибоке переконання, - ні.
Цитата: Conservator от июля 30, 2009, 00:25Після переїзду до Києва під час своїх наїздів до Кривого Рогу принципово в кав'ярнях, крамницях тощо послуговуюся українською.
Пацани, ви жжете. Я б у Мінську взагалі нічого не купив (і нікуди не пройшов би), якби так викаблучувався.
Але взагалі це сумно, звісно.
Цитата: 5park от июля 31, 2009, 17:10причина його неприязні поягала в тому, що якось до нього звернувся покупець, який хотів купити CD, але категорично відмовлявся його розуміти ("я не розумію російської мови, не мушу її розуміти, відповідайте мені державною мовою").
Ігри іграми, але маю сказати, що львів'яни цілком терпимі до російськомовних, а в Донецьку до української - ну, як пощастить.
Тож усі ці анекдоти про "хто не українці - виходимо" смішні до певного моменту.
Цитата: riwnodennyk от июля 31, 2009, 16:57
Чи менш ехвективно не видрючуватись, а просто балакати рідною мовою, не соромлячись тиснучого москвомовного оточення? :???
безперечно
але тут ідеться про те, щоб підштовхнути
російськомовних до спілкування українською
Цитата: andrewsiak от августа 1, 2009, 12:15
безперечно
але тут ідеться про те, щоб підштовхнути російськомовних до спілкування українською
Не будь-де прокатить. У Криму точно нє, лише аґресію викличе.
Цитата: Conservator от августа 1, 2009, 12:19
Цитата: andrewsiak от августа 1, 2009, 12:15
безперечно
але тут ідеться про те, щоб підштовхнути російськомовних до спілкування українською
Не будь-де прокатить. У Криму точно нє, лише аґресію викличе.
Маєте приклад із життя?
Самий простий метод - говорити з усіма українцями по-українськи, навіть чоловік моєї двоюродної сестри який розмовляє з усіма виключно російською, зо мною почав говорити українською.
Цитата: riwnodennyk от августа 2, 2009, 15:42
Маєте приклад із життя?
Ну, без аґресії, просто з нерозумінням, да. Якось автоматично зробив замовлення українською в "МакДоналдсі" в Симферополі. Мене разів зо три перепитав касир, поки до мене дійшло, що він просто не розуміє української (чи робить вигляд, що не розуміє, але так не виглядало).
Цитата: Conservator от августа 2, 2009, 21:51
Цитата: riwnodennyk от августа 2, 2009, 15:42
Маєте приклад із життя?
Ну, без аґресії, просто з нерозумінням, да. Якось автоматично зробив замовлення українською в "МакДоналдсі" в Симферополі. Мене разів зо три перепитав касир, поки до мене дійшло, що він просто не розуміє української (чи робить вигляд, що не розуміє, але так не виглядало).
Так тоді це навпаки, благородна справа привнесення мов у маси! :yes: До тих МакДоналдсів так узагалі ж не дуже освічених людей набирають. Там і так назви всіх «страв» англійською, та сам був свідком, як у Харькові турист просто не міг там ніц замовити англійською, поки не покликали головного керівника цієї їдальні. :D За переписом десятилітньої давнини так у Къырымі свідчили про своє знання русько-української щось лише близько чверті кримчан. :??? Навіть у Луганській області цей показник був близько 80%.
Цитата: riwnodennyk от августа 2, 2009, 22:04
Навіть у Луганській області цей показник був близько 80%.
Ну, Луганське ж увесь час існування УССР було в її складі, та й україномовні села там, ніби, ще лишилися... Къырым - инша справа.
Цитата: riwnodennyk от августа 2, 2009, 22:04
До тих МакДоналдсів так узагалі ж не дуже освічених людей набирають. Там і так назви всіх «страв» англійською, та сам був свідком, як у Харькові турист просто не міг там ніц замовити англійською, поки не покликали головного керівника цієї їдальні.
http://www.mult.ru/projects/mas/mults/mult_187.html
Цитата: RawonaM от августа 2, 2009, 23:47
http://www.mult.ru/projects/mas/mults/mult_187.html
:D Ну этаа... вот. Зис.
Этого не видела! И вообще Масяню давно собираюсь пересмотреть и досмотреть, спасибо за ссылк!!
Ну майже як ми у Перу. :)
Цитата: Conservator от августа 2, 2009, 21:51
Цитата: riwnodennyk от августа 2, 2009, 15:42
Маєте приклад із життя?
Ну, без аґресії, просто з нерозумінням, да. Якось автоматично зробив замовлення українською в "МакДоналдсі" в Симферополі. Мене разів зо три перепитав касир, поки до мене дійшло, що він просто не розуміє української (чи робить вигляд, що не розуміє, але так не виглядало).
А я читав на одному з форумів від хлопця з Києва, як він у Криму прохав у газетному кіоску російською мовою продати йому якусь газету на українській. Продавщиця обізвала його "націоналістом".
Цитата: andrewsiak от августа 1, 2009, 12:15
але тут ідеться про те, щоб підштовхнути російськомовних до спілкування українською
Мне кажется, можно спросить для начала, говорит ли продавец по-украински.
Если не говорит, чего его "штовхать" без толку? Действительно, раздражать только.
Цитата: Flos от августа 3, 2009, 09:51
Мне кажется, можно спросить для начала, говорит ли продавец по-украински.
Если не говорит, чего его "штовхать" без толку? Действительно, раздражать только.
в Україні повинні розмовляти українською by default, ні?
Цитата: andrewsiak от августа 3, 2009, 11:04
в Україні повинні розмовляти українською by default, ні?
Вам виднее, конечно.
Но если Украина свободная страна, то никто никому ничего такого не должен.
Цитата: С З от августа 3, 2009, 08:43
Цитата: Conservator от августа 2, 2009, 21:51
Цитата: riwnodennyk от августа 2, 2009, 15:42
Маєте приклад із життя?
Ну, без аґресії, просто з нерозумінням, да. Якось автоматично зробив замовлення українською в "МакДоналдсі" в Симферополі. Мене разів зо три перепитав касир, поки до мене дійшло, що він просто не розуміє української (чи робить вигляд, що не розуміє, але так не виглядало).
А я читав на одному з форумів від хлопця з Києва, як він у Криму прохав у газетному кіоску російською мовою продати йому якусь газету на українській. Продавщиця обізвала його "націоналістом".
І продали хоч щось? Для порівняння, у Луганському в пресових кіосках рідною мовою зазвичай можна придбати лише «Селянську правду», «Главред», «Український тиждень», «Урядовий кур'єр», дитячі журнали та партійну газету ВО «Свобода» кількамісячної давнини :) Здається, ще пару років тому нічого, крім «Урядового кур'єра» та дитячих розхварбовок, не було.
Цитата: riwnodennyk от августа 3, 2009, 12:11Для порівняння, у Луганському в пресових кіосках рідною мовою зазвичай можна придбати лише «Селянську правду», «Главред», «Український тиждень», «Урядовий кур'єр», дитячі журнали та партійну газету ВО «Свобода» кількамісячної давнини :) Здається, ще пару років тому нічого, крім «Урядового кур'єра» та дитячих розхварбовок, не було.
о! то йдемо гарним поступом!
Пригадую, як десь 1990-го року передплачував у Москві (тоді ще можна було і незадорого), українські видання (часопис "Україна" та "Український історичний журнал"). Так більшість з моїх однокурсників просто не могли зрозуміти - навіщо читати в Росії україномовну пресу? Довести - навіщо, я так їм і не зміг. "Ти - націоналіст?" - перше що в мене питали, бачачи в руках український журнал (навіть з гаслом "Пролетарі всіх країн..." під назвою). Іноді і в електричці помічав просто широко розплющені очі в сусідів, коли їхав, наприклад, з "Кобзарем".
Зате нещодавно (з рік тому) їхав у московському метро поруч з незнайомою дівчиною років вісімнадцяти. В неї з книжки випав відксерений аркуш з портретом Грушевського та якимсь українським текстом. Я підняв та повернув їй цей аркуш - вона подивилась на мене дещо злякано - мабуть думала, що я можу покепкувати з неї. В руках в неї був підручник з української мови, як я побачив. Вона подякувала мені та тут же вийшла з вагону на станції. От така от трапилася зі мною подія.
Цитата: С З от августа 3, 2009, 14:01
Пригадую, як десь 1990-го року передплачував у Москві (тоді ще можна було і незадорого), українські видання (часопис "Україна" та "Український історичний журнал"). Так більшість з моїх однокурсників просто не могли зрозуміти - навіщо читати в Росії україномовну пресу? Довести - навіщо, я так їм і не зміг. "Ти - націоналіст?" - перше що в мене питали, бачачи в руках український журнал (навіть з гаслом "Пролетарі всіх країн..." під назвою). Іноді і в електричці помічав просто широко розплющені очі в сусідів, коли їхав, наприклад, з "Кобзарем".
Зате нещодавно (з рік тому) їхав у московському метро поруч з незнайомою дівчиною років вісімнадцяти. В неї з книжки випав відксерений аркуш з портретом Грушевського та якимсь українським текстом. Я підняв та повернув їй цей аркуш - вона подивилась на мене дещо злякано - мабуть думала, що я можу покепкувати з неї. В руках в неї був підручник з української мови, як я побачив. Вона подякувала мені та тут же вийшла з вагону на станції. От така от трапилася зі мною подія.
Гм, це стосується лише української чи можна уявити подібне і з, наприклад, болгарською мовою?
Чомусь як на українській мові розмовляєш так це націоналіст! А якщо на російській/руській - демократ чи ліберал?
Цитата: Лукас от августа 3, 2009, 14:13
Чомусь як на українській мові розмовляєш так це націоналіст! А якщо на російській/руській - демократ чи ліберал?
Зважаючи на те, що руська та українська - це те саме, проблеми не видю 8-)
Цитата: riwnodennyk от августа 3, 2009, 14:19
Зваючи на те, що руська та українська - це те саме, проблеми не видю
Не треба мене шокувати. Для мене сучасні українська та руська мови не одне і теж.
Цитата: Лукас от августа 3, 2009, 14:22
Цитата: riwnodennyk от августа 3, 2009, 14:19
Зваючи на те, що руська та українська - це те саме, проблеми не видю
Не треба мене шокувати. Для мене сучасні українська та руська мови не одне і теж.
У чому ви бачите різницю?
Цитата: riwnodennyk от августа 3, 2009, 14:13
Цитата: С З от августа 3, 2009, 14:01
Пригадую, як десь 1990-го року передплачував у Москві (тоді ще можна було і незадорого), українські видання (часопис "Україна" та "Український історичний журнал"). Так більшість з моїх однокурсників просто не могли зрозуміти - навіщо читати в Росії україномовну пресу? Довести - навіщо, я так їм і не зміг. "Ти - націоналіст?" - перше що в мене питали, бачачи в руках український журнал (навіть з гаслом "Пролетарі всіх країн..." під назвою). Іноді і в електричці помічав просто широко розплющені очі в сусідів, коли їхав, наприклад, з "Кобзарем".
Зате нещодавно (з рік тому) їхав у московському метро поруч з незнайомою дівчиною років вісімнадцяти. В неї з книжки випав відксерений аркуш з портретом Грушевського та якимсь українським текстом. Я підняв та повернув їй цей аркуш - вона подивилась на мене дещо злякано - мабуть думала, що я можу покепкувати з неї. В руках в неї був підручник з української мови, як я побачив. Вона подякувала мені та тут же вийшла з вагону на станції. От така от трапилася зі мною подія.
Гм, це стосується лише української чи можна уявити подібне і з, наприклад, болгарською мовою?
Ну якщо їхати у метро пізно ввечері з підручником з івриту, то мабуть теж можна потрапити до неприємної ситуації. Тут, як кажуть - на кого нарвешся. А можна для цього бути просто африканцем чи арабом. Справа у тому, що у самому сучасному суспільстві з'являється на жаль все більше людей, що вороже відносяться до будь-якої іншої культури, чи краще сказати ураджаються недовірою до всього іншого та незвичного.
Цитата: С З от августа 3, 2009, 14:47
Ну якщо їхати у метро пізно ввечері з підручником з івриту, то мабуть теж можна потрапити до неприємної ситуації.
Я с арабским не рискую ездить. Не то, чтобы были прецеденты, но все же...
Сразу народ ищет, где у меня бомба спрятана...
:(
Цитата: Flos от августа 3, 2009, 16:22
Сразу народ ищет, где у меня бомба спрятана...
Аллах Акбар - магических два слова, после которых все разбигаются в разные стороны.
Цитата: riwnodennyk от августа 3, 2009, 14:26
Цитата: Лукас от августа 3, 2009, 14:22
Цитата: riwnodennyk от августа 3, 2009, 14:19
Зваючи на те, що руська та українська - це те саме, проблеми не видю
Не треба мене шокувати. Для мене сучасні українська та руська мови не одне і теж.
У чому ви бачите різницю?
Уже столько много говорено по этому поводу, что уже не хочется нискем спорить.