Говіркові форми непрямих післяприйменникових відмінків - у його (замість у нього), у її (замість у неї), до його (до нього), до її (до неї), які, до речі, є літературною нормою у білоруській - це рештки давнього узусу, чи пізніше/вторинне явище?
Це нмд, вплив білоруської.
Наши місцеві "литвини" кажуть: "в йОва", "в йОй", "да явО", " да йОй", "йОйної", "йОнава". Білоруси з'явилися в наших краях у 18 сторіччі.
В свою чергу місцевий суржик використовує форми: "в йОго", "в йОї", "йОної", "йОного", "до їЇ", до йОго".
ну, мене цікавить не стільки, відки це з'явилося, а наскільки це давня риса...
Ну, принаймні з 17 ст.
Цитата: Noëlle Daath от февраля 5, 2009, 20:43
Ну, принаймні з 17 ст.
а чого "до його" не може бути продовженням праслов'янського *do jego?
Якби ж іще одночасно з суржиковим "до його" не користувалися формою "до нього" ... Але ж паралельно існують обидві форми.
Цитата: Noëlle Daath от февраля 5, 2009, 23:43
Якби ж іще одночасно з суржиковим "до його" не користувалися формою "до нього" ... Але ж паралельно існують обидві форми.
Вам відомо, звідки в "нього" з'явився отой /н/?
Цитата: andrewsiak от февраля 5, 2009, 21:03
Цитата: Noëlle Daath от февраля 5, 2009, 20:43
Ну, принаймні з 17 ст.
а чого "до його" не може бути продовженням праслов'янського *do jego?
Вставлять н- в ненужных этимологически местах - это таки общеславянский процесс, в чешском, польском, например, так же.
Узус давний.
Цитата: andrewsiak от февраля 6, 2009, 00:08
Вам відомо, звідки в "нього" з'явився отой /н/?
Невже з польської?
Цитата: Noëlle Daath от февраля 6, 2009, 00:13
Цитата: andrewsiak от февраля 6, 2009, 00:08
Вам відомо, звідки в "нього" з'явився отой /н/?
Невже з польської?
Та ні.
Від трьох прийменників, які мали колись у кінці *-n, а саме:
*vъn, *kъn, *sъn.
Кінцеве *n було переосмислене як початок наступного слова:
*kъn jemu > kъ njemu > къ нему.
А надалі вже цей /н/ почав додаватися до всіх займенників, що йшли за прийменниками.
Цитата: Алексей Гринь от февраля 6, 2009, 00:09
Цитата: andrewsiak от февраля 5, 2009, 21:03
Цитата: Noëlle Daath от февраля 5, 2009, 20:43
Ну, принаймні з 17 ст.
а чого "до його" не може бути продовженням праслов'янського *do jego?
Вставлять н- в ненужных этимологически местах - это таки общеславянский процесс, в чешском, польском, например, так же.
Узус давний.
Наскільки давній?
andrewsiak, а як же з написанням? Українці майже всі були письменні, десь 80 відсотків, навіть і жінки. А Ви кажете про переважно слухове сприйняття.
Цитата: Noëlle Daath от февраля 6, 2009, 00:24
andrewsiak, а як же з написанням? Українці майже всі були письменні, десь 80 відсотків, навіть і жінки. А Ви кажете про переважно слухове сприйняття.
бо тут іде мова про ту добу, коли "написання" як такого ще не було. :)
Бо Кирило з Мефодієм ще не були доїхали до нас...
І що, жодних змін протягом такого довгого часу? Не може бути.
Цитата: Noëlle Daath от февраля 6, 2009, 00:51
І що, жодних змін протягом такого довгого часу? Не може бути.
змін у чому? У написанні? Так я Вам скажу, що десь до 16-17 століття слова писалися усі разом, і визначити, де закінчується прийменник і починається дієслово не можливо було на письмі, а тим паче, ці два слова складають одну тактову групу.
Ну звичайно ж, разом, я це й хотіла почути. :) Тоді який був сенс перегруповувати, якщо все писалося разом?
Можливо сенсу й не було, але так сталося.
Оскільки *kъn втратив -n в абсолютному кінці, здебільшого перед приголосним, то виникали пари
kъn stolu - kъn jemu > къстолу - кънєму > к столу - к нєму
kъn stolomъ - kъn jimъ > къстоломъ - кънимъ > к столам - к ним
sъn stolomь - sъn jimь > състоломь - сънимь > с столом - с ним
sъn stoly - sъn jimi > състолы - съними > с столами - с ними
в яких (н) був сприйнятий як певний показник займенника, і відтак був доданий після інших прийменників та перед займенниками, звідки маємо
у нього, при ньому, від нього.
Питання лише в тому, чи діалектні форми
у його, від його
є прямим продовженням давнього u jego, otъ jego, чи вони втратили на вставний (н), який був там з'явився на певному етапі. І коли це сталося.
Мені здається, що то не залишок чогось давнього а вживання іншого відмінка при прийменниках, цікаво як в цих діалектах вживаються прийменники з інменниками?
я знаю, що на Гуцульщині вживається "ходи ід мені" (= ходи до мене), а на Київщині - "говорив до нього" (= говорив з ним), ще чув на Київщині прийменник "праз" (=через, наскрізь). А так, не думаю, що є якісь відмінності у вживанні по Україні.
Цитата: "andrewsiak" от
"ходи ід мені"
Контамiнацiя з прийменником к, iк
Цитата: Iskandar от февраля 7, 2009, 12:32
Цитата: "andrewsiak" от
"ходи ід мені"
Контамiнацiя з прийменником к, iк
так. ще існує скорочена версія "ід" - просто " 'д ".