Лингвофорум

Не можу знайти в мережі, допоможіть, коли в дієслова наголос ставлять на -те?
І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Чи треба пом'якшувати приголосні перед І? В загальному випадку, так. З іншого боку, повноцінно пом'якшуються не всі приголосні, а лише зубні — в решті випадків там приголосна лише напівпом'якшується, І при цьому вимовляється як І (зокрема, не слід вимовляти жі, ші, чі як жи, ши, чи). Тобто, в таких випадках відбувається приблизно те ж саме, що в англійській (she, be, me...), де [iː] не палаталізує попередню приголосну й не змінюється під її впливом.

Також поширене явище, коли І на місці історичних О, Ы не пом'якшує попередню зубну приголосну (напр., «сік» (від «сікти») вимовляється з м'яким С, а «сік» («соку») — з твердим С). Проте, це лише один з варіантів вимови, і в наш час нема ні обов'язкової орфоепічної вимоги розрізняти пом'якшуюче/непом'якшуюче І, ні заборони такого розрізнення.

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52Не можу знайти в мережі, допоможіть, коли в дієслова наголос ставлять на -те?

Якогось загального правила нема, здається. У словах «їсте́», «дасте́» наголос на -те, але «да́йте», «ḯжте» — ні. У «йде́те́», «несе́те́» наголос рухомий, може з'являтись на різних складах. В більшості інших дієслів -те здебільшого ненаголошене (хоча в частині випадків може наголошуватись при віршуванні).

Схоже, що -те ніколи не наголошується, якщо це наказова форма, але в частини дієслів може наголошуватись, якщо це ІІ особа множини теперішнього чи майбутнього часу.

Постійно наголошене -те властиве небагатьом дієсловам, і, мабуть, простіше всього вивчити ці дієслова.

Цитата: Python от марта 28, 2023, 02:00

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Чи треба пом'якшувати приголосні перед І? В загальному випадку, так. З іншого боку, повноцінно пом'якшуються не всі приголосні, а лише зубні — в решті випадків там приголосна лише напівпом'якшується, І при цьому вимовляється як І (зокрема, не слід вимовляти жі, ші, чі як жи, ши, чи). Тобто, в таких випадках відбувається приблизно те ж саме, що в англійській (she, be, me...), де [iː] не палаталізує попередню приголосну й не змінюється під її впливом.

Також поширене явище, коли І на місці історичних О, Ы не пом'якшує попередню зубну приголосну (напр., «сік» (від «сікти») вимовляється з м'яким С, а «сік» («соку») — з твердим С). Проте, це лише один з варіантів вимови, і в наш час нема ні обов'язкової орфоепічної вимоги розрізняти пом'якшуюче/непом'якшуюче І, ні заборони такого розрізнення.

Ай я дурень, я забув написать "і" перед словом! яке закінчується на консонант, пробачте. на приклад він і вона. Які допущено варіанти?

Цитата: Python от марта 28, 2023, 02:00

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 00:52І про інше: як казать 'і' після консонанта: помнякшать чи ні чи взагалі казать "и"?

Чи треба пом'якшувати приголосні перед І? В загальному випадку, так. З іншого боку, повноцінно пом'якшуються не всі приголосні, а лише зубні — в решті випадків там приголосна лише напівпом'якшується, І при цьому вимовляється як І (зокрема, не слід вимовляти жі, ші, чі як жи, ши, чи). Тобто, в таких випадках відбувається приблизно те ж саме, що в англійській (she, be, me...), де [iː] не палаталізує попередню приголосну й не змінюється під її впливом.

Також поширене явище, коли І на місці історичних О, Ы не пом'якшує попередню зубну приголосну (напр., «сік» (від «сікти») вимовляється з м'яким С, а «сік» («соку») — з твердим С). Проте, це лише один з варіантів вимови, і в наш час нема ні обов'язкової орфоепічної вимоги розрізняти пом'якшуюче/непом'якшуюче І, ні заборони такого розрізнення.

А це цікаво, тепер я бачу, чому в ЗЛА в одному пунктові може бути і пом'якшення і ні перед "і

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 02:41Ай я дурень, я забув написать "і" перед словом! яке закінчується на консонант, пробачте. на приклад він і вона. Які допущено варіанти?

Здається, нема такого, щоб І на початку слова пом'якшувала кінцеву приголосну попереднього слова чи, тим більше, під її дією переходила в И. «Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56

Цитата: Švarn Lvovič от марта 28, 2023, 02:41Ай я дурень, я забув написать "і" перед словом! яке закінчується на консонант, пробачте. на приклад він і вона. Які допущено варіанти?

Здається, нема такого, щоб І на початку слова пом'якшувала кінцеву приголосну попереднього слова чи, тим більше, під її дією переходила в И. «Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

як же тоді?! ї?

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56«Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

При розбірливій вимові між «пауз» та «і»  має бути твердий приступ, а при торохтінні твердий приступ наїздить  на «з» і оглушує його до «с», тим самим маркуючи кінець слова, тому варіант
 перечислювального відмінка  :green:  «паузі» був би нічим не гірший за інші.

Цитата: Волод от марта 28, 2023, 10:13

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56«Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

При розбірливій вимові між «пауз» та «і»  має бути твердий приступ, а при торохтінні твердий приступ наїздить  на «з» і оглушує його до «с», тим самим маркуючи кінець слова, тому варіант
 перечислювального відмінка  :green:  «паузі» був би нічим не гірший за інші.

а справжнє як? не письменною, а нормальною мовою. [сі] чи [си] чи [с'і] чи [з'і]?

Цитата: Волод от марта 28, 2023, 10:13

Цитата: Python от марта 28, 2023, 04:56«Без пауз і зупинок» не звучить як «без паузі зупинок», «без паузь і зупинок» чи «без паузи зупинок». Хіба що торохтіти в темпі, щоб аж слова зливались, але при розбірливій вимові — точно ні.

При розбірливій вимові між «пауз» та «і»  має бути твердий приступ, а при торохтінні твердий приступ наїздить  на «з» і оглушує його до «с», тим самим маркуючи кінець слова, тому варіант
 перечислювального відмінка  :green:  «паузі» був би нічим не гірший за інші.

хоча, звучить правдоподібно

Але в описі української вимови ніколи той твердий приступ не згадували. От про російську щось схоже чув.
Радше справжня вимова сполучної І в такій позиції - це [и].

Цитата: DarkMax2 от марта 29, 2023, 21:17Радше справжня вимова сполучної І в такій позиції - це [и].

 :green: [зъі]

Цілком можливо.

Цитата: DarkMax2 от марта 29, 2023, 21:17Але в описі української вимови ніколи той твердий приступ не згадували. От про російську щось схоже чув.
Радше справжня вимова сполучної І в такій позиції - це [и].

Звучатиме як російський акцент. Українська мова сполучає тверді приголосні та [і] без перетворення на [и] — ми не кажемо «безименний» чи «розигрувати», там чується чітке [і]. На межі слів — так само, тільки взаємодія між ними ще слабша.

Щодо твердого приступу. Є люди, які цей твердий приступ чують, і люди, які його не чують принципово. Я, наприклад, чую різницю між сполученням приголосної з голосною у складі та на межі складів (порівняйте сполучення «за» у словах «роза» та «розархівувати»). Не впевнений, чи можна назвати цей артикуляційний рух саме приступом — він більш згладжений, цей «німий звук» скоріш «фрикативний», ніж «проривний». Зародкове протетичне Г?

Цитата: Python от марта 30, 2023, 03:09(порівняйте сполучення «за» у словах «роза» та «розархівувати»).

Зараз моторошні часи,  можна натрапити і на «зархівувати»

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 07:59Зараз моторошні часи,  можна натрапити і на «зархівувати»

Якби правопис реформував я, то в таких словах між префіксом та голосною додав би апостроф: «з'архівувавти», «роз'архівувати», але «заархівувати».

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41але «за?архівувати»

Мав би бути:
ярхів,
гархів,
вархів.

Ось де собака порився.

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41Якби правопис реформував я, то в таких словах між префіксом та голосною додав би апостроф:

знак заїкання

так а є перелік дієслів з наголосом на -те? чи правило

Мабуть так: "дати", "їсти" і ті, що закінчуються на "–вісти" чи "–вістити".

Але в наказовому способі «-те» ненаголошене.

І взагалі:  де я, а де лінгвістика?

Ще деякі на "-остити"

Цитата: Волод от апреля  1, 2023, 09:06Мабуть так: "дати", "їсти" і ті, що закінчуються на "–вісти" чи "–вістити".

Але в наказовому способі «-те» ненаголошене.

І взагалі:  де я, а де лінгвістика?

а смієтЕсь, лежитЕ? там багато їх

Я подумав, що мова йде про «-те», а не про «-єте», «-ите», ....

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 17:54

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41але «за?архівувати»

Українська мова не має довгих голосних як окремого явища, тому дві однакові голосні поруч неминуче читатимуться з перепадом між ними. Необов'язково саме з зупинкою між ними — це може бути і різниця в тональності між першою та другою голосною, і дві різні реалізації цієї фонеми...

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 18:25Мав би бути:
ярхів,
гархів,
вархів.

Ось де собака порився.

Українська мова не схильна до мимовільної йотації. Хіба що яби було «ірхів», а стало «їрхів».

Тобто, максимум на що здатна мова, це «за?ікання» зробити «заїканням».

Цитата: Python от апреля  2, 2023, 19:47

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 17:54

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41але «за?архівувати»

Українська мова не має довгих голосних як окремого явища, тому дві однакові голосні поруч неминуче читатимуться з перепадом між ними. Необов'язково саме з зупинкою між ними — це може бути і різниця в тональності між першою та другою голосною, і дві різні реалізації цієї фонеми...

Не зупиняючись, зробимо з двох складів один.

а жц, підкажіть, які способи читать в "переможця"?

Цитата: Волод от апреля  2, 2023, 20:21Тобто, максимум на що здатна мова, це «за?ікання» зробити «заїканням».

Заікання — заїканням, заархівоване — загархівованим. М'якості постійно м'якого [й] треба звідкись вирости, інакше з записуваних приставних приголосних доступні лише [г] та [в].

Цитата: Švarn Lvovič от апреля  3, 2023, 02:59а жц, підкажіть, які способи читать в "переможця"?

Так само як мужеложці.

Цитата: Švarn Lvovič от апреля  3, 2023, 02:59а жц, підкажіть, які способи читать в "переможця"?

Орфоепічно правильною вважається асиміляція за шиплячістю — тобто, «перемозця» (чи, скоріш, «перемозьця»). Крім того, ненаголошені Е наближаються за звучанням до И. Втім, і вимова точно за написанням не сприймається як відхилення від норми.

Цитата: Python от апреля  2, 2023, 19:59раїнська мова не схильна до мимовільної йотації

Цитата: Python от апреля  3, 2023, 03:06інакше з записуваних приставних приголосних доступні лише [г] та [в]

Ось і маємо за?ікання, так німцями станемо.   

ЗАЇКА́ННЯ, я, сер. Мовна вада, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або в затримці їх вимовлення. Найчастіше причиною заїкання є психічна травма. Так, кількість заїк різко збільшилася під час війни (Наука і життя, 8, 1965, 24).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 132.

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 07:59Зараз моторошні часи,  можна натрапити і на «зархівувати»

Якби правопис реформував я, то в таких словах між префіксом та голосною додав би апостроф: «з'архівувавти», «роз'архівувати», але «заархівувати».

До речі, с'пів чи спів? В українській мові це один корінь? Просто в російській є "петь", а у нас лише "співати".

Цитата: Švarn Lvovič от апреля  3, 2023, 02:59а жц, підкажіть, які способи читать в "переможця"?

зьць, [перемоз'ц'і].
До речі, мужолозтво через О, тому мають бути "мужоложці". Аналогічно кашовар, мечоносець, ночовид. Є, звісно, винятки: кілька запозичень з ц.-с./рос. і морфологічні казуси, як овочесховище. На жаль, зараз чимало людей творять нові слова за рос. морф.-орф. правилами.

Цитата: DarkMax2 от апреля  3, 2023, 10:24До речі, с'пів чи спів? В українській мові це один корінь? Просто в російській є "петь", а у нас лише "співати".

З цим же коренем, але без префіксу, в обох мовах є «пісня», також є архаїчне/діалектне «пíти». Теоретично, префікс можна виокремити, і він би мав читатись без асиміляційного пом'якшення. З іншого боку, наприклад, у лемківській орфографії ми бачимо «сьпів», «сьпіванки», та й звичайній українській мові така вимова властива — що може свідчити про поглинання префіксу коренем, перетвореннння на його частину.

Цитата: DarkMax2 от апреля  3, 2023, 10:24ЗАЇКА́ННЯ, я, сер. Мовна вада, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або в затримці їх вимовлення. Найчастіше причиною заїкання є психічна травма. Так, кількість заїк різко збільшилася під час війни (Наука і життя, 8, 1965, 24).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 132.

Цитата: Python от марта 30, 2023, 17:41

Цитата: Волод от марта 30, 2023, 07:59Зараз моторошні часи,  можна натрапити і на «зархівувати»

Якби правопис реформував я, то в таких словах між префіксом та голосною додав би апостроф: «з'архівувавти», «роз'архівувати», але «заархівувати».

До речі, с'пів чи спів? В українській мові це один корінь? Просто в російській є "петь", а у нас лише "співати".

Цитата: Švarn Lvovič от апреля  3, 2023, 02:59а жц, підкажіть, які способи читать в "переможця"?

зьць, [перемоз'ц'і].
До речі, мужолозтво через О, тому мають бути "мужоложці". Аналогічно кашовар, мечоносець, ночовид. Є, звісно, винятки: кілька запозичень з ц.-с./рос. і морфологічні казуси, як овочесховище. На жаль, зараз чимало людей творять нові слова за рос. морф.-орф. правилами.

перевірочне слово пісня:)

Добре, що не півень.

Цитата: DarkMax2 от апреля  6, 2023, 11:38Добре, що не півень.

«півень» - це той, ким поїли богів.

Цитата: Волод от апреля  6, 2023, 12:06

Цитата: DarkMax2 от апреля  6, 2023, 11:38Добре, що не півень.

«півень» - це той, ким поїли богів.

Питний півень? (Як це взагалі готується?)
Комусь було до снаги поїсти богів півнем? (Але ж страдатєльність — навіть я її тут бачу...)

Зоозахисників турбує питання: що ви зробили з півнем?

Коли без фанатизму, то богам кров півня ну і, може, голова на гіляку, а все інше добрим людям.

Крові властиво згортатися, тому боги її жерли, як і будь-яку іншу жертву. Кров'янку ми теж не п'ємо.

Цитата: Python от апреля  8, 2023, 15:26Кров'янку ми теж не п'ємо.

А чому ..... тоді те, що не п'ється, «пищей» називають?  :green:

Ну добре, між «питтям» і «питанием» є зв'язок. Але тоді «півень», якби походив від «пиття», був би «пивнем». (Звучить як назва місяця пива).

У народних замовляннях зустрічається вираз «де кури не піють» (за іронією долі, познайомився я з з цим жанром фольклору завдяки агресивному півневі, через фобічну реакцію на якого мене потім водили до бабки-шептухи, але в самому тексті замовляння про напад півня не йшлося). «Піють» — очевидно, співають, «кури» — очевидно, кури-самиці не надто вправні у співові, але півні належать до курей, як чоловіки — до людей чи матері — до батьків. За іншою версією, «кур» — це стара назва півня. У будь-якому разі, з усієї курячої спільноти «піють» лише півні, і було б логічно за цією характерною ознакою назвати їх «півнями». Для кривавих ритуалів же годяться всі істоти з кров'ю в достатній кількості (і бичок на роль «пивня» ще краще підійшов би).

На початках цими словами називали когось маленького, тому і маленьке жертвоприношення пов'язали з цими словами.

Як називали жертвоприношення корови? Не знаю?

Може,  :green:  «стравою».

Цитата: Python от апреля  8, 2023, 16:48За іншою версією, «кур» — це стара назва півня.

  А "петуха" стара назва курки.   :E:

Цитата: Python от апреля  8, 2023, 16:48У народних замовляннях зустрічається вираз «де кури не піють»

Ой уночі із півночі, ще кури не піли,
Ішов Яким до вдовоньки, люди не виділи.
https://www.i-franko.name/uk/Folklore/1882/ZhinochaNevoljaVPisnjax/PisnjaProJakyma.html

І що?
А «петуха» як і «птаха» одружені з  :green:  чоловіком на прозвище «пет» - малий, це ж так прозоро.

Якось воно французщиною тхне.

Цитата: Волод от апреля  8, 2023, 20:01І що?
А «петуха» як і «птаха» одружені з  :green:  чоловіком на прозвище «пет» - малий, це ж так прозоро.

Пітух через ять і від пєть (співати).

ЦитироватьПеть. Общеслав. Объясняется как каузатив к пить. Пою «заставляю, даю пить» дало пою «воспеваю, пою песнь» в связи с языческим обрядом жертвенного возлияния и одновременного исполнения гимнов.

https://lexicography.online/etymology/%D0%BF/%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%8C#:~:text=%D0%9E%D0%B1%D1%89%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2.,%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BB%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%8F%20%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B8%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%20%D0%B3%D0%B8%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B2.

Цитата: Волод от апреля  2, 2023, 20:21Тобто, максимум на що здатна мова, це «за?ікання» зробити «заїканням».

(https://images.lingvoforum.net/images/2023/04/09/5ED031D2-3D8D-4C8A-B98C-BC1FEB7F8300.md.png) (https://images.lingvoforum.net/image/iG8EN)