Лингвофорум

Цитата: R от ноября  5, 2023, 13:42

Цитата: DarkMax2 от ноября  5, 2023, 13:14Сучасна українська, як-не-як, відраховується від "Енеїди", а це більше, ніж 200 років.

Не мова, а правопис.
Навіть не сам правопис, а ідея реформи правопису.

Літературна мова. До того ніхто живою не писав: у козаків діловодство було староукраїнською, яка є суто книжним конструктом, хоч і ближчим до живого мовлення, аніж російський взірець тих же часів.

Цитата: Волод от ноября  5, 2023, 13:43

Цитата: DarkMax2 от ноября  5, 2023, 13:22"будуть непереливки" — у множині!

"переливки" - множина

Ні, присудкове слово, як і прислівник, не має категорії числа. Буде як? - Непереливки.

Цитата: DarkMax2 от ноября  5, 2023, 13:22"будуть непереливки" — у множині!

"переливки" - множина

Цитата: DarkMax2 от ноября  5, 2023, 13:14Сучасна українська, як-не-як, відраховується від "Енеїди", а це більше, ніж 200 років.

Не мова, а правопис.
Навіть не сам правопис, а ідея реформи правопису.

Цитата: DarkMax2 от ноября  5, 2023, 13:22: "Якщо я більше ні на що не здатна, БОДАЙ ніколи не ставала чаклункою".

Здоровенькі були!
Впав – відтиснувся!

До речі, про аномалії вивченої мови: Завиграшки отруєний ронін: читаючи різне:

ЦитироватьСлово "завиграшки" доволі незграбно вжито в 7-мі томі "Ательє чаклунських капелюхів" і в 1-му томі "Відьмака-роніна", а це близькі у часі публікації. Синхронне гортання словника? Кумедно опосередковано спостерігати такі процеси в перекладацькій спільноті.

"Легко заколисати, завиграшки отруїти"... — у "Роніні".

"Каже, ніби йому завиграшки тримати над нами купол" — в "Ательє". Відчуваєте, що щось не так? Це значить: "каже, ніби граючись тримати".

"Завиграшки" — це НЕ повний синонім "легко". "Навпомацки", "навпочіпки" тощо — прислівники на -ки мають виразну ознаку дії.

Власне, різницю видно в словниковій ілюстрації:

ЦитироватьЗАВИГРАШКИ, присл., розм. Те саме, що заіграшки. Їй, звиклій до важкої роботи.., праця тут [на дачі] здавалася легкою. Таку роботу можна було робити завиграшки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 46.

Легку роботу роблять завиграшки. Слова вжиті в сусідніх реченнях, що вказує на існування семантичної різниці, нюанса.

ЦитироватьЗАІ́ГРАШКИ, присл., розм. Те саме, що зави́грашки. Свікліцька міцно вхопила ворота й ніби заіграшки одкинула їх набік однією рукою (І. Нечуй-Левицький); – Хтось вас послав чи хто звелів? – Та хто їх посилав – самі пішли, – казала Оксана. – Що їм, молодим та здоровим: пішли, заіграшки, зв'язали [снопи], наговорились, наспівались, ще й додому завидна прийшли (С. Васильченко); – Я ще копу на такій озимині заіграшки нажну, а молодь хіба так уміє серпом орудувати? (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20).

Очевидно, що "ніби заіграшки одкинула" значить не "наче легко відкинула", а "мов граючи".

---

До речі, є цікава стаття на тему: Ю. В. Громик. Західнополіські прислівники на -ки, -ка.

ЦитироватьОчевидно, найперше за допомогою суфікса -ки було утворено прислівники безпосередньо від дієслівних основ (у тому числі спрефіксованих), обминаючи стадію іменника, тобто за аналогією. Абстрагований суфікс -ки деривував прислівники в іменниковий спосіб – додавався до останнього тематичного приголосного дієслівної основи [...]

Далі в 7 томі "Ательє" зустрів дивне використання слова "бодай" у реченні про минуле: "Якщо я більше ні на що не здатна, БОДАЙ ніколи не ставала чаклункою".
Бодай = щоб або хоч. "Хай", але не "хай би"! Тут є велика різниця! Це частка побажання і допустового обмеження, а не умовного способу.

Й іще дивина в "Ательє": "будуть непереливки" — у множині! Це ж присудкове слово! Буде не що, а як!

Цитата: Rusiok от ноября  4, 2023, 17:22Мова молода

Ілюзія. Ровесниця літературної російської. Сучасна українська, як-не-як, відраховується від "Енеїди", а це більше, ніж 200 років.

---

Прочитав при оновленні одної з програм: "Обчислення розміру файлів, що завантажуються". Засторога проти активних дієприкметників потроху вимиває з мови пасивні. Між тим, так само сумнівна засторога проти пасивного стану дієслова ще недостатньо популярна.

Формально, ця мова нормативних документів має бути українською. Але мірилом її правильності тут оголошується не українська мова живих людей (бо там суржик) і навіть не зразки літературної мови книг (бо там радянський вплив), а прескриптивне правило, виведене з окремих випадків і поширене на загальне. Закономірним наслідком такого формального підходу, виникає українське національне «чудище вобло, стозѣвно и лаяй» — щось громіздке, неінтуїтивне, далеке від живої мови, але проголошене правильним і нормативним. Імовірно, в історії становлення кожної літературної мови є така сторінка (російська мова теж її має, а ми проходимо цю стадію тільки тепер), але це не те, чим варто пишатися.

Цитата: Rusiok от ноября  4, 2023, 17:22Але прекрасним є сам принцип творчого ставлення до мови, влади народу над нею замість влади застарілої мови над майбутніми потребами народу.

Пропихування ДСТУ зі специфічною сферою застосування в якості взірця загальної народної мови - це і є "влада застарілої мови над потребами народу", бо стандарти встигають застаріти швидче, ніж змінюється поточна мова.
Покажіть мені держстандарт на англійську мову.

Хтось взагалі читав назву цього ДСТУ та пункт "сфера застосування"?

ЦитироватьПравила розроблення, викладання та оформлення національних нормативних документів

ЦитироватьЦей стандарт установлює правила розроблення, викладання та оформлення проектів національних нормативних документів (далі — НД) (національних стандартів та кодексів усталеної практики) та змін до них, а також вимоги до їхнього змісту.

Як же ж прикро, що поточна мова разом із мовою художньою, освітньою, публіцистичною не є нормативним документом, на який застосовується ДСТУ застосовує свої норми.

Це не держстандарт на мову, це держстандарт на канцеляритський новояз на мову нормативних документів, як би шановному панству не хотілся іншого.

Цитата: DarkMax2 от ноября  4, 2023, 10:16

ЦитироватьСкачав ДСТУ 3966-2009, читаю.

Які враження?

Знаєте, DarkMax2, у мене враження більше позитивні. Я, як російськомовна людина, у захваті і насолоджуюся поглибленням в українську мову. Мова молода, гнучка і настільки точна, наскільки захоче той, хто нею говорить і пише. ДСТУ, як вимоги, що добровільно застосовуються, ставить ідеал мови, відхилення від яких може викликати неправильне розуміння.
Я поділяю ваше обурення екстремальними новоробами, що пропонуються в стандарті. Думаю, стандарт необхідно і будуть змінювати, щоб викинути терміни, що не прижилися. Але прекрасним є сам принцип творчого ставлення до мови, влади народу над нею замість влади застарілої мови над майбутніми потребами народу.

Цитировать1 У межах певної терміносистеми термін має відповідати лише одному поняттю й, навпаки, одне поняття має бути позначено тільки одним терміном.
Щоб забезпечити однозначну відповідність терміна поняттю, потрібно чітко розрізняти схожі
на перший погляд спільнокореневі слова, які мають різне значення. Насамперед це стосується
розмежування термінів, які позначають процесові поняття. Наприклад, [обчислювати; обчисляти]
[обчислити] — дії над числами [відшуковувати, знаходити, установлювати] [відшукати, знайти, установити] певний результат; обчислювання — дія за значенням обчислювати; обчислення — дія за
значенням обчислити (завершене обчислювання); [обчислюючи] [обчисливши] — [виконуючи] [виконавши] обчислювання; [обчислювальний] [обчислюваний] [обчислений] — той, [який обчислює]
[якого обчислюють] [якого обчислили]; [обчислювальність] [обчислюваність] — здатність [обчислювати] [бути обчислюваним або бути підданим обчислюванню]; обчисленність — здатність бути
обчисленим.
Докладно про це див. також у Г.5.1

Цей пункт мав би взагалі заборонити віддієслівні іменники, Бо неможливо розрізнити,  чи від активного дієслова походить іменник, чи від зворотного дієслова.

Тобто:
Я вразив (вдарив) ДСТУ.
чи
Я вразився (вдарився) ДСТУ.